про залишення позовної заяви без руху
14 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/4369/26
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Сорока Ю.Ю., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дії щодо відмови у призначенні пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 з 09.10.2024 року, тобто з моменту смерті його батька ОСОБА_2 .
Зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника з 09.10.2024 року, тобто з момету смерті батька, та здійснити нарахування та виплату пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 з 09.10.2024 року по 01.01.2025 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, та містить такі недоліки.
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об'єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України “Про судовий збір».
Частиною першою статті 3 Закону України “Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до частини першої статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3 328 грн.
Враховуючи частину третю статті 4 Закону №3674-VI, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, позовна заява має бути сплачена судовим збором у розмірі 1 064,96 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня 2026 року х0,8).
Проте, в порушення вимог частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви позивачем не долучено документ про сплату судового збору.
Водночас разом з позовною заявою представник позивача подав клопотання про звільнення від сплати судового збору.
У даному клопотанні представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 є студентом, отримує лише пенсію у разі втрати годувальника, ніде не працевлаштований, не перебуває на обліку в департаменті соціальної політики, як одержувач соціальних та державних допомог, будь-які допомоги не призначались та не виплачувалися. Тому Позивач не взмозі сплатити судовий збір у зв?язку із його матеріальним становищем.
Клопотання про звільнення від сплати судового збору до задоволення не підлягає, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Як передбачено частиною першою статті 8 Закону України “Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відтак, приписами вказаної статті встановлений виключний перелік умов, за яким позивачу може бути відстрочено чи розстрочено сплату судового збору, зменшено або звільнено від його сплати. Єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони. При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести обставини неможливості сплати судового збору. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням доступу до суду. Разом з тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2011 року у справі Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку з цим при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), відповідно до статей 132-133 КАС України, Закону №3674-VI, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Водночас, суд зазначає, що Законом №3674-VI чітко визначено, як одну з умов відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зокрема, доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивачем не додано довідки про розмір річного доходу останнього за попередній календарний рік.
Отже, у суду відсутні належні правові підстави для звільнення позивача від сплати судового збору.
За таких обставин, враховуючи наведене, суд вважає, що клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Згідно із частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу у цей строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду документу про сплату судового збору в розмірі 1 064,96 грн за подання позову або надання доказів на підтвердження скрутного майнового стану, який унеможливлює сплату судового збору.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя Ю.Ю. Сорока