09 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 657/1636/14-к
провадження № 51-9646км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 , який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 20 травня 2025 року в кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014230180000890, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- за вирокомКаланчацького районного суду Херсонської області від 03 липня 2014 року за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік;
- за вироком Каланчацького районного суду Херсонської області від 09 грудня 2014 року за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ч. 4 ст. 70 КК - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, на підставі статей 75, 104 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК.
Рух справи, зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. ОСОБА_8 було обвинувачено в тому, що він у ніч на 25 жовтня 2014 року близько 00:30, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , діючи повторно, шляхом відмикання викруткою замикального пристрою проник крізь добудовану до вказаного вище будинку металеву решітку та незаконно заволодів мотоскутером «Хонда Діо» вартістю 3000 грн, що належить ОСОБА_9 .
2. Крім того, 09 грудня 2014 року близько 02:00 він, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3 , діючи повторно, шляхом зламу замка незаконно заволодів автомобілем ГАЗ-31029, д. н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 .
3. Також у ніч на 12 січня 2015 року він шляхом розбиття вікна, проник до приміщення кафе «Фламінго», що на вул. Чорноморській, 18 у смт Каланчак Каланчацького району Херсонської області, і скоїв крадіжку майна, чим заподіяв ОСОБА_11 шкоду на загальну суму 4593,50 грн.
4.Справу щодо ОСОБА_8 неодноразово розглядали в судах різних інстанцій.
5. Так, Каланчацький районний суд Херсонської області вироком від 01 березня 2016 року визнав ОСОБА_8 невинуватим і виправдав у зв'язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
6. Апеляційний суд Херсонської області ухвалою від 16 червня 2016 року залишив указаний вирок без змін.
7. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 22 грудня 2016 року скасував ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 16 червня 2016 року щодо ОСОБА_8 і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
8. Апеляційний суд Херсонської області ухвалою від 30 січня 2017 року скасував вирок Каланчацького районного суду Херсонської області від 01 березня 2016 року щодо ОСОБА_8 і призначив новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції іншим складом суду.
9. За вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 28 серпня 2018 року ОСОБА_8 також визнано невинуватим і виправдано за недоведеністю його винуватості у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289 і ч. 3 ст. 185 КК.
10. Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 12 грудня 2019 року скасував виправдувальний вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 28 серпня 2018 року щодо ОСОБА_8 і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
11. За результатами нового розгляду 08 листопада 2021 року Голопристанський районний суд Херсонської області постановив вирок, яким учергове визнав ОСОБА_8 невинуватим і виправдав за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК за недоведеністю його винуватості у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.
12. Суд першої інстанції дійшов висновку, що сторона обвинувачення не надала суду належних і допустимих доказів, які би поза розумним сумнівом доводили участь ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК.
13. Херсонський апеляційний суд ухвалою від 20 травня 2025 року залишив без змін виправдувальний вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 08 листопада 2021 року стосовно ОСОБА_8 .
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Прокурор ОСОБА_7 у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Херсонського апеляційного суду від 20 травня 2025 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає це рішення суду апеляційної інстанції незаконним і необґрунтованим через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що вказана ухвала не містить належного аналізу наданих стороною обвинувачення доказів. Апеляційний суд, на думку прокурора, не виконав вимог ст. 23, ч. 3 ст. 404 КПК щодо безпосереднього повторного дослідження обставин, не повністю встановлених місцевим судом під час судового провадження, які свідчили про те, що саме ОСОБА_8 заволодів двома транспортними засобами і вчинив крадіжку майна з приміщення кафе. Також усупереч положенням ст. 419 КПК апеляційний розгляд здійснено формально, без належної перевірки й надання обґрунтованих відповідей на доводи, наведені в апеляційній скарзі, щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність і безпідставного виправдання обвинуваченого, що сприяло уникненню останнім справедливого покарання. До того ж колегія суддів апеляційного суду не звернула уваги на порушення місцевим судом вимог ст. 415 КПК про те, що для суду першої інстанції при новому розгляді є обов'язковими висновки і мотиви, з яких скасовані рішення апеляційною інстанцією. Крім того, зауважує, що апеляційний суд здійснив розгляд справи за апеляційною скаргою прокурора, у якій ставилося питання про погіршення становища обвинуваченого ОСОБА_8 , без участі останнього, належним чином не перевіривши відомостей про його смерть.
Позиції учасників судового провадження
15. Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 , просив задовольнити її, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
16. Захисник ОСОБА_6 заперечувала стосовно задоволення касаційної скарги прокурора, просила залишити судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
17. Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
18. Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК.
19. Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Водночас судове рішення в будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті.
20. За правилами ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, у якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
21. Вимогами ч. 1 ст. 404 КПК встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
22. Згідно із ч. 1 ст. 419 КПК в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду зазначаються: короткий зміст вимог, викладених в апеляційній скарзі; встановлені цим судом обставини з посиланням на докази; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; в резолютивній частині ухвали цього суду зазначаються висновки суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги.
23. За приписами ст. 407 КПК суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції має право:
1) залишити вирок або ухвалу без змін;
2) змінити вирок або ухвалу;
3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;
4) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;
5) скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;
6) скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
24. Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 04 вересня 2023 року (справа № 710/466/16-к, провадження № 51-6068кмо21) висловила правову позицію про те, що після встановлення під час апеляційного розгляду факту смерті обвинуваченого, щодо якого ухвалено виправдувальний вирок, суд апеляційної інстанції зобов'язаний виконати вимоги статей 370, 404, 419 КПК, забезпечити участь захисника, продовжити апеляційний розгляд, надати мотивовані відповіді на доводи апеляційних скарг і постановити ухвалу, передбачену одним із пунктів 1, 2, 5 або 6 ст. 407 КПК з урахуванням вимог статей 284, 417 цього Кодексу.
25. У пункті 5 ч. 1 ст. 284 КПК вказано, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого. Положеннями ст. 417 КПК визначено, що суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження. Нормами КПК не передбачено скасування апеляційним судом виправдувального вироку у разі смерті виправданого та ухвалення щодо нього обвинувального вироку.
26. Як видно з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, установивши факт смерті обвинуваченого після ухвалення щодо нього виправдувального вироку, а саме 05 вересня 2022 року, що підтверджено актовим записом № 18922 від 08 жовтня 2022 року, виданим Київським відділом ДРАЦС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, а також наданими на запит апеляційного суду Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону копіями паспорта громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_2 та його військового квитка серії НОМЕР_3 (т. 11, а. с. 157-158, 200-203), здійснюючи перегляд кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, дотримався згаданих вимог закону.
27. Так, суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи прокурора, у тому числі щодо безпідставності виправдання ОСОБА_8 , покладення в основу вироку доказів, наданих стороною захисту, і відхилення доказів сторони обвинувачення, які аналогічні наведеним у його касаційній скарзі, та, поділяючи зазначені у вироку суду першої інстанції висновки, законно й обґрунтовано постановив залишити цей вирок без змін, із чим погоджується також касаційний суд. В ухвалі наведено підстави, з яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою, та докладні мотиви прийнятого судом рішення.
28. Зокрема, визнаючи неспроможними доводи апеляційної скарги прокурора про неповноту судового розгляду, яка полягала в тому, що районний суд не допитав свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , апеляційний суд зазначив, що суд вжив усіх передбачених нормами кримінального процесуального закону заходів для того, щоб сприяти стороні обвинувачення в забезпеченні явки свідків. Судовий розгляд було неодноразово відкладено, а вказаних свідків викликали в судове засідання, постановлялися ухвали про їх привід, проведення судового засідання в режимі відеоконференцій тощо. Проте прокурор не виконав покладений на нього обов'язок щодо забезпечення явки свідків у судове засідання, тож суд здійснив дослідження фактично наданих доказів.
