вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
15.04.2026м. ДніпроСправа № 904/832/26
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу
за позовом Криворізької міської ради, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
до Фізичної особи-підприємця Петрини Володимира Максимовича, м. Київ
про стягнення 515 016,07 грн
Без виклику представників сторін
Криворізька міська рада звернулась до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Петрини Володимира Максимовича про стягнення 515 016,07 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:160:0120, за період з 01.01.2023 до 02.09.2024.
Ухвалою суду від 24.02.2026 позовну заяву Криворізької міської ради залишено без руху; запропоновано Криворізькій міській раді усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду: поштового чеку та опису вкладення у цінний лист (оригіналів або належним чином засвідчених копій), які підтверджують факт відправлення відповідачу (на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань) копії позовної заяви та доданих до неї документів; заяви про уточнення позовних вимог із зазначення правильної адреси відповідача у строк до 10.03.2026 включно.
25.02.2026 до господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2026 про залишення позовної заяви без руху. Разом із вказаною заявою позивач подав до суду докази направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 25.02.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
В ухвалі від 25.02.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу було роз'яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач відзиву на позов не подав.
Відповідач про відкриття провадження у справі та можливість подання заяв по суті справи повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
На адресу суду повернувся направлений відповідачеві конверт із копією ухвали суду від 25.02.2026, причина невручення поштового відправлення: "закінчення встановленого терміну зберігання ".
За ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Отже судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, а неподання ним до суду відзиву не можна визнати таким, що обумовлене поважними причинами.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За викладених обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 457679344 від 22.12.2025 (а.с. 17-18) вбачається, що за Фізичною особою-підприємцем Петриною Володимиром Максимовичем 24.11.2021 зареєстровано право приватної власