номер провадження справи 19/4/26
14.04.2026 Справа № 908/214/26
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Давиденко І.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/214/26
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “УКРІНТЕРЕНЕРГО» (вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 19480600)
до відповідача Комунального закладу “Дніпрорудненська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів “СВІТОЧ» Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області (пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107, ідентифікаційний код 25476784)
про стягнення 73 191,52 грн
До Господарського суду Запорізької області 29.01.2026 в системі “Електронний суд» надійшла позовна заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “УКРІНТЕРЕНЕРГО» до Комунального закладу “Дніпрорудненська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів “СВІТОЧ» Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області про стягнення 73 191,52 грн, які складаються з: 35 401,39 грн основного боргу за договором про постачання електричної енергії (за спожиту електроенергію у січні 2022 року), 20 251,53 грн 15% річних та 17 538,60 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання умов договору про постачання електроенергії постачальником «останньої надії», укладеного шляхом приєднання на умовах комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», щодо оплати фактичної вартості спожитої електроенергії у відповідача виникла заборгованість за договором за період - січень 2022 року на суму 35 401,39 грн. За доводами позивача, прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання надає підстави для нарахування на суму основного боргу компенсаційних нарахувань за весь час прострочення та стягнення їх у судовому порядку. Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, Закону України «Про ринок електричної енергії», позивач просив позов задовольнити. Позивач просив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 29.01.2026, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/214/26 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 73 191,52 грн, вказана сума не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд ухвалив розглядати справу у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою суду від 02.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/214/26, присвоєно справі номер провадження 19/4/26, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.
Від відповідача до суду в системі “Електронний суд» 11.02.2026 надійшов відзив на позов, в якому відповідач частково погодився з позовними вимогами. Відповідач підтвердив наявність договірних правовідносин між сторонами з постачання електричної енергії, які виникли на підставі приєднання до типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії». Проте не погодився із нарахуванням на прострочену суму заборгованості 15% річних та інфляційних втрат, а також вказав на порушення строків нарахування за ст. 232 ГК України. Вважає, що умови Комерційної пропозиції № 5 щодо застосування 15% річних не були акцептовані відповідачем, оскільки, як стверджує позивач, примірник договору був направлений йому тільки 07.04.2022. Також вказує, що територія Дніпрорудненської міської територіальної громади, де здійснював діяльність заклад освіти була окупована в березні 2022 року, що підтверджується наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», статус громади визначено у Розділі II «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України». Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022, забороняється нарахування та стягнення пені, штрафів, інфляційних нарахувань та 3% річних за несвоєчасну оплату ЖКП на територіях, що перебували в окупації або в зоні бойових дій. За доводами відповідача, сплата санкцій у розмірі 15% річних за рахунок бюджетних коштів без належної правової підстави призведе до нецільового використання бюджетних коштів, що є порушенням ст. 119 Бюджетного кодексу України. Крім того, посилаючись на норми ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, а також статус закладу освіти, тимчасову окупацію території та зміну юридичної адреси на тимчасову юридичну адресу у прифронтовому місті, відповідач у відзиві просить суд зменшити будь-які нарахування до 0 грн.
Від позивача в системі “Електронний суд» 16.02.2026 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач відносно заперечень відповідача про нарахування 15% річних та інфляційних втрат позивач вказав на те, що період розрахунку інфляційних втрат та 15% річних відповідає положенням пункту 5.10 глави 5 Договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» та розділу «Додаткові зобов'язання» «Комерційної пропозиції №5». При цьому, інфляційні втрати та 15% річних мають компенсаційний характер, а не штрафний, тобто ці нарахування не є санкцією, а є законною мірою захисту майнових прав кредитора у разі прострочення виконання грошового зобов'язання. Щодо мораторію на нарахування санкцій (Постанова КМУ №206) позивач відзначив, що на юридичні особи дія цієї постанови не розповсюджується. Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій позивач звернув увагу суду на виняткові обставини, які склалися в ДПЗД «Укрінтеренерго» внаслідок несвоєчасної оплати боржниками, в тому числі і відповідачем, заборгованості за спожиту електричну енергію. Починаючи з 1 січня 2019 року і на цей час ДПЗД «Укрінтеренерго» є єдиним в Україні постачальником електричної енергії, на якого були покладені спеціальні обов'язки, а саме виконання функцій постачальника «останньої надії».
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій сплив. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/214/26 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, рішення прийнято без його проголошення - 14.04.2026.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України, договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» виконує функції постачальника «останньої надії» (далі - ДПЗД «Укрінтеренерго», Постачальник, позивач), що діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 06.11.2018 № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ).
Положеннями статті 64 Закону України “Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) встановлено, що постачальник “останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником “останньої надії», що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальпика або до припинення у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу (положення пункту 3.4.4 глави 3.4. розділу ІІІ ПРРЕЕ).
Зокрема, ще з 27.12.2018 на виконання положень частини одинадцятої статті 64 Закону про ринок, ДПЗД “Укрінтеренерго», як постачальником “останньої надії», на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником “останньої надії»; Договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії»; “Комерційна, пропозиція для постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії»; Додаток №1 до Комерційної пропозиції до Договору на постачання електричної енергії постачальником “останньої надії»; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії».
Відповідно до частин восьмої, дев'ятої статті 64 Закону, постачальник “останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником “останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Постачальник “останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник “останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.
Положеннями пункту 3.1.7 глави 3.1 розділу III ПРРЕЕ передбачено, що Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.
Пунктом 3.2.1 глави 3.2 розділу ІІІ ПРРЕЕ встановлено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних вебсайтах.
Постачальники універсальних послуг та постачальники “останньої надії» повинні оприлюднити на своїх вебсайтах типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» відповідно.
Електропостачальник до укладення зі споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу має надати інформацію про істотні умови договору та про наявний вибір комерційних пропозицій.
Договір розміщений на сайті ДПЗД “Укрінтеренерго» у вільному доступі, відповідає Типовому договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії», який є додатком 7 до ПРРЕЕ.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3.4.2 глави 3.4 розділу ІІІ ПРРЕЕ постачальник “останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником.
Так, абзацом першим пункту 1.2.9 глави 1.2 розділу І ПРРЕЕ встановлено, що постачальник “останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії», зміст якого визначається постачальником “останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» (додаток 7 до них Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії».
Відповідно до положень пункту 3.4.4 глави 3.4 розділу III ПРРЕЕ постачальник “останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником “останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Положеннями пункту 6.2.3. глави 6.2 розділу VI ПРРЕЕ визначено, що початком постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником “останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Відповідно до положень статті 64 Закону, яка кореспондується з умовами, що зазначені “Комерційній пропозиції № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору, Договір вважається укладеним з початку фактичною постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
Тобто, законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» укладається па підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником “останньої надії» у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.
Разом з тим, відповідно до пункту 8.23. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду віл 20.09.2021 у справі № 910/8958/20 - у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України “Про ринок електричної енергії» постачальник “останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника “останньої надії» відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.
При цьому, викладена позиція також підтверджується правовими висновками, викладеними у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 905/1791/21, від 19.10.2023 у справі № 910/11817/22 та від 13.02.2024 у справі № 910/14138/22.
Отже, договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» є публічним договором приєднання, вважається укладеним у визначених законодавством України та ПРРЕЕ випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії».
Враховуючи вищенаведене, Комерційна пропозиція є невід'ємним додатком до Договору, укладеною та погодженою Споживачем разом з Договором з початку фактичного постачання електричної енергії Споживачу, та які в свою чергу відповідно до вимог законодавства оприлюднені на сайті ДПЗД “Укрінтеренерго» (в тому числі і попередні).
Тобто, Комунальний заклад “Дніпрорудненська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів “СВІТОЧ» Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької област» своїми діями (споживанням електричної енергії у постачальника “останньої надії») підтвердив факт укладення Договору (з невід'ємними додатками), відповідно до положень яких було розраховано вартість спожитої електричної енергії та встановлено підстави і порядок нарахування 15% річних, інфляції та збільшений строк позовної давності.
Листом АТ «Запоріжжяобленерго» від 13.12.2021 № 007/72/6839, на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 ПРРЕЕ, підтверджено, що КЗ «Дніпрорудненська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів «Світоч» віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.01.2022.
Згідно з п. 2.1 глави 2 Договору (предмет Договору) - Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, то зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).
Згідно із п. 5.8. глави 5 Договору - розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Умовами пункту 4.1. розділу 4 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021, що є невід'ємним додатком до Договору, встановлено обов'язок сплати споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку
У разі не отримання рахунку Споживач зобов'язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов Договору, порядок якого визначений пунктом 7.1 цієї комерційної пропозиції.
Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).
Разом з тим, відповідно до положень п. 4.2. розділу 4 «Спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі.
Пункт 4.3 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 передбачає, що рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним), із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем Постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до пункту 16.2. цієї Комерційної пропозиції.
Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).
У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).
Положеннями п. 4.4 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 встановлено, що Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОСР. У разі наявності зауважень до Акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.
Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику “останньої надії» оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 №312 “Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118 (із змінами, далі - Тимчасовий порядок).
Так, факт споживання електричної енергії споживачем оператор підтверджує шляхом надання постачальнику “останньої надії» Звіту (повідомлення) за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.
Згідно п. 11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.
Положеннями пункту 6.2. Тимчасового порядку встановлено, що до 8 числа М+1 (місяця, що є наступним за розрахунковим місяцем) ОСР на підставі фактичних обсягів надходження електричної енергії до електричних мереж та фактичного корисного відпуску електричної енергії по кожному споживачу за місцем провадження господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії ОСР/НЕК формують, зокрема: фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії по кожному електропостачальнику у місяці, у т. ч. з розбивкою по групі "а" та групі "б" та фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії у розрахунковому місяці по кожному споживачу.
Обсяг спожитої КЗ “Дніпрорудненська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів “СВІТОЧ» Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області електричної енергії за період: січень 2022 року було визначено на підставі отриманих від АТ “Запоріжжяобленерго» даних - Звіту про фактичне споживання електричної енергії за січень 2022 року КЗ ДСШ І-ІІІ ступенів “СВІТОЧ» електричної енергії постачальника «останньої надії» в загальній кількості 6 351 кВт*год.
ДПЗД “Укрінтеренерго», на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії КЗ “Дніпрорудненська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів “СВІТОЧ» Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області за даними отриманими від оператора системи розподілу АТ “Запоріжжяобленерго» виставлено відповідачу:
- Акт № 020941 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2022 року від 311.2022 та рахунок № 000025476784/07/О01/28425 від 24.03.2022 на обсяг споживання електричної енергії - 6 351 кВт*год. на суму 35 401,39 грн (з ПДВ) та направлено відповідачу на його електронну адресу 24.03.2024.
Отримання відповідачем акта та рахунку підтверджується скріншотом з електронної переписки.
Позивачем 28.03.2024 на електронну адресу відповідача направлена вимога від 27.03.2024 № 44/11-007347 про сплату штрафних санкцій на суму 18 877,91 грн та боргу за спожиту електроенергію на суму 35 401,39 грн.
У відповідь на вимогу листом від 10.04.2024 № 01-24/287 відповідач заявлену суму заперечив та повідомив, що погашення заборгованості на підставі наданих додатків до Претензії-вимоги від 27.03.2024 № 44/11-007347 буде порушенням законодавства України, не відповідає вимогам наказу МФУ 02.03.2012 №309 «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України» п.2.2, Бюджетного кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 446, наказу МФУ 24.12.2012 № 1407 «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами», Закону України «Про публічні закупівлі».
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості спожитої електроенергії у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом положень статті 193 ГК України (тут і надалі - в редакції, діючій на час виникнення спірних взаємовідносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення наведено у статтях 525, 526 ЦК України.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Одним із видів договорів, що укладаються для забезпечення функціонування ринку електричної енергії, є договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (п. 16 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
З урахуванням наведених норм та за встановлених судом обставин між позивачем, який виконує функції постачальника "останньої надії", та відповідачем існують договірні відносини на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначений позивачем на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 до цього договору, що опубліковані на офіційному веб-сайті позивача https://uie.kiev.ua.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки електричної енергії.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п'ята статті 633 ЦК України).
За визначенням, наведеним у частині 1 статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії", основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором.
Згідно з частиною 5 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії", правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".
За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" - це визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
Відповідно до пункту 1.2.9. ПРРЕЕ, постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
За приписами частини першої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
Згідно частин 6-10 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
За умовами п. 3.4.3 ПРРЕЕ, постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу за ціною, що формується ним відповідно до затвердженої Регулятором методики (порядку), та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії", ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг. Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", мають бути економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними і не повинні перешкоджати конкуренції на ринку електричної енергії. Ціна (тариф) на послуги постачальника "останньої надії" визначається за результатами конкурсу.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 45 Закону України "Про ринок електричної енергії", розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
За умовами п. 1.2.6. ПРРЕЕ, оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача (крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії"). Вибір споживача зазначається в договорі про постачання електричної енергії споживачу (обраній споживачем комерційній пропозиції). У разі постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії" послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник універсальних послуг або "останньої надії". При цьому ціни на електричну енергію, що постачається споживачам постачальниками універсальних послуг та "останньої надії", включають, у тому числі, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.
Згідно з п. 10 ПРРЕЕ, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.
Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, що затверджені Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1470, а саме пп. 29 п.2.2. встановлено, що при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог, зокрема, надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку, в обсягах та порядку, визначених правилами ринку, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу, кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
За даними АТ «Запоріжжяобленерго», на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 ПРРЕЕ, КЗ «Дніпрорудненська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів «Світоч» віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.01.2022, що підтверджується листом АТ «Запоріжжяобленерго» від 13.12.2021 № 007/72/6839.
Пункт 3 частина 1 статті 57 Закону України “Про ринок електричної енергії» визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України “Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, передав електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, однак відповідач зобов'язання, в частині оплати за спожиту електричну енергію, належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за січень 2022 року у розмірі 35 401,39 грн.
Відповідач доказів сплати суми основного боргу в розмірі 35 401,39 грн суду не надав.
На підставі викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача 35 401,39 грн основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За прострочення здійснення остаточного розрахунку спожитої електричної енергії, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 20 251,53 грн 15% річних за період з 01.04.2024 по 22.01.2026 та 17 538,60 грн інфляційних втрат за період з 01.04.2022 по 31.12.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до “Комерційної пропозиції № 5» від 08.10.2021, яка є додатком № 1 до Договору, розділом “Додаткові зобов'язання Споживача» встановлено сплату 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання з оплати електроенергії на вимогу постачальника.
Отже, договором, що був укладений між сторонами, встановлено інший розмір процентів річних - 15%, аніж встановлено ч. 2 ст. 625 ЦК України (3% річних).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №149/1499/18 (провадження № 14-48цс21) сформульовано правовий висновок про те, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга та третя статті 6 ЦК України). Ці приписи визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором. За змістом частини третьої статті 6 ЦК України сторони у договорі на власний розсуд можуть урегулювати у договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства та не можуть відступати від імперативних його положень.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 15% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним, в межах заявлених позовних вимог.
Суд відзначає, що заявлені до стягнення 15% річних та інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши надані розрахунки 15% річних у загальній сумі 20 251,53 грн за період з 01.04.2022 по 22.01.2026 та інфляційних втрат в сумі 17 538,60 грн за період з 01.04.2022 по 31.12.2025, суд встановив, що такі нарахування відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами, арифметично обчислення здійснені правильно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», як на підставу заборони нарахування 15% річних та інфляційних втрат, суд відхиляє як необґрунтовані.
Цією постановою визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням. На юридичні особи дія цієї постанови не розповсюджується.
Відносно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, висловлене у відзиві на позов, су зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Частиною 1 ст. 233 ГК України (в редакції до 28.08.2025), встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитків кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують увагу.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК та ст.233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19).
За змістом частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України нарахування на суму боргу інфляційних втрат та відсотків входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням відсотків річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
За таких обставини, враховуючи, що відсотки та інфляційні втрати, які стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер, тоді як ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України передбачена можливість зменшення виключно штрафних санкцій, доводи відповідача щодо їх зменшення є необґрунтованими.
Суд приймає до уваги, що в пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що з огляду компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання. Верховний Суд зазначив, що конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання за Контрактом, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, має правове значення під час вирішення питання щодо застосування частини третьої статті 511 ЦК України, статті 233 ГК України (щодо права суду зменшувати розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України).
Разом з тим, у справі №902/417/18 сторони в пункті 5.5 договору поставки визначили розмір процентів - сорок процентів річних від суми заборгованості від несплаченої загальної вартості товару протягом дев'яноста календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та дев'яноста шести процентів річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, сформована саме виходячи з умов п. 5.5 договору поставки і за цих обставин суд дійшов висновку частково задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача річних та інфляційних втрат.
В даному випадку нарахування позивачем 15% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості є обґрунтованим, не несе надмірного тягаря для боржника та збагачення для кредитора, тому підстави для звільнення відповідача від їх сплати або зменшення їх розміру відсутні.
Відповідачем не доведено, що належні до сплати відсотки та інфляційні втрати є надмірно великі, що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду у обмеження розміру встановленої відповідальності за порушення зобов'язання, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення відсотків річних та інфляційних втрат.
Відносно посилання відповідача на засвідчені листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 форс-мажорні обставини, наявність яких звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суд визнав необхідним відзначити наступне.
Військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (з подальшим продовженням), відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Водночас, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Відповідачем не надано відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який б підтверджував неможливість виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати за спожиту електричну енергію.
Щодо судової практики, на яку посилається відповідач, слід зазначити, що правовідносини у справах №904/9355/21, № 911/1359/22, 911/952/22 та у даній справі №908/214/26 не є подібними, оскільки відрізняються суб'єктним складом учасників відносин, встановленими судами фактичними обставинами.
Суд також зазначає, що посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його від відповідальності, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, у тому числі позивач у справі (ДПЗД “УКРІНТЕРЕНЕРГО») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату визначених законом нарахувань як способу захисту його майнових прав, передбаченого законом.
Кабінетом Міністрів України 21 квітня 2023 року прийнята постанова № 363 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. № 483», якою на ДПЗД ДПЗД “УКРІНТЕРЕНЕРГО» з 1 квітня до 31 грудня 2023 року покладені спеціальні обов'язки із забезпечення безперебійного функціонування постачальника «останньої надії».
Підпунктом 3 пункту 9-1 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 859) визначено, що після погашення постачальником «останньої надії» заборгованості із заробітної плати, яка виникла протягом 2022 року, надходження, отримані постачальником «останньої надії» у вигляді пені та штрафів, спрямовувати виключно на погашення податкового боргу, після чого - на погашення заборгованості перед оператором системи передачі за небаланси електричної енергії.
Підпунктом 14 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, тому, у зв'язку тимчасовою забороною нарахування пені та штрафів споживачам та у зв'язку із відсутністю інших джерел для погашення податкового боргу, кошти, які надходять від споживачів у вигляді 15% річних, інфляційних втрат спрямовуються виключно на погашення податкового боргу ДПЗД “УКРІНТЕРЕНЕРГО» на виконання вимог підпункту 3 пункту 9-1 Положення.
Враховуючи викладене, клопотання відповідач про зменшення штрафних санкцій залишається судом без задоволення.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною “права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання по оплаті вартості спожитої у спірний період електроенергії, або підстав для звільнення від такого обов'язку, не надав.
На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача в розмірі 2662,40 грн (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального закладу “Дніпрорудненська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів “СВІТОЧ» Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області (пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107, ідентифікаційний код 25476784) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» (04080, м.Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; ідентифікаційний код 19480600; рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ “Ощадбанк) 35 401 (тридцять п'ять тисяч чотириста одну) грн 39 коп. основного боргу за поставлену електроенергію. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. Стягнути з Комунального закладу “Дніпрорудненська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів “СВІТОЧ» Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області (пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107, ідентифікаційний код 25476784) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» (04080, м.Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; ідентифікаційний код 19480600; рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області) 20 251 (двадцять тисяч двісті п'ятдесят одну) грн 53 коп. 15% річних, 17 538 (сімнадцять тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн 60 коп. інфляційних втрат та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 15.04.2026.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.