65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"15" квітня 2026 р. Справа № 916/5141/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу,
за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Білгород-Дністровського морського порту) (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 81; код ЄДРПОУ 38728376),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТПРОЕКТ" (65123, м. Одеса, вул. Висоцького, буд. 9, кв. 21; код ЄДРПОУ 38598104),
за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державну аудиторську службу України (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 4, код ЄДРПОУ 40165856),
про стягнення 102088,72 грн.
Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.
Обставини справи.
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Білгород-Дністровського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТПРОЕКТ" про стягнення 102088,72 грн збитків. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення договірних зобов'язань безпідставно включив до виконаних робіт перевезення вантажів на відстань 498 км на загальну суму 102088,72 грн, що призвело до втрат (збитків) фінансових (матеріальних) ресурсів ДП «АМПУ» на зазначену суму.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2025 справу № 916/5141/25 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою від 29.12.2025 суд прийняв позовну заяву Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Білгород-Дністровського морського порту) до розгляду та відкрив провадження у справі № 916/5141/25. Прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державну аудиторську службу України. Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 16 днів з дня отримання даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Запропоновано третій особі, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали суду.
12 січня 2026 року до суду від Державної аудиторської служби України надійшло клопотання в якому заявник просить суд долучити до матеріалів судової справи № 916/5141/25 пояснення на позовну заяву у справі та врахувати їх при розгляді справи по суті.
Вказане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
16 січня 2026 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТПРОЕКТ" надійшов відзив на позовну заву, в якому відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вказаного відзиву відповідач зазначає, що розрахунки проведені між сторонами у повному обсязі на підставі складених актів виконаних будівельних робіт за лютий 2023 року та у повній відповідності до договору від 26.01.2023 № 6-В-БДФ-23 на надання послуг з поточного ремонту залізничної колії № 18.
Єдине на що посилається позивач в своєму позові, це Акт Державної аудиторської служби України яким начебто встановлено, порушення вимог ст. 629 ЦК України, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вимогам пунктів 4.12, 6.3, 6.4 Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281, п. 1.3 Договору про надання послуг від 26.01.2023 № 6-В-БДФ-23, пунктів 4, 5 Додатків № 1 «Технічні умови» до Договору про надання послуг від 26.01.2023 № 6-В-БДФ-23, укладеного з ТОВ «МЕТПРОЕКТ», пунктів 4, 5 Додатку до тендерної документації № 4 «Технічні вимоги» до Договірної ціни на Послуги з поточного ремонту залізничної колії № 18 (інв. № 3134) Білгород Дністровської філії ДП «Адміністрація морських портів України» безпідставно включено перевезення вантажів на відстань 498 км на загальну суму 102088,72 грн, що призвело до втрат (збитків) фінансових (матеріальних) ресурсів ДП «АМПУ» на зазначену суму
Відповідач до перевірки, що проводилась Державною аудиторською службою України не залучався, що в свою чергу позбавило можливості надати первинні документи на підтвердження понесених витрат по перевезенням за договором від 26.01.2023 № 6-В-БДФ-23 на надання послуг з поточного ремонту залізничної колії № 18. Вказаний акт перевірки позивача в свою чергу не породжує для відповідача ніяких правових наслідків, оскільки не стосується його господарської діяльності та така оцінка діяльності відповідача ДАСУ не проводилась.
Підстави для включення витрат до форми №КБ-2в - це виконані будівельні роботи, що відповідають проекту та кошторису, підтверджені первинними документами (наряди, відомості ресурсів) та засвідчені підписами підрядника і замовника (або технагляду) за звітний період, згідно з ДБН Д.1.1-1-2000 та умовами договору. Такі витрати покривають вартість робіт, матеріалів, експлуатації машин, накладних витрат, а також інші договірні умови, пов'язані з фактичним виконанням робіт.
Таким чином, з урахуванням наявних підписаних позивачем та відповідачем актів № КБ-2в, наявної у відповідача первинної документації з перевезень, вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором підряду є безпідставними.
Вказаний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
20 січня 2026 року до суду від Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Білгород-Дністровського морського порту) надійшла відповідь на відзив. В обґрунтування вказаної відповіді на відзив, позивач зазначає, що відповідачем у відзиві не спростовано викладені обставини також не надано документи/докази які б спростували викладені обставини.
Вказану відповідь на відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи
12 лютого 2026 року до суду від Державної аудиторської служби України надійшло клопотання про долучення доказів.
Вказане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд
Матеріали справи свідчать, що 26 січня 2023 року між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Білгород-Дністровського морського порту) (надалі - замовник або позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТПРОЕКТ" (надалі - виконавець або відповідач) був укладений Договір № 6-В-БДФ-23 про надання послуг (надалі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.1. Договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, зазначені в п. 1.2. цього Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг: за кодом ДК 021:2015 (Код CPV): 45450000-6 «Інші завершальні будівельні роботи» послуги з поточного ремонту залізничної колії № 18 (інв. № 3134) Білгород-Дністровської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрації Білгород-Дністровського морського порту) (далі - Послуги) (п. 1.2. Договору).
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що загальна вартість послуг за цим Договором визначається на підставі Договірної ціни (Додаток № 2, що є невід'ємною частиною Договору), виконаної згідно Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281, та складає: 761000,00 грн без ПДВ, крім того сума ПДВ 152000,00 грн, всього ціна цього Договору 913200,00 грн з ПДВ.
Відповідно до умов 4.3. Договору оплата послуг за цим Договором здійснюється за фактично надані послуги, шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок виконавця.
Відповідно до умов п. 6.1. Договору цей Договір з усіма його додатками набирає чинності після його підписання уповноваженими представниками і діє до 31.03.2023, але у будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків за надані послуги. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (п. 6.2. Договору).
Пунктами 7.1., 7.5. договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору. Крім сплати штрафних санкцій, сторони компенсують один одному збитки, зумовлені невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов'язань за цим Договором, та винними діями або бездіяльністю сторін. Сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору не звільняє будь-яку з сторін від виконання зобов'язання за цим Договором.
28 лютого 2023 року сторонами було оформлено довідку про вартість виконання будівельних робіт та витрати за лютий 2023 року.
28 лютого 2023 року сторонами було оформлено Акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2023 року.
28 лютого 2023 року позивачем було сплачено відповідачу 913200,00 грн.
04 липня 2025 року Державною аудиторською службою України було складено Акт № 000500-21/40 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Адміністрація морських портів України» за період з 01.07.2021 по 31.12.2024 (надалі - Акт).
За результатом Акту Державною аудиторською службою України було видано вимогу про усунення виявлених порушень від 22.08.2025 № 000500-14/10542-2025 (надалі - Вимога).
На аркушах 174 - 177 Акту, Державною аудиторською службою України встановлено, що в порушення вимог ст. 629 ЦК України, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вимогам пунктів 4.12, 6.3, 6.4 Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281, п. 1.3 Договору про надання послуг від 26.01.2023 № 6-В-БДФ-23, пунктів 4, 5 Додатків № 1 «Технічні умови» до Договору про надання послуг від 26.01.2023 № 6-В-БДФ-23, укладеного з ТОВ «МЕТПРОЕКТ», пунктів 4, 5 Додатку до тендерної документації № 4 «Технічні вимоги» до Договірної ціни на Послуги з поточного ремонту залізничної колії № 18 (інв. № 3134) Білгород-Дністровської філії ДП «Адміністрація морських портів України» безпідставно включено перевезення вантажів на відстань 498 км на загальну суму 102088,72 грн, що призвело до втрат (збитків) фінансових (матеріальних) ресурсів ДП «АМПУ» на зазначену суму.
Пунктом 55 вимоги Державної аудиторської служби України було зобов'язано позивача забезпечити відшкодування фінансових втрат на користь позивача внаслідок завищення вартості послуг з поточного ремонту відповідно до статей 610 625 ЦК України підрядною організацією ТОВ «МЕТПРОЕКТ» на суму 102088,72 грн.
23 вересня 2025 року позивачем було складено та направлено відповідачу претензію за № 503/12-01/Вих стосовно викладених обставин, однак жодної відповіді отримано не було.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Білгород-Дністровського морського порту) не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно із статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків (відшкодування шкоди), господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме: наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно - наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.
Відповідно до частини 1 пункту 8 статті 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.
Збитками відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.
Відповідно до частини 1 статті 22, частини 1 статті 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.
Вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені лише у випадку якщо буде доведено кожний з елементів складу правопорушення. Недоведення хоч би одного з них виключає можливість задоволення вимоги про стягнення збитків.
Згідно з частиною 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Положеннями статей 6, 627 ЦК України договором України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Проаналізувавши зміст договору № 6-В-БДФ-23 від 26.01.2023 про надання послуг, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором підряду. Сторонами Договору погоджено предмет договору, ціну та строк виконання будівельних робіт.
Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з частинами першою та другою статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Згідно з частиною першою статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Закон пов'язує виникнення зобов'язання з оплати робіт з фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов'язального правовідношення. Наявність підписаного замовником акта прийняття роботи не позбавляє його права заперечувати щодо обсягу та вартості виконаної роботи (пункт 31 постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 916/446/16). Водночас можливість замовника висувати заперечення проти вимог підряднику про оплату виконаних робіт залежить від характеру претензій та поведінки сторін до та після прийняття робіт.
Значення огляду при прийнятті робіт полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаних робіт до підписання акта здачі-приймання. В акті сторона, яка приймає роботи, має вказати всі претензії до виконаних робіт, якщо у замовника є такі претензії. При цьому сторони складають перелік претензій, що додається до акта здачі-приймання, і визначає строки їх усунення. Якщо при здачі-прийманні об'єкта виявляться істотні недоліки, які виникли з вини підрядника, замовник не повинен приймати об'єкт до їх усунення і має право затримати оплату за виконані роботи.
З огляду на положення статей 857 та 858 ЦК України, в яких визначені вимоги до якості виконаних підрядних робіт та відповідальність підрядника за неналежну якість роботи, замовник, посилаючись на наявність у виконаних підрядником підрядних роботах недоліків та недопрацювань, має відповідно до правил доказування в господарському процесі довести, що виконані підрядником роботи не відповідають умовам договору підряду або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, результат роботи є непридатним для використання, а виявлені недоліки є істотними (постанова Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/2683/19).
Судом встановлено, що вартість робіт була встановлена за взаємною згодою сторін, відображена в Договорі, матеріали справи не містять доказів недійсності чи розірвання сторонами договору № 6-В-БДФ-23 від 26.01.2023, або зміни його умов в частині ціни тощо; Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірної форми КБ-2в) підписаний обома сторонами (т. 1, а.с. 52-57) без будь-яких зауважень щодо виконаних робіт.
Крім того, позивачем була здійснена оплата виконаних робіт, про що свідчать наявна в матеріалах справи платіжна інструкція з посиланням на Договір № 6-В-БДФ-23 від 26.01.2023 (т.1, а.с. 59).
З урахуванням вимог статті 882 ЦК України та усталеної судової практики, підписання актів приймання виконаних робіт представниками сторін без зауважень свідчить про належне виконання підрядником умов договору та прийняття цих робіт замовником без претензій щодо їх виду, якості, об'ємів (кількості) та вартості відповідно до умов договору за іншими показниками. Підписанням актів приймання виконаних робіт, замовник погоджується як з якістю таких робіт, так і з використаними матеріалами.
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 05.03.2024 у справі № 910/3374/23 виснував, що якщо замовник, який раніше без зауважень підписав акт приймання робіт, що підтверджує обсяги, якість виконаних робіт та їх вартість, і надалі в контексті спору про стягнення заборгованості за цим актом заперечує це, то на нього покладається обов'язок довести наявність прихованих недоліків чи інших відступів від умов договору підряду, що можуть бути підставою для застосування правових наслідків, встановлених статтями 852, 853, 858 ЦК України.
В свою чергу кошти, які позивач заявляє до стягнення з відповідача, отримані останнім як оплата за належне виконання робіт за договором підряду, а тому такі кошти набуті за наявності правової підстави - договору і їх сплата не може вважатись збитками, при цьому, позивачем не вчинені дії, що передбачені умовами Договору для зменшення ціни з огляду на обсяг виконаних робіт та з огляду на вищевказані вимоги ЦК України роботи прийняті без застережень.
Статтею 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (частини 1, 3 вказаної норми).
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України від 26 січня 1993 року № 2939-XII Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні (далі - Закон № 2939-XII).
Згідно зі ст. 1 Закону № 2939-XII, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 2939-XII державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення), Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (п. 7 Положення).
Пунктом 6 Положення передбачено, що Держаудитслужба має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (пп. 16 п. 6 Положення); порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (пп. 20 п. 6 Положення); у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (пп. 23 п. 6 Положення).
Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп. 9 п. 4 Положення).
Згадані норми узгоджуються з положеннями ст. 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, в п. 7 цієї статті передбачено право цього органу пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Статтею 10 Закону № 2939-ХІІ встановлено право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 10), а також при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (п. 13).
Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Отже, контролюючий орган здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що контролюючий орган проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ. Його вимоги, передбачені ст. 10 Закону № 2939-XII, можуть бути адресовані виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.
Таким чином, Державна аудиторська служба України, як орган державного фінансового контролю, у відповідності до покладених на нього повноважень згідно з положеннями Закону № 2939-XII зобов'язаний здійснювати державний контроль фінансово-господарської діяльності позивача, як органу місцевого самоврядування, та в разі виявлення порушень чинного законодавства та при виявленні збитків, завданих позивачу, Державна аудиторська служба України має право визначити розмір цих збитків у встановленому законодавством порядку і пред'явити об'єкту контролю (позивачу) вимоги щодо усунення встановлених правопорушень. Такі вимоги, в силу вимог ч. 3 ст. 15 Закону № 2939-XII, є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Разом з цим, акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу (Вимога щодо усунення встановлених правопорушень). Акти ревізії та документальних перевірок не мають обов'язкового характеру та не можуть оспорюватись в суді. Встановлені під час проведення контрольних заходів підрозділами аудиту факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України (Подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 922/2810/21, від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17).
Також, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17 зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
За висновком, викладеним у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася.
У пунктах 59-62 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/11273/20 вказано, що однакове застосування закону забезпечує його загальнообов'язковість, поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Таким чином, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами. Даний акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу (постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 06.07.2018 у справі № 904/7287/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17 та від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17).
Отже, з огляду на викладене, наданий позивачем Акт ревізії від 04.07.2025 не може слугувати доказом на підтвердження позовних вимог про стягнення суми збитків у розмірі 102088,72 грн.
Суд зазначає, що сторони у повному обсязі та належним чином виконали умови Договору № 6-В-БДФ-23 від 26.01.2023, передачу-приймання виконаних робіт оформлено без будь-яких зауважень і претензій відповідними актами.
Як зазначено вище, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені в Акті ревізії висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є безумовною підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов Договору.
З'ясувавши викладені обставини, дослідивши подані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також вірогідність і взаємний зв'язок у їх сукупності, надавши оцінку аргументам позивача, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про відмову у задоволенні позову.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У відповідності до приписів статі 129 ГПК України судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Рішення підписано 15.04.2026.
Суддя Нікітенко С.В.