14 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/22/24
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду: Бенедисюка І. М. (головуючого), Васьковського О. В., Вронської Г. О., Зуєва В. А., Кібенко О. Р., Малашенкової Т. М., Пєскова В. Г., Рогач Л. І., Чумака Ю. Я.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто"
про стягнення заборгованості,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" (далі - ПрАТ "Запоріжкокс", позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто" (далі - ТОВ "Валідус Спецавто", відповідач) про стягнення неустойки у розмірі 814 680,00 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором поставки від 26.07.2021 № 19/2021/557 у частині поставки товару, з огляду на що позивачем заявлено до стягнення з відповідача неустойку в розмірі 814 680,00 грн за період із 25.04.2022 до 29.11.2022.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 24.07.2025 (суддя Васильченко Т. В.) у справі № 910/22/24 позов задовольнив; стягнув з ТОВ "Валідус Спецавто" на користь ПрАТ "Запоріжкокс" пеню у розмірі 814 680, 00 грн та судовий збір у розмірі 9 776,16 грн.
2.2. Місцевий господарський суд встановив факт порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо строків поставки товару, тому дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 814 680,00 грн. Крім того, суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за порушення строків поставки товару, з урахуванням приписів частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України; далі - у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) у її взаємозв'язку з пунктом 7 розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України, дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність фактичним обставинам справи, умовам договору й нормам чинного законодавства.
2.3. Північний апеляційний господарський суд постановою від 28.10.2025 (колегія суддів: Шапран В. В., Буравльов С. І., Андрієнко В. В.) у справі № 910/22/24 скасував рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 та прийняв нове рішення про часткове задоволення позову; стягнув з ТОВ "Валідус Спецавто" на користь ПрАТ "Запоріжкокс" пеню у розмірі 684 480, 00 грн та судовий збір у розмірі 7 338,02 грн; в іншій частині позову відмовив.
2.4. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності нарахування позивачем пені за період, що перевищує шість місяців, зазначивши, що застосування пункту 7 розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України у цьому випадку є безпідставним. Водночас зазначив, що постанови Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 911/858/22 та від 20.11.2024 у справі № 911/3331/23 не містять правових висновків, які могли б бути враховані судом на підставі частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у цій справі, а також не є остаточними, оскільки суд касаційної інстанції скасував постанови суду апеляційної інстанції та передав справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
2.5. Крім того, за результатами перевірки заявленої позивачем до стягнення пені суд апеляційної інстанції здійснив її перерахунок відповідно до приписів чинного законодавства та дійшов висновку, що з урахуванням визначеного судом періоду прострочення (за період із 25.04.2022 до 25.10.2022) розмір пені становить 684 480,00 грн, а отже, є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем (814 680,00 грн), а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме 684 480,00 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ПАТ "Запоріжкокс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що судом апеляційної інстанції не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 27.02.2024 у справі № 911/858/22 та від 20.11.2024 у справі № 911/3331/23, щодо застосування частини шостої статті 232 ГК України у взаємозв'язку із пунктом 7 розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України щодо можливості нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання більше ніж за шість місяців.
4.2. Одночасно у касаційній скарзі позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються із судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 4 844,80 грн та витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, згідно з яким розмір таких витрат становить 20 000,00 грн, докази понесення яких будуть надані Суду у законодавчо встановлені строки.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. Від ТОВ "Валідус Спецавто" відзив на касаційну скаргу до Суду не надходив.
6. Підстави передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об'єднана палата)
6.1. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 13.01.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Запоріжкокс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
6.2. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (далі - колегія суддів) ухвалою від 16.03.2026 справу № 910/22/24 передав на розгляд об'єднаної палати, оскільки колегія суддів у цій справі з'ясувала, що у постанові від 29.01.2026 у справі № 910/6337/23 Верховного Суду у складі колегії суддів з розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду зазначено про можливість продовження на строк дії карантину нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання більше ніж за шість місяців, передбачених частиною шостою статті 232 ГК України, в її взаємозв'язку з пунктом 7 розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України.
6.3. Також, у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 27.02.2024 у справі № 911/858/22, від 30.10.2024 у справі № 911/1297/21, від 20.11.2024 у справі № 911/3331/23, від 12.03.2025 у справі № 911/956/24 викладено аналогічну правову позицію. Серед вказаних справ є постанови, висновки у яких, на думку заявника касаційної скарги, не було враховано судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
6.4. Колегія суддів зазначила, що не погоджується із вказаним висновком суду касаційної інстанції щодо можливості нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання більше ніж за шість місяців, передбачених частиною шостою статті 232 ГК України, з у рахуванням пункту 7 розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України.
6.5. Як зазначила колегія суддів, у пояснювальній записці до Закону України від 02.04.2020 № 3297 "Про внесення змін до Господарського кодексу України (щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19)" вказано, що запровадження змін, передбачених проєктом, дозволить уповільнити економічний спад, зберегти підприємства від банкрутства, зберегти робочі місця, сприяти наповненню державного та місцевих бюджетів, пришвидшити відновлення економіки після закінчення карантину, сприяти зростанню доходів роботодавців і працівників, сприяти забезпеченню своєчасної виплати заробітних плат тощо.
6.6. Колегія суддів вважає, що у цьому випадку законодавцем не було скасовано обмеження щодо періоду нарахування пені, а вказані законодавчі зміни спрямовані на забезпечення права сторони на звернення з позовом про захист свого права шляхом продовження строку на звернення до суду з відповідними вимогами, що відповідає меті Закону, спрямованого на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Водночас висновки суду касаційної інстанції про можливість збільшення строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання понад строк, установлений частиною шостою статті 232 ГК України, згідно з приписами пункту 7 розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України є суто формальним тлумаченням Закону без урахування його загальної спрямованості.
6.7. Стосовно справи, що розглядається, з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 29.01.2026 у справі № 910/6337/23, скасування обмежень періоду нарахування пені створює для відповідача додатковий необґрунтований та несправедливий тягар щодо оплати штрафних санкцій, які були обмежені шестимісячним строком.
6.8. Отже, на думку колегії суддів, судове рішення об'єднаної палати є необхідним для подальшого розвитку права та забезпечення єдності судової практики для уникнення різних підходів у тлумаченні та застосуванні положень частини шостої статті 232 ГК України у взаємозв'язку з приписами пункту 7 розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України.
6.9. За приписами частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначених процесуальним законом.
6.10. Положеннями частин першої, третьої і четвертої статті 303 ГПК України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
6.11. Частиною другою статті 302 ГПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
6.12. Наведена норма процесуального права зобов'язує колегію суддів у разі необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати, передати справу на розгляд об'єднаної палати. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права.
6.13. Висновок щодо застосування частини шостої статті 232 ГК України, з урахуванням пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" ГК України, від якого має намір відступити колегія суддів, було викладено у постановах Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 911/858/22, від 30.10.2024 у справі № 911/1297/21, від 20.11.2024 у справі № 911/3331/23, від 12.03.2025 у справі № 911/956/24, від 29.01.2026 у справі № 910/6337/23, тобто, у судових рішеннях, прийнятих різними судовими палатами Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду.
6.14. Верховний Суд у разі наявності підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, відступає від такого висновку, викладеного у всіх судових рішеннях.
6.15. Зважаючи на викладене касаційна скарга ПрАТ "Запоріжкокс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у цій справі підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду.
Керуючись статтями 234, 235, 301, 302, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Прийняти до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 910/22/24 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025.
2. Призначити розгляд касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справі № 910/22/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. Бенедисюк
Судді О. Васьковський
Г. Вронська
В. Зуєв
О. Кібенко
Т. Малашенкова
В. Пєсков
Л. Рогач
Ю. Чумак
З окремою думкою суддів Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.
Відповідно до частини третьої статті 314 ГПК України ухвала оформлена суддею Рогач Л. І.