Рішення від 07.04.2026 по справі 910/14615/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.04.2026Справа № 910/14615/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРРА-ДЕВЕЛОПМЕНТ»

до Київської міської військової адміністрації

про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Дубина Т.М.

представники учасників справи:

від позивача: Майоренко Я.М.;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІРРА-ДЕВЕЛОПМЕНТ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської військової адміністрації (надалі - відповідач) про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 16, 374, 377, 628, 640, 648, 649 Цивільного кодексу України та ст. 15, 17, 80, 84, 92, 120, 122, 123, 124 Земельного кодексу України, обґрунтовані тим, що існування чинного розпорядження Київської міської військової адміністрації про надання земельної ділянки в оренду, наявність прямої вказівки закону щодо обов'язковості укладання договору оренди землі із земель державної або комунальної власності, наявність взаємного волевиявлення позивача (ініціювання процедури одержання земельної ділянки в оренду, звернення із пропозицією щодо укладення договору, подання позову) і відповідача (Розпорядження Київської міської військової адміністрації № 576 від 20.06.2024) на виникнення правовідносин оренди стосовно земельної ділянки свідчать про наявність правових підстав для укладення договору оренди в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2025 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.

04.12.2025 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/14615/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання в справі на 14.01.2026.

16.12.2025 від представника позивача надійшла заява про вступ у справу як представника.

12.01.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній зазначає, що узгодження проекту договору оренди земельної ділянки відбувається внаслідок провадження, яке включає сукупність послідовно вчинюваних різними органами процедурних дій і процедурних рішень, що завершується укладанням договору оренди земельної ділянки і його підписанням сторонами. До завершення розгляду сторонами проекту спірного договору немає підстав вважати, що Київська міська військова адміністрація відмовляється укласти вказаний договір, і, відповідно, що права особи порушено. Лише після відмови Київської міської військової адміністрації у підписанні договору особа має підстави вважати, що її права та законні інтереси порушено. Будь які її зауваження та заперечення щодо процедури узгодження проекту договору оренди земельної ділянки можуть і повинні бути враховані під час розгляду такого договору, ухвалення рішення Київської міської військової адміністрації про підписання вказаного договору має прийматись з дотриманням прав осіб, яких воно стосується. Отже, позивач звернувся до суду до завершення процедури підписання договору оренди земельної ділянки, передчасно захищаючи права, які реально не порушено.

14.01.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому останній зазначає, що посилання відповідача на те, що процедура укладення договору не завершена, не відповідає фактичним обставинам справи. Проект договору оренди був підготовлений уповноваженим органом Департаментом земельних ресурсів, погоджений, завізований та направлений позивачу разом із копіями розпорядчих актів, якими прийнято рішення про передачу земельної ділянки та уповноважено посадову особу на підписання договору. Дані фактичні обставини відповідачем не оспорюються. Доводи відповідача про недопустимість судового контролю за «проміжними стадіями» є неприйнятними, оскільки у даному випадку процедура погодження договору не оскаржується. Процедура погодження проекту договору була фактично завершена, а єдиною нездійсненою дією залишалося підписання договору відповідачем, що є його обов'язком, а не дискреційною можливістю. Необґрунтоване та безпідставне зволікання відповідача з підписанням договору порушує права позивача, що є підставою для судового втручання з метою визнання договору укладеним.

У підготовче засідання 14.01.2026 з'явилися представники позивача та відповідача. Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позов, поновив відповідачу строк на подання відзиву на позов та долучив поданий 12.01.2026 відзив до матеріалів справи. Також суд протокольною ухвалою долучив відповідь на відзив від 13.01.2026, яка надійшла до суду 14.01.2026. Крім цього, суд протокольною ухвалою у порядку ст. 74 ГПК України витребував письмові пояснення у відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2026 відкладено підготовче засідання в справі на 10.02.2026.

05.02.2026 від представника відповідача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли додаткові пояснення.

09.02.2026 від представника відповідача надійшла заява про проведення підготовчого засідання призначеного на 10.02.2026 без його участі.

09.02.2026 від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Майорової Алли Володимирівни.

10.02.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

У підготовче засідання 10.02.2026 з'явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання представника позивача від 09.02.2026 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Майорової Алли Володимирівни. Також суд протокольною ухвалою долучив до матеріалів справи додаткові пояснення відповідача від 05.02.2026 та долучив до матеріалів справи додаткові пояснення представника позивача від 10.02.2026. Крім цього, суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 відкладено підготовче засідання в справі на 24.02.2026. Витребувано у позивача письмові пояснення з нормативно-правовим обґрунтуванням стосовно п.2.2. проекту договору оренди земельної ділянки з урахуванням зміни у 2026 році нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у якому, зокрема, зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначається на дату укладання договору.

19.02.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

23.02.2026 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

24.02.2026 від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, у якій позивач просить позовну вимогу щодо визнання укладеним договору оренди земельної ділянки площею 0,4719 кадастровий номер 8000000000:82:033:0032 в кварталі вулиць Михайла Грушевського, Князів Острозьких та Кловського узвозу у Печерському районі міста Києва змінити в частині та викласти пункт 2.2. в наступній редакції:

« 2.2. Відповідно до витягу із технічної документації від 22.01.2026 № НB-9922903742026 (за формою згідно з додатком 17 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 №753)) нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 53 392 404 (п'ятдесят три мільйони триста дев'яносто дві тисячі чотириста чотири) грн 74 коп.».

У підготовче засідання 24.02.2026 з'явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Суд протокольною ухвалою долучив до матеріалів справи додаткові пояснення позивача від 19.02.2026. Також суд протокольною ухвалою прийняв заяву позивача про зміну позовних вимог від 23.02.2026 та подальший розгляд справи постановив здійснювати з її урахуванням. Крім цього, суд протокольною ухвалою в порядку ст. 74 ГПК України повторно витребував письмові пояснення у відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2026 відкладено підготовче засідання в справі на 10.03.2026 та встановлено відповідачу строк для подання пояснень щодо позову, з урахуванням заяви позивача про зміну позовних вимог.

У підготовче засідання 10.03.2026 з'явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, у підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, сторонам надавалось достатньо часу для надання доказів та пояснень по суті спору, окрім того, не було зазначено про неможливість надання доказів чи заявлення клопотань, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.04.2026.

У судове засідання 07.04.2026 з'явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення по суті позовних вимог, позов просив задовольнити.

Одночасно, статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення в справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Отже, враховуючи, що явка представника відповідача у судове засідання обов'язковою не визнавалась, останній повідомлений про хід розгляду справи в встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, судом, у межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції в спорі та надання відповідних доказів, суд вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні без участі представника відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 07.04.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №178492696, №178496402, №178500308 від 22.08.2019 позивач є власником нерухомого майна а саме:

- корпусу № 57 (літ. «Ф») площею 1461,6 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 669637380000, номер відомостей про речове право: 32932521 від 22.08.2019);

- корпусу № 58 площею 694,7 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1584281880382, номер відомостей про речове право: 32933005 від 22.08.2019);

- корпусу № 62 (літера Ю) площею 433,1 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 669943280000, номер відомостей про речове право: 32933555 від 22.08.2019).

Зазначені вище об'єкти нерухомого майна розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:033:0032 загальною площею 0,4719 га та місцем розташування: квартал вулиць Михайла Грушевського, Князів Острозьких та Кловського узвозу у Печерському районі міста Києва.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №414147348 від 19.02.2025 та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0001520332025 від 29.07.2025 відповідач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:033:0032 загальною площею 0,4719 га та місцем розташування: квартал вулиць Михайла Грушевського, Князів Острозьких та Кловського узвозу у Печерському районі міста Києва.

Розпорядженням Київської міської військової адміністрації «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «МІРРА-ДЕВЕЛОПМЕНТ» в оренду земельної ділянки для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд виробничого, житлового та соціально-побутового призначення в кварталі вулиць Михайла Грушевського, Московської та Кловського узвозу в Печерському районі м. Києва» від 20.06.2024 за № 576 вирішено, зокрема:

- передати Товариству з обмеженою відповідальністю «МІРРА-ДЕВЕЛОПМЕНТ» (ідентифікаційний код 395758857), за умови виконання пункту 3 цього розпорядження, у оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,4719 га (кадастровий номер 8000000000:82:033:0032) для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд виробничого, житлового та соціально-побутового призначення в кварталі вул. Михайла Грушевського, вул. Московської та Кловського узвозу у Печерському районі м. Києва із земель державної власності, у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.08.2019, номери записів про право власності 32933005, 32933555, 32932521) (категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, код виду цільового призначення - 11.02, справа 238409972);

- у місячний строк Товариству з обмеженою відповідальністю «МІРРА-ДЕВЕЛОПМЕНТ» надати до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені законодавством України, необхідні для укладання договору оренди земельної ділянки.

На виконання вказаного розпорядження, позивач супровідним листом за вих.№25/06-1 від 25.06.2024 направив відповідачу документи, визначені законодавством України, необхідні для укладання договору оренди земельної ділянки.

У відповідь на зазначений лист, Департаментом земельних ресурсів підготовлено проект договору оренди земельної ділянки та після узгодження сторонами всіх істотних умов позивач звернувся до приватного нотаріуса з метою посвідчення вказаного договору.

Однак, як зазначено позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві на позов, у зв'язку з рядом хакерських атак 19.12.2024 на сайти Національних інформаційних систем та Міністерства юстиції України здійснити будь-які реєстраційні дії видалось неможливим. Відновлення вказаних систем відбулося наприкінці січня 2025 року.

Водночас, з початку 2025 року відбулася зміна розміру нормативно-грошової оцінки (НГО) земель, що обумовило зміну розміру орендної плати за землю.

Зважаючи на зміну обставин (НГО), позивач 27.02.2025 звернувся до Департаменту земельних ресурсів з листом № 27-02/1 щодо оновлення розрахунку орендної плати.

У відповідь на це звернення, Департамент земельних ресурсів листом від 25.03.2025 № 057-3846 повідомив позивача про завершення підготовки оновленого розрахунку та його передачу до Київської міської військової адміністрації для підпису уповноваженою особою.

Листом від 28.07.2025 № 28-07/1 позивач звернувся до Департаменту земельних ресурсів з проханням підготувати оновлену редакцію проекту договору та передати підписаний зі сторони орендодавця договір позивачу, що було виконано листом Департаменту земельних ресурсів від 29.08.2025 № 057-11166.

Договір, підписаний зі сторони орендаря, був скерований позивачем на адресу відповідача супровідним листом від 05.09.2025 № 05-09/1. Зазначений лист містив звернення до Київської міської військової адміністрації щодо підписання проекту договору та, з метою забезпечення його нотаріального посвідчення і державної реєстрації, інформування позивача про дату та час підписання примірника договору на нотаріальних бланках.

Відповіді на зазначений лист матеріали справи не містять.

Враховуючи наведені обставини, а також зважаючи на ухилення відповідача від укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки, останній звернувся до суду з даним позовом про визнання укладеним між сторонами договору оренди земельної ділянки у запропонованій позивачем редакції.

Згідно з ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. З наведеною нормою Конституції України кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України.

За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

До повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля віднесено розпорядження землями державної власності відповідно до закону (пункт 2 частини 1 статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. «а» ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

За змістом ч.6 ст. 122 Земельного кодексу України Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, вирішення питання про надання у користування спірної земельної ділянки належить до компетенції Київської міської державної адміністрації.

Поряд з цим, відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Згідно з п. 26 ч.2 ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження щодо, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (крім вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад один рік).

Тобто, військова адміністрація Києва - це тимчасовий державний орган, створений на випадок воєнних дій у місті і який здійснює розпорядження землями державної форми власності на період воєнного стану.

Враховуючи зазначене, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ та Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» станом на сьогодні Київська міська військова адміністрація є розпорядником землями державної форми власності на території міста Києва.

Згідно із ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124).

Згідно із частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

З наведених норм Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» вбачається, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди. Тобто, прийняття уповноваженим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є необхідною умовою для передачі такої земельної ділянки в оренду.

Поряд з цим, відповідно до статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів накази.

Верховний суд у постанові від 09.05.2023 по справі № 520/1535/19 про скасування розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 28.11.2011 № 685 «Про надання земельної ділянки в оренду ТОВ «Декарт плюс» на території Харківського району» зазначив, що: «акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані (п.50).

Доводи прокурора фактично зводяться до того, що оскаржуване розпорядження відповідача є недоцільним, неекономним, неефективним за очікуваними та фактичними результатами в розумінні ч. 3 ст.43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації». Така недоцільність, неекономність та неефективність була обґрунтована прокурором бездіяльністю відповідача, через те що, третя особа не уклала договір оренди та фактично не використовувала земельну ділянку, надану спірним розпорядженням, що зумовило недоотримання державою орендної плати за користування такою спірною земельною ділянкою за понад сім років, а відповідач не скасував своє розпорядження. А тому, фактично через неправомірну поведінку по реалізації спірного розпорядження третьої особи - ТОВ «Декарт плюс» прокурор вважає, що спірне розпорядження відповідача слід скасувати в судовому порядку (п.53).

Враховуючи вищенаведене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що розпорядження від 28.11.2011 № 685 видано на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню (п.55)».

Отже, прийняття органом виконавчої влади рішення про передачу земельної ділянки в оренду у формі розпорядження здійснюється ним в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як убачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, Розпорядженням Київської міської військової адміністрації від 20.06.2024 за № 576 вирішено, зокрема, передати Товариству з обмеженою відповідальністю «МІРРА-ДЕВЕЛОПМЕНТ» (позивачу), за умови виконання пункту 3 цього розпорядження, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,4719 га (кадастровий номер 8000000000:82:033:0032) для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд виробничого, житлового та соціально-побутового призначення в кварталі вул. Михайла Грушевського, вул. Московської та Кловського узвозу у Печерському районі м. Києва із земель державної власності, у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.08.2019, номери записів про право власності 32933005, 32933555, 32932521) (категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, код виду цільового призначення - 11.02, справа 238409972).

Отже, Київська міська військова адміністрація в межах наданих їй законом повноважень висловила волевиявлення на виникнення орендних земельних правовідносин, що зумовлює можливість передачі цієї земельної ділянки в користування (оренду) позивачу шляхом укладення з ним відповідного договору оренди.

Зазначене розпорядження Київської міської військової адміністрації в судовому порядку незаконним не визнавалося та не скасовувалося.

Відповідно до п. 3 Розпорядження Київської міської військової адміністрації від 20.06.2024 за № 576 позивачу встановлено місячний строк для надання до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документів, визначені законодавством України, необхідних для укладання договору оренди земельної ділянки.

На виконання вказаного розпорядження, позивач супровідним листом за вих.№25/06-1 від 25.06.2024 (тобто в межах місячного строку) направив відповідачу документи, визначені законодавством України, необхідні для укладання договору оренди земельної ділянки.

У відповідь на зазначений лист, Департаментом земельних ресурсів підготовлено проект договору оренди земельної ділянки та після узгодження сторонами всіх істотних умов позивач звернувся до приватного нотаріуса з метою посвідчення вказаного договору.

Однак, у зв'язку з рядом хакерських атак 19.12.2024 на сайти Національних інформаційних систем та Міністерства юстиції України здійснити будь-які реєстраційні дії видалось неможливим. Відновлення вказаних систем відбулося наприкінці січня 2025 року.

Водночас, з початку 2025 року відбулася зміна розміру нормативно-грошової оцінки (НГО) земель, що обумовило зміну розміру орендної плати за землю.

Зважаючи на зміну обставин (НГО), позивач 27.02.2025 звернувся до Департаменту земельних ресурсів з листом № 27-02/1 щодо оновлення розрахунку орендної плати.

У відповідь на це звернення, Департамент земельних ресурсів листом від 25.03.2025 № 057-3846 повідомив позивача про завершення підготовки оновленого розрахунку та його передачу до Київської міської військової адміністрації для підпису уповноваженою особою.

Листом від 28.07.2025 № 28-07/1 позивач звернувся до Департаменту земельних ресурсів з проханням підготувати оновлену редакцію проекту договору та передати підписаний зі сторони орендодавця договір позивачу, що було виконано листом Департаменту земельних ресурсів від 29.08.2025 № 057-11166.

Договір, підписаний зі сторони орендаря, був скерований позивачем на адресу відповідача супровідним листом від 05.09.2025 № 05-09/1. Зазначений лист містив звернення до Київської міської військової адміністрації щодо підписання проекту договору та, з метою забезпечення його нотаріального посвідчення і державної реєстрації, інформування позивача про дату та час підписання примірника договору на нотаріальних бланках. Відповіді на зазначений лист матеріали справи не містять.

Вказані обставини сторонами визнаються в повному обсязі, а тому з урахуванням положень ч.1 ст. 75 ГПК України доказуванню не підлягають.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2025 по справі № 280/2822/23 сформував наступний правовий висновок щодо дискреційних повноважень органів влади та їх меж.

Так, згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи (далі - КМРЄ) № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень (concerning the exercise of discretionary powers by administrative authorities), прийнятими 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У пункті 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 року № 1395/5, дискреційні повноваження визначаються як сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17.12.2004 року в справі «Педерсен і Баадсгаард проти Данії» («Pedersen and Baadsgaard v. Denmark», заява № 49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Водночас у рішенні ЄСПЛ від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. Надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання.

З огляду на це дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб'єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.

Характерними ознаками адміністративного розсуду є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб'єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб'єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів.

Аналогічні висновки щодо тлумачення дискреційних повноважень суб'єкта управлінської діяльності викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.05.2023 року в справі № 540/913/21, від 16.05.2023 року в справі № 380/3195/22, від 23.06.2023 року в справі № 160/6214/21.

Так, у постанові від 15.02.2023 року в справі № 911/1770/21 Верховний Суд виснував, що за відмови органу місцевого самоврядування в передачі в оренду земельної ділянки, на якій розміщено об'єкти нерухомості позивача, належним способом захисту його права є звернення з позовом про визнання укладеним договору оренди щодо зазначеної земельної ділянки.

Крім того, якщо на земельній ділянці комунальної власності розміщені об'єкти нерухомого майна, які належать особі на праві приватної власності, така ділянка не може бути передана її власником у користування будь-кому, окрім власника такого об'єкта. Такий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 17.04.2025 року в справі № 904/186/23.

Також суд звертає увагу на висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, які містяться у постанові від 23.11.2023 року в справі № 906/1314/21, щодо неприпустимості для орендодавця нехтування своїми обов'язками щодо добросовісного проведення переговорів та прийняття відповідного рішення та правових наслідків такої поведінки. Такий висновок відповідає усталеним правовим позиціям Верховного Суду в справах № 313/350/16, № 159/5756/18, № 903/1030/19, № 594/376/17 щодо розгляду справ за позовами орендарів про поновлення договорів оренди земельних ділянок та у справах № 910/5179/20 і № 3190/34/17 щодо застосування принципу добросовісності при розгляді судами справ.

Крім цього, суд зазначає про принцип Superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею) - принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 року в справі № 910/18560/16, від 03.04.2019 року в справі № 921/158/18, від 22.06.2021 року в справі № 200/606/18, від 31.08.2021 року в справі № 903/1030/19).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року в справі № 263/6022/16, від 31.08.2021 року в справі № 903/1030/19).

У такий спосіб, за встановлених судом обставин справи, враховуючи поведінку сторін у спірних правовідносинах, відсутність дискреційних повноважень у відповідача щодо передачі земельної ділянки власнику нерухомого майна у користування у встановленому законом порядку та тривале невиконання нею свого обов'язку, що вочевидь не відповідає критерію розумності, позиції Верховного Суду в справі № 911/1770/21 (щодо належного способу захисту у подібному випадку), у справі № 904/186/23 (щодо неможливості передачі земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно, іншій особі), у справі № 906/1314/21 (щодо належної та добросовісної поведінки органу державної влади та місцевого самоврядування), суд дійшов висновку про те, що Товариство не мало іншого способу захисту своїх прав, аніж звернення з позовом про визнання договору оренди укладеним за рішенням суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2025 року в справі № 910/12093/24, спір в якій виник з аналогічних правовідносин.

Отже, спір у даній справі фактично виник внаслідок порушення відповідачем встановленого Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі» публічного порядку реалізації права власника нерухомого майна на укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташоване це майно.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Законодавець, задекларувавши в нормах Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

За змістом статті 3 Цивільного кодексу України принцип, зокрема, добросовісності, як один із засад цивільного законодавства, поширюється і на діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування як учасників цивільних правовідносин.

В основі доктрини «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17).

При цьому, добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 07.10.2020 у справі 450/2286/16-ц, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).

Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоби перешкодити стороні отримати переваги та вигоду внаслідок своєї непослідовної поведінки на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Інакше кажучи, принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки.

Цей принцип включає, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори. Відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов'язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19 (п.6.20), від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (п.37)).

Отже, у розумінні статті 3 Цивільного кодексу України, прийнявши рішення (у формі розпорядження) про передачу земельної ділянки в оренду, орган виконавчої влади зобов'язаний діяти добросовісно та послідовно у реалізації цього рішення, у тому числі вжити заходів для підписання та нотаріального посвідчення договору оренди, у свою чергу, позивач, як особа, яка добросовісно виконала вимоги, встановлені у рішенні власника про передачу земельної ділянку в оренду, має законодавчо передбачене право укласти договір оренди.

Безпідставна ж бездіяльність чи відмова від підписання та нотаріального посвідчення договору після погодження його істотних умов і прийняття відповідного рішення (розпорядження) свідчить про недобросовісну поведінку органу виконавчої влади, що суперечить вимогам статті 3 Цивільного кодексу України, оскільки орган виконавчої влади, діючи як власник земельної ділянки, мав обов'язок добросовісно завершити процедуру укладення договору, а саме: організувати його підписання та нотаріальне посвідчення.

Оскільки позивач у даному випадку дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного розпорядження органу виконавчої влади та укладення договору, він може вважатись таким, що набув право правомірного очікування, натомість, відповідач знехтував своїм обов'язком добросовісно виконувати вимоги законодавства.

Суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не заперечував проти права позивача на оренду спірної земельної ділянки, а також не заявляв жодних пропозицій чи заперечень щодо тексту договору оренди, який направлявся відповідачу та був викладений позивачем у прохальній частині позовної заяви.

Підсумовуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання укладеним договору оренди спірної земельної ділянки в редакції погодженого сторонами проекту є правомірними та обґрунтованими.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними у залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити у суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються відповідача.

