м. Вінниця
15 квітня 2026 р. Справа № 120/13099/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Державної установи "Український Державний науково-дослідний Інститут медико-соціальних проблем Інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" (пров. Феодосія Макаревського, 1А, м. Дніпро, 49005)
про: визнання протиправним та скасування рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 31.03.2025 №ЦО-2240/249, яким позивачеві скасовано ІІ групу інвалідності (строк до 01.09.2027) та встановлено, що він не є особою з інвалідністю з 12.08.2024.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 24.09.2024 рішенням Вінницької обласної МСЕК №1 йому встановлено ІІ групу інвалідності (загальне захворювання) строком до 01.09.2027. На підставі цього рішення позивачеві призначено пенсію по інвалідності. Однак рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 31.03.2025 №ЦО-2240/249 зазначене рішення МСЕК скасовано, і вказано, що позивач не є особою з інвалідністю з 12.08.2024. Позивач наголошує, що підстави для проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК були відсутні, оскільки вони ґрунтувалися лише на запиті слідчого у кримінальному провадженні, в якому позивач взагалі не є фігурантом. Крім того, повторне оцінювання було проведено без його участі та без належного повідомлення, що суперечить вимогам чинного законодавства. Унаслідок прийняття цього рішення позивачеві не лише було скасовано статус особи з інвалідністю, а й фактично призупинено виплату призначеної пенсії та безпідставно списано кошти з його рахунку. Вважаючи рішення відповідача від 31.03.2025 протиправним і таким, що порушують його права на соціальний захист, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 23.09.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того цією ухвалою у відповідача витребувано належним чином завірену копію рішення від 31.03.2025 №ЦО-2240/249, а також копії документів, на підставі яких ініційовано перевірку обґрунтованості рішення щодо встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності; інформацію про дату та час розгляду комісією Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» медичних документів щодо інвалідності ОСОБА_1 із наданням копії протоколу комісії; інформацію (із її документальним підтвердженням) чи був повідомлений ОСОБА_1 про засідання комісії Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» відносно нього, предметом якої були медичні документи щодо його інвалідності; інформацію, які наявні були станом на 31.03.2025 у Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» документи медичного характеру щодо ОСОБА_1 , їх походження, використання та застосування при прийнятті рішення від 31.03.2025 №ЦО-2240/249.
Також ухвалою від 23.09.2025 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
11.03.2026 за вх.№15499/26 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію, відповідач зазначає, що рішення про скасування встановленої позивачеві групи інвалідності прийнято правомірно, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України. Відповідач вказує, що на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024, введеного в дію Указом Президента України, а також відповідних постанов Кабінету Міністрів України та наказів МОЗ, на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» були покладені повноваження Центральної МСЕК, а з 01.01.2025 - повноваження Центру оцінювання функціонального стану особи. Відповідач зазначає, що відповідно до постанови КМУ від 15.11.2024 №1338 повноваження МСЕК припинено з 31.12.2024, а перевірка обґрунтованості раніше прийнятих рішень здійснюється Центром оцінювання функціонального стану особи у визначеному порядку. Перевірка у даному випадку була проведена на підставі запиту Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 22.10.2024 за вих. № 8522/24-2024 «Про проведення перевірки» із переліком осіб, в тому числі ОСОБА_1 , який зазначений за №144. Експерта команда ретельно ознайомилася з усіма документами, які містилися у медико-експертній справа та історією хвороби на ім'я ОСОБА_1 , за якими було визначено II групу інвалідності, та прийняла оскаржуване рішення. Щодо доводів позивача про «заочність» розгляду та відсутність повторного огляду, відповідач зазначає, що в межах перевірки обґрунтованості рішення МСЕК закон не зобов'язує проводити повторний особистий огляд, якщо наявні у справі медичні документи є достатніми для прийняття рішення. Відповідачем не ухвалювалось рішення про необхідності проведення повторного оцінювання позивача під час проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК по запиту правоохоронного органу, а тому він не повинен був про це повідомляти позивача на адресу електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування). Крім того, відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких суд не наділений повноваженнями здійснювати власну медичну оцінку підставності встановлення або невстановлення інвалідності, а може перевіряти лише дотримання процедури прийняття рішення. На переконання відповідача, процедура прийняття спірного рішення була повністю дотримана. З огляду на викладене відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Також відповідач просить поновити строк на подання відзиву, посилаючись на поважні причини його пропуску, зокрема значне навантаження у зв'язку з реформуванням системи МСЕК, покладенням нових повноважень, а також об'єктивні труднощі, пов'язані з дією воєнного стану та безпековою ситуацією.
