ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.04.2026Справа № 910/13917/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення 87364,36 грн
Суддя Сташків Р.Б.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - відповідача) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" (далі - позивач) 70355,45 грн інфляційних втрат та 17008,91 грн 3% річних нарахованих на суму боргу, яка була стягнута з відповідача в межах справи №910/2642/25.
Розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач заперечуючи проти позову зазначає у своєму відзиві, що позивач не враховує складений між сторонами акт від 08.08.2024 про завершення виконання робіт. Прострочення загального строку виконання робіт підрядником склало 182 дні. Такі обставини встановлені судами у справах № 910/2642/25, та № 910/3428/24 і не спростовуються сторонами.
Нарахування позивачем відсотків річних здійснено помилково у зв'язку із неправильним застосуванням ч.2 ст.625 ЦК України та умов Договору. В п. 10.11 Договору закріплено домовленість сторін про те, що на суму боргу за порушення строку здійснення платежів нараховується 0,01 проценти річних від простроченої суми. Відтак, при нарахуванні процентів річних позивачем помилково обрано ставку 3% річних замість домовлених 0,01% річних. Позивачем помилково визначено дату початку періоду нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки такі нарахування мали б проводитись з 29.08.2025.
Заперечуючи проти тверджень відповідача, позивач у відповіді на відзив вважає помилковим тлумачення відповідачем ст. 625 ЦК України, з огляду на те, що частина друга статті 625 ЦК України закріплює загальний розмір відсотків за порушення договірного зобов'язання. При цьому, пунктом 10.11 Договору закріплено домовленість, щодо платежів, які слід здійснювати за цим Договором. В той час, як зобов'язання відповідача щодо повернення грошових коштів виникло у позадоговірний спосіб. За висновками суду по справі №910/2642/25 грошові кошти повинні були повернуті за ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі». Крім цього, вказані грошові кошти були неправомірно утримані після того, як підстава для їх утримання відпала, що зумовлює застосування ст. 1212 ЦК України.
Сторонами у Договорі не встановлений відсоток за користування чужими грошовими коштами, а відтак підлягає застосуванню ст. 625 ЦК України.
Період, який позивач взяв до уваги при здійсненні розрахунку 3% річних, починається від дня коли він фактично виконав роботи та завершився остаточний розрахунок по договору (16.08.2024) до моменту отримання вказаних грошових коштів за відповідною постановою.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, фактично знову наголосив на вже наданих запереченнях у відзиві.
Позивачем було подано клопотання про долучення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач подав клопотання, де просив суд залишити без розгляду клопотання позивача про долучення доказів, а також просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем на 99 % у зв'язку із їх неспівмірністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
07.02.2023 між позивачем як підрядником та відповідачем як замовником було укладено Договір про закупівлю послуг №4600007207 (далі - Договір), за умовами якого підрядник за завданням замовника відповідно до умов цього Договору зобов'язується на свій ризик надати послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Богуслав) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, надалі - Роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього Договору (пункт 1.1 Договору).
Відповідно до пункту 1.2 Договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (Додаток №1), договірною ціною (Додаток №2) та графіком виконання робіт (Додаток №3), які є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з пунктом 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 25.10.2023) загальна вартість виконуваних робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно із договірною ціною (Додаток №2), становить 10642989,11 грн, в тому числі ПДВ 20% - 1773831,52 грн.
Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання цього Договору з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (Додаток №3), що додається до цього Договору та є невід'ємною його частиною.
Датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 Договору. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника (пункт 4.3 Договору).
Відповідно до пункту 4.4 Договору місце виконання робіт (надалі - Об'єкт): ГРС Богуслав, Київська обл., Обухівський р-н., с. Дибинці (ГКС-35).
Згідно з пунктом 5.1 Договору передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.
Пунктом 7.3.1 Договору визначено, що підрядник зобов'язаний виконати якісно та у встановлені графіком виконання робіт (Додаток №3) строки роботи відповідно до технічних, якісних та кількісних характеристик (Додаток №1), ДБН та іншої нормативної документації.
Відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Богуслав)" оголошення №UA-2022-12-14-007870-a оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу " 14" грудня 2022 року, підрядник зобов'язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - Гарантія) на суму 532500 грн, що становить 5% відсотків ціни цього Договору (пункт 10.9.1 Договору).
У пункті 10.9.5 Договору узгоджено, що у разі невиконання (неналежного виконання) підрядником свої зобов'язань за цим Договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього Договору та чинним законодавством України, на умовах визначених гарантією.
Згідно з пунктом 10.9.6 Договору забезпечення виконання Договору повертається у випадках, передбачених статтею 27 Закону України "Про публічні закупівлі" за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку) згідно з умовами Договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня настання таких обставин.
Повернення забезпечення виконання Договору здійснюється шляхом направлення відповідного листа (повідомлення) підряднику або банку-гаранту, у разі надання підрядником забезпечення виконання Договору у вигляді оригіналу банківської гарантії в паперовій формі.
Повернення забезпечення виконання Договору, наданого у вигляді електронної банківської гарантії, здійснюється шляхом направлення відповідного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на адресу банка-гаранта.
Моментом належного виконання зобов'язання замовника щодо повернення оригіналу гарантії є дата, зазначена на відповідному супровідному листі (повідомленні) замовника.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 395 календарних днів. В частині гарантійних зобов'язань Договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (пункт 11.1 Договору).
Пунктом 11.2 Договору визначено, що закінчення терміну дії цього Договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за цим Договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
До вказаного Договору про закупівлю послуг між сторонами було підписано Додаток №3 "Графік виконання робіт", згідно якого граничний термін виконання робіт з обстеження, розробки, подання на експертизу, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації - 120 календарних днів; з виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажних робіт, електромонтажних робіт - 300 календарних днів, пусконалагоджувальні роботи - 365 календарних днів.
25.01.2023 між Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (банк-гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" (принципал) укладено Договір про надання гарантії №30965/ЮГ-23, відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1 та 2.2 якого даний Договір регулює правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом гарантії виконання договору з метою забезпечення виконання принципалом умов Договору, що укладається за результатами процедури закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Богуслав). Єдиний закупівельний словник ДК021-2015:50410000-2 Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів", згідно оголошення про заплановану закупівлю UA-2022-12-14-007870-а (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-12-14-007870-a), розміщеного на веб-порталі уповноваженого органу, що проводилася ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (далі - основне зобов'язання).
Гарантійним випадком є невиконання/неналежне виконання принципалом перед бенефіціаром основного зобов'язання, а саме: невиконання або неналежне виконання принципалом умов Договору, що укладається за результатами процедури закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Богуслав). Єдиний закупівельний словник ДК021-2015:50410000-2 Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів", згідно оголошення про заплановану закупівлю UA-2022-12-14-007870-а (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-12-14-007870-a) відповідно до основного зобов'язання.
Сума і валюта гарантії: 532500 грн.
Строк дії гарантії: з 25.01.2023 до 08.04.2024 включно.
На виконання умов зазначеного договору Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" видано Банківську гарантію №30965 від 25.01.2023 (далі - Гарантія) на суму 532500 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" як бенефіціара.
За цією гарантією гарант безумовно зобов'язується протягом п'яти банківських днів після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена) та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на наш SWIFT, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов'язань за договором. Ця гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до 08.04.2024.
19.03.2024 банком-гарантом отримано від відповідача SWIFT-повідомлення про сплату грошової суми за Гарантією в розмірі 532500 грн.
Банк направив позивачу повідомлення №1-1005 від 20.01.2024 про те, що він отримав від відповідача вимогу (SWIFT-повідомлення про сплату грошової суми за Гарантією в розмірі 532500 грн).
У вказаному листі було зазначено таке: "Для здійснення АТ "КБ "ГЛОБУС" платежу на користь Бенефіціара за отриманою вимогою, Банк-Гарант повідомляє про необхідність здійснення Гарантійного платежу згідно пункту 3.3 Договору про надання гарантії №30965/ЮГ-23 (гарантія виконання) від 25.01.2023 в сумі 532500 грн. У зв'язку з чим просимо перерахувати кошти у зазначеному вище розмірі на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ "КБ "ГЛОБУС", МФО 380526, ідентифікаційний код 35591059 з наступним призначенням платежу: "Гарантійний платіж згідно Договору про надання гарантії №30965/ЮГ-23 (гарантія виконання) від " 25" січня 2023 року.".
Меморіальним ордером №5732 від 25.10.2024 на користь АТ "КБ "Глобус" було перераховано кошти в сумі 532500 грн із призначенням платежу: "Договірне спис. на виконання п.п. 3.6, 7.4. дог. про надання БГ 30967/ЮГ-23 від 26.01.2023 част. компен. гарант. Платежу за гар. №30965 від 25.01.2023 сплачена за вимогою (SWIFT-повідомлення від 19.03.2023)".
Вказані обставини встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025, яким стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" грошові кошти у сумі 532500 грн.
Відповідна постанова є чинною, оскільки Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження ухвалою від 22.09.2025.
Судове рішення мотивоване, зокрема, тим, що: «позивач у відповідності до умов укладеного між сторонами Договору у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання, що підтверджується такими документами:
- Акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2023 року №1 та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2023 року;
- Акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2024 року №1 (Акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт до нього), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2024 року;
- Акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2024 року №2 (Акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт до нього), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2024 року;
- Акт про завершення виконання робіт від 08.08.2024 по Договору №4600007207 від 07.02.2023.
В Акті про завершення виконання робіт від 08.08.2024 по Договору №4600007207 від 07.02.2023 зазначено, що Підрядник виконав роботи з ремонту пунктів вимірювання витрати газу на ГРС Богуслав в повному обсязі на суму 10581762,11 грн згідно актів виконаних робіт КБ-2в. Якість виконаних робіт відповідає вимогам державних будівельних норм та стандартів, інших нормативних документів, що регламентують проведення будівельних робіт, технічним характеристикам нормативно-технічної документації та документації заводів та фірм-виробників. Економія вартості фактично виконаних робіт відбулася за рахунок уточнення обсягів робіт (витрат на відрядження, об'ємів робіт, цін на матеріали).
Отже, станом на дату подання позову в даній справі роботи по Договору були повністю виконані позивачем як підрядником та прийняті замовником (відповідачем).
Крім того, колегія суддів зазначає, що у пункті 10.9.6 Договору сторонами також передбачено, що забезпечення виконання договору повертається у випадках, передбачених статтею 27 Закону України "Про публічні закупівлі", за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку), згідно з умовами договору, протягом 5 банківських днів з дня настання таких обставин.
За змістом пункту 3.3. Договору замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів, але не раніше ніж через 20 (двадцять) календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок підрядника суму вартості прийнятих робіт.
Отже, оскільки судом встановлено, що позивач виконав зобов'язання за Договором, а граничний строк повернення забезпечення з огляду на положення пунктів 3.3 та 10.9.6 Договору та дати прийняття робіт згідно з актами є таким, що настав, суд відхиляє посилання відповідача на те, що у нього відсутні підстави для повернення забезпечення, оскільки позивачем було допущено порушення графіку виконання робіт, встановленого Додатком №3 до Договору».
Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Наразі, суд зазначає, що частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України", no. 24465/04, від 19.02.2009р., "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008р.).
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Отже, виходячи з вищевикладеного, судове рішення по справі №910/2642/25, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.
Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти у сумі 532500 грн були повернуті позивачу 09.09.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №394560 від 09.09.2025.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що відповідно до п. 3.3 Договору оплата за цим Договором проводиться в такому порядку: Замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів, але не раніше ніж через 20 (двадцять) календарних днів з моменту прийняття Робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника суму вартості прийнятих Робіт.
Останній акт за Договором підписано 16.07.2024 - Акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2024 року №2 (Акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт до нього), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2024 року. Тобто, нарахування інфляції починається з 16.08.2024 (на наступний день після настання строку граничного остаточного розрахунку) до 08.09.2025 включно.
Позивачем на суму 532500 грн безпідставно отриманих коштів, було нараховано відповідачу 70355,45 грн інфляційних втрат та 17008,91 грн 3% річних.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, у випадку коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15, яка підтримана Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 по справі № 910/13814/17.
Судами у справі №910/2642/25 встановлено обставини повного виконання позивачем робіт за Договором, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наявність підстав для повернення відповідачем забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору, не залежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору в частині строків виконання робіт.
Крім того, вказаним рішенням суду у справі №910/2642/25 встановлено, що 25.10.2024 позивач сплатив на користь АТ "КБ "Глобус" грошові кошти у сумі 532500 грн, що підтверджується меморіальним ордером від 25.10.2024 №5732.
Також з матеріалів справи вбачається, що грошові кошти у сумі 532500 грн були повернуті позивачу, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.09.2025 №394560.
Отже, з 25.10.2024 по 08.09.2025 відповідач безпідставно утримував грошові кошти позивача у сумі 532500 грн.
Стосовно заперечень відповідача, що позивачем виконано роботи після спливу граничного строку їх виконання, тобто неналежного виконання Договору Підрядником, що за умовами зазначеної вище банківської гарантії є гарантійним випадком, суд зазначає наступне.
Судом взято до уваги висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23 та від 25.03.2025 № 910/11352/24, в яких колегія суддів виснувала: " До того ж до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України "Про публічні закупівлі", відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин. Тобто вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору. При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання".
Судом у справі №910/2642/25 встановлено обставини повного виконання позивачем робіт за договором, з огляду на що колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для повернення відповідачем забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору, не залежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору в частині строків виконання робіт.
В частині заперечення відповідача, що до дати набрання законної сили постановою у справі № 910/2642/25, якою кошти було стягнуто з ТОВ "Оператор ГТС України" на користь ТОВ "Прогресивні Нафтогазові технології", отримання та утримання відповідачем зазначених коштів було правомірним, суд зазначає наступне.
Безпідставність отримання відповідачем грошових коштів почалася не з моменту набрання рішення суду у справі №910/2642/25, а саме з моменту їх списання (перерахування) з рахунку позивача на рахунок відповідача, адже судовим рішенням у вказаній справі встановлено, що позивачем виконано роботи за договором у повному обсязі, що в свою чергу виключає право відповідача на задоволення вимог за банківською гарантією. Було б нелогічним вважати, що до набрання рішенням у справі №910/2642/25, в якому встановлений факт безпідставного набуття відповідачем грошових коштів, ці кошти перебували у нього правомірно.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Отже, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та у постанові від 01.06.2016 у справі №910/22034/15, а також у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 у справі №910/6053/19.
У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).
Таким чином, у справі № 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, врегульованої частиною другою статті 625 ЦК України.
Відтак у даному випадку, розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами встановлено законом, а саме частиною другою статті 625 ЦК України.
З огляду на викладене твердження відповідача, що при нарахуванні процентів річних позивачем помилково обрано ставку 3% річних замість домовлених 0,01% річних не знайшли свого підтвердження з урахуванням того, що зобов'язання відповідача, щодо повернення грошових коштів виникло у позадоговірний спосіб, а відтак підлягає застосуванню ст. 625 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно набутих або збережених грошових коштів, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховано інфляційні нарахування у сумі 70355,45 грн та 3% річних у сумі 17008,91 грн, які нараховані за період з 16.08.2024 по 08.09.2025.
При визначенні періоду нарахування санкцій позивач посилається на умовами п. 3.3 Договору.
Разом з тим, як вже було зазначено вище судом, у даному випадку умови Договору не підлягають застосуванню щодо визначення розрахунку санкцій на суму безпідставного утриманих коштів, оскільки застосуванню підлягають загальні норми цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 25.10.2024 позивачем було перераховано 532500 грн, а 09.09.2025 відповідач повернув ці кошти позивачу.
Відповідно, правомірним є нарахування інфляційних втрат та 3% річних саме за вказаний період з 25.10.2024 по 08.09.2025 (день оплати не рахується).
За перерахунком суду, з відповідача підлягає стягненню 50944,26 грн інфляційних втрат та 13953,58 грн 3% річних, у решті вимог позову суд відмовляє.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволення позову.
Позивачем також було заявлено про покладення на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат, ним до позову було долучено копії:
- Ордер ВС №1411883 від 30.10.2025;
- Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЛВ №002510;
- Договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 17.11.2023;
- Додаткова угода №16/10-3 від 16.10.2025 до Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 17.11.2023.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Як встановлено судом, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору про надання правової допомоги №88365-1 від 17.10.2023 (далі - договір №88365-1), укладеним між Адвокатським об'єднанням "СИНЕГОР" (далі - об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" (далі - клієнт), за умовами пункту 1.1 якого об'єднання зобов'язується надати клієнту правову (професійну правничу) допомогу, а клієнт зобов'язується прийняти надану правову (професійну правничу) допомогу і оплатити її на погоджених сторонами умовах.
Додатковою угодою №16/10-3 від 16.10.2025 до договору №88365-1 (далі - додаткова угода №16/10-3) сторони погодили надання клієнту правової (професійної правничої) допомоги в наступному обсязі: - представництво інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді з метою подачі позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ" про стягнення інфляційних нарахувань, 3% річних та збитків (у разі доцільності), за утримання безпідставно набутого майна (грошових коштів) або коли підстава для утримання майна відпала. Нарахування здійснюється на грошові кошти у розмірі 532500,00 грн, які отримані клієнтом на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 по справі №910/2642/25 (пункт 1 додаткової угоди №16/10-3).
Вартість правової допомоги та її розрахунок в суді першої інстанції: вироблення та узгодження правової позиції у справі, підбір актуальної судової практики, кваліфікація спірних правовідносин. Вивчення документів по суті спору. Написання позовної заяви та відповіді на відзив - 15000,00 грн (пункт 2 додаткової угоди №16/10-3).
Загальна вартість наданої правової (професійної правничої допомоги) становить 15000 грн.
Судом встановлено, що Пушинський Микола Васильович є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, та свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю ЛВ №002510.
Частиною 4-5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" подано заперечення щодо заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, у яких відповідач просить суд вказану заяву залишити без задоволення, оскільки позивач подав докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу поза процесуальними строками, а у разі ухвалення додаткового рішення зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу на 99% у зв'язку з їх не співмірністю та завищеною сумою.
Щодо тверджень відповідача щодо подання позивачем відповідних доказів поза процесуальним строком, то відповідно до абзацу 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, де судові дебати не передбачені, а отже, позивач вправі подати такі докази (понесення витрат на професійну правничу допомогу) упродовж розгляду спору та ще протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
У даному випадку, позивач надав такі докази в процесі вирішення спору, ще до ухвалення рішення.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України).
Суд враховує, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), даний спір є спором незначної складності - про стягнення сум відповідальності боржника за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а тому дана справа є звичайним розрахунковим спором, при цьому всі обставини щодо безпідставності отримання відповідачем коштів в сумі 532500 грн за банківською гарантією №30965/ЮГ від 25.01.2023 були встановлені у справі №910/2642/25, а відтак не підлягали доказуванню під час розгляду даної справи.
За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, враховуючи результати розгляду даної справи - задоволення позовних вимог частково, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення такого розміру до 5000 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги були задоволені частково, суд до вказаної суми застосовує пропорцію, у зв'язку із чим, з відповідача підлягає стягненню 3714,21 грн витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, пр. Гузара Любомира, будинок 44; ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" (01042, місто Київ, вулиця Маккейна Джона, будинок 39, офіс 12; ідентифікаційний код 42936402) 50944 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн 26 коп. інфляційних втрат, 13953 (тринадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн 58 коп. 3% річних, а також 1799 (одну тисячу сімсот дев'яносто дев'ять) грн 46 коп. судового збору, 3714 (три тисячі сімсот чотирнадцять) грн 21 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
У решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Р.Б. Сташків