майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
02 квітня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1285/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Андрощук О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Шелепа С.А. - ордер серії АМ №1103194 від 03.11.2025;
від відповідача: Ярош В.В - ордер серії АМ №1160789 від 10.10.2025 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного підприємства "Житомир-Автотурист"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МИРУ 4"
про визнання статуту недійсним, визнання рішення правління недійсним та стягнення моральної шкоди у сумі 10000,00 грн (з урахуванням ухвали від 02.04.2026).
Приватне підприємство "Житомир-Автотурист" звернулося до суду з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МИРУ 4", у якому просить:
- визнати п.14 Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру 4" недійсним;
- визнати недійсним питання №3, прийняте на правлінні Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру 4", викладене у протоколі №63 від 11.08.2025;
- зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру 4" усунути перешкоди у користуванні спільним майном багатоквартирного будинку шляхом відновлення водопостачання до будівлі магазину Приватного підприємства "Житомир-Автотурист" за адресою: 10020, м. Житомир, проспект Миру, 4;
- стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру 4" на користь Приватного підприємства "Житомир-Автотурист" моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.
З позовною заявою також надійшло клопотання про витребування доказів та клопотання про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 24.09.2025 заяву про забезпечення позову від 19.09.2025 повернуто Приватному підприємству "Житомир-Автотурист".
Ухвалою від 24.09.2025 позовну заяву залишено без руху.
01.10.2025 надійшло клопотання про забезпечення позову, яке ухвалою від 01.10.2025 повернуто Приватному підприємству "Житомир-Автотурист".
Ухвалою від 02.10.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 03.11.2025 об 11:00.
14.10.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками.
Ухвалою від 03.11.2025, зокрема з урахуванням того, що з відзивом відповідач надав документи щодо яких позивач подав клопотання про їх витребування, зазначене клопотання суд не розглядав у зв'язку із втратою ним актуальності та закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду по суті на 02.12.2025.
01.12.2025 до суду від представника позивача надійшла заява, згідно якої останній повідомляє суд про те, що перебуває на лікарняному та просить перенести судове засідання на іншу дату. Також, зазначає про те, що довідка про перебування на лікарняному буде надана в наступному судовому засіданні.
02.12.2025 виявлено неналежне функціонування підсистеми відеоконференцзв'язку (vkz.court.gov.ua), що призвело до неможливості здійснення фіксування судового засідання у режимі відеоконференції, що підтверджується довідкою від 02.12.2025 про неналежне функціонування підсистеми відеоконференцзв'язку, тому судове засідання не відбулось, у зв'язку з чим ухвалою від 02.12.2025 суд призначив судове засідання на 18.12.2025.
18.12.2025 на електронну пошту суду від представника позивача надійшла заява, згідно якої останній повідомляє суд про те, що не встигне прибути в судове засідання, оскільки в дорозі до м. Житомира вийшов з ладу автомобіль, тож просить суд перенести судове засідання на іншу дату.
Оскільки 18.12.2025 під час підключення до підсистеми відеоконференцзв'язку виявлено неналежне функціонування зазначеної підсистеми (vkz.court.gov.ua), що призвело до неможливості здійснення фіксування судового засідання у режимі відеоконференції, що підтверджується довідкою від 18.12.2025 про неналежне функціонування підсистеми відеоконференцзв'язку, тому судове засідання не відбулось, у зв'язку з чим ухвалою від 18.12.2025 суд призначив судове засідання на 14.01.2026.
13.01.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про відкладення судового засідання у зв'язку з участю представника позивача в інших судових засіданнях.
Протокольною ухвалою від 14.01.2026 суд продовжив строк розгляду справи на підставі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відклав розгляд справи по суті на 19.02.2026.
Cудове засідання у справі №906/1285/25, яке призначене на 19.02.2026 о 15:30 не відбулося, оскільки 19.02.2026 о 10:00 виявлено неналежне функціонування підсистеми відеоконференцзв'язку (vkz.court.gov.ua), які призвели до неможливості здійснення фіксування судового засідання у режимі відеоконференції, що підтверджується актом №07-04/25 від 19.02.2026 та довідкою від 19.02.2026 про неналежне функціонування підсистеми відеоконференцзв'язку, тому суд ухвалою від 19.02.2026 призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 04.03.2026.
Протокольною ухвалою від 04.03.2026 суд оголосив перерву у судовому засіданні на стадії дослідження доказів до 11.03.2026.
Протокольною ухвалою від 11.03.2026 суд, з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оголосив перерву у судовому засіданні до 18.03.2026 за усним клопотанням представника позивача, мотивованим необхідністю подання до суду доказів щодо відновлення водопостачання.
12.03.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: акту від 05.03.2026 про відновлення позивачу доступу до внутрішньобудинкової мережі холодного водопостачання.
16.03.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про проведення судового засідання 18.03.2026 без його участі, у якій він також просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою від 18.03.2026 суд повідомив сторони про те, що в судовому засіданні 18.03.2026 суд відклав судове засідання з розгляду справи по суті на 02.04.2026.
02.04.2026 представник позивача подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи акту від 16.03.2026 про відновлення водопостачання до будівлі магазину та заявив усне клопотання про закриття провадження у справі в частині вимоги про зобов'язання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МИРУ 4" усунути перешкоди у користуванні спільним майном багатоквартирного будинку шляхом відновлення водопостачання до будівлі магазину Приватного підприємства "Житомир-Автотурист", у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Ухвалою від 02.04.2026 суд закрив провадження у справі в частині вимоги про зобов'язання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МИРУ 4" усунути перешкоди у користуванні спільним майном багатоквартирного будинку шляхом відновлення водопостачання до будівлі магазину Приватного підприємства "Житомир-Автотурист" на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Зважаючи на те, що ухвалою від 02.04.2026 суд закрив провадження у справі в частині вимоги про зобов'язання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МИРУ 4" усунути перешкоди у користуванні спільним майном багатоквартирного будинку шляхом відновлення водопостачання до будівлі магазину Приватного підприємства "Житомир-Автотурист" на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, розгляд справи здійснюється в частині позовних вимог про визнання недійсним п.14 Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру 4"; визнання недійсним питання №3, прийнятого на правлінні Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру 4", викладеного у протоколі №63 від 11.08.2025; стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру 4" на користь Приватного підприємства "Житомир-Автотурист" моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі (з урахуванням ухвали від 02.04.2026) з підстав, викладених у позовній заяві. На зауваження представника відповідача наголосив зокрема, що підтримує позовну вимогу про визнання п.14 Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру 4" недійсним вцілому.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Наголосив, що рішення загальних зборів ОСББ "Миру 4", яким затверджено Статут Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру 4", є чинним та не оскаржувалося.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про незаконність прийнятого правлінням Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МИРУ 4" на підставі п.14 Статуту ОСББ "Миру 4" рішення по питанню №3, викладеного у протоколі правління №63 від 11.08.2025, про від'єднання будівлі магазину позивача від водопостачання. Вважає, що п.14 Статуту ОСББ "Миру 4", є незаконним та суперечить вимогам ст. 10, 16, 18 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" і ст.2, 4, 5, 23 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", де відсутні повноваження правління ОСББ на від'єднання співвласників від загальних будинкових мереж водопостачання, водовідведення, електропостачання, теплопостачання або газопостачання з покладенням на голову правління або інших членів правління повноважень здійснювати таке від'єднання. Вказує, що 16.09.2025 представники ОСББ "Миру 4" відключили будівлю магазину позивача від водопостачання, спричинивши такими незаконними діями позивачу моральну шкоду. Зазначає, що спаплюжена ділова репутація власника магазину, який постійно вкладає грошові кошти в ремонт будівлі, завдано збитки, у зв'язку з чим власник магазину змушений не займатися підприємницькою діяльністю, а шукати вихід з небезпечної ситуації, наймати адвокатів, вести переговори з представниками відповідача, уладнувати збитки, які несуть орендарі магазину та витрачати свій час на непотрібні речі, внаслідок чого власнику магазину завдано душевних страждань, принижено честь та гідність фізичної особи, а також ділову репутацію юридичної особи ПП "Житомир-Автотурист".