Щодо означеного питання, то суд враховує, що в Україні діє воєнний стан.
Верховним Судом у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 акцентовано на тому, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав не приймати до уваги поданий відповідачем відзив на позовну заяву, оскільки пріоритетним є вирішення справи на засадах змагальності та з'ясування всіх обставин справи, а не дотримання надмірного формалізму.
16.03.2026 за вх.№16390/26 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Суд зазначає, що ухвала суду про відкриття провадження доставлена через підсистему "Електронний суд" в електронний кабінет третьої особи 24.09.2025.
Правом на подання пояснень третя особа не скористалась, відтак суд, керуючись приписами КАС України, розглядає справу за наявними матеріалами.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД №178063 від 27.09.2024 позивача за наслідками первинного огляду визнано особою з інвалідністю ІІ групи на строк до 01.09.2027.
31.03.2025 експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи провела ініційовану на підставі запиту слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області у межах кримінального провадження №120240200000000439 від 24.05.2024 перевірку обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії від 22.03.2024 про встановлення позивачеві ІІ групи інвалідності, за результатами якої прийнято рішення №ЦО-2240/249 від 31.03.2025 про скасування вказаного рішення.
В пункті 11 рішення відповідача від 31.03.2025 зазначено: «Представлена медико-експертна документація не підтверджує оцінку ступеня функціональних порушень основного діагнозу, а також відсутні дані додаткових методів візуалізації, які б підтверджували супутні діагнози та їх ускладнення. Клініко-функціональні порушення опорно-рухової системи в легкому ступені обмежують життєдіяльність та не дають підстав для встановлення групи інвалідності».
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач, з метою його скасування, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Ч. 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон №875-ХІІ).
Ч. 1 ст. 2 Закону №875-ХІІ передбачено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Положеннями ч. 1 ст. 3 Закону №875-ХІІ визначено, що інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.
Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров'я, та/або в судовому порядку (ч. 2 ст. 6 Закону №875-ХІІ).
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022. У подальшому строк дії воєнного часу продовжений та триває станом на час розгляду справи.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», уведеним в дію Указом Президента України від 12 вересня 2023 року № 576/2023, зокрема, визначено Кабінету Міністрів України забезпечити у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні (тобто з 24 лютого 2022 року).
У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень визначено ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів (далі - Рішення РНБО від 22.10.2024), що введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.
На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанови від 25.10.2024 № 1207 та 08.11.2024 № 1276, якими було внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».
Законом України від 19.12.2024 № 4170-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Закон № 4170-ІХ) внесено зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб'єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.
Згідно з абз. 1 п. 1 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року (окрім деяких пунктів).
Відповідно до абз. 1-6 п. 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-IX установлено, що:
особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності;
документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є:
видані до 31 грудня 2024 року органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;
витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;
рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України «Про військовий обов'язок та військову службу» та «;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування;
особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності).
На період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні перелік причин неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи визначається Кабінетом Міністрів України.
П. 3 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4170-ІХ установлено, що повноваження, права і обов'язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України припиняються 31 грудня 2024 року.
З моменту припинення повноважень, прав і обов'язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов'язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024. № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Постанова №1338) затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.
Згідно з п. 3 Постанови №1338 з моменту припинення повноважень, прав і обов'язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов'язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
На час виникнення спірних правовідносин, що виникли між сторонами в справі, основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди) визначає Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 (далі - Положення про експертні команди).
Відповідно до абзаців 7, 8, 10 пункту 3 Постанови №1338, визначено, що перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов'язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
Документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України «Про військовий обов'язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.
Особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування за власним бажанням (за зверненням опікуна у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності) або за рішенням суду.
Отже, з наведеного правового врегулювання вбачається, що особам, яким встановлено інвалідність органами МСЕК, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України на встановлений строк інвалідності та рішення прийняті МСЕК є законними і чинними прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій, а особи, яким інвалідність встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням або за рішенням суду.
На виконання пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи наказом Міністерства охорони здоров'я України від 03.12.2024 №2022 покладено права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи на державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673).
За змістом пп. 2 п. 8 Положення про експертні команди Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.
Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.
В свою чергу, згідно з пп. 5 п. 8 Положення про експертні команди Центр оцінювання функціонального стану особи перевіряє під час оскарження рішення експертних команд обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.
У такому випадку оцінювання за рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров'я, куди направлено особу Центром оцінювання функціонального стану особи, але обов'язково з урахуванням екстериторіального принципу.
У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Аналогічні положення закріплено в Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, який визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та згідно з приписами п. 51 якого, Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обгрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями:
на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;
за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу);
за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.
Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.
Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.
За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
З аналізу процитованих норм слідує, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, із обов'язковою присутністю особи, відносно якої здійснюється така перевірка. При цьому рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, надсилається на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди.
В межах цієї справи спірні правовідносини стосуються правомірності/протиправності рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про скасування рішення про встановлення позивачеві ІІ групи інвалідності на строк до 01.09.2027.
Так, в ході розгляду справи судом встановлено, що згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД №178063 від 27.09.2024 позивача за наслідками первинного огляду визнано особою з інвалідністю ІІ групи на строк до 01.09.2027.
31.03.2025 експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи провела ініційовану на підставі запиту слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області у межах кримінального провадження №120240200000000439 від 24.05.2024 перевірку обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії від 22.03.2024 про встановлення позивачеві ІІ групи інвалідності, за результатами якої прийнято рішення №ЦО-2240/249 від 31.03.2025 про скасування вказаного рішення.
В пункті 11 рішення відповідача від 31.03.2025 зазначено: «Представлена медико-експертна документація не підтверджує оцінку ступеня функціональних порушень основного діагнозу, а також відсутні дані додаткових методів візуалізації, які б підтверджували супутні діагнози та їх ускладнення. Клініко-функціональні порушення опорно-рухової системи в легкому ступені обмежують життєдіяльність та не дають підстав для встановлення групи інвалідності».
Відповідно до п. 6.1 рішення №№ЦО-82240/249 підставою для ініціювання перевірки зазначено: «запит слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (постанова слідчого, прокурора, ухвала слідчого судді стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора або ухвалі - 1, запит робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи - 2, результати моніторингу оцінювання повсякденного функціонування особи, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи - 3».
П. 6.2 рішення містить такі відомості про реквізити документів, на підставі яких ініційовано перевірку: «кримінальне провадження №120240200000000 від 24.05.2024».
Аналізуючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення № ЦО-2240/249 від 31.03.2025, суд виходить з того, що згідно з п. 51 Порядку №1338 та пп. 2 п. 8 Положення про експертні команди, виключними підставами для ініціювання Центром оцінювання перевірки обґрунтованості рішень МСЕК у межах кримінального процесу є постанова слідчого, прокурора або ухвала слідчого судді.
Як вбачається з матеріалів справи, у п. 6.1 та 6.2 спірного рішення, відповідач посилається на запит слідчого відділу слідчого управління ГУНП у Вінницькій області у межах кримінального провадження №120240200000000439 від 24.05.2024.
Однак, суд зазначає, що запит слідчого за своєю правовою природою є лише листом-зверненням органу досудового розслідування, який спрямований на отримання інформації або ініціювання певних дій. Такий запит сам по собі не є ані постановою слідчого, ані постановою прокурора, ані ухвалою слідчого судді у розумінні процесуального закону.
Отже, посилання відповідача на "запит" як на підставу проведення перевірки є юридично неспроможним, оскільки такий документ не визначений п. 51 Порядку №1338 як належна підстава для втручання у правомірний статус особи з інвалідністю.
Таким чином, відповідач не довів, що перевірка була розпочата у спосіб та на підставах, прямо передбачених законодавством. Відсутність належної правової підстави для ініціювання перевірки свідчить про порушення принципу законності та перевищення меж наданих повноважень
Також суд критично оцінює доводи відповідача про те, що у даному випадку рішення могло бути прийняте у заочному порядку.
По-перше, у разі вирішення питання, яке може призвести до звуження або припинення вже набутого права, особі має бути надана можливість надати пояснення, заперечення та додаткові докази. Прийняття рішення про необхідність повторного оцінювання без повідомлення позивача та без надання їй можливості висловити свою позицію фактично позбавило її права на участь у процедурі, що безпосередньо зачіпає її права та інтереси.
По-друге, відповідачем не надано жодних доказів існування нормативних підстав, які б прямо дозволяли у подібних обставинах приймати рішення заочно без залучення особи, щодо якої здійснюється перевірка. Саме по собі посилання на можливість заочного розгляду не може вважатися достатнім, якщо не доведено, що така форма розгляду прямо передбачена відповідним нормативним актом; дотримано визначеної процедури; заочність не призводить до обмеження процесуальних гарантій особи.
Більше того, враховуючи, що мова йде про перегляд рішення про встановлення групи інвалідності, втручання у стабільне правове становище особи повинно відповідати підвищеним стандартам обґрунтованості та процедурної справедливості.
Отже, доводи відповідача про допустимість прийняття відповідного рішення у заочному порядку не спростовують встановлених порушень процедури та не підтверджують дотримання принципів законності, обґрунтованості й забезпечення права особи на участь у розгляді питання, що безпосередньо вплинуло на її права.
За таких обставин, суд констатує, що рішення № ЦО-2240/249 від 31.03.2025 прийнято з істотним порушенням вимог законодавства. Відповідачем не доведено наявності належної та допустимої правової підстави для ініціювання перевірки, передбаченої нормативними актами, а також не підтверджено дотримання процедури прийняття рішення, що безпосередньо впливає на обсяг прав позивача.
Відтак наявні правові підстави для визнання рішення № ЦО-2240/249 від 31.03.2025 протиправним та його скасування, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 968 грн 96 коп.
Таким чином поверненню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» підлягає сума у розмірі 968 грн 96 коп.
Суд зауважує, що позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу у цій справі, суд керується такими мотивами.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Так, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:
- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);
- інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);
- представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).
Згідно з положеннями ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Ч. 2 та 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Системний аналіз вказаних законодавчих положень доводить, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
На підтвердження цих обставин суду надаються договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших понесених стороною витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги. Такі документи повинні бути оформлені у визначеному законом порядку та відповідати критеріям належності, допустимості, достатності та достовірності.
При цьому, покладення обов'язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень ст. 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 08.09.2025, додаток № до вказаного договору, платіжну інструкцію від 08.09.2025 на суму 10 000 грн та ордер серії АВ №1232851.
Суд звертає увагу на додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) де вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
На переконання суду заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу не є співмірною із спором, що розглядався, оскільки предмет спору не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Крім того слід врахувати, що розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження без участі сторін.
За наведених обставин, суд при визначенні суми відшкодування доходить висновку про присудження позивачу витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн.
Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 132, 134, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" № ЦО-2240/249 від 31.03.2025 про скасування ОСОБА_1 IІ групи інвалідності, встановленої до 01.09.2027 відповідно до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААД №178063 від 27.09.2024.
Стягнути з Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968 грн 96 коп.
Стягнути з Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч) грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Державна установа Український Державний науково- дослідний Інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України (ДУ “УкрДержНДІМСПІ МОЗ України») (пров. Феодосія Макаревського, 1А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 03191673)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 15.04.2026 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна