08 квітня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/302/24
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
при секретарі судового засідання Качунь І.Є.
розглянув справу
за позовом Керівника Бережанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
позивача 1: Західного офісу Держаудитслужби
позивача 2: Національної поліції України
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМ-ІнвестБуд"
відповідача 2: Головного управління Національної поліції в Тернопільській області
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Південно - західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним договору підряду №81-18/1725 від 28.11.2018 та стягнення коштів у розмірі 267 296,40 грн.
за участі представників сторін:
прокурора: Пагут О.С.- довіреність;
позивача 1: Мартинович С.Б. - довіреність;
позивача 2: Медведський В.В. (представник, в режимі відеоконференції);
відповідача 1: Гнат Н.А. - адвокат;
відповідача 2: Рівна А.І. - довіреність.
Суть справи:
До Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Бережанської окружної прокуратури, подана в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби та Національної поліції України до відповідачів ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд" та ГУНП в Тернопільській області про визнання недійсним договору підряду та стягнення коштів.
Судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на встановлення ним факту недотримання законодавства у сфері публічних закупівель та закупівель, які прирівнюються до державних.
У судовому засіданні 08.04.2026 прокурором заявлено клопотання про відкладення судового засідання для надання йому можливості подати клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №910/20111/23, яке судом не задоволено.
При цьому судом враховано, що в силу процесуальних приписів засідання може бути відкладено лише з підстав, визначених законом. Передача Верховним Судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не є такою підставою. Крім того, суд зазначає, що на даний час в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня ухвала про прийняття Великою Палатою Верховного Суду до розгляду справи №910/20111/23.
Представник позивача 1 у судовому засіданні заявлений позов підтримав в повному обсязі, з урахуванням наявних у матеріалах справи письмових пояснень №б/н (вх. №4753) від 13.06.2024. Повноважний представник відповідача 1 проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №б/н (вх.№5190) від 28.06.2024. Зазначає, що для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач у контексті обставин цієї справи має довести, серед іншого, що такий правочин саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Однак, зі змісту викладених обставин у позовній заяві не вбачається у позивача наявності порушеного права чи охоронюваного законом інтересу внаслідок укладання оспорюваного договору, а також, вбачається недоведеність наявності підстав, з якими приписи чинного законодавства пов'язують можливість визнання договору недійсним.
Представник позивача 2 у судовому засіданні підтримав наявні в матеріалах справи письмові пояснення №б/н (вх.№5799) від 19.07.2024 та №б/н (вх. №1585) від 27.02.2026. Стверджує, що відповідач 2, який є органом державної влади, при укладенні оспорюваного договору діяв добросовісно та згідно діючих на час проведення закупівлі норм законодавства з об'єктивних причин не мав змоги перевірити ті обставини антиконкурентних дій, про які йдеться мова у рішенні Антимонопольного комітету України та виявлення яких не входить до повноважень ГУНП в Тернопільській області, а тому відповідач 2 не мав умислу на укладення договору, що порушує інтереси держави та суспільства та в його діях відсутня вина, яке виражається в намірі порушити публічний порядок. У позовній заяві прокурора не наведено жодного порушення регуляторного акта у сфері бюджетного законодавства, адже фактично доводи про порушення інтересів держави у бюджетній сфері пов'язані з "порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання послуги за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості".
Враховуючи те, що Національною поліцією України не було встановлено порушень у сфері бюджетного законодавства України то відповідні заходи реагування нею не вживалися. Таким чином, позивач 2 вважає необґрунтованими доводи прокурора про те, що "... Національною поліцією як органом уповноваженим на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, дій, спрямованих на здійснення відповідного захисту інтересів держави не вчинялося з часу укладення договору не було вжито належних заходів до усунення зазначених порушень, зокрема, шляхом звернення з позовом до суду".
З наведеного в сукупності, заявлений прокурором позов Національною поліцією України не підтриманий.
Представниця відповідача 2 проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов №1120/27/5-2024 від 28.05.2024, запереченнях на відповідь на відзив №б/н (вх..№4672) від 11.06.2024, додаткових письмових поясненнях №б/н (вх. №1485) від 25.02.2026. Зазначає, що ГУНП в Тернопільській області жодним чином не було відомо про узгодження своєї поведінки ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд" та ТОВ "Західтернобуд" при участі у процедурі відкритих торгів (ідентифікатор закупівлі UA-2018-10-26-000294-с). Так, пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб'єктами господарювання, а саме ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд" (3 ціновою пропозицією 360 000,00 грн) та ТОВ "Західтернобуд" (з ціновою пропозицією 364 620,00 грн) та засіданням тендерного комітету ГУНП в Тернопільській області від 14.11.2018, протокол засідання тендерного комітету ГУНП в Тернопільській області №152 (додано позивачем) ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд" визнано переможцем з ціновою пропозицією 360 000 грн. 00 коп., оскільки при визначені переможця будь-яких порушень у сфері законодавства про публічні закупівлі не було виявлено, а отже підстав відхилення даної тендерної пропозиції не було. Зауважує, що електронний майданчик не передбачає функції визначення IP-адреси учасників відкритих торгів. Також звертає увагу на те, що саме Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.
Крім того, відповідач 2 вказує, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави. Прокурор, звертаючись як з позовом, у цій справі про визнання недійсним договору та посилаючись на приписи ч. 3 ст. 228 ЦК України, жодними доводами та аргументами не довів наявності у сторін (сторони) умислу в настанні протиправних наслідків, як необхідної передумови для застосування цього правового механізму захисту порушеного права. Доказів притягнення учасників правочину до кримінальної відповідальності прокурором не надано. Лише сам факт вчинення вказаними особами порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням колегії Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.06.2021 №72/32-р/к у справі №72/20-20, не може бути підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).
Відповідач 2 також звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази невідповідності кількості, вартості або якості наданих послуг ТОВ "ТОМ- ІнвестБуд", розміру завданих замовнику збитків, наявності інших порушень при виконанні умов договору.
У відповідях на відзиви відповідачів №52/2-2306ВИХ-24 від 06.06.2024 та №52/2-2699ВИХ-24 від 02.07.2024 прокурор вказує, що доводи відповідачів є необґрунтованими, та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Так, ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд", маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало бюджетні кошти в сумі 267 296,40 гривень, що свідчить про наявність у ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд" умислу на укладення спірного договору. Вчинення ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд" та ТОВ "Західтернобуд" антиконкурентних узгоджених дій спотворило результати торгів, справжнього змагання між учасниками торгів не відбулось, що не дало змоги отримати найменшу ціну, внаслідок чого, в результаті узгодженої неконкурентної поведінки, замовник був змушений обрати цінову пропозицію - 267 296,40 гривень, запропоновану ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд". Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, яке було іншою стороною договору, покладалося на добросовісність учасників процедури закупівлі щодо дотримання принципу конкуренції і вимог законодавства про публічні закупівлі та об'єктивно не мало змоги перевірити ті обставини антиконкурентної змови, про які йдеться у рішенні Колегії та які виявлені безпосередньо вказаним органом контролю.
Залучена до участі у справі третя особа не забезпечила явку свого представника у судові засідання, хоча про дату та час проведення судового засідання повідомлялась належним чином.
Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст.222 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, заслухавши в процесі розгляду справи доводи присутніх представників учасників справи, господарський суд встановив наступне.
За результатами моніторингу інформації, розміщеної на офіційному вебпорталі prozorro.gov.ua щодо проведених закупівель товарів, робіт та послуг, встановлено, що у жовтні 2018 року Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2018-10-26-000294-c про закупівлю робіт за кодом ДК 021:2015: 45260000-7 - Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи; Поточний ремонт покрівлі шатрового даху адмінбудівлі Зборівського відділення поліції Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області за адресою: вул. Б.Хмельницького, 44 в м. Зборів.
Згідно звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2018-10-26-000294-c від 26.10.2018 у відкритих торгах взяли участь два учасники:
- ТОВ "ТОМ-Інвестбуд" з початковою ціною 360 000 грн з ПДВ, кінцевою - 360 000 грн з ПДВ;
- ТОВ "Західтернобуд" з початковою ціною 364 620 грн з ПДВ, кінцевою - 364 620 грн з ПДВ.
У протоколі розкриття тендерних пропозицій UA-2018-10-26-000294-c зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОМ-ІнвестБуд" відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації. Відсутні підстави для відмови, установлені ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі".
Згідно протоколу №152 засідання тендерного комітету ГУНП в Тернопільської області від 14.11.2018 визнано переможцем ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд" з ціновою пропозицією 360 000 грн.
Як наслідок, 28.11.2018 між Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області (Замовник) та ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд" (Підрядник) було укладено договір підряду №81-18/1725 (далі -Договір), згідно з п.1.1 якого Підрядник бере на себе зобов'язання надати послуги "Поточний ремонт покрівлі даху адмінбудівлі Зборівського відділення поліції Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області (за кодом ДК 021:2015 - 45260000-7- Покрівельні роботи та інші спеціалізовані роботи)", а Замовник зобов'язується прийняти й оплатити надані послуги на умовах даного договору.
Адреса розташування об'єкта будівництва: м. Зборів, вул. Б. Хмельницького, 44. Підрядник надає послуги з поточного ремонту з використанням своїх матеріалів та засобів, вартість яких включена до вартості послуг відповідно до договірної ціни та локального кошторису, які є невід'ємною частиною даного договору (п.п.1.2., 1.3 спірної угоди).
Пунктами 2.1, 2.2, 2.4 укладеного правочину сторони визначили, що вартість договору визначається на підставі договірної ціни. Договірна ціна є твердою відповідно до поданої пропозиції. У вартість робіт входять матеріали та технічні засоби Підрядника. Оплата виконаної Підрядником роботи у 2018 році, що визначена у п. 1.1 цього Договору, здійснюється за її ціною, яка становить: 360 000 грн з ПДВ. Коригування твердої ціни відбувається лише у випадках, передбачених чинним законодавством. Розрахунки за виконані роботи проводяться Замовником на підставі актів виконаних робіт з урахуванням нормативних документів
Відповідно до пункту 3.1 Договору, оплата за ним проводиться шляхом перерахування Замовником коштів на розрахунковий рахунок Підрядника виходячи із об'ємів виконаних робіт, їх вартості на підставі оформленої підписами і печатками Сторін довідки про вартість виконаних робіт по формі №КБ-3 та акту приймання виконаних робіт по формі №КБ-2 до неї протягом поточного місяця, у якому підписано акти приймання виконаних робіт, або у наступному за поточним. Акт приймання виконаних робіт по формі №КБ-2, та довідку про вартість виконаних робіт по формі №КБ-3 готує Підрядник, підписує та передає уповноваженому представнику Замовника для перевірки. Уповноважений представник Замовника на протязі 3 (трьох) робочих днів перевіряє та оформляє їх в установленому порядку.
Підрядник розпочинає виконання робіт протягом 5 робочих днів з дня виконання Замовником зобов'язань щодо надання доступу до приміщення. Підрядник зобов'язаний почати виконання робіт, зазначених у п.1.1. договору після його підписання та виконання п.4.1. Термін виконання робіт до 31.12.2018 (п.п.4.1., 4.2., 4.3 Договору).
Згідно з п.п.6.1 та 6.2, угоди Підрядник, закінчивши роботи повідомляє про це Замовника . Завершені роботи Підрядник передає Замовнику згідно Акту виконаних робіт за формою №КБ-2 1 КБ-3. Замовник у 3-денний термін з дня отримання Акту виконаних робіт повинен підписати і направити його Підряднику або мотивовано відмовити в прийнятті робіт. Робота вважається виконаною після підписання Замовником акту виконання робіт. У разі відмови Замовника від підписання акту виконаних робіт, сторонами оформляють двохсторонній акт з переліком необхідних доопрацювань та строків їх виконання.
Відповідно до п.10.1 даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2018 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Невід'ємною частиною цього Договору є: Додаток 1: Договірна ціна з пояснювальною запискою щодо вартості показників, врахованих Договірній ціні; Додаток 2: Календарний графік виконання робіт (п.12.1.).
Згідно із звіту про виконання договору про закупівлю від 22.12.2018, сума оплати за договором про закупівлю становить 267 296,40 грн з ПДВ.
Відповідно до акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року виконано робіт на суму 173 979,6 грн. та акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року виконано робіт на суму 93 316,80 грн.
Платіжним дорученням №12482 від 11.12.2018 ГУНП в Тернопільській області ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд" перераховано 173 979,60 грн. як оплату за виконані роботи за договором №81-18/1725 від 11.12.2018. Також згідно виписки по рахунках Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Управлінням у рахунок оплати за поточний ремонт покрівлі шатрового даху Зборівського ВП згідно акту №2, дог. №81-18/1725 від 28.11.2018р. перераховано 93 316,00 грн.
Разом з тим, за результатами опрацювання окружною прокуратурою інформації, розміщеної на офіційному сайті Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановлено, що рішенням адміністративної колегії Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.06.2021 №72/32-р/к у справі №72/20-20 дії ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд" та ТОВ "Західтернобуд" щодо узгодження своєї антиконкурентної поведінки при підготовці та при участі у відкритих торгах на закупівлю "Поточний ремонт покрівлі шатрового даху адмінбудівлі Зборівського відділення поліції Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області за адресою: вул. Б.Хмельницького, 44 в м. Зборів" (ідентифікатор закупівлі UA-2018-10-26-000294-c) визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (п. 1 резолютивної частини даного рішення).
Встановлені у рішенні факти у своїй сукупності свідчать про те, що на всіх стадіях, а саме підготовки тендерних пропозицій та участі в торгах, ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд" та ТОВ "Західтернобуд" були обізнані щодо їх участі в торгах, що підтверджується, зокрема таким:
- спільне подання тендерних пропозицій на торги (використання одного електронного майданчика, використання однієї IP-адреси);
- синхронність дій відповідачів у часі;
- одна контактна особа при участі відповідачів у Торгах 1;
- спільні працівники та господарські відносини між відповідачами;
- однакові властивості файлів;
- особливості тендерних пропозицій;
- аналіз кошторисних документів відповідачів;
- поведінка під час електронних аукціонів Торгів.
Установлені Відділенням Антимонопольного комітету України факти у своїй сукупності, свідчать про узгодження (координацію) ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд" та ТОВ "Західтернобуд" своєї поведінки при підготовці до участі та участі у торгах (тендерах).
З огляду на вищезазначене, ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд" та ТОВ "Західтернобуд" під час підготовки документації для участі у торгах, діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов'язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівлі за Законом України "Про публічні закупівлі". Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд" та ТОВ "Західтернобуд" тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результат проведених замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак вчинили антиконкурентні узгоджені дії.
Отже, Південно-Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було встановлено, що поведінка ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд" та ТОВ "Західтернобуд" становить антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів тендерів (торгів).
За порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини вказаного рішення, відповідно до абзацу другого частини другої та частини п'ятої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд" та ТОВ "Західтернобуд" накладено штраф у розмірі 54 000 грн на кожне товариство відповідно.
Крім цього, за порушення, зазначене у пункті 4 резолютивної частини вказаного рішення, відповідно до абзацу другого частини другої та частини п'ятої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд" та ТОВ "Західтернобуд" накладено штраф у розмірі 68 000 грн на кожне товариство відповідно.
