ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.04.2026Справа № 910/14074/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1
до Приватного підприємства «ВЕЙ ТУ ТРАНС»
про стягнення 798 089,24 грн,
Представники сторін:
від позивача: Василюк Н.І.,
від відповідача: не з'явились,
У вересні 2025 року до Господарського суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЮВ ТРАНС» про стягнення вартості частки у статутному капіталі Приватного підприємства «ЮВ ТРАНС» в розмірі 2 469 528,00 грн та стягнення заборгованості в розмірі 798 089,24 грн, які виплачено відповідно до договору про фінансовий лізинг № 00006800 від 05.03.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11382/25, підготовче засідання призначено на 22.10.2025. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.
08.10.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
14.10.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
20.10.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 роз'єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЮВ ТРАНС» про стягнення вартості частки у статутному капіталі Приватного підприємства «ЮВ ТРАНС» в розмірі 2 469 528,00 грн та стягнення заборгованості в розмірі 798 089,24 грн, які виплачено відповідно до договору про фінансовий лізинг № 00006800 від 05.03.2013.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЮВ ТРАНС» про стягнення вартості частки у статутному капіталі Приватного підприємства «ЮВ ТРАНС» в розмірі 2 469 528,00 грн постановлено розглядати в межах справи № 910/11382/25.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЮВ ТРАНС» про стягнення заборгованості в розмірі 798 089,24 грн, які виплачено відповідно до договору про фінансовий лізинг № 00006800 від 05.03.2013, постановлено виділити у самостійне провадження з наступним присвоєнням цим вимогам окремого номеру справи.
12.11.2025 відділом діловодства суду на підставі ухвали від 10.11.2025 зареєстровано виділення у самостійне провадження позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЮВ ТРАНС» про стягнення заборгованості в розмірі 798 089,24 грн, присвоєно номер судової справи № 910/14074/25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 прийнято справу № 910/14074/25 до розгляду, постановлено здійснювати її розгляд в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.12.2025.
15.12.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 910/14074/25 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
В підготовчому засіданні 17.12.2025, в яке з'явилися представники сторін, суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа про задоволення усного клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання для можливості підготовки та подання письмових заперечень на клопотання відповідача про закриття провадження у справі, продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 19.01.2026. Також судом встановлено позивачу строк для подання заперечень на клопотання відповідача про закриття провадження у справі, до 03.01.2026.
02.01.2026 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
В підготовче засідання 19.01.2026 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Суд, розглянувши у підготовчому засіданні 19.01.2026 клопотання відповідача про закриття провадження у справі № 910/14074/25 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, заслухавши позицію представника позивача, постановив ухвалу без оформлення окремого документа про відмову у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, мотиви якої наведено в ухвалі суду від 19.01.2026 про відкладення підготовчого засідання.
Водночас, у підготовчому засіданні 19.01.2026 представник позивача заявив клопотання про долучення до справи інформації про змінені реквізити відповідача, а саме: назви, адреси місцезнаходження та кінцевого бенефіціарного власника. Судом долучено вказане клопотання до матеріалів справи.
Так, за повідомленою позивачем інформацією, відповідач - Приватне підприємство «ЮВ ТРАНС» (ідентифікаційний код 37515430) змінив назву, адресу, а також кінцевого бенефіціарного власника (керівника) підприємства.
Як встановлено судом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач (ідентифікаційний код 37515430) змінив своє найменування на Приватне підприємство «ВЕЙ ТУ ТРАНС», а також змінив адресу місцезнаходження на « 40030, м. Суми, вул. Миргородська, буд. 6».
При цьому, ідентифікаційний код юридичної особи - відповідача не змінився.
Відповідно до приписів ст. 90 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.
З аналізу норм ЦК України вбачається, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи. Водночас, зміна найменування тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Тобто відповідач внаслідок зміни назви не позбувся законодавчо визначених функцій, відтак вказана дія не є підставою для процесуального правонаступництва.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про здійснення подальшого розгляду справи з урахуванням змінених найменування відповідача та його адреси місцезнаходження.
Ухвалою від 19.01.2026 суд відклав підготовче засідання на 09.02.2026 та визнав обов'язковою явку представника відповідача у підготовче засідання.
В підготовче засідання 09.02.2026 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином.
Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 04.03.2026.
В судове засідання 04.03.2026 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився.
Заслухавши вступне слово представника позивача, суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа, про відкладення судового засідання на 01.04.2026.
В судове засідання 01.04.2026 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв/клопотань до суду не подавав.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представника відповідача.
Так, представник позивача в судовому засіданні 01.04.2026 позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 798 089,24 грн, які виплачено відповідно до договору про фінансовий лізинг № 00006800 від 05.03.2013, підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
В порядку ч. 1 ст. 233 ГПК України судом в судовому засіданні 01.04.2026 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
У 2011 році ОСОБА_1 (позивач) прийнято рішення № 1 від 08.02.2011 про створення Приватного підприємства «ЮВ ТРАНС», затвердження його Статуту та реєстрацію у встановленому законом порядку.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що 10.02.2011 внесено запис про державну реєстрацію юридичної особи - Приватного підприємства «ЮВ ТРАНС» (ідентифікаційний код 37515430), засновником та керівником якого значився ОСОБА_1 .
Рішеннями загальних зборів учасників Приватного підприємства «ЮВ ТРАНС», що оформлені протоколом № 10 від 05.03.2013, вирішено укласти договір про фінансовий лізинг (надалі також - Договір) з ТОВ «Порше Лізинг Україна» (код 35571472) з метою отримання у користування автомобіля марки Audi A8 Long, шасі НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , рік виробництва 2013, на умовах фінансового лізингу. Визнано, що Товариство погоджується сплачувати будь-які лізингові платежі та інші платежі, штрафні санкції та суми відшкодування збитків, що підлягають сплаті відповідно до умов Договору. Уповноважено ОСОБА_2 підписати Договір та всі додатки до нього, а також всі необхідні документи на виконання вищезазначеного Договору.
05.03.2013 Приватним підприємством «ЮВ ТРАНС» (лізингоодержувач) укладено з ТОВ «Порше Лізинг Україна» (код 35571472) (лізингодавець) Договір про фінансовий лізинг № 00006800 з наступними умовами: об'єкт лізингу - транспортний засіб Audi A8 Long 3.0 TDI 184 kw quattro; рік виробництва - 2013; шасі: НОМЕР_1 ; двигун: НОМЕР_2 ; вартість об'єкта лізингу - 134 660,00 доларів США; авансовий платіж - 47 131,00 доларів США (обсяг фінансування 87 529,00 доларів США).
Згідно з вказаним Договором про фінансовий лізинг, усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США, визначених договором; 2) відповідно до п. 6.4.2. (якщо застосовується) Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.
Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до Договору про фінансовий лізинг), Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту. Після завершення строку дії цього контракту та здійснення останнього лізингового платежу, інших платежів за цим контрактом і виконання всіх зобов'язань лізингоодержувачем, право власності на об'єкт лізингу перейде до лізингоодержувача.
Додатком до Договору про фінансовий лізинг також є Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), яким визначено дати здійснення лізингових платежів та суми коштів, які мають бути перераховані лізингоодержувачем на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна».
За Актом прийому-передачі, ТОВ «Порше Лізинг Україна» 19.03.2013 передав Приватному підприємству «ЮВ ТРАНС» на підставі Договору про фінансовий лізинг предмет лізингу - автомобіль Audi A8 Long, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Водночас, поручителем Приватного підприємства «ЮВ ТРАНС» перед ТОВ «Порше Лізинг Україна» за вищевказаним Договором про фінансовий лізинг виступив ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець, що вбачається із умов вказаного договору. Так, Договором про фінансовий лізинг визначено, що поручитель своїм підписом на вказаному договорі підтверджує, що він несе солідарну відповідальність за виконання зобов'язань лізингоодержувача на підставі або у зв'язку з цим Договором про фінансовий лізинг та його невід'ємними частинами, а також Загальними комерційними умовами внутрішнього фінансового лізингу, рахунками для лізингових платежів/Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (Планом відшкодування).
Відповідно до рішення власника № 49 Приватного підприємства «ЮВ ТРАНС» від 30.01.2017, прийнято до складу власників Приватного підприємства «ЮВ ТРАНС» ОСОБА_3 , у зв'язку з чим перерозподілено статутний капітал Приватного підприємства «ЮВ ТРАНС», що становив 6 000 000,00 грн, між власниками таким чином: ОСОБА_1 , внесок у грошових коштах на суму 2 400 000,00 грн, що становить 40% статутного капіталу; ОСОБА_3 , внесок у грошових коштах на суму 3 600 000,00 грн, що становить 60% статутного капіталу.
На загальних зборах учасників Приватного підприємства «ЮВ ТРАНС», які відбулись 30.01.2017, прийнято рішення, оформлене протоколом № 19/1, про передачу у тимчасове користування ОСОБА_3 (для власних потреб) на території України з правом виїзду за межі України легковим автомобілем Audi A8 Long, реєстраційний номер НОМЕР_3 , без права продажу та без права передачі третім особам з метою подальшої реалізації будь-яким способом.
Цього ж дня (30.01.2017) Приватним підприємством «ЮВ ТРАНС» видано Доручення № 30/01/17-01, яким доручено ОСОБА_3 керувати та/або користуватися (для власних потреб) на території України з правом виїзду за межі України легковим автомобілем Audi A8 Long, реєстраційний номер НОМЕР_3 , без права продажу та без права передачі третім особам з метою подальшої реалізації будь-яким способом.
Відповідно до Акту остаточного виконання зобов'язань сторін за договором про фінансовий лізинг від 15.09.2020 лізингодавцем - ТОВ «Порше Лізинг Україна» та лізингоодержувачем - ПП «ЮВ ТРАНС» підтверджено остаточне виконання зобов'язань сторін за Договором про фінансовий лізинг № 00006800 від 05.03.2013, засвідчено, що лізингоодержувач повністю сплатив всі належні до сплати платежі за договором, у зв'язку з чим сторони погодились, що купівельна ціна за об'єкт лізингу була повністю сплачена лізингоодержувачем. За умовами п. 4 вказаного Акту, право власності на об'єкт лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача з моменту підписання цього Акту сторонами.
16.09.2020 проведено перереєстрацію транспортного засобу на ПП «ЮВ ТРАНС», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданим ТСЦ 8048.
Представник позивача 26.01.2025 звернувся із адвокатським запитом за Вих. № 2/8 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС), у якому просив повідомити особу, яка є власником транспортного засобу Audi A8, номер кузова НОМЕР_1 з державним номером НОМЕР_5 станом на дату отримання адвокатського запиту. У відповідь на вказаний адвокатський запит Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) зазначив, що згідно даних з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, 02.10.2024 в ТСЦ № 3244 зазначений транспортний засіб перереєстровано з ПП «ЮВ ТРАНС» на ім'я ОСОБА_4 , підстава - договір комісії № 11482 від 01.10.2024, договір купівлі-продажу № 11482 від 02.10.2024.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2024 Приватним підприємством «ЮВ ТРАНС» було укладено з ТОВ «АБСОЛЮТ ЛТД» договір комісії № 11482, відповідно до якого ТОВ «АБСОЛЮТ ЛТД» зобов'язався за дорученням ПП «ЮВ ТРАНС» за комісійну плату та за рахунок останнього від свого імені один/ або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу (який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до пункту 189.3 статті 189 Податкового кодексу України) модель Audi A8, 2013 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 , зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу 16.09.2020, за ціною не нижче узгодженої сторонами, а саме 151 000,00 грн.
02.10.2024 ТОВ «АБСОЛЮТ ЛТД» укладено з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу транспортного засобу, згідно з яким у власність останнього передано транспортний засіб - Audi A8, 2013 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 .
Водночас, 28.02.2024 ОСОБА_1 прийнято рішення про свій вихід зі складу власників Приватного підприємства «ЮВ ТРАНС», що підтверджується нотаріально посвідченою заявою позивача від 28.02.2024.
Відповідно до Рішення позачергових загальних зборів власників Приватного підприємства «ЮВ ТРАНС» від 01.03.2025 розглянуто заяву про вихід зі складу власників ПП «ЮВ ТРАНС», подану ОСОБА_1 , підпис на якій засвідчено 28.02.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бродським В.В. за реєстровим номером № 357. Виключено зі складу власників Підприємства ОСОБА_1 , у зв'язку із поданою заявою. Вирішено, що єдиним учасником ПП «ЮВ ТРАНС» є ОСОБА_5 , частка якого складає 100%, що становить 9 000 000,00 грн.
02.03.2025 позивач направив на адресу Приватного підприємства «ЮВ ТРАНС» претензію від 28.02.2025, у якій просив відповідача здійснити виплату належних ОСОБА_1 коштів у загальній сумі 2 046 363,06 грн, з яких, зокрема, 798 089,24 грн коштів, що були виплачені ПП «ЮВ ТРАНС» на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» відповідно до Договору про фінансовий лізинг № 00006800.
Враховуючи, що відповідачем не було надано відповіді на вищевказану претензію позивача та не задоволено вимог останнього щодо сплати коштів у розмірі 798 089,24 грн, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскільки ним не було отримано коштів з реалізації відповідачем транспортного засобу, тоді як ОСОБА_1 особисто сплачував на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» відповідно до Договору про фінансовий лізинг (в т.ч. і як поручитель) кошти у розмірі 798 089,24 грн, що підтверджується зведеною обліковою випискою з рахунку клієнта ПП «ЮВ ТРАНС», наявні підстави для стягнення з відповідача зазначеної суми коштів у судовому порядку.
Відповідач, у свою чергу, заперечував щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 798 089,24 грн, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на те, що у зв'язку з виходом позивача зі складу учасників Приватного підприємства «ЮВ ТРАНС» йому підлягає виплаті саме вартість його частки у статутному капіталі вказаного підприємства, до якої вже включено заявлену до стягнення за цим позовом суму коштів. Крім того, відповідач посилався також на недоведеність позивачем сплати ним коштів в сумі 798 089,24 грн.
Також відповідач зазначав про недопустимість поданих позивачем доказів в матеріали справи, як таких, що отримані ним з порушенням закону, так як такі докази були отримані представником позивача у відповідь на адвокатські запити, які останнім подавались в інтересах ПП «ЮВ ТРАНС».
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Позивач, звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).
Як встановлено судом, предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача коштів, які були сплачені позивачем задля виконання ПП «ЮВ ТРАНС» своїх зобов'язань за Договором про фінансовий лізинг. Водночас, сума таких коштів позивачем визначена у розмірі 798 089,24 грн, яка розрахована виходячи із розміру його частки 40% у статутному капіталі ПП «ЮВ ТРАНС» із суми 1 995 223,11 грн, яка була сплачена за період з 01.02.2017 до 06.02.2020 відповідно до зведеної облікової виписки по рахунку клієнта ПП «ЮВ ТРАНС».
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Водночас, судом із поданих позивачем в матеріали справи доказів не встановлено викладених позивачем обставин щодо сплати ним безпосередньо коштів (внесення лізингових платежів) за Договором про фінансовий лізинг, який був укладений відповідачем та ТОВ «Порше Лізинг Україна». Натомість, зведеною обліковою випискою від 12.02.2025, складеною ТОВ «Порше Лізинг Україна», по рахунку клієнта ПП «ЮВ ТРАНС» підтверджується сплата Приватним підприємством «ЮВ ТРАНС» лізингових платежів, а також інших платежів, зокрема, штрафних санкцій, на виконання Договору про фінансовий лізинг № 00006800 від 05.03.2013. Будь-яких платіжних документів та інших належних та допустимих доказів, з яких би вбачалось, що кошти на виконання Договору про фінансовий лізинг сплачувались особисто ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
При цьому, суд зазначає, що у разі сплати позивачем коштів на виконання Договору про фінансовий лізинг за виконання зобов'язань ПП «ЮВ ТРАНС» перед ТОВ «Порше Лізинг Україна» за цим Договором, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутися до відповідача із регресними вимогами в порядку ст. 557 ЦК України.
Так, положеннями ч. 2 ст. 557 ЦК України передбачено, що поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у зв'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника.
Такі ж права поручителя закріплені у розділі «Умови поруки» Загальних комерційних умовах внутрішнього фінансового лізингу, які є додатком до Договору про фінансовий лізинг, п. 5 якого передбачає, що після виконання зобов'язань поручитель набуває прав кредитора по відношенню до лізингоодержувача у відповідності до чинного законодавства.
При цьому, суд зауважує, що у випадку виконання зобов'язання поручителем, останній набуває права вимоги до лізингоодержувача у межах фактично сплачених ним коштів, що відповідає правовій природі регресу. Відтак, суд визнає необґрунтованим заявлення позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми коштів, розрахованої пропорційно до розміру частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ПП «ЮВ ТРАНС». Ані умовами Договору про фінансовий лізинг (в частині умов щодо поруки), ані положеннями законодавства не передбачено можливості повернення лізингоодержувачем поручителю сплачених ним коштів, виходячи із розміру частки цього поручителя у статутному капіталі юридичної особи. До того ж, суд зауважує, що згідно умов Договору про фінансовий лізинг, ОСОБА_1 виступив поручителем саме як ФОП, а не як учасник ПП «ЮВ ТРАНС».
Водночас, суд зазначає, що у зв'язку із виходом ОСОБА_1 зі складу учасників ПП «ЮВ ТРАНС», позивач відповідно до положень Статуту ПП «ЮВ ТРАНС» та ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» має право на отримання вартості його частки у статутному капіталі підприємства. Так, суд зазначає, що таке право на отримання вартості належної ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ПП «ЮВ ТРАНС» було ним реалізоване шляхом звернення із відповідним позовом до суду, який розглядається Господарським судом міста Києва у межах справи № 910/11382/25.
З урахування викладеного вище суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 798 089,24 грн.
У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Крім того, відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції).
Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи встановлені при розгляді справи обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог через їх необґрунтованість та безпідставність.
Водночас, судом відхилено викладені відповідачем у відзиві на позов доводи про недопустимість поданих позивачем доказів (з підстав отримання їх представником позивача на відповідні адвокатські запити, які були подані в інтересах відповідача), оскільки такі доводи є необґрунтованими та такими, що спростовані позивачем у відповіді на відзив.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано: 14.04.2026.
Суддя Т. Ю. Трофименко