ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.04.2026Справа № 910/953/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Вищого навчального закладу «Київська академія прикладних мистецтв»
до: 1. Подільської районної в місті Києві державної адміністрації
2. Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації
про визнання договору продовженим,
Представники сторін:
від позивача: Панченко А.В.,
від відповідача-1: Дружинін О.Д.,
від відповідача-2: Архипова В.О.,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Вищого навчального закладу «Київська академія прикладних мистецтв» до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання договору оренди № 11138/20 нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва від 04.01.2021, продовженим на той самий строк, на який він був укладений, а саме на 4 роки та 364 дні, тобто, до 02 січня 2031 року, на тих самих умовах.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2026 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/953/26, підготовче засідання призначено на 02.03.2026. Встановлено сторонами строки для подання відзивів на позовну заяву, відповіді на відзиви, заперечень.
19.02.2026 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.
27.02.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2.
В підготовчому засіданні 02.03.2026, у яке з'явились представники сторін, представник позивача просив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Комунальний загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів «Навчально-реабілітаційний центр № 6» м. Києва.
Суд, розглянувши вказане клопотання позивача про залучення третьої особи до участі у справі в порядку ст. 50 ГПК України, постановив ухвалу без оформлення окремого документа про відмову у його задоволенні, оскільки не встановив, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Комунального загальноосвітнього навчального закладу І-ІІІ ступенів «Навчально-реабілітаційний центр № 6» м. Києва.
В підготовчому засіданні 02.03.2026 оголошено перерву до 18.03.2026.
17.03.2026 до суду від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.
В підготовчому засіданні 18.03.2026, у яке з'явились представники сторін, суд, з'ясувавши у представників сторін щодо подання ними усіх доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень, відсутності будь-яких не розглянутих заяв/клопотань, враховуючи здійснення судом усіх необхідних та достатніх дій для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, постановив ухвалу без оформлення окремого документа про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 01.04.2026.
В судове засідання 01.04.2026 з'явилися представники сторін.
Так, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Представники відповідачів 1, 2 заперечували проти задоволення позовних вимог, просили відмовити в позові.
В порядку ч. 1 ст. 233, ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 01.04.2026 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
04.01.2021 між Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією, як орендодавцем, Управлінням освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, як балансоутримувачем, та Вищим навчальним закладом «Київська Академія перукарського мистецтва» (змінено назву відповідно до рішення загальних зборів учасників, оформленого протоколом № 01/2022 від 18.07.2022 на - Вищий навчальний заклад «Київська академія прикладних мистецтв»), як орендарем, укладено Договір оренди № 11138/20 нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. Незмінюваних умов якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у п. 4 Змінюваних умов Договору (надалі - Умови), вартість якого становить суму, визначену у п. 6 Умов.
Відповідно до п. 4.1. Умов, об'єктом оренди за Договором є: нежитлові приміщення загальною площею 392 кв.м., розміщені на 1, 2 поверхах на вул. Світлицького, 31/7 у м. Києві.
Пунктом 7.1. Умов визначено цільове призначення майна - для розміщення суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері освіти, крім кваліфікованих приватних навчальних закладів.
Місячна орендна плата становить 12 685,51 грн без ПДВ (п. 9.1. Умов).
Строк дії Договору відповідно до п. 12.1. Умов визначено - 4 роки 364 дні з дати набрання чинності цим договором, а саме: з 04.01.2021 до 03.01.2026.
Відповідно до п. 2.1. Незмінюваних умов Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна.
Орендар зобов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до призначення, визначеного у пункті 7 Умов (п. 6.1. Незмінюваних умов Договору).
Цей Договір укладено на строк, визначений у п. 12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору (п. 12.1. Незмінюваних умов Договору).
Пунктом 12.4. Незмінюваних умов Договору визначено, що продовження цього договору здійснюється з урахуванням вимог, встановлених статтею 18 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» (надалі також Закон) та Порядком передачі в оренду державного і комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (надалі - Порядок).
Орендар, який бажає продовжити цей договір на новий строк, повинен звернутись до орендодавця за три місяці до закінчення строку дії договору із заявою. До заяви додається звіт про оцінку об'єкта оренди - якщо об'єкт оренди використовується на підставі договору оренди, укладеного без проведення аукціону або конкурсу, і орендар бажає продовжити договір оренди на новий строк.
До заяви додається звіт про оцінку об'єкта оренди та рецензія на нього, якщо договір оренди продовжується вперше за умови, якщо строк оренди за таким договором становить п'ять років або менше і був укладений без проведення конкурсу чи аукціону, або договір оренди, що продовжується, був укладений без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими статтею 15 Закону.
Якщо заява подається підприємством, установою, організацією, що надає соціально важливі послуги населенню, орендар подає також документи, що підтверджують відповідність критеріям, установленим абзацом другим пункту 137 Порядку.
Пропуск строку подання заяви орендарем є підставою для припинення цього договору на підставі закінчення строку, на який його було укладено, відповідно до пункту 143 Порядку.
Орендар має переважне право на продовження цього договору, яке може бути реалізовано ним у визначений в Порядку спосіб.
Відповідно до п. 12.6. Незмінюваних умов Договору, Договір припиняється: з підстав, передбачених частиною першою статті 24 Закону, і при цьому: якщо підставою припинення договору є закінчення строку, на який його було укладено (абзац другий частини першої статті 24 Закону), то договір вважається припиненим, зокрема, з дати закінчення строку, на який його було укладено, на підставі рішення орендодавця (якщо цей договір використовується для передачі в оренду майна комунальної форми власності, то рішення приймається органом, визначеним відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 18 Закону) про відмову у продовженні цього Договору, прийнятого з підстав, передбачених статтею 19 Закону, в межах строків, визначених частиною п'ятою статті 18 Закону; або рішення орендодавця про припинення цього договору з підстав пропуску орендарем строку на подання заяви про продовження цього договору, передбаченого частиною третьою статті 18 Закону (пункт 143 Порядку).
За актом приймання-передачі нерухомого майна від 04.01.2021 підприємство-балансоутримувач та орендодавець передали, а орендар прийняв у орендне користування згідно з Договором нежитлові приміщення, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебувають на балансі відповідача-2, загальною площею 392 кв.м., розташовані на 1, 2 поверхах на вул. Світлицького, 31/7 у м. Києві.
Листом від 09.06.2025 № 93/25 Ректор Вищого навчального закладу «Київська академія прикладних мистецтв» Світлана Лубянська звернулася до голови Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, у якому просила продовжити договір оренди № 11138/20 від 04.01.2021 на наступний термін, строком на п'ять років (перше продовження договору оренди). Також у листі зазначено, що приміщення використовується для освітньої діяльності згідно ліцензій та акредитацій Міністерства освіти і науки України.
У відповідь Подільська районна в місті Києві державна адміністрація листом від 20.06.2025 № 106-6278 повідомила позивача про необхідність надання документів, а саме: копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статуту; копії документів щодо зміни назви закладу; звіт про оцінку об'єкта оренди.
Втім, надалі орендодавець (відповідач-1) повідомив орендаря листом від 09.07.2025 № 106-7078, що у зв'язку з необхідністю використання приміщень для проведення освітньої діяльності ЗНЗ І-ІІІ ступенів «Навчально-реабілітаційний центр № 6», договір оренди від 04.01.2021 № 11138/20 нежитлових приміщень першого та другого поверхів загальною площею 392,00 кв.м. у закладі освіти за адресою: м. Київ, вул. Світлицького, 31/7, з позивачем після закінчення його терміну дії 03.01.2026 продовжуватись не буде.
Позивач листом від 01.10.2025 № 423/25 звернувся до голови Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, у якому просив продовжити договір оренди від 04.01.2021 № 11138/20 на наступний термін тривалістю 5 років. В обґрунтування свого прохання щодо продовження дії Договору зазначив, зокрема, що ним проводяться безкоштовні курси перукарської майстерності для дітей із порушенням слуху, які навчалися у НРЦ №6, а також проводиться навчання випускників НРЦ №6, власним коштом здійснюється косметичний ремонт в орендованих приміщеннях.
25.12.2025 позивач листом № 25/12 надав відповідачу-1 документи, необхідні для продовження договору оренди від 04.01.2021 № 11138/20, а саме (згідно наведеного у вказаному листі переліку): копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статуту, копію протоколу № 01/2022 від 18.07.2022 загальних зборів учасників ВНЗ «Київська Академія перукарського мистецтва», витяг з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо права провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти (ліцензія МОН), копію сертифікату про акредитацію ВНЗ «КАМП», звіт про оцінку об'єкта оренди.
У зв'язку з тим, що жодної відповіді на листи позивача від 01.10.2025 та від 25.12.2025 від відповідача-1 не надійшло, як і не надходило від відповідачів жодних повідомлень про укладення додаткової угоди про продовження договору оренди або про відмову від продовження орендних правовідносин, Вищий навчальний заклад «Київська академія прикладних мистецтв» звернувся із даним позовом до суду про визнання договору оренди від 04.01.2021 № 11138/20 продовженим на той самий строк, а саме на 4 роки та 364 дні, тобто, до 02.01.2031, та на тих самих умовах, оскільки вважає, що бездіяльність відповідачів порушує його права на користування орендованим приміщенням.
Відповідач-2 (Управління освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації) заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи про їх безпідставність та необґрунтованість. Відповідач-2 вказував, що у зв'язку з ненаданням позивачем своєчасно на вимогу орендодавця заяви про продовження дії договору та документів, встановлених Договором, Законом та Порядком, відповідач-1 у строк, встановлений ч. 5 ст. 18 Закону повідомив позивача про те, що у зв'язку з необхідністю використання приміщень НРЦ № 6 для проведення освітньої діяльності, після закінчення терміну дії Договору цей Договір не буде продовжуватись. Позивачем ж тільки 25.12.2025, тобто, після спливу тримісячного строку до закінчення терміну дії Договору на вимогу орендодавця (зазначену у листі від 20.06.2025) було надано відповідні копії документів, зокрема, звіт про оцінку майна, який подано без додержання вимог, передбачених ч. 8 ст. 18 Закону, а саме без висновку рецензента про його відповідність.
Представник відповідача-1 у судових засіданнях також заперечував проти задоволення позовних вимог з аналогічних підстав, наведених відповідачем-2.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що внаслідок укладення 04.01.2021 Договору оренди № 11138/20, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Главою 58 ЦК України.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 ЦК України).
Судом встановлено, що орендоване майно віднесено до комунальної власності, а тому на спірні правовідносини також поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (надалі - у редакції, чинній на час укладення Договору).
Порядок продовження договору оренди встановлений статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», частина перша якої передбачає, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
За частиною другою ст. 18 Закону без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.
Згідно з частиною третьою цієї ж статті договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Аналогічні за змістом положення містяться в п. 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483.
За частинами 4, 5 ст. 18 Закону, рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування.
Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов'язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов'язок подачі додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини другої цієї статті.
Як визначено у ст. 19 Закону, рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято: у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону; якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю; якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об'єкта оренди у визначений цим Законом строк; якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця; якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців; якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об'єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів; якщо до юридичної особи - орендаря на момент подання ним заяви про продовження договору, поданої орендодавцю відповідно до частини третьої статті 18 цього Закону, застосовано додатковий (нефінансовий) захід кримінально-правового характеру, передбачений пунктом 4 частини першої статті 96-10-1 Кримінального кодексу України.
За ч. 1 ст. 24 Закону договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його укладено.
Отже, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» для продовження дії договору оренди комунального майна вимагає від орендаря вчинити юридично значимі дії, а саме, звернутись з заявою про продовження договору не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, та надати звіт про оцінку майна із рецензією на цей звіт.
Аналогічні вимоги щодо продовження договору оренди викладено у п. 12.4. Договору № 11138/20 від 04.01.2021.
Як було встановлено вище, у п. 12.1. Умов сторони погодили термін дії Договору - до 03.01.2026.
Отже, із урахуванням зазначених положень Закону та умов Договору, та враховуючи, що Договір, строк оренди за яким становив 5 років, мав продовжуватися вперше, позивач для продовження терміну дії Договору мав звернутися до орендодавця із відповідною заявою, до якої додати звіт про оцінку об'єкта оренди та рецензію на нього, яку подати у строк не пізніше 03.10.2025.
Судом встановлено, що позивач у передбачений Законом та Договором строк звернувся до відповідача-1 із заявою щодо продовження договору оренди від 04.01.2021 № 11138/20, втім, до такої заяви не було долучено, зокрема, звіту про оцінку майна та рецензії на звіт, як того вимагає законодавство та умови п. 12.4. Договору. У зв'язку з цим відповідач-1 листом від 20.06.2025 № 106-6278 повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів.
Водночас, відповідач-1 листом від 09.07.2025 № 106-7078 повідомив позивача, що у зв'язку з необхідністю використання приміщень для проведення освітньої діяльності ЗНЗ І-ІІІ ступенів «Навчально-реабілітаційний центр № 6», Договір після закінчення його терміну дії (03.01.2026) продовжуватись не буде.
Суд, оцінюючи наведені позивачем доводи у відповіді на відзив, зокрема, про те, що відповідач у своєму листі від 09.07.2025 про не продовження Договору оренди після закінчення терміну його дії, не повідомляв про ненадання позивачем документів, необхідних для продовження Договору та про відмову у продовженні Договору саме через відсутність необхідних документів, дійшов висновку про їх безпідставність, оскільки про необхідність подання додаткових документів позивача було повідомлено раніше іншим листом відповідача-1 від 20.06.2025 № 106-6278, вимоги якого не було виконано за волею самого ж позивача. Як зазначив останній у відповіді на відзив, протягом періоду з'ясування причин відмови у продовженні орендних відносин, звіт про оцінку об'єкта оренди не замовлявся для уникнення нераціональних витрат.
При цьому, суд зауважує, що як Законом України «Про оренду державного та комунального майна», так і умовами Договору передбачено необхідність подання орендарем для продовження договору оренди звіту про оцінку об'єкта оренди та реценії на нього саме разом із відповідною заявою про продовження договору.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.03.2023 у справі № 916/2469/21, покладення на орендаря обов'язку з надсилання заяви про продовження договору оренди (разом зі звітом про оцінку майна та рецензію на цей звіт) до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них.
Відтак, суд вважає, що подання позивачем звіту про оцінку майна 25.12.2025 не може бути кваліфіковано як належне виконання вимог орендодавця та положень законодавства, оскільки таке подання здійснене після спливу тримісячного строку до закінчення терміну дії Договору.
До того ж, як встановлено судом із долучених до відзиву відповідача-2 документів, звіт про оцінку об'єкта оренди було подано відповідачем без рецензії на нього, що позивачем не заперечено та не спростовано.
При цьому, посилання позивача на повідомлення ЗНЗ І-ІІІ ступенів «Навчально-реабілітаційний центр № 6 міста Києва» про відсутність потреби у додатковій площі, не беруться судом до уваги, так як вказаний заклад освіти не є власником майна або стороною Договору оренди, а тому не є уповноваженим органом щодо розпорядження майном, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва. До того ж, Договором не передбачено необхідності отримання орендарем згоди від інших суб'єктів, у тому числі тих, що претендують на орендовані площі, для продовження Договору оренди.
Таким чином, враховуючи, що строк дії Договору закінчився 03.01.2026, а позивачем не було дотримано встановленої Договором та законодавством процедури для його продовження, а також з огляду на необхідність використання орендованих приміщень для потреб балансоутримувача, відповідач-1 відповідно до положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» ухвалив рішення про відмову у продовженні Договору оренди, про що в установлений ч. 5 ст. 18 Закону строк було повідомлено позивача.
Під час розгляду справи позивачем не надано суду доказів того, що прийняте відповідачем-1 рішення щодо не продовження дії Договору оренди суперечить вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також порушує законні інтереси Вищого навчального закладу «Київська академія прикладних мистецтв».
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Вищого навчального закладу «Київська академія прикладних мистецтв».
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано: 14.04.2026.
Суддя Т.Ю. Трофименко