Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 квітня 2026 року Справа№200/253/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій щодо обмеження пенсії максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) після 20.03.2024 року, всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесеному до 1 категорії постраждалих, особі з інвалідністю ІІІ групи, без обмеження максимальним розміром пенсії десятьма прожитковими мінімумами, починаючи з 20.03.2024 року, з урахуванням фактичного розміру пенсії, обчисленого як відшкодування фактичних збитків із заробітку за роботу в зоні відчуження, та з виплатою належних донарахованих сум; визнання протиправним та скасування рішення від 20.08.2025 року №914280143316 про перерахунок та зменшення пенсії з 01.09.2025 року шляхом обчислення її виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати за п. 9 Порядку №1210; зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з 01.09.2025 року із збереженням обраного раніше варіанту обчислення, а саме як відшкодування фактичних збитків із заробітку за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, без застосування максимального розміру пенсії, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024, та з виплатою різниці між фактично виплаченими сумами та сумами, що підлягали виплаті.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення цього строку та доказів поважності причин його пропуску, надання посвідчення про віднесення до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В установлений судом строк позивачем подано до суду посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 1) серії НОМЕР_1 від 17.04.2019 року та уточнену позовну заяву, в якій викладено позовні вимоги наступного змісту: про визнання протиправними дій щодо обмеження пенсії максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024, у період з 05.07.2025 року по день ухвалення рішення суду у цій справі; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесеному до 1 категорії постраждалих, особі з інвалідністю ІІІ групи, без обмеження максимальним розміром пенсії десятьма прожитковими мінімумами, починаючи з 05.07.2025 року, з урахуванням фактичного розміру пенсії, обчисленого як відшкодування фактичних збитків із заробітку за роботу в зоні відчуження, та з виплатою належних донарахованих сум за вказаний період, а також здійснювати подальшу виплату пенсії у перерахованому розмірі без застосування такого обмеження; визнання протиправним та скасування рішення від 20.08.2025 року №914280143316 про перерахунок та зменшення пенсії з 01.09.2025 року шляхом обчислення її виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати за п. 9 Порядку №1210; зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з 01.09.2025 року із збереженням обраного раніше варіанту обчислення, а саме як відшкодування фактичних збитків із заробітку за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, без застосування максимального розміру пенсії, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024, та з виплатою різниці між фактично виплаченими сумами та сумами, що підлягали виплаті.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області обґрунтовані пояснення з приводу викладених у позовній заяві обставин, копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що з 1996 року перебуває на обліку відповідача як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої обчислено із заробітку за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках. Зазначив, що відповідач застосовував до його пенсії обмеження максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, незважаючи на Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 року №2-р(ІІ)/2024, а з 01.09.2025 року здійснив перерахунок пенсії, обчисливши її розмір виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідно до п. 9 Порядку №1210, не врахувавши фактичний заробіток в зоні відчуження. Вказані дії та рішення відповідача від 20.08.2025 року №914280143316 про перерахунок пенсії з 01.09.2025 року вважає протиправними, просив задовольнити позов.
Відповідач через канцелярію суду у встановлені судом строки, надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що з 01.09.2025 електронна пенсійна справа ОСОБА_1 була приведена у відповідність до вимог чинного законодавства. Розмір пенсії обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року, з урахуванням усіх належних надбавок і підвищень становить 12659,69. За результатами розгляду матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що в довідках про заробітну плату виданих шахтою імені «Д. С. Коротченко» зазначено період перебування в зоні ЧАЕС з 25 квітня 1987 по 22 липня 1987: в довідці виданій в січні 1996 відсутня тарифна ставка; в довідці виданій 12.01.1997 вказано тарифну ставку; в довідках без номера та дати вказано завищену тарифну ставку (№74), а в довідці (№23) виданій на підставі Наказа №517 від 31.08.2004 вказано завищену тарифну ставку, збережений заробіток та премію без зазначення відсотку. Підстави для врахування премії відсутні, оскільки положення про преміювання не надавалось, довідка має припис раніше видана довідка для нарахування пенсії не дійсна. В довідці виданій Центральним Архівом Міністерства Оборони України від 12.05.1993 № 51/4058 зазначено загальну кількість днів, без уточнення днів виконання робіт в зоні. Табеля обліку робочого часу в зоні ЧАЕС відсутні. Позовна вимога про зобов'язання відновити з 01.09.2025 року нарахування та виплату пенсії без застосування обмеження максимального розміру є передчасною. Фактично спір у цій частині відсутній, оскільки відповідний перерахунок пенсії ще не проведено. Крім того, зазначив про пропуск позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром пенсії десятьма прожитковими мінімумами, починаючи з 20.03.2024 року.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Селидівським МВ УМВС України у Донецькій області 13 серпня 1997 року), та пенсіонером по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 від 12.06.2024 року).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Відповідно до рішення №914280143316 від 22.05.2025 про перерахунок пенсії розмір пенсії позивача з 01.03.2025 року, з урахуванням обмеження максимальним розміром, становив 23610,00 грн.
Відповідно до рішення №914280143316 від 20.08.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з 01.09.2025 року провело перерахунок пенсії позивача, після якого розмір пенсії позивача склав 12659,69 грн.
На звернення представника позивача з питань пенсійного забезпечення Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало відповідь листом від 08.10.2025 року №41575-39661/И-02/8-0500/25, відповідно до якої проведення перерахунку на виконання рішення КСУ від 20.03.2024 здійснюється за документами, наявними в електронній пенсійній справі на момент перерахунку, зокрема, довідок про заробітну плату в зоні відчуження в 1986-1990 роках. У зв'язку з відсутністю документів в матеріалах електронної пенсійної справи, на підставі яких можливо визначити часову тарифну ставку, нарахування та виплату премії, підстави застосування кратності по відповідній зоні небезпеки з урахуванням 100% тарифної ставки згідно вимог постанови №207-7, підстави для врахування довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження при обчисленні пенсії відповідно до частини 1 статті 54 Закону №796-ХІІ відсутні. З 01.09.2025 року розмір пенсії обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року відповідно до пункту 9 Порядку №1210.
Отже, предметом спору у даній справі є наявність правових підстав для обмеження пенсії позивача з 05.07.2025 року максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів та здійснення з 01.09.2025 року перерахунку пенсії позивача, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, у зв'язку з відсутністю в матеріалах пенсійної справи довідки про заробітну плату в зоні відчуження за встановленою формою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ).
Відповідно до ст. 1 Закону №796-ХІІ цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Частиною 1 ст. 54 Закону №796-ХІІ встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Частинами 4 і 5 ст. 57 Закону №796-XII установлено, що для обчислення пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 цього Закону особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 цього Закону, стосовно яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, особам, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) визначається виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Порядок визначення заробітної плати (доходу), у тому числі заробітної плати (доходу), передбаченої частиною четвертою цієї статті, для обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210.
Судами установлено, що розмір пенсії позивача до 31.08.2025 обчислювався відповідно до ст. 54 Закону №796-XII.
З 01.09.2025 ГУ ПФУ в Донецькій області перерахувало пенсію позивача, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Тобто відповідно до ч. 4 ст. 57 Закону № 796-XII.
Водночас суд звертає увагу на те, що застосування припису ч. 4 ст. 57 Закону №796-XII передбачає висловлення бажанням особи, яка звернулася за пенсією.
Позивач не висловлював бажання на розрахунок його пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Відповідач посилається на те, що у зв'язку з відсутністю первинних документів, у тому числі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, з якої раніше обчислювалась пенсія позивачу підстави для обчислення пенсії відповідно до ст.54 Закону №796-ХІІ відсутні.
Водночас, в матеріалах пенсійної справи позивача містяться відповідні довідки, видані ДП «Шахта ім. Д.С. Коротченка» ДВАТ «ДХК «Селидіввугілля» від 16.01.1997 року, 25.03.1996 року тощо, Військовою частиною НОМЕР_4 від 22.07.1987 року №630/33, Центральним архівом Міністерства оборони України від 12.05.1993 року №4058, виконавчим комітетом Селидівської міської ради №3 про період військових зборів позивача (з 25.04.1987 по 22.07.1987 року).
З урахуванням зазначених документів позивачу був розрахований середньомісячний заробіток (84079,08 грн) та розмір щомісячної пенсії (36476,28 грн), що вбачається з наданих відповідачем витягів є пенсійної справи позивача.
Проте вказані обставини не були перешкодою для розрахунку пенсії позивача до 31.08.2025 року на підставі відповідних довідок.
Відповідачем не наведено жодних обґрунтованих доводів щодо змін в законодавстві, внаслідок яких указана довідка не може використовуватися для розрахунку пенсії позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність перерахунку пенсії позивача з 01.09.2025 року виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня відповідного року.
Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром суд зазначає таке.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VІ.
За положеннями ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності 01.10.2011 максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», зокрема, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 у справі №704/87/17, від 03.04.2018 у справі №361/4922/17, від 15.05.2019 у справі №554/4191/17, від 21.11.2019 у справі №161/14321/16-а, від 10.12.2020 у справі №580/492/19.
Верховний Суд у постанові від 15.11.2023 у справі № 120/6735/23 зазначив, що згідно абзацами 1, 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
Верховний Суд зазначив, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв'язку із застосуванням Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли бути звужені. У зв'язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», застосовуються у системному зв'язку між собою.
Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких станом на 01.10.2011 вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Верховний Суд зазначив, що з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи).
Норми статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» також кореспондуються з положеннями частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
20.03.2024 року Конституційний Суд України прийняв рішення № 2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 року № 2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до частини першої статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 20.03.2024 року - дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 року № 2-р(II)/2024, стаття 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII, зі змінами, визнано неконституційними.
Судами встановлено, що всупереч наведеному Рішенню Конституційного Суду України до 31.08.2025 пенсія позивачу виплачувалася з урахуванням наведених обмежень, а саме в максимальному розмірі 23610,00 грн (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Розрахований ГУ ПФУ розмір пенсії без цього обмеження становить 36476,28 грн.
З огляду на викладене, у позивача наявне право на отримання пенсії в розмірі 36476,28 грн без застосування наведених обмежень максимальним розміром пенсії, в повному обсязі.
Безпідставними є доводи відповідача, що позовна вимога про зобов'язання відновити з 01.09.2025 нарахування та виплату пенсії без застосування обмеження максимального розміру є передчасною, оскільки таке обмеження розміру пенсії позивача відповідно до матеріалів справи застосовувалося до 31.08.2025 включно.
Суд не приймає доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення, оскільки з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви позовні вимоги заявлені в межах шестимісячного строку звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За наслідками судового розгляду, з метою ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог, задовольнивши їх шляхом визнання протиправними дій щодо обмеження з 05.07.2025 року (в межах позовних вимог та в межах шестимісячного строку звернення до суду) розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів; зобов'язання відповідача здійснити з 05.07.2025 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимального розміру, з урахуванням виплачених сум; визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку з 01.09.2025 року призначеної ОСОБА_1 пенсії; зобов'язання відповідача відновити з 01.09.2025 року нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі, визначеному виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження, без обмеження максимальним розміром, визначеним статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, статтею 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивачка є звільненою від сплати судового збору як громадянин, віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження з 05.07.2025 року розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) здійснити з 05.07.2025 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) пенсії без обмеження її максимального розміру, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перерахунку з 01.09.2025 року призначеної ОСОБА_1 пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) відновити з 01.09.2025 року нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) пенсії у розмірі, визначеному виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження, без обмеження максимальним розміром, визначеним статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, статтею 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII, з урахуванням виплачених сум.
Рішення прийнято, складено в повному обсязі та підписано 14 квітня 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Троянова