07 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/4267/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Амірханяна Р. К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок»
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 (суддя Євстигнеєва Н. М.),
додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 (суддя Євстигнеєва Н. М.)
і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2025 (головуючий суддя Мороз В. Ф., судді Верхогляд Т. А., Чередко А. Є.)
у справі № 904/4267/22
за позовом Приватного підприємства «Фірма «ФБМ»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок», 2) фізичної особи-підприємця Сагайдак Олени Віталіївни і 3) фізичної особи-підприємця Басанової Лідії Гаврилівни,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Дніпровська міська рада,
про усунення перешкод у користуванні майном,
(у судовому засіданні взяли участь: представники позивача - Гейко В. І. і Шарамок П. С., представники відповідача 1 - Головко І. О., представник відповідачів 2 і 3 - Алексєєв О. Є.)
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
1. Приватне підприємство «Фірма «ФБМ» (далі - ПП «Фірма «ФБМ») звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок» (далі - ТОВ «КП Центральний ринок»), фізичної особи-підприємця Сагайдак Олени Віталіївни (далі - ФОП Сагайдак О. В.), фізичної особи-підприємця Басанової Лідії Гаврилівни (далі - ФОП Басанова Л. Г.), в якому просило:
- зобов?язати ТОВ «КП Центральний ринок» усунути перешкоди у користуванні його майном, розташованим на території центрального ринку міста Дніпра «Озерка» за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро, а саме: приміщенням магазину «Авангард», приміщенням павільйону № 44 «Промтовари», кіоском з інвентарним номером 00019 (торговельні місця № № 7, 8, 9) торговельного майданчика біля магазину «Авангард» шляхом демонтажу (знесення) власними силами та за власний кошт:
1) металевого паркану (огорожі) біля магазину «Авангард», розміщеного між кіосками з інвентарними номерами 00016 та 00018;
2) усіх металевих кіосків (торгових рядів), які розміщені впритул до стіни магазину «Авангард» та впритул до рампи магазину «Авангард», що помічені на детальній план-схемі Фізичної особи-підприємця Пітько С. М. (далі - ФОП Пітько С. М.) від 11.08.2022, від точки 6 до точки 5 довжиною 16,25 м, від точки 5 та до точки 6 шириною 3,91 м та від точки 3 до точки 4 впритул до рампи довжиною 12,27 м;
3) металевих пересувних прилавків (торгових місць) з навісами у кількості 3-х штук, встановлених перед входом до павільйону № 44 «Промтовари»;
4) усіх металевих кіосків (торгових рядів), які розміщені впритул до стіни павільйону № 44 «Промтовари» ліворуч від входу до павільйону довжиною 15,49 м, які помічені на детальній план-схемі ФОП Пітько С. М. від 11.08.2022, від точки 5 до точки 4;
а також шляхом:
5) звільнення на торговельному майданчику біля магазину «Авангард» приміщення кіоску з інвентарним номером 00019 (торговельні місця №№ 7, 8, 9) від будь-яких товарів, речей та передачі ключів від навісного замка ПП «Фірма «ФБМ»;
- заборонити ТОВ «КП Центральний ринок» в майбутньому чинити перешкоди ПП «Фірма «ФБМ» у користуванні його майном, розташованим на території центрального ринку міста Дніпра «Озерка» за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро, а саме: приміщенням магазину «Авангард», приміщенням павільйону № 44 «Промтовари», кіосками з інвентарними номерами 00016, 00017, 00018, 00019, що розташовані на торговельному майданчику біля магазину «Авангард»;
- зобов?язати ФОП Сагайдак О. В. усунути перешкоди ПП «Фірма «ФБМ» у користуванні його майном, розташованим на території центрального ринку міста Дніпра «Озерка» за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро, а саме: кіоском з інвентарним номером 00017 (торговельні місця №№ 1, 2, 3) торговельного майданчика біля магазину «Авангард» шляхом звільнення приміщення кіоску від будь-яких товарів, речей та передачі ключів від навісного замка кіоска ПП «Фірма «ФБМ»;
- зобов?язати ФОП Басанову Л. Г. усунути перешкоди ПП «Фірма «ФБМ» у користуванні його майном, розташованим на території центрального ринку міста Дніпра «Озерка» за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро, а саме: кіоском з інвентарним номером 00016 (торговельні місця №№ 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16) торговельного майданчика біля магазину «Авангард» шляхом звільнення приміщення кіоску від будь-яких товарів, речей та передачі ключів від навісного замка кіоску ПП «Фірма «ФБМ».
2. Зазначені позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням суду за результатами розгляду справи № 904/2651/20 зобов'язано ТОВ «КП Центральний ринок» усунути перешкоди ПП «Фірма «ФБМ» в користуванні приміщенням магазину «Авангард», приміщенням павільйону № 44 «Промтовари», земельними ділянками з кадастровими номерами 1210100000:06:090:0353, 1210100000:06:090:0354, торговельним майданчиком, організованим ПП «Фірма «ФБМ» на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 15.02.2001 № 231/1 біля магазину «Авангард», шляхом демонтажу власними силами, за власний кошт металевого паркану сірого кольору по периметру (навколо) магазину «Авангард» і навколо павільйону № 44 «Промтовари» та демонтажу замків на торговельному майданчику поруч з магазином «Авангард».
3. Однак, після часткового виконання вказаного судового рішення ТОВ «КП Центральний ринок» продовжує чинити перешкоди позивачу в користуванні його майном іншим чином, а саме станом на 28.01.2022 перед входом до магазину «Авангард» відповідач-1 встановив нову металеву споруду коричневого кольору. Після ж часткового демонтування паркану сірого кольору навколо павільйону № 44 «Промтовари» ТОВ «КП Центральний ринок» здійснено загородження входу до цього павільйону залізними прилавками (пересувними торговими місцями) з навісами сірого кольору в кількості 3-х штук, що перешкоджає вільному доступу всередину павільйону. Натомість з кіоску з інвентарним номером 00019 відповідач-1 без відповідних правових підстав (тобто без договірних відносин з позивачем як власником) продає свої товари (продаж сумок, чемоданів та рюкзаків).
4. Водночас ФОП Сагайдак О. В. та ФОП Басанова Л. Г. також чинять перешкоди у користуванні позивачу своїм майном шляхом фізичного захоплення належних йому кіосків та безпідставно використовують їх у своїй підприємницькій діяльності.
Узагальнений зміст ухвалених у справі судових рішень
5. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2023 у справі № 904/4267/22, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2023, у задоволенні заявленого ПП «Фірма «ФБМ» позову було відмовлено.
6. Наведені судові рішення обґрунтовано тим, що:
- матеріалами справи не підтверджується наявність перешкод у користуванні позивачем приміщенням магазину «Авангард», оскільки конструкція, яка розміщена відповідачем-1, використовується ним не для огорожі, а для торгівельної діяльності та є спорудою, і відстань від стіни магазину «Авангард» до споруди відповідача-1 (яку позивач вважає парканом) більше 2 м;
- позивач не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що металеві кіоски (торгові ряди), які він просить знести, розміщені на земельній ділянці ПП «Фірма «ФБМ», відведеній для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту та перебувають у користуванні позивача саме з метою дотримання відстані в 1,0 м до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку, як і не доведено того, що відповідні кіоски (торгові ряди) є будівлями, на які поширюється пункт 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019;
- виходячи зі стандарту доказування «вірогідності доказів», позивачем також не доведено того, що ФОП Сагайдак О. В. та ФОП Басанова Л. Г. користуються (орендують) кіоски з інвентарними номерами 00017 та 00016, як і не надано доказів щодо особи, яка користується кіоском з інвентарним номером 00019 (орендує його).
7. З урахуванням викладеного суди, відмовивши у задоволенні вимог про усунення позивачу перешкоди у користуванні його майном, також дійшли висновку, що вимога про заборону у майбутньому чинити відповідні перешкоди теж задоволенню не підлягає.
8. Постановою Верховного Суду від 07.02.2024 щодо відмови у задоволенні вимоги про заборону чинити у майбутньому перешкоди у користуванні майном зазначені судові рішення було залишено без змін. У частині ж решти позовних вимог судові рішення судів попередніх інстанцій було скасовано, а справу № 904/4267/22 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
9. Як зазначив Верховний Суд, дійшовши висновків про недоведеність позивачем того, що спірні металеві кіоски (торгові ряди) та металеві пересувні прилавки (торгові місця) є такими, що розміщені на земельній ділянці ПП «Фірма «ФБМ», відведеній для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту, та перебувають у користуванні позивача саме з метою дотримання відстані в 1,0 м до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку, суди попередніх інстанцій не зважили на надані відповідачем докази, які містили б інші дані, ніж про те зазначив позивач.
10. Також Верховний Суд звернув увагу на те, судами попередніх інстанцій було визнано недопустимими доказами складені позивачем актами огляду торговельного майданчика від 23.02.2022 № 4/22, від 22.01.2022 № 1/22, складений слідчим Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області протоколом огляду від 09.02.2022, постанову дізнавача від 30.05.2022 (в межах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041030000389). Натомість відомості, що зафіксовані у відповідному документі, є складовим компонентом змісту документа як окремого процесуального джерела доказів, де фіксуються його хід та результати. Тому, враховуючи те, що законом не визначений вичерпний перелік доказів, якими особа може доводити обставини того, що іншою особою чиняться перешкоди у користуванні її майном, судам слід було надавати оцінку, перш за все, змісту самого документа, тобто інформації, яка в ньому відображена, оскільки у даному випадку первинним є саме зміст документа. Однак, судами попередніх інстанцій оцінка змісту вказаних документів надана не була, внаслідок чого не відображено в судових рішеннях висновки, за яких такі документи (внаслідок оцінки змісту документів) підлягають відхиленню або прийняттю, що свідчить про недотримання статей 73, 74, 76, 77, 86, 238, 282 ГПК України.
11. Окремо Верховний Суд зауважив, що відмова апеляційного господарського суду в наданні оцінки такому доказу, як постанові дізнавача від 30.05.2022 (в межах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041030000389) з посиланням виключно на частину шосту статті 75 ГПК України, є помилковою. Така постанова дійсно не є документом в розумінні частини шостої статті 75 ГПК України, який є підставою для звільнення від доказування, проте відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, «чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 461/3675/17). Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи».
12. До того ж Верховний Суд констатував, що обставини, які встановлені у зазначеній справі, не є преюдиційними при розгляді цієї справи, оскільки у справі № 904/2651/20 вирішувалося питання щодо наявності підстав для усунення позивачу перешкод у користуванні майном внаслідок здійснення відповідачем певних дій, які були наявні саме на час звернення до суду з позовом (встановлений відповідачем паркан сірого кольору по периметру (навколо) майна позивача та, як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи, були усунені). Тобто відсутні підстави вважати, що порушення, яке було наявне на момент звернення до суду з позовом в межах справи та встановлене під час розгляду справи № 904/2651/20, може свідчити про наявність підстав стверджувати, що таке ж порушення має місце бути наявним в межах спірних правовідносин та наявним під час звернення позивача до суду з позовом в межах цієї справи. Доводи, наведені позивачем, та надані докази на обґрунтування позову, а також заперечення відповідачів з урахуванням наданих ними доказів (у цій справі), мають бути перевірені судом з наданням відповідної оцінки в порядку статті 86 ГПК України.
13. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 позовні вимоги у переданій на новий розгляд частині задоволено. Зобов'язано ТОВ «КП Центральний ринок» демонтувати (знести) власними силами та за власний кошт відповідне майно. Зобов'язано ФОП Сагайдак О. В. та ФОП Басанову Л. Г. звільнити приміщення кіосків від будь-яких товарів, речей та передати ключів від їх замків позивачу.
14. Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 заяву ПП «Фірма «ФБМ» про розподіл судових витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «КП Центральний ринок» 57 142, 86 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з відповідача-2 та відповідача-3 по 11 428, 57 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви позивача про розподіл судових витрат на правничу допомогу відмовлено.
15. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2025 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 залишено без змін.
16. Задовольняючи позовні вимоги у переданій на новий розгляд судом касаційної інстанції частині, місцевий господарський суд, з яким в подальшому погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено вчинення відповідачем-1 дій, що перешкоджають використовувати належне позивачу майно (зокрема, встановлення металевого паркану (огорожі), розміщення торгових рядів, розміщення пересувних торгових залізних прилавків).
17. Також суди попередніх інстанцій визнали доведеними і обставини чинення перешкод позивачу у користуванні його майном відповідачами-2 та 3, що полягають у безпідставному використанні ними кіосків з інвентарними номерами 0017 та 0016.
18. Крім того, з огляду на предмет позову, обсяг наданих послуг з професійної правничої допомоги, складність справи, перебіг її розгляду та значення для сторін, ураховуючи у сукупності усі обставини справи, суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача з відповідача-1 57 142, 86 грн витрат на правничу допомогу, а з відповідачів-2 та 3 по 11 428, 57 грн таких витрат.
Касаційна скарга
19. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, як щодо вирішення спору по суті, так і стосовно розподілу витрат на правничу допомогу, ТОВ «КП Центральний ринок» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2025 скасувати, а справу № 904/4267/22 передати на новий розгляд до суду першої інстанції або до апеляційного господарського суду.
Узагальнені доводи касаційної скарги
20. Суть наведених у касаційній скарзі відповідача-1 доводів зводиться до того, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень по суті спору судами попередніх не враховано та не виконано вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 07.02.2024, якою цю справу було направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду, а також порушено норми матеріального і процесуального права, не надано належної оцінки доводам ТОВ «КП Центральний ринок», не досліджено всіх зібраних у справі доказів, проігноровано питання преюдиційності, не встановлено всіх фактичних обставин справи, відхилено клопотанню відповідача-1 про зупинення провадження у справі.
Позиція інших учасників справи
21. У межах встановленого Верховним Судом строку від ПП «Фірма «ФБМ» надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача-1, у якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
22. Також в межах відповідного строку від Дніпровської міської ради до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення, які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу, оскільки у них третя особа наводить доводи щодо залишення її без задоволення, а оскаржуваних судових рішень, якими вирішено спір по суті, без змін.
23. Крім того, під час касаційного провадження до Верховного Суду неодноразово надходили додаткові пояснення ТОВ «КП Центральний ринок», а також надійшли заперечення ПП «Фірма «ФБМ» на них.
24. Щодо права сторони подати такі пояснення та заперечення Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 161 ГПК України під час розгляду справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору винятково у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Згідно із частиною п'ятою цієї статті суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло під час розгляду справи, якщо визнає це необхідним. У цьому разі Верховний Суд не визнавав необхідним одержати від учасників справи додаткові письмові пояснення чи заперечення стосовно окремих питань. Сторони мали можливість подати такі пояснення та заперечення у заявах по суті справи, передбачених для стадії касаційного оскарження. Тож відповідно до частини другої статті 118 ГПК України Верховний Суд залишає без розгляду подані поза межами строку на касаційне оскарження додаткові пояснення та заперечення сторін, як заяви по суті справи, що подані поза межами встановлених строків. Схожі за змістом висновки викладено, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.
Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій
25. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши з огляду на встановлені фактичні обставини справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «КП Центральний ринок» не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
27. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
28. Це стосується і господарського судочинства, позаяк аналогічне положення викладено у пункті 9 частини третьої статті 2 ГПК України.
29. У частині першій статті 17 ГПК України унормовано, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках ? на касаційне оскарження судового рішення.
30. Звідси слідує, що право на касаційне оскарження не є абсолютним та може бути реалізовано лише у визначених законом випадках.
31. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу.
32. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 28.05.1985 у справі (рішення Європейського суду з прав людини від 28.05.1985 у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства», заява № 8225/78).
33. Запроваджені у ГПК України процесуальні фільтри слугують забезпеченню ефективності судочинства, підтриманню єдності та стабільності судової практики та усувають можливість необґрунтованого касаційного перегляду справ.
34. Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
35. Водночас підстави касаційного оскарження цих судових рішень наведено у частині другій статті 287 ГПК України, за змістом якої підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
36. Аналіз пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України свідчить про те, що касаційний перегляд із визначеної у ньому підстави може відбутися за наявності таких складових:
- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;
- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
37. При цьому підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, висловлений у подібних правовідносинах, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови.
38. Як вже зазначалось, ТОВ «КП Центральни ринок» у поданій у цій справі касаційній скарзі посилається на те, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень по суті спору судами попередніх не враховано та не виконано вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 07.02.2024, якою справу № 904/4267/22 у відповідній частині позовних вимог було направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.
39. Однак, у відповідності до вищенаведених норм частини другої статті 287 ГПК України (зокрема, її пункту 1) наведене не є належним обґрунтування передбачених ГПК України підстав касаційного оскарження.
40. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій при новому розгляді справи № 904/4267/22 виконано усі вказівки Верховного Суду, про які зазначено у постанові від 07.02.2024. При цьому такі вказівки стосувалися встановлення фактичних обставин справи на підставі наявних у її матеріалах доказів, а не питань правозастосування.
41. Висновків же Верховного Суду про застосування певної норми права у інших судових справах з подібними до справи № 904/4267/22 правовідносинами, що не були б ураховані судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, скаржник у поданій у цій справі касаційній скарзі не навів.
42. Водночас його посилання на порушення судами норм матеріального та процесуального права, за відсутності належного обґрунтування виключних випадків касаційного оскарження, передбачених у пунктах 1-4 частини другої статті 287 ГПК України, не може бути підставою касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
43. Так само доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не досліджено всіх зібраних у справі доказів, проігноровано питання преюдиційності, не встановлено всіх фактичних обставин справи та не надано оцінки його клопотанню про зупинення провадження у справі, могли б бути досліджені та оцінені судом касаційної інстанції, лише у випадку, якщо за належного обґрунтування підтвердилася або наявність передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України підстав, або відхилення клопотання учасника справи стосовно обставин справи, що мало значення для її правильного вирішення (частина третя статті 310 ГПК України), чого у цьому разі не відбулося, оскільки скаржником наведеного у касаційній скарзі не обґрунтовується.
44. До того ж зазначені аргументи за своєю суттю спрямовані на переоцінку доказів та встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи № 904/4267/22 задля ухвалення іншого судового рішення по суті спору, тобто рішення про відмову в позові.
45. Натомість згідно із частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
46. Тож в силу вимог зазначеної процесуальної норми оцінка вищевказаних аргументів скаржника не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
47. Верховний Суд є судом «права», а не «факту», тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.
48. Такий висновок висловлено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18 та інших.
49. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції (що і мало місце у цій справі при її новому розгляді), то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
50. Схожий за змістом висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19.
51. Сама по собі незгода ТОВ «КП Центральни ринок» з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою обставин справи, досліджених доказів, як і в результаті його незгода із ухваленими ними судовими рішеннями, не може бути підставою для їх зміни чи скасування за умов не підтвердження доводами касаційної скарги визначених у процесуальному законі підстав касаційного оскарження.
52. Жодних інших передбачених статтею 287 ГПК України підстав касаційного оскарження відповідач-1 у касаційній скарзі не навів та не обґрунтував. У своїй касаційній скарзі скаржник належним чином не обґрунтовує і невідповідність висновків судів попередніх інстанцій висновкам Верховного Суду у цій же або іншій справі.
53. Крім того, касаційна скарга ТОВ «КП Центральни ринок» взагалі не містить аргументів стосовно оскарження судових рішень щодо вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу. Водночас за відсутності обґрунтування скаржником визначених процесуальним законом підстав касаційного перегляду основного судового рішення по суті спору відповідне додаткове рішення, не може бути скасовано і як його невід'ємна частина.
54. Положення ГПК України покладають обов'язок з визначення та доведення підстав касаційного оскарження (у тому числі того, якого висновку Верховного Суду, висловленого щодо застосування правової норми, не було враховано при прийнятті оскаржуваного судового рішення), саме на скаржника, що з урахуванням положень статті 290 ГПК України зобов'язує останнього у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми у справа у подібними правовідносинами.
55. Суд касаційної інстанції здійснює касаційний перегляд виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги та не може доповнювати її, позаяк інакше це б було порушенням принципу диспозитивності та змагальності сторін у господарському судочинстві.
56. Таким чином, ураховуючи, що відповідно до частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не може вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та з огляду на те, що під час здійснення касаційного провадження у цій справі передбачених частиною четвертою названої статті випадків (тобто, порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 ГПК України або необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги) виявлено не було, встановлені процесуальним законодавством підстави для зміни чи скасування оскаржуваних ТОВ «КП Центральни ринок» судових рішень у цьому разі відсутні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
57. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
58. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення ? без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
59. У цій справі, звертаючись із касаційною скаргою, скаржник належним чином не обґрунтував визначену ним підставу касаційного оскарження, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України, що виключає скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2025, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 та додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 з цієї підстави.
60. Отже, касаційна скарга ТОВ «КП Центральни ринок» підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.
Розподіл судових витрат
61. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає судові рішення, що оскаржувалися, без змін, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок» залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2025, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 у справі № 904/4267/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил