13 квітня 2026 року Справа 160/29685/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) питання щодо прийняття до провадження зустрічного позову ОСОБА_1 у справі №160/29685/25 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , в якій позивач просить:
-стягнути податковий борг з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету суму 619 675,94 гривень.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/29685/25 за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні).
В межах строку, встановленого судом для надання відзиву на позов (представник відповідача ухвалу суду про відкриття провадження отримав 28.03.2025), до суду 08.04.2026 року надійшла зустрічна позовна заява, подана адвокатом Щербачовим Андрієм Петровичем в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якому просять:
-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.03.2025 року: №0157152408, №0157172408, №0157162408, №0157142408;
-визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 16 травня 2025 року №0015977-1310-0436.
Згідно з частинами 1, 2 статті 178 Кодексу адміністративного судочинства України, зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу.
До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
При вирішенні питання про прийняття до провадження зустрічного позову встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено, що у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328,00 грн.
Розміри ставок судового збору визначені у ст.4 Закону України “Про судовий збір».
За приписами ст.4 Закону України “Про судовий збір» встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання адміністративного позову фізичною особою-підприємцем немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2026 року становить 3328 грн. За подання позовної заяви майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону України “Про судовий збір»).
Як встановлено судом, позивачем подано зустрічну позовну заяву до суду через підсистему “Електронний суд» та заявлено 5 основних позовних вимог, а саме:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 року №0157152408 на суму 47000,12 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 №0157172408 на суму 6500,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 №0157162408 на суму 680,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 №0157142408 на суму 564001,30 грн;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 16 травня 2025 року №0015977-1310-0436 про сплату податкового боргу на суму 619796,04 грн.
Тобто позивачем по зустрічному позову заявлено 4 вимоги майнового характеру та одну вимогу немайнового характеру.
При зверненні до суду із зустрічним позовом представником позивача надано квитанцію №8611-4442-6228-1773 від 30.03.2026 року про сплату судового збору в розмірі 6196, 76 грн.
Між тим, суд зазначає, що за заявлені позивачем вимоги майнового характеру повинно бути сплачено судовий збір у сумі:
-2662,40 грн. (3328,00 грн*0,8) по податковому повідомленню-рішенню від 24.03.2025 року №0157152408 на суму 47000,12 грн;
-2662,40 грн. (3328,00 грн*0,8) по податковому повідомленню-рішенню від 24.03.2025 року №0157172408 на суму 6500,00 грн;
-2662,40 грн. (3328,00 грн*0,8) по податковому повідомленню-рішенню від 24.03.2025 року №0157162408 на суму 680,00 грн;
-4512,01 грн. (560,01 грн. *0,8) по податковому повідомленню-рішенню від 24.03.2025 року №0157142408 на суму 564001,30 грн, а всього - 12499,21 грн.
За заявлену позивачем вимогу немайнового характеру (визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 16 травня 2025 року №0015977-1310-0436 про сплату податкового боргу на суму 619796,04 грн) повинно бути сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн. (3328,00 грн*0,8).
Таким чином, за подачу зустрічної позовної заяви позивачу необхідно було сплатити судовий збір у сумі 15161,61 грн.
Необхідність сплати судового збору в сумі 15161,61 грн. викликано тим, що кожне оскаржуване рішення є окремим предметом спору, у зв'язку із чим, судовий збір повинен сплачуватись за кожне рішення окремо. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 квітня 2022 року по справі №280/2266/21.
Оскільки при зверненні до суду із зустрічним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 6196, 76 грн., позивачу слід доплатити судовий збір у розмірі 8964,85 грн.
Судовий збір слід сплатити за наступними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA368999980313141206084004632; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Докази оплати судового збору на суму 8964,85 грн. позивач має надати до суду.
Крім цього суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Так, спеціальними нормами, якими встановлений окремий порядок захисту порушених прав платників податків, в тому числі і в судовому порядку, є норми Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Згідно із пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному
Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПКУ з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення (ППР) або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 ст. 56 ПКУ (п. 56.19 ст. 56 ПКУ).
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV (далі - КАСУ) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої ст. 122 КАСУ).
Згідно з частиною четвертою ст. 122 КАСУ якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
У зв'язку з наявністю загальної та спеціальної норми права при оскарженні до суду податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання за умови попереднього проведення процедури його адміністративного оскарження, Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 (далі - Постанова) наголосила, що норма п. 56.19 ст.56 ПКУ є спеціальною щодо норми частини четвертої ст. 122 КАСУ, а отже, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору.
Водночас, у Постанові зроблено висновок, що норма п. 56.18 ст. 56 ПКУ не встановлює строку звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення та не є відсильною до норми, яка їх встановлює, та зазначено, що строк у 1095 днів, встановлений ст. 102 ПКУ, є саме строком давності, у межах якого за платником податків зберігається право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу, а не строком звернення до суду із такими вимогами.
Отже, якщо платник не скористався правом на адміністративне оскарження, то податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу може бути оскаржене в суді протягом 6 місяців з дня отримання платником такого рішення від контролюючого органу.
Таким чином, строк подання позовної заяви про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, та інших рішень контролюючого органу, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
У цьому аспекті "день, коли особа дізналася про порушення свого права" - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Отже, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Також порівняльний аналіз словоформ "дізналася" і "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 24 березня 2026 року по справі № 640/23235/20.
За змістом частини першої статті 121 КАС України пропущений процесуальний строк, встановлений законом, суд може поновити за заявою учасника справи, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У цьому контексті під "поважними причинами" слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Одночасно з цим, причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Згідно з ч. 6. ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як слідує із тексту зустрічної позовної заяви від 08.04.2026 року, представником позивача не наведено відомостей про те, коли саме позивачка - ОСОБА_1 дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Між тим, матеріалами справи підтверджено, що рекомендований лист із вкладенням - податкові повідомлення - рішення від 24.03.2025 року було повернуто на адресу ГУ ППС у Дніпропетровській області 11 квітня 2025 року із відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання», рекомендований лис із вкладенням - податкова вимога від 17 травня 2025 року було повернуто на адресу ГУ ППС у Дніпропетровській області 16 червня 2025 року із відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання».
У відповідності до норм п. 42.2 ст. 42 ПКУ, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (п. 42.5 ст. 42 ПКУ).
Таким чином, у відповідності до норм Податкового кодексу України вважається, що податкові повідомлення - рішення та податкова вимога, які є предметом спору, вручені ОСОБА_1 11.04.2025 року та 16.06.2025 року відповідно.
При цьому суд зазначає, що до суду представник позивача із зустрічним позовом звернувся 08.04.2026 року, тобто фактично через рік після винесення оскаржуваних рішень, не надано до суду і заяви про поновлення строку із зазначенням поважності причин пропуску строку звернення до суду, та не надані докази на їх підтвердження.
З наданих до суду ксерокопій сторінок Паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_1 № НОМЕР_2 від 15.08.2017 року, неможливо встановити фактичний час відсутності позивачки в Україні, оскільки вони мають нечіткі відбитки печаток, а строк терміну дії Посвідки на постійне проживання в рф від 05.09.2019 року №1008/2019/86 на момент виникнення спірних відносин (2025 рік) сплив 05.09.2024 року.
Вказані обставини свідчать про невідповідність зустрічної позовної заяви від 08.04.2026 року вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із наведенням причин пропуску строку звернення до суду, із наданням відповідних доказів на їх підтвердження.
Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи вищевикладене та у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України, зустрічна позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху.
Для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати до суду:
- документ про сплату судового збору у розмірі 8964,85 грн.;
- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із наведенням причин пропуску строку звернення до суду, із наданням відповідних доказів на їх підтвердження.
Керуючись ст.161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Тулянцева