14 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/3366/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2026 (головуючий - Мороз В. Ф., судді: Верхогляд Т. А., Чередко А. Є.) у справі
за позовом керівника Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форпартнерс"
про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у розмірі 5 183 012, 93 грн.
Провадження у судах попередніх інстанцій
1. Керівник Криворізької центральної окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до місцевого господарського суду в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (далі - Позивач, Міська рада) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форпартнерс" (далі - Відповідач, ТОВ "Форпартнерс", Товариство) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 5 183 012, 93 грн.
2. В обґрунтування заявлених вимог Прокурор посилався на користування Товариством земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:08:233:0001, на якій розташоване його нерухоме майно, без укладення договору оренди цієї ділянки та без внесення плати за таке користування.
3. Під час розгляду заявленого позову, Міська рада і ТОВ "Форпартнерс" надіслали до місцевого господарського суду спільну заяву про затвердження укладеної між ними мирової угоди у цій справі.
4. На підставі поданої спільної заяви сторін Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 17.11.2025 затвердив мирову угоду, укладену Міською радою і Товариством.
5. Як слідує з тексту мирової угоди, Відповідач визнав заявлені до стягнення кошти в розмірі 5 183 012, 93 грн та судові витрати по сплаті 50% судового збору в розмірі 31 098, 08 грн, які зобов'язався сплатити на користь Позивача. Згідно з п. 2.1. мирової угоди Міська рада надала ТОВ "Форпартнерс" розстрочку по сплаті 5 183 012, 93 грн строком до 01.05.2027. В п. 2.2. мирової угоди сторони погодили графік виплат заборгованості, відповідно до якого Товариство зобов'язалося сплатити на поточний рахунок Позивача визнану суму боргу рівними частками щомісячно до 01.05.2027.
6. 17.11.2025 Господарський суд Дніпропетровської області постановив також ухвалу, якою скасував вжиті заходи забезпечення позову у цій справі.
7. Перший заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури оскаржив вказані ухвали місцевого господарського суду від 17.11.2025 в апеляційному порядку.
8. В ході здійснення апеляційного провадження Прокурор надіслав до суду апеляційної інстанції заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт в межах ціни позову на нерухоме майно, що належить Товариству, а саме: Будинок площею 2134.3 кв.м., що розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Українська, 29, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 3245128812060; Будівля площею 30,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Українська, 29, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 3245121512060; Будівля площею 23,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Українська, 29, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 3245099212060; Будівля площею 52,5 кв.м., що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Українська, 29, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 3245091012060; Будинок площею 2087 кв.м., що розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Українська, 29, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 3245085712060; Будівля площею 187,5 кв.м., що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Українська, 29, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 3245078612060; Будівля площею 594,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Українська, 29, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 3245071912060; Будівля площею 376,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Українська, 29А, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 3247472712060; Будівля площею 907,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Українська, 29А, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 3245162412060; Будівля площею 72,5 кв.м., що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Українська, 29А, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 3245152312060; Будівля площею 774,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Українська, 29А, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 3245144412060; Будівля площею 254,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Українська, 29Б, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 3245134312060.
9. Обґрунтовуючи подану заяву, Прокурор зазначав, що в день постановлення оскаржених ухвал місцевого господарського суду, Товариство отримало висновок щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна, а також технічний паспорт, складений ФОП Донскова А. Г. Крім цього, в той же день Виконком Центрально-Міської районної у місті ради прийняв рішення № 689 "Про зміну адреси об'єкта нерухомого майна, комплексу будівель та споруд, розташованого на вул. Українській, 29, у зв'язку з його поділом", яким присвоєно адреси вул. Українська, 29, 29А, 29Б вказаному комплексу нерухомого майна. В подальшому, 27.11.2025 Відповідач звернувся до державного реєстратора із заявою про поділ нерухомого майна по вул. Українській, 29 на декілька об'єктів нерухомості, а 01.12.2025 державний реєстратор вніс відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування арешту на нерухоме майно, накладеного ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2025, та провів державну реєстрацію поділу нерухомого майна. Зокрема було закрито розділ Реєстру 428670512110 (майно, на яке було накладено арешт) та зареєстровано нові об'єкти нерухомого майна за адресами: вул. Українська, 29, 29А, 29Б. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказане нерухоме майно є єдиним об'єктом нерухомості, що належить Відповідачеві та за рахунок якого може бути виконано судове рішення у випадку задоволення позовних вимог.
10. На думку Прокурора, означене свідчить про умисну підготовку до вчинення ряду дій з метою створення умов для відчуження вказаного об'єкту нерухомості. На даний час діє мирова угода, за умовами якої Товариство повинно сплатити на користь Міської ради понад 5 млн грн. Таким чином, у випадку відчуження Відповідачем вказаного нерухомого майна, виконати в примусовому порядку рішення суду буде неможливо. З урахуванням викладеного є реальні, існуючі обставини, які вказують на ймовірну складність або неможливість у майбутньому виконати рішення суду.
11. Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 02.02.2026 у її задоволенні відмовив.
12. Вказав про недоведеність Прокурором необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову з урахуванням вимог розумності такого заходу, його адекватності, пов'язаності і співмірності з предметом позову та співвідношення із можливими негативними наслідками для Відповідача.
13. Суд відмітив, що заявник не надав доказів невиконання Товариством умов мирової угоди та не навів достатньо обґрунтованих припущень, які б свідчили про вірогідність утруднення або неможливість її виконання або виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту виключно нерухомого майна, що належить на праві власності Відповідачу. Прокурор не зазначив вартості майна, про арешт якого просить, відповідно відсутня можливість перевірити чи буде такий захід забезпечення позову співмірним позовним вимогам, тобто чи накладений арешт буде здійснений в межах спірної суми та суттєво не перевищить її, що буде порушенням принципу пропорційності та балансу інтересів сторін. Так само, Прокурор не довів наявності ризиків виведення Відповідачем коштів, що засвідчували б вірогідність того, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі його прийняття. Навпаки, як слідує із матеріалів справи, наразі Товариство виконує умови мирової угоди та здійснює платежі, згідно із затвердженим графіком погашення заборгованості, що обґрунтованість тверджень Прокурора спростовує.
Касаційна скарга та її узагальнені доводи
14. Не погодившись з ухвалою господарського суду апеляційної інстанції, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
15. Стверджує, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням приписів статей 136, 137, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Наполягає, що у спірних правовідносинах суд апеляційної інстанції не врахував, що наявність нерухомого майна у Відповідача, на яке пропонується накласти арешт, є єдиною гарантією виконання умов мирової угоди, в той час як можливість відчуження цього майна Відповідачем є беззаперечною і нічим необмеженою.
Узагальнені доводи інших учасників справи
16. Товариство надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними та формальними. Наполягає на законності та обґрунтованості оскарженої ухвали суду попередньої інстанції і у зв'язку з цим у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову залишити без змін.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції
17. Згідно із частинами першою - другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
19. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на них, перевірив матеріали справи щодо дотримання судом попередньої інстанції норм процесуального права і вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з таких міркувань.
20. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
21. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
22. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 виснувала, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
23. За змістом частини четвертої статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
24. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
25. Враховуючи наведені висновки, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 ще раз підкреслила, що ключовим при застосуванні заходів забезпечення позову є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
26. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
27. Так, відповідно до статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
28. Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною відповідачу вчиняти певні дії чи забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
29. Предметом позову у даній справі є вимоги Прокурора про стягнення з Товариства грошових коштів за позадоговірне користування земельною ділянкою комунальної форми власності і з метою забезпечення виконання судового рішення у разі задоволення цього позову, Прокурор подавав відповідну заяву про вжиття заходів забезпечення позову до місцевого господарського суду, яка судом була задоволена.
30. Проте, в ході розгляду позовних вимог по суті Позивач і Відповідач вирішили врегулювати взаємні права і обов'язки у спірних правовідносинах, шляхом укладення мирової угоди, яку господарський суд першої інстанції затвердив і у зв'язку з таким затвердженням, вжиті заходи забезпечення позову скасував.
31. Прокурор ухвали місцевого суду оскаржив до суду апеляційної інстанції і під час апеляційного провадження знову подав заяву про забезпечення позову у цій справі.
32. Як вже зазначалося, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні поданої заяви, вказавши, що заявник не надав доказів невиконання Товариством умов мирової угоди та не навів достатньо обґрунтованих припущень, які б свідчили про вірогідність утруднення або неможливість її виконання або виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту виключно нерухомого майна, що належить на праві власності Відповідачу. Прокурор не зазначив вартості майна, про арешт якого просить, відповідно відсутня можливість перевірити чи буде такий захід забезпечення позову співмірним позовним вимогам, тобто чи накладений арешт буде здійснений в межах спірної суми та суттєво не перевищить її, що буде порушенням принципу пропорційності та балансу інтересів сторін. Так само, Прокурор не довів наявності ризиків виведення Відповідачем коштів, що засвідчували б вірогідність того, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі його прийняття. Навпаки, як слідує із матеріалів справи, наразі Товариство виконує умови мирової угоди та здійснює платежі, згідно із затвердженим графіком погашення заборгованості, що обґрунтованість тверджень Прокурора спростовує.
33. Колегія суддів констатує, що у поданій касаційній скарзі, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури означених висновків суду попередньої інстанції жодним чином не спростовує, а лише висловлює свою незгоду з ними та цитує висновки Верховного Суду із постанов, які ухвалювалися за неподібних фактичних обставин справ, тобто у неподібних правовідносинах.
34. Більше того, суд касаційної інстанції відмічає, що на відміну від заяви про забезпечення позову поданої до господарського суду першої інстанції, в суді апеляційної інстанції Прокурор почав наполягати на забезпеченні не позову, а фактично ухвали про затвердження мирової угоди, з якою сам він не погоджується і такі обґрунтування очевидно суперечать суті інституту забезпечення позову в судовому процесі, що також було підставою для відмови у задоволенні поданої ним заяви.
35. Виходячи з цього, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції правильно та правомірно відмовив Прокуророві у задоволенні заяви про забезпечення позову у цій справі на стадії апеляційного провадження. Порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції при постановленні оскарженої ухвали суд касаційної інстанції не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
36. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
37. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
38. Як вже зазначалося, під час касаційного розгляду Верховний Суд не встановив порушення судом попередньої інстанцій норм процесуального права. Оскаржена ухвала постановлена за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин спірних правовідносин і підстав для її зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, колегія суддів Касаційного господарського суду, не вбачає.
Судові витрати
39. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
За таких обставин, керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2026 у справі № 904/3366/25 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.