Іменем України
15 квітня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/101/26
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Центргазпостач»,
код ЄДРПОУ 44092846, вул Софіївська, буд. 25, м. Київ, 01001
до відповідача: Чернігівської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів,
код ЄДРПОУ 14248152, проспект Грушевського Михайла, 180, м. Чернігів, 14034,
про стягнення 19 673,45 грн.
не викликались,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Центргазпостач» через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до Чернігівської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про стягнення 19 673,45 грн з яких: заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 15 594,77 грн, три відсотки річних у розмірі 515,27 грн, пеня у розмірі 2322,13 грн, інфляційні втрати у розмірі 1241,28 грн.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 16.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позов з доданими до нього документами.
Ухвала суду від 16.02.2026 була доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів ЄСІТС 16.02.2026 о 16:54, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Отже, останнім днем для подання відповідачем відзиву є 03.03.2026.
25.02.2026 відповідач, в межах встановленого судом процесуального строку, через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами.
27.02.2026 позивач, у встановлений судом процесуальний строк, через підсистему «Електронний суд» подав до суду відповідь на відзив (надійшла до суду 02.03.2026) з доказами її направлення відповідачу.
Суд прийняв до розгляду подані сторонами заяви по суті (відзив відповідача та відповідь позивача на це відзив), як такі, що подані у порядку та строк, встановлені ГПК України та судом, тому спір вирішується з їх урахуванням.
03.03.2026 Чернігівська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів через підсистему “Електронний суд» подало до суду три ідентичних примірника заперечень (на відповідь на відзив) №01-16/126. До заперечень (на відповідь на відзив) не додано доказів надсилання відповідних заперечень іншим учасникам судового процесу.
Ухвалою суду від 04.03.2026 заперечення на відповідь на відзив від 03.03.2026 повернуто Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів без розгляду у зв?язку з порушенням відповідачем встановленого ГПК України та судом порядку їх подання.
13.03.2026 позивач через підсистему “Електронний суд» подав до суду додаткові пояснення у справі №667 (надійшли до суду 16.03.2026).
Ухвалою суду від 19.03.2026 додаткові пояснення №667 повернуто судом Товариству з обмеженою відповідальністю “Центргазпостач», оскільки позивач у поданих додаткових поясненнях фактично виклав свої доводи та обґрунтування, які вже були ним зазначені у позові та відповіді на відзив та прийняті судом до розгляду, тому такі дії позивача розцінено судом як зловживання своїми процесуальними правами.
16.03.2026 відповідач через підсистему “Електронний суд» подав до суду додаткові пояснення №01-16/156 на додаткові пояснення позивача.
Ухвалою суду від 19.03.2026 додаткові пояснення Чернігівської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів залишено судом без розгляду у зв?язку з тим, що зміст поданих додаткових пояснень за своїм змістом є фактично запереченнями щодо наведених позивачем у додаткових поясненнях доводів та обґрунтувань, які також є майже ідентичним змісту раніше поданих заперечень, які були повернуті без розгляду, що на думку суду, є штучним використанням підходу, щоб повторно подати заперечення, які не були прийняті судом до розгляду; крім того, зазначені додаткові пояснення також є похідними від первісної заяви (додаткових пояснень позивача), які суд не прийняв до розгляду.
Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та відзиву на позов у встановлений строк до суду не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором № 87 постачання природного газу від 01.10.2024 у частині своєчасної оплати поставленого природного газу.
Відповідач у поданому відзиві заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що станом на дату підписання та затвердження передавального акта від 12.12.2024 будь-яка заборгованість перед позивачем за спірним Договором у складі зобов?язань Ніжинської міжрайонної державної лабораторії відсутня, отже дане зобов?язання не було передано відповідачу, і відповідач не набув статусу боржника у цих правовідносинах. За доводами відповідача, непред?явлення вимоги у встановлений строк, попри наявність офіційних публікацій та презумпцію обізнаності, свідчить про неможливість стягнення заявлених сум з відповідача, як таких, що не були включені до передавального акта. Одночасно відповідач зазначає про те, що він є бюджетною установою, тому сплата позивачу коштів за непереданим зобов?язанням є нецільовим використанням бюджетних коштів, що тягне за собою відповідальність за нецільове витрачання державних ресурсів. За твердженням відповідача, вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, яка є необґрунтованою, тому такі вимоги задоволенню не підлягають. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази надання позивачем відповідачу первинних документів, які б підтверджували право вимоги, а тому відповідач не може вважатися таким, що прострочив виконання зобов?язання.
Позивач у відповіді на відзив спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві на позов та зазначає про те, що відповідач є єдиним правонаступником Ніжинської міжрайонної державної лабораторії, і до нього в силу закону перейшли всі її права та обов?язки, включаючи обов?язок з оплати природного газу за Договором №87, незалежно від факту його включення чи не включення до передавального акту. Факт незвернення позивача з вимогою до комісії з припинення, не є підставою для відмови у позові до правонаступника, оскільки обов?язок зі сплати боргу перейшов до відповідача в силу закону. Твердження відповідача про неможливість стягнення боргу через відсутність бюджетних асигнувань не звільняє його від виконання грошового зобов?язання. Оскільки основний обов?язок зі сплати заборгованості перейшов до відповідача, до нього ж переходять і акцесорні (додаткові) вимоги.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Центргазпостач» є суб'єктом господарювання, який діє на ринку природного газу відповідно до ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг згідно з постановою від 06.08.2021 №1232, та забезпечує непобутових споживачів природним газом згідно укладених договорів постачання.
01.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Центргазпостач» (постачальник) та Ніжинською міжрайонною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (споживач) укладено Договір постачання природного газу №87 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах Договору. Предмет закупівлі - «Природний газ» (ДК 021:2015:09120000-6 Газове паливо).
Згідно з п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу на умовах Договору замовлений споживачем обсяг (об??єм) природного газу у період з 16.10.2024 по листопад 2024 року (включно), в кількості 2,9 тис.куб.м (2900 куб. метрів) в тому числі по місяцях: жовтень 2024 року - 1,2; листопад 2024 року - 1,7.
За умовами п. 2.4. Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 01.10.2024) перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за Договором може відбуватися шляхом надання постачальнику коригувальної заявки, підписаної споживачем, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.
Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів. Не підлягають коригуванню фактично спожиті обсяги природного газу за попередні газові доби.
В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5. Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу.
Пунктом 3.5. Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 4.1. Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за Договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 14 904,674 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 17 885,6088 грн; крім того, тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,1 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,3152 грн., всього з ПДВ - 163,8912 грн. за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 18 049,50 грн.
За умовами п.5.1. Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 01.10.2024) оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 100% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. Договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Пунктом 5.3. Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 Договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. Договору.
Підпунктами 2,3 пункту 6.2. Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 01.10.2024) сторони погодили, що споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим Договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги; самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі: порушення строків оплати за договором про постачання природного газу; перевищення обсягів використання газу, зазначених в пункті 2.1. Договору, без їх коригування.
Відповідно до підпункту 4 пункту 6.3. Договору постачальник має право отримати оплату за переданий за Договором природний газ в розмірі та в строки, визначені Договором.
Згідно з п.7.2. Договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. Договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Договір набирає чинності з моменту підписання, а в частині постачання з 16.10.2024 і діє в частині поставки газу до 30.11.2024 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 13.1. Договору).
За період жовтень-листопад 2024 року постачальник поставив споживачу природний газ у кількості 1,95422 тис.м.куб. на загальну суму 35 272,69 грн, що підтверджується актами приймання-передачі спожитого природного газу від 31.10.2024 (за жовтень 2024 року в кількості 0,23785 тис.м.куб. на суму 4 293,07 грн) та від 30.11.2024 (за листопад 2024 року в кількості 1,71637 тис.м.куб. на суму 30 979,62 грн).
За доводами позивача, відповідач повністю розрахувався за поставлений у жовтні 2024 року природний газ на суму 4 293,07 грн, а також здійснив часткову оплату за поставлений у листопаді 2024 року природний газ на суму 15 384,85 грн, що підтверджується довідкою ЦВ ПАТ «МТБ Банк» у м. Києві №04/142-04/02-Д від 03.02.2026 (а.с.12).
Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений у листопаді 2024 року природний газ становить 15 594,77 грн, яка пред?явлена позивачем до стягнення.
Крім того, позивачем нараховано та пред?явлено до стягнення 2 322,13 грн пені за період прострочення з 01.01.2025 по 30.06.2025; 515,27 грн 3% річних за період прострочення з 01.01.2025 по 06.02.2026 та 1 241,28 грн інфляційних втрат за період прострочення з 01.01.2025 по 06.02.2026, відповідно до розрахунків, наведених у позові.
Згідно з наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №475 від 16.07.2024, Ніжинську міжрайонну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів реорганізовано шляхом приєднання до Чернігівської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (а.с.19, 24).
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.03.2025 припинено в процесі реорганізації Ніжинську міжрайонну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (код ЄДРПОУ 00720941); її правонаступником є Чернігівська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (код ЄДРПОУ 14248152) (а.с.35-39).
За доводами позивача, Чернігівська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів стала правонаступником всіх прав та обов'язків Ніжинської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, в тому числі, і обов'язку з оплати заборгованості за Договором №87 постачання природного газу від 01.10.2024.
Оцінка суду.
Пунктом 2 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. №2496 (далі - Правила постачання) визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Відповідно до положень абз.1 п.10 розділу ІІ Правил постачання, постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу.
Згідно положень п.5 розділу І Правил постачання підтверджений обсяг природного газу - плановий об'єм (обсяг) природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов цього договору.
Пунктом 12 розділу ІІ Правил постачання передбачено що, розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу.
Датою оплати рахунка (здійснення розрахунку) є дата, на яку були зараховані кошти на рахунок постачальника.
Відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 13 розділу ІІ Правил постачання Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.
У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.
До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.
Абзацом 3 пункту 19 розділу ІІ Правил постачання передбачено, що постачальник має право отримувати від споживача своєчасну оплату за природний газ відповідно до умов договору.
Одним із положень п. 21 розділу ІІ Правил постачання передбачено, що споживач зобов'язується: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 525, ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо правонаступництва відповідача та стягнення боргу.
Відповідно до ч. 1,5 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
За ч.1 ст. 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.
За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, постанові Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 910/21002/21, при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво, при якому все майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва право попереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а усієї їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи Ніжинську міжрайонну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів реорганізовано шляхом приєднання до Чернігівської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, що підтверджується наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №475 від 16.07.2024.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.03.2025 припинено в процесі реорганізації Ніжинську міжрайонну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (код ЄДРПОУ 00720941); її правонаступником є Чернігівська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (код ЄДРПОУ 14248152).
Верховний Суд у п. 43, 45, 46, 48 постанови від 31.10.2023 у справі №910/823/22 зазначив, що при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво, за якого все майно особи, як сукупність прав та обов'язків, що їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників. При цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а усієї їх сукупності.
При реорганізації юридичної особи у формі приєднання не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків.
Невключення кредиторських вимог у передавальний акт не змінює та не припиняє права позивача вимагати виконання, зокрема, зобов'язань за договорами.
Зважаючи на відсутність повної визначеності у складі майна, правонаступник спрямовує свою волю не на набуття окремих прав або обов'язків, а на набуття усієї їх сукупності. У результаті він вступає навіть у такі правовідносини, про існування яких навіть міг не знати.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, а також у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 909/916/16, від 20.01.2022 у справі № 922/347/21, від 06.12.2022 у справі № 917/436/21.
Враховуючи вищевикладене, відповідач у справі - Чернігівська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів є єдиним правонаступником Ніжинської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, і до нього в силу закону перейшли всі її права та обов?язки, в тому числі обов?язок за договірними зобов?язаннями з оплати природного газу за Договором №87 постачання природного газу від 01.10.2024, незалежно від факту його включення чи не включення до передавального акту.
Крім того, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником (учасником) юридичної особи або органом, що прийняв рішення про припинення Ніжинської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів встановлено строк для задоволення кредиторських вимог до 09.10.2024.
Акт приймання-передачі активів, зобов?язань, інших активів та пасивів з балансу на баланс (додаток №8 до Передавального акту а.с.55-58) складений 29.11.2024 станом на 01.10.2024, тобто відповідно станом на 09.10.2024 (дату кінцевого строку для подачі кредиторських вимог) заборгованість за Договором №87 постачання природного газу від 01.10.2024, а саме за листопад 2024 року фактично не могла бути включена до зазначеного Передавального акту та Акту приймання-передачі активів, на який посилається відповідач, що також спростовує доводи останнього про те, що позивач не скористався своїми правами як кредитора, що виключає його право на задоволення претензій, заявлених після завершення процедури реорганізації.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про те, що Чернігівська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів є правонаступником Ніжинської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, і до нього перейшли договірні зобов?язання з оплати природного газу за Договором №87 постачання природного газу від 01.10.2024, а тому Чернігівська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів є належним відповідачем у справі №927/101/26.
Судом встановлено факт укладення Договору №87 постачання природного газу від 01.10.2024, за яким до відповідача, як правонаступника споживача, перейшли договірні зобов?язання за частково неоплачений природний газ, поставлений у листопаді 2024 року за Актом приймання-передачі спожитого природного газу від 30.11.2024 на суму 15 594,77 грн.
Оскільки відповідач у порушення п. 5.1., 5.3. Договору, ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, взятих на себе зобов'язань не виконав та не сплатив у повному обсязі кошти за отриманий у листопаді 2024 року природний газ у визначений Договором термін, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений у листопаді 2024 року природний газ у розмірі 15 594,77 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявленої до стягнення пені.
Сторони у п. 7.2. Договору встановили відповідальність відповідача у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. Договору, у вигляді сплатити постачальнику 3% річних, інфляційних збитків та пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Враховуючи порушення відповідачем строків оплати природного газу позивач заявив до стягнення 2322,13 грн пені, нарахованої за період прострочення з 01.01.2025 по 30.06.2025.
Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 1 та 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку заявленої до стягнення пені, з урахуванням визначеного позивачем періоду, дійшов висновку про правильне її нарахування.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2 322,13 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.
Враховуючи приписи п. 7.2. Договору позивачем нараховано та пред?явлено до стягнення 515,27 грн 3% річних за період прострочення з 01.01.2025 по 06.02.2026 та 1 241,28 грн інфляційних втрат за період прострочення з 01.01.2025 по 06.02.2026, відповідно до розрахунків, наведених у позові.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про їх правомірне нарахування, а відтак позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо посилання відповідача на те, що він є бюджетною установою, тому сплата позивачу коштів за непереданим зобов?язанням є нецільовим використанням бюджетних коштів, що тягне за собою відповідальність за нецільове витрачання державних ресурсів суд зазначає, що згідно з приписами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання за договором.
Крім того, приписи ч.2 ст. 617 Цивільного кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати вартості поставленого газу та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання.
Інші доводи відповідача судом до уваги не приймаються і спростовуються матеріалами справи.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 14, 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Чернігівської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (код ЄДРПОУ 14248152, проспект Грушевського Михайла, 180, м. Чернігів, 14034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Центргазпостач» (код ЄДРПОУ 44092846, вул Софіївська, буд. 25, м. Київ, 01001, рахунок НОМЕР_1 в АБ «Кліринговий дім», МФО 300647) 15 594,77 грн заборгованості за спожитий природний газ, 2322,13 грн пені, 515,27 грн 3% річних, 1241,28 грн інфляційних втрат та 2662,40 грн витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун