07 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 906/970/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Бакуліної С. В., Вронської Г. О.,
за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А.В.,
за участю представників учасників справи:
позивача - Ляхова О. В. (адвоката)
третьої особи - Лісовської Л. О. (у порядку самопредставництва)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 (головуючий - Юрчук М. І., судді: Миханюк М. В., Тимошенко О. М.)
у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" та 2) ОСОБА_1 ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Міністерства фінансів України,
про стягнення 1 629 835,26 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс"
до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
про визнання недійсними пунктів 2.5, 2.6 додаткової угоди № 1 від 13.06.2022.
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2024 року Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", скаржник) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райки-Агроплюс" (далі - Товариство) та ОСОБА_1 (далі - відповідачі) 1 080 800,07 грн заборгованості за тілом кредиту, 85 835,16 грн заборгованості за процентами та додаткові витрати банку, пов'язані з виконанням кредитного договору, в сумі 463 200,03 грн.
2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачами умов кредитного договору № CR 42948182-КД-2 від 13.06.2022 та договору поруки № 42948182ДП-2/1 від 13.06.2024 в частині повернення кредитних коштів.
3. 05.11.2024 Товариство подало до суду зустрічну позовну заяву до АТ КБ "Приватбанк" про: визнання недійсним пункту 2.5 Додаткової угоди №1, укладеної 13.06.20222 між позивачем та відповідачем щодо стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 0,5% від суми кредиту та визнання недійсним пункту 2.6 Додаткової угоди №1 щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 0,5% від суми кредиту.
Фактичні обставини справи, установлені судами
4. 13.06.2022 між АТ КБ "Приватбанк" (Банк/позивач) та ТОВ "Райки-Агроплюс" (Позичальник/відповідач-1) укладено кредитний договір № 42948182-КД-2 (Кредитний договір, а.с. 16 - 23 том 1).
5. Пунктами А.1., А.2. Кредитного договору передбачено вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Надається у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в формі одноразового надання повної суми кредитного ліміту. Ліміт цього Договору: 2 975 000 грн, на наступні цілі: придбання сівалки причепної пневматичної комбінованої Cirrus 6003-2С.
6. Відповідно до пункту А.3. Кредитного договору кінцевий термін повернення кредиту - 01.02.2025 включно.
7. Пунктом А.4. Кредитного договору визначено рахунок для обслуговування кредиту - НОМЕР_1 , отримувач - АТ КБ "Приватбанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 42948182 (IBAN НОМЕР_2 ).
8. Пунктом А. 5 договору передбачено, що зобов'язання позичальника забезпечуються: договором застави сільськогосподарської техніки та договором поруки, укладеним з ОСОБА_1 .
9. Згідно з п. А.6.1. Кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 13,62 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.
10. Проценти нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього Договору, якщо інше не передбачене п. 7.2 цього Договору. У випадку несплати процентів, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього Договору згідно з п. 2.3.2 цього Договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід'ємною частиною договору (пункт А.8. Кредитного договору).
11. Відповідно до пункту 1.1. Кредитного договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
12. Згідно із п. 2.2 договору позичальник зобов'язується, зокрема: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього договору (п. 2.2.1); сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.3 цього договору (п. 2.2.2); повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.3.2 цього договору (п. 2.2.3).
13. За умовами п. 3.1 договору зобов'язання позичальника забезпечуються згідно з п. А.5 цього договору.
14. Відповідно до п. 4.1 договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п. А.6.1, А.6.2 цього договору.
15. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
16. Пунктами 4.9 та 4.10 договору встановлено, що розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму первісної суми цільового кредитного ліміту.
17. Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік, а також комісія та пеня розраховуються виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується.
18. Пунктом 6.1. Кредитного договору передбачено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, та діє до терміну, що зазначений в п. А.3 цього Договору, або до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором, в залежності від того, яка подія настане раніше.
19. Кредитний договір підписано уповноваженими представниками сторін з використанням кваліфікованих електронних підписів, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с. 23 том 1).
20. 13.06.2022 позивач та відповідач-1, керуючись приписами Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам малого та середнього підприємництва, затвердженого Постановою КМУ від 24.01.2020 за № 28 (надалі Порядок), та Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого Постановою КМУ від 14.07.2021 № 723 (зі змінами та доповненнями) (надалі Порядок надання державних гарантій), враховуючи, що позичальник відповідає критеріям Порядку на отримання фінансової державної підтримки, уклали за допомогою кваліфікованих електронних підписів Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 42948182-КД-2 від 13.06.2022 (а.с. 24-27 том 1).
21. Відповідно до п. 1 додаткової угоди сторони узгодили, зокрема, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва (далі - Програма) та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.
22. Умови та порядок надання фінансової державної підтримки позичальнику, визначені Порядком та цією додатковою угодою (п. "а"). Позичальник обізнаний про умови фінансової державної підтримки згідно з Порядком, які йому повністю зрозумілі й зобов'язується дотримуватися умов Порядку та нести відповідальність передбачені умовами Порядку та договором (п. "б"). Позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед Банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723 зі змінами. При цьому позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього (п. "в").
23. Пунктом 2.1. Додаткової угоди передбачено, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує Банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана та становить на дату укладання цієї додаткової угоди 13,62 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7%; але не більше Індекс UIRD (3міс)+7% (обмеження встановлюється на дату укладання цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п. 2.1. цієї додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень, де Індекс UIRD український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.
24. Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі Інтернет на офіційному сайті Національного Банку України.
25. Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки банк за 15 календарних днів повідомляє позичальника/поручителя/заставодавця та інших зобов'язаних за договором осіб, на свій вибір шляхом: відправлення СМС-повідомлень на мобільний телефон клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатка "Viber"; OTP-паролю; поштового листа; телеграми; повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друку інформації на чеках в POS-терміналах; IVR-обдзвону; комунікації у ПК Приват24, в т.ч. його мобільній версії, комунікації в чаті з персональним менеджером "Чат Sender", а також за допомогою інших мобільних додатків банку та інших засобів комунікації.
26. У випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в пунктах 2.3., 2.7. цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:
- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;
- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно з п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних;
- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати (п. 2.2. Додаткової угоди № 1).
27. Сторони у п. 2.3. Додаткової угоди № 1 погодили, що позичальник за умови належного виконання положень Порядку та умов Договору за користування кредитом сплачує банку компенсаційні проценти у розмірі 7% річних.
28. Також сторони погодили, що за надання кредиту позичальник сплачує Банку комісійну винагороду в розмірі 0,5 відсотка від суми кредиту, за виключенням розміру кредиту на сплату страхових платежів. Ця комісійна винагорода є одноразовою, та сплачується позичальником в день укладання цієї Додаткової угоди (п. 2.5. Додаткової угоди № 1).
29. За обслуговування кредиту (операційні витрати Банку) позичальник сплачує Банку винагороду в розмірі 0,5% від суми кредиту, за виключенням розміру кредиту на сплату страхових платежів. Ця винагорода є одноразовою, та сплачується позичальником в день укладання цієї Додаткової угоди (п. 2.6. Додаткової угоди № 1).
30. За умовами п. 2.13 додаткової угоди позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї додаткової угоди).
31. Додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 42948182-КД-2 від 13.06.2022 підписано сторонами із використанням кваліфікованих електронних підписів та скріплено їх електронними печатками, що підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого підпису від 13.06.2025 (а.с. 27 том 1).
32. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 13.06.2022 між АТ КБ "Приватбанк" (Кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель/відповідач-2) укладено договір поруки № 42948182-ДП-2/1 (Договір поруки), предметом якого, відповідно до п. 1.1. договору, є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов'язань ТОВ "Райки-Агроплюс" (далі - Боржник) за Кредитним договором № 42948182-КД-2 від 13.06.2022 (а.с.28-32 том 1).
33. Згідно з п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно з цим пунктом поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
34. У випадку припинення боржника та/або заміни боржника в зобов'язанні/зобов'язаннях за кредитним договором на будь-яку іншу особу та переходу зобов'язання/зобов'язань боржника до будь-якої (будь-яких) іншої (інших) особи (осіб), внаслідок правонаступництва та/або переведення боргу на будь-яку інші особу (нового боржника), порука зберігає свою чинність в початковому обсязі до моменту повного виконання зобов'язань за кредитним договором, поручитель приймає на себе зобов'язання та згодний відповідати за виконання кредитного договору за боржника, а також за будь-якого іншого боржника (нового боржника) при настанні вказаних в даному пункті обставин, в зв'язку з чим, поручитель надає поруку перед кредитором за виконання новим боржником зобов'язань за кредитним договором у розмірі і порядку, визначеному умовами кредитного договору. При цьому, будь-які додаткові узгодження з поручителем не потрібні.
35. За приписами пунктів 1.3, 1.5 договору поруки поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений. У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
36. За умовами п. 2.1.2 договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов'язання, передбаченого п.1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.
37. Відповідно до п. 2.4.1 договору поруки поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання боржника, зазначені в направленій кредитором вимозі згідно з п.п.2.1.2 п.2.1 цього договору.
38. Згідно з п. 4.1 договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п'ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію.
39. Договір поруки № 42948182-ДП-2/1 від 13.06.2022 підписано сторонами із використанням кваліфікованих електронних підписів та скріплено їх електронними печатками, що підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого підпису від 13.06.2022 (а.с. 32 том 1).
40. 16.06.2022 позивачем на поточний рахунок відповідача-1 перераховано кредитні кошти у розмірі 2 975 000,00 грн., що підтверджується копією виписки по рахунку НОМЕР_3 за період з 13.06.2022 по 08.08.2024 (а.с. 33 том 1).
41. Як зазначив позивач, кожні три місяці банк повідомляв ТОВ "Райки-Агроплюс" про зміну відсоткової ставки (а.с. 241 - 248 том 1).
42. Відповідач-1 належним чином не виконав зобов'язання за договором в частині погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотків за користування кредитом у строки, погоджені сторонами у графіку платежів, що підтверджується наданими позивачем виписками по рахунках.
43. 01.05.2024 позивач за первісним позовом направив відповідачам повідомлення-вимогу за вих. № 20610ZTSWS02H від 24.04.2024, згідно з якою повідомив про наявну заборгованість та вимагав її сплати в термін до 24.05.2024 - строк (01.02.2025), що узгоджений п. 5.10. Кредитного договору № 42948182-КД-2 від 13.06.2022, буде вважатись таким, що настав 24.05.2024 (а.с. 237 - 240 том 1).
44. 07.06.2024 позивач направив Міністерству фінансів України лист з підтвердженням отримання оплати за гарантією № 157 від 10.07.2023 за Договором гарантії на суму 463 200,03 грн, про що було повідомлено позичальника та поручителя (а.с. 137 - 140 том 1).
45. 03.07.2024 відповідно до умов Договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/55 від 05.04.2022, була погашена заборгованість відповідача-1 за тілом кредиту в розмірі 463 200,03 грн.
46. У зв'язку з невиконанням відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором, з урахуванням гарантійних виплат гаранта заборгованість станом на 07.08.2024 становила 1 629 835,26 грн, з яких: 1 080 800,07 грн - заборгованості за тілом кредиту, 85 835,16 грн - заборгованості за процентами та 463 200,03 грн заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.
47. Вказані обставини стали підставою для звернення АТ КБ "Приватбанк" до суду з позовною заявою про стягнення з відповідачів вказаної заборгованості.
48. За час перебування справи в провадженні суду відповідачем-1 здійснювалась часткова оплата коштів, які позивачем занесені на погашення заборгованості за тілом кредиту в сумі 425 079,31 грн (а.с. 138 том 2) та на погашення заборгованості перед державним бюджетом в сумі 182 176,85 грн (а.с. 140 том 2).
49. Отже, станом на день розгляду справи, за даними позивача заборгованість за тілом кредиту становить 655 720,76 грн, заборгованість перед державним бюджетом складає 281 023,18 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
50. 24.09.2025 Господарський суд Житомирської області ухвалив рішення, яким первісний позов задовольнив частково, стягнув солідарно з відповідачів на користь АТ КБ "Приватбанк" 655 720,76 грн заборгованості за тілом кредиту, 281 023,18 грн заборгованості перед державним бюджетом, 5 747,06 грн заборгованості за процентами, 11 309,89 грн витрат по сплаті судового збору; закрив провадження у справі в частині стягнення 425 079,31 грн заборгованості за тілом кредиту та 182 176,85 грн заборгованості перед державним бюджетом на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за відсутністю предмету спору; в іншій частині первісного позову - відмовив; у задоволенні зустрічного позову - відмовив повністю.
51. 14.01.2026 Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" залишив без задоволення, а апеляційну скаргу Товариства - задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував й прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу.
52. 10.02.2026 АТ КБ "Приватбанк" подав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду й залишити рішення суду першої інстанції (в частині, що була скасована апеляційним судом) в силі.
53. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що на виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає випадки, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 цього Кодексу.
54. В обґрунтування скаржник не погоджується з мотивами та висновком суду апеляційної інстанції щодо недоведеності суми боргу по тілу кредиту в розмірі 655 720,76 грн, заборгованості перед державним бюджетом в розмірі 281 023,18 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 5 747,06 грн та зазначає, що суд апеляційної інстанції не з'ясував всі істотні обставини справи та не надав належної оцінки доказам, поданим в обґрунтування заявленого позову, а тому прийняв судове рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, зокрема, не застосував умови пункту 2.3.2 Кредитного договору, які є обов'язковими для сторін (стаття 629 Цивільного кодексу України) й проігнорував положення частини другої статті 1050 цього Кодексу, що призвело до неправильного розрахунку суми заборгованості, яка підлягає стягненню. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.02.2024 у справі № 922/1341/23, від 10.10.2023 у справі № 916/2357/22 (щодо застосування статті 534 Цивільного кодексу України), від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (щодо дострокової зміни строку виконання зобов'язань), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 23.01.2018 у справі № 755/7704/15-ц (щодо обов'язку суду навести власний розрахунок боргу).
55. Крім того, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статті 1090 Цивільного кодексу України, яка виключена на підставі Закону України № 1591-IX від 30.06.2021 "Про платіжні послуги", і ця правова норма була відсутня на момент виникнення правовідносин. На думку скаржника, посилання суду апеляційної інстанції на статтю 1090 Цивільного кодексу України, як на підставу для відмови у задоволенні позову, свідчить про неналежне дослідження нормативної бази та неправильну юридичну кваліфікацію дій Банку, а оскільки суд апеляційної інстанції застосував закон, який не підлягав застосуванню (через його відсутність), таке судове рішення не може вважатися законним і підлягає скасуванню.
56. Від Міністерства фінансів України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити.
57. Відзив мотивовано наступним:
- у постанові Північно-західний апеляційний господарський суд, фактично підтвердивши висновки суду першої інстанції, необґрунтовано відмовив позивачу у стягненні 281 023,18 грн заборгованості відповідачів перед державним бюджетом;
- суд апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові наводить аргументи, які суперечать один одному;
- позивачем доведено та належним чином обґрунтовано правомірність заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
58. Відповідно до положень статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
59. Здійснюючи касаційне провадження Суд зазначає таке.
60. Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
61. Згідно з частинами першою, другою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
62. Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
63. Приписами статті 1049 ЦК України обумовлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
64. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
65. Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
66. Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
67. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
68. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
69. За встановленими судами обставинами позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши ТОВ "Райки-Агроплюс" суму кредиту у розмірі 2 975 000,00 грн.
70. За домовленістю сторін кредит підлягає погашенню згідно з графіком платежів (а.с. 26 том 1).
71. Судами встановлено, що зобов'язання з повернення кредиту відповідачем - 1 виконувалось неналежним чином. На дату звернення позивача до суду в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту сплачено 1 894 199,93 грн, з яких 463 200,03 грн - кошти державного бюджету, сплачені Міністерством фінансів України, як гарантом, на виконання Договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/55 від 05.04.2022.
72. На дату звернення до суду заборгованість ТОВ "Райки-Агроплюс" перед АТ КБ "Приватбанк" за тілом кредиту становила 1 080 800,07 грн.
73. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 463 200,03 грн боргу перед державним бюджетом, який виник в результаті сплати Міністерством фінансів України, як гарантом, заборгованості відповідача-1 перед позивачем.
74. Статтею 560 ЦК України встановлено, що за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
75. Відповідно до частин першої, другої статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії.