Надалі ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд" сплатило штраф у розмірі 122 000 грн у добровільному порядку, що підтверджується платіжним дорученням №2362 від 27.08.2021.
Прокурор стверджує, що в діях ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд" вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Враховуючи викладене, прокурор вважає, що договір підряду №81-18/1725 від 28.11.2018, укладений за підсумками відкритих торгів, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, його моральним засадам на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 та ч. 3 ст. 228 ЦК України. Одержані ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд" кошти у сумі 267 296,40 грн за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані ним за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.
Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволені позову слід відмовити в повному обсязі, виходячи з наступних міркувань.
Щодо звернення прокуратури з даним позовом, слід зазначити наступне.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді до юрисдикції якого вона віднесена законом.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 ГПК України).
Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.
Відповідно до частин четвертої ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти висновку, що "інтереси держави" (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так й інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).
Інтереси держави та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - "інтересів держави", про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Отже, суду належить з'ясувати питання наявності уповноваженого органу та вжиття ним заходів із захисту порушених інтересів держави.
Прокурор у позовній заяві зазначає, що інтереси держави порушені тим, що внаслідок антиконкурентних узгоджених дій ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд" та ТОВ "Західтернобуд" змагання між зазначеними суб'єктами господарювання під час підготовки та участі в торгах не відбувалося, тобто суб'єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Унаслідок цього, замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.
Щодо підстав для звернення прокурора в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби.
Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
У зв'язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов'язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.
Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. Моніторинг закупівель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (ч. 1 ст. 8 указаного Закону).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Згідно з п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (пп. пп. 1, 3 п. 3 указаного Положення).
Отже Держаудитслужба є органом, який наділений повноваженнями на здійснення заходів контролю щодо додержання вимог чинного законодавства при проведенні замовниками публічних закупівель, а також на звернення до суду в інтересах держави у разі незабезпечення підконтрольною установою виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду щодо наявності повноважень на звернення до суду Держаудитслужби та її підрозділів, а отже і прокурора в інтересах держави в їх особі, у разі не виконання вимог щодо усунення порушень законодавства, виявлених за результатами моніторингу закупівель, викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 906/296/18.
На виконання вимог, установлених ст.23 Закону України "Про прокуратуру", Бережанською окружною прокуратурою у листі від 29.03.2024 №52/2-1313 ВИХ-24, який адресований Західному офісу Держаудитслужби та управлінню Західного офісу Держаудитслужби у Тернопільській області, наведено допущені порушення при укладенні договору підряду №81-18/1725 від 28.11.2018, укладеного між Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області та ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд", та звернуто увагу керівництву Західного офісу Держаудитслужби та Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області на те, що ними не вжито заходів до усунення порушень в межах визначених законодавством повноважень.
Листом №131913-17/1019-2024 від 08.04.2024 Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області повідомило окружну прокуратуру, що заходи не вживалися у зв'язку з відсутністю правових підстав, і вживати заходів позовного характеру шляхом звернення до суду не будуть, а також щодо вжиття прокуратурою заходів представницького характеру в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" не заперечують.
Однак, з огляду на перелічені вище законодавчі приписи та фактичні обставини, судом критично оцінюються такі твердження органу, котрий уповноважений державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.
Як наслідок, суд погоджується із доводами прокурора про те, що зібраними у справі доказами підтверджується бездіяльність контролюючого органу - позивача 1 та невжиття ним заходів для поновлення порушених інтересів держави.
Щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Національної поліції України.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію", Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Частиною 1 статті 105 цього ж Закону встановлено, що фінансування і матеріально-технічне забезпечення поліції здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законом.
Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону, штатний розпис (штат) та кошторис територіальних органів поліції затверджує керівник поліції.
Підпунктом 7 пункту 5 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 р. №877, визначено, що національна поліція з метою організації своєї діяльності організовує планово - фінансову роботу в центральному органі управління Національної поліції, її територіальних органах, на підприємствах, в установах, закладах та організаціях, що належать до сфери її управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів.
Частиною 3 статті 22 Бюджетного кодексу України закріплено, що головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень. Зокрема, Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" визначено головним розпорядником бюджетних коштів Національну поліцію України.
Відповідно до ст. 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 2 БК України головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.
Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абз. 3 п. 7 Порядку).
Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені пп. 47 ст. 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).
Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (п.п. 6, 7 та 8 ч. 1 ст. 2 БК України).
Абзацами 1 та 2 п. 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
За змістом абз. 2 п. 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
Відповідно до пункту 4 Положення про Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, затвердженого наказом Національної поліції України від 06.11.2015 №36(у редакції наказу Національної поліції України від 10.06.2020 року №445), структура, штат та кошторис ГУНП затверджується Головою поліції в порядку, визначеному законодавством України.
Ураховуючи наведене, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначених послуг в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.
Бережанською окружною прокуратурою у листі від 29.03.2024 №52/2-136 ВИХ-24, який адресований Національній поліції України, наведено допущені порушення при укладенні договору підряду №81-18/1725 від 28.11.2018, укладеного між Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області та ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд", та звернуто увагу керівництву на те, що ними не вжито заходів до усунення порушень в межах визначених законодавством повноважень.
Листом №53434 від 12.04.2024 Національною поліцією України повідомлено окружну прокуратуру, що заходи не вживалися у зв'язку з відсутністю підстав.
Вказане свідчить про нездійснення Національною поліцією України захисту інтересів держави, яке проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, що беззаперечно свідчить про бездіяльність органу уповноваженого державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах.
Щодо вимоги про визнання недійсним договору підряду №81-18/1725 від 28.11.2018, додаткових угод до нього та застосування наслідків недійсності правочину.
Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою, третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з частиною 3 ст.228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Аналогічна за змістом норма містилась у ч.1 ст.208 ГК (яка була чинною на момент виникнення спірних відносин).
За приписами частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З метою дотримання цієї процесуальної норми, провадження у даній справі було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23.
В свою чергу, у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що, вирішуючи питання щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК України суд має враховувати що санкції, передбачені ч.3 ст.228 ЦК, ч.1 ст.208 ГК є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства. Застосування наслідків, передбачених ч.3 ст.228 ЦК є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню ст.1 Першого протоколу до Конвенції. ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що для дотримання принципу пропорційності цивільна конфіскація має стосуватися майна, яке було отримане від злочинної діяльності, незаконного збагачення, майна, джерела походження якого сторона не могла пояснити, або майна, яке безпосередньо використовувалося при здійсненні злочинної діяльності. ЄСПЛ також визнав небезпечною тенденцію поширення конфіскації без вироку суду на випадки звичайних адміністративних порушень.
Також у цій справі об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду уточнила висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК, таким чином: "При визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).
Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції" (п. 105 постанови).
Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі №922/1391/18 вказав, що здійснивши правовий аналіз ч.3 ст.228 ЦК України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Отже, з урахуванням конфіскаційного характеру санкції суд зазначає, що для застосування частини третьої статті 228 ЦК України має бути доведено сукупність таких обставин:
- наявність конкретної мети правочину, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;
- причинно-наслідковий зв'язок між такою метою та наслідками правочину;
- умисел сторони (сторін) на досягнення цієї протиправної мети;
- пропорційність обраного засобу втручання (санкції) легітимній меті захисту публічних інтересів.
При цьому суд зазначає, що державні інтереси - це інтереси, пов'язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (див. рішення Конституційного Суду України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999).
Поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.
У контексті публічних закупівель такими інтересами є забезпечення добросовісної конкуренції та ефективного використання бюджетних коштів.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пункті 95 постанови від 19.12.2025 по справі №922/3456/23 зазначила, що антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси. Тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні ч.3 ст.228 ЦК.
Отже, для застосування приписів ч.3 ст.228 ЦК України прокурор у цій справі мав довести, що сам правочин про закупівлю робіт з поточного ремонту покрівлі шатрового даху адміністративної будівлі за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства. Втім прокурор лише стверджував про порушення ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд" Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів торгів (тендерів).
Однак, сам по собі встановлений рішенням Антимонопольного комітету України факт вчинення антиконкурентних узгоджених дій не звільняє прокурора від обов'язку довести сукупність обставин, необхідних для застосування частини третьої статті 228 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що спірний договір виконано сторонами належним чином: роботи виконані, їх прийнято та оплачено.
При цьому матеріали справи не містять доказів недобросовісної поведінки замовника закупівлі.
Прокурор у даній справі не зазначав, що внаслідок укладення правочину держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала роботу неналежної якості, зазнала інших значних майнових втрат, співмірних із конфіскаційною санкцією, що заявляється до застосування. Також ним не доведено, що на момент закупівлі існували реальні альтернативні тендерні пропозиції, які об'єктивно забезпечували істотну економію бюджетних коштів, однак були усунуті саме внаслідок встановлених АМКУ антиконкурентних узгоджених дій.
За цих умов відсутній причинно-наслідковий зв'язок між порушенням конкуренції та погіршенням майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Суд також ураховує, що як вказала об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 по справі №922/3456/23, враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої ч.3 ст.228 ЦК, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції (пункт 100).
Верховний Суд під час розгляду вказаної вище справи також нагадав, що ЄСПЛ звертає увагу на важливість дотримання принципу пропорційності втручання і щодо добросовісного власника майна (у даній справі - добросовісної сторони правочину Головного управління Національної поліції в Тернопільській області).
На перший погляд, приписи ч.3 ст.228 ЦК свідчать про те, що втручання у право володіння майном добросовісного учасника правочину не відбувається, невинна особа не має зазнавати збитків через недійсний правочин, адже сторона має отримати від порушника назад своє майно, а з неї стягується в дохід держави лише те, що вона отримала від порушника. Втім, Об'єднана палата вважає, що за умови застосування відповідних приписів ч.3 ст.228 ЦК, відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника.
По-перше, добросовісна сторона все одно втрачає очікуваний результат угоди. Вона витратила час, ресурси, можливо зазнала упущеної вигоди і зрештою залишиться ні з чим (лише зі своїм початковим майном/грошима). Якщо правочин був вигідним для неї, позбавлення майна чи прибутку може відчуватися як покарання, хоча умислу з її боку не було.
По-друге, конфіскація майна добросовісної сторони (того, що вона отримала від іншого учасника) означає, що держава вилучає майно у особи, яка не вчинила свідомого порушення. Такий крок потребує дуже переконливого обґрунтування публічним інтересом. ЄСПЛ у подібних справах перевіряє, чи не було можливості обмежитися менш суворими заходами щодо невинної особи (справа "Air Canada v. The United Kingdom") (пункти 107 110 Постанови).
На підставі викладеного, ураховуючи висновки щодо застосування приписів частини 3 ст. 228 ЦК України до спірних правовідносин, викладених у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23, застосування вказаної норми до спірних відносин є порушенням принципу пропорційності втручання держави в мирне володіння майном (ст.1 Протоколу першого до Конвенції) як щодо ТОВ "ТОМ-ІнвестБуд", так і щодо добросовісної сторони правочину Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що прокурором не доведено наявності сукупності умов, необхідних для визнання недійсним спірного договору саме на підставі частини 3 статті 228 ЦК України та застосування наслідків, передбачених цією нормою.
Інші долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Приймаючи до уваги висновки , до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових позицій, оскільки решту аргументів, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують висновків суду.
Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову в повному обсязі.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Тернопільську обласну прокуратуру відповідно до ст. 129 ГПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 15.04.2026.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко