14 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 908/1996/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Мамалуя О. О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд боргових зобов'язань"
на рішення Господарського суду Запорізької області
у складі судді Федько О.А.
від 26.06.2025
та на постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Кощеєва І.М., Дарміна М.О., Чус О.В.
від 21.01.2026 (повний текст складено 28.01.2026)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд боргових зобов'язань"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАТОРІУМ",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ,
про визнання права іпотекодержателя,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд боргових зобов'язань" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАТОРІУМ" про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд боргових зобов'язань" право іпотекодержателя за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачіною Н.В. 23.03.2007 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1898, на квартиру 34, загальною площею 60,3 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1463203423101, розташовану у будинку № 25 по вулиці Хмельницького Богдана у Запоріжжя, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "НОВАТОРІУМ", код ЄДРПОУ 44991329.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.06.2025 у справі № 908/1996/24, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2026, у задоволені позову відмовлено повністю.
23.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд боргових зобов'язань" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2026 у справі № 908/1996/24. Касаційна скарга містила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 (головуючий суддя - Баранець О.М., судді Кролевець О.А., Мамалуй О.О.).
Ухвалою Верховного Суду від 23.03.2026 підстави наведені у клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд боргових зобов'язань" про поновлення строку на подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2026 у справі № 908/1996/24 - визнано неповажними; касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд боргових зобов'язань" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2026 у справі № 908/1996/24 залишено без руху; надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд боргових зобов'язань" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху; Товариству з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд боргових зобов'язань" усунути недоліки касаційної скарги, встановлені в даній ухвалі шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 10 248,40 грн із зарахуванням сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України; надання касаційної скарги в новій редакції з належним чином зазначеними судовими рішеннями які оскаржуються; повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд боргових зобов'язань" про право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, навівши інші підстави для поновлення строку.
06.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд боргових зобов'язань" направило до Верховного Суду касаційну скаргу в новій редакції із зазначенням судових рішень, які оскаржуються скаржником, а саме: рішення Господарського суду Запорізької області від 26.06.2025 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.20026; докази, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 10 248,40 грн (платіжна інструкція № PPB5-TM6X-124A-C7A8 від 03.04.2026); а також заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, згідно якої, в якості інших підстав для поновлення строку, заявником зазначено, що касаційна скарга подана тільки 23.02.2026, тоді як двадцятий день строку на касаційне оскарження припадав на 18.02.2026, оскільки у цей період представник (керівник) скаржника перебував у місті Харків; в лютому 2026 в Харкові та області внаслідок ворожих обстрілів енергоінфраструктури були застосовані аварійні відключення світла, найтриваліші за весь час війни; фактично з 16 по 23 лютого у Харкові було відсутнє цілодобово (а, відповідно, і відсутня можливість користування інтернетом, набору тексту та роздруківки скарг для інших учасників справи, які не мають електронних кабінетів), за виключенням кількох годину вихідні 21, 22 лютого, коли і випала можливість відредагувати та скласти касаційну скаргу; також слід врахувати, що 20, 21, 22 лютого, коли відбувалася подача електроенергії на непередбачуваний термін та з критичними перепадами напруги, доводилося перш за все вирішувати нагальні побутові проблеми; вказані обставини унеможливили своєчасне подання касаційної скарги.
Згідно вимог статті 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, що оскаржується, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Повний текст оскаржуваної постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2026 у справі № 908/1996/24 складено 28.01.2026. Враховуючи зазначене, останній день строку встановленого для оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2026 у справі № 908/1996/24 в касаційному порядку припадав на 17.02.2026.
Скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2026 у справі № 908/1996/24 - 23.02.2026, згідно відтиску штемпелю поштових відправлень на конверті, в якому надійшла касаційна скарга, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Отже, можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до приписів частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно з відомостями автоматизованої системи документообігу суду КП "ДСС" документ в електронному вигляді - постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2026 у справі № 908/1996/24 доставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд боргових зобов'язань" 29.01.2026 о 13:28, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду.
Таким чином повний текст постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2026 у справі № 908/1996/24 вважається врученим Товариству з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд боргових зобов'язань" - 29.01.2026, а з огляду на приписи частини другої статті 288 Господарського процесуального кодексу України, скаржник мав би право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга була би подана ним протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, тобто до 17.02.2026 включно, у той час як касаційну скаргу було подано лише 23.02.2026.
Наведені скаржником, в якості інших, підстави пропуску строку на касаційне оскарження Верховний Суд поважними не визнає з огляду на таке.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Посилання скаржника на перебування представника (керівника) скаржника в певний період у місті Харкові та аварійні відключення електричної енергії у зазначеному місті, не можуть вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки скаржник не надав доказів того, що протягом всього часу від початку перебігу строку на касаційне оскарження (з 29 січня 2026 року (дата вручення скаржнику повного тексту оскаржуваної постанови) по 17 лютого 2026 року) він був позбавлений об'єктивної можливості подати касаційну скаргу із дотриманням всіх вимог статей 287- 290 ГПК України; звернення з касаційною скаргою є суб'єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення; скаржник не був позбавлений можливості забезпечити участь іншого представника у даній справі та звернутись до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою в межах строку на касаційне оскарження.
Оцінивши вищевказані доводи заяви скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, зазначені скаржником в якості інших підстав для поновлення строку, суд касаційної інстанції оцінює їх критично, оскільки вони не є беззаперечними та абсолютними свідченнями поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, внаслідок того, що відносяться до організаційних питань внутрішньої діяльності скаржника, мають суб'єктивний характер і не свідчать про існування об'єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої касаційної скарги у встановлений законом строк, з огляду на що колегія суддів визнає наведені скаржником, в якості інших, підстави для поновлення строку на касаційне оскарження - неповажними.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до вимог абзацу 2 частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України якщо наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки, наведені, в якості інших, підстави для поновлення встановленого законом строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі № 908/1996/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд боргових зобов'язань" на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.06.2025 та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2026 слід відмовити на підставі пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 235, частиною третьої статті 292, пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 908/1996/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд боргових зобов'язань" на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.06.2025 та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2026.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
О. Мамалуй