15 квітня 2026 рокуСправа №160/33091/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування пунктів наказу,-
19.11.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, в якому позивач просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 09.12.2025):
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761, в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року» шляхом виключення ОСОБА_1 із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), та включення ОСОБА_1 до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань);
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 03.06.2025 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . За період з 01 вересня 2025 по 30 вересня 2025 позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн пропорційно дням участі. За результатами службової перевірки видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 другим пунктом якого внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року» та визначено нарахувати та виплатити Позивачу додаткову грошову винагороду в розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань (взамін належних 50 000 грн) та третім пунктом даного наказу визначено утримати з грошового забезпечення Позивача надмірно нараховані та виплачені (на думку Відповідача) кошти додаткової грошової винагороди за вересень 2025 року. Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його майнові права.
Разом із позовом було подано заяву про його забезпечення. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у задоволенні вказаної заяви відмовлено, оскільки вжиття таких заходів фактично призвело б до вирішення справи по суті, що є неприпустимим на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 15.12.2025, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано докази по справі.
08.12.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи наступним. У вересні 2025 року позивач виконував завдання у складі штабу (зведеного підрозділу) військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з чим наказом від 05.10.2025 № 6727 йому було виплачено додаткову винагороду в розмірі 50 000 грн. Однак за результатами перевірки Центрального фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 (акт від 31.10.2025 № 1781/58779) встановлено, що вказана виплата здійснена безпідставно. Згідно з роз'ясненнями Департаменту соціального забезпечення МОУ, право на винагороду у розмірі 50 000 грн мають виключно військовослужбовці, які обіймають штатні посади у складі командування та штабу військової частини. Оскільки позивач не займав такої посади, нарахування йому винагороди у зазначеному розмірі визнано переплатою. На виконання результатів перевірки та на підставі службового розслідування, командиром військової частини видано наказ від 15.11.2025 № 4761, яким внесено зміни до попереднього наказу: позивача виключено зі списків на виплату 50 000 грн та включено до списків на виплату винагороди у розмірі 30 000 грн пропорційно часу виконання завдань. З огляду на правомірність приведення грошового забезпечення у відповідність до вимог законодавства, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими.
25.08.2025 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, згідно яких представник військової частини НОМЕР_1 зазначає, що за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності (акт від 31.10.2025 № 1781/58779) підтверджено належне оформлення документів щодо участі військовослужбовців у бойових діях. Зокрема, на виконання ухвали суду надано витяг з бойового розпорядження від 01.09.2025 №562/дск/147/окп стосовно позивача. Водночас відповідач наголошує, що попри фактичне виконання бойових завдань, позивач не обіймав штатну посаду у складі командування чи штабу військової частини. За позицією відповідача, це є обов'язковою умовою для отримання додаткової винагороди у розмірі 50 000 грн, а отже, правові підстави для її виплати у даному випадку відсутні.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2025 №221, призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2025 №193-РС на посаду штаб-сержанта з категорії відділення комунікацій, ВОС-100723А, з 03.06.2025 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2024 № 4856/ДСК сформовано штаб, який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами (в тому числі приданими), що ведуть воєнні (бойові) дії, шляхом організації системи пунктів управління, що не заперечується сторонами.
З матеріалів відзиву вбачається, що відповідно до пункту 3 вищевказаного наказу до складу основного командного пункту (ОКП) військової частини НОМЕР_1 включено секцію комунікацій, сформовану за рахунок відділення комунікацій. У вересні 2025 року позивач виконував бойові (спеціальні) завдання на основному командному пункті військової частини НОМЕР_1 у складі створеного наказом від 01.12.2024 № 4856/ДСК штабу військової частини (зведеного підрозділу), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони до батальйону включно у наступні періоди: з 01.09.2025 по 01.09.2025; з 05.09.2025 по 05.09.2025; з 07.09.2025 по 07.09.2025; з 11.09.2025 по 11.09.2025; з 15.09.2025 по 18.09.2025; з 23.09.2025 по 23.09.2025; з 26.09.2025 по 26.09.2025; з 30.09.2025 по 30.09.2025 (загалом 11 календарних днів). Безпосередня участь ОСОБА_1 у виконанні бойових (спеціальних) завдань у цей період підтверджена бойовими розпорядженнями командира військової частини, журналом бойових дій та рапортом начальника штабу - заступника командира військової частини про участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Так, згідно витягу з бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2025 №562/дск/147/окп, з метою виконання завдань щодо відсічі збройної агресії з боку російської федерації та реагування на зміни в оперативній обстановці та з метою виконання бойового наказу, сержант ОСОБА_1 у період з 01.09.2025 до 01.10.2025 організовував та забезпечував:
фото та відео фіксацію ведення бойових дій підрозділами;
здійснення інформаційно-комунікативного забезпечення;
забезпечення об'єктивного та вчасного висвітлення інформації про факти, діяльність, результати та наслідки ворожої агресії в зоні відповідальності ;
підготовка матеріалів про виконання завдань за призначенням та життєдіяльність військових підрозділів (окремих військовослужбовців), які перебувають у підпорядкуванні;
організація та координація роботи представників ЗМІ (у тому числі іноземних) які акредитовані для роботи в районах ведення бойових дій в смузі відповідальності на об'єктах військової, критичної інфраструктури;
координація роботи прес-офіцерів оперативно-тактичних угрупувань та мобільних прес-груп Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗС України, відряджених до підрозділів.
