14 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 363/1172/20
провадження № 61-4278ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Петрівської сільської ради, про виселення без надання іншого житлового приміщення,
У березні 2020 року позивачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом про виселення ОСОБА_1 з житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19 жовтня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 жовтня 2022 року скасовано.
Ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 , ОСОБА_5 задоволено.
Виселено ОСОБА_1 з житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 2 102,00 грн.
31 березня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, на постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2025 року касаційну скаргу повернуто заявнику.
31 березня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року.
У зазначеній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , виклав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовує тим, що вперше звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою 07 квітня 2025 року. Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та надати докази поважності причин його пропуску. Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги до 20 червня 2025 року. Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2025 року. Представником ОСОБА_1 направлено адвокатські запити з метою доведення поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, 18 липня 2025 року отримано відповідь на адвокатський запит, 27 січня 2026 року допитано одного свідка, 31 березня 2026 року допитано другого свідка, покази яких в сукупності є доказами поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження. Зазначені обставини вважає поважними підставами для поновлення строку на касаційне оскарження.
У відкритті касаційного провадження належить відмовити з таких підстав.
Згідно з вимогами частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Передбачений статтею 394 ЦПК України строк є присічним (преклюзивним), який не підлягає поновленню. З його спливом особа втрачає право на касаційне оскарження безвідносно до поважності причин його пропуску, за винятком випадків неповідомлення особи про розгляд справи та виникнення обставин непереборної сили.
У наведеній ситуації з метою вирішення процесуального питання допуску до касаційного оскарження судових рішень суд касаційної інстанції враховує, оцінює та перевіряє наведені заявником виняткові обставини, які зумовили тривалий пропуск строку звернення з касаційною скаргою, тобто ті обставини, які визначені виключно у частині третій статті 394 ЦПК України.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - Реєстр) не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Установлено, що повний текст постанови Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року складений 02 червня 2023 року. Крім того, 03 червня 2023 року забезпечено надання загального доступу до цієї постанови у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Касаційну скаргу, стосовно якої вирішується питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, подано ОСОБА_1 31 березня 2026 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
У пунктах 91-96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) зазначено, що: «позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Такий підхід є складовою частиною принципу правової визначеності у площині запобігання перегляду остаточних судових рішень за відсутності вагомих для цього підстав.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Норма про відмову у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (частина друга статті 358 ЦПК України), на переконання Великої Палати Верховного Суду, не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема таким, як: «змагальність сторін» (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та «неприпустимість зловживання процесуальними правами» (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається).
Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «особою, не повідомленою про розгляд справи» (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або відповідного судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було відкрито судове провадження».
У пунктах 152-153 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) зазначено, що: «ураховуючи імперативний характер положень частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) та те, що річний строк, визначений вказаною процесуальною нормою, є присічним і поновленню не підлягає, суд позбавлений у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Отже, розглядати доводи апеляційної скарги щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження немає законних підстав, оскільки ці доводи перевіряються після дотримання п'ятнадцятиденного строку на оскарження, а не річного».
Із судових рішень у цій справі убачається, що заявник звертався з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року, Верховним Судом було роз'яснено заявникові про необхідність усунення недоліків касаційної скарги, зокрема подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність та відповідає прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, наведеній, зокрема в його рішенні «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року та інших.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, подана 31 березня 2026 року після одного року з дня складення повного тексту оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, а виключні обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, відсутні, у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою належить відмовити на підставі частини третьої статті 394 ЦПК України.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, на постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Петрівської сільської ради, про виселення без надання іншого житлового приміщення відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник