1Справа № 335/10546/25 2/335/706/2026
31 березня 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Сиротенко В.К., за участю секретаря судового засідання Кумер А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до 1. Пологівської міської територіальної громади в особі Пологівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, 2. Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину та стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом,
22.10.2025 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Запорізькій області, в якій позивач просить:
- визнати за позивачем право власності на 3/4 частки спадщини, що складається з права на одержання суми недоотриманої пенсії у розмірі 124074 грн. 18 коп. в порядку спадкування за законом після гр. ОСОБА_3 , 1940 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь позивача недоотриману пенсію в розмірі 110 974 грн. 18 коп., яка нарахована але не виплачена моїй матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.10.2025 справу передано для розгляду судді Сиротенко В.К.
Ухвалою від 23.10.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк 10 днів з дня отримання ухвали для усунення виявлених недоліків позовної заяви.
10.11.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення виявлених недоліків позовної заяви, до якої додано, зокрема, уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до відповідачів: 1. Пологівської міської територіальної громади в особі Пологівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, 2. Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання права власності на спадщину та стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Інженерне Пологівського р-ну Запорізької області померла матір позивача - ОСОБА_3 . За заявою ОСОБА_1 державним нотаріусом Шостої запорізької державної нотаріальної контори було заведено спадкову справу №279/2024. До складу спадщини увійшла недоотримана померлою ОСОБА_3 пенсія у розмірі 124 074,18 грн. 08.04.2025 нотаріусом видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на частки у зазначеній у свідоцтві спадщини (права на одержання сум недоотриманої пенсії у сумі 124074,18 грн), що становить 31 018,54 грн. ГУ ПФУ в Запорізькій області виплачено ОСОБА_1 лише частину недоотриманої пенсії у розмірі 13130,61 грн. В листі ГУ ПФУ в Запорізькій області від 27.06.2025 №10971-10662/Ц-02/8-0800/25 повідомило, що виплата пенсії ОСОБА_3 призупинена з 01.05.2023 у зв'язку з тривалою неоплатою відповідно до п. 4 ст. 49 Закону №1058. Позивач вважає, що відмова ГУ ПФУ в Запорізькій області у виплаті коштів на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом у сумі 17887,94 грн є незаконною та суперечить приписам норм законодавства, що регулює це питання. Щодо визнання права власності на частки недоотриманої пенсії ОСОБА_3 позивач зазначає, що з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) нотаріусом було отримано інформацію щодо укладеного від імені ОСОБА_3 заповіту, посвідченого Інженерською сільською радою Пологівського району Запорізької області від 09.06.2015, зареєстрованого за №18. Враховуючи, що територія Пологівського району Запорізької області є тимчасово окупованою, а оригінал такого заповіту залишився на тимчасово окупованій території, нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно у зв'язку з ненаданням оригіналу заповіту. Враховуючи, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину, інші спадкоємці, які б в установленому законом порядку звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини відсутні, відтак на підставі ст. 1296 ЦК України позивач має право на отримання свідоцтва про право на спадщину.
Ухвалою судді від 20.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження; розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання; учасникам справи надано строк для подання заяв по суті справи.
Ухвалою від 20.11.2025 задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів. Витребувано у Шостої запорізької державної нотаріальної контори засвідчену копію спадкової справи №279/2024 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
16.12.2025 на адресу суду надійшла витребувана копія спадкової справи.
16.12.2025 року на електронну адресу суду від відповідача-1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Пологівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області. Також у заяві зазначено, що у вирішенні спору відповідач-1 покладається на розсуд суду.
07.01.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень посилається на наступне. ОСОБА_3 1940 р.н., перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фону України в Запорізькій області та отримувала пенсію. Виплата пенсії ОСОБА_3 призупинена з 01.05.2023 у зв'язку з тривалою неоплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону №1058. В подальшому, звернень від ОСОБА_3 до органів Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії не надходило. Пенсія з 01.05.2023 по день смерті ОСОБА_3 не нараховувалась. ОСОБА_3 з моменту припинення нарахування пенсії по день смерті, не зверталась до відповідача із заявою про поновлення пенсійних виплат, розмір недоотриманої пенсії, враховуючи вимоги пункту 14-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058, Постанови №299 за червень 2022, та за період 01.08.2022 по 01.05.2023 становить 52522,42 грн. недоотримана пенсія за період з 01.05.2023 по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відсутня, оскільки за вказаний період вона не нараховувалась. Недоодержана пенсія що залишилася після смерті ОСОБА_3 нарахована та виплачена на банківський рахунок Позивача, зазначений у заяві від 10.04.2025 у розмірі 13131,61 грн., що становить 1/4 частки спадщини відповідно до свідоцтва про право на спадщину. За викладених обставин, відповідач вважає, що орган Пенсійного фонду діяв в межах своїх повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Ухвалою від 19.01.2026 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
10.02.2026 від Пологівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача-1.
11.02.2026 через систему «Електронний суд» від ГУ ПФУ в Запорізькій області надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача-2.
11.02.2026 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.
У судовому засіданні 11.02.2026 судом було встановлено з матеріалів спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , що 02.08.2024 із заявою про прийняття спадщини після померлої матері звернувся ОСОБА_1 (позивач у справі). В заяві також зазначено, що окрім ОСОБА_1 є інший спадкоємець: син спадкодавця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, судом встановлено, що до участі у справі не залучено особу, на права та законні інтереси якої може вплинути рішення у даній цивільній справі.
Ухвалою суду від 11.02.2026 постановлено повернутись на стадію підготовчого провадження у цивільній справі № 335/10546/25, призначено підготовче судове засідання на 12.03.2026, залучено до участі у цивільній справі №335/10546/25 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 .
09.03.2026 через систему «Електронний суд» від ГУ ПФУ в Запорізькій області надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача-2.
11.03.2026 від представник відповідача-1 Пологівської міської територіальної громади в особі Пологівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, у підготовче судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без їх участі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_1 повідомлений у встановленому законом порядку, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки у судове засідання не повідомив, правом на подання письмових пояснення щодо позову не скористався. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.
Ухвалою від 12.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.03.2026.
31.03.2026 на адресу суду від представника позивача та відповідачів надійшли заяви про розгляд справи без участі представників.
Представник позивача у своїй заяві зазначила, що позовні вимоги позивач та його представник підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_1 повідомлений у встановленому законом порядку, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Проте у судове засідання 31.03.2026 не з'явився.
У судовому засіданні 31.03.2026.2026 судом розглянуто справу по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (позивач у справі) є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 27.09.1960 Інженерною сільською радою Пологівського району Запорізької області.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено актовий запис про смерть №715 та 10.05.2024 Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .
02.08.2024 ОСОБА_1 вернувся до Шостої запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 . В заяві також зазначено, що, крім заявника, іншим спадкоємцем є син спадкодавця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
02.08.2024 заведено спадкову справу №279/2024 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Як вбачається з листа від 02.08.2024 за вих. №935/02-14, спадкоємця ОСОБА_2 повідомлено про відкриття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 та роз'яснено, що для отримання спадщини спадкоємцю необхідно прийняти спадщину шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або шляхом подачі в нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 02.08.2024 №77864205, у реєстрі за №57594966, зареєстровано заповіт ОСОБА_3 , посвідчений 09.06.2015 Інженерненською сільською радою Пологівського району Запорізької області та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за №18; місце зберігання заповіту - Інженерненська сільська рада Пологівського району Запорізької області.
Згідно відповіді за вих. №257 від 07.08.2024 надано Відділом «Центр надання адміністративних послуг» Виконавчого комітету Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області на запит державного нотаріуса, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована з 11.02.1997 і по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 . Інші зареєстровані особи на 10.04.2024 за даною адресою відсутні.
03.08.2024 за вих. №941/02-14 державним нотаріусом направлено до Інженерненської сільської ради Пологівського району Запорізької області запит про надіслання копії заповіту ОСОБА_3 для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину.
Постановою від 14.11.2024 за №1402/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії державним нотаріусом Шостої запорізької державної нотаріальної контори Зайцевою І.Г. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з ненаданням оригіналу заповіту.
На запит державного нотаріуса Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області 26.02.2025 надано довідку, в якій зазначено, що ОСОБА_3 перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області. Залишилася недоотримана пенсія у сумі 124 074,18 грн.
На підставі заяви ОСОБА_1 від 08.04.2025 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (право на одержання суми недоотриманої пенсії) державним нотаріусом Шостої запорізької державної нотаріальної контори Зайцевою І.Г. 08.04.2025 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем на частку зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син - ОСОБА_1 . Спадщина, на яку у вказаній частці видане це свідоцтво складається з права на одержання суми недоотриманої пенсії у розмірі 124 074,18 грн. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частки ще не видано.
Згідно відповіді Пологівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області від 26.03.2025 за вих. №485, наданої на запит ОСОБА_1 , заповіти, складені і посвідчені Інженерненською сільською радою Пологівського району Запорізької області до 2015 року, залишилися на тимчасово окупованій території громади, відтак надати копію заповіту, складеного від імені ОСОБА_3 , та посвідченого Інженерненською сільською радою 09.06.2015 за реєстровим №18, а також надати повну інформацію про зазначений заповіт неможливо.
Відповідно до листа ГУ ПФУ в Запорізькій області за вих. №10971-10662/Ц-02/8-0800/25 від 27.06.2025, ОСОБА_1 повідомлено про те, що виплата пенсії ОСОБА_3 призупинена з 01.05.2023 у зв'язку з тривалою неоплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону №1058. В подальшому звернень від ОСОБА_3 до органу Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії не надходило. Враховуючи вимоги Закону №1058, після смерті ОСОБА_3 залишилася нарахована та недоодержана пенсія, яку ОСОБА_1 як спадкоємцю, на підставі заяви та доданих документів від 10.04.2025 було виплачено в червні 2025 року.
Як свідчить банківська виписка АТ КБ «Приватбанк» від 29.09.2025, 06.06.2025 ОСОБА_1 . Пенсійним фондом України виплачено суму 13 130,61 грн.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті свої матері на частки у спадщині, яка складається з права на одержання суми недоотриманої пенсії матері, як єдиний спадкоємець, який звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а також про стягнення з ПФУ суми недоотриманої пенсії матері.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає у з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
Відповідно до частини першою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Як визначено в ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Разом з тим, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини (ч. 1 ст.1222 ЦК України).
Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Як встановлено судом, у Спадковому реєстрі наявна інформація про заповіт, посвідчений від імені ОСОБА_3 Інженерненською сільською радою Пологівського району Запорізької області 09.06.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за №18. Статус заповіту - чинний. При цьому, зміст заповіту невідомий, оскільки його оригінал зберігався у Інженерненській сільській раді Пологівського району Запорізької області, яка знаходиться на тимчасово окупованій території України.
З аналізу законодавства, що регулює спірні правовідносини, вбачається, що згідно зі ст. 1223 ЦК України, спадкування за законом здійснюється лише у разі відсутності заповіту або неможливості його виконання. Навіть за умови неможливості виконання заповіту, спадкування має відбуватися за законом у порядку черговості.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (1). Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням (2). Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (3). Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу (4). Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (5).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, спадкоємцями померлої ОСОБА_3 є її сини - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернувся лише ОСОБА_1 . Доказів звернення із відповідною заявою ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що син померлої ОСОБА_2 не проживав разом із матір'ю на момент її смерті, відтак він не є особою, яка прийняла спадщину у розумінні ст. 1268 ЦК України.
Відтак, єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , є ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини, що передбачено частиною першою статті 1298 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
За приписами ст. 68 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.
Відповідно до вимог ст. 49 Закону України «Про нотаріат» у разі не подання відомостей (інформації) та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, нотаріус відмовляє у її вчиненні, про що, на вимогу заінтересованої особи, виносить мотивовану постанову.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 14.11.2024 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю оригіналу заповіту, який, як встановлено судом, залишився на тимчасово окупованій території України та зміст такого заповіту встановити неможливо.
Разом з тим, 08.04.2025 ОСОБА_1 на підставі ст. 1241 ЦК України видано свідоцтво про право на спадщину на частку спадщини - права на одержання суми недоотриманої пенсії у розмірі 124 074,18 грн.
Відтак, суд дійшов висновку, що в даному випадку відбувається спадкування за законом в порядку черговості, при цьому позивач є спадкоємцем першої черги і є єдиним спадкоємцем, який звернувся із заявою про прийняття спадщини.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справі про спадкування», судам роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтею 392 ЦК України особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду як з позовом про визнання права власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
В даному випадку, перешкодою для оформлення спадкового права позивача у нотаріальному порядку є відсутність оригіналу заповіту.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено та доведено законність та обґрунтованість позовних вимог, відтак суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання права власності на частки у спадщині, що складається з права на одержання суми недоотриманої пенсії ОСОБА_3 ОСОБА_1 .
При цьому, позивач просив також стягнути з ГУ ПФУ в Запорізькій області суму недоотриманої пенсії у розмірі 93055,64 грн (3/4 частки спадщини).
На переконання суду, заявлення вимоги про стягнення суми недоотриманої пенсії разом з вимогою про визнання права власності в порядку спадкування за законом на частку спадщини є ефективним способом захисту прав позивача.
Відтак, позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення суми недоотриманої пенсії у розмірі 93055,64 грн (3/4 частки спадщини) підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з ГУ ПФУ в Запорізькій області нараховану, але не виплачену ОСОБА_3 , пенсію у розмірі 17887,94 грн на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Шостої запорізької державної нотаріальної контори 08.04.2025 в спадковій справі №279/2024.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.
ВС у постанові від 23.02.2022 у справі № 428/10113/20 вказав таке: «Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що:
- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями ЗУ «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої ст. 52 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину».
Також у вказаній постанові ВС від 23.02.2022 у справі № 428/10113/20 надав оцінку неправомірній відмові відповідача у справі обрахувати розмір пенсії спадкодавця за період, більший ніж 3 роки з дати звернення спадкоємців.
За правилами ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Згідно зі ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи неї проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
ОСОБА_3 перебувала на обліку в Головному управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області та отримувала пенсію.
Нарахування та виплата пенсії відповідачем здійснювалося по 01.05.2023.
Відповідно до ст. 68 Закону України «Про нотаріат» п.4.14 гл.10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, встановлено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.
08.04.2025 державним нотаріусом Шостої запорізької державної нотаріальної контори Зайцевою І.Г. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстроване у реєстрі за № 342, спадкова справа №279/2024, на частку спадкового майна ОСОБА_3 - права на одержання суми недоотриманої пенсії у розмірі 124074,18 грн в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яка належить спадкодавцю, але не була одержана за життя, що стверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.02.2025 за №0800-0401-8/18262.
Отже, позивач, як спадкоємець за законом, який в установленому законом порядку прийняв спадщину після смерті матері, має право на отримання нарахованої, але не отриманої ОСОБА_3 за життя пенсії.
Як вбачається з листа Пенсійного фонду України від 27.06.2025 за №10971-10662/Ц-02/8-0800/25 та відзиву на позовну заяву, ОСОБА_3 з 01.05.2023 по день смерті виплату пенсії було припинено. Оскільки вона не зверталася до відповідача з заявою про поновлення пенсійних виплат. Враховуючи вимоги Закону №1058 спадкоємцю ОСОБА_4 було виплачено суму нарахованої та недоодержаної пенсії (13130,61 грн).
Рішення стосовно припинення виплати пенсії за цей період суду не надано.
Проте встановлено, що ОСОБА_3 за життя перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як отримувач пенсії.
Посилання відповідача у відзиві, що померла за життя не зверталася із заявою про поновлення виплати пенсії до відповідача і пенсія не отримана з вини пенсіонера, не заслуговують на увагу, оскільки не засновані на законі.
Вищенаведені судом положення законодавства з урахуванням сталої судової практики у спірних правовідносинах свідчать проте, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя мала право на нарахування та виплату пенсії за вищезазначений період незалежно від звернення до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області.
Отже, підстав для припинення нарахування належної померлій ОСОБА_3 пенсії не існувало і припинення виплат не впливає на спадкування, адже до спадкової маси належать суми всієї недоотриманої пенсії ОСОБА_3 з 01.05.2023 по день її смерті.
ОСОБА_3 з 01.05.2023 року мала право на нарахування та виплату пенсійних виплат не залежно від звернення до Пенсійного Фонду України на підконтрольній Україні території, а тому спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 1227 ЦК України має право на отримання пенсійних виплат в порядку спадкування за законом.
Саме позивачу видане нотаріусом свідоцтво про право на спадщину на частину недоотриманої пенсії, а, отже, він є таким, що прийняв спадщину в цілому (ч. 2 ст. 1268 ЦК України).
Отже, спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19.
Згідно зі статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у разі смерті пенсіонера. Рішення стосовно припинення виплати пенсії на інших підставах суду не надано.
Крім того, відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Верховний Суд у рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18, вказав, що «припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії не ґрунтується на Законі. Встановлення судом незаконності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено».
Тому не може бути припинена пенсія за інших підстав, ніж передбачено законами України, таким чином, відповідач порушив вимоги законодавства щодо соціального захисту в питанні припинення виплати пенсії.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, яка кореспондує з положеннями ч. 1 ст. ст. 81 ЦПК України, якою встановлений обов'язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 80 ЦП К України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи, що позивач має право як спадкоємець на отримання нарахованих, але не виплачених сум пенсії, які входять до складу спадщини і не були отримані спадкодавцем за життя, проаналізувавши у сукупності надані докази, а також беручи до уваги те, що згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення суми нарахованої, але не виплаченої пенсії у розмірі 17 887,94 грн на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом є обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
За викладених обставин позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.
Питання про відшкодування судових витрат позивачем не ставилося, відтак судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 80, 81, 82, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до 1. Пологівської міської територіальної громади в особі Пологівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, 2. Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину та стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом - задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на частки у спадщині, що складається з права на одержання суми недоотриманої ОСОБА_3 пенсії.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 93 055 (дев'яносто три тисячі п'ятдесят п'ять) гривень 64 копійок.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , пенсію у розмірі 17 887 (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім) гривень 94 копійки, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Шостої запорізької державної нотаріальної контори Зайцевою І.Г. 08.04.2025 в спадковій справі №279/2024.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 5 ст. 265 ЦПК України зазначаються наступні відомості:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач-1: Пологівська міська територіальна громада в особі Пологівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, код ЄДРПОУ 45449876, адреса: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164;
відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 20490012, адреса: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б.
Повний текст рішення складено 15.04.2026 року.
Суддя В.К. Сиротенко