У період з 20 по 31 жовтня 2025 року робочою групою під керівництвом начальника управління соціального забезпечення Центрального фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_2 проведено окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 .
За результатами перевірки складено акт від 31 жовтня 2025 р. № 1781/58779, в якому зазначено, що «…система пунктів управління військової частини НОМЕР_1 , що по тексту наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2025 №№4856/ДСК отримала назву “штаб, що здійснює оперативне (бойове) управління» не є штабом військової частини, а залученні до складу цієї системи пунктів управління військової частини військовослужбовці, які не займають штатні посади у командуванні та штабі військової частини, не мають права отримувати додаткову винагороду із розрахунку 50 тис. грн на місяць.
Таким чином, в порушення вимог пункту 1-1 Постанови № 168 та пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2025 № 6727, додаткова винагорода із розрахунку 50 000 грн. (пропорційно дням, зазначеним в наказі) нарахована військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , які не обіймали (тимчасово не виконували) посади визначені штатом у складі командування та штабу військової частини, що призвело до переплати грошового забезпечення на суму 498 020 грн».
Так, у військовій частині НОМЕР_1 було проведено службову перевірку з метою з'ясування обставин та причин виявлених фактів переплат додаткової винагороди із розрахунку 50 000 гривень. За результатами якої, військова частина дійшла висновку, що нарахування вказаної винагороди згідно наказу від 05.10.2025 №6727 здійснювалося військовослужбовцям, які не обіймали (тимчасово не виконували) штатні посади у складі командування та штабу частини, що не відповідає роз'ясненню Департаменту соціального забезпечення МОУ від 14.11.2023 №220/13/7643. Тому командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 15.11.2025 №4761, пунктом 2 якого внесено зміни до наказу від 05.10.2025 №6727 щодо виплати додаткової винагороди за вересень 2025 року. Зокрема, із Додатку № 2 (виплата 50 000 грн) виключено військовослужбовців, які не виконували обов'язки на штатних посадах у складі командування та штабу, та одночасно включено їх до Додатку № 1 (виплата 30 000 грн) пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань.
До зазначених осіб, згідно з Додатком № 1 до наказу № 4761, віднесено сержанта ОСОБА_1 . На думку військової частини, позивачу у жовтні 2025 року помилково виплачено додаткову винагороду із розрахунку 50 000 гривень замість належних 30 000 гривень за періоди виконання завдань у вересні 2025 року, а саме: 01.09, 05.09, 07.09, 11.09, з 15.09 по 18.09, 23.09, 26.09 та 30.09. Пунктом 3 наказу № 4761 визначено утримати (повернути) з військовослужбовця суму надлишково сплачених коштів за вказаний період.
Вважаючи, такі дії відповідача протиправними, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до цього часу.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022, затвердженим Законом України від 03.03.2022 №2105-ІХ, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 (далі - Постанова №168).
Абзацом третім пункту 1-1 Постанови №168 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на період воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок №260), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України.
Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44, який застосовується з 01.02.2023, доповнено Порядок № 260 розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
Згідно з пунктом 1 розділу XXXIV Порядку №260, управління (штаб) угруповання військ (сил) - тимчасово утворений рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України орган військового управління, призначений для виконання функцій з управління військами (силами) в ході відсічі повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі управління (штаб) оперативно-стратегічного, оперативного, оперативно-тактичного угруповання військ (сил), тактичної групи.
За змістом пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою № 168 виплачується в таких розмірах:
100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення); з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;
50000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави; з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України; з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту; у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій; у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій; з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 3 розділу XXXIV Порядку № 260).
Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців (пункт 6 розділу XXXIV Порядку № 260).
Перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України (абзац перший пункту 7 розділу XXXIV Порядку № 260).
Командувачами (командирами) угруповань військ (сил), тактичних груп, командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил), тактичної групи (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць (абзац перший пункту 8 розділу XXXIV Порядку №260).
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин (пункту 9 розділу XXXIV Порядку №260).
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, виплачується додаткова винагорода згідно з Постановою № 168 у розмірі до 50000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Однак безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів повинна бути підтверджена, зокрема, такими документами: бойовим наказом (бойовим розпорядженням); журналом бойових дій; рапортом командира підрозділу (групи) про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у вересні 2025 року позивач виконував бойові (спеціальні) завдання на основному командному пункті військової частини НОМЕР_1 у складі штабу військової частини (зведеного підрозділу), створеного наказом від 01.12.2024 № 4856/ДСК. Вказаний орган управління здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання завдань підрозділами першого ешелону оборони до батальйону включно.
Безпосередня участь ОСОБА_1 у виконанні завдань у складі цього органу управління тривала загалом 11 календарних днів, а саме: 01.09.2025, 05.09.2025, 07.09.2025, 11.09.2025, з 15.09.2025 по 18.09.2025, 23.09.2025, 26.09.2025 та 30.09.2025. Вказані обставини зазначаються відповідачем у відзиві та підтверджуються бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2025 №562/дск/147/окп.
Щодо тверджень відповідача про те, що позивач не обіймав посаду у складі штабу, суд зазначає наступне.
Зі змісту наказу від 01.12.2024 № 4856/ДСК вбачається, що до складу основного командного пункту (ОКП) військової частини НОМЕР_1 , який є елементом системи пунктів управління сформованого штабу, включено секцію комунікацій, сформовану за рахунок відділення комунікацій. Оскільки позивач згідно з наказом від 03.06.2025 № 193-РС обіймає посаду штаб-сержанта відділення комунікацій, він був правомірно залучений до роботи штабу, який здійснює оперативне (бойове) управління.
Відтак, посада позивача фактично інтегрована до структури штабу (зведеного підрозділу), створеного для оперативного управління підрозділами у зоні бойових дій.
Крім того, суд наголошує, що ані Постанова № 168, ані Порядок № 260 не містять імперативної вимоги про те, що військовослужбовець повинен обіймати посаду виключно у штатному (органічному) штабі військової частини для отримання додаткової винагороди у розмірі 50 000 грн. Визначальною умовою є виконання завдань у складі штабу, який здійснює оперативне (бойове) управління.
Відповідач, видаючи наказ від 01.12.2024 № 4856/ДСК, застосував термінологію, ідентичну нормативно-правовим актам, назвавши новостворений орган управління «штабом військової частини, який здійснює оперативне (бойове) управління». Таким чином, подальше звужене тлумачення відповідачем поняття «штаб» виключно як органічного штабу (об'єднаного штабу) є безпідставним та таким, що порушує право позивача на належне грошове забезпечення.
Посилання відповідача на Лист-роз'яснення як підставу для виплати додаткової винагороди у зменшеному розмірі суд вважає безпідставними, оскільки роз'яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 14.11.2023 №220/13/7643 суперечить Постанові № 168 та Порядку № 260 та є таким, що позбавляє військовослужбовців права на отримання додаткової винагороди у розмірі 50000 грн, навіть якщо ними дотримано усіх вимог визначених чинним законодавством.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема викладеною у постанові від 18.07.2019 у справі № 826/2426/16, листи міністерств та інших органів влади не є нормативно-правовими актами. Такі документи становлять лише службову кореспонденцію, мають виключно інформаційний, роз'яснювальний чи рекомендаційний характер і не можуть встановлювати нові правові норми, що враховується судом при оцінці спірних правовідносин.
З огляду на викладене, відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірності позбавлення позивача права на отримання додаткової винагороди за вересень 2025 року в розрахунку 50000,00 грн. на місяць.
Також, суд звертає увагу відповідача на те, що підстави і порядок для нарахування та виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, які визначені Постановою №168 та Порядком № 260, є обов'язковими для виконання, в тому числі і для відповідача.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду не спростовують.
У рішенні ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).
Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761, в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року» шляхом виключення ОСОБА_1 із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), та включення ОСОБА_1 до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань);
та визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи, що позивач, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Відповідно до частини четвертої ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно частини п'ятої ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними та скасування пунктів наказу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761, в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року» шляхом виключення ОСОБА_1 із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), та включення ОСОБА_1 до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань);
Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець