09 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/746/25
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:
Міщенко І. С. - головуючий (доповідач), Багай Н. О., Берднік І. С., Волковицька Н. О., Дроботова Т. Б., Зуєв В. А., Краснов Є. В., Мачульський Г. М., Могил С. К., Рогач Л. І., Случ О. В., Чумак Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Сівохіна Павла Івановича
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2025 і рішення Господарського суду Львівської області від 10.07.2025 у справі
за позовом Комунального підприємства "Центральний ринок" Шептицької міської ради
до Фізичної особи - підприємця Сівохіна Павла Івановича
про зобов'язання вчинити дії.
(у судовому засіданні в режимі відеоконференції взяли участь представники: позивача - Бердар С. В. і відповідача - Сівохін П. І. (особисто), Бордюк М. Й.)
1. Спір у цій справі виник за вимогою Комунального підприємства "Центральний ринок" Шептицької міської ради (далі - КП "Центральний ринок", Позивач) до Фізичної особи - підприємця Сівохіна Павла Івановича (далі - ФОП Сівохін П. І., Відповідач) про звільнення торговельного місця, яке Відповідач орендував у Позивача на підставі однойменного договору оренди.
2. Вимога Позивача ґрунтувалася на тому, що строк дії укладеного між сторонами договору оренди торговельного місця сплив 31.12.2024, поновлений він за згодою сторін чи без неї не був, а отже, Відповідач після зазначеної дати не має правової підстави здійснювати торгівлю на комунальному ринку.
3. У добровільному порядку виконувати вимогу Позивача про звільнення торговельного місця Відповідач відмовився, що і змусило КП "Центральний ринок" звернутися до суду з позовом про зобов'язання Відповідача звільнити займане торговельне місце шляхом демонтажу тимчасової споруди (контейнера).
4. Господарські суди попередніх інстанцій позовні вимоги задовольнили. Зобов'язали Відповідача звільнити орендоване торговельне місце на ринку. Суди підтримали аргументи Позивача про те, що укладений між сторонами договір оренди діяв до 31.12.2024 і не був продовжений, а тому після вказаної дати Відповідач втратив статус орендаря і у нього відсутні правові підстави користуватися відповідним торговельним місцем.
5. ФОП Сівохін П. І. оскаржив рішення і постанову судів попередніх інстанцій до Верховного Суду. В касаційній скарзі стверджував, що ухвалюючи згадані рішення, суди залишили поза увагою правову природу укладеного між сторонами договору оренди торговельного місця, проігнорувавши, що такий договір є договором оренди комунального майна, а тому правовідносини, зокрема й щодо його пролонгації, регулюються Законом України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон № 157-IX), а також прийнятою Кабінетом Міністрів України підзаконною постановою від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" (далі - Постанова № 634). В свою чергу наслідком такого регулювання є автоматичне продовження відповідного договору оренди на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати його припинення чи скасування, тому користування Відповідачем орендованим торговельним місцем на ринку є правомірним, а вимоги Позивача - незаконними. При цьому у власних аргументах скаржник спирався на відповідний правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 04.03.2025 у справі № 914/622/24.
6. Із мотивів необхідності відступу від правового висновку, викладеного у згаданій постанові, цю справу було передано на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - спеціалізована палата).
7. Перед спеціалізованою палатою постали такі питання:
1. Що являють собою ринок та торговельне місце на ринку?
2. Яка правова природа договору користування таким торговельним місцем?
3. Які нормативно-правові акти регулюють правовідносини, що виникають при укладенні, зміні, розірванні, продовженні договору оренди торговельного місця?
4. Чи поширюються на подібні правовідносини приписи Закону № 157-IX ?
8. На сформульовані питання спеціалізована палата відповіла так:
1) торговельний ринок - це простір для здійснення підприємницької діяльності, який має своє правове регулювання, де адміністрація ринку виступає організатором, а продавці - безпосередніми реалізаторами товарів. У свою чергу торговельне місце на ринку - це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо;
2) договір користування торговельним місцем на ринку - це письмова угода, укладена продавцем з адміністрацією ринку, яка надає право на зайняття відповідного торговельного місця на визначений термін та реалізацію бажаних товарів і яка, зокрема, передбачає внесення за це відповідної плати. До такої угоди можуть mutatis mutandis застосовуватися правила про найм (оренду), тобто тією мірою, якою вони відповідають суті відповідних правовідносин. Використання підприємцем наданої йому адміністрацією ринку площі не є тотожним використанню земельної ділянки під цим ринком, павільйону, розміщеного на його території, тощо, хоча, безумовно, тим чи іншим способом передбачає їх експлуатацію. Договір оренди торговельного місця на ринку не є класичним договором найму в контексті передачі орендарю правомочностей орендодавця. Обсяг таких правомочностей значно вужчий за аналогічний обсяг, який отримує орендар нерухомості, включаючи, але не обмежуючись, правом володіння, яке відсутнє при оренді торговельного місця, але наявне при оренді нерухомого майна;
3) правовідносини, що виникають при укладенні, зміні, розірванні, продовженні договору оренди торговельного місця, регулюються приписами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Правилами торгівлі на ринках, затвердженими спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 № 57/188/84/105 (далі - Правила торгівлі на ринках), і Положенням про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 868 (далі - Положення № 868);
4) дія Закону № 157-IX не розповсюджується на правовідносини з укладення, зміни, розірвання та продовження договорів оренди торговельних місць (площ), незважаючи на те, де саме такі місця знаходяться (вулиця, тимчасовий павільйон, капітальна будівля) і до якої форми власності належать.
9. Детальні обставини справи, аргументи її учасників, висновки та міркування Верховного Суду далі у цій постанові.
Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову
10. У березні 2025 року КП "Центральний ринок" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ФОП Сівохіна П. І., в якому просило зобов'язати Відповідача звільнити торговельне місце площею 11,47 м2 шляхом демонтажу тимчасової споруди (контейнера), що використовується в торговельній діяльності.
11. Позовні вимоги Позивач узагальнено обґрунтовував посиланням на обставини закінчення строку дії укладеного між сторонами договору оренди торговельного місця. Також наполягав на тому, що згідно з п. 3.2.12 згаданого договору Відповідач зобов'язався протягом десяти календарних днів із моменту припинення дії цього договору звільнити торговельне місце від розташованої на ньому і належної орендареві тимчасової споруди, проте в порушення взятого на себе зобов'язання ФОП Сівохін П. І. орендоване торговельне місце так і не звільнив.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
12. Розглядаючи заявлений позов, господарський суд першої інстанції встановив, а суд апеляційної інстанції перевірив, що 27.03.2024 Позивач (як орендодавець) і Відповідач (як орендар) уклали договір оренди торговельного місця на території КП "Червоноградський ринок" № 5515 (далі - Договір).
12.1. У пункті 1.1 Договору сторони погодили, що орендодавець надає орендарю в оренду торговельне місце площею 11,47 м2, яке відображено на схемі розташування торговельних місць на ринку (додаток 1 до Договору) за № 586 (торговельне місце).
12.2. Відповідно до пункту 1.3 Договору торговельне місце облаштовано тимчасовою спорудою некапiтальної забудови - контейнером, яка є власністю орендаря.
12.3. Пунктом 5.1 Договору передбачено, що цей договір вступає у силу з 01.01.2024 і діє до 31.12.2024.
12.4. Згідно з пунктом 5.2 Договору його дія припиняється: закінченням терміну дії договору, згодою сторін, за рішенням суду, розірванням орендодавцем в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та/або Правилами торгівлі на ринках.
12.5. Відповідно до пункту 3.2.12 Договору орендар зобов'язаний протягом десяти календарних днів із моменту припинення дії договору звільнити торговельне місце від розташованої на ньому і належної орендареві тимчасової споруди некапітальної забудови.
13. Позивач наполягав, що в порушення умов Договору Відповідач після припинення дії цього договору не звільнив торговельне місце від належного йому контейнера.
14. 21.02.2025 Позивач направив Відповідачу вимогу про звільнення торговельного місця, однак останній залишив цю вимогу без відповіді.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
15. З огляду на наведені обставини Господарський суд Львівської області рішенням від 10.07.2025 позов КП "Центральний ринок" задовольнив та зобов'язав ФОП Сівохіна П. І. звільнити орендоване торговельне місце на ринку.
16. Місцевий господарський суд виходив із того, що безпосередньо Правила торгівлі на ринках передбачають укладення між адміністрацією ринку і фізичними особами - підприємцями, що займаються торговельною діяльністю, договорів на визначений термін, які за своєю природою є договорами оренди торговельних місць. Укладений між сторонами Договір діяв до 31.12.2024 і не був продовжений, а тому після вказаної дати Відповідач втратив статус орендаря і у нього відсутні правові підстави користуватися відповідним торговельним місцем на території ринку.
17. Переглянувши цю справу в апеляційному порядку, Західний апеляційний господарський суд своєю постановою від 18.11.2025 рішення господарського суду першої інстанції залишив без змін.
Касаційна скарга
18. Не погодившись із рішенням і постановою судів попередніх інстанцій, ФОП Сівохін П. І. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить згадані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Узагальнені доводи касаційної скарги
19. Скаржник стверджує, що при ухваленні оскаржених рішення і постанови суди попередніх інстанцій неправильно застосовували, зокрема, положення статей 1, 19, пункту 61 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 157-IX, пункту 5 Постанови № 634 і порушили положення статей 236, 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Крім цього, при ухваленні оскаржених рішення і постанови суди не врахували висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо правильного застосовування наведених норм у подібних правовідносинах, викладених у таких постановах: від 04.03.2025 у справі № 914/622/24 (щодо розповсюдження на подібні правовідносини приписів Закону № 157-IX, а також підзаконної Постанови № 634) та постановах від 13.11.2024 у справі № 910/18626/23, від 12.04.2023 у справі № 917/565/22, від 15.10.2024 у справі № 920/910/23 (щодо необхідності направлення балансоутримувачем за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомлення орендареві про непродовження орендних правовідносин із підстав, визначених у статті 19 Закону № 157-IX).
19.1. Доводи Відповідача узагальнено зводяться до того, що укладений ним із Позивачем договір оренди торговельного місця є договором оренди комунального майна, а тому правовідносини, зокрема щодо пролонгації такого договору, регулюються Законом № 157-IX, а також прийнятою Кабінетом Міністрів України підзаконною Постановою № 634.
19.2. При цьому зміст статей 1, 19, пункту 61 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 157-IX і пункту 5 Постанови № 634 передбачають автоматичне продовження договорів оренди комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців із дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону № 157-IX.
19.3. Таким чином, оскільки строк дії укладеного між Позивачем і Відповідачем Договору закінчувався під час дії воєнного стану та жодних повідомлень за 30 календарних днів до його завершення від орендодавця орендареві не надходило, в силу наведених вище норм матеріального права цей договір є таким, що автоматично продовжився на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців із дати припинення чи скасування воєнного стану.
19.4. Позаяк суди попередніх інстанцій означених правових норм до спірних правовідносин не застосовували, висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах не врахували, ухвалені ними рішення і постанова є неправомірними та підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
Узагальнені доводи іншої сторони
20. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому доводи скаржника заперечує. Стверджує про законність та правомірність оскаржених рішення і постанови судів попередніх інстанцій. Крім того, наполягає на тому, що торговельне місце не може визнаватися об'єктом оренди в розумінні Закону № 157-IX.
Рух справи у суді касаційної інстанції
21. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 23.12.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Сівохіна П. І. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2025 і рішення Господарського суду Львівської області від 10.07.2025 у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України. Розгляд скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 11.02.2026.
22. 11.02.2026 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду оголосив перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги до 25.02.2026.
23. У судовому засіданні 25.02.2026 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду протокольно відмовив у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення касаційного провадження у цій справі. В цьому ж судовому засіданні колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про передачу справи на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
24. Згідно з постановленою ухвалою від 25.02.2026 підставою для передачі цієї справи на розгляд спеціалізованої палати стали обґрунтування колегії суддів щодо необхідності відступу від правового висновку іншої колегії суддів цієї ж палати, викладеного у постанові від 04.03.2025 у справі № 914/622/24 щодо розповсюдження на подібні правовідносини положень Закону № 157-IX, а також підзаконної Постанови № 634.
25. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду ухвалою від 04.03.2026 прийняв цю справу до свого провадження та призначив розгляд касаційної скарги ФОП Сівохіна П. І. у відкритому судовому засіданні на 19.03.2026.
26. 19.03.2026 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду оголосив перерву в судовому засіданні до 09.04.2026.
Позиція спеціалізованої палати щодо відступу
27. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Здійснюючи касаційне провадження у цій справі та враховуючи наведені межі, спеціалізована палата дійшла висновку про те, що для правильного вирішення поставленої перед нею правової проблеми їй належить відповісти на ключові питання, які узагальнено можна сформулювати так:
1. Що являють собою ринок та торговельне місце на ринку?
2. Яка правова природа договору користування таким торговельним місцем?
3. Які нормативно-правові акти регулюють правовідносини, що виникають при укладенні, зміні, розірванні, продовженні договору оренди торговельного місця?
4. Чи поширюються на подібні правовідносини приписи Закону № 157-IX?
29. Вирішуючи зазначені питання, спеціалізована палата виходить із такого.
30. Вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства визначені Правилами торгівлі на ринках.
31. Крім цього, на продовольчі, непродовольчі та змішані ринки незалежно від форми власності поширюються також приписи Положення № 868.
32. Відповідно до пунктів 2, 3 Положення № 868 під терміном "ринок" розуміється об'єкт торгівлі, на території якого суб'єкт господарювання, що має право на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій даний об'єкт розташований, організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями. Послуги з обслуговування та утримання торговельних місць на території ринку надаються суб'єктом господарювання, який є юридичною особою.
33. За змістом пункту 2 Правил торгівлі на ринках ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.
34. Згідно з пунктом 5 Правил торгівлі на ринках за конструкцією ринки можуть бути криті, відкриті та комбіновані; за часом діяльності - постійно діючі або сезонні, ранкові та вечірні; за місцезнаходженням - міські, селищні та сільські; за видами економічної діяльності - з оптової торгівлі, з роздрібної торгівлі; за товарною спеціалізацією - з продажу продовольчих товарів, непродовольчих товарів, транспортних засобів, худоби та кормів, тварин і птахів, квітів тощо, а також змішані.
35. Пунктом 7 Правил торгівлі на ринках визначено, що адміністрація ринку узгоджує з місцевим органом самоврядування режим роботи ринку; з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, пожежного нагляду, архітектурно-будівельної комісії, державтоінспекції - проєктну документацію щодо функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торговельних місць і об'єктів, їх кількості і розміру, забезпечення їх торговельно-технологічним обладнанням та забезпечує утримання території ринку й організацію продажу товарів відповідно до затвердженого плану.
36. За змістом пункту 13 Правил торгівлі на ринках торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.
37. Згідно з пунктом 18 Правил торгівлі на ринках за право займання торговельного місця на ринку справляється ринковий збір у порядку, визначеному законодавством.
38. Відповідно до пункту 19 Правил торгівлі на ринках за окрему плату продавцям можуть надаватися такі послуги: бронювання торговельних місць; прокат торговельного інвентарю, обладнання, засобів вимірювальної техніки, санітарного одягу; зберігання особистих речей і продукції в камерах схову, на складах і в холодильниках; зважування на товарних вагах, розрубка м'яса (рубачами м'яса ринку); утримання торговельного місця в належному стані; інформаційні оголошення рекламного та довідкового характеру; забезпечення місцями в готелях і на автостоянках за наявності їх на ринку; консультації спеціалістів, вантажно-розвантажувальні роботи і транспортні послуги; приймання для подальшого продажу сільгосппродуктів та інших товарів у бюро торгових послуг тощо.
39. Тарифи на послуги ринку, що пов'язані із забезпеченням діяльності ринкового господарства, установлюються адміністрацією ринку відповідно до чинного законодавства.
40. За приписами пункту 20 Правил торгівлі на ринках адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.
41. Із викладеного слідує, що торговельний ринок - це простір для здійснення підприємницької діяльності, який має своє правове регулювання, де адміністрація ринку виступає організатором, а продавці - безпосередніми реалізаторами товарів. У свою чергу торговельне місце на ринку - це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Право на зайняття торговельних місць на ринку на визначений термін та реалізацію бажаних товарів продавці отримують внаслідок укладення письмових угод з адміністрацією, які передбачають, зокрема, внесення за це відповідної плати.
