07 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/538/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Амірханяна Р. К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
на рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2025 (суддя Сокуренко Л. В.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 (головуючий суддя Андрієнко В. В., судді Буравльов С. І., Шапран В. В.)
у справі № 911/538/25
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - 1) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович і 2) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях,
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
(у судовому засіданні взяли участь представник позивача - Мітченко К. В. та представник відповідача - Гаврин Д. В.)
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав заявленого позову
1. Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач, ДП «МА «Бориспіль») звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (далі - відповідач, ТОВ «Аеро Ресторантс»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович (далі - нотаріус), Регіональне відділення Фонде державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, в якій просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 65, вчинений 28.01.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» про стягнення з Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» грошових коштів в сумі 19 239,92 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вчиняючи виконавчий напис № 65 від 28.01.2025, приватний нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності нотаріально засвідченого укладеного договору між позивачем та відповідачем та наявності безспірності заборгованості, чим порушив статті 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат». Крім того, в порушення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, позивача не було повідомлено про порядок початок процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором на підставі виконавчого напису нотаріусу, що позбавило його подати приватному нотаріусу обґрунтовані заперечення щодо вчинення виконавчого напису або оспорити вимоги відповідача. Позивач зазначає, що на день вчинення приватним нотаріусом нотаріального напису № 65 заборгованість ДП МА «Бориспіль» перед ТОВ «Аеро Ресторантс» взагалі була відсутня, оскільки позивач направив як у поштовому відправленні на юридичну адресу, так і на електронну адресу ТОВ «Аеро Ресторантс» заяву від 27.01.2025 № 35-22-12 про припинення зобов'язання зарахуванням на підставі частини третьої статті 203 Господарського кодексу України. З огляду на викладене, позивач зазначив, що нотаріальний напис № 65 від 28.01.2025 вчинений з порушенням порядку вчинення нотаріальних дій, а тому підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень, ухвалених у цій справі
3. Рішенням Господарського суду Київської області від 31.07.2025 у задоволені позову відмовлено.
4. Ухвалюючи це рішення, місцевий господарський суд встановив, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач В.В. належним чином дослідив зміст заяви стягувача про вчинення виконавчого напису, встановив відповідність поданих стягувачем документи Переліку документів № 1172, що підтверджують безспірність заборгованості ДП «МА «Бориспіль» перед ТОВ «Аеро Ресторантс», та вчинив виконавчий напис № 65 від 28.01.2025 із дотриманням процедури вчинення такого напису нотаріусом, форма і зміст якого відповідає закону, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач В.В. під час вчинення оспорюваного виконавчого напису № 65 від 28.01.2025 про стягнення з ДП «МА «Бориспіль» на користь ТОВ «Аеро Ресторантс» грошових коштів в сумі 19239,92 грн дотримався статей 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», пунктів 1-4 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 та пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів № 1172.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 залишено без змін.
6. Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими посилання позивача на те, що ДП «МА «Бориспіль» не є стороною договору оренди, а сам договір не містить підписаних ДП «МА «Бориспіль» умов, які б установлювали для нього фінансові зобов'язання перед Товариством.
7. Суд виходив із того, що Закон України «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, а також Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, не містять вимоги про те, що виконавчий напис щодо стягнення заборгованості за нотаріально посвідченим договором може бути вчинений лише за умови, що такий договір укладений безпосередньо між стягувачем і боржником.
8. За висновком апеляційного суду, визначальною умовою для вчинення виконавчого напису є подання стягувачем оригіналу нотаріально посвідченого договору, який передбачає сплату грошових сум, а також документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та прострочення виконання відповідного зобов'язання.
9. Дослідивши надані ТОВ «Аеро Ресторантс» приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Рогачу В.В документи, на підставі яких останній вчинив виконавчий напис № 65 від 28.01.2025, суд апеляційної інстанції виснував, що наданий приватному нотаріусу обсяг документів, необхідних для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, відповідає пункту 1 Переліку документів № 1172.
10. Погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач належними та допустимими доказами не довів порушення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. при вчиненні оспорюваного виконавчого напису № 65 від 28.01.2025 процедури вчинення такого напису нотаріусом та порядку повідомлення боржника щодо вимоги про усунення порушення.
Касаційна скарга
11. Не погодившись у повній мірі із ухваленими у цій справі судовими рішеннями, ДП «МА «Бориспіль» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Узагальнені доводи касаційної скарги
12. Підставами касаційного оскарження ДП «МА «Бориспіль» визначає підстави, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
13. В обґрунтування касаційної скарги ДП «МА «Бориспіль» посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції Розділу ІІ, підпункту 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік № 1172), Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Мінюсту від 25.09.2013 № 1650/24182, постанови КМУ від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), та інших доходів бюджету», статей 16, 601 ЦК України, а також безпідставного незастосування до спірних правовідносин висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 344/13138/21, від 02.11.2022 у справі № 758/14101/16-ц, від 27.08.2020 у справі № 554/6777/17, від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16.
14. Скаржник в касаційній скарзі вказує про порушення нотаріусом процедури та порядку вчинення виконавчого напису, зазначаючи, що позивач не є стороною договору оренди, який надавався відповідачем. У відповідному контексті Скаржник вказує про неправильне застосування положень статей 88, 89 Закону України «Про нотаріат», положень Порядку № 296/5 та Переліку № 1172.
15. Також ДП «МА «Бориспіль» зазначає, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису № 65 від 28.01.2025 порушив норми статті 88 Закону України «Про нотаріат», а саме проігнорував наявну у останнього в розпорядженні заяву ДП МА «Бориспіль» про припинення зобов'язання зарахуванням № 35-22-12 від 27.01.2025, яка беззаперечно підтверджує факт відсутності заборгованості у позивача перед відповідачем на момент вчинення такого виконавчого напису, що є підставою для визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Скаржник зазначає, що акт звіряння взаєморозрахунків, на який посилаються суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях, складений станом на 30.09.2024 за період з 01.10.2023 по 30.09.2024, проте оскаржуваний виконавчий напис вчинявся 28.01.2025, а тому такий акт звіряння станом на дату вчинення виконавчого напису нотаріуса, на думку скаржника, був не актуальним та не може вважатись належним доказом наявності безспірної заборгованості.
16. Також скаржник посилається на те, що відповідач не надав акта передачі майна в оренду, що унеможливлює встановлення дати вступу у строкове платне користування майном, обчислення строку дії договору оренди та з'ясування наявності або відсутності заборгованості станом на дату вчинення оскаржуваного виконавчого напису.
