15 квітня 2026 рокуСправа №160/33370/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТА-ВПК» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕТА-ВПК» з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0519480712 від 17.09.2025, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, на підставі якої контролюючим органом було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення щодо нарахування та сплати до бюджету податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в порядку та строки, визначені Податковим кодексом України (далі - ПК України), внаслідок чого відповідачем було нараховано збільшену суму податку в розмірі 272 396,01 грн та штрафні санкції в розмірі 37 283,49 грн. Позивач наголошує на тому, що відповідно до вимог пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, ТОВ «БЕТА-ВПК» не мало статусу платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо нежитлової будівлі, розташованої за адресою: 49101, м. Дніпро, вул. Писаржевського, буд. 1-А, кв. (офіс/приміщення) Е-4, оскільки в 2009 році було позбавлене речових прав на спірне нерухоме майно на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2009 у справі №2-810/2009, спірний об'єкт нерухомості вибув із власності позивача. Відтак, вважає спірне рішення таким, що підлягає скасуванню судом, як протиправне. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «БЕТА-ВПК» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2020 по 31.12.2024 проведена податковим органом на підставі п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.2, п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України, наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 30.06.2025 №4269-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БЕТА-ВПК» (код ЄДРПОУ 34366288)». Повідомлення про перевірку від 30.06.2025 №1054 та копія наказу про призначення перевірки від 30.06.2025 №4269-п направлені платнику податків на податкову адресу 30.06.2025 засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ідентифікатор поштового відправлення 0601164658523) та повернуто до ГУ ДПС у Дніпропетровській області 16.07.2025 з позначкою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». При цьому, позивач у наданих поясненнях, надісланих на адресу відповідача листом від 31.07.2025 № 31/07/25 (вх. № ГУ ДПС від 01.08.2025 № 93515/6), зазначає про отримання наказу про призначення перевірки від 30.06.2025 № 4269-п. Звернуто увагу, що у поясненнях від 31.07.2025 №31/07/25 позивач не заперечував проти наявності в нього права власності на нежитлову будівлю літ. Е-4 майстерень і складських приміщень, яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, буд. 1-а, та звертав увагу на наявність пільг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв'язку з невикористанням вказаного об'єкту нерухомості з моменту його придбання з причини знаходження в непридатному для його використання стані. Перевірка проводилась з 31.07.2025 по 06.08.2025 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, рішень Дніпровської міської ради «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», з урахуванням наданих позивачем пояснень від 31.07.2025 № 31/07/25. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка № 431555825 від 17.06.2025) встановлено, що ТОВ «БЕТА-ВПК» на правах власності з 21.05.2008 належать нежитлові будівлі літ. Е-4 майстерень і складських приміщень (об'єкт нежитлової нерухомості загальною площею 1 013,4 м2, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вулиця Писаржевського, буд. 1а). За результатами перевірки складено акт від 13.08.2025 №3515/04-36-07-12/3466288, який направлено на адресу ТОВ «БЕТА-ВПК» засобами поштового зв'язку та отримано позивачем 13.08.2025. Проведеною перевіркою встановлено заниження ТОВ «БЕТА-ВПК» податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в загальній сумі 272 396,01 грн, у тому числі: за 2020 рік - 43 874,31 грн, 2021 рік - 60 804,00 грн, 2022 рік - 65 871,00 грн., 2023 рік - 50 923,35 грн. та за 2024 рік - 50 923,35 грн. Наголошує на тому, що рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2009 № 2-810/2009 не було виконано, а у поясненнях від 31.07.2025 № 31/07/25 (вх. ГУ ДПС № 93515/6 від 01.08.2025) платник не вказував про наявність рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2009 №2-810/2009, оскільки позивач зазначив про наявність в нього права на володіння об'єктом нерухомого майна, загальною площею 1013,4 м2, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Писаржевського, буд. 1а. З огляду на викладене, просив відмовити у задоволенні позову.
До суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній проти тверджень представника відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, заперечив та підтримав правову позицію, викладену у позовній заяві. Наголошував на тому, що аргументи відповідача не спростовують наведених у позовній заяві обставин вибуття в 2009 році спірного об'єкту нерухомості з власності ТОВ «БЕТА-ВПК» на підставі рішення суду. З огляду на викладене, просив суд позовну заяву задовольнити.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕТА-ВПК» (ідентифікаційний код 34366288) зареєстроване у встановленому порядку у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа, запис про державну реєстрацію від 17.06.2006 №12241020000026506.
На підставі наказу про перевірку №4269-п від 30.06.2025, повідомлення про перевірку №1054 від 30.06.2025, у відповідності до пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 ПК України посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «БЕТА-ВПК» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при декларуванні податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2020 по 31.12.2024.
За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено акт від 13.08.2025 №3515/04-36-07-12/34366288 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТА-ВПК» (код ЄДРПОУ 34366288), адреса ел. пошти - невідома» (далі - акт перевірки).
У ході перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено порушення позивачем:
- пп.12.3.5 п.12.3 ст. 12, пп. 14.1.129 та пп. 14.1.129-1 п.14.1 ст. 14, пп. 266.1.1 п.266.1, пп. є) пп.266.2.2 п.266.2, пп. 266.3.1, пп. 266.3.2, пп.266.3.3 п.266.3, пп.266.5.1 п.266.5, пп. б) пп.266.10.1. п.266.10 ст. 266 ПК України, що призвело до заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів нежитлової нерухомості в загальній сумі 272 396,01 грн, в тому числі: за 2020 рік - 43874,31 грн, 2021 рік - 60804,00 грн, за 2022 рік - 65871,00 грн, за 2023 рік - 50923,35 грн та за 2024 рік - 50923,35 грн;
- п. 49.2 ст. 49, пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України в частині неподання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020-2024 рік.
На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2025 №0519480712 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 272396,01 грн, та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 37283,49 грн.
Позивач, не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, 09.10.2025 подав скаргу до Державної податкової служби України, у якій просив спірне рішення скасувати.
Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 31.10.2025 №31522/6/99-00-06-03-01-06 залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, а скаргу позивача - без задоволення.
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються та регулюються Податковим кодексом України.
Згідно пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України об'єктом нежитлової нерухомості є: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
За змістом пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до пп. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
Підпунктом 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено, що платники податку юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
За змістом пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України в редакції, чинній до 22.05.2020, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
З 23.05.2020 пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України викладено в редакції, відповідно до якої не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
З 16.05.2024 пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України викладено в редакції, відповідно до якої не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018-2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
У постанові від 17.02.2020 у справі №806/2676/17 Верховний Суд зазначив, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
У постанові від 02.07.2025 у справі №580/5008/24 Верховний Суд виснував, що сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості, не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, в яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
З матеріалів справи судом встановлено, що з 31.07.2025 по 06.08.2025 контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «БЕТА-ВПК» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2020 по 31.12.2024, за результатами якої складено акт від 13.08.2025 №3515/04-36-07-12/34366288 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТА-ВПК» (код ЄДРПОУ 34366288), адреса ел. пошти - невідома» та встановлено порушення, зокрема пп.12.3.5 п.12.3 ст. 12, пп. 14.1.129 та пп. 14.1.129-1 п.14.1 ст. 14, пп. 266.1.1 п.266.1, пп. є) пп.266.2.2 п.266.2, пп. 266.3.1, пп. 266.3.2, пп.266.3.3 п.266.3, пп.266.5.1 п.266.5, пп. б) пп.266.10.1. п.266.10 ст. 266 ПК України.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2025 №0519480712 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 272396,01 грн, та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 37283,49 грн.
Проте позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням та зазначає, що державний реєстр речових прав на нерухоме майно є лише джерелом інформації, зокрема, щодо характеристик бази оподаткування і не може слугувати виключною підставою для стягнення податку з позивача, який з 2009 року спірною нерухомістю не володіє.
Відповідач, у свою чергу, посилається на актуальні дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та зазначає, що майно не було зареєстроване за новим власником.
Згідно рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 26.01.2009 у справі № 2-810\2009 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа - Інвест» про стягнення 8 000,00 грн як безпідставно отриманої орендної плати залишено без задоволення, позовні вимоги за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа - Інвест» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТА-ВПК» задоволено, зобов'язано ОСОБА_1 виконувати умови договору найму нежитлового приміщення, укладеного 03.07.2008 між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа - Інвест», визнано договір купівлі продажу нежитлової будівлі літ. Е - 4 загальною площею 1013,4 кв. м, що розташована за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського буд. 1A між ТОВ «БЕТА-ВПК» та ТОВ «Альфа Інвест» дійсним з моменту його укладення, тобто з 20.03.2008 та таким, що підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі правочинів, визнано право власності ТОВ «Альфа - Інвест» на нежитлову будівлю літ. Е - 4, загальною площею 1013,4 кв. м, що розташована за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського буд. 1А з моменту підписання акту приймання-передачі за договором купівлі-продажу від 20.03.2008, тобто з 20.03.2008, визнано ТОВ «Альфа - Інвест» таким, що правомірно набуло право власності на нежитлову будівлю літ. Е - 4, загальною площею 1013,4 кв. м, що розташована за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського буд. 1 А, визнано право власності ТОВ «Альфа - Інвест» на нежитлову будівлю літ. Е - 4, загальною площею 1013,4 кв. м, що розташована за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського буд. 1А таким, що підлягає державній реєстрації уповноваженим на те органом.
Отже, на підставі рішення суду від 26 січня 2009 року у справі № 2-810\2009 визнано право власності ТОВ «Альфа - Інвест» на нежитлову будівлю літ. Е - 4, загальною площею 1013,4 кв. м, що розташована за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського буд. 1А таким, що підлягає державній реєстрації уповноваженим на те органом.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пункт 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що право власності підлягає державній реєстрації.
Так, у відповідності п. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що право власності яке виникло на підставі рішення суду має бути зареєстроване Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У даному випадку, на підставі рішення суду право власності на спірне майно перейшло до іншої юридичної особи, однак таке право власності не було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за новим власником та згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №431555825 від 17.06.2025 власником нежитлових будівель літ. Е-4 майстерень і складських приміщень (об'єкт нежитлової нерухомості) загальною площею 1013,4 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з 21.05.2008 є ТОВ «БЕТА-ВПК».
Отже, дані про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не містять інформації про нового власника.
У свою чергу, обов'язок з реєстрації за особою права власності, що виникло на підставі рішення суду, належить новому власнику, а ТОВ «БЕТА-ВПК» не є особою яка впливає на виконання такого обов'язку іншою юридичною особою.
Позивач, на переконання суду, який втратив право власності за рішенням суду, але в силу відсутності вчинених дій направлених на реєстрацію набутого права власності новим власником, значиться таким власником, не повинен сплачувати податок на нерухоме майно, яке вибуло з його власності.
Також, суд враховує, що відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Отже, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не є єдиним джерелом інформації на підставі якого контролюючим органом обчислюється база оподаткування і таким джерелом можуть бути інші документи про право власності, зокрема рішення суду, яке позивачем було надано.
Судом, враховуючи зазначене, не встановлено наявності підстав, які свідчать про вчинення позивачем порушень вимог податкового законодавства України щодо нарахування та сплати податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Таким чином, суд погоджується з правовою позицією представника позивача щодо протиправності застосування до позивача відповідних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.
Усі інші аргументи сторін є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду останні не спростовують.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом необґрунтовано, у зв'язку з чим, воно підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За приписами ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим, позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 3028,00 грн підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 241-246, 250, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТА-ВПК» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.09.2025 №0519480712 (форма «Р»).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТА-ВПК» (код ЄДРПОУ 34366288) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та в строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька