14 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 907/992/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Мамалуй О. О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодоовоч-УЖ"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 (головуючий - Галушко Н. А., судді Желік М. Б., Орищин Г. В.)
та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 02.12.2025 (суддя - Пригуза П. Д.)
у справі № 907/992/25
за позовом ОСОБА_1
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодоовоч-УЖ", 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 , 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Латуж"
треті особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: 1) ОСОБА_4 , 2) ОСОБА_5 , 3) ОСОБА_6 , 4) ОСОБА_7 , 5) ОСОБА_8 , 6) ОСОБА_8 , 7) ОСОБА_9
про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників товариства, визначення розміру статутного капіталу товариства та часток учасників товариства
Короткий зміст позовних вимог і заяви про забезпечення позову
1. ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодоовоч-УЖ", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Латуж" з вимогами про:
1) визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів учасників ТОВ "Плодоовоч-УЖ" від 31.05.2016, оформлених протоколом № 12, в цілому з моменту їх прийняття та Статуту ТОВ "Плодоовоч-УЖ" (в новій редакцій), затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Плодоовоч-УЖ" № 12 від 31.05.2016;
2) визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів учасників ТОВ "Плодоовоч-УЖ" від 09.12.2016, оформлених протоколом № 15, в цілому з моменту їх прийняття та Статуту ТОВ "Плодоовоч-УЖ" (в новій редакції), затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Плодоовоч-УЖ" № 15 від 09.12.2016;
3) скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Плодоовоч-УЖ", код 05528259, а саме:
- реєстраційного запису №13241050010005339 від 12.12.2016 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи", здійсненого приватним нотаріусом Дроботею Алісою Віталіївною;
- реєстраційного запису №13241050008005339 від 08.06.2016 (із виправленнями помилок реєстраційним номером № 1324777000900533 від 09.06.2016) "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи. Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи", здійсненого державним реєстратором виконавчого комітету Ужгородської міської ради Гороховою Оленою Карлівною;
та поновлення в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційного запису від 15.02.2012 №13141010001005338, визнавши чинним Статут у попередній редакції, затвердженій протоколом загальних зборів № 2 від 15.02.2012;
4) визначення розміру статутного капіталу ТОВ "Плодоовоч-УЖ" відповідно до редакції Статуту від 15.02.2012, затвердженого протоколом загальних зборів № 2 від 15.02.2012, а саме у розмірі 742 893,00 грн, що складає 100% статутного капіталу, та поділеного між учасниками наступним чином:
- ОСОБА_1 , частка якої у статутному капіталі у грошовому виразі складає 250,00 грн, що становить 0,03% статутного капіталу ТОВ "Плодоовоч-УЖ";
- ОСОБА_6 , частка якого у статутному капіталі у грошовому виразі складає 466,50 грн, що становить 0,06% статутного капіталу ТОВ "Плодоовоч-УЖ",
- ОСОБА_5 , частка якого у статутному капіталі у грошовому виразі складає 429,75 грн, що становить 0,06% статутного капіталу ТОВ "Плодоовоч-УЖ",
- ОСОБА_7 , частка якої у статутному капіталі у грошовому виразі складає 429,75 грн, що становить 0,06% статутного капіталу ТОВ "Плодоовоч-УЖ";
- ОСОБА_8 , частка якого у статутному капіталі у громовому виразі складає 429,75 грн, що становить 0,06% статутного капіталу ТОВ "Плодоовоч-УЖ";
- ОСОБА_8 , частка якого у статутному капіталі у грошовому виразі складає 429,75 грн, що становить 0,06% статутного капіталу ТОВ "Плодоовоч-УЖ";
- ОСОБА_9 , частка якого у статутному капіталі у грошовому виразі складає 429,75 грн, що становить 0,06% статутного капіталу ТОВ ""Плодоовоч-УЖ";
- ОСОБА_2 , частка якої у статутному капіталі у грошовому виразі складає 53 040,00 грн, що становить 7,14% статутного капіталу ТОВ "Плодоовоч-УЖ";
- ОСОБА_3 , частка якого у статутному капіталі у грошовому виразі складає 151 268,50 грн, що становить 20,36% статутного капіталу ТОВ "Плодоовоч-УЖ";
- ТОВ "Латуж", частка якого у статутному капіталі у грошовому виразі складає 214 875,00 грн, що становить 28,92% статутного капіталу ТОВ "Плодоовоч-УЖ";
- ОСОБА_4 , частка якого у статутному капіталі у грошовому виразі складає 320 844,25 грн, що становить 43,19% статутного капіталу ТОВ "Плодоовоч-УЖ".
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що загальні збори учасників ТОВ "Плодоовоч-УЖ", на яких прийнято оспорювані рішення, були проведені за відсутності встановленого Статутом кворуму та з порушенням порядку їх скликання, оскільки позивач, як учасниця цього товариства, не була повідомлена про скликання зборів. Вказане позбавило ОСОБА_1 можливості взяти участь у зборах та порушило її корпоративні права на участь в управлінні товариством. Окрім того, внаслідок прийняття оскаржуваних рішень ОСОБА_1 було виключено зі складу учасників товариства з порушенням встановлених Законом та Статутом гарантій.
3. В процесі розгляду справи ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову шляхом:
-заборони ТОВ "Плодоовоч-УЖ" та всім державним реєстраторам суб'єктів державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, включаючи державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, нотаріусам та акредитованим суб'єктам державної реєстрації, вчиняти реєстраційні дії та проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про юридичну особу, а саме ТОВ "Плодоовоч-УЖ" (код 05528259 місцезнаходження: 88000, м. Ужгород, вул. Грушевського, 78А), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до вирішення справи по суті;
- заборони ТОВ "Плодоовоч-УЖ" відчужувати корпоративні права інших структур, засновниками, яких воно є.
4. Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що під час розгляду цієї справи існує загроза вчинення відповідачами подальших дій щодо зміни розміру статутного капіталу товариства, відчуження часток в статутному капіталі третім особам, відчуження активів у виді нерухомого та рухомого майна, патентів або торгових марок. В разі вчинення на підставі нових протиправних рішень відповідачів реєстраційних дій зі зміною відомостей Єдиного державного реєстру про ТОВ "Плодоовоч-УЖ", позивач не зможе захистити своє порушене право в межах даного спору.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
5. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.12.2025, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково.
6. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчиняти реєстраційні дії та проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про юридичну особу, а саме ТОВ "Плодоовоч-УЖ", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до вирішення справи по суті, а саме: будь-яких змін до відомостей про розмір статутного капіталу товариства та часток учасників товариства. В решті вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.
7. Ухвала суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд мотивована положеннями статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та тим, що в контексті спірних правовідносин заборона до вирішення справи по суті вчиняти реєстраційні дії та проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про розмір статутного капіталу та часток учасників ТОВ "Плодоовоч-УЖ", що містяться в Єдиному державному реєстрі, відповідає заявленим вимогам та зможе забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення такого. Натомість невжиття такого заходу може позбавити позивача можливості захистити свої права в межах даного судового провадження без нових звернень до суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
8. Товариство з обмеженою відповідальністю "Плодоовоч-УЖ" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 і ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 02.12.2025 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
9. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
Позиція інших учасників справи
10. Позивач подала відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
11. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Позиція Верховного Суду
12. Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодоовоч-УЖ" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
13. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, винесені за результатами розгляду заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
14. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
15. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
16. Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
17. Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
18. Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
19. Відповідно до частини другої статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
20. Згідно із статтею 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
21. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
22. Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
23. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).
24. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
25. Відповідно до частини п'ятої статті 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони, зокрема, здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
26. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина одинадцята статті 137 ГПК України).
27. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
28. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
29. Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
30. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
31. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
32. Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
33. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі № 917/751/19, від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20.
34. Верховний Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
35. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
36. Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
37. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
38. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
39. Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
40. Як вбачається із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, предметом якого є визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів учасників ТОВ "Плодоовоч-УЖ" (якими збільшено розмір статутного капіталу товариства, перерозподілено частки та виключено, в тому числі і позивачку, зі складу учасників товариства), затверджених такими рішеннями редакцій Статутів, скасування державної реєстрації змін до установчих документів, визначення розміру статутного капіталу ТОВ "Плодоовоч-УЖ" та часток учасників товариства.
41. З огляду на наведене Верховний Суд зазначає, що у цій справі має досліджуватися обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, а також питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду
Подібну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
42. Суди попередніх інстанцій встановили, що на обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що під час розгляду цієї справи існує загроза вчинення відповідачами подальших дій щодо зміни розміру статутного капіталу товариства, відчуження часток в статутному капіталі третім особам, відчуження активів у виді нерухомого та рухомого майна, патентів або торгових марок. В разі вчинення на підставі нових протиправних рішень відповідачів реєстраційних дій зі зміною відомостей Єдиного державного реєстру про ТОВ "Плодоовоч-УЖ", позивач не зможе захистити своє порушене право в межах даного спору.
43. Враховуючи предмет цього спору, а також заявлені заходи забезпечення позову суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулась до суду, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду справи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань будуть внесені зміни до відомостей про розмір статутного капіталу ТОВ "Плодоовоч-УЖ" та часток учасників товариства, позивач, у разі задоволення позову, не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.
44. Таким чином, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких позивач звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
45. Так суди зазначили, що у цьому випадку заборона вчинення реєстраційних дій саме щодо зміни розміру статутного капіталу ТОВ "Плодоовоч-УЖ" та часток учасників товариства узгоджується з предметом спору, відповідає вимогам співмірності, адекватності, розумності, збалансованості інтересів сторін, не призведе до невиправданого обмеження прав та законних інтересів відповідачів, третіх осіб та інших осіб, які не є учасниками справи, чи до блокування їх господарської діяльності, а лише запровадить тимчасові законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод для ефективного захисту прав позивача у разі задоволення позовних вимог.
46. Суд погоджується із наведеними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вжиття спірних заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням корпоративних прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін. Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.
47. Верховний Суд звертає увагу, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
48. Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява № 32715/06).
49. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №910/20007/20, від 10.12.2019 у справі №910/18739/16 та ін.).
50. У зв'язку з цим вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану. Тому відсутні підстави вважати, що права відповідача та його учасників, чи баланс інтересів будуть порушені.
51. Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій, врахувавши наведені законодавчі приписи дійшли обґрунтованого та правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 про вжиття заявлених нею заходів забезпечення позову у цій справі. При цьому, колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують.
52. Стосовно доводів касаційної скарги про те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права у зв'язку з постановленням оскаржуваної ухвали без заслуховування позиції учасників справи Верховний Суд вважає безпідставними з огляду на таке.
53. Відповідно до положень частини першої статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
54. Згідно з приписами частини четвертої статті 140 ГПК України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
55. Аналіз приписів частини четвертої статті 140 ГПК України свідчить про те, що призначення розгляду заяви про забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін є не обов'язком, а правом господарського суду.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/2795/20, від 11.07.2024 у справі № 914/1875/16 (914/345/24), від 19.12.2024 у справі № 910/7194/24.
56. За таких обставин, перевіривши застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
57. Відповідно статті 300 ГПК України до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
58. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
59. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).
60. Таким чином, перевіривши судові рішення судів попередніх інстанцій в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим і апеляційним господарськими судами норм матеріального і процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження та зводяться до переоцінки доказів у справі, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення.
Розподіл судових витрат
61. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодоовоч-УЖ" залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 і ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 02.12.2025 у справі № 907/992/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді О. М. Баранець
О. О. Мамалуй