17. Скаржник заперечує висновки суду апеляційної інстанції щодо доведеності відповідачем безспірності суми заборгованості, стверджуючи про помилковість висновку апеляційного суду про те, що саме 06.02.2025 позивачем було вчинено односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки, на переконання ДП «МА «Бориспіль», моментом припинення зобов'язань у такому разі є саме 27.01.2025 (дата вчинення заяви про припинення зобов'язань зарахуванням № 35-22-12). У зв'язку з цим позивач наполягає, що на час вчинення виконавчого напису відповідна заборгованість була відсутня, що, на його думку, виключало можливість вчинення такого напису та одночасно свідчило про відсутність безспірності суми заборгованості.
18. Скаржник зазначає, що одним із документів, долучених до пояснень третьої особи - нотаріуса, є копія заяви ДП «МА «Бориспіль» від 27.01.2025 № 35-22-12 про припинення зобов'язання зарахуванням. Ця обставина, на думку позивача, свідчить про обізнаність як ТОВ «Аеро Ресторантс», так і нотаріуса про відсутність станом на 28.01.2025 грошових зобов'язань позивача в сумі 19 239,92 грн.
Позиція інших учасників справи
19. У межах встановленого Верховним Судом строку ТОВ «Аеро Ресторантс» подало відзив на касаційну скаргу ДП «МА «Бориспіль», у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
20. Треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач В.В., Регіональне відділення Фонде державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористались, відповідний відзив до Верховного Суду не подали.
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
21. Як з'ясували суди попередніх інстанцій, 31.07.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, правонаступником якого відповідно до наказу Фонду державного майна України № 786 від 05.08.2019 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - орендодавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росінтер Аеро Україна» (зараз Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс») (далі - орендодавець, відповідач) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 1611 (далі - договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем та зареєстрований в реєстрі за № 1377, за змістом пункту 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частину приміщення № 3.1.4 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 60,0 кв. м, розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7 на 3-му поверсі термінального комплексу «D», загальною площею 107 850,5 кв. м, що перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.04.2014 і становить 3 078 387,00 грн без ПДВ.
22. Пунктом 2.1 договору встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати державної реєстрації договору та підписання акта приймання-передавання майна.
23. Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати з державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995, і становить за базовий місяць розрахунку квітень 2014 року суму в розмірі 38 479,84 грн згідно з розрахунком орендної плати. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
24. Відповідно до пункту 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
25. Пунктом 3.10 договору визначено, що зобов'язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць оренди.
26. Згідно з пунктом 5.2 договору, орендар зобов'язується протягом місяця після підписання договору внести завдаток, передбачений договором. Завдаток стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6 договору. Якщо в разі дострокового припинення договору за згодою сторін сума сплачених орендних платежів і завдатку перевищують передбачені договором платежі за період фактичної оренди, то це перевищення розглядається як зайва сума орендної плати (пункт 3.9 договору), що підлягає поверненню.
27. За змістом пункту 3.9 договору, надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає в установленому прядку заліку в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого заліку у зв'язку з припиненням орендних відносин поверненню орендарю. Для забезпечення повернення зазначених коштів сторони керуються вимогами Порядку забезпечення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом МФУ № 787 від 03.09.2013, та постанови КМУ № 106 від 16.02.2011 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» (зі змінами).
28. Відповідно до пункту 5.8 договору, орендодавець зобов'язаний на вимогу орендодавця та балансоутримувача проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.
29. Відповідно до пункту 10.1 договору, цей договір укладено строком (терміном) на 10 років, що діє з 31.07.2014 до 30.07.2024 включно.
30. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, за умови наявності дозволу уповноваженого органу управління об'єктами державної власності, наданого на запит орендодавця. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною його частиною (пункт 10.4 договору).
31. Згідно з пунктом 10.6 договору, чинність цього договору припиняється, зокрема внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
32. 27.08.2014 орендар, на виконання пунктів 3.1, 3.6, 3.10, 5.2 договору, перерахував на користь балансоутримувача завдаток в рахунок орендної плати за останній місяць оренди в розмірі 19 239,92 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 00170 від 27.08.2014 на суму 19 239,92 грн із призначенням платежу: «сплата завдатку в рахунок орендної плати за останній місяць оренди згідно договору № 1611 від 31.07.2014, у т.ч. ПДВ 7 695,97 грн».
33. Регіональне відділення ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях листом № 50-0202-2207 від 17.07.2024 про надання інформації щодо строку дії договорів оренди повідомило орендаря, що термін дії договорів, у тому числі договору оренди № 1611 від 31.07.2014 до 30.07.2024.
34. Листом орендодавець повідомив орендаря, що відповідно до статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» балансоутримувач листом № 25-22-315 від 28.06.2024 повідомив Регіональне відділення про не продовження договорів оренди від 30.07.2014, у томі числі договору № 1611, у зв'язку з необхідність використання майна для власних потреб. Враховуючи викладене, орендодавець повідомив орендаря про відсутність підстав для продовження дії, зокрема договору оренди № 1611 від 30.07.2014.
35. ДП «МА «Бориспіль» направило ТОВ «Аеро Ресторантс» повідомлення № 25-22-310 від 28.06.2024 про необхідність використання орендованого майна для власних потреб, в якому балансоутримувач повідомив орендаря, що строк дії договору оренди № 1611 від 31.07.2014 спливає 30.07.2024 та повідомив про необхідність ДП «МА «Бориспіль» у використанні зазначеного у договорі нерухомого майна для власних потреб. У зв'язку із чим балансоутримувач, на підставі статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та керуючись пунктом 142 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, повідомив орендаря про не продовження договору оренди № 1611 від 31.07.2014 у зв'язку із необхідністю використання орендованого за договором оренди № 1611 від 31.07.2014 майна для власних потреб ДП «МА «Бориспіль».
36. 21.08.2024 ТОВ «Аеро Ресторантс» направило ДП «МА «Бориспіль» лист № 21-08-24-11 про повернення завдатку, сплаченого орендарем згідно з договором оренди № 1611.
37. Направлення вказаного листа позивачу підтверджується описом вкладення до цінного листа за № 0101048855050 від 21.08.2024 та накладною до вказаного поштового відправлення. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вказане поштове відправлення було вручено адресату 27.08.2024. Проте, позивач вимогу відповідача про повернення сплаченого ним завдатку за умовами договору оренди не виконав.
38. В матеріалах справи наявний акт звіряння розрахунків за період з 01.10.2023 до 30.09.2024 згідно з договором № 1611 від 30.07.2014, за змістом якого станом на 30.09.2024 заборгованість ДП «МА «Бориспіль» перед ТОВ «Аеро Ресторантс» складає 19 239,92 грн. Вказаний акт звіряння розрахунків підписаний електронними підписами сторін: з боку ДП «МА «Бориспіль» акт підписаний 05.11.2024, з боку ТОВ «Аеро Ресторантс» 13.11.2024.
39. В подальшому, 09.01.2025 ТОВ «Аеро Ресторантс» направило ДП «МА «Бориспіль» вимогу вих. № 09-01-25/3 від 09.01.2025 про сплату 19 239,92 грн, в якому зазначив, що станом на дату припинення договору оренди № 1611 від 31.07.2014 у орендаря відсутня заборгованість за договором оренди, однак станом на 08.01.2025 балансоутримувач не повернув орендарю 19 239,92 грн сплаченого завдатку за умовами договору оренди. У зв'язку із цим відповідач, керуючись частиною другою статті 530 ЦК України, вимагав позивача в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги сплатити заборгованість в сумі 19 239,92 грн, сплачену відповідачем як орендарем на підставі платіжного доручення № 00170 від 27.08.2014 із розрахунку 30% від орендної плати (11543,95 грн) + сума ПДВ за ставкою 20% від орендної плати (7695,97 грн). Направлення вказаного листа позивачу підтверджується описом вкладення до цінного листа та поштовою накладною за №0101049080841. Відповідно до відомостей з офіційного вебпорталу АТ «Укрпошта», вказане поштове відправлення було вручено адресату 14.01.2025. Позивач у позовній заяві підтвердив отримання вимоги відповідача вих. № 09-01-25/3 від 09.01.2025 про сплату 19 239,92 грн 14.01.2025 та долучив копію вказаної вимоги до позовної заяви.
40. 28.01.2025 ДП «МА «Бориспіль», у відповідь на вимогу відповідача вих. № 09-01-25/3 від 09.01.2025, направив заяву про припинення зобов'язання зарахуванням № 35-22-12 від 27.01.2025, в якій зазначив, що 27.08.2014 орендар на виконання пунктів 3.10, 5.2 договору № 1611 від 31.07.2014 сплатив на користь ДП «МА «Бориспіль» як балансоутримувача 19 239,92 грн (з ПДВ) завдатку в рахунок орендної плати за останній місяць оренди за договором відповідно до платіжного доручення № 37910 та з огляду на умови пунктів 5.2, 10.1 договору, сплачена орендарем на користь балансоутримувача сума 19 239,92 грн (з ПДВ) завдатку в рахунок орендної плати за останній місяць оренди за договором підлягає поверненню балансоутримувачем орендарю. Разом з цим, позивач у заяві зазначив, що відповідач має перед позивачем невиконане грошове зобов'язання в сумі 419 000,00 штрафу за договором № 02.5-14/1-30 від 20.04.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, що підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі № 911/858/22, залишеним у цій частині без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій. У зв'язку із цим позивач, на підставі частини третьої статті 203 ГК України та статті 601 ЦК України заявив про припинення свого зобов'язання щодо сплати (повернення) на користь ТОВ «Аеро Ресторантс» суми 19 239,92 грн завдатку, сплаченого орендарем в рахунок орендної плати за останній місяць оренди згідно з договором № 1611 від 31.07.2014 шляхом зарахування грошових зобов'язань ТОВ «Аеро Ресторантс» перед ДП «МА «Бориспіль» за договором № 02.5-14/1-30 від 20.04.2015, підтверджених рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі № 911/858/22, яке набрало законної сили 30.10.2023. Позивач заявою повідомив відповідача, що зобов'язання ДП «МА «Бориспіль» перед ТОВ «Аеро Ресторантс» на суму 19 239,92 грн (з ПДВ) завдатку за договором № 1611 від 31.07.2014 припинено повністю, а грошові зобов'язання ТОВ «Аеро Ресторантс» перед ДП «МА «Бориспіль» за договором № 02.5-14/1-30 від 20.04.2015, підтверджені рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі № 911/858/22, припинено частково на суму 19 239,92 грн; залишок невиконаних грошових зобов'язань ТОВ «Аеро Ресторантс» перед ДП «МА «Бориспіль» за договором № 02.5-14/1-30 від 20.04.2015 на суму 419000,00 грн штрафу, підтверджених рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі № 911/858/22, з урахуванням результатів розгляду позивачем вимог відповідача від 09.01.2025 № 09-01-25/1 і від 09.01.2025 № 09-01-25/2 становить 283 634,56 грн штрафу.
41. На підтвердження направлення вказаної заяви позивач долучив до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист за № 0212100150635 та фіскальний чек від 28.01.2025. Відповідач отримав вказану вище заяву позивача про припинення зобов'язання зарахуванням засобами поштового зв'язку 06.02.2025, що визнається сторонами.
42. Позивач стверджує, що заява ДП «МА «Бориспіль» № 35-22-12 від 27.01.2025 про припинення зобов'язання зарахуванням в подальшому була направлена відповідачу на його офіційну електронну адресу, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи роздруківку з електронної пошти Outlook.
43. 28.01.2025 ТОВ «Аеро Ресторантс» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича із заявою про звернення стягнення на грошові кошти у розмірі 19 239,92 грн та вчинення виконавчого напису на договорі оренди № 1611 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, який був укладений між РВ ФДМ України по Київській області та ТОВ «Аеро Ресторантс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В. В.
44. Заява від 28.01.2025 підписана уповноваженим представником відповідачем, скріплена відтиском печатки відповідача та зареєстрована в реєстрі за № 64.
45. 28.01.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В. В., за заявою ТОВ «Аеро Ресторантс» від 28.01.2025, вчинено виконавчий напис про стягнення з ДП «МА «Бориспіль» на користь ТОВ «Аеро Ресторантс» заборгованості в загальній сумі 19 239,92 грн, зареєстрований в реєстрі за № 65.
46. Зі змісту виконавчого напису № 65 від 28.01.2025 вбачається, що останній вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат», глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерство юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, та пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
47. Виконавчим написом № 65 від 28.01.2025 пропонується стягнути на користь ТОВ «Аеро Ресторантс» заборгованість, що виникла відповідно до умов договору оренди № 1611 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, який був укладений між РВ ФДМ України по Київській області та стягувачем (що на дату укладання договору мало повну назву ТОВ «Росінтер Аеро Україна»), посвідченого Рогачем В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 31.07.2014, що зареєстрований за реєстровим № 1377, яку сплачено стягувачем на користь балансоутримувача відповідно до пунктів 3.1, 3.6, 3.10, 5.2 договору на забезпечення зобов'язання стягувача щодо сплати орендної плати у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць оренди та не повернутий стягувачу після балансоутримувачем, яким є ДП «МА «Бориспіль», відповідно до умов договору оренди № 1611 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, який був укладений між орендодавцем та стягувачем, посвідчений Рогачем В. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 31.07.2014, що зареєстрований за реєстровим № 1377.
48. Відповідно до змісту виконавчого напису № 65 від 28.01.2025, загальна сума заборгованості, з урахуванням пункту 3.1, пункту 3.6, пункту 3.10, пункту 5.2 договору № 1611 від 31.07.2014 становить 19 239,92 грн, що була внесена орендарем відповідно до пункту 5.2 договору та не повернута боржником після 30.07.2024 у зв'язку із закінченням строку договору, на який його було укладено.
49. Виконавчий напис скріплений підписом і печаткою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В.
50. З наявних у справі доказів вбачається, що виконавчий напис нотаріуса № 65 від 28.01.2025 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. на підставі наступних документів: заява ТОВ «Аеро Ресторантс» від 28.01.2025 про звернення стягнення на грошові кошти у розмірі 19 239,92 грн та вчинення виконавчого напису, зареєстрована в реєстрі за № 64; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 34386242 від 28.01.2025; рішення Єдиного учасника ТОВ «Аеро Ресторантс» № 1-2022 від 30.12.2022 про призначення Ремінного Д.В. на посаду директора ТОВ «Аеро Ресторантс»; Статут ТОВ «Аеро Ресторантс», затверджений рішенням № 1-2021 єдиного учасника ТОВ «Аеро Ресторантс» від 08.06.2021; паспорт громадянина України Ремінного Д.В.; договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 611 від 31.07.2014, укладений між РВ ФДМ України по Київській області та ТОВ «Аеро Ресторантс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В., та додатки до нього; платіжне доручення № 00170 від 27.08.2014 на суму 19 239,92 грн із призначенням платежу: «сплата завдатку в рахунок орендної плати за останній місяць оренди згідно договору № 1611 від 31.07.2014, у т.ч. ПДВ 7 695,97 грн»; лист РВ ФДМ по Київській області № 50-0202-2207 від 17.07.2024 про надання інформації щодо строку дії договорів оренди, у тому числі договору оренди № 1611 від 31.07.2014; повідомлення ДП «МА «Бориспіль» № 25-22-310 від 28.06.2024 про необхідність використання орендованого майна для власних потреб, довіреність від 28.06.2024; лист ТОВ «Аеро Ресторантс» вих. № 21-08-24-11 від 21.08.2024 про повернення завдатку, сплаченого згідно договору оренди №1611 від 31.07.2014, опис вкладення у цінний лист за № 0101048855050 від 21.08.2024, поштова накладна, рекомендоване повідомлення про вручення вказаного поштового відправлення за № 0101048855050; вимога ТОВ «Аеро Ресторантс» вих. № 09-01-25/3 від 09.01.2025 про сплату 19 239,92 грн боргу (в порядку частини другої статті 530 ЦК України), опис вкладення у цінний лист за № 0101049080841 від 09.01.2025, поштова накладна, роздруківка з вебсайту АТ «Укрпошта» щодо поштового відправлення № 0101049080841; акт звіряння розрахунків за період з 01.10.2023 - 30.09.2024 згідно з договором № 1611 від 30.07.2014; інформаційні довідки з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів № 222173050 від 28.01.2025, № 222173165 від 28.01.2025, № 222173192 від 28.01.2025, № 222173221 від 28.01.2025, № 222173274 від 28.01.2025; заява ДП «МА «Бориспіль» про припинення зобов'язання зарахуванням № 35-22-12 від 27.01.2025; інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 410062295 від 28.01.2025 щодо будівлі пасажирського терміналу «D», загальною площею 109 274, 5 кв. м, розташованої за адресою: Київська обл., Бориспільський р, Бориспіль-7, «Бориспіль» Міжнародний аеропорт; витяг з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна (податкові застави) за суб'єктом ТОВ «Аеро Ресторантс» № 95342120 від 28.01.2025; витяг з Державного реєстру санкцій щодо ТОВ «Аеро Ресторантс» від 28.01.2025.
51. 30.01.2025 старшим державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Катериною Кириченко винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису № 65 від 28.01.2025 про стягнення з ДП «МА «Бориспіль» на користь ТОВ «Аеро Ресторантс» 19 239,92 грн заборгованості.
52. 30.01.2025 виконавчою службою направлено боржнику і стягувачу повідомлення № 7443 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 65 від 28.01.2025.
53. ДП «МА «Бориспіль» 31.01.2025 звернулось до виконавчої служби із заявою про закінчення виконавчого провадження № 35-22/1-42, в якому повідомлено виконавчу службу про те, що ДП «МА «Бориспіль» направляло ТОВ «Аеро Ресторантс» заяву № 35-22-12 від 27.01.2025 про припинення зобов'язання зарахуванням на підставі частини третьої статті 203 ГК України та статті 601 ЦК України. Отже, як зазначив позивач, грошові зобов'язання ДП «МА «Бориспіль» перед ТОВ «Аеро Ресторантс» на суму 19 239,92 грн (з ПДВ) завдатку за договором № 1611 від 31.07.2014 припинено повністю. Доказом направлення заяви про припинення зобов'язання зарахуванням ТОВ «Аеро Ресторантс» є опис вкладення, фіскальний чек та роздруківка про направлення на електронну пошту. У зв'язку із цим позивач просив виконавчу службу закінчити виконавче провадження та винести постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2.
54. 31.01.2025 з рахунку ДП «МА «Бориспіль» виконавчою службою стягнуто 21532,91 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №JBKLP1VOAQUAAS.1 від 31.01.2025 із призначенням платежу: «виконання запиту № JBKLP1VOAQUAAS.1 від 31.01.2025. стягнення; за ВП № НОМЕР_1; з виконавчого документу; виконавчий напис; № 65; виданий; 28.01.2025; документ видав; приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач В.В.».
55. ТОВ «Аеро Ресторантс» 03.02.2024 направило державному виконавцю пояснення № 03-02-25-03/03 від 03.02.2025, в яких зазначило, що боржник намагається уникнути фактичного виконання напису та наголосив на такому: 1. У заяві про припинення зобов'язання зарахуванням № 35-22-12 від 27.01.2025 боржник (ДП «МА «Бориспіль») обґрунтовує часткове зарахування грошових зобов'язань не за виконавчим документом, а за господарським договором, відтак ці вимоги неоднорідні. Слід також зазначити, що стягувач (ТОВ «Аеро Ресторантс») не отримував примірника заяви № 35-22-12 від 27.01.2025. Тому невідомо, чи уповноваженою особою було прийнято вказаний односторонній правочин зі сторони боржника, в тому числі з огляду на відсутність інформації про підписанта в ЄДР; 2. На сьогоднішній день наказ про стягнення боргу у справі № 911/858/22 не знаходиться на примусовому виконанні виконавчої служби, доказів протилежного боржник не надав, а в матеріалах виконавчого провадження такі відомості відсутні; 3. Довіреність представника боржника містить дописування, які не застережені у встановленому порядку. Відтак, стягувач критично ставиться до поданої ним заяви про закінчення виконавчого провадження № 35-22/1-42 від 31.01.2025; 4. Боржник не звертався у встановленому порядку про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В свою чергу, факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з боржника таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів відповідно до статті 1212 ЦК України. На підставі вказаного, ТОВ «Аеро Ресторантс» просило виконавчу службу вжити заходи щодо фактичного та повного виконання виконавчого напису нотаріуса.
56. ДП «МА «Бориспіль» звернулось до виконавчої служби із заявою № 35-22-29 від 04.02.2025, в якій просило виконавчу службу повернути ДП «МА «Бориспіль» грошові кошти в загальній сумі 21 532,91 грн, стягнуті на підставі платіжної інструкції № JBKLP1VOAQUAAS.1 від 31.01.2025 та закінчити виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису № 65 від 28.01.2025, про що винести відповідну постанову.
57. Бориспільським відділом державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області листом № 10332 від 04.02.2025, у відповідь на заяву позивача № 35-22/1-42 від 31.01.2025 щодо закриття виконавчого провадження, повідомлено позивача, що в ході проведення виконавчих дій та з метою належного, своєчасного та в повному обсязі виконання виконавчих документів, в межах ВП № НОМЕР_1 державним виконавцем було направлено стягувачу вимогу щодо підтвердження інформації стосовно виконання ДП «МА «Бориспіль» вимог, зазначених, зокрема у виконавчому написі від № 65 від 28.01.2025. На зазначену вимогу ТОВ «Аеро Ресторантс» направило заяву № 03-02-25-03/03 від 03.02.2025 щодо спростування погашення заборгованості ДП «МА «Бориспіль», у зв'язку із цим чим проведено списання та перерахування коштів на користь стягувача.
58. 05.02.2025 старшим державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Катериною Кириченко винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису № 65 від 28.01.2025 у зв'язку з виконанням боржником виконавчого напису та виконавчого збору.
59. Бориспільським відділом державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області листом № 14903 від 10.02.2025, у відповідь на заяву позивача № 35-22-29 від 04.02.2025 щодо закриття виконавчого провадження повідомлено позивача, що на виконання платіжних інструкцій до відділу надійшли кошти у розмірі 21 532,91 грн для погашення боргу та витрат на проведення виконавчих у дій у повному обсязі, а також ТОВ «Аеро Ресторантс» направлено заяву щодо спростовування погашення заборгованості ДП «МА «Бориспіль», у зв'язку із чим проведено списання та перерахування коштів на користь стягувача та винесено постанову від 05.02.2025 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 як фактично виконаного.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
60. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
61. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги ДП «МА «Бориспіль» наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що подана у цій справі касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
62. Ураховуючи доводи касаційної скарги, заперечення на неї, а також мотиви, покладені в основу судових рішень попередніх інстанцій, предмет касаційного перегляду у цій справі зумовлює необхідність перевірки правильності застосування судом апеляційної інстанції приписів статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, а також Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, у їх взаємозв'язку з критеріями безспірності вимоги як передумови вчинення виконавчого напису.
63. У цьому ж контексті підлягає з'ясуванню:
- підставність учинення нотаріусом виконавчого напису з огляду на обсяг і зміст документів, поданих для його вчинення, та їх достатність для висновку про подання належного договору у розумінні наведених норм та безспірність заявленої вимоги;
- правильність застосування статті 601 Цивільного кодексу України, а саме чи вважаються за встановлених обставин спору припиненими зобов'язання позивача станом на дату вчинення виконавчого напису з огляду лише на подання ним заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та чи впливає така обставина на наявність або відсутність безспірної заборгованості на момент учинення Нотаріусом виконавчого напису.
64. Положеннями статті 18 Цивільного кодексу України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
65. За змістом частини першої статті 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України.
66. Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
67. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
68. У свою чергу зазначені норми деталізовані у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі - Порядок № 296/5) (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
69. Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів врегульована главою 14 Закону України «Про нотаріат» та главою 16 розділу II Порядку № 296/5.
70. У підпунктах 1.1, 1.2 пункту 1 глави 16 розділу II Порядку № 296/5 унормовано, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
71. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (підпункт 3.1 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку № 296/5).
72. Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку № 296/5 передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік документів № 1172).
73. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів № 1172.
74. За змістом пункту 1 Переліку документів № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку) додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
75. Виконавчий напис це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.
76. Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
77. Подібні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 916/1293/18.
78. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
79. Основними (обов'язковими) умовами для вчинення нотаріусом виконавчого напису є: 1) наявність (існування) заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем станом на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, безспірність такої заборгованості; 2) дотримання заявником при пред'явлені нотаріусу вимоги, за якою видається виконавчий напис, встановленого законом строку давності.
80. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
81. Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
82. Характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів № 1172, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
83. Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
84. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
85. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 310/9293/15.
86. З метою з'ясування питання, на підставі яких документів був вчинений оспорюваний виконавчий напис, ухвалою Господарського суду Київської області від 19.03.2025 зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В. надати суду належним чином завірені копії документи, на підставі яких ним 28.01.2025 було вчинено виконавчий напис №5.
87. 07.04.2025 до суду від нотаріуса надійшли документи на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 19.03.2025.
88. Судом апеляційної інстанції встановлено, що виконавчий напис нотаріуса № 65 від 28.01.2025 вчинений нотаріусом на підставі таких документів: заява ТОВ «Аеро Ресторантс» від 28.01.2025 про звернення стягнення на грошові кошти у розмірі 19 239,92 грн та вчинення виконавчого напису, зареєстрована в реєстрі за № 64; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №34386242 від 28.01.2025; рішення Єдиного учасника ТОВ «Аеро Ресторантс» № 1-2022 від 30.12.2022 про призначення Ремінного Д.В. на посаду директора ТОВ «Аеро Ресторантс»; статут ТОВ «Аеро Ресторантс», затверджений рішенням № 1-2021 єдиного учасника ТОВ «Аеро Ресторантс» від 08.06.2021; паспорт громадянина України Ремінного Д.В.; договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1611 від 31.07.2014, укладений між РВ ФДМ України по Київській області та ТОВ «Аеро Ресторантс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В., та додатки до нього; платіжне доручення № 00170 від 27.08.2014 на суму 19 239,92 грн із призначенням платежу: «сплата завдатку в рахунок орендної плати за останній місяць оренди згідно договору № 1611 від 31.07.2014, у т.ч. ПДВ 7 695,97 грн»; лист РВ ФДМ по Київській області № 50-0202-2207 від 17.07.2024 про надання інформації щодо строку дії договорів оренди, у тому числі договору оренди № 1611 від 31.07.2014; повідомлення ДП «МА «Бориспіль» № 25-22-310 від 28.06.2024 про необхідність використання орендованого майна для власних потреб, довіреність від 28.06.2024; лист ТОВ «Аеро Ресторантс» вих. № 21-08-24-11 від 21.08.2024 про повернення завдатку, сплаченого згідно договору оренди №1611 від 31.07.2014, опис вкладення у цінний лист за № 0101048855050 від 21.08.2024, поштова накладна, рекомендоване повідомлення про вручення вказаного поштового відправлення за № 0101048855050; вимога ТОВ «Аеро Ресторантс» вих. № 09-01-25/3 від 09.01.2025 про сплату 19 239,92 грн боргу (в порядку частини другої статті 530 ЦК України), опис вкладення у цінний лист за № 0101049080841 від 09.01.2025, поштова накладна, роздруківка з вебсайту АТ «Укрпошта» щодо поштового відправлення № 0101049080841; акт звіряння розрахунків за період з 01.10.2023 - 30.09.2024 згідно з договором № 1611 від 30.07.2014; інформаційні довідки з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів № 222173050 від 28.01.2025, №222173165 від 28.01.2025, № 222173192 від 28.01.2025, № 222173221 від 28.01.2025, № 222173274 від 28.01.2025; заява ДП «МА «Бориспіль» про припинення зобов'язання зарахуванням № 35-22-12 від 27.01.2025; інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 410062295 від 28.01.2025 щодо будівлі пасажирського терміналу «D», загальною площею 109 274, 5 кв. м, розташованої за адресою: Київська обл., Бориспільський р, Бориспіль-7, «Бориспіль» Міжнародний аеропорт; - витяг з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна (податкові застави) за суб'єктом ТОВ «Аеро Ресторантс» № 95342120 від 28.01.2025; витяг з Державного реєстру санкцій щодо ТОВ «Аеро Ресторантс» від 28.01.2025.
89. Одночасно судом апеляційної інстанції за наслідками дослідження вищенаведених доказів встановлено, що виконавчий напис № 65 від 28.01.2025, вчинений нотаріусом в межах строку, визначеного статтею 88 Закону України «Про нотаріат» та підпункту 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5.
90. Верховний Суд у постановах від 27.08.2020 у справі № 554/6777/17, від 02.11.2022 у справі № 758/14101/16-ц, від 11.10.2023 у справі № 344/13138/21, на які звертає увагу скаржник, зазначив, що для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
91. Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку № 296/5 передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів № 1172.
92. При цьому, суд звертає увагу, що цей Перелік документів № 1172 не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами, ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку № 296/5.
93. Відповідно до пункту 1 Переліку документів № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку) додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
94. Оцінюючи обсяг і зміст поданих документів на предмет їх відповідності Переліку документів № 1172, колегія суддів апеляційної інстанції наголосила та виходила з того, що зазначений Перелік не містить заборони на вчинення виконавчого напису щодо стягнення заборгованості за нотаріально посвідченим договором у ситуації, коли боржник не є стороною такого договору, однак сам договір передбачає обов'язок боржника зі сплати грошових сум на користь стягувача. Аналогічних заборон не містять і Закон України «Про нотаріат», і Порядок № 296/5.
95. Звертаючись із касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ДП «МА «Бориспіль» не навело правових висновків Верховного Суду, які б підтверджували існування іншого підходу до застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», приписів Порядку № 296/5 та Переліку документів № 1172 у спірній ситуації, або свідчили про необхідність їх тлумачення інакше, ніж це здійснив суд апеляційної інстанції.
96. Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши умови договору оренди, зокрема, підпункти 3.6, 3.9, 3.10, 5.2, наголосив, що вони встановлюють обов'язок орендаря сплатити суму завдатку у розмірі, не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць оренди, який сплачується як орендодавцю, так і балансоутримувачу, яким за договором є ДП «МА «Бориспіль», у співвідношенні 70% до 30%, який кореспондує обов'язку орендодавця та балансоутримувача повернути орендарю сплачену суму завдатку після припинення орендних відносин, якщо така не була використана протягом строк дії договору.
97. Відповідно до частин першої та другої статті 636 Цивільного кодексу України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
98. Суд ураховує, що за змістом договору оренди позивач як балансоутримувач наділений визначеними майновими правами та обов'язками, зокрема, правом на отримання частини орендної плати за користування орендованим майном, що свідчить про спрямованість виконання договору також на його користь. Крім того, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» як у редакції, чинній на момент укладення договору, так і у редакції, чинній на момент розгляду цієї справи, прямо відносить балансоутримувача до безпосередніх учасників орендних правовідносин.
99. Поряд із цим суди встановили, що сплата орендарем 27.08.2014 завдатку в рахунок орендної плати за останній місяць оренди на виконання пунктів 3.1, 3.6, 3.10, 5.2 договору в розмірі 19 239,92 грн згідно з платіжним дорученням № 00170 від 27.08.2014 на суму 19 239,92 грн була здійснена саме на користь балансоутримувача.
100. Відтак, з урахуванням правової природи договору оренди та встановлених судами обставин, зокрема, щодо кола учасників спірних правовідносин, визнання позивача отримувачем спірних коштів і наявності у нього обов'язку після припинення орендних відносин повернути відповідачу відповідну частину платежу, спірні правовідносини у контексті наведених норм поширюються на позивача. За таких умов відповідний договір оренди міг бути врахований нотаріусом як документ, що відповідає пункту 1 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172.
101. З огляду на встановлені судами обставини та зміст договору оренди, доводи скаржника не спростовують висновків Північного апеляційного господарського суду про те, що поданий ТОВ «Аеро Ресторантс» договір оренди відповідає пункту 1 Переліку документів № 1172, оскільки такий договір укладено в інтересах позивача, який був обізнаний про його умови та отримував за ним кошти. Крім того, умовами договору на позивача покладено обов'язок після припинення орендних відносин повернути відповідачу відповідну частину платежу, внесеного при укладенні договору як завдаток, за настання визначених договором умов.
102. Щодо підставності врахування акта звіряння взаєморозрахунків за період з 01.10.2023 по 30.09.2024, за договором оренди, складеного між ДП «МА «Бориспіль» та ТОВ «Аеро Ресторантс» як документа, що підтверджує безспірність суми заборгованості, Суд зазначає таке.
103. Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
104. Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 наголосив, що відповідно до чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
105. Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
106. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 927/738/19.
107. Суд апеляційної інстанції, оцінюючи подані докази у їх сукупності, виходив з того, що заборгованість позивача, як балансоутримувача, перед відповідачем, як орендарем, у розмірі 19239,92 грн, відображена в акті звіряння взаєморозрахунків, підтверджується первинними документами, зокрема платіжними дорученнями, на підставі яких відповідач перераховував на користь Позивача завдаток та суми орендних платежів відповідно до умов договору, що уможливлює встановлення походження, розміру та складу відповідних нарахувань. При цьому суд урахував, що зазначені обставини сторонами не заперечені і належними доказами не спростовані, що кореспондує змісту заяви позивача про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, у якій він, посилаючись на наявність взаємних вимог, фактично визнав існування боргу в заявленому розмірі та обґрунтовував ним правові наслідки зарахування.
108. За таких умов Північний апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що підписаний сторонами акт звіряння розрахунків за період з 01.10.2023 по 30.09.2024 свідчить про визнання позивачем боргу перед відповідачем у сумі 19239,92 грн і, у сукупності з первинними документами, є належним документом для підтвердження безспірності вимоги у розумінні Порядку № 296/5 та Переліку документів № 1172.
109. У зв'язку з чим наведений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 11.01.2022 у справі № 927/738/19, на які звертає увагу скаржник.
110. За наведених обставин Суд відхиляє також доводи скаржника про відсутність доказів безспірності зобов'язання з підстав ненадання відповідачем нотаріусу акта приймання-передачі майна в оренду, оскільки такі доводи ґрунтуються лише на посиланні про відсутність окремого документа і не спростовують установлених судом апеляційної інстанції обставин фактичного існування та виконання сторонами орендних правовідносин. Так, Північний апеляційний господарський суд установив, що факт користування майном і здійснення розрахунків за договором оренди підтверджується первинними документами, зокрема, платіжними дорученнями про внесення завдатку та орендних платежів у повному обсязі на користь позивача як балансоутримувача, а також підписаним сторонами актом звіряння взаєморозрахунків, у якому зафіксовано розмір заборгованості, при цьому наведені обставини сторонами не заперечені та належними доказами не спростовані.
111. У такий спосіб відсутність акта приймання-передачі не виключає можливості встановлення факту виконання сторонами договору, розміру та характеру грошового зобов'язання, а відтак сама по собі не може свідчити про відсутність заборгованості чи про відсутність її безспірності станом на дату вчинення оскаржуваного виконавчого напису, що узгоджується також зі змістом заяви позивача про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, у якій він, посилаючись на наявність взаємних вимог, фактично визнав існування боргу в заявленому розмірі та обґрунтовував відповідні правові наслідки.
112. Щодо аргументів скаржника про відсутність доказів безспірності розміру заборгованості з підстав подання ним заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог Суд зазначає таке.
113. Судами встановлено, що 27.01.2025 позивач, у відповідь на вимогу відповідача від 09.01.2025, склав заяву про припинення зобов'язання зарахуванням № 35-22-12 від 27.01.2025 на суму 19 239,92 грн, посилаючись на наявність у ТОВ «Аеро Ресторантс» невиконаного грошового зобов'язання у розмірі 419000,00 грн за договором від 20.04.2015 № 02.5-14/1-30 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, що підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі № 911/858/22, залишеним у цій частині без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 та постановою Верховного Суду від 27.02.2024.
114. Зазначену заяву позивач надіслав відповідачу поштовим відправленням 28.01.2025, а 31.01.2025 направив її також на електронну пошту ТОВ «Аеро Ресторантс».
115. Надаючи правову оцінку цим обставинам у контексті того, чи вважаються за встановлених у справі обставин припиненими зобов'язання позивача станом на дату вчинення виконавчого напису з огляду на подання заяви про зарахування та чи впливає така обставина на наявність або відсутність безспірної заборгованості на момент учинення нотаріусом виконавчого напису, Суд виходить з такого.
116. Відповідно до частин першої - третьої статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
117. Аналогічні положення закріплені також у статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
118. За положеннями частини п'ятої статті 202 Цивільного кодексу України, до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
119. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, на яку звертає увагу скаржник, зазначив, що заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, надіслана відповідачем позивачу, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі. Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
120. Об'єднана палата Касаційного господарського суду дійшла висновку, що безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
121. За дотримання умов, передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
122. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог. Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника. Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
123. У зв'язку з цим об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у відповідному вигляді уточнила правові висновки, викладені, зокрема, у постановах від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16, на неврахування яких посилається позивач.
124. Поряд з цим, у постановах Верховного Суду від 03.09.2024 у справі № 904/6691/20 (904/3702/23), від 10.11.2022 у справі № 914/346/20 (914/155/21), від 25.01.2022 у справі № 914/346/20 (914/155/21)) зазначено, що за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням; моментом припинення зобов'язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
125. Відтак Суд зазначає, що попри те, що за загальним правилом припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог пов'язується з моментом учинення заяви про зарахування як одностороннього правочину, вирішальним для настання відповідних цивільно-правових наслідків є не лише складання такого документа, а й доведення волевиявлення до відома іншої сторони у належний спосіб. Саме адресування заяви іншій стороні та її вручення або інше підтверджене доведення змісту заяви до відома адресата забезпечує можливість визначити момент, з якого ця заява набуває юридичного значення як односторонній правочин у конкретних правовідносинах і може спричинити припинення взаємних зобов'язань.
126. Суд ураховує, що позивач не посилається на обставини фактичного інформування ТОВ «Аеро Ресторантс» про зазначене волевиявлення в інший спосіб та в інші дати. Відтак, у цьому зв'язку за обставин цієї справи застосування статті 601 Цивільного кодексу України в частині припинення зобов'язань зарахуванням передбачає з'ясування не лише факту складання позивачем заяви про зарахування, а й факту її направлення та вручення ТОВ «Аеро Ресторантс», а також моменту такого вручення.
127. Саме встановлення цієї події має значення для оцінки того, чи настали правові наслідки зарахування до моменту вчинення нотаріусом виконавчого напису, а відтак чи могла подана заява впливати на наявність або відсутність безспірної заборгованості станом на відповідну дату.
128. Зі встановлених судами обставин вбачається, що заява позивача про припинення зобов'язання зарахуванням № 35-22-12 від 27.01.2025 була направлена ДП «МА «Бориспіль» на поштову адресу ТОВ «Аеро Ресторантс» 28.01.2025 та отримана відповідачем лише 06.02.2025. 31.01.2025 її також було повторно надіслано відповідачу на електронну пошту.
129. Оскільки відповідач отримав підписану заяву позивача про зарахування лише 06.02.2025, саме цю дату слід вважати моментом учинення одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, адже така заява адресована іншій особі й містить повідомлення про волевиявлення на припинення зустрічних зобов'язань, а відтак з цього моменту, за загальним правилом, припиняються зобов'язання обох сторін у відповідному обсязі.
130. Водночас суд ураховує, що станом на 06.02.2025 виконавчий напис нотаріуса від 28.01.2025 вже було виконано, а грошові кошти за ним списано з рахунку позивача, у зв'язку з чим на цю дату правові підстави для припинення зобов'язань шляхом зарахування у заявленому обсязі були відсутні, а отже заявлене зарахування не могло спричинити фактичного припинення зобов'язань сторін.
131. З огляду на викладене Суд зазначає про необґрунтованість посилань скаржника на встановлений судом апеляційної інстанції перелік документів, наданих нотаріусу для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, та на наявність у цьому переліку заяви позивача про припинення зобов'язання шляхом зарахування № 35-22-12 від 27.01.2025, оскільки за встановлених обставин зазначене саме по собі не спростовує висновку про те, що фактичне отримання цієї заяви відповідачем відбулося вже після вчинення виконавчого напису.
132. При цьому скаржник не навів доводів про неврахування або неналежну оцінку судом апеляційної інстанції інших доказів, які б підтверджували доведення до відома відповідача повідомлення, що містить письмове волевиявлення позивача на припинення зустрічних однорідних вимог шляхом зарахування, в іншу дату, тобто до 28.01.2025, коли нотаріус учинив оспорюваний виконавчий напис (в цій частині Верховний Суд також окремо звертає увагу на положення пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України і свої власні висновки щодо обґрунтування скаржником вимог своєї касаційної скарги відповідними пунктами частини другої статті 287 ГПК України).
133. У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на момент учинення нотаріусом виконавчого напису односторонній правочин ДП «МА «Бориспіль» про зарахування зустрічних однорідних вимог ще не було вчинено у розумінні статті 601 Цивільного кодексу України, оскільки відповідна заява не була доведена до відома ТОВ «Аеро Ресторантс», а відтак на час учинення виконавчого напису підстави вважати зобов'язання припиненим зарахуванням були відсутні, що, своєю чергою, підтверджувало безспірність заявленої до стягнення заборгованості у розумінні Порядку № 296/5 та Переліку документів № 1172.
134. Вказаний висновок Північного апеляційного господарського суду узгоджується з актуальною практикою Верховного Суду з цього питання.
135. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач 06.02.2025 відмовився від своєї заяви про зарахування зустрічних вимог та 06.02.2025 в межах виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення у справі № 911/858/22 отримав повне погашення своїх вимог, тобто, як на момент подання позову, так і станом на момент розгляду справи, у ДП «МА «Бориспіль» відсутнє право або охоронюваний законом інтерес, які потребували б судового захисту.
136. Отже з огляду на викладене, наведені вище висновки апеляційного господарського суд не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду наведеним скаржником як підстава касаційного оскарження, а навпаки узгоджуються з ними.
137. Доводи ж касаційної скарги відповідача у цій частині фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів (зокрема, порушення нотаріусом процедури та порядку вчинення виконавчого напису) та встановлення інших, ніж встановлені апеляційним господарськими судом, фактичних обставин (щодо наявності у ДП МА «Бориспіль» фінансових зобов'язань щодо ТОВ «Аеро Ресторантс») з метою ухвалення іншого рішення по суті заявлених позовних вимог, тобто рішення про відмову в позові.
138. Однак, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
139. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
140. З огляду на наведене, визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого належного підтвердження та обґрунтування, позаяк висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 344/13138/21, від 02.11.2022 у справі № 758/14101/16-ц, від 27.08.2020 у справі № 554/6777/17, від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16, та ґрунтуються виключно на встановлених у цій справі (№ 911/538/25) фактичних обставинах підставності вчинення нотаріусом виконавчого напису та дотримання ним вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку № 296/5 і Переліку документів № 1172 під час оцінки достатності та належності документів, поданих ТОВ «Аеро Ресторантс» для вчинення виконавчого напису, які не можуть бути переоцінені Верховним Судом. Зокрема, апеляційний господарський суд повно оцінив умови договору оренди та докази його виконання, встановив їх значення для прав, інтересів і обов'язків ДП «МА «Бориспіль», а також перевірив подані документи у взаємозв'язку з критерієм безспірності вимоги, який є визначальним для висновку про правомірність вчинення виконавчого напису.
141. Крім того, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
142. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
143. Зміст наведеної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
144. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору, з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
145. У такому випадку з'ясуванню підлягає як відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, так і наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
146. Верховний суд вбачає, що у даному випадку хоч скаржник і посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, але скаржник не зазначає конкретну норму (ми) права, щодо застосування якої (их) відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
147. Отже, посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах визнаються суто декларативними, необґрунтованими та відхиляються.
148. Наведене свідчить про необґрунтованість доводів скаржника, заявлених на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
149. Отже, з усього викладеного вбачається, що звернувшись із касаційною скаргою у цій справі ДП «МА «Бориспіль» не обґрунтувало помилковості висновків судів попередніх інстанцій та неправильного застосування ними норм матеріального права чи порушення процесуальних норм. Сама ж по собі незгода позивача із результатом вирішення спору у справі № 911/538/25 не може бути підставою для касаційного оскарження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
150. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
151. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення ? без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
152. У цій справі скаржник не довів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухвалених ними судових рішень, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.
153. Колегія суддів також окремо звертає увагу, що здійснене судами попередніх інстанцій правозастосування узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом в ухваленій у подібних правовідносинах (зазначене не оспорювалося і не спростовувалося учасниками справи) постанові від 04.03.2026 у справі № 911/541/25. Суд враховує викладене у зазначеній постанові (частина четверта статті 300 ГПК України) і не вбачає підстав для відступу від викладених у ній висновків.
Розподіл судових витрат
154. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає судові рішення, що оскаржувались, без змін, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 і рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2025 у справі № 911/538/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил