номер провадження справи 22/27/24
07.04.2026 Справа № 908/80/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
При секретарі судового засідання Литвинюк А.О.
за участю представників учасників справи:
від позивача: адвокат Неудачін Р.В., довіреність № 2 від 02.01.2026
від відповідача: адвокат Димитрашко Д.В., ордер АР № 1294832 від 19.02.2024
від третьої особи-1: Дяченко О.С., довіреність № 539 від 09.12.2025
від третьої особи-2: не з'явився
від третя особа-3: не з'явився
розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/80/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кошового Андрія Андрійовича ( АДРЕСА_1 )
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035)
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (вул. Сім'ї Бородських, буд. 19, м. Київ, 03057)
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» (вул. Симона Петлюра, буд. 25, м. Київ, 01032)
про стягнення 372066,91 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
04.01.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № 12211 від 04.01.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» до Фізичної особи-підприємця Кошового Андрія Андрійовича про стягнення 372066,91 грн. заборгованості за договором № 169у про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019, яка виникла за період із 01.02.2022 по 31.05.2023.
Укладення договору між сторонами відбулося шляхом фактичного споживання електричної енергії. Інформація про обсяги електроенергії була отримана від ПАТ “Запоріжжяобленерго» та на підставі цієї інформації були сформовані акти та рахунки.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
02.02.2024 через систему “Електронний суд» надійшов відзив на позову заяву, у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі. ФОП Кошовий А.А. здійснював підприємницьку діяльність на території м. Пологи Пологівського району Запорізької області. З початком наступу військових формувань російської федерації на територію України та введення воєнного стану в Україні, м. Пологи було окуповане 02.03.2022, що унеможливило подальше здійснення підприємницької діяльності. Відповідач виїхав на підконтрольну територію України 12.03.2022 та зареєструвався як внутрішньо переміщена особа (ВПО). Відповідач не є споживачем електроенергії на окупованих об'єктах. З 08.09.2022 перебував на військовій службі, з якої звільнений 19.07.2023.
02.05.2024 надійшло письмове пояснення. Обставина того, що відповідач із березня 2022 перебував на не окупованій частині України і фактично виїхав із м. Пологи Запорізької області, підтверджується банківською довідкою з якої вбачається, що відповідач систематично поповнював власні картки готівкою особисто через термінал самообслуговування, відповідачем робилися покупки на автозаправній станції.
11.12.2025 через систему “Електронний суд» надійшло додаткове пояснення. Пологівська міська територіальна громада тимчасово окупована російською федерацію з 03.03.2022. Відповідно до ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, передача електроенергії на тимчасово окуповану територію України заборонена законом, фактичне споживання електроенергії відповідачем у спірний період не відбувалося. У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Пояснення третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача щодо позову та відзиву
У поясненнях зазначено, що з 01.01.2019 відповідач приєднався до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. Приєднання відбулося на умовах укладеного договору про постачання електричної енергії № 169 щодо індивідуальних характеристик об'єкта, потужності, класу надійності, ідентифікаційних кодів, тощо. За споживачем обліковується 9 об'єктів у м. Пологи. Обсяги за спожиту електричну енергію у період: лютий - червень 2022 складають: за лютий 2022 - 19461 кВт*год, за березень - червень 2022 - 0 кВт*год. Вказаний обсяг електроенергії був розрахований на підставі наданих відповідачем актів про спожиту електричну енергію, надати які не є можливим, оскільки первинні документи знаходяться на території, яка перебуває у тимчасовій окупації. Обсяги за спожиту електричну енергію у період: липень 2022 - травень 2023 розраховувалися відповідно до вимог розділу п. 8.6 ККОЕЕ, договору та Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства енергетики України № 148 від 13.04.2022, оскільки до оператора системи не надійшло письмового повідомлення відповідача про припинення користування електроенергією. Відповідно, договір № 169 від 01.01.2019 є діючим. За цей період обсяги розраховувалися за середньодобовим споживанням аналогічного періоду минулих років. За період із лютого 2022 по травень 2023 відповідачем спожито електричну енергію обсягом 70179 кВт*год. Відтак, позовні вимоги підтримує.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
4. Пояснення третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача щодо позову та відзиву
12.04.2024 через систему «Електронний суд» надійшло пояснення, в якому наведені норми Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії щодо оплати електроенергії споживачем.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
5. Пояснення третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача щодо позову та відзиву
Пояснення не надійшло.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
6. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/80/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою суду від 09.01.2024 вказану позовну заяву залишено без руху.
16.01.2024 до суду від позивача через систему “Електронний суд» надійшла заява вих. № б/н від 15.01.2024 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.01.2024 суддею Ярешко О.В. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/80/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.02.2024. На підставі ст. 50 ГПК України, оскільки рішення суду у справі може вплинути на права та обов'язки ПАТ “Запоріжжяобленерго», як адміністратора комерційного обліку, суд залучив вказану особу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Ухвалою суду від 20.02.2024, що занесена до протоколу судового засідання, за клопотанням представника відповідача, підготовче засідання відкладено на 19.03.2024.
Ухвалою суду від 19.03.2024, на підставі ст. 50 ГПК України, за заявою ПАТ “Запоріжжяобленерго» залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (третя особа-1) та Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» (третя особа-2), оскільки рішення суду у справі може вплинути на права та обов'язки цих осіб. У зв'язку з неявкою позивача, враховуючи залучення до участі у справі третіх осіб, підготовче засідання відкладено на 11.04.2024. На підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів - до 03.04.2024 включно.
Ухвалою суду від 11.04.2024 продовжити строк підготовчого провадження у справі на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Продовжено ПАТ “Запоріжжяобленерго» строк для подання письмового пояснення - до 01.04.2024 включно. Письмові пояснення ПАТ “Запоріжжяобленерго», що надійшли до суду 01.04.2024, долучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду. Зупинено провадження у справі № 908/80/24 до закінчення перегляду справи № 908/1162/23 у касаційному порядку. Зобов'язано учасників справи повідомити господарський суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 908/80/24, у п'ятиденний строк із дня їх усунення.
Як встановлено судом, постановою Верховного Суду від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 залишено без змін постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 908/1162/23.
Ухвалою суду від 19.11.2025 провадження у справі № 908/80/24 поновлено, підготовче засідання призначено на 15.01.2026. Зобов'язано позивача у строк: до 02.12.2025 надати обґрунтований розрахунок заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію за період із лютого 2022 по 02.03.2022 включно (по час тимчасової окупації території України).
Ухвалою суду від 15.01.2026 змінено найменування третьої особи з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» на Акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго», підготовче засідання відкладено на 12.02.2026. Зобов'язано позивача виконати вимоги ухвали суду від 19.11.2025 та невідкладно надати обґрунтований розрахунок заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію за період із лютого 2022 по 02.03.2022 включно (по час тимчасової окупації території України).
Ухвалою суду від 12.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотань ТОВ “Запоріжжяелектропостачання», АТ “Запоріжжяобленерго» та ПрАТ “Національна енергетична компанія “Укренерго» про зупинення провадження у справі № 908/80/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 280/5808/23, у зв'язку з його процесуальною необґрунтованістю, оскільки ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2026 у справі № 280/5808/23 вказану справу повернуто відповідній колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду. Підготовче засідання відкладено на 26.02.2026. Повторно зобов'язано позивача невідкладно, але не пізніше ніж до 20.02.2026, виконати вимоги ухвали суду від 15.01.2026 та надати (витребувано) обґрунтований розрахунок заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію за період із лютого 2022 по 02.03.2022 включно (по час тимчасової окупації території України) окремо по кожному із об'єктів відповідача, на які постачалася електроенергія. Зобов'язано АТ “Запоріжжяобленерго», як адміністратора комерційного обліку електроенергії, надати невідкладно, але не пізніше 20.02.2026, обґрунтований розрахунок заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію за період із лютого 2022 по 02.03.2022 включно (по час тимчасової окупації території України) окремо по кожному із об'єктів відповідача, на які постачалася електроенергія.
У зв'язку з перебуванням судді Ярешко О.В. на лікарняному, підготовче засідання, що було призначено на 10.03.2026, не відбулося. Підготовче засідання було призначено га 10.03.2026, про що учасники справи були повідомлені письмово.
Ухвалою суду від 10.03.2026, що занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі № 908/80/24. Справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні 07.04.2026.
У судове засідання з розгляду справи по суті 07.04.2026 з'явилися представники сторін та третьої особи-1. Представники третіх осіб-2,3 не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Представником третьої особи-2 у поясненні, що надійшло до суду 12.04.2024, було викладено клопотання про розгляд справи за відсутності представника, яке судом задоволено.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 07.04.2026 судом справу розглянуто по суті, підписано та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
7. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
Товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (позивач у справі) є суб'єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно п. 13 Розділу XVII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ринок електричної енергії», та починаючи з 01.01.2019 виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області.
Відповідно до п. 7 Постанови від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг “Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (редакція станом на 01.01.2019), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Текст публічного Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг було розміщено на офіційному веб-сайті ТОВ “Запоріжжяелектропостачання».
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (постачальник, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Кошовим Андрієм Андрійовичем (споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 № 169у.
Відповідач укладення договору не заперечив.
За умовами договору (п. 2.1), за цим договором постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 2.2 договору, обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору, споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору. Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
Інформація про діючу ціну на електричну енергію постачальника, згідно п.п. 5.6, 5.7 договору, має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування з зазначенням порядку її формування, та має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Відповідно до п.п. 5.8, 5.9, 5.10, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Споживач, згідно пп. 5.18.1 п. 5.18, зобов'язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.
Згідно Комерційної пропозиції «Універсальна» на періоди з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023 (додаток № 3 до договору), розрахунковий період для обсягу спожитої електричної енергії становить 1 місяць, а саме: з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця. Остаточний розрахунок має здійснюватися не пізніше 5 робочих днів після закінчення розрахунковому періоду на підставі самостійно отриманого споживачем у постачальника рахунка. У разі неодержання рахунку, споживач самостійно оформляє платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строки, передбачені умовами даного розділу. Послуга надається у межах Запорізької області та електричних мереж операторів системи розподілу: ПАТ «Запоріжжяобленерго», АТ «Укрзалізниця».
Як слідує з матеріалів цієї справи, позивачем були сформовані відповідачу рахунки на оплату:
- № 69016902220419 від 31.01.2022, за оплату фактично спожитої у лютому 2022 електроенергії у обсязі 19461 кВт/год на суму 116226,07 грн. Кінцевий термін сплати: 09.02.2022;
- № 69016902220719 від 11.08.2022, за оплату фактично спожитої у липні 2022 електроенергії у обсязі 6856 кВт/год на суму 31653,83 грн. Кінцевий термін сплати: 18.08.2022;
- № 69016902220819 від 14.09.2022, за оплату фактично спожитої у серпні 2022 електроенергії у обсязі 17876 кВт/год на суму 80741,68 грн. Кінцевий термін сплати: 21.09.2022;
- № 69016902220919 від 10.10.2022, за оплату фактично спожитої у вересні 2022 електроенергії у обсязі 6582 кВт/год на суму 30825,96 грн. Кінцевий термін сплати: 17.10.2022;
- № 69016902221019 від 31.10.2022, за оплату фактично спожитої у жовтні 2022 електроенергії у обсязі 4307 кВт/год на суму 23367,01 грн. Кінцевий термін сплати: 07.11.2022;
- № 69016902221119 від 30.11.2022, за оплату фактично спожитої у листопаді 2022 електроенергії у обсязі 2400 кВт/год на суму 14408,72 грн. Кінцевий термін сплати: 07.12.2022;
- № 69016902221219 від 31.12.2022, за оплату фактично спожитої у грудні 2022 електроенергії у обсязі 17739 кВт/год на суму 10647,68 грн. Кінцевий термін сплати: 09.01.2023;
- № 69016902230119 від 31.01.2023, за оплату фактично спожитої у січні 2023 електроенергії у обсязі 2239 кВт/год на суму 13478,20 грн. Кінцевий термін сплати: 07.02.2023;
- № 69016902230219 від 28.02.2023, за оплату фактично спожитої у лютому 2023 електроенергії у обсязі 2728 кВт/год на суму 16217,58 грн. Кінцевий термін сплати: 07.03.2023;
- № 69016902230319 від 31.03.2023, за оплату фактично спожитої у березні 2023 електроенергії у обсязі 2784 кВт/год на суму 16090,50 грн. Кінцевий термін сплати: 07.04.2023;
- № 69016902230419 від 30.04.2023, за оплату фактично спожитої у квітні 2023 електроенергії у обсязі 1500 кВт/год на суму 8999,50 грн. Кінцевий термін сплати: 08.05.2023;
- № 69016902230519 від 31.05.2023, за оплату фактично спожитої у травні 2023 електроенергії у обсязі 1707 кВт/год на суму 9410,18 грн. Кінцевий термін сплати: 07.06.2023.
Всього виставлено рахунків на загальну суму 372066,91 грн.
У матеріалах справи наявна копія листа ПАТ “Запоріжжяобленерго» від 13.11.2023 вих. № 007-66/5503 щодо здійснення ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» постачання електричної енергії споживачу ПП Кошовому А.А. у розрахункових періодах з 01.02.2022; 01.07.2022 по 31.05.2023, яким підтверджено постачання відповідачу електроенергії по його об'єктах в обсягах, що вказані у перелічених рахунках.
Позивач долучив до матеріалів справи вимогу від 15.11.2023 № 342/69 щодо сплати заборгованості у сумі 372066,91 грн.
8. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.
Згідно п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (тут і надалі - ПРРЕЕ у редакції станом на 01.01.2019), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг - домовленість між постачальником універсальних послуг та побутовим або малим непобутовим споживачем, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачем у певний період часу постачальником універсальних послуг за цінами постачальника універсальних послуг.
У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статей 525, 526 ЦК, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено право електропостачальників на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 58 цього Закону України, споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору) (пункт 4.8 ПРРЕЕ).
Відповідно п. 4.3 вказаних Правил, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Згідно п.п. 4.12, 4.13 ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду. Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) (п. 4.19 ПРРЕЕ).
Згідно з положеннями п. 10 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, до запуску електронної платформи DataHub адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
Так, на даний час саме оператори системи розподілу забезпечують комерційний облік електроенергії, тобто визначають обсяги відпущеної електричної енергії за розрахунковий період для кожного споживача.
Таким чином, оператор системи розподілу (далі - ОСР) надає позивачу, як електропостачальнику, дані щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами позивача, а позивач, у свою чергу, на підставі отриманих від ОСР даних щодо обсягів споживання електричної енергії здійснює нарахування грошових коштів до сплати за спожиту електричну енергію.
Оскільки електроустановки відповідача приєднані до мереж Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", це свідчить про те, що АТ "Запоріжжяобленерго" одночасно виконує функції оператора системи розподілу та адміністратора комерційного обліку для вказаного споживача.
Саме оператори системи розподілу забезпечують комерційний облік електроенергії, тобто визначають обсяги відпущеної електричної енергії за розрахунковий період для кожного споживача.
Як визначено у пп. 8.6.1 п. 8.6 Кодексу комерційного обліку електричної енергії (тут і надалі ККОЕЕ у редакції станом на 01.02.2022), зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.
У разі виявлення у платіжному документі помилкових показів лічильника споживач має повідомити про це відповідного оператора системи/ППКО та електропостачальника та надати фактичні покази лічильника. Водночас індивідуальному побутовому споживачу достатньо надати фактичні покази лічильника оператору системи розподілу або електропостачальнику. Оператор системи/ППКО має забезпечити протягом п'яти робочих днів від дня отримання відповідного повідомлення проведення перевірки вказаних у рахунку показів лічильника, а в разі потреби протягом 20 робочих днів забезпечити перевірку лічильника та, у разі потреби, виправити помилкові дані, та проінформувати споживача про результати перевірки. Електропостачальник, оператор системи та споживач за ініціативою однієї зі сторін оформлюють акт звірки спожитої та сплаченої електричної енергії відповідно до отриманих фактичних показів ЗКО (пп. 8.6.16, 8.6.17 п. 8.6 ККОЕЕ).
Як зазначено оператором системи розподілу - АТ «Запоріжжяобленерго», що не заперечувалося відповідачем, відомості щодо обсягів спожитої відповідачем електроенергії у лютому 2022 передавалися відповідачем.
У листі ПАТ “Запоріжжяобленерго» від 13.11.2023 вих. № 007-66/5503 зазначено про здійснення ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» постачання електричної енергії споживачу ПП Кошовому А.А. у лютому 2022 в обсязі 19461 кВт*год, що відображено також позивачем у рахунку № 69016902220419 від 31.01.2022 на суму 116226,07 грн.
Зокрема, АТ «Запоріжжяобленерго» надано детальний розрахунок нарахування обсягу розподіленої електричної енергії споживачу (відповідачу) за період із 01.02.2022 по 28.02.2022 по кожному ЕІС-коду точок комерційного обліку споживача, де загальний обсяг розподіленої електроенергії склав 19461 кВт*год.
На підтвердження вихідних даних третьої особою-1 надано витяг з програмного комплексу АТ «Запоріжжяобленерго» та сформований акт про спожиту електричну енергію за розрахунковий період ОСР за лютий 2022, згідно якого відповідачем отримано по 2 класу 19461 кВт*год. Даний акт містить покази електролічильників (кінцеві та початкові), які співпадають з даними, що вказані у витязі з програмного комплексу АТ «Запоріжжяобленерго».
Відповідач надав контррозрахунок за вказаний період, із зазначенням попередніх показників та показників на 28.02.2022 засобу комерційного обліку електроенергії, які ним передавалися. Згідно контррозрахунку, ним було спожито у період із 01.02.2022 по 28.02.2022 електроенергії в обсязі 16718 кВт*год на загальну суму 99844,29 грн. Також зауважив, що позивач не зазначив покази споживання відповідачем електроенергії на об'єкті: м. Пологи, вул. Інтернаціональна, 2 в обсязі 670 кВт*год на суму 4001,41 грн.
При цьому, відповідачем у наданому контррозрахунку не враховані витрати у лініях, що визначаються у кВт*год, внаслідок чого контррозрахунок не є правильним.
Доказів того, що відповідач звертався до електропостачальника (позивача) та/чи до ОСР (третьої особи-1) щодо неправильності зазначення показів електролічильників та, відповідно, неправильності визначення обсягу спожитої електроенергії, матеріали справи не містять.
Під час розгляду справи відповідачем не надано жодного доказу, що об'єкти відповідача не отримували електричну енергію у період з 01.02.2022 по 28.02.2022 чи отримали електроенергію в обсязі меншому, ніж визначено позивачем. У матеріалах справи відсутні докази щодо вимоги відповідача про звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду.
Як передбачено пунктом 13 Комерційної пропозиції «Універсальна» (додаток 3 до договору), при наявності розбіжностей у частині визначення обсягу спожитої електричної енергії вони підлягають врегулюванню відповідно до Кодексу комерційного обліку або у судовому порядку. До вирішення цього питання величина обсягу спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних оператора системи розподілу (передачі).
Отже, факт отримання від позивача електроенергії за вищевказаним договором у лютому 2022 в обсязі 19461 кВт*год під час розгляду даної справи відповідачем не спростовано. Наявні у справі відомості оператора системи розподілу - АТ «Запоріжжяобленерго», у розумінні вимог ст.ст. 76-77 ГПК України, є належними і допустимим доказами обсягів споживання відповідачем електричної енергії у лютому 2022. Саме на підставі цих відомостей позивачем визначено обсяг спожитої відповідачем електричної енергії у спірний період.
З урахуванням наведених вище норм законодавства, дані щодо споживання електричної енергії, надані АТ «Запоріжжяобленерго», як оператором системи розподілу та постачальником послуг комерційного обліку, а також відомості, відображені в актах ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», як постачальника електричної енергії, щодо обсягів електричної енергії, є належними та допустимими доказами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором про постачання електричної енергії споживачу у період із 01.02.2022 по 28.02.2022 підтверджено матеріалами справи. Заборгованість становить суму 116226,07 грн.
Доказів сплати заборгованості суду не надано.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 116226,07 грн. основного боргу.
Стосовно не зазначення показів споживання відповідачем електроенергії на об'єкті: м. Пологи, вул. Інтернаціональна, 2 в обсязі 670 кВт*год. про вказав відповідач, суд зауважує, що ним (судом) розглядаються справи в межах заявлених позивачем вимог, який розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Щодо стягнення заборгованості у сумі 255840,84 грн. за електроенергію за період із березня 2022 по травень 2023 суд зазначає таке.
Місцезнаходженням об'єктів відповідача, куди поставлялася електрична енергія, є місто Пологи, Пологівський район, Запорізька область.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває по теперішній час.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, датою тимчасової окупації Пологівської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області (місцезнаходження відповідача) визначено 03.03.2022.
Така дата була визначена й у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022.
Як зазначив відповідач, після воєнного вторгнення на територію України він 12.03.2022 виїхав із міста Пологи та господарську діяльність у місті Пологи не здійснював.
Пологівською районною державною адміністрацією Запорізької області, на звернення ФОП Кошового А.А., надано довідку від 04.10.2022 № 1111/01-75 про те, що м. Пологи Пологівського району перебуває у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), на її території ведуться бойові дії, у зв'язку з чим здійснення господарської діяльності підприємствами неможливе.
Відповідач надіслав ГУ ДПС у Запорізькій області заяву щодо призупинення діяльності ФОП Кошового А.А. на підставі наказу від 01.04.2022 № 1.
У матеріалах справи наявна копія довідки переселенця № 2304-7501162998 від 27.07.2022, згідно якої фактичне місце проживання/перебування Кошового А.А.: АДРЕСА_2 .
На підтвердження того факту, що відповідач не перебував із березня 2022 у м. Пологи, що було окуповано, ним надано довідку від 17.04.2024 АТ КБ «ПриватБанк», в якій зазначено, зокрема дії Кошового А.А. стосовно поповнення готівкою своєї картки в терміналі самообслуговування: м. Запоріжжя, починаючи з 15.03.2022.
Як слідує з заяви свідка ОСОБА_1 , посвідченої 26.04.2024 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Петренко С.В., за реєстровим № 990, вона, разом із ОСОБА_2 та його дружиною, разом проживали у квартирі АДРЕСА_3 у період із 13.03.2022 по липень 2022. У липні 2022 ОСОБА_2 винайняв в оренду квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Як зазначено, вказані обставини ОСОБА_1 відомі особисто.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2022 № 992, сержант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_4 з 08.09.2022.
Відповідачем надано довідку Військової частини НОМЕР_2 про безпосередню участь сержанта ОСОБА_2 у період із 13.10.2022 по 11.04.2023 (із зазначенням конкретних дат) у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в нп. Зелене Поле, нп. Новопіль Великоновосілківського району Донецької області.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 19.07.2023 № 200 сержанта ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас.
Отже, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_2 виїхав із м. Пологи Запорізької області, що було окуповано російськими військами, у березні 2022.
Крім того, як відображено у листі АТ «Запоріжжяобленерго» та у розрахунку позивача, обсяги електроенергії по об'єктам відповідача у м. Пологи у період із березня по червень 2022 були 0,00 кВт*год, згідно поданих ним актів про спожиту електроенергію.
Починаючи з липня 2022 по травень 2023, згідно пояснень АТ «Запоріжжяобленерго», обсяги за спожиту електричну енергію розраховувадися відповідно до вимог п. 8.6 ККОЕЕ, договору та Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства енергетики України № 148 від 13.04.2022, а саме: за середньодобовим споживанням аналогічного періоду минулих років; застосування коефіцієнту приросту/зниження споживання здійснювалося відповідно до прийнятих розпоряджень ПАТ «Запоріжжяобленерго».
Як визначено частинами 1, 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями. На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті. Переміщення товарів, маркування (етикетування) яких свідчить про вироблення таких товарів на тимчасово окупованій території, забороняється, крім речей, які віднесені до особистих речей, що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті. Контроль в'їзду-виїзду з метою виявлення, запобігання переміщенню товарів на тимчасово окуповану територію та з такої території в межах контрольних пунктів в'їзду-виїзду, а також поза межами контрольних пунктів в'їзду-виїзду проводять уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду переглянув у касаційному порядку постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 908/1162/23 про стягнення боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 обсяг електроенергії на об'єкті, який знаходиться у місті Мелітополі.
Об'єднана палата зазначила: «У справі № 908/1162/23, як і у справі № 910/9680/23 (від висновків Верховного Суду в якій пропонується відступити), йдеться про діяльність, що підпадає під ознаки, наведені у частині другій статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»; окрім того, в обох справах йдеться про території, окуповані з лютого 2022, за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24 лютого 2022. Тобто правовідносини у цих справах є подібними за критерієм здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованій території і доводи касаційної скарги ґрунтуються на застосуванні тих самих приписів Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Предметом розгляду Об'єднаною палатою було питання застосування частини 2 статті 13 та частини 2 статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин, які виникли у період із лютого 2022 по грудень 2022, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (пункт 3).
Так, у справі № 908/1162/23 Верховний Суд, залишаючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову у позові без змін, зокрема дійшов висновку, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 № 2764-ІХ частину третю статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» № 3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Як зазначила Об'єднана палата, з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Однак, у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
З огляду на викладене, у постанові у справі № 908/1162/23 Об'єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Суд враховує зазначені вище висновки Верховного Суду у справі № 908/1162/23 відповідно до положень ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Стаття 42 «Положення про закони і звичаї війни на суходолі», що є додатком до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, учасницею якої є Україна (дата набрання чинності для України - 24.08.1991), встановлює, що територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.
Суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав і основних свобод людини (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 (провадження № 11-1206апп19, пункт 80), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21, пункт 42), від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19 (провадження №14-212цс21). Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт 6 статті 3 ЦК України). Зокрема, законодавство слід тлумачити у відповідності з розумними цілями регулювання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20 (провадження № 12-33гс22, пункт 7.33).
Таким чином, враховуючи, що окупація території місцезнаходження відповідача з 03.03.2022 є загальновідомим фактом (підтвердженим до того ж Кабінетом Міністрів України), а також положення ст. 13-1 Закону № 1207-VII, позивач у даний період (із 03.03.2022) не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання на окуповану територію товарів і послуг, у тому числі електричної енергії.
Відтак, позивач мав правомірно надавати відповідачу електроенергію по 02.03.2022 включно (по час тимчасової окупації території України), відповідно електрична енергія споживалася відповідачем саме по цю дату. Наведені вище приписи законодавства та висновки суду спростовують посилання позивача про постачання електричної енергії у зазначений період (зі липня 2022 по травень 2023) відповідачу.
З моменту окупації російськими військами Пологівської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області державні органи України втратили контроль над цією територією, що є загальновідомим фактом та не потребує будь-якого нормативного підтвердження.
Таким чином, у задоволенні позову у частині стягнення з відповідача 255840,84 грн. заборгованості за електроенергію судом відмовляється.
Позов у цілому задовольняється судом частково.
9. Судові витрати
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідач є інвалідом ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № 2551007550, виданим 06.12.2023 Пенсійним фондом України (серія ААМ № 932569); термін дії - довічно.
Частинами 2 та 3 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зазначене стосується і випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового рішення (таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04.07.2023 у справі № 924/568/22).
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір, враховуючи задоволення позову частково до відповідача, покладався б на нього пропорційно задоволеній частині. Але, відповідач є особою, що має другу групу інвалідності, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору, тому судові витрати позивача зі сплати судового збору з відповідача не стягуються, витрати з його оплати мають бути компенсовані з Державного бюджету України.
При проголошенні у судовому засіданні 07.04.2026 вступної та резолютивної частини рішення, суд помилково проголосив про стягнення судового збору у сумі 1394,17 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) з відповідача, а не з Державного бюджету України.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне з власної ініціативи виправити описку, допущену у вступній та резолютивній частині рішення, зазначивши про стягнення судового збору у сумі 1394,17 грн. з Державного бюджету України, замість відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 243 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кошового Андрія Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 42093239) 116226 (сто шістнадцять тисяч двісті двадцять шість) грн. 07 коп. заборгованості.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 42093239) 1394 (одна тисяча триста дев'яносто чотири) грн. 71 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Виправити описку, допущену у вступній та резолютивній частині рішення, зазначивши про стягнення судового збору у сумі 1394,17 грн. з Державного бюджету України, замість відповідача - Фізичної особи-підприємця Кошового Андрія Андрійовича.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 15 квітня 2026.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко