Рішення від 03.04.2026 по справі 926/2855/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року Справа № 926/2855/25

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча

секретар судового засідання Голіней Я.І.

за участі представників:

позивача: Гінінгер А.З.

відповідача: не з'явився

за позовом Приватного акціонерного товариства "Чернівецький завод "Індустрія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Центральний"

про визнання недійсними договорів та витребування майна

І. Стислий виклад позицій сторін по суті позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство "Чернівецький завод "Індустрія" звернулося з позовом до Господарського суду Чернівецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Центральний" в якому просить:

1. визнати недійсними:

- договір купівлі-продажу з відстроченням платежу б/н від 04.09.2024, укладений між Приватним акціонерним товариством "Чернівецький завод "Індустрія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Центральний", реєстраційний номер №2135 щодо продажу Трансформаторної літера Ц, загальною площею 65,00 кв.м., за договірною вартістю 48 000 грн. з ПДВ;

- договір купівлі-продажу з відстроченням платежу б/н від 04.09.2024, укладений між Приватним акціонерним товариством "Чернівецький завод "Індустрія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Центральний", реєстраційний номер №2136 щодо продажу Ланцюгового цеху літера Г, загальною площею 205,40 кв.м., за договірною вартістю 115 200 грн. з ПДВ;

-·договір купівлі-продажу з відстроченням платежу б/н від 04.09.2024, укладений між Приватним акціонерним товариством "Чернівецький завод "Індустрія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Центральний", реєстраційний номер №2137 щодо продажу Ланцюгового цеху літера Д, загальною площею 454,00 кв.м., за договірною вартістю 180 000 грн. з ПДВ;

- договір купівлі-продажу з відстроченням платежу б/н від 04.09.2024, укладений між Приватним акціонерним товариством "Чернівецький завод "Індустрія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Центральний", реєстраційний номер №2138 щодо продажу Ланцюгового цеху літера Е, загальною площею 163,10 кв.м., за договірною вартістю 54 000 грн. з ПДВ;

- договір купівлі-продажу з відстроченням платежу б/н від 05.09.2024, укладений між Приватним акціонерним товариством "Чернівецький завод "Індустрія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Центральний", реєстраційний номер №2155 щодо продажу Гаражу літера Ф-Ф', загальною площею 127,80 кв.м., за договірною вартістю 54 000 грн. з ПДВ;

- договір купівлі-продажу з відстроченням платежу б/н від 05.09.2024, укладений між Приватним акціонерним товариством "Чернівецький завод "Індустрія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Центральний", реєстраційний номер №2156 щодо продажу Складу VII, загальною площею 304,20 кв.м., за договірною вартістю 84 000 грн. з ПДВ; ·

- договір купівлі-продажу з відстроченням платежу б/н від 05.09.2024, укладений між Приватним акціонерним товариством "Чернівецький завод "Індустрія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Центральний", реєстраційний номер №2157 щодо продажу Насосної літера Я, загальною площею 9,40 кв.м., за договірною вартістю 10 000 грн. з ПДВ; ·

- договір купівлі-продажу з відстроченням платежу б/н від 05.09.2024, укладений між Приватним акціонерним товариством "Чернівецький завод "Індустрія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Центральний", реєстраційний номер №2158 щодо продажу Травильного цеху літера З, загальною площею 392,60 кв.м., за договірною вартістю 54 000 грн. з ПДВ; ·

- договір купівлі-продажу з відстроченням платежу б/н від 05.09.2024, укладений між Приватним акціонерним товариством "Чернівецький завод "Індустрія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Центральний", реєстраційний номер №2159 щодо продажу Дротяна дільниця літера І, загальною площею 528 кв.м., за договірною вартістю 164 400 грн. з ПДВ.

2. зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Центральний" повернути Приватному акціонерному товариству "Чернівецький завод "Індустрія":

- трансформаторну літера Ц, загальною площею 65,00 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2870496673060, за адресою Чернівецька область, Чернівецький район, м. Чернівці, вул.Севастопольська,38-У;

- ланцюговий цех літера Г, загальною площею 205,40 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2871351373060, за адресою Чернівецька область, Чернівецький район, м. Чернівці, вул.Севастопольська,38-В; ·

- ланцюговий цех літера Д, загальною площею 454,00 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2871305873060, за адресою Чернівецька область, Чернівецький район, м. Чернівці, вул.Севастопольська,38-В; ·

- ланцюговий цех літера Е, загальною площею 163,10 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2871316373060, за адресою Чернівецька область, Чернівецький район, м. Чернівці, вул.Севастопольська,38-Г; ·

- гараж літера Ф-Ф', загальною площею 127,80 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2871339773060, за адресою Чернівецька область, Чернівецький район, м. Чернівці, вул.Севастопольська,38-Т; ·

- склад VII, загальною площею 304,20 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2870710073060, за адресою Чернівецька область, Чернівецький район, м. Чернівці, вул.Севастопольська,38-П; ·

- насосну літера Я, загальною площею 9,40 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2871383973060, за адресою Чернівецька область, Чернівецький район, м. Чернівці, вул.Севастопольська,38-П; ·

- травильний цех літера З, загальною площею 392,60 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2871326773060, за адресою Чернівецька область, Чернівецький район, м. Чернівці, вул.Севастопольська,38-Е;

- дротяну дільницю літера І, загальною площею 528 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2870569273060, за адресою Чернівецька область, Чернівецький район, м. Чернівці, вул.Севастопольська,38-Е.

Позов обумовлений тим, що генеральний директор Приватного акціонерного товариства "Чернівецький завод "Індустрія" з перевищенням повноважень уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Центральний" договори купівлі-продажу нерухомого майна, предметом яких є продаж відповідачу належного товариству майна.

Вказані договори відносяться до значних правочинів, які направлені на відчуження основних засобів, а тому мали бути погоджені наглядовою радою, проте згода на вчинення таких правочинів наглядовою радою надана не була, що свідчить про перевищення повноважень генеральним директором при укладенні спірних договорів.

Договори укладені в один день стосовно окремих будівель, які водночас входять в єдиний майновий комплекс товариства, що свідчить про дроблення правочинів та приховування єдиного правочину із продажу комплексу будівель (удаваний правочин).

Позивач вважає, що з урахуванням недійсності договорів, слід застосувати реституцію та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Центральний" повернути Приватному акціонерному товариству "Чернівецький завод "Індустрія" спірне майно.

Представник відповідача у відзиві на позов заперечує проти задоволення позову, оскільки позивач уклав договори, прийняв умови укладеного договору, надав згоду на укладення оспорюваних договорів - майно було перереєстровано.

Усі приміщення на час продажу знаходились в занедбаному стані та без належного догляду (що засвідчено в самих договорах купівлі-продажу - п. 9).

Після придбання приміщень відповідач вже здійснив ремонтні роботи.

Для застосування статті 235 ЦК України (надалі - ЦК України), необхідно щоб були різні правовідносини, - наприклад укладено правочин купівлі продажу, а насправді приховали правочин дарування чи навпаки, правочин з позики, а насправді договір іпотеки.

Проте, у цій справі, за твердженням самого ж позивача, що первинний що «прихований» - є договорами купівлі продажу.

У даній справі відсутні удавані правочини, і у суду відсутні правові підстави для застосування ст. 235 ЦК України.

Відповідач розумно розраховував на добросовісність поведінки позивача, з'ясував відсутність обмежень у керівника позивача з ЄДР та уклав оспорювані договори. Більше того, позивач не публікував у вільному доступі свою фінансову звітність. Відтак відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем норм матеріального права, оскільки дії відповідача повністю відповідали вимогам ст. 3, 92 ЦК України , ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Веб-сайт позивача був створений через 9 місяців після укладання оспорюваних договорів, договори укладено 19.09.2024, а сайт створено 05.06.2025, повідомлено НКЦПФР про те, що у позивача новий сайт лише - 19.06.2025. Відтак відповідач не знав, та не міг знати про існування обмежень, на яких наполягає позивач.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що згідно положень законодавства, статуту товариства та доктрини цивільного права забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

Якщо буде встановлено, що товариством було укладено декілька договорів і в сукупності ринкова вартість майна або послуг, що є предметом цих договорів, перевищує відповідну відсоткову вартість активів за даними останньої річної фінансової звітності, то в такому разі правовідносини регулюються правилами щодо значного правочину, навіть, якщо ринкова вартість майна за кожним окремим договором не перевищує гранично допустиму вартість (постанова КГС ВС від 14.04.2021 у справі №904/2741/19).

Висновок, що значного правочину товариством укладено не було лише з тих підстав, що продаж майна відповідача відбувався за окремими договорами, які не є значними відповідно до діючого законодавства, є помилковим та суперечить чинному законодавству. Аналогічна правова позиція міститься в постанові КГС ВС від 21.08.2019 у справі №925/1224/18.

Всі спірні договори укладені з одним контрагентом ТОВ «ТД «Центральний», в дуже короткий проміжок часу (два дні), посвідчені одним нотаріусом, мають тотожний зміст за виключенням даних про об'єкти нерухомості та їх ціну.

Відповідач замість кількох спірних договорів мав можливість укласти один договір. Для перевірки необхідності отримання погодження на укладення значного правочину необхідно дослідити загальну вартість проданого майна за всіма спірними договорами.

Підлягають відхиленню доводи, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину, та, що схвалення може відбутися також як у формі мовчазної згоди, так і у вигляді певних поведінкових актів (конклюдентних дій) особи - сторони правочину, оскільки такі доводи суперечать приписам законодавства. Тотожна правова позиція міститься в постанові Касаційного господарського суду від 09.06.2021 у справі №911/3039/19.

Якщо для укладення правочину необхідна згода наглядової ради або загальних зборів товариства, то така ж згода потрібна і для схвалення правочину. Інші способи (форми) схвалення не можуть розглядатися як належні у розумінні статті 241 ЦК України . Такої ж позиції дотримується Об'єднана палата КГС ВС у постанові від 14.04.2025 у справі №904/2465/21.

Для наступного схвалення спірних договорів необхідна згода наглядової ради товариства у формі юридичного рішення. З огляду на те, що такої згоди не отримано, спірні договори укладені генеральним директором товариства з перевищенням повноваженням, а тому підлягають визнанню недійсними. Посилання відповідача на схвалення спірних договорів не може прийматися до уваги, так як це суперечить положенням законодавства (ст.108 ЗУ «Про акціонерні товариства») щодо форми погодження значних правочинів акціонерного товариства.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 №419 (у редакції, що діяла на момент вчинення правочину), передбачено, що датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою - дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. Річна фінансова звітність повинна бути подана не пізніше 28 лютого наступного за звітним року.

З метою дотримання порядку, встановленого для прийняття рішення про надання згоди на вчинення значного правочину (його схвалення), слід виходити із даних останньої оприлюдненої фінансової звітності станом на момент вчинення такого правочину, а не з тієї, яка буде оприлюднена в майбутньому, хоч і в установлені для цього строки. Тотожна правова позиція міститься в постанові КГС ВС від 09.09.2020 у справі № 925/1224/18.

На дату укладення спірних договорів у вільному доступі на веб-порталі SMIDA https://smida.gov.ua/db/feed/showform/finzvit_s/9973, останньою оприлюдненою була фінансова звітність станом на 31.12.2018. Загальна вартість активів (рядки 1095, 1195, 1200) за вказаною фінансовою звітністю складала 6 506 500 грн. Таким чином, усі правочини предмет яких перевищував 650 650 грн. (10% від загальної вартості активів) були значними та підлягали погодженню. Так як загальна вартість проданого за спірними договорами майна склала 929 200 грн, правочин з продажу такого майна мав бути погоджений наглядовою радою.

Основною метою діяльності ПрАТ «Чернівецький завод «Індустрія» залишається виробництво дроту. Для здійснення діяльності товариством використовується основні засоби (нерухоме майно). Органами управління, в тому числі загальними зборами акціонерів не приймалися рішення про припинення діяльності товариства або про зміну діяльності з виробничої на продаж нерухомості. Проте, у вересні 2024 року генеральний директор товариства відчужив все належне нерухоме майно по вул.Севастопольська, 38, м. Чернівці.

Нерухоме майно за спірними договорами з ТОВ «ТД «Центральний» та ТОВ «Альмасен Інвест» продане за заниженими цінами. На даний час надати докази продажу за заниженою вартістю не є можливим, так як для цього повинна бути виготовлена оцінка відповідно до приписів закону. Для з'ясування ринкової вартості проданого нерухомого майна Товариством замовляється оцінка майна, звіт про яку буде наданий суду після його виготовлення (пункт 34 відповіді на відзив).

Після реалізації за заниженими цінами всього нерухомого майна на користь ТОВ «ТД «Центральний» та ТОВ «Альмасен» у товариства не залишилось нерухомого майна, що унеможливлює в подальшому здійснення господарської діяльності позивача, а грошові кошти від реалізації були виведені на користь власника ТОВ ТД «Центральний» - ОСОБА_1 .

Представник відповідача у запереченнях на відповідь на відзив наполягає на відсутності дроблення правочину, оскільки згідно наявних у справі доказів, зокрема договорів купівлі продажу вбачається, що позивач зареєстрував окремі об'єкти, які є предметом спору ще у січні 2024.

Відповідно на кожен об'єкт укладався окремий договір купівлі продажу, оскільки такі договори підтягувались у електронну справу та в подальшому передавались в інвентаризаційну справу для зберігання.

Крім того, у самого позивача ці об'єкти також обліковуються окремо, оскільки на кожен об'єкт видавалась бухгалтерська довідка щодо вартості кожного об'єкту. Також і сам реєстратор наполягав, щоб на кожен об'єкт був окремий договір купівлі продажу. Відповідачу, як покупцю, було без різниці скількома договорами оформлювати купівлю продаж.

Договори купівлі продажу були укладені впродовж двох днів, однак це сталось виключно з за того, що у місті відбувались відключення світла, відтак фізично не змогли оформити усі договори за один день.

У цій справі представник відповідача зазначає, що не можна посилатись на оприлюднену звітність за 2018 рік, оскільки правочини відбулись через 6 місяців після того, як мала бути оприлюднена звітність, та з тієї інформації, яка не є оприлюдненою, в розумінні вимог до акціонерних товариств (а саме на сайті SMIDA.GOV), то товариство не порушило обмеження.

Відповідач вважає, що правочини вчинені відповідно до вимог законодавства, відповідач діяв розумно та добросовісно.

Відповідно до наданих документів (надання згоди як Наглядовою радою так і загальними зборами акціонерів) - позивач мав право на укладання правочинів: до 25 відсотків вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності товариства (у зв'язку з рішенням НР від 08.06.2016 р.); понад 25 відсотків вартості активів, за даними останньої річної фінансової звітності товариства (у зв'язку з рішеннями загальних зборів акціонерів).

Не має значення один правочин уклав позивач чи декілька - наявна згода на укладання правочинів вищими органами управління товариства.

Оскільки господарська діяльність позивачем не велася (виробництво дроту), позивачу не завдано збитків, більше того, за отримані кошти позивач погасив частково заборгованість.

У додаткових поясненнях представник відповідача зазначив, що зібраних виконавцем звіту, наданого позивачем, вихідних даних щодо характеристик об'єкта оцінки (неналежний візуальний огляд, не визначення наявності/відсутності/ підключення інженерних комунікацій) недостатньо для проведення оцінки відповідно до мети оцінки та обраного виду вартості. Фотоматеріали неналежної якості, відсутні фото всередині приміщень. Ці зауваження є порушеннями п. 51, 52, 53 Національного стандарту 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».

Об'єкти дослідження поділяються на спеціалізовані та неспеціалізовані. Вартість спеціалізованих об'єктів повинна розраховуватися з допомогою витратного підходу (з врахуванням вартості земельно компоненти. Зібраних експертом даних (об'єктів порівняння) недостатньо для використання регресивного методу.

Також при розрахунку вартості об'єктів дослідження регресивним методом не враховані такі ціноутворюючі фактори, як правовий статус земельної ділянки, група капітальності, некоректно проведені коригування на інженерні комунікації та технічний стан об'єктів.

Некоректне визначення технічного стану та виду необхідного ремонту може суттєво вплинути на результати розрахунку ринкової вартості об'єктів, у випадку необхідності проведення капітального ремонту неврахування цього фактору може суттєво завищити ринкову вартість об'єкта дослідження.

Відповідач у додаткових поясненнях вважає, що усі додаткові пояснення позивача не можуть бути враховані судом, оскільки заперечення будується на законодавстві про експертизу. Однак це не є висновком експертизи, а є оцінкою, яка вчинена відповідно до законодавства про оцінку майна та майнових прав. Такими діями позивач вкотре вводить суд в оману та створює у суду негативне ставлення до сторони, що не сприяє об'єктивному вирішенню справи.

Позивач не призначав експертизу, експертиза призначається лише судом або органом досудового розслідування. Не може не власник майна забезпечити доступ до приміщень. До власника майна (відповідача) ніхто не звертався. Оцінювач Свістунов І.С. на об'єктах, які належать відповідачу, не знаходився, його туди ніхто не допускав і власника (відповідача) не викликали на огляд та оцінку, власник (відповідач) не бачив оцінювача Свістунова І.С. та не перевіряв його документи та повноваження. Відповідно висновок є незаконним та не відповідає вимогам законодавства (у т.ч. п. 3.9 Інструкції, на яку сам позивач посилається).

Фотографії об'єктів, які містяться у висновку позивача, не підтверджують наявність оцінювача на об'єкті. Ці фотографії вчинені іншими невідомими особами, про що свідчить манера фотографування, а саме спроба сфотографувати так, щоб ніхто не бачив.

Оцінювач не користувався матеріалами технічної інвентаризації, оскільки такі матеріали відсутні. Усі відомості взяті з витягів з реєстру будівельної діяльності. Таким чином висновок не відповідає ні законодавству про оцінку, ні інструкції з проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Представник позивача в додаткових поясненнях зазначив, що при розгляді даної справи він подав заяву про долучення висновку судової оціночно-будівельної експертизи. Висновок експертизи підготовлений на замовлення ПрАТ «Чернівецький завод «Індустрія» та стосується дійсної ринкової вартості відчужених будівель на дату укладення спірних правочинів.

Як вбачається зі змісту висновку експертизи (п.17 стор.6 висновку), експерт здійснив виїзд та візуальне обстеження об'єктів експертизи 03.10.2025. Виїзд, прибуття та огляд об'єктів погоджений із позивачем як замовником експертизи.

Позивач підтверджує наявність експерта по вул. Севастопольська, 38 (місце знаходження спірних будівель) 03.10.2025.

Також до висновку експертизи додані фотографії (стор.42-51 висновку), які підтверджують факт фізичної присутності експерта під час візуального обстеження об'єктів експертизи (фотографії зроблені експертом).

Під час візуального обстеження будівель була відсутня потреба в участі інших осіб, в тому числі представників відповідача. З урахуванням проведення візуального обстеження (що підтверджується фотографіями будівель) відсутність інших осіб не вплинула на достовірність експертизи.

Позивач на підтвердження факту заниження договірної вартості будівель відносно їх ринкової вартості (що в свою чергу свідчить про необхідність отримання згоди на укладення спірних правочинів як значних, та про зловмисну домовленість представників сторін з метою виведення майна за заниженими цінами) надав висновок судової оціночно-будівельної експертизи. Вказаний висновок експертизи виконаний у відповідності до вимог законодавства, є правильним та обґрунтованим.

Натомість, відповідач не надав доказів на спростування визначеної ринкової вартості будівель. Зокрема, ТОВ «ТД «Центральний» не довело, що в разі врахування його доводів (щодо візуального обстеження будівель, використання оціночних підходів, використання регресійного методу) отримана ринкова вартість будівель була б нижчою і відповідала б їх договірній вартості. Надані відповідачем пояснення щодо невідповідності висновку експертизи за своєю суттю є технічними (про що прямо зазначено в його письмових поясненнях в абз.3 стор.9 пояснень) та фактично зводяться до незгоди відповідача із таким висновком.

З огляду на підготовку висновку експертизи ПрАТ «Чернівецький завод «Індустрія» отримало та підписало акт здачі-приймання від 22.10.2025 про надання послуг згідно договору № 30/09-2025 від 30.09.2025 (далі - «акт»).

За змістом акту вартості робіт (послуг), позивач прийняв роботи з підготовки висновку експертизи, робота виконана в повному обсязі, сторони претензій одна до одної щодо повернення матеріалів, речових доказів та терміну виконання не мають.

Вказане у сукупності свідчить про те, що ПрАТ «Чернівецький завод «Індустрія» отримало послуги з проведення експертизи. Позивач поніс судові витрати на проведення експертизи у розмірі 115 000 грн, які просить стягнути з відповідача.

Представник позивача звернувся з заявою про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з відповідача 80 000,00 грн правничої допомоги.

Заявлені судові витрати складають твердий (фіксований) гонорар адвоката Гінінгера А.З. При цьому, витрачений адвокатом час на підготовку процесуальних документів у справі №926/2855/25 без урахування представництва інтересів клієнта в суді складає 62 години. У разі обрання погодинної ставки гонорару у відповідності до рекомендацій Ради адвокатів Харківської області та Полтавської області (0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за годину роботи ~ 1 500 грн.) гонорар адвоката був би співмірним (93 000 грн.) із твердим (фіксованим).

Розмір судових витрат позивача зазначений у розмірі твердого гонорару адвоката та відповідає середньому розміру погодинного гонорару адвоката підготовку процесуальних документів. Витрати на підготовку позовної заяви, відповіді на відзив, заяви про доповнення підстав позову, заяви про забезпечення позову є неминучими, так як безпосередньо пов'язані з розглядом справи (позовна заява, відповідь на відзив) та діями відповідача по невизнанню позову (письмові пояснення, заява про доповнення підстав позову).

Ця справа є важливою для позивача, так як стосується 50% усіх основних засобів ПрАТ «Чернівецький завод «Індустрія», які є єдиним джерелом доходу прибутку підприємства. Від вирішення цієї справи залежить подальша доля та можливість функціонування позивача. Таким чином, ця справа має важливе значення для позивача, що зумовило його представництво кваліфікованим спеціалістом у галузі права, адвокатом.

Окрім того, спір у цій справі є корпоративним. Така категорія спорів є складною, так як пов'язана з комплексними правовідносинами. У зв'язку з цим від учасників спору та арбітра вимагається наявність глибокої експертизи. Це в свою чергу зумовлює рівень винагороди адвоката.

Представник відповідача в запереченнях на заяву щодо стягнення судових витрат зазначив, що у справі не було ухвалено жодного судового рішення про проведення судової експертизи. Позивач надав створену на його замовлення оцінку незалежного оцінювача. Відтак це не відноситься до судових витрат в розумінні п. 3 ч. 3 ст. 123 ГПК України.

Приписи п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України зазначають, що позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.

Частина 2, 4 ст 80 ГПК України вказують, що позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Позивач не зазначав в позові про свої майбутні витрати на оцінку, не повідомляв суд про те що він вжив/вживає заходів по отриманню доказів, не повідомляв причини, з яких докази не можуть бути подані у встановлені строки.

Відтак витрати за такі докази не можуть бути стягнені судом, що відповідає правовій позиції викладеній у постанові ВП ВС від 12.11.2019 року у справі №904/4494/18.

Представник відповідача вказує, що договір укладався з ФОП Хомутовським М.В., на користь останнього сплачувались кошти, а висновок експерта складений судовим експертом Свістуновим І.С.

Позивач не надав акти виконаних робіт за надані ФОП Хомутовським Миколою Вікторовичем послуги/роботи. Відтак, за відсутності актів виконаних робіт такі роботи не виконувались, тож у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача 115 тис. грн.

Представник відповідача звернувся з клопотанням про зменшення судових витрат на правничу допомогу, в якому заперечує заявлений розмір судових витрат в сумі 80 000,00 грн, вважає його неспівмірним до предмету спору зазначив та вважає, що розмір судових витрат позивача підлягає зменшенню до 1000,00 грн.

Наданий розрахунок розміру винагороди від 28.11.2025 не відноситься до цієї справи.

Перевірка своїх документів не входить до видів адвокатської діяльності.

Крім того, адвокат такі процесуальні документи готував у справі № 926/2855/25, за позовом цього ж позивача (ПрАТ «Чернівецький завод «Індустрія») до ТОВ «ТД «Центральний» з таким самим предметом позову (про визнання недійсними договорів та витребування майна).

Крім того, надмірно завищено кількість наданих послуг по підготовці заяви про забезпечення позову.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі за рахунок відповідача, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Представник відповідача звернувся з заявою про стягнення з позивача 180 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

ІІ. Рух справи у суді

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Ніколаєву М.І.

Ухвалою суду від 02.09.2025 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 25.09.2025.

Ухвалою суду від 22.09.2025 у задоволені клопотання представника відповідача (вх. № 3165 від 22.09.2025) про проведення судового засідання 25.09.2025 в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою суду від 25.09.2025 підготовче засідання відкладено на 09.10.2025, судове засідання постановлено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника відповідача - Василика Віталія Валентиновича за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" зареєстрованого в системі ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

30.09.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області - Скінтей Юлію Іллівну.

До початку судового засідання 09.10.2025 від представника позивача надійшло клопотання про витребування у відповідача для огляду оригіналів документів.

Ухвалою суду від 09.10.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відмовлено у задоволенні клопотання про залучення третьої особи, витребувано у відповідача для огляду оригінали документів, підготовче засідання відкладено на 05.11.2025.

17.10.2025 від представника відповідача надійшла заява, в якій останній, керуючись ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 112 Закону України «Про акціонерні товариства», повідомив, що відповідач не може виконати ухвалу суду про надання оригіналів документів, оскільки у нього вони відсутні і їх у нього ніколи не було.

Відповідач лише вказав, що отримав ці документи у колишнього директора позивача та особисто бачив оригінали цих документів.

27.10.2025 від представника позивача надійшла заява про доповнення підстав позову, в якій позивач, до раніше зазначених у позові підстав, доповнив їх додатковою - щодо зловмисної домовленості представників сторін.

Крім того, представник позивача повідомив суд, що ПрАТ «Чернівецький завод «Індустрія» отримало від судового експерта Свістунова Ігоря Сергійовича (свідоцтво № 1623 від 22.03.2013) висновок судової будівельно оціночної експертизи №С2235/10-2025 від 22.10.2025, який долучив до поданої заяви.

05.11.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи наявних у відповідача звітів про оцінку.

Протокольною ухвалою від 05.11.2025 оголошено перерву до 12.11.2025.

11.11.2025 від представника позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку позивачу для надання висновку судової оціночно-будівельної експертизи №С2235/10-2025 від 22.10.2025.

12.11.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи наявних у відповідача копій звітів про оцінку майна.

Протокольною ухвалою від 12.11.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 18.11.2025.

У судовому засіданні 18.11.2025 представник позивача підтримав подану 27.10.2025 заяву про доповнення підстав позову та просив долучити до матеріалів справи висновок судової будівельно- оціночної експертизи №С2235/10-2025 від 22.10.2025.

Розглянувши заяву представника позивача про доповнення підстав позову, суд встановив, що вона подана до закінчення підготовчого засідання, відповідає встановленим ГПК України вимогам, відтак задовольняється судом.

Оскільки у відповіді на відзив представник позивача завчасно попередив суд про те, що для з'ясування ринкової вартості проданого нерухомого майна позивачем замовлено оцінку майна, звіт про яку буде наданий суду після його виготовлення, висновок судової оціночно-будівельної експертизи №С2235/10-2025 від 22.10.2025 суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 18.11.2025 підготовче судове засідання відкладено на 04.12.2025. Встановлено відповідачу строк до 28.11.2025 для подання відзиву на позов з врахуванням заяви про доповнення підстав позову. Витребувано у відповідача для огляду у судовому засіданні оригінал висновку про вартість майна, доданого ним до клопотання від 12.11.2025. Судове засідання, призначене на 04.12.2025 постановлено провести за участю представника відповідача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 04.12.025 призначено підготовче судове засідання на 22.12.2025.

Ухвалою суду від 22.12.2025 виправлено допущену описку в ухвалі суду від 04.12.2025, а саме: замість "призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 14:00 годину 22 грудня 2025 року" - виправлено на "призначити підготовче судове засідання на 14:00 годину 22 грудня 2025 року".

Ухвалою суду від 22.12.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 22.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20.01.2026.

Ухвалою суду від 23.12.2025 задоволено клопотання представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Судове засідання постановлено провести за участю представника відповідача по справі №926/2855/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 20.01.2026 судове засідання відкладено на 10.02.2026.

В судовому засіданні 10.02.2026 оголошено перерву до 17.02.2026.

Ухвалою суду від 11.02.2026 задоволено клопотання представника відповідача про участь в судовому засіданні 17.02.2026 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 17.02.2026 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 03.03.2026.

Ухвалою суду від 27.02.2026 задоволено клопотання представника відповідача про участь в судовому засіданні 03.03.2026 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 03.03.2026 оголошено перерву до 16.03.2026.

13.03.2026 від представника відповідача надійшли клопотання про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференцзв'язку з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 13.03.2026 клопотання представника відповідача (вх.№1015,1016) про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено, судові засідання по справі №926/2855/25 постановлено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника відповідача.

16.03.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із залученням в іншому судовому процесі.

16.03.2026 судове засідання не відбулось, у зв'язку із неможливістю налагодження коректної роботи підсистеми відеоконференцзв'язку, про що складено акт про неможливість проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 16.03.2026 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 23.03.2026.

23.03.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю в іншому судовому засіданні

Протокольною ухвалою від 23.03.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 31.03.2026.

Представника відповідача повідомлено, що у судовому засіданні, що відбулося 23.03.2026 оголошено перерву на 31.03.2026 наявним у справі повідомленням, яке доставлена до електронного кабінету в системі ЄСІТС, що підтверджується довідкою від 24.03.2026.

У судовому засіданні 31.03.2026 оголошено перерву до 03.04.2026.

Відповідач явку свого представника у судове засідання 03.04.2026 не забезпечив.

Присутній в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до ст.240 ГПК України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим кодексом.

У судовому засіданні 03.04.2026 проголошено скорочене рішення.

III. Фактичні обставини справи, встановлені судом

На підставі відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, датою державної реєстрації ПАТ «Чернівецький завод «Індустрія» є 29 грудня 1995 року.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.08.2010 на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 10.08.2010 №516/14 ПАТ «Чернівецький завод «Індустрія» належать будівлі та споруди за адресою Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Севастопольська, 38, а саме: прохідна-магазин літ. А-А площею 36,50 кв.м, адмінбудівля літ. Б площею 208,90 кв.м, клуб літ. В площею 301,20 кв.м, ланцюговий цех літ.Г площею 205,40 кв.м, ланцюговий цех літ. Д площею 454,00 кв.м, ланцюговий цех літ. Е площею 163,10 кв.м, ланцюговий цех літ.Ж площею 175, 60 кв.м, травильний цех літ. З площею 392,60 кв.м, дротяна дільниця літ. І площею 528,00 кв.м, майстерня літ.К площею 608,60 кв.м, кузня літ.Л площею 81,80 кв.м, майстерня-гараж 459,00 кв.м, склад літ. М-М площею 194,30 кв.м, склад літ.н площею ПММ літ. П площею 68,10 кв.м, термовідділення літ. Р площею площею 232,90 1639,00 кв.м, кв.м, вагова бойлерна літ. С площею 27,80 кв.м, цвяховий цех літ. Т площею 127,80 літ. У площею 74,70 кв.м, гараж літ. Ф-Ф градирня літ. Ч, кв.м, трансформаторна літ. Ц площею 65,00 кв.м, навіс літ. Ч, 439,00 компресорна літ.Ш площею 33, 60 кв.м, склад літ. Щ площею вузол кв.м, гараж літ.Ю площею 322,30 кв.м, насосна літ.Я, водомірний літ.Я', навіс літ.Т, пожежний резервуар I, ресивер II, підпірна стінка III, IV, підкранова колія козлового крана V, залізнична колія VI, склад VII, огорожа № 1-3.

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав від 27.10.2010 ПАТ «Чернівецький завод «Індустрія» належало право власності на будівлі та споруди за адресою Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Севастопольська, 38.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань посаду генерального директора ПАТ «Чернівецький завод «Індустрія» з 14.03.2013 займав ОСОБА_2 .

В матеріалах справи наявний іпотечний договір від 18.09.2013, згідно якого ПАТ «Чернівецький завод «Індустрія» передало ПАТ «Український інноваційний банк» нерухоме майно - нежитлові будівлі та споруди, розташовані на вул. Севастопольській 38 в м. Чернівці, загальною площею 6839,20 кв.м. Ринкова вартість вищевказаних нежитлових будівель згідно звіту про оцінку майна від 17.05.2013 складала 9 981 929,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи 28.04.2015 загальні збори позивача прийняли ряд рішень, зокрема надали попередню згоду на вчинення значних правочинів.

20.04.2017 загальними зборами акціонерів позивача (протокол № 01/2017) (секретар ОСОБА_3 ) надано попередню згоду на вчинення значних правочинів.

Доказів надання в подальшому попередньої згоди на вчинення значних правочинів матеріали справи не містять.

В матеріалах справи наявний статут ПрАТ "Чернівецький завод "Індустрія"/нова редакція, затверджений загальними зборами акціонерів ПрАТ "Чернівецький завод "Індустрія" протокол № 01/2017 від 20 квітня 2017 року.

Згідно змісту вказаного статуту, а саме пункту 3.1., товариство є юридичною особою, має право від свого імені вчиняти будь-які правочини, набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді від свого імені. Товариство наділене власними основними і оборотними засобами, має самостійний баланс, поточні та інші рахунки в банках, здійснює свою діяльність на принципах повного господарського розрахунку та самоокупності. Товариство має круглу та інші печатки, штампи і бланки зі своїм найменуванням.

Пунктами 3.13, 3.14 статуту встановлено, що товариство здійснює володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у його власності, відповідно до мети своєї діяльності, призначення майна і норм чинного законодавства. товариство має право здійснювати щодо свого майна будь-які дії та вчиняти правочини, які не суперечать чинному законодавству. Товариство вчиняє значні правочини, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, перевищує 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства, виключно за рішенням наглядової ради товариства або загальних зборів акціонерів відповідно до їх компетенції, встановленої цим статутом.

Розділом 9 статуту ПрАТ унормовано, що органами управління товариства є: загальні збори акціонерів; наглядова рада товариства; одноосібний виконавчий орган товариства - генеральний директор. Органом контролю товариства є ревізійна комісія товариства.

Згідно статуту ПрАТ "Чернівецький завод "Індустрія", а саме пунктів 12.1., 12.2. генеральний директор є одноосібним виконавчим органом товариства, здійснює управління поточною діяльністю товариства та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими цим статутом, рішеннями загальних зборів та наглядової ради. Генеральний директор підзвітний загальним зборам та наглядовій раді та організовує виконання їх рішень. До компетенції генерального директора належить вирішення всіх питань, пов'язаних керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

Підпунктами 11.2.15., 11.2.17. пункту 11.2. вищевказаного статуту передбачено, що, до компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених цим статутом, а також переданих на вирішення наглядової ради загальними зборами. До виключної компетенції наглядової ради, окрім іншого, належить: прийняття рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства; прийняття рішення про вчинення товариством правочинів (укладення договорів) з відчуження основних засобів.

Разом з тим, за змістом абз. 4 пункту 10.45. статуту ПрАТ "Чернівецький завод "Індустрія", рішення про надання згоди на вчинення значного правочини, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства, приймається більш як 50 відсотків голосів акціонерів від її загальної кількості. Якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийти рішення про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочини та їх граничної сукупної вартості. При цьому залежно від граничної сукупної вартості таких правочинів повинні застосовуватися відповідні положення, передбачені чинним законодавством. Забороняється ділити предмет правочину з метаю ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийнята рішень про вчинення значного правочину.

Пунктом 11.2. статуту передбачено, що до компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених цим статутом, а також переданих на вирішення наглядової ради загальними зборами. До виключної компетенції наглядової ради належить:

прийняття рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майни або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства (пункт 11.2.15. статуту);

прийняття рішення про надання згоди на вчинення правочину із заінтересованістю; відхилення правочину із заінтересованістю, прийняття рішення щодо внесення питання про надання згоди на вчинення правочину із заінтересованістю, на вирішення загальних зборів (пункт 11.2.16. статуту);

прийняття рішення про вчинення товариством правочину з відчуження основних засобів (укладення договорів) ( пункт 112.17. статуту).

Згідно даних фінансової звітності ПАТ «Чернівецький завод «Індустрія» за 2023 рік (Баланс на 13.12.2023), загальна вартість активів товариства склала 7 242 900 грн. Фінансова звітність опублікована на веб-сайті товариства, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою з сайту товариства.

Зокрема, укладено такі договори купівлі-продажу з відстроченням платежу: від 04.09.2024, реєстраційний номер №2135 щодо продажу трансформаторної літера Ц, загальною площею 65,00 кв.м., за договірною вартістю 48 000 грн. з ПДВ; від 04.09.2024, реєстраційний номер №2136 щодо продажу ланцюгового цеху літера Г, загальною площею 205,40 кв.м., за договірною вартістю 115 200 грн. з ПДВ; від 04.09.2024, реєстраційний номер №2137 щодо продажу ланцюгового цеху літера Д, загальною площею 454,00 кв.м., за договірною вартістю 180 000 грн. з ПДВ; від 04.09.2024, реєстраційний номер №2138 щодо продажу ланцюгового цеху літера Е, загальною площею 163,10 кв.м., за договірною вартістю 54 000 грн. з ПДВ; від 05.09.2024, реєстраційний номер №2155 щодо продажу гаражу літера Ф-Ф', загальною площею 127,80 кв.м., за договірною вартістю 54 000 грн. з ПДВ; від 05.09.2024, реєстраційний номер №2156 щодо продажу складу VII, загальною площею 304,20 кв.м., за договірною вартістю 84 000 грн. з ПДВ; від 05.09.2024, реєстраційний номер №2157 щодо продажу насосної літера Я, загальною площею 9,40 кв.м., за договірною вартістю 10 000 грн. з ПДВ; від 05.09.2024, реєстраційний номер №2158 щодо продажу травильного цеху літера З, загальною площею 392,60 кв.м., за договірною вартістю 54 000 грн. з ПДВ; від 05.09.2024, реєстраційний номер №2159 щодо продажу дротяної дільниці літера І, загальною площею 528 кв.м., за договірною вартістю 164 400 грн. з ПДВ.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи договорів (реєстраційні номери №2134-2138 від 04.09.2024 та №2155-2159 від 05.09.2025, договірна вартість проданих будівель складає: 763 600,00 грн.

Вищевказані договори приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Скінтей Ю.І.

Згідно наявних в справі платіжних інструкцій відповідач кошти позивачу за вказане майно сплатив в сумі 763 600 грн.

Станом на дату вчинення спірних договорів в товаристві діяла наглядова рада, що підтверджується відомостями про органи управління, розміщеними на веб-порталі SMIDA https://smida.gov.ua/db/feed/showform/orgupr/9973

Судом встановлено, що наглядова рада товариства згоду на укладення вищевказаних договорів не надавала, рішення про укладення договорів не приймала.

В матеріалах справи наявна роздруківка з веб-порталу SMIDA https://smida.gov.ua/db/feed/showform/finzvit_s/9973 фінансова звітність яка оприлюднена станом на 31.12.2018, вартість активів згідно якої (рядки 1095, 1195, 1200) складала 6 506 500 грн.

Крім того, в матеріалах справи також наявні договори купівлі-продажу нерухомого майна від 19.04.2024, згідно яких інша частина комплексу будівель товариства відчужена ТОВ «Альмасен Інвест».

Рішенням загальних зборів учасників ПрАТ «Чернівецький завод «Індустрія», оформленим протоколом № 1 від 05.06.2025 вирішено звільнити з посади генерального директора ОСОБА_2 та призначити новим генеральним директором ОСОБА_4 .

Позивач стверджує, що під час здійснення інвентаризації майна новий генеральний директор отримав інформацію про відчуження належного товариству майна. Зокрема, за даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником спірного майна є ТОВ «ТД Центральний». У товариства будь-яких договорів про відчуження нерухомого майна не було, їх копії позивач отримав від нотаріуса, який посвідчував оспорені правочини.

В матеріалах справи наявні висновки про вартість майна видані оцінювачем Чередніченко Н.В. , яка діяла у складі ТОВ "Ан Діон Вест", датовані 02.08.2024. За змістом усіх висновків, вони виконані із використанням порівняльного та дохідного підходів на замовлення ПрАТ "Чернівецький завод "Індустрія". Отримана за результатами оцінки ринкова вартість будівель відповідає вартості, вказаній у спірних правочинах.

В матеріалах справи відсутні докази затвердження органом управління позивача ринкової вартості вищевказаних будівель.

Згідно наявного в матеріалах справи висновку судової будівельно-оціночної експертизи №С2235/10-2025 від 22.10.2025 зробленого судовим експертом Свістуновим Ігорем Сергійовичем (свідоцтво № 1623 від 22 березня 2013 року), станом на 04.09.2024 року, ринкова вартість трансформаторної (літ. «Д») загальною площею 65,0 кв.м, становила (без урахування ПДВ) - 159 200 грн, ланцюгового цеху (літ. «Г») загальною плошею 205.4 кв.м становила (без урахування ПДВ) - 673 300 грн, ланцюгового цеху (літ. «Д») загальною площею 454,0 кв.м становила (без урахування ДВ) - 2 714 900 грн, ланцюгового цеху (літ. «Е») загальною площею 163.1 кв.м. становила (без урахування ПДВ) - 975 300 грн, ринкова вартість у стані та цінах станом на 05.09.2024 гаражу (літ. «Ф-Ф'») загальною площею 127,8 кв.м, становила (без урахування ПДВ) - 764 500 грн, вартість наявних конструктивних елементів травильного цеху (літ. « 3») загальною площею 392,6 кв.м становила (без урахування ПДВ) - 1 108 500 грн, вартість дротяної (літ. «І») загальною площею 528,0 кв.м. становила без урахування ПДВ) 2 777 800,00 грн. Відтак, згідно наданого позивачем висновку експерта, ринкова вартість відчуженого майна, станом на вересень 2024 року становить 9 173 500,00 грн.

IV. Позиція суду по суті спору

Згідно статті 11 ЦК України (надалі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об'єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

За змістом частини 1 статті 202 ЦК України , правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 вказаного Кодексу закріплені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину та встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є насамперед вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.

Суд зауважує, що органи юридичної особи у цивільному праві не визнаються учасниками цивільних відносин; учасником правочину виступає юридична особа.

04.09.2029 та 05.09.2024 генеральний директор ОСОБА_2., діючи від імені ПрАТ «Чернівецький завод «Індустрія», на підставі статуту уклав ряд договорів купівлі-продажу з ТОВ «ТД «Центральний». Вказані договори тотожного змісту, предметом яких є продаж нерухомого майна, яке входить до майнового комплексу будівель по вул. Севастопольській, 38. Зокрема укладено такі договори купівлі-продажу з відстроченням платежу: від 04.09.2024, реєстраційний номер №2135 щодо продажу трансформаторної літера Ц, загальною площею 65,00 кв.м., за договірною вартістю 48 000 грн. з ПДВ; від 04.09.2024, реєстраційний номер №2136 щодо продажу ланцюгового цеху літера Г, загальною площею 205,40 кв.м., за договірною вартістю 115 200 грн. з ПДВ; від 04.09.2024, реєстраційний номер №2137 щодо продажу ланцюгового цеху літера Д, загальною площею 454,00 кв.м., за договірною вартістю 180 000 грн. з ПДВ; від 04.09.2024, реєстраційний номер №2138 щодо продажу ланцюгового цеху літера Е, загальною площею 163,10 кв.м., за договірною вартістю 54 000 грн. з ПДВ; від 05.09.2024, реєстраційний номер №2155 щодо продажу гаражу літера Ф-Ф', загальною площею 127,80 кв.м., за договірною вартістю 54 000 грн. з ПДВ; від 05.09.2024, реєстраційний номер №2156 щодо продажу складу VII, загальною площею 304,20 кв.м., за договірною вартістю 84 000 грн. з ПДВ; від 05.09.2024, реєстраційний номер №2157 щодо продажу насосної літера Я, загальною площею 9,40 кв.м., за договірною вартістю 10 000 грн. з ПДВ; від 05.09.2024, реєстраційний номер №2158 щодо продажу травильного цеху літера З, загальною площею 392,60 кв.м., за договірною вартістю 54 000 грн. з ПДВ; від 05.09.2024, реєстраційний номер №2159 щодо продажу дротяної дільниці літера І, загальною площею 528 кв.м., за договірною вартістю 164 400 грн. з ПДВ.

Звертаючись із позовом до суду, позивач вказує, що генеральний директор ПрАТ "Чернівецький завод "Індустрія" з перевищенням повноважень та без погодження з наглядовою радою товариства уклав з ТОВ «ТД «Центральний» договори купівлі-продажу нерухомого майна (із ознаками "дроблення" предмету правочину у спірних договорах та приховування єдиного правочину із продажу комплексу будівель, що в свою чергу суперечить положенням статуту товариства), предметом яких є продаж відповідачу належного товариству майна. Судом встановлено, що загальна вартість 772 700,00 грн. Разом з тим, незважаючи на усвідомлення наявності обмежень у повноваженнях генерального директора, відповідач все одно уклав спірні договори (правочин, зміст якого прихований такими договорами), що в свою чергу свідчить про недобросовісну поведінку відповідача.

З огляду на вказані підстави позову, суду необхідно дослідити та встановити ринкову вартість відчуженого майна; повноваження директора на укладення означених договорів; необхідність, наявність та дійсність згоди наглядової ради товариства на укладення значного правочину; правомірність дій директора товариства та покупця; наявність підстав для визнання недійсним укладених договорів та повернення покупцем на користь продавця відчуженого майна.

Стосовно визначення ринкової вартості відчуженого майна.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи договорів №2134-2138 від 04.09.2024 та №2155-2159 від 05.09.2025, договірна вартість проданих будівель складає: 763 600,00 грн. Вказана вартість майна підтверджується наявними в матеріалах справи висновками про вартість майна від 02.08.2024, складених оцінювачем - Товариством з обмеженою діяльністю "Ан Діон Вест".

В той же час, суд звертає увагу на наступне.

За змістом частини 1 статті 9 Закону України "Про акціонерні товариства", ринкова вартість майна визначається відповідно до вимог цього Закону та затверджується наглядовою радою або радою директорів такого товариства. Ринкова вартість майна (крім цінних паперів та інших фінансових інструментів) у разі здійснення його оцінки відповідно до вимог цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на основі результатів незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Ринкова вартість майна (крім цінних паперів та інших фінансових інструментів) у разі здійснення його оцінки відповідно до вимог цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на основі результатів незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Висновки про вартість майна видані 02.08.2024оцінювачем Чередніченко Н.В., яка діяла у складі ТОВ "Ан Діон Вест". За змістом усіх висновків, вони виконані із використанням порівняльного та дохідного підходів на замовлення ПрАТ "Чернівецький завод "Індустрія". Отримана за результатами оцінки ринкова вартість будівель відповідає вартості, вказаній у спірних правочинах.

Разом з тим, визначена такими особами ринкова вартість будівель мала бути затверджена рішенням органу управління позивача, у відповідності до вказаних вище вимог Закону, проте матеріали справи доказів такого затвердження не містять.

В той же час, ПрАТ "Чернівецький завод "Індустрія" отримало від судового експерта Свістунова Ігоря Сергійовича (свідоцтво № 1623 від 22 березня 2013 року) висновок судової будівельно оціночної експертизи №С2235/10-2025 від 22 жовтня 2025 року, який долучено до матеріалів справи. Вказаний висновок суд долучив до матеріалів справи, оскільки у відповіді на відзив представник позивача завчасно попередив суд про те, що для з'ясування ринкової вартості проданого нерухомого майна позивачем замовлено оцінка майна, звіт про яку буде наданий суду після його виготовлення.

Згідно наявного в матеріалах справи висновку судової будівельно оціночної експертизи №С2235/10-2025 від 22.10.2025 зробленого судовим експертом Свістуновим Ігорем Сергійовичем (свідоцтво № 1623 від 22 березня 2013 року), станом на 04.09.2024 року, ринкова вартість трансформаторної (літ. «Д») загальною площею 65,0 кв.м, становила (без урахування ПДВ) - 159 200 грн, ланцюгового цеху (літ. «Г») загальною плошею 205.4 кв.м становила (без урахування ПДВ) - 673 300 грн, ланцюгового цеху (літ. «Д») загальною площею 454,0 кв.м становила (без урахування ДВ) - 2 714 900 грн, ланцюгового цеху (літ. «Е») загальною плошею 163.1 кв.м. становила (без урахування ПДВ) - 975 300 грн, ринкова вартість у стані та цінах станом на 05.09.2024 гаражу (літ. «Ф-Ф'») загальною площею 127,8 кв.м, становила (без урахування ПДВ) - 764 500 грн, вартість наявних конструктивних елементів травильного цеху (літ. « 3») загальною площею 392,6 кв.м становила (без урахування ПДВ) - 1 108 500 грн, вартість дротяної (літ. «І») загальною площею 528,0 кв.м. становила без урахування ПДВ) 2 777 800,00 грн. Відтак, згідно наданого позивачем висновку експерта, ринкова вартість відчуженого майна, станом на вересень 2024 року становить 9 173 500,00 грн.

Стосовно повноважень директора та необхідності, наявності та дійсності згоди наглядової ради товариства на укладення значного правочину.

Як вбачається із преамбули укладених договорів, продавцем майна є приватне акціонерне товариство "Чернівецький завод "Індустрія". Згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, датою державної реєстрації товариства є 29 грудня 1995 року.

Основний закон, що регулює діяльність акціонерних товариств в Україні - це Закон України "Про акціонерні товариства" № 2465-IX від 27 липня 2022 року (який замінив старий Закон України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17 вересня 2008 року), що визначає порядок створення, діяльності, припинення та захисту прав акціонерів.

Згідно положень статті 3 Закону України "Про акціонерні товариства" від 27 липня 2022 року № 2465-IX, акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Відповідно до частини 1 статті 15 вказаного Закону, установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Як вбачається із матеріалів справи, редакцією, чинною на час укладення оспорюваних договорів був статут ПрАТ "Чернівецький завод "Індустрія"/нова редакція, затверджений загальними зборами акціонерів ПАТ "Чернівецький завод "Індустрія" протокол № 01/2017 від 20 квітня 2017 року.

Пунктами 3.13, 3.14 статуту встановлено, що товариство здійснює володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у його власності, відповідно до мети своєї діяльності, призначення майна і норм чинного законодавства. Товариство має право здійснювати щодо свого майна будь-які дії та вчиняти правочини, які не суперечать чинному законодавству. Товариство вчиняє значні правочини, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, перевищує 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства, виключно за рішенням наглядової ради товариства або загальних зборів акціонерів відповідно до їх компетенції, встановленої цим статутом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 92 ЦК України (у редакції, чинній на час укладення оспорюваних договорів) юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Частиною 2 статті 207 цього Кодексу визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно зі статтею 97 ЦК України , управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Органи юридичної особи у цивільному праві не визнаються учасниками цивільних відносин; учасником правочину виступає юридична особа. Загальні збори учасників, як вищий орган товариства, беруть участь у набутті товариством прав та обов'язків опосередковано - через формування виконавчого органу та прийняття в межах своєї компетенції обов'язкових для виконавчого органу рішень, здійснення контролю за його діяльністю, в тому числі шляхом надання згоди на вчинення виконавчим органом від імені товариства значних та інших правочинів (аналогічні за змістом висновки викладені у пунктах 80-82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі № 916/379/23).

Статтею 13 ЦК України встановлені межі здійснення цивільних прав та передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Відповідно до статті 3 ЦК України, принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб'єктивних цивільних прав, необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства (такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19-ц).

Згідно статуту ПрАТ "Чернівецький завод "Індустрія", а саме пунктів 12.1., 12.2. генеральний директор є одноосібним виконавчим органом Товариства, здійснює управління поточною діяльністю товариства та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими цим статутом, рішеннями загальних зборів та наглядової ради. Генеральний директор підзвітний загальним зборам та наглядовій раді та організовує виконання їх рішень. До компетенції генерального директора належить вирішення всіх питань, пов'язаних керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

Посаду генерального директора товариства починаючи з 14.03.2013 і станом на дату укладення оспорюваних договорів займав ОСОБА_2 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

В той же час, підпунктами 11.2.15., 11.2.17. пункту 11.2., до компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених цим статутом, а також переданих на вирішення наглядової ради загальними зборами. До виключної компетенції наглядової ради, окрім іншого, належить: прийняття рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства; прийняття рішення про вчинення товариством правочинів (укладення договорів) з відчуження основних засобів.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства", значний правочин - правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.

Отже, статутом ПрАТ "Чернівецький завод "Індустрія" встановлено виключну компетенцію наглядової ради приймати рішення, стосовно відчуження основних засобів та/або надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419 (у редакції, що діяла на момент вчинення правочину), передбачено, що датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою - дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. Річна фінансова звітність повинна бути подана не пізніше 28 лютого наступного за звітним року.

З метою дотримання порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на вчинення значного правочину (його схвалення), слід виходити із даних останньої оприлюдненої фінансової звітності станом на момент вчинення такого правочину, а не з тієї, яка буде оприлюднена в майбутньому, хоч і в установлені для цього строки. Тотожна правова позиція міститься в постанові КГС ВС від 09.09.2020 у справі № 925/1224/18.

На дату укладення спірних договорів у вільному доступі на веб-порталі SMIDA https://smida.gov.ua/db/feed/showform/finzvit_s/9973, останньою оприлюдненою була фінансова звітність станом на 31 грудня 2018 року. Загальна вартість активів (рядки 1095, 1195, 1200, 1300) за вказаною фінансовою звітністю складала 6 506 500,00 грн. Таким чином, усі правочини предмет яких перевищував 650 650,00 грн. (10% від загальної вартості активів) були значними та підлягали погодженню.

Між тим, у відповідності до частини 1 статті 656 ЦК України (в редакції станом на дату існування спірних правовідносин), предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Разом з тим, за змістом абз. 4 пункту 10.45. статуту ПрАТ "Чернівецький завод "Індустрія", забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

Висновок, що значного правочину товариством укладено не було, лише з тих підстав, що продаж майна відповідача відбувався за окремими договорами, які не є значними, відповідно до діючого законодавства, є помилковим та суперечить чинному законодавству. Аналогічна правова позиція міститься в постанові КГС ВС від 21.08.2019 у справі №925/1224/18.

Враховуючи, що спірні будівлі перебували в розпорядженні одного і того ж власника (ПрАТ "Чернівецький завод "Індустрія"), були придбані однією і тією ж особою (ТОВ «ТД «Центральний»), посвідчувались одним і тим же нотаріусом, їх купівля-продаж могла здійснюватися шляхом вчинення одного правочину.

Укладення однотипних правочинів між тими ж сторонами щодо об'єктів, які можуть бути предметом одного правочину, свідчить про дроблення предмета правочину. Аналогічної позиції дотримується Західний апеляційний господарський суд у постанові від 14.05.2024 у справі № 914/2059/23.

Отже, товариством було укладено декілька договорів і в сукупності ринкова вартість майна, що є предметом цих договорів, перевищує відповідну відсоткову вартість активів за даними останньої річної фінансової звітності, а тому суд вважає за необхідне застосовувати до вказаних правовідносин правила, щодо значного правочину, не зважаючи на те, що ринкова вартість майна за кожним окремим договором не перевищує гранично допустиму вартість.

Суд виснує, що оскільки загальна договірна вартість проданого за спірними договорами майна склала 763 600,00 грн, правочин з продажу такого майна мав бути погоджений наглядовою радою.

Суд критично оцінює посилання відповідача на наявність згоди наглядової ради товариства на вчинення значного правочину, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства", якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про надання згоди на вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради. Рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій. Рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості.

Таким чином, компетенційні вимоги щодо вчинення акціонерним товариством значного правочину закріплені безпосередньо в законі. Вказані обмеження повноважень органу юридичної особи мають імперативний характер та спрямовані на забезпечення корпоративного контролю за розпорядженням майном товариства. Перевірка їх дотримання потребує дослідження останньої річної фінансової звітності товариства та статуту, яким можуть встановлюватися певні додаткові критерії.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, 28 квітня 2015 року загальні збори позивача прийняли ряд рішень, зокрема надали попередню згоду на вчинення значних правочинів.

20.04.2017 загальні збори акціонерів позивача (протокол № 01/2017) (секретар ОСОБА_3 ) надано попередню згоду на вчинення значних правочинів.

Разом з тим, частиною 3 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, що діяла станом на день надання згоди про вчинення значних правочинів) унормовано, якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться акціонерним товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості. При цьому залежно від граничної сукупної вартості таких правочинів повинні застосовуватися відповідні положення частини другої цієї статті.

Відтак, надана 20.04.2017 загальними зборами акціонерів позивача (протокол № 01/2017) попередня згода на вчинення значних правочинів не була реалізована та закінчила свою дію після спливу одного року.

Доказів надання в подальшому попередньої згоди на вчинення значних правочинів, матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 72 Закону України "Про акціонерні товариства", значний правочин, правочин, щодо якого є заінтересованість, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки акціонерного товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.

Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки акціонерного товариства з моменту вчинення цього правочину.

При цьому, підлягають відхиленню доводи відповідача, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину, та, що схвалення може відбутися також як у формі мовчазної згоди, так і у вигляді певних поведінкових актів (конклюдентних дій) особи - сторони правочину, оскільки такі доводи суперечать приписам законодавства.

Тотожна правова позиція міститься в постанові Касаційного господарського суду від 09.06.2021 у справі №911/3039/19.

Такої ж позиції дотримується Об'єднана палата КГС ВС у постанові від 14.04.2025 у справі №904/2465/21.

Для наступного схвалення спірних договорів необхідна згода наглядової ради товариства у формі юридичного рішення. Матеріали справи вказаного рішення не містять.

Відтак, судом встановлено, що спірні договори укладено директором товариства за відсутність обов'язкового чинного погодження керівних органів для вчинення значного правочину, необхідність якого прямо передбачена як законом так і статутом товариства.

З огляду на те, що такої згоди не отримано, спірні договори укладені генеральним директором товариства з перевищенням повноваженням, а тому підлягають визнанню недійсними.

Стосовно правомірності дій директора товариства та покупця.

Стаття 63 Закону України "Про акціонерні товариства" визначає, що посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Відтак, положеннями законодавства закріплено обов'язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов'язки) діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.

Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Згідно з частиною 1 статті 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Тобто правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють.

З метою забезпечення інтересів цієї особи, представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.

Правило, передбачене частиною 3 статті 238 ЦК України , покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань з боку представника.

При цьому, словосполучення "у своїх інтересах" потрібно розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто, бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі, на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 19.01.2021 у справі № 910/12791/19, від 12.03.2024 у справі № 910/11122/22, від 25.09.2019 у справі № 727/3501/16-ц, від 19.05.2021 у справі № 642/7417/18, від 10.11.2021 у справі № 757/50762/18-ц.

З огляду на викладене, директор, підписуючи оспорювані договори купівлі-продажу перевищив надані йому статутом повноваження, а відтак не діяв в інтересах сторони, яку представляв - ПрАТ "Чернівецький завод "Індустрія".

Разом з тим, суд виходить з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом або про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У питанні обізнаності контрагента із повноваженнями особи, яка підписує договір, слід в тому числі виходити з того, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту товариства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони цього договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (з таких же висновків виходив Верховний Суд у постановах від 05 листопада 2019 року у справі № 908/2604/18, 20 лютого 2018 у справі № 906/100/17, 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17 та 26 лютого 2019 року у справі № 925/1453/16)".

Суд вважає, що відповідач знав про обмеження, встановлені чинним законодавством, стосовно вчинення значного правочину та необхідності його попереднього юридичного схвалення керівними органами товариства, оскільки при відчуженні майна наявні ознаки "дроблення". Відповідач не може вважатись добросовісною стороною правочину, яка вчинила всіх необхідних та достатніх дій для встановлення відповідних повноважень контрагента.

Стосовно наявності підстав для визнання недійсними укладених договорів.

Положеннями статті 16 ЦК України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

За змістом частин 1-4 статті 202 ЦК України , правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України , зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Згідно положень частини 3 статті 92 ЦК України , орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов'язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов'язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів. Члени наглядової ради або ради директорів юридичної особи мають такі самі обов'язки щодо відповідної юридичної особи та повинні діяти в інтересах цієї юридичної особи та всіх її власників (акціонерів, учасників).

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Оскільки, судом вище встановлено перевищення повноважень генерального директора при укладенні правочину, а також обізнаність відповідача щодо відсутності чинного погодження на вчинення значного правочину і наявність ознак "дроблення майна" з метою реалізації продажу, спірний договір вважається судом оспорюваним правочином.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що укладення оспорюваних правочинів відбулося з порушенням норм чинного законодавства та без належних на те повноважень у генерального директора позивача та порушенням добросовісності відповідача, а тому вказані договори не відповідають вимогам законодавства, зокрема статті 207 ЦК України ; статтям 63, 70, 72 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, що діяла станом на день надання згоди про вчинення значних правочинів), тому данні правочини підлягають визнанню недійсними.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Чернівецький завод "Індустрія" про визнання договорів купівлі-продажу б/н від 04.09.2029 та 05.09.2024 генеральний директор ОСОБА_2. діючи від імені ПАТ «Чернівецький завод «Індустрія» на підставі статуту уклав ряд договорів купівлі-продажу з ТОВ «ТД «Центральний». Вказані договори тотожного змісту, предметом яких є продаж нерухомого майна, яке входить до майнового комплексу будівель по вул. Севастопольській, 38. Зокрема укладено такі договори купівлі-продажу з відстроченням платежу: від 04.09.2024, реєстраційний номер №2135 щодо продажу трансформаторної літера Ц, загальною площею 65,00 кв.м., за договірною вартістю 48 000 грн. з ПДВ; від 04.09.2024, реєстраційний номер №2136 щодо продажу ланцюгового цеху літера Г, загальною площею 205,40 кв.м., за договірною вартістю 115 200 грн. з ПДВ; від 04.09.2024, реєстраційний номер №2137 щодо продажу ланцюгового цеху літера Д, загальною площею 454,00 кв.м., за договірною вартістю 180 000 грн. з ПДВ; від 04.09.2024, реєстраційний номер №2138 щодо продажу ланцюгового цеху літера Е, загальною площею 163,10 кв.м., за договірною вартістю 54 000 грн. з ПДВ; від 05.09.2024, реєстраційний номер №2155 щодо продажу гаражу літера Ф-Ф', загальною площею 127,80 кв.м., за договірною вартістю 54 000 грн. з ПДВ; від 05.09.2024, реєстраційний номер №2156 щодо продажу складу VII, загальною площею 304,20 кв.м., за договірною вартістю 84 000 грн. з ПДВ; від 05.09.2024, реєстраційний номер №2157 щодо продажу насосної літера Я, загальною площею 9,40 кв.м., за договірною вартістю 10 000 грн. з ПДВ; від 05.09.2024, реєстраційний номер №2158 щодо продажу травильного цеху літера З, загальною площею 392,60 кв.м., за договірною вартістю 54 000 грн. з ПДВ; від 05.09.2024, реєстраційний номер №2159 щодо продажу дротяної дільниці літера І, загальною площею 528 кв.м., за договірною вартістю 164 400 грн. з ПДВ обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Стосовно наявності підстав для повернення покупцем на користь продавця відчуженого майна та необхідності застосувати двосторонню реституцію.

Згідно положень статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (частина друга статті 216 ЦК України).

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя цієї ж статті).

У постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 644/7422/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан. У цивілістичній науці та судовій практиці цей процес називають двосторонньою реституцією.

При цьому ЦК України не пов'язує можливість застосування наслідків недійсності правочину з добросовісністю сторін правочину, і добросовісність сторони до уваги не береться. Сторони зобов'язані повернути все отримане за недійсним правочином лише тому, що правочин визнано недійсним.

За змістом статті 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину (див. пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі N 909/968/16).

Так, Велика Палата Верхового Суду вказала, що за змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов'язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю. Одним з таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo antey фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов'язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов'язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов'язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України). Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у зв'язку із вчиненням недійсного правочину (частина друга статті 216 ЦК України).

Отже, ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: 1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України); 2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв'язку із вчиненням такого правочину (частина друга статті 216 цього кодексу). Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою статті 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя статті 216 ЦК України).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові від 18 вересня 2024 року Великої Палати Верховного Суду в рамках справи № 918/1043/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтверджувала правильність своїх висновків про те, що за недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов'язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину

Разом з тим, у такій категорії справ суд, задовольняючи вимогу сторони про повернення переданого за недійсним правочином майна, має також присудити стягнути з позивача на користь відповідача одержані за правочином кошти (повернути передане нею майно). Таке стягнення не є задоволенням окремої позовної вимоги, а є необхідним наслідком визнання недійсним правочину та задоволення вимоги про застосування реституції.

Інше тлумачення статті 216 ЦК України, за якого відповідач має заявити вимогу про повернення йому переданого за недійсним правочином, покладатиме на відповідача непропорційний тягар у вигляді позбавлення його майна без повернення / відшкодування всього, що інша сторона одержала на виконання недійсного правочину.

Також підхід, сформульований Великою Палатою Верховного Суду в пунктах 72 та 81.2 постанови від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20, створює низку серйозних процесуальних проблем, оскільки відповідач у такій категорії справ, щоб домогтися двосторонньої реституції, має заявляти зустрічний позов або звертатись з окремим позовом.

Однак такий "зустрічний" позов у цьому випадку суперечитиме суті категорії зустрічного позову, який за змістом частини другої статті 180 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Натомість у цьому разі "зустрічним" буде позов, спрямований не на противагу основному, а навпаки - його задоволення буде можливим тільки у випадку задоволення первісного. Якщо ж відповідач має заявити окремий позов, без відповіді залишається питання, чому цей позов не може бути заявлений у цій же справі, адже він однозначно пов'язаний з її розглядом. Це повертатиме суди до необхідності розгляду вказаного позову як зустрічного, яким він не є.

Розгляд вимоги відповідача в наступному окремому позові також невиправдано поставить його у становище, коли він вже зобов'язаний за судовим рішенням повернути майно, однак позивач у первинній справі, хоч і має в силу закону обов'язок так само здійснити повернення одержаного ним за правочином, однак такий обов'язок не забезпечений примусом держави і може бути не виконаний без окремого судового рішення.

Окрім того, цей підхід не враховує принципу процесуальної економії, оскільки орієнтує відповідачів у такій категорії справ на те, що їм належить ініціювати окреме провадження для розгляду їх вимоги, яка ґрунтуватиметься на обставинах, вже встановлених у розглянутій справі.

Отже, вказане дає підстави для висновку про те, що, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості.

Відтак, оскільки судом встановлено обставини виконання сторонами договорів купівлі-продажу (передачу майна у власність відповідача та сплату на користь позивача 763 600,00 грн його ціни) та не встановлено обставин, які б унеможливлювали двосторонню реституцію, а сторони про них не стверджували, суд дійшов висновку про те, що, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, а відтак повернення проданого майна, суд також повинен повернути від позивача на користь відповідача грошові кошти на загальну суму 763 600,00 грн. Тобто застосувати двосторонню реституцію як необхідний наслідок визнання недійсним договору та задоволення реституційної вимоги позивача.

Суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду. Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку позов задовольнити.

VІІ. Розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суд зазначає, що частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні з позовною заявою через систему "Електронний суд" сплачено судовий збір у розмірі 33 496,40 грн, що підтверджується платіжною квитанцією №2583516854 від 28.08.2025.

Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, суд покладає у повному обсязі на відповідача, з вини якого виник спір.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване у статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК України, відповідних нормах Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За нормативними приписами пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

18.08.2025 між адвокатом Гінінгером Анатолієм Залмановичем (далі - адвокат) та ПАТ "Чернівецький завод "Індсутрія" (далі - клієнт) укладено договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі діяльності клієнта в порядку та на умовах визначених цим договором.

Згідно пункту 2.5. договору, клієнт надає адвокату повноваження діяти від його імені з усіма правами наданими позивачу, апелянту, особі що подає скаргу, іншій особі у справі про визнання недійсними правочинів, укладених 04.09.2024 та 05.09.2024 ТОВ «ТД «Центральний» щодо купівлі-продажу нерухомого майна, нотаріально посвідчених за реєстраційними номерами № 2134-2138 від 04.09.2024 та №2155-2159 від 05.09.2024, на загальну договірну вартість 772 700,00 грн.

Гонорар за представництво інтересів Клієнта у справі, передбаченій цим пунктом, є твердим (фіксованим) та складає 80 000 грн за представництво інтересів в одній справі в одній інстанції (першій або апеляційній або касаційній) як на стадії розгляду справи так і на стадії судового контролю, виконання судового рішення.

28.11.2025 між сторонами підписано акт № 01/25-1/1 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги).

Підписання зазначеного акту, сторонами погоджено, що адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги (правову допомогу) відповідно до договору та вартість робіт становить тверду грошову суму 80 000,00 грн.

Крім цього, в даному акті детально зазначено опис наданих адвокатом послуг та час, витрачений на виконання відповідних робіт.

За обставинами справи, докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані адвокатом позивача до суду в межах передбаченого законом строку.

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача скористався своїм правом та звернувся до суду із клопотанням про зменшення витрат на професійну правову допомогу, в якому зазначив, що адвокат позивача готував такі саме процесуальні документи по справі № 926/2853/25, за позовом цього ж позивача, з таким самим предметом позову.

Адвокат відповідача заперечує заявлений позивачем розмір витрат у сумі 80 000,00 грн, вважає його неспівмірним до предмету спору у цій справі та просить зменшити розмір судових витрат позивача до 1 000,00 грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у свої постанові від 06.03.2019 по справі 922/1163/18 вказав, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Аналізуючи заявлені сторонами до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладене у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на об'ємність доказів по справі, складністю справи та її значенням для сторін, суд дійшов висновку задовольнити клопотання позивача про розподіл судових витрат в частині стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу та стягнути з ТОВ «ТД «Центральний» на користь ПАТ "Чернівецький завод "Індустрія" витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 80 000,00 грн.

Щодо розподілу витрат на проведення судової експертизи, суд вказує наступне.

Згідно частини 3 статті 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

Так, 30.09.2026 між ПАТ "Чернівецький завод "Індустрія" (далі - замовник) та Фізичною особою-підприємцем Хомутовським Миколою Вікторовичем (далі - виконавець) укладено договір № 30/09-2025 на виконання робіт з проведення експертизи (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору, у відповідності до запиту від замовника про проведення експертизи, виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик надати послугу з проведення експертизи та надати відповідь на питання викладені в запиті (заяві) та за результатами проведеної експертизи оформити і надати замовнику висновок експерта (-ів) (надалі - послуга), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послугу у строки та на умовах викладених даним договором.

Згідно пункту 2.1. договору, вартість проведення робіт, вказаних в п. 1.1. цього Договору, визначається в розмірі 115 000,00 грн.

Пунктом 6.4. договору, передання-прийняття послуги здійснюється за місцезнаходженням виконавця, або іншою адресою, яка вказана замовником шляхом підписання акта приймання-передачі послуг.

Відповідно до пункту 6.7. договору, послуги вважаються переданими виконавцем та прийняті замовником з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі висновку або протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з дня направлення акта приймання-передачі висновку на адресу замовника.

22.10.2025 між сторонами підписано акт здачі-приймання про надання послуг згідно договору №30/09-2025 від 30.09.2025, в якому погоджено, що робота виконана в повному обсязі.

Позивачем сплачено 115 000,00 грн за проведення експертизи за договором, що підтверджується платіжними інструкціями № 1 від 02.10.2025 та № 17 від 22.10.2025.

Адвокат відповідача у своєму клопотанні від 22.12.2025 просив відмовити у стягнені витрат на проведення експертизи, у зв'язку із тим що у справі не було ухвалено жодного судового рішення про проведення судової експертизи, а так на його думку, це не відноситься до судових витрат.

Крім цього, представник відповідача вказує, що договір укладався з ФОП Хомутовським М.В., на користь останнього сплачувались кошти, а висновок експерта складений судовим експертом Свістуновим І.С.

Суд оцінює дані доводи відповідача критично, оскільки у висновку експерта № 2235/10-25 міститься посилання на договір № 30/09-2025 на виконання робіт з проведення експертизи від 30.09.2025.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина 1 статті 71 цього Закону).

Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов'язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об'єкти, що підлягають дослідженню.

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/4126/22 від 22 листопада 2023 року.

Так, оскільки висновок експерта № С2235/10-25 від 22.10.2026, виготовлений судом експертом Свістуновим Ігорем Сергійовичем був врахований судом при винесенні даного рішення, суд вважає, що понесені позивачем витрати на проведення експертизи підлягають відшкодуванню.

В той же час, дослідивши висновок експерта № С2235/10-25 від 22.10.2026, судом встановлено, що об'єктами експертизи були 17 приміщень, в тому числі і 10 приміщень, які не стосуються предмету спору в даній справі, а саме:

- цвяховий цех літера «Т», загальною площею 1 639 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2871345773060, за адресою Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м.Чернівці, вул.Севастопольська,38-С;

- склад літера «Щ», загальною площею 439 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2871376873060, за адресою Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м.Чернівці, вул.Севастопольська,38-Р;

-склад ПММ літера «П», загальною площею 68,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2871333373060, за адресою Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м.Чернівці, вул.Севастопольська,38-М;

- склад літера «Н», загальною площею 459 кв.м,, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна. 2870538473060, за адресою Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м.Чернівці, вул.Севастопольська,38-К;

-майстерня-гараж літера «М-М'», загальною площею 194,30 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2870612873060, за адресою Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м.Чернівці, вул.Севастопольська,38-И;

- кузня літера «Л», загальною площею 81,80 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2870569573060, за адресою Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м.Чернівці, вул.Севастопольська,38-И;

- компресорна літера «Ш», загальною площею 33,6 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2871299373060, за адресою Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м.Чернівці, вул.Севастопольська,38-С;

- гараж літера «Ю», загальною площею 322,30 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2871360573060, за адресою Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м.Чернівці, вул.Севастопольська,38-Л;

- вагова літера «С», загальною площею 27,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2870733173060, за адресою Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м.Чернівці, вул.Севастопольська,38-Р;

- бойлерна літера «У», загальною площею 74,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2870720173060 за адресою Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м.Чернівці, вул.Севастопольська,38-С.

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку стягнути понесені позивачем витрати на проведення експертизи пропорційно кількості приміщень, які були об'єктом дослідження та стосуються предмету спору саме в даній справі. Вартість дослідження одного приміщення становить 6 764,71 грн (115 000 грн / 17).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку задовольнити частково клопотання позивача про розподіл судових витрат в частині стягнення витрат на проведення судової експертизи та стягнути з ТОВ «ТД «Центральний» на користь ПАТ "Чернівецький завод "Індустрія" витрати на проведення експертизи у сумі 47 352,90 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 194, 219, 222 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними:

2.1. Договір купівлі-продажу з відстроченням платежу б/н від 04.09.2024, укладений між Приватним акціонерним товариством «Чернівецький завод «Індустрія» (58000, м.Чернівці, вул.Севастопольська, 38, код ЄДРПОУ 00191299) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Центральний» (Україна, 03061, м.Київ, пр.Відрадний, буд.103, Код ЄДРПОУ 40409116), реєстраційний номер №2135 щодо продажу Трансформаторної літера Ц, загальною площею 65,00 кв.м., за договірною вартістю 48 000 грн. з ПДВ;

2.2. Договір купівлі-продажу з відстроченням платежу б/н від 04.09.2024, укладений між Приватним акціонерним товариством «Чернівецький завод «Індустрія» (58000, м.Чернівці, вул.Севастопольська, 38, код ЄДРПОУ 00191299) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Центральний» (Україна, 03061, м.Київ, пр.Відрадний, буд.103, Код ЄДРПОУ 40409116), рєстраційний номер №2136 щодо продажу Ланцюгового цеху літера Г, загальною площею 205,40 кв.м., за договірною вартістю 115 200 грн. з ПДВ;

2.3. Договір купівлі-продажу з відстроченням платежу б/н від 04.09.2024, укладений між. Приватним акціонерним товариством «Чернівецький завод «Індустрія» (58000, м.Чернівці, вул.Севастопольська, 38, код ЄДРПОУ 00191299) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Центральний» (Україна, 03061, м.Київ, пр.Відрадний, буд.103, Код ЄДРПОУ 40409116), реєстраційний номер №2137 щодо продажу Ланцюгового цеху літера Д, загальною площею 454,00 кв.м., за договірною вартістю 180 000 грн. з ПДВ; ·

2.4. Договір купівлі-продажу з відстроченням платежу б/н від 04.09.2024, укладений між Приватним акціонерним товариством «Чернівецький завод «Індустрія» (58000, м.Чернівці, вул.Севастопольська, 38, код ЄДРПОУ 00191299) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Центральний» (Україна, 03061, м.Київ, пр.Відрадний, буд.103, Код ЄДРПОУ 40409116), реєстраційний номер №2138 щодо продажу Ланцюгового цеху літера Е, загальною площею 163,10 кв.м., за договірною вартістю 54 000 грн. з ПДВ; ·

2.5. Договір купівлі-продажу з відстроченням платежу б/н від 05.09.2024, укладений між Приватним акціонерним товариством «Чернівецький завод «Індустрія» (58000, м.Чернівці, вул.Севастопольська, 38, код ЄДРПОУ 00191299) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Центральний» (Україна, 03061, м.Київ, пр.Відрадний, буд.103, Код ЄДРПОУ 40409116), реєстраційний номер №2155 щодо продажу Гаражу літера Ф-Ф', загальною площею 127,80 кв.м., за договірною вартістю 54 000 грн. з ПДВ; ·

2.6. Договір купівлі-продажу з відстроченням платежу б/н від 05.09.2024, укладений між Приватним акціонерним товариством «Чернівецький завод «Індустрія» (58000, м.Чернівці, вул.Севастопольська, 38, код ЄДРПОУ 00191299) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Центральний» (Україна, 03061, м.Київ, пр.Відрадний, буд.103, Код ЄДРПОУ 40409116), реєстраційний номер №2156 щодо продажу Складу VII, загальною площею 304,20 кв.м., за договірною вартістю 84 000 грн. з ПДВ; ·

2.7. Договір купівлі-продажу з відстроченням платежу б/н від 05.09.2024, укладений між Приватним акціонерним товариством «Чернівецький завод «Індустрія» (58000, м.Чернівці, вул.Севастопольська, 38, код ЄДРПОУ 00191299) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Центральний» (Україна, 03061, м.Київ, пр.Відрадний, буд.103, Код ЄДРПОУ 40409116), реєстраційний номер №2157 щодо продажу Насосної літера Я, загальною площею 9,40 кв.м., за договірною вартістю 10 000 грн. з ПДВ; ·

2.8. Договір купівлі-продажу з відстроченням платежу б/н від 05.09.2024, укладений між Приватним акціонерним товариством «Чернівецький завод «Індустрія» (58000, м.Чернівці, вул.Севастопольська, 38, код ЄДРПОУ 00191299) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Центральний» (Україна, 03061, м.Київ, пр.Відрадний, буд.103, Код ЄДРПОУ 40409116), реєстраційний номер №2158 щодо продажу Травильного цеху літера З, загальною площею 392,60 кв.м., за договірною вартістю 54 000 грн. з ПДВ; ·

2.9. Договір купівлі-продажу з відстроченням платежу б/н від 05.09.2024, укладений між Приватним акціонерним товариством «Чернівецький завод «Індустрія» (58000, м.Чернівці, вул.Севастопольська, 38, код ЄДРПОУ 00191299) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Центральний» (Україна, 03061, м.Київ, пр.Відрадний, буд.103, Код ЄДРПОУ 40409116), реєстраційний номер №2159 щодо продажу Дротяна дільниця літера І, загальною площею 528 кв.м., за договірною вартістю 164 400 грн з ПДВ.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Центральний» (Україна, 03061, м.Київ, пр.Відрадний, буд.103, Код ЄДРПОУ 40409116) повернути Приватному акціонерному товариству «Чернівецький завод «Індустрія» (58000, м.Чернівці, вул.Севастопольська, 38, код ЄДРПОУ 00191299):

3.1. Трансформаторну літера Ц, загальною площею 65,00 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2870496673060, за адресою Чернівецька область, Чернівецький район, м.Чернівці, вул.Севастопольська,38-У;

3.2. Ланцюговий цех літера Г, загальною площею 205,40 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2871351373060, за адресою Чернівецька область, Чернівецький район, м.Чернівці, вул.Севастопольська,38-В; ·

3.3. Ланцюговий цех літера Д, загальною площею 454,00 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2871305873060, за адресою Чернівецька область, Чернівецький район, м.Чернівці, вул.Севастопольська,38-В; ·

3.4. Ланцюговий цех літера Е, загальною площею 163,10 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2871316373060, за адресою Чернівецька область, Чернівецький район, м.Чернівці, вул.Севастопольська,38-Г; ·

3.5. Гараж літера Ф-Ф', загальною площею 127,80 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2871339773060, за адресою Чернівецька область, Чернівецький район, м.Чернівці, вул.Севастопольська,38-Т; ·

3.6. Склад VII, загальною площею 304,20 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2870710073060, за адресою Чернівецька область, Чернівецький район, м.Чернівці, вул.Севастопольська,38-П; ·

3.7. Насосну літера Я, загальною площею 9,40 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2871383973060, за адресою Чернівецька область, Чернівецький район, м.Чернівці, вул.Севастопольська,38-П; ·

3.8. Травильний цех літера З, загальною площею 392,60 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2871326773060, за адресою Чернівецька область, Чернівецький район, м.Чернівці, вул.Севастопольська,38-Е; ·

3.9. Дротяну дільницю літера І, загальною площею 528 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2870569273060, за адресою Чернівецька область, Чернівецький район, м.Чернівці, вул.Севастопольська,38-Е.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Чернівецький завод "Індустрія" (58000, м.Чернівці, вул.Севастопольська, 38, код ЄДРПОУ 00191299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Центральний» (03061, пр. Відрадний, 103, м. Київ, код 40409116) 763 600,00 грн, отриманих за визнаними судом недійсними договорами купівлі-продажу б/н від 04.09.2024 та 05.09.2024, укладеними між Приватним акціонерним товариством «Чернівецький завод «Індустрія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Центральний» в порядку двосторонньої реституції.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Центральний» (03061, пр. Відрадний, 103, м. Київ, код 40409116) на користь Приватного акціонерного товариства «Чернівецький завод «Індустрія» (58000, вул. Севастопольська, 38, м. Чернівці, код 00191299) 33 496,40 грн судового збору.

6. Клопотання представника позивача про стягнення судових витрат задовольнити частково.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Центральний» (03061, пр. Відрадний, 103, м. Київ, код 40409116) на користь Приватного акціонерного товариства «Чернівецький завод «Індустрія» (58000, вул. Севастопольська, 38, м. Чернівці, код 00191299) витрати на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 80 000,00 грн. та витрати на проведення експертизи у сумі 47 352,90 грн

8. В решті клопотання представника позивача про розподіл судових витрат в частині стягнення витрат на проведення експертизи в сумі 67 647,10 грн. грн. відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.04.2026 (у зв'язку з перебуванням судді у відпустці 13-14.04.2026)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя М.І. Ніколаєв

Попередній документ

135692990

Наступний документ

135692992

Інформація про рішення:

№ рішення:	135692991
№ справи:	926/2855/25
Дата рішення:	03.04.2026
Дата публікації:	17.04.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Чернівецької області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (31.03.2026)
Дата надходження:	28.08.2025
Предмет позову:	про визнання недійсними договорів та витребування майна

Розклад засідань:

Минулі засідання (13)

25.09.2025 11:00	Господарський суд Чернівецької області
09.10.2025 13:45	Господарський суд Чернівецької області
05.11.2025 10:30	Господарський суд Чернівецької області
12.11.2025 13:30	Господарський суд Чернівецької області
04.12.2025 14:00	Господарський суд Чернівецької області
20.01.2026 14:00	Господарський суд Чернівецької області
10.02.2026 11:00	Господарський суд Чернівецької області
17.02.2026 11:00	Господарський суд Чернівецької області
03.03.2026 14:30	Господарський суд Чернівецької області
16.03.2026 14:00	Господарський суд Чернівецької області
23.03.2026 14:00	Господарський суд Чернівецької області
31.03.2026 15:00	Господарський суд Чернівецької області
03.04.2026 13:00	Господарський суд Чернівецької області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

НІКОЛАЄВ МИХАЙЛО ІЛЛІЧ

ТИНОК ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ

відповідач (боржник):

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Центральний»

позивач (заявник):

Приватне акціонерне товариство "ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ЗАВОД "ІНДУСТРІЯ"

представник відповідача:

Василик Віталій Валентинович

представник позивача:

Гінінгер Анатолій Залманович