65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"15" квітня 2026 р. Справа № 916/1390/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши заяву заступника керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси (вх. №2-692/26 від 13.04.2026) про забезпечення позову, пред'явленого в інтересах держави в особі Одеської міської ради до комунального некомерційного підприємства «Дитяча міська клінічна лікарня №3» Одеської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімед-сервіс», -
13.04.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява заступника керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси (далі по тексту - прокурор), пред'явлена в інтересах держави в особі Одеської міської ради до комунального некомерційного підприємства «Дитяча міська клінічна лікарня №3» Одеської міської ради (далі по тексту - Лікарня), товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімед-сервіс» (далі по тексту - ТОВ «Оптімед-сервіс»), відповідно до якої прокурор просить суд:
1) визнати недійсними п. 3.1. договору про закупівлю №98 від 30.08.2023 та специфікацію, яка є додатком № 1 до договору №98, укладеного між Лікарнею та ТОВ «Оптімед-сервіс», в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 113 750, 00 грн.;
2) стягнути з ТОВ «Оптімед-сервіс» на користь Одеської міської ради грошові кошти у розмірі 113 750,00 грн.
В обґрунтування заявленого позову прокурор посилається на включення до ціни товару за договором №98 від 30.08.2023 податку на додану вартість, що мало наслідком безпідставну сплату Лікарнею на користь ТОВ «Оптімед-сервіс» грошових коштів, виділених Лікарні з місцевого бюджету Одеською міською радою.
Разом з позовною заявою прокурором подано до суду заяву про забезпечення позову (вх. №2-692/26 від 13.04.2026), відповідно до якої прокурор просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «Оптімед-сервіс», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово - кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ «Оптімед-сервіс» у межах суми позовних вимог на загальну суму 113750, 00 грн.
У поданій до суду заяві про забезпечення позову прокурором наголошено, що невжиття обраного заходу забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму поновлення порушених прав та інтересів. Накладення арешту на грошові кошти, за твердженням прокурора, не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у захисті порушеного права у разі прийняття судового рішення на користь позивача. При цьому прокурор, посилаючись на правову позицію об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, зазначає, що вимога надати докази щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчитиме про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушуватиме баланс інтересів сторін.
Розглянувши заяву прокурора про забезпечення позову, господарський суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. ст. 136, 137 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно зі ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас, для встановлення наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Суд зазначає, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову за певних обставин може повністю нівелювати результати судового процесу. Позиція суду з даного питання відповідає висновкам, до яких дійшов Верховний Суд у постанові від 11.10.2023 по справі № 922/1533/23, постанові від 11.09.2023 по справі №910/7974/23.
Предметом заявленого прокурором позову в інтересах держави в особі Одеської міської ради є вимоги про визнання недійсним п. 3.1. договору про закупівлю №98 від 30.08.2023 та специфікацію, яка є додатком № 1 до договору №98, укладеного між відповідачами, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 113 750, 00 грн, а також стягнення з ТОВ «Оптімед-сервіс» на користь Одеської міської ради безпідставно набутих коштів у розмірі 113 750, 00 грн.
При дослідженні питання наявності підстав для забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, а, отже, у суду відсутні підстави для врахування доводів прокурора про укладення між відповідачами договору з порушенням вимог закону. Водночас суду слід здійснити оцінку обґрунтованості доводів прокурора, на які він посилається як на підставу для подання заяви.
Суд зазначає, що у випадку задоволення заявлених вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 113 750, 00 грн, виконання судового рішення буде здійснюватися, в першу чергу, за рахунок грошових коштів, які знаходяться на рахунках відповідача, відкритих у будь-яких банківських установах.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 звернула увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Верховним Судом у постанові від 04.12.2025 у справі № 916/3385/25 було вказано, що висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/448/22 свідчить, що вимога про надання доказів витрачання відповідачем коштів не може розглядатися як єдина підстава для застосування заходів забезпечення позову, однак не виключає зобов'язання заявника щодо доведення необхідності такого забезпечення шляхом подання доказів підтверджуючих підставність заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 18.06.2025 у справі №918/73/25 зазначив те, що наведений об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об'єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову. Крім того, наведений зміст вказаної постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову (з таких мотивів виходила об'єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу №917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2025).
Господарський суд зазначає, що наявність у ТОВ «Оптімед-сервіс» можливості в будь-який момент розпорядитися грошовими коштами, які знаходяться на його рахунках, є очевидною та не потребує доведення. Проте лише наявність такої можливості не може бути безумовною та єдиною підставою для накладення арешту на грошові кошти відповідача, що, в тому числі, підтверджується висновками Верховного Суду від 04.12.2025 у справі № 916/3385/25.
У ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
В порушення вимог процесуального закону, який покладає на прокурора обов'язок доведення існування фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, заявником не було надано суду жодного доказу, який може підтвердити правомірність накладення арешту на кошти відповідача. Так, прокурором не було надано суду жодного доказів, які можуть підтвердити недобропорядну поведінку ТОВ «Оптімед-сервіс», наприклад, в інших судових процесах, наявність заборгованості зі сплати податків, наявність ознак, які спростовують реальність здійснення відповідачем господарської діяльності, відсутність майна, на яке можна звернути стягнення у межах виконавчого провадження тощо.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ТОВ «Оптімед-сервіс» є неспеціалізована оптова торгівля; відповідач не перебуває ні в процесі припинення, ні в процесі провадження у справі про банкрутство, має статутний капітал у розмірі 30 000,00 грн. Викладене, з урахуванням здійснення ТОВ «Оптімед-сервіс» господарської діяльності з 22.02.2017 (дата проведення державної реєстрації товариства), дозволяє суду дійти висновку про відсутність доказів недобропорядної поведінки відповідача або наявність у останнього мети не допустити виконання судового рішення.
З огляду на викладене господарський суд звертає увагу на недоведеність прокурором існування обґрунтованого припущення, що судове рішення про стягнення коштів з ТОВ «Оптімед-сервіс» не буде виконано у межах виконавчого провадження.
Підсумовуючи викладені вище обставини, враховуючи ненадання прокурором будь-яких доказів неможливості виконання судового рішення про стягнення коштів з ТОВ «Оптімед-сервіс» у випадку задоволення позову, відсутність підстав для накладення арешту на кошти лише з мотивів наявності у відповідача права ними розпоряджатись, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 141, 234 Господарського процесуального кодексу України , суд, -
1.Відмовити заступнику керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набрала законної сили 15.04.2026 та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її прийняття.
Суддя С.П. Желєзна