У відзиві на позовну заяву (а.с.66-72) відповідач вказує про необґрунтованість позовних вимог, зважаючи на те, що правління ОСББ "Миру 4" діяло у межах своїх повноважень та у чіткій відповідності до положень Статуту ОСББ, оскільки абз.3 п.14 Статуту ОСББ "Миру 4" передбачено повноваження правління на прийняття рішень і вчинення дій з від'єднання боржників, які мають заборгованість перед ОСББ зі сплати внесків понад 6 місяців від загальнобудинкових мереж водопостачання. При цьому зазначає, що рішення правління від 11.08.2025 є абсолютно правомірним, так як підставою для прийняття рішення про від'єднання позивача від загальнобудинкової мережі водопостачання стала наявність у нього заборгованості зі сплати внесків на утримання і ремонт спільного майна понад 6 (шість) місяців. Вказує, що ст. 10, 16, 18 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків" не містять жодного положення, яке б забороняло відповідачу вносити зміни до статуту і розширювати компетенцію правління, надаючи йому повноваження змінювати/визначати/встановлювати порядок користування спільним майном шляхом від'єднання співвласників від загальнобудинкових мереж за наявності у них заборгованості зі сплати внесків. Також звертає увагу на те, що ОСББ "Миру 4" не є надавачем житлово-комунальних послуг, що виключає застосування до відносин позивача і відповідача положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Зауважує, що позивач не надав доказів на підтвердження отриманої моральної шкоди. При цьому констатує, що у своєму нежитловому приміщенні позивач здійснює підприємницьку діяльність, здаючи його в оренду та отримуючи щомісячний дохід, що безумовно дозволяє йому своєчасно сплачувати внески на утримання і ремонт спільного майна.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2007 між Комунальним підприємством "Житомирське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (виконавець) та Приватним підприємством "Житомир-Автотурист" (споживач) був укладений договір про відпуск води з комунального водопроводу та приймання стічних вод в комунальну каналізацію, згідно з п.1.1 якого виконавець зобов'язується постачати споживачу воду із комунального водопроводу і приймати від нього стоки у комунальну каналізаційну систему міста Житомира (а.с.14-17).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 23.02.2015 за Приватним підприємством "Житомир-Автотурист" зареєстровано нерухоме майно - будівля магазину загальною площею 582,4 кв.м за адресою: Житомирська область, м. Житомир, проспект Миру, будинок 4, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно номер 34180491 від 26.02.2015 (а.с.11-12).
У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зареєстровано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру 4" за адресою: 10020, Житомирська область, м. Житомир, проспект Миру, будинок 4, що підтверджується випискою (а.с.81).
Отже, позивач є співвласником багатоквартирного будинку, управління яким здійснює Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру 4".
Відповідно до п.1 розділу ІІ Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру 4" у новій редакції, затвердженого загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку №4 по проспекту Миру у м. Житомирі згідно з протоколом загальних зборів №5 від 26.04.2023, метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників і дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом (а.с.73-80, 82-88).
Пунктами 1,2,3 розділу ІІІ Статуту визначено, що органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) об'єднання.
Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об'єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік.
До виключної компетенції загальних зборів, зокрема належать:
- затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього;
- обрання членів правління об'єднання;
- питання про використання спільного майна;
- визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників;
- визначення обмежень на користування спільним майном.
Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів мають вищу юридичну силу щодо рішень інших органів управління об'єднання. Загальні збори своїм рішенням можуть у будь-який час скасувати або визнати таким, що втратило чинність, рішення будь-якого іншого статутного органу об'єднання, зокрема правління та ревізійної комісії (ревізора) об'єднання (п.11 розділу ІІІ Статуту).
Згідно з п.12 розділу ІІІ Статуту, виконавчим органом об'єднання є правління, яке обирається і підзвітне загальним зборам. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю об'єднання та має право приймати рішення з питань діяльності об'єднання, визначених цим статутом.
Пунктом 14 розділу ІІІ Статуту визначено, що до компетенції правління належить:
- підготовка кошторису, балансу об'єднання та річного звіту;
- здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно із законодавством;
- прийняття рішення про від'єднання боржників, які мають заборгованість перед об'єднанням зі сплати внесків понад 6 (шість) місяців від загальнобудинкових мереж водопостачання, водовідведення, електропостачання, теплопостачання або газопостачання з покладенням на голову правління або інших членів правління повноважень здійснити таке від'єднання, попередивши письмово боржників за 5 (п'ять) днів до від'єднання їх приміщень від загальнобудинкових мереж і вручивши їх примірник рішення правління про таке від'єднання;
- розпорядження коштами об'єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об'єднання кошторису;
- укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням;
- ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об'єднання;
- скликання та організація проведення загальних зборів співвласників або зборів представників;
- призначення письмового опитування співвласників та утворення відповідної комісії для його проведення.
Згідно з пунктом 2 розділу V Статуту співвласник зобов'язаний, зокрема:
- виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання;
- виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень;
- своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Відповідно до інформації з особового рахунку Приватного підприємства "Житомир-Автотурист" за період з 01.01.2021 по 30.09.2025, у відповідача станом на 30.09.2025 рахувалася заборгованість у розмірі 38002,95 грн зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території ОСББ "Миру 4" (а.с.89).
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач звертався до позивача із попередженням про несплату внесків на утримання будинку та прибудинкової території ОСББ "Миру 4", у якому повідомляв позивача про те, що станом на 01.09.2025 сума заборгованості становить 33780,40 грн та про те, що згідно з п.14 Статуту ОСББ "Миру 4" до компетенції правління належить прийняття рішення про від'єднання боржників, які мають заборгованість перед ОСББ зі сплати внесків понад 6 (шість) місяців від загальнобудинкових мереж від водопостачання, водовідведення, електропостачання, теплопостачання або газопостачання (а.с.19).
У відповіді від 10.09.2025 на вказане попередження, позивач вказав, що заборгованість не підтверджена жодними законними підставами, ОСББ не має повноважень відключати співвласників від комунальних послуг, єдиний законний шлях стягнення коштів - це звернення до суду (а.с.20-21).
Згідно з протоколом засідання правління ОСББ "Миру 4" від 11.08.2025 (питання 3 у порядку денному), прийнято рішення про від'єднання боржника Приватне підприємство "Житомир-Автотурист" від водопостачання, оскільки співвласник має заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території ОСББ "Миру 4" понад 6 місяців (а.с.18).
Відповідно до акту від 16.09.2025 про відключення водопостачання будівлі магазину (а.с.23), комісія в складі директора ПП "Житомир-Автотурист" та представників орендарів склали цей акт про те, що 16.09.2025 представники ОСББ "Миру 4" незаконно відключили будівлю магазину ПП "Житомир-Автотурист" від водопостачання (комунальних послуг), чим спричинено власнику магазину та орендарям майнову та моральну шкоду.
Згідно з платіжною інструкцією №169 від 15.10.2025 (а.с.119) позивач сплатив відповідачу 38002,95 грн заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території ОСББ "Миру 4".
Відповідно до акту від 05.03.2026 про відновлення доступу співвласнику до внутрішньобудинкової мережі холодного водопостачання (а.с.182), що підписаний головою правління ОСББ "Миру 4" та двома членами правління, співвласнику багатоквартирного будинку по проспекту Миру, 4 у м. Житомирі - Приватному підприємству "Житомир-Автотурист" відновлено доступ до внутрішньобудинкової мережі холодного водопостачання у зв'язку із погашенням співвласником заборгованості зі сплати внесків на утримання і ремонт спільного майна (а.с.182).
Також відновлення позивачу доступу до внутрішньобудинкової мережі холодного водопостачання 06.03.2026 підтверджується актом від 16.03.2026, що підписаний комісією в складі директора ПП "Житомир-Автотурист" та представників орендарів (а.с.196).
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України суб'єкти, вказані у цій частині, мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.
За змістом статей 15, 16 ЦК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Спеціальним законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, яким визначено правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку, є Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", а Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку":
- об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна;
- співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Статтею 7 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що статут об'єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. У статуті має бути визначено таке: назва і місцезнаходження об'єднання; мета створення, завдання та предмет діяльності об'єднання; статутні органи об'єднання, їхні повноваження та порядок формування; порядок скликання та проведення загальних зборів; періодичність проведення зборів; порядок голосування на зборах та прийняття рішень на них; перелік питань, для вирішення яких потрібна кваліфікована більшість голосів; джерела фінансування, порядок використання майна та коштів об'єднання; порядок прийняття кошторису, створення та використання фондів об'єднання, включаючи резервні, а також порядок оплати спільних витрат; перелік питань, які можуть вирішуватися зборами представників; права і обов'язки співвласників; відповідальність за порушення статуту та рішень статутних органів; порядок внесення змін до статуту; підстави та порядок ліквідації, реорганізації (злиття, поділу) об'єднання і вирішення майнових питань, пов'язаних з цим.
Статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об'єднання та не суперечать вимогам законодавства.
Згідно зі ст.10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", органами управління об'єднання є загальні збори об'єднання, правління, ревізійна комісія об'єднання.
Вищим органом управління об'єднання є загальні збори.
Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
До виключної компетенції загальних зборів об'єднання відноситься: затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об'єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об'єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах.
Для керівництва поточною діяльністю об'єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об'єднання, визначених статутом.
Правління є виконавчим органом об'єднання і підзвітне загальним зборам.
До компетенції правління відноситься:
- підготовка кошторису, балансу об'єднання та річного звіту;
- з д і й с н е н н я к о н т р о л ю з а с в о є ч а с н о ю с п л а т о ю співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з законодавством;
- розпорядження коштами об'єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об'єднання кошторису;
- укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням;
- ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об'єднання;
скликання та організація проведення загальних зборів об'єднання або зборів представників;
- призначення письмового опитування співвласників та утворення відповідної комісії для його проведення.
При цьому відповідно до ст.15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов'язаний, зокрема виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Статтею 16 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право:
- робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання;
- вимагати відшкодування збитків, заподіяних спільному майну об'єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю;
- вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів;
- звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Реалізація прав об'єднання, визначених цією статтею, здійснюється його правлінням за дорученням загальних зборів та відповідно до статуту об'єднання.
Статтею 18 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об'єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов'язане: забезпечувати належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна, що належить співвласникам; звітувати загальним зборам про виконання кошторису об'єднання за рік; забезпечувати виконання вимог статуту об'єднання; виконувати свої договірні зобов'язання; з а б е з п е ч у в а т и д о т р и м а н н я і н т е р е с і в у с і х с п і в в л а с н и к і в при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна; припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласниками; у випадках, передбачених законодавством, статутом об'єднання, представляти інтереси співвласників відповідно до наданих повноважень у відносинах з третіми особами.
Суд враховує, що підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів особи (вказані висновки наведені в постанові Верховного Суду 24.11.2022 у cправі № 914/343/22).
Так, у судовому рішенні про визнання недійсними окремих положень установчих документів має бути зазначено, яким саме приписам закону суперечать ці положення та які права позивача ними порушуються або оспорюються. При цьому задоволення позовних вимог судом не повинно порушувати прав інших осіб (постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 916/3828/20, від 18.05.2022 у справі №910/17657/20).
Суд встановив, що у абз.4 п.14 розділу ІІІ Статуту ОСББ "Миру 4" до компетенції правління віднесено прийняття рішення про від'єднання боржників, які мають заборгованість перед об'єднанням зі сплати внесків понад 6 (шість) місяців від загальнобудинкових мереж водопостачання, водовідведення, електропостачання, теплопостачання або газопостачання з покладенням на голову правління або інших членів правління повноважень здійснити таке від'єднання, попередивши письмово боржників за 5 (п'ять) днів до від'єднання їх приміщень від загальнобудинкових мереж і вручивши їх примірник рішення правління про таке від'єднання.
Проаналізувавши наведені вище норми закону та положення статуту ОСББ "Миру 4", суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що п.14 Статуту ОСББ "Миру 14" суперечить вимогам ст.10, 16, 18 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", де відсутні такі повноваження, надані правлінню ОСББ "Миру 4" на від'єднання співвласників від загальних будинкових мереж водопостачання, водовідведення, електропостачання, теплопостачання та газопостачання з покладенням на голову правління або інших членів правління повноважень здійснювати таке від'єднання, з наступних підстав.
Суд враховує, що дійсно відповідно до ст.10 Закону України Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" до виключної компетенції загальних зборів об'єднання відноситься питання про використання спільного майна та визначення обмежень на користування спільним майном, однак наведені компетенції стосуються встановлення загальних правил користування чи обмежень, які стосуються всіх співвласників багатоквартирного будинку, а не щодо конкретного співвласника (наприклад, заборона зберігання речей у місцях загального користування, встановлення режиму доступу до підвалу, даху, визначення порядку використання прибудинкової території тощо).
Також відповідно до ст.16 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об'єднання.
Разом з цим, статтею 10 Закону України Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що для керівництва поточною діяльністю об'єднання обирається правління, яке є виконавчим органом об'єднання та має право приймати рішення з питань діяльності об'єднання, визначених статутом. Так, до компетенції правління віднесено здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з законодавством.
Вказане кореспондується зі ст.15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" згідно якої обов'язком співвласника є своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
При цьому у статті 17 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено права об'єднання щодо забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків, серед яких право:
- робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання;
- вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.
Одночасно з цим у вказаній статті чітко зазначено, що реалізація прав об'єднання, визначених цією статтею, здійснюється його правлінням за дорученням загальних зборів та відповідно до статуту об'єднання.
Таким чином, віднесення до виключної компетенції загальних зборів питань використання спільного майна та встановлення обмежень у його використанні не означає наявність у загальних зборів функції контролю за виконанням фінансових зобов'язань співвласників. Н а в е д е н а ф у н к ц і я н а л е ж и т ь д о в и к о н а в ч и х п о в н о в а ж е н ь правління і не є тотожною за своїм змістом питанням розпорядження чи використання спільного майна.
При цьому суд враховує, що Статут ОСББ "Миру 4" (у новій редакції), затверджений рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 (протокол загальних зборів №5 від 26.04.2023), яке є чинним, доказів визнання недійсним рішення загальних зборів про затвердження статуту матеріали справи не містять.
Суд враховує, що рішення загальних зборів учасників та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Одночасно з цим, суд має утримуватися від зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, у тому числі і шляхом скасування рішень, у разі, якщо вони поза жодним сумнівом підтримані більшістю співвласників і за своїм змістом не мають ознак дискримінації або іншого порушення прав чи законних інтересів конкретного співвласника, який оскаржує такі рішення в судовому порядку.
З огляду на викладене, суд не встановив невідповідності вказаного положення статуту вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який затвердив цей акт.
Також суд враховує те, що позивач просить визнати недійсним п.14 Статуту ОСББ "Миру 4" в цілому, однак наведені ним обґрунтування щодо невідповідності вимогам чинного законодавства стосуються лише абз.4 п.14 розділу ІІІ Статуту ОСББ "Миру 4", яким до компетенції правління віднесено прийняття рішення про від'єднання боржників, які мають заборгованість перед об'єднанням зі сплати внесків понад 6 (шість) місяців від загальнобудинкових мереж водопостачання, водовідведення, електропостачання, теплопостачання або газопостачання з покладенням на голову правління або інших членів правління повноважень здійснити таке від'єднання, попередивши письмово боржників за 5 (п'ять) днів до від'єднання їх приміщень від загальнобудинкових мереж і вручивши їх примірник рішення правління про таке від'єднання.
Таким чином, позивач, заявляючи позовну вимогу про визнання недійсним п.14 Статуту ОСББ "Миру 4", не обґрунтував, окрім абз.4, невідповідність вимогам чинного законодавства решти положень п.14 розділу ІІІ Статуту ОСББ "Миру 4", а саме: підготовка кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно із законодавством; розпорядження коштами об'єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об'єднання кошторису; укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням; ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об'єднання; скликання та організація проведення загальних зборів співвласників або зборів представників; призначення письмового опитування співвласників та утворення відповідної комісії для його проведення.
Посилання позивача на невідповідність пункту 14 Статуту ОСББ "Миру 4", яким визначено повноваження правління, статті 18 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", якою визначено обов'язки об'єднання, суд вважає нелогічним.
Також зважаючи на те, що ОСББ "Миру 4" не є надавачем житлово-комунальних послуг, у тому числі послуги з централізованого водопостачання, це виключає застосування до відносин позивача і відповідача положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", тому посилання позивача на невідповідність п.14 Статуту ОСББ "Миру 4" вимогам ст.2,4,5,23 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є безпідставними.
Водночас суд враховує, що позивач як особа, яка подала позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
При цьому, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права саме відповідачем, з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої із зазначених умов унеможливлює задоволення позову.
Однак матеріалами справи підтверджується те, що позивач заборгував відповідачу 38002,95 грн зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території ОСББ "Миру 4" понад шість місяців, що стало підставою для попередження позивача правлінням ОСББ "Миру 4" про необхідність погашення заборгованості та можливість вжиття відповідних заходів у випадку несплати, а також подальшого прийняття правлінням рішення про від'єднання позивача від водопостачання згідно з протоколом №63 від 11.08.2025, та відповідних дій правління щодо від'єднання позивача від загальнобудинкових мереж водопостачання.
При цьому, як підтверджується матеріалами справи, Статут ОСББ "Миру 4" (у новій редакції), затверджений рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 ще 26.04.2023 (протокол загальних зборів №5 від 26.04.2023) і позивач до 15.01.2025 сплачував відповідачу внески на утримання будинку та прибудинкової території ОСББ "Миру 4" та питання про недійсність окремих положень статуту не порушував до від'єднання його від загальнобудинкової мережі водопостачання у зв'язку з систематичною несплатою внесків (а.с.89), що свідчить про суперечливість поведінки позивача.
Суд встановив, що у наведеній ситуації правління ОСББ "Миру 4" діяло в межах повноважень, визначених Статутом ОСББ "Миру 4", а відключення позивача від загальнобудинкових мереж водопостачання відбулося саме у зв'язку з не виконанням позивачем свого обов'язку щодо своєчасної і в повному обсязі сплати належних внесків і платежів, тому суд вважає, що позивач не довів порушення відповідачем його прав.
За вказаного судом не встановлено підстав для визнання недійсним п.14 Статуту ОСББ "Миру 4", оскільки оскаржуваний пункт статуту не суперечить нормам Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", а також не встановлено, які саме права чи інтереси позивача порушено та можуть бути відновлені у визначений позивачем спосіб.
Крім того, зважаючи на те, що правління ОСББ "Миру 4" діяло в межах повноважень, визначених Статутом ОСББ "Миру 4", суд також не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним рішення по питанню №3, прийнятого на правлінні Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру 4", викладеного у протоколі №63 від 11.08.2025.
Також суд враховує, що Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що обраний спосіб захисту має бути співмірним і спрямованим саме на відновлення порушеного права, а не на досягнення сторонніх процесуальних результатів. Використання інституту визнання недійсним статуту та рішення правління як інструменту уникнення відповідальності за несплату внесків суперечить завданням господарського судочинства та принципу добросовісності учасників процесу.
Стосовно позовної вимоги про стягнення 10000,00 грн моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно зі ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Викладені вище правові висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі №910/479/21.
Посилаючись на спричинення моральної шкоди, спаплюження ділової репутації власника магазину, завдання душевних страждань, приниження честі та гідності власнику магазину, а також ділової репутації юридичної особи Приватного підприємства "Житомир-Автотурист", позивач не розмежував відшкодування моральної шкоди, завданої юридичній особі, та її власнику, не надав розрахунку розміру заявленої до відшкодування суми моральної шкоди, з якого позивач виходив при визначенні заявленої до стягнення суми.
Однак, суд враховує, що фізична особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, які виникли у зв'язку з завданням моральної шкоди юридичній особі, з якою вона пов'язані управлінськими чи фінансовими інтересами, або має до неї інше безпосереднє відношення. Така фізична особа має право посилатися на обставини, пов'язані з моральною шкодою, завданою юридичній особі при доказуванні власних душевних страждань. У свою чергу, моральна шкода, завдана юридичній особі, досліджується без врахування душевних страждань її керівника/іншої пов'язаної особи, адже дослідженню підлягає саме явище, яке завдало такої шкоди. Так, обставини, пов'язані з відшкодуванням моральної шкоди, завданої юридичній особі та її власнику підлягають окремому розгляду, відшкодуванню, доказуванню, дослідженню та оцінюванню, адже не можна звести до єдиного моральну шкоду, завдану фізичній особі фізичними та душевними стражданнями, що відобразилося на стані її здоров'я, та моральну шкоду, завдану юридичній особі приниженням її ділової репутації.
Крім того, з огляду на встановлені вище судом обставини щодо правомірності дій відповідача, які були здійснені у відповідь на невиконання позивачем обов'язку щодо сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території ОСББ "Миру 4", необґрунтованими є посилання позивача на те, що відповідач своїми незаконними діями спричинив позивачу моральну шкоду, спаплюження ділової репутації власника магазину, завдання душевних страждань, приниження честі та гідності власнику магазину, а також ділової репутації юридичної особи Приватного підприємства "Житомир-Автотурист". Суд також зауважує, що позивач не міг не усвідомлюти наслідки не виконання ним визначених статутом ОСББ обов'язків щодо сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території.
Суд враховує, що причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
У даній справі позивач, звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди, не надав суду жодних доказів, які б свідчили про факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а також не довів наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування моральної шкоди (факт наявності моральної шкоди, протиправність дій її заподіювача, обґрунтування визначення розміру моральної шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданням такої шкоди позивачу), у зв'язку з чим суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову.
З огляду на відмову у задоволенні позову, відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 13.04.26
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - до справи;
- сторонам - через систему "Електронний суд".