76. Згідно з Договором про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/55 від 05.04.2022, укладеного між Міністром фінансів України (як гарантом, що діє від імені держави) та АТ "КБ "Приватбанк" (як банком-кредитором), гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов'язань перед банком-кредитором за кредитними договорами.
77. Як зазначено у п.п. 7 п. 1 договору № 13110-05/55 гарантійним випадком є нездійснення позичальником планового платежу за основним боргом згідно з графіком платежів за будь-яким кредитом, включеним до портфеля і несплата такого платежу протягом 90 календарних днів.
78. Відповідно до п. 31 договору № 13110-05/55 у разі настання гарантійного випадку банк-кредитор надсилає гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.
79. За умовами п. 33 договору № 13110-05/55 банк кредитор зобов'язаний протягом двох банківських днів з дати надсилання відповідної вимоги гаранту письмово повідомити позичальникам за кредитами, включеними до вимоги, про надіслання відповідної вимоги гаранту.
80. Згідно з п. 35 договору № 13110-05/55 гарант на підставі вимог, отриманих від банку-кредитора, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць за умови одночасного дотримання встановлених договором вимог.
81. Згідно з п. 39 договору № 13110-05/55 з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України і вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього договору, банк-кредитор, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов'язується: 1) застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору, за таким проблемним кредитом; 2) здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), зокрема в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.
82. За приписами п. 40 договору № 13110-05/55 кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх сум сплати за гарантією, яка сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору) та зараховуються гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим банк-кредитор робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість позичальника перед державним бюджетом.
83. За умовами п. 43 договору № 13110-05/55 робота із стягнення з позичальника простроченої заборгованості перед державою проводиться банком-кредитором на підставі Порядку, статті 17 Бюджетного кодексу України та цього договору відповідно до внутрішніх правил та процедур банку-кредитора та законодавства щодо організації процесу управління проблемними активами в банках України до прийняття банком-кредитором обґрунтованого рішення про те, що подальше проведення такої роботи є економічно недоцільним. Таке рішення банку-кредитора повинно бути перевірене агентом та погоджене з Гарантом протягом 30 банківських днів з дати отримання Гарантом (з копією агенту) відповідного клопотання (строк погодження Гарантом такого рішення може бути продовжений на обґрунтовану вимогу Гаранта або агента).
84. За встановленими судами обставинами, через порушення відповідачем-1 умов кредитного зобов'язання, Міністерство фінансів України, як гарант виконання його зобов'язань за кредитним договором, перерахувало на користь позивача суму гарантії у розмірі 463 200,03 грн.
85. На момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача-1 перед державним бюджетом також становила 463 200,03 грн.
86. Частиною першою статті 569 ЦК України встановлено, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
87. Право АТ КБ "Приватбанк" на пред'явлення позову про стягнення виплаченої державної гарантії встановлене пунктами 39, 40 Договору № 13110-05/55, а також пунктом 2.13 додаткової угоди до кредитного договору.
88. Судами встановлено, що під час розгляду справи у період з 20.09.2024 по 24.09.2025 відповідачем-1 здійснено часткове погашення боргу в сумі 607 256,16 грн, з яких 425 079,31 грн - заборгованість за тілом кредиту та 182 176,85 грн - заборгованість перед державним бюджетом.
89. З урахуванням часткового погашення заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що борг ТОВ "Райки-Агроплюс" за тілом кредиту становить 655 720,76 грн, заборгованість перед державним бюджетом становить 281 023,18 грн.
90. Відповідачем-1 факт наявності заборгованості не спростовано. Доказів погашення боргу в повному обсязі суду не надано.
91. У зв'язку зі сплатою боргу, зокрема: в частині 425 079,31 грн заборгованості за тілом кредиту та 182 176,85 грн заборгованості перед державним бюджетом, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що провадження підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
92. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції зазначив наступне:
- тільки в період з 29.01.2024 року по 20.05.2024 року Банком не відображено в Розрахунку заборгованості платежів по тілу кредиту на суму 69 222,34 грн;
- наданий позивачем розрахунок заборгованості, не може бути доказом безспірності заборгованості та її розміру. Даний розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач;
- інформація за виписками по рахунках в багатьох випадках не відповідає даним самого розрахунку заборгованості;
- у разі вірного зарахування 69 222,34 грн, як коштів, що сплачені на погашення тіла кредиту, то розмір загального платежу буде становити 1 963 422,27 грн, а залишок - 1 011 577,73 грн;
- частина заборгованості у розмірі 991 666,64 грн (платежі згідно з графіком від 01.12.2024, 01.01.2025 та 01.02.2025) є такою, термін виконання якої не настав;
- самостійно змінивши вид платежу, який визначив платник, Банк таким чином порушив вимоги статті 1090 ЦК України.
93. Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції та вважає їх передчасними з огляду на таке.
94. Згідно з частиною першою статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з оскарженням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
95. У справі № 922/1341/23, на постанову у якій посилається скаржник, Судом викладено висновок про те, що оскільки сторонами чітко визначено черговість погашення грошового зобов'язання, незалежно від інформації, вказаної позичальником у графі "призначення платежу", розподіл сум має здійснюватися кредитором відповідно до умов Договору, тобто в порядку, встановленому п. 3.10. Договору. Така правова позиція відповідає положенням статті 534 ЦК України.
96. Пунктом п.4.8. Кредитного договору встановлена черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням.
97. Відповідно до змісту вказаного пункту договору зобов'язання за цим Договором у тому числі, строк виконання яких згідно з умовами цього Договору не наступив, за умови реалізації Банком права щодо стягнення неустойки згідно з розділом 5 цього Договору, виконуються у наступній послідовності: кошти, отримані від Позичальника, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим Договором, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно з п.п. 2.2.15, 2.3.13 цього Договору, далі для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього Договору, далі - простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених процентів, далі - процентів згідно п. 5.10. цього Договору, далі - прострочених процентів, далі - процентів, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту, якщо інше не передбачене п. 7.2 цього Договору. Остаточне погашення заборгованості за цим Договором виконується не пізніше дати, зазначеної у п. 1.2 цього Договору. Під реалізацією права Банку щодо стягнення неустойки згідно з розділом 5 цього Договору, Сторони узгодили дії Банку по розподілу грошей, отриманих від Позичальника для погашення заборгованості, згідно з черговістю погашення заборгованості, зазначеної в цьому пункті Договору. При цьому, Сторони узгодили, що додаткові вимоги до Позичальника, щодо реалізації Банком свого права по стягненню неустойки, не потрібні. У разі, якщо Банк не реалізує свого права щодо стягнення неустойки згідно з розділом 5 цього Договору, Банк на свій вибір телекомунікаційного способу доставки інформації, узгодженими Сторонами способами телекомунікацій, повідомляє Позичальника про таке, протягом 5 днів з дати отримання грошей від Позичальника. Узгодженими Сторонами способами телекомунікацій є: Відповідне повідомлення, Система "Приват24 для бізнесу", СМС-повідомлення. Умови п.4.8. не поширюються на випадки, коли Позичальник здійснює часткове дострокове погашення кредиту та за Договором немає простроченої винагороди Банку, витрат/збитків Банку, неустойки, які належать до сплати на підставі цього Договору. При частковому достроковому погашенні кошти, отримані від Позичальника, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим Договором, першочергово спрямовуються на сплату процентів за користування кредитом у розмірі, що підлягає сплаті за Договором у поточному періоді відповідно до п. 4.10 Договору. Після сплати процентів за користування кредитом, у розмірі, що підлягає сплаті за Договором у поточному періоді, решта платежу спрямовується на здійснення платежів, належних за Договором, у такій послідовності: погашення винагороди, далі - кредиту.
98. Відтак, не дослідивши належним чином умови кредитного договору щодо погодженого сторонами порядку зарахування Банком платежів, спрямованих на виконання умов зазначеного договору, а також докази які підтверджують здійснення таких платежів, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про помилковість порядку зарахування Банком платежів на суму 69 222,34 грн та про необхідність їх зарахування як платежів, сплачених на погашення тіла кредиту.
99. При цьому, суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.02.2024 у справі № 922/1341/23.
100. Окрім того, суд апеляційної інстанції помилково послався на положення статті 1090 ЦК України, оскільки параграф 2 глави 74 ЦК України виключено на підставі Закону України № 1591-IX від 30.06.2021 "Про платіжні послуги", який введено в дію з 01.08.2022, тобто задовго до періоду з 29.01.2024 року по 20.05.2024 року протягом якого, на думку суду апеляційної інстанції, Банком неправильно відображено в розрахунку заборгованості платежів по тілу кредиту на суму 69 222,34 грн.
101. Також, згідно з вимогами процесуального законодавства щодо виконання обов'язку суду необхідно належним чином дослідити поданий стороною доказ (розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю або частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести в рішенні свій розрахунок (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 204/2217/16, від 11.11.2020 року у справі № 723/602/17, від 05.08.2020 року у справі № 367/786/17, від 13.02.2019 року у справі № 753/23979/15 та від 31.07.2019 року у справі № 753/11963/15, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.
102. Всупереч наведеному, дійшовши вказаного висновку суд апеляційної інстанції, передчасно вважаючи, Банком порушений порядок зарахування платежів на суму 69 222,34 грн, на цій підставі помилково скасував рішення суду першої інстанції щодо стягнення 655 720,76 грн заборгованості за тілом кредиту, 281 023,18 грн заборгованості перед державним бюджетом, 5 747,06 грн заборгованості за процентами та відмовив у задоволенні позову в цій частині, тобто фактично суд апеляційної інстанції відмовив у позові на суму значно більшу, аніж вважав необґрунтованою, не дослідив зібрані у справі докази та не здійснив власного розрахунку вимог, які підлягали б задоволенню.
103. Також суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшов висновку про те, що частина заборгованості у розмірі 991 666,64 грн (платежі згідно з графіком від 01.12.2024, 01.01.2025 та 01.02.2025) є такою, термін виконання якої не настав.
104. Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
105. Колегія судів зазначає, що відповідно до п.п. "а" п. 2.3.2 Кредитного договору, сторони узгодили право Банку зажадати дострокового повернення кредиту, сплати процентів та виконання інших зобов'язань у повному обсязі шляхом відправлення відповідного повідомлення. При цьому сторони встановили, що за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, такі терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату.
106. Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апеляційним господарським судом, 01.05.2024 позивач за первісним позовом направив відповідачам повідомлення-вимогу за вих. № 20610ZTSWS02H від 24.04.2024, згідно з якою повідомив про наявну заборгованість та вимагав її сплати в термін до 24.05.2024 - строк (01.02.2025), що узгоджений п. 5.10. Кредитного договору № 42948182-КД-2 від 13.06.2022 буде вважатись таким, що настав 24.05.2024.
107. З огляду на викладене, передчасним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що частина заборгованості у розмірі 991 666,64 грн є такою, термін виконання якої не настав, оскільки такий висновок зроблений апеляційним судом без належного дослідження положень Кредитного договору та наданих сторонами доказів.
108. Верховний Суд звертає увагу, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
109. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
110. Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
111. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
112. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону не відповідає.
113. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
114. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не були дотримані.
115. З огляду на викладене, аргументи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.
116. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Разом з тим, з огляду на вищенаведене, враховуючи те, що Суд дійшов висновку про необхідність дослідження та встановлення фактичних обставин справи, що не було належним чином здійснено судом апеляційної інстанції, а в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України дослідження та встановлення фактичних обставин справи виходить за межі повноважень Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та про направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
117. З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права - статей 534, 1050 ЦК України та порушено норми процесуального права - статті 86 Господарського процесуального кодексу України, що в свою чергу унеможливило встановлення дійсних обставин справи, з огляду на що суд дійшов передчасних висновків про відмову у позові, а тому постанову суду апеляційної інстанції від 14.01.2026 слід скасувати, а справу № 906/970/24 слід направити на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
118. При новому розгляді суду необхідно дослідити та встановити наведені обставини, надати оцінку аргументам сторін та фактичним обставинам справи, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених у цій постанові ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
119. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
120. З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 та направлення справи № 906/970/24 на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Судові витрати
121. Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 у справі № 906/970/24 підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції на новий апеляційний розгляд, то розподіл судових витрат, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 у справі № 906/970/24 скасувати.
3. Справу № 906/970/24 направити на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді С. Бакуліна
Г. Вронська