79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
06.04.2026 Справа № 914/3760/25
Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Зоряни Горецької, при секретарі Зоряні Палюх, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Юкіша Івана Васильовича,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Медстар Солюшенс»,
про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 1 003 362,96 грн,
представники сторін:
від позивача: Сікора В.Є. (в залі суду);
від відповідача: не з?явився.
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Фізичної особи-підприємця Юкіша Івана Васильовича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Медстар Солюшенс» про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 1 003 362,96 грн.
Ухвалою від 18.12.2025 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.
Ухвалою від 09.03.2026 підготовче провадження у справі № 914/3760/25 закрито та призначено до судового розгляду по суті на 06.04.2026.
06.04.2026 у судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав подані позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
06.04.2026 у судовому засіданні суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення у справі № 914/3760/25.
Позиція позивача
Позивач просить стягнути з Відповідача 1 283 766,65 грн заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання останнім грошового зобов'язання за Договором про створення та постачання програмного продукту № 17/1022 від 07.10.2022.
Позиція відповідача
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, позовних вимог не спростував, явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про розгляд справи.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ З МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ
07 жовтня 2022 року між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) було укладено Договір про створення та постачання програмного продукту № 17/1022. За даним Договором Виконацець зобов'язувався у рамках проекту «РІМС «Медстар» створювати та передавати Замовнику програмні продукти, їх елементи у вигляді програмного коду та його частин (надалі - ПП), з переходом до Замовника виключних майнових та особистих немайнових прав на ПП, а Замовник приймає та оплачує вказане ПП.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов зазначеного Договору, Позивач належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов'язання. Факт виконання підтверджено Актами приймання-передачі програмного продукту, підписаними сторонами без зауважень, що свідчить про прийняття результату робіт Відповідачем, та відповідає п.п.4.1-4.2 Договору, відповідно до яких здача-приймання ПП здійснюється шляхом підписання Сторонами Акта прийому-передачі ПП (далі - Акт) з доданням програмного коду ПП в електронному вигляді у спосіб, узгоджений Сторонами. Акт може складатись сторонами за певний період або за певний обсяг робіт.
Згідно з п.10.7 Договору Сторони прийшли до згоди приймати до виконання усі документи (листи, акти тощо), пов'язані з виконанням цього Договору, що передаються електронними засобами зв'язку з викляді файлів сканованих зображень цих документів у форматі РБР, за умови, що ці документи містять розбірливий текст, підписи уповноважених сторін та печатку (за наявності). Такі документи мають силу оригіналів, до отримання їх у письмовій формі.
У вказаний спосіб Замовником було прийнято низку ПП та підписано наступні Акти приймання-передачі ПП: № 1 від 31.10.2022 (на суму 198 288,60 грн), № 2 від 30.11.2022 (на суму 244 590,82 грн), № 3 від 30.12.2022 (на суму 244 590,82 грн), № 1 від 31.01.2023 (на суму 244 590,82 грн), № 2 від 28.02.2023 (на суму 246 094,90 грн), № 3 від 31.03.2023 (на суму 244 590,82 грн), № 4 від 28.04.2023 (на суму 244 590,82 грн), № 5 від 31.05.2023 (на суму 244 590,82 грн), № 6 від 30.06.2023 (на суму 244 590,79 грн), № 7 від 31.07.2023 (на суму 267 716,03 грн), № 8 від 31.08.2023 (на суму 252 314,74 грн), № 9 від 29.09.2023 (на суму 252 314,74 грн).
Замовником у процесі надання Виконавцем програмних продуктів неодноразово допускались порушення грошових зобов'язань у вигляді не своєчасних та/або неповних оплат.
У зв'язку з цим, 26 жовтня 2023 року сторони склали та підписали Акт звірки взаємних розрахунків. Цим документом було остаточно визначено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за виконані роботи за період створення та постачання програмних продуктів з 01.01.2023 по 26.10.2023 становить 1 003 362,96 грн.
Незважаючи на документальне підтвердження боргу та відсутність претензій до якості робіт, Відповідач не здійснив оплату в обумовлений термін, чим допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.
09 липня 2025 року Позивачем направлено Відповідачу претензію з вимогою добровільно погасити заборгованість протягом 20 календарних днів. Докази такого надсилання підтверджується накладною № 7601800970619 та описом вкладення у цінний лист. Однак, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач так і не виконав свої зобов'язання.
В порядку передбаченому ст. 625 ЦК України Позивачем нараховано 3% річних від простроченої суми; інфляційні втрати за весь час прострочення, які розраховуються згідно з офіційними даними Держстату України, що відповідає усталеним правозастосовним підходам.
Тому Позивач просить стягнути з Відповідача 1 283 766,65 грн, з яких: 1 003 362,96 грн основного боргу, 63 500,51 грн 3% річних, 216 903,18 грн інфляційних втрат.
Згідно ч.1 ст. 526 ЦКУ, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Ч.1 ст. 530 ЦКУ встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦКУ, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що Відповідач не виконав свої грошові зобов'язання. Це підтверджується підписаним сторонами актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 26.10.2023, яким зафіксовано наявність заборгованості. Незважаючи на зазначене, оплата здійснена не була. Крім того, Відповідач не відреагував на претензію Позивача від 09.07.2025 щодо погашення заборгованості.
Підписання сторонами актів приймання-передачі без зауважень свідчить про належне виконання зобов'язань Позивачем, що узгоджується з вимогами ст. 526 ЦК України та підтверджує відсутність претензій Відповідача щодо обсягу та якості наданих послуг (виконаних робіт).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦКУ, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Порушення Відповідачем термінів оплати тягне за собою наслідки, передбачені ст. 625 ЦК України, зокрема обов'язок Відповідача сплатити Позивачу 3% річних від простроченої суми, інфляційні втрати за весь час прострочення, які розраховуються згідно з офіційними даними Держстату України, що відповідає усталеним правозастосовним підходам.
Станом на 04.12.2025 (на момент подання позову) основни борг складає 1 003 362,96 грн. За період прострочення з 26.10.2023 по 04.12.2025 3% річних складають 63 500,51 грн та інфляційні втрати - 216 903,18 грн.
Судом перевірено розрахунок заявлених позовних вимог та встановлено, що такий проведено правильно.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що Позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з Відповідача 1 003 362,96 грн основного боргу, 63 500,51 грн 3% річних та 216 903,18 грн інфляційних втрат.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання позовної заяви Позивачем сплачено 15 050,44 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 5275-1249-8235-0670 від 04.12.2025. Оскільки спір виник з вини Відповідача, суд вважає за необхідне покласти на нього судові витрати в розмірі судового збору, в силу норми ч. 9 ст. 129 ГПК України.
Сплаті підлягав судовий збір в розмірі 15 405,20 грн, тобто 1,5 % від ціни позову з врахуванням коефіцієнта 0,8.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 15 050,44 грн.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Позивача до Державного бюджету України 354,76 грн судового збору.
Слід зауважити, що суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про застосування у даній справі приписів ч. 10 ст. 238 ГПК України, з огляду на таке. Згідно із вказаною нормою суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Із наведеного вище випливає, що частина 10 статті 238 ГПК України не стосується нарахування інфляційних втрат, стягнення яких є предметом позову у цій справі. Крім того вказана норма передбачає право суду, а не обов'язок.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медстар Солюшенс» (79005, м. Львів, пл. Міцкевича А., будинок 8, ЄДРПОУ 36625942) на користь Фізичної особи-підприємця Юкіш Івана Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість за Договором про створення та постачання програмного продукту № 17/1022 від 07.10.2022 року у розмірі 1 003 362,96 грн основної заборгованості, 216 903,18 грн інфляційних втрат, 63 500,51 грн 3% річних та 15 405,20 грн судового збору.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Юкіш Івана Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 354,76 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, визначені ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Горецька З.В.