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати укладеним договір оренди земельної ділянки площею 0,4719 кадастровий номер 8000000000:82:033:0032 в кварталі вулиць Михайла Грушевського, Князів Острозьких та Кловського узвозу у Печерському районі міста Києва у наступній редакції:

ДОГОВІР

оренди земельної ділянки

м. Київ

Київська міська військова адміністрація (місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36) (далі у тексті - «Орендодавець»), в особі заступника начальника Київської міської військової адміністрації Мацька Олександра Йосиповича, який діє на підставі розпорядження Київської міської військової адміністрації від 16.12.2024 №1427, та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІРРА ДЕВЕЛОПМЕНТ» (код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України 39758857, місцезнаходження юридичної особи: місто Київ, вулиця Святошинська, будинок 34, корпус 17, кімната 14) (далі у тексту «Орендар»), в особі генерального директора Дмитрюка Андрія Вячеславовича та фінансового директора Семенова Андрія Володимировича, які діють на підставі Статуту, далі разом іменовані «Сторони», уклали договір оренди земельної ділянки (далі у тексті - Договір) про нижченаведене:

1. Предмет Договору

1.1. Орендодавець, на підставі розпорядження Київської міської військової адміністрації від 20.06.2024 №576 передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або Земельна ділянка), визначену цим Договором, для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд виробничого, житлового та соціально-побутового призначення.

Земельна ділянка, яка є об'єктом оренди, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у державній власності в особі Київської міської державної адміністрації.

2. Об'єкт оренди

2.1. Об'єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 08.09.2022 №5444/5485 «Про перейменування вулиці Московської в Печерському районі міста Києва», розпорядження Київської міської військової адміністрації від 20.06.2024 №576 та цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:82:033:0032;

- місце розташування - у кварталі вул. Михайла Грушевського, вул. Князів Острозьких та Кловського узвозу у Печерському районі м. Києва;

- категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення;

- цільове призначення - для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд виробничого, житлового та соціально-побутового призначення (11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком);

- розмір (площа) - 0,4719 (нуль цілих чотири тисячі сімсот дев'ятнадцять десятитисячних) га.

2.2. Відповідно до витягу із технічної документації від 22.01.2026 № НB-9922903742026 (за формою згідно з додатком 17 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 №753)) нормативна грошова оцінка Земельної ділянки на дату укладення Договору становить 53 392 404 (п'ятдесят три мільйони триста дев'яносто дві тисячі чотириста чотири) грн 74 коп.

2.3. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

2.4. Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об'єкти нерухомого майна:

- корпус №57 (літ «Ф») площею 1461,6 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 669637380000, номер відомостей про речове право: 32932521 від 22.08.2019);

- корпус №58 площею 694,7 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1584281880382, номер відомостей про речове право: 32933005 від 22.08.2019);

- корпус № 62 (літера Ю) площею 433,1 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 669943280000, номер відомостей про речове право: 32933555 від 22.08.2019) належать на праві власності Орендареві.

3. Строк дії Договору

3.1. Договір укладено на 10 (десять) років.

4. Орендна плата

4.1. Визначена цим Договором орендна плата за Земельну ділянку становить платіж, який Орендар самостійно розраховує та вносить Орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

4.2. Річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 4 (чотирьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки.

У разі передачі в оренду будівель, споруд, що розташовані на Земельній ділянці, розмір річної орендної плати збільшується в 1,2 рази.

Обчислення розміру орендної плати за Земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

4.3. Розмір орендної плати може змінюватись за згодою Сторін шляхом видання розпорядження Київської міської військової адміністрації/виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про внесення змін до цього Договору і укладення договору про внесення відповідних змін до цього Договору та з урахуванням п.п. 4.4. даного Договору.

4.4. Розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених Договором, зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, погіршення стану орендованої Земельної ділянки не звини Орендаря, що підтверджено документами, та у інших випадках, передбачених законом, за згодою Сторін, але не частіше, ніж один раз у рік. Після видання розпорядження Київської міської військової адміністрації/виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про внесення змін до цього Договору в частині розміру річної орендної плати Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату відповідно до нової орендної ставки.

4.5. Зміна нормативної грошової оцінки Земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього Договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

4.6. Орендна плата сплачується Орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом тридцяти календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця на рахунок UA068999980334169812000026007. Одержувач: ГУК у м. Києві/Печерський район/18010600, код ЄДРПОУ 37993783. Питання сплати податку на додану вартість та інших податкових платежів, що пов'язані з виконанням Договору, вирішуються Орендарем в установленому законодавством України порядку.

4.7. Зміна отримувача орендної плати та його банківських реквізитів може здійснюватися Орендодавцем в односторонньому порядку і не потребує внесення змін до цього Договору. Орендар зобов'язується уточнювати банківські реквізити і назву отримувача орендної плати.

4.8. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором:

- Орендарем у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої п. 4 цього Договору;

- стягується пеня, розмір та розрахунок якої здійснюється відповідно до Податкового кодексу України.

4.9. У випадку викупу даної земельної ділянки Орендарем, Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату до моменту державної реєстрації права власності на дану Земельну ділянку.

4.10. Контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати, нарахування пені та штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати та її стягнення здійснює контролюючий орган, визначений податковим законодавством, за місцезнаходженням Земельної ділянки.

5. Умови використання Земельної ділянки

5.1. Умови збереження стану об'єкта оренди:

На Земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов'язана з цільовим призначенням Земельної ділянки.

Зміна цільового призначення Земельної ділянки можлива в порядку, встановленому законодавством України, та потребує внесення змін у цей Договір.

Про намір зміни цільового призначення Земельної ділянки Орендар письмово повідомляє Орендодавця.

У десятиденний строк після внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення земельної ділянки Орендар надає Орендодавцю документи, необхідні для внесення змін у цей Договір.

5.2. Обмеження у використанні Земельної ділянки зареєстровані у Державному земельному кадастрі (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.07.2025 №HB-0001520332025).

6. Умови і строки передачі Земельної ділянки в оренду

6.1. Сторони підтверджують, що Земельна ділянка, яка є об'єктом за цим Договором, передається в оренду у придатному для її використання стані та вважається переданою Орендодавцем Орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

6.2. Право на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

7. Умови повернення Земельної ділянки

7.1. Після припинення дії Договору Орендар повертає Орендодавцеві Земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному Сторонами. Якщо Сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв'язується у судовому порядку.

У разі погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей орендованої Земельної ділянки або приведення її у непридатний для використання за цільовим призначенням стан збитки, що підлягають відшкодуванню, визначаються відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284 та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.04.2008 №608.

8. Права та обов'язки Сторін

8.1. Орендодавець має право вимагати від Орендаря:

- використання Земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим Договором;

- своєчасного внесення орендної плати;

-дострокового розірвання цього Договору;

- відшкодування понесених збитків, в тому числі неодержаних доходів, відповідно до чинного законодавства у разі розірвання цього Договору.

8.2. Орендодавець зобов'язаний:

- не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендарю користуватися Земельною ділянкою;

- передати в користування Земельну ділянку у стані, що відповідає умовам цього Договору.

8.3. Орендар має право:

- самостійно господарювати на землі з дотриманням вимог чинного законодавства України та умов цього Договору;

- у разі розірвання цього Договору, за погодженням Сторін, має право вимагати відшкодування нанесених збитків відповідно до чинного законодавства;

- після закінчення строку, на який було укладено цей Договір, при умові належного виконання обов'язків відповідно до умов цього Договору, Орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк;

- переважне право на придбання у власність земельної ділянки у разі її продажу.

8.4. Орендар зобов'язаний:

- приступати до використання Земельної ділянки в строк, встановлений цим Договором, після державної реєстрації права оренди даної Земельної ділянки;

- використовувати Земельну ділянку відповідно до її цільового призначення;

- своєчасно вносити орендну плату;

- у випадку зміни нормативної грошової оцінки Земельної ділянки у десятиденний строк замовити в установленому порядку витяг з технічної документації про нову нормативну грошову оцінку Земельної ділянки. Після одержання цього витягу передати його до контролюючого органу, визначеного податковим законодавством, за місцезнаходженням Земельної ділянки, копію витягу з технічної документації, засвідчену в установленому порядку, передати до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- письмово повідомити Орендодавця про відчуження об'єктів (їх частин), що розташовані на Земельній ділянці і належать Орендарю, протягом десяти днів з моменту вчинення відповідного правочину;

- забезпечити вільний доступ до Земельної ділянки представнику контролюючих органів;

- повернути Земельну ділянку Орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання після припинення дії цього Договору;

- у строки, встановлені чинним законодавством, звітувати перед контролюючим органом, визначеним податковим законодавством, за місцезнаходженням Земельної ділянки про сплату орендної плати;

- дотримуватися правил благоустрою міста Києва, що затверджені рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 (зі змінами і доповненнями);

- забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, розміщених у межах Земельної ділянки;- питання майнових відносин вирішувати в установленному порядку;

- у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектної документації вирішувати в порядку, визначеному законодавством України;

- під час використання земельної ділянки дотримуватися обмежень у її використанні, зареєстрованих у Державному земельному кадастрі;

- питання сплати відновної вартості зелених насаджень або укладення охоронного договору на зелені насадження вирішувати відповідно до рішення Київської міської ради від 27.10.2011 № 384/6600 «Про затвердження Порядку видалення зелених насаджень на території міста Києва»;

- у п'ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки надати копію цього Договору до контролюючого органу, визначеного податковим законодавством, за місцезнаходженням Земельної ділянки.

8.5. Право на оренду Земельної ділянки комунальної власності не може бути відчужено її Орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу.

8.6. Сторони також мають інші права і несуть інші обов'язки, визначені законодавством України.

9. Ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини

Ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини несе Орендар.

10. Страхування об'єкта оренди

Сторони домовилися про те, що Орендар має право застрахувати об'єкт оренди.

11. Зміна умов Договору та припинення і поновлення Договору

11.1. Всі зміни та/або доповнення до цього Договору вносяться за згодою Сторін. Згодою або запереченням Орендодавця на зміни та/або доповнення до цього Договору, є його розпорядження, видане в установленому законодавством порядку.

11.2. Витрати, пов'язані з внесенням зміни та/або доповнення до цього Договору, сплачує Орендар.

11.3. Договір оренди припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу Земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством України;

- поєднання в одній особі власника Земельної ділянки та Орендаря;

- ліквідації юридичної особи - Орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

11.4. Припинення Договору шляхом розірвання.

Договір може бути розірваний:

- за взаємною згодою Сторін;

- за рішенням суду, в порядку, встановленому законом;

- у разі необхідності використання Земельної ділянки для суспільних потреб у порядку, встановленому законодавством;

- в односторонньому порядку за ініціативою Орендодавця, із звільненням Орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі використання Орендарем Земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематичної (більше трьох місяців) несплати орендної плати, здійснення без згоди Орендодавця відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

11.5. Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов'язків, визначених у п.п. 5.1. та 8.4. цього Договору.

11.6. Розірвання цього Договору здійснюється в установленому законом порядку.

11.7. Поновлення Договору.

11.7.1. Після закінчення строку, на який укладено Договір, цей Договір поновлюється на такий самий і на таких самих умовах без вчинення Сторонами письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення Договору. Вчинення інших дій Сторонами Договору для його поновлення не вимагається.

У разі подання однією із сторін Договору заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення Договору вона зобов'язана у той же день письмово повідомити іншу сторону про подання такої заяви.

11.8. У разі припинення або розірвання цього Договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві Земельну ділянку на умовах, визначених цим Договором. У разі невиконання Орендарем обов'язку щодо умов повернення Орендодавцеві Земельної ділянки Орендар зобов'язаний відшкодувати Орендодавцеві завдані збитки.

11.9. Перехід права власності на орендовану Земельну ділянку до третьої особи, реорганізація юридичної особи - Орендаря не є підставою для зміни умов або припинення Договору.

11.10. Зміна найменування Сторін Договору, зокрема внаслідок реорганізації юридичної особи, не є підставою для внесення змін до Договору та/або його переоформлення.

12. Відповідальність Сторін за невиконання або неналежне виконання Договору та вирішення спорів

12.1. У разі невиконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та законодавством.

12.2. У разі невиконання Орендарем умов цього Договору та обов'язків, передбачених законодавством України, Договір може бути достроково розірваний.

12.3. Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

12.4. Усі спори, що пов'язані із виконанням умов цього Договору, вирішуються судами України при неможливості досудового врегулювання спорів, що виникають при виконанні умов цього Договору.

12.5. Відносини Сторін, не врегульовані цим Договором, регламентуються законами України.

13. Суборенда Земельної ділянки

13.1. Орендар має право передати Земельну ділянку або її частину у суборенду в порядку, встановленому чинним законодавством України.

13.2. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами даного Договору і не суперечити йому.

14. Прикінцеві положення

14.1. Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

14.2. Витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням цього Договору, сплачує Орендар.

14.3. Цей Договір складений у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу. Один примірник - для зберігання у Орендаря, один - для Орендодавця (знаходиться на зберіганні у Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), один - для зберігання у нотаріуса.

Підписи сторін

ОРЕНДОДАВЕЦЬ

Київська міська військова адміністрація (код ЄДРОПУ 00022527), місцезнаходження: м.Київ, вул. Хрещатик, 36.

______________________ заступник начальника Київської міської військової адміністрації О.Й.Мацько

ОРЕНДАР

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІРРА-ДЕВЕЛОПМЕНТ» (код ЄДРПОУ 39758857), адреса: вулиця Святошинська, будинок 34, корпус 17, кімната 14, місто Київ, 03680.

________________________генеральний директор А.В.Дмитрюк

_________________________ фінансовий директор А.В.Семенов.

3. Стягнути з Київської міської військової адміністрації (03680, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 31, корпус 2, ідентифікаційний код 00022527) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРРА-ДЕВЕЛОПМЕНТ» (03680, місто Київ, вулиця Святошинська, будинок 34, корпус 17, кімната 14, ідентифікаційний код 39758857) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 15.04.2026.

Суддя Я.А.Карабань