42. Спеціалізована палата враховує, що відповідно до частини першої статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, а також договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
43. Тобто приписи ЦК України не позбавляють учасників цивільного обороту права укладення договору, за яким одна сторона надає іншій правомочності, що зумовлюють можливість тимчасового використання земельної ділянки, іншого нерухомого майна або їх частини. Такий договір може бути укладений за зразком договору найму (оренди) нерухомого майна, але не містити право володіння ним тимчасовим володільцем.
44. До такого договору можуть mutatis mutandis застосовуватися правила про найм (оренду), тобто тією мірою, якою вони відповідають суті правовідносин. До подібних договорів належать, наприклад, договори найму (оренди) площ під встановлення лотків на ринку, площ для обладнання магазинів в торговельних центрах, частин земельних ділянок під стоянку автомобіля, частини стіни будинку під розміщення реклами тощо. Адже в такому разі використання частини об'єкта нерухомого майна не відбуватиметься (див. правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 13.03.2024 у справі № 906/91/20).
45. З огляду на наведене спеціалізована палата зауважує, що використання підприємцями наданих їм адміністрацією торговельних місць (площ) не є тотожним використанню земельних ділянок під цими ринками, павільйонів, розміщених на їх території, тощо, хоча, безумовно, тим чи іншим способом передбачає їх експлуатацію. Договори оренди торговельних місць на ринках не є класичними договорами найму в контексті передачі орендарям правомочностей орендодавця. Обсяг таких правомочностей значно вужчий за аналогічний обсяг, який отримує орендар нерухомості, включаючи, але не обмежуючись, правом володіння, яке відсутнє при оренді торговельного місця, але наявне при оренді нерухомого майна, а тому безумовне розповсюдження на правовідносини, що виникають при укладенні, зміні, розірванні, продовженні таких договорів приписів Закону № 157-IX, є помилковим.
46. Більше того, відповідно до статті 3 Закону № 157-IX об'єктами оренди за цим Законом є:
єдині майнові комплекси підприємств, їхніх відокремлених структурних підрозділів;
нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини);
інше окреме індивідуально визначене майно;
майно, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) (далі - майно, що не увійшло до статутного капіталу), а також майно, заборонене до приватизації, яке може при перетворенні державного підприємства в господарське товариство надаватись такому товариству на правах оренди;
майно, щодо якого до статутного капіталу внесено право господарського відання на майно;
майно, закріплене на праві господарського відання за акціонерними товариствами та їхніми дочірніми підприємствами у процесі їх утворення та діяльності;
майно, передане до статутного капіталу акціонерних товариств на праві господарського відання;
майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, державних і комунальних установ та організацій, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних та фіскальних органів, Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, - без права викупу та передачі в суборенду орендарем;
майно, що не підлягає приватизації, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду;
об'єкти із складу майна, переданого на праві узуфрукта державного та комунального майна.
47. Із викладеного слідує, що торговельне місце як площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю та здійснення продажу продукції на ринках, не підпадає під жодне із визначень об'єктів оренди за Законом № 157-IX, а тому і передбачені ним процедури, зокрема щодо укладення та продовження договорів оренди комунального майна, до договорів оренди торговельних місць очевидно не застосовні.
48. Спеціалізована палата враховує, що у справі № 914/622/24 дійсно розглядався спір у подібних правовідносинах, який склався між Комунальним підприємством "Ринок" Стрийської міської ради і Фізичною особою - підприємцем Череватим Ігорем Михайловичем щодо усунення перешкод у користуванні торговельним місцем у павільйоні на території комунального ринку. Підстави позову - закінчення строку дії укладеного між сторонами договору про надання в користування торговельного місця, який продовжений не був, та у зв'язку з цим позадоговірне користування відповідачем комунальним майном.
49. Здійснюючи касаційне провадження у справі № 914/622/24, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 04.03.2025 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що підставою виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем був договір, який за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна. Звідси суд касаційної інстанції виснував, що спеціальним Законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон № 157-IX, а враховуючи, що спірний договір був укладений та закінчувався під час воєнного стану, додав, що ці відносини регулюються також і Постановою № 634.
50. Підтримуючи аргументи колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в ухвалі від 25.02.2026, про передачу цієї справи на розгляд спеціалізованої палати та враховуючи зазначені міркування щодо правової природи договорів користування торговельним місцем, остання не погоджується з наведеним висновком та відступає від нього, висновуючи, що дія Закону № 157-IX не розповсюджується на правовідносини з укладення, зміни та продовження договорів оренди торговельних місць (площ), незважаючи на те, де саме такі місця знаходяться (вулиця, тимчасовий павільйон, капітальна будівля) і до якої форми власності належать. Такі правовідносини регулює ЦК України, а також підзаконні нормативно-правові акти, зокрема, Положення № 868 і Правила торгівлі на ринку.
51. Інше ж тлумачення проаналізованих правових норм призведе до того, що оренда будь-яких торгових площ на ринках, зокрема, тимчасових павільйонів, кіосків, яток, палаток, наметів, лотків, столів, причепів, у випадку їх розміщення в нежитлових приміщеннях потребуватиме проходження усіх етапів складної та досить довготривалої процедури передачі майна в оренду, яка визначена у статті 5 Закону № 157-IX, що вочевидь не тільки невиправдано ускладнить, а, ймовірно, навіть унеможливить користування торговельними місцями (площами) на комунальних ринках України. Більше того, воно цілковито заблокує діяльність ярмарок, які також проводяться комунальними підприємствами і безумовно потребують використання комунального майна.
Позиція спеціалізованої палати щодо суті спору
52. Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
53. Згідно з частиною першою статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
54. У свою чергу частиною першою статті 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
55. Суть поновлення договору найму за змістом наведеної норми полягає у тому, що наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, а наймодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні. Тобто, якщо на дату закінчення строку договору найму і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення наймодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. В іншому ж випадку такий договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
56. Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з пунктом 5.1 укладеного між КП "Центральний ринок" і ФОП Сівохіним П. І. Договору цей договір вступає у силу з 01.01.2024 і діє до 31.12.2024.
57. Після припинення строку дії вказаного Договору ФОП Сівохін П. І. продовжив користуватися орендованим торговельним місцем.
58. Вимогу про звільнення торговельного місця КП "Центральний ринок" направило підприємцеві лише 21.02.2025, тобто зі спливом місячного строку, передбаченого у статті 764 ЦК України.
59. Таким чином, як арґументовано зазначав Відповідач у своїх запереченнях на позов, укладений ним із Позивачем Договір вважається поновленим на строк, який був встановлений цим договором, тобто до 31.12.2025, а тому заявлений КП "Центральний ринок" у березні 2025 року позов про звільнення підприємцем орендованого торговельного місця був безпідставно задоволений судами попередніх інстанцій.
60. Звідси саме з цих мотивів касаційна скарга ФОП Сівохіна П. І. підлягає задоволенню. Аргументи ж касаційної скарги про продовження Договору на строк, передбачений Законом № 157-IX з урахуванням Постанови № 634, спеціалізована палата визнає необґрунтованими і за цим відхиляє.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
61. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 308 ГПК України).
62. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте у передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини перша, третя статті 311 ГПК України).
63. Враховуючи наведені положення процесуального Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у цій справі, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду вирішив, що подана Відповідачем касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані рішення і постанова - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Судові витрати
64. У зв'язку із задоволенням касаційної скарги судові витрати покладаються на Позивача.
За таких обставин, керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Сівохіна Павла Івановича задовольнити.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2025 і рішення Господарського суду Львівської області від 10.07.2025 у справі № 914/746/25 скасувати.
3. Ухвалити у справі № 914/746/25 нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Центральний ринок" Шептицької міської ради до Фізичної особи - підприємця Сівохіна Павла Івановича про зобов'язання вчинити дії відмовити.
4. Стягнути з Комунального підприємства "Центральний ринок" Шептицької міської ради (80100, Львівська обл., Шептицький р-н, місто Шептицький, вулиця Сокальська, будинок 5, код ЄДРПОУ 03337929) на користь Фізичної особи - підприємця Сівохіна Павла Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 9 689, 60 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг у цій справі.
5. Доручити Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Міщенко І. С.
Судді:
Багай Н. О. Мачульський Г. М.
Берднік І. С. Могил С. К.
Волковицька Н. О. Рогач Л. І.
Дроботова Т. Б. Случ О. В.
Зуєв В. А. Чумак Ю. Я.
Краснов Є. В.
(з окремою думкою суддів Багай Н. О., Волковицької Н. О., Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.)