29. Проаналізувавши зібрані в кримінальному провадженні за епізодом незаконного заволодіннямотоскутером ОСОБА_9 докази з точки зору їх допустимості, належності, достовірності і достатності для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_8 , колегія суддів апеляційного суду погодилася з рішенням місцевого суду про те, що:
- показання потерпілого ОСОБА_9 , якими лише підтверджується факт зникнення мопеда, та свідків ОСОБА_16 і ОСОБА_17 , які бачили братів Кравців на скутері, не доводять поза розумним сумнівом того, що саме ОСОБА_8 викрав мопед потерпілого зі сховища;
- показання потерпілого ОСОБА_9 про відсутність слідів пошкодження навісного замка на прибудові, де зберігався мотоскутер, а також дані протоколу огляду місця події від 25 жовтня 2014 року, у якому зафіксовано відсутність пошкодження вказаного вище замка, спростовують фактичні обставини злочину, викладені в обвинувальному акті, де зазначено, що викрадення сталося шляхом пошкодження за допомогою не встановленого слідством предмета навісного замка на дверцятах металевої решітки та подальшого проникнення до сховища;
- протокол огляду місця події від 29 жовтня 2014 рокує недопустимим доказом, оскільки отриманий унаслідок істотного порушення правта свобод людини (ст. 87 КПК), а саме проведення цієї слідчої дії всупереч вимогам статей 233, 234, 237 КПК без згоди власника та ухвали слідчого судді; крім того, цей протокол містить виправлення в зазначенні номера шасі виявленого мопеда, що не дає можливості достовірно встановити цей номер, а фототаблиця до протоколу в матеріалах справи відсутня, хоча є запис про здійснення фотографування під час огляду місця події 29 жовтня 2014 року; матеріали досудового розслідування не містять даних про проведення цієї слідчої дії уповноваженою особою в межах кримінального провадження № 12014230180000772; а зафіксовані в протоколі обставини суперечать показанням свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які заперечували участь потерпілого ОСОБА_9 у ході огляду місця події 29 жовтня 2014 року, вилучення та передачу йому зазначеного мопеда, а також даним розписки ОСОБА_9 (без зазначення дати) про отримання від працівників поліції його транспортного засобу у справному стані.
- протокол пред'явлення речей для впізнання свідку ОСОБА_12 від 11 листопада 2014 року є недопустимим доказом, оскільки його проведено з порушенням вимог статей 229, 231 КПК: перед пред'явленням для впізнання слідчий не опитав і не вніс до протоколу пояснення свідка про ознаки цієї речі і обставини, за яких він цю річ бачив, сам протокол не містить докладних ознак, за якими свідок впізнав скутер, а наведено лише загальну фразу про зовнішні ознаки без детального опису характерних ознак пред'явлених для впізнання трьох мотоскутерів, які були однієї марки та одного кольору.
30. Як правильно зазначила колегія суддів апеляційного суду, доводи апеляційної скарги прокурора не спростовують висновків місцевого суду про те, що показання потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , протокол огляду місця події від 25 жовтня 2014 року у своїй сукупності не доводять поза розумним сумнівом, з огляду на визнання недопустимими доказами протоколу огляду місця події від 29 жовтня 2014 року та протоколу пред'явлення речей для впізнання від 11 листопада 2014 року, винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, за епізодом незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_9 .
31. Спростовуючидоводи прокурора про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні незаконного заволодіння автомобілем потерпілого ОСОБА_10 , апеляційний суд зауважив, що суд першої інстанції дослідив усі надані стороною обвинувачення докази, дав їм оцінку з точки зору допустимості, належності, достатності та навів відповідні мотиви, небезпідставно зазначивши, що:
- показання потерпілого ОСОБА_10 про те, де перебував його автомобіль і за яких обставин він виявив його зникнення, а також дані протоколу огляду місця події від 09 грудня 2014 року, у якому зафіксовано обставини огляду подвір'я, де було викрадено транспортний засіб, самі собою не доводять, що вказаним автомобілем заволодів саме ОСОБА_8 ;
- висновок судово-медичної експертизи від 12 грудня 2014 року № 289/К-к, який містить дані про виявлення в ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень, походження яких не виключено 09 грудня 2014 року за обставин, описаних зі слів неповнолітнього ОСОБА_8 , які він давав експерту без участі захисника та законного представника, а також без роз'яснення права відмовитися свідчити проти себе, що суперечить вимогам п. 1 ч. 2 ст. 52, п. 4 ч. 2 ст. 42 КПК, є недопустимим доказом, з урахуванням правової позиції Верховного Суду в постанові від 26 квітня 2018 року (справа № 135/1530/16-к, провадження № 51-447км17), і також не підтверджує вини обвинуваченого;
-протокол огляду місця події від 09 грудня 2014 року, у якому зафіксовано відсутність слідів пальців рук у салоні, у тому числі на кермі автомобіля ГАЗ-31039, д. н. НОМЕР_1 , не доводить, що автомобілем керувала особа, сліди пальців якої виявлено на капоті цього автомобіля. Сліди ж, виявлені на капоті, хоча й було, як указано в протоколі, сфотографовано за допомогою фотоапарата «Canon» та за участю експерта- криміналіста, однак усупереч вимогам ст. 105 КПК не долучено до протоколу у виді фототаблиці. СD-диск з електронним виглядом слідів папілярних узорів також відсутній у матеріалах кримінального провадження, доступ до нього не було надано стороні захисту ані в порядку ст. 290 КПК, ані на стадії судового розгляду, що є недопустимим доказом;
-висновок експерта від 22 грудня 2014 року № 4002, згідно з яким зафіксовані на фотознімках IMAG2064, IMAG2065, IMAG2066, що містяться на СD-диску, сліди, вилучені в ході огляду місця події від 09 грудня 2014 року, було залишено пальцями і долонею лівої руки ОСОБА_8 , є недопустимим доказом, адже предметом зазначеного експертного дослідження були докази, отримані під час огляду місця події, визнаного судом недопустимим доказом;
-висновок судової дактилоскопічної експертизи від 12 грудня 2014 року № 3871 про відсутність будь-яких слідів папілярних узорів на предметах, вилучених при огляді місця події 09 грудня 2014 року, є неналежним доказом, оскільки не містить відомостей щодо обставин, які підлягають доказуванню.
32. Визнаючи хибними твердження прокурора про неповноту судового розгляду у зв'язку з безпідставною відмовою в допиті експерта, який провів судово-медичну експертизу, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що згідно з приписами ч. 1 ст. 356 КПК суд має право викликати експерта для допиту для роз'яснення висновку, разом з тим апелянт не вказував на те, що допит експерта був необхідним для роз'яснення висновку експерта, адже він є зрозумілим і не потребував жодих роз'яснень. Натомість прокурор зазначає, що клопотав про допит задля з'ясування обставин добровільності отримання від ОСОБА_8 під час освідування пояснень та права експерта на викладення у своєму висновку виявлених у ході проведення експертизи відомостей, які мають значення для кримінального провадження.
33. Апеляційний суд звернув увагу на те, що вказаний вище СD-диск, на якому містилися сфотографовані під час огляду викраденого автомобіля сліди рук, увесь час був у розпорядженні органу досудового розслідування в кімнаті зберігання речових доказів, у тому числі тоді, коли надавався на дослідження експерту, проте прокурор, не маючи для того жодних перешкод, не надав його суду, до того ж не навів у клопотанні до суду підстав, з яких саме суд мав витребувати цей доказ в органу досудового розслідування, а тому визнав безпідставними доводи апеляційної скарги прокурора про порушення судом процесуального закону та надання ним неправильної оцінки зазначеним вище письмовим доказам через відмову в задоволенні клопотання прокурора про витребування вказаного доказу.
34. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду правильно резюмувала, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду про те, що надані стороною обвинувачення докази поза розумним сумнівом не доводять винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, за епізодом заволодіння транспортним засобом ОСОБА_10 .
35. Також апеляційний суд належно проаналізував доводи апеляційної скарги прокурора за епізодом викрадення майна потерпілої ОСОБА_11 та небезпідставно погодився з рішенням суду першої інстанції про те, що:
- показання потерпілої ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_18 стосовно того, що крадіжку DVD-програвача здійснив саме ОСОБА_8 , підлягають критичній оцінці, оскільки нічим не підтверджені, не узгоджуються з іншими доказами, базуються на припущеннях і надані зі слів невідомих осіб;
- показання потерпілої та свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 не містять інформації щодо обставин крадіжки, а лише підтверджують факт вчинення цього злочину й виявлення пошкодження вікна та запиральних пристроїв;
- показання свідків ОСОБА_21 і ОСОБА_22 не містять інформації про обставини крадіжки, а лише підтверджують, що у ОСОБА_8 були алкогольні напої (без уточнення, які й у якій кількості) та DVD-програвач, водночас орган досудового розслідування не встановив характерних ознак програвача, який був у ОСОБА_8 , і чи саме його було викрадено з кафе;
- протокол огляду місця події від 12 січня 2015 року, в ході якого в будинку свідка ОСОБА_21 , що на АДРЕСА_4 , виявлено і вилучено пакетики кави та плашки з напоями, є недопустимим доказом, адже цю слідчу дію проведено з порушенням вимог статей 233, 234, 237 КПК без відповідного дозволу суду або власниці житла ОСОБА_23 , яка хоч і була понятою під час обшуку, проте дозволу на його проведення не давала;
- протокол огляду місця події від 13 січня 2015 року, який фактично є добровільною видачею речей неповнолітнім ОСОБА_24 у відділенні поліції, є недопустимим доказом, оскільки цю процесуальну дію проведено без участі його законного представника, що є грубим порушенням його права на захист, до того ж присутня ОСОБА_18 є свідком у цьому кримінальному провадженні і не могла бути понятою згідно з вимогами ч. 7 ст. 223 КПК;
-розмір матеріальної шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_11 , не встановлено належними та допустимими доказами. В обвинувальному акті не зазначено ані повного переліку викраденого майна, ані вартості кожної позиції. У заяві про вчинення злочину потерпіла не вказувала переліку майна, яке було фактично викрадено, та його вартості.Протоколом прийняття заяви від 12 січня 2015 року зафіксовано подання заяви ОСОБА_11 про вчинення з приміщення кафе крадіжки музичного DVD-програвача й декількох пляшок алкогольних напоїв на загальну суму 2000 грн. Копія інвентаризаційного опису від 12 січня 2015 року, що є в матеріалах провадження, на яку посилався прокурор як на належний доказ вартості викраденого майна, містить найменування наявних товарів, їх кількість, одиниці вимірів та їх вартість, проте в ній немає відомостей про кількість майна, наявного на момент вчинення злочину, а також переліку майна, недостачу якого виявлено. У довідці за підписом ФОП ОСОБА_11 є інформація із назвами та кількістю повернутого поліцією майна, але в ній немає відомостей про перелік і вартість викраденого майна, зазначеного в обвинувальному акті.Жодних касових чи бухгалтерських документів, фіскальних чеків, які б підтверджували вартість кожної позиції викраденого майна, матеріали справи не містять;
- судова товарознавча експертиза від 03 грудня 2015 року № 4618, якою визначено вартість DVD-програвача та флешнакопичувача, є неналежним доказом і не доводить розміру завданої шкоди, оскільки її проведено з порушенням вимог кримінального процесуального закону, адже предметом дослідження цієї експертизи, призначеної ухвалою суду від 06 листопада 2015 року на стадії судового розгляду, були матеріали провадження, надані не судом, а прокурором без попереднього та подальшого дослідження їх у судовому засіданні. Переліку майна, вартість якого визначав експерт, не було зазначено в ухвалі суду, натомість перелік цього майна було наведено в постанові прокурора про призначення експертизи від 12 листопада 2015 року, ухваленій на стадії судового розгляду кримінального провадження, що суперечить вимогам ст. 332 КПК;
-протокол огляду місця події, а саме приміщення кафе, від 12 січня 2015 року, яким зафіксовано пошкодження вікна, обстановку всередині приміщення, а також згідно з яким вилучено сліди рук і мікрооб'єкти з рами вікна, є неналежним доказом, оскільки не містить обставин, які прямо вказують на причетність ОСОБА_8 до скоєння крадіжки.
36. Аналізуючи твердження прокурора в апеляційній скарзі про безпідставне визнання судом першої інстанції вказаного вище протоколу огляду місця події від 12 січня 2015 року недопустимим доказом у зв'язку з порушенням вимог статей 233, 234, 237 КПК під час проведення цієї слідчої дії, колегія суддів апеляційного суду відзначила, що хоча й визнає таке рішення суду помилковим, водночас воно не впливає в цілому на висновок суду про недоведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, за епізодом викрадення майна ОСОБА_11 .
37. За результатами апеляційного розгляду апеляційний суд визнав, що суд першої інстанції під час нового розгляду провадження урахував висновки і мотиви, з яких було скасовано попереднє судове рішення, відповідно до вимог кримінального процесуального закону забезпечив принцип змагальності сторін і свободи в поданні ними суду своїх доказів, визначений ч. 2 ст. 22 КПК, згідно з яким сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив усі представлені сторонами докази без винятку, зокрема ті, на підставі яких було пред'явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них з точки зору належності, допустимості та достовірності й обґрунтовано ухвалив виправдувальний вирок, оскільки сторона обвинувачення поза розумним сумнівом не довела, що саме ОСОБА_8 незаконно заволодів мотоскутером ОСОБА_9 іавтомобілем ГАЗ-31029 ОСОБА_10 , а також вчинив крадіжку майна ОСОБА_11 з приміщення кафе «Фламінго».
38. Таке рішення апеляційного суду узгоджується зправовою позицією Верховного Суду, яку викладено в постанові від 04 липня 2018 року (справа № 688/788/15-к, провадження № 51-597км17) про те, що, вирішуючи питання стосовно достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК, що передбачають:
- ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом,
- усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
39. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у його скоєнні.
40. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як із тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і з тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Зокрема, у справах, у яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у рішенні має пояснити, яким чином установлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, що є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу. Обов'язок усебічного й неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість існування іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
41. З урахуванням наведеного, рішення суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції за встановлених фактичних обставин кримінального провадження та досліджених у судовому засіданні доказів дійшов правильного висновку, що прокурор не довів поза розумним сумнівом належними й допустимими доказами участі обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК, і виправдав його на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК, є обґрунтованим та правильним.
42. Вказівка ж прокурора на безпідставне недослідження судом апеляційної інстанції доказів, про повторне дослідження яких просила сторона обвинувачення, є неспроможною.
43. У контексті положень ч. 3 ст. 404 КПК під час апеляційного перегляду в суду не виникає обов'язку досліджувати всю сукупність доказів з дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених судом першої інстанції. У частині 2 ст. 23 КПК зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах чи документах, що не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але в разі коли місцевий суд дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то він не зобов'язаний знову досліджувати ці ж докази в тому ж порядку, як це зробив суд першої інстанції.
44. Із матеріалів справи видно, що апеляційний суд частково задовольнив клопотання прокурора про дослідження доказів, безпосередньо дослідивши письмові докази і процесуальні документи, водночас відмовив у допиті потерпілих і свідків у зв'язку з тим, що районний суд ретельно та належним чином їх допитав під час розгляду провадження в місцевому суді і в суду вищої інстанції не виникало потреби повторно досліджувати вже встановлені обставини, а прокурор не довів протилежного.
45. Суд уважає безпідставним посилання прокурора на правову позицію Верховного Суду в постанові від 02 листопада 2022 року (справа №724/1590/19, провадження № 51-5072км21), якою скасовано ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог КПК, оскільки цей суд формально розглянув кримінальне провадження, при цьому не зазначив мотивів, з яких апеляційну скаргу прокурора визнав необґрунтованою. Згадана правова позиція не є релевантною обставинам кримінального провадження, що є предметом розгляду.
46. Також є недоречним посилання прокурора на постанову Верховного Суду від 16 грудня 2021 року (справа № 401/1156/15-к,провадження № 51-3766км18), якою скасовано ухвалу апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, адже апеляційний розгляд здійснено без засудженого, який утримувався під вартоюта просив про його виклик у судове засідання для участі в апеляційному розгляді, а також без захисника, участь якого у вказаному кримінальному провадженні була обов'язковою як у провадженні щодо особливо тяжких злочинів і в якому розгляд відбувався за апеляційною скаргою з питанням про погіршення становища засудженого. Обставини справи, що є предметом розгляду, - інакші, тому що апеляційний суд, належним чином установивши факт смерті виправданого, розглянув справу за участю його захисника.
47. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що могли би бути безумовною підставою для скасування ухвали апеляційного суду, у матеріалах цього провадження в межах касаційного розгляду не встановлено.
48. Колегія суддів звертає увагу на те, що розумні строки розгляду справи є невід'ємною складовою права на справедливий суд - одного з ключових елементів європейських стандартів правосуддя.
49. Так, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
50. Як видно з матеріалів провадження, кримінальну справу щодо ОСОБА_8 не було вирішено впродовж тривалого часу (більше 11 років), а тому її направлення на новий розгляд у суд апеляційної інстанції без наявних на те обґрунтованих підстав не кореспондується з указаними принципами.
51. За таких обставин касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Ухвалу Херсонського апеляційного суду від 20 травня 2025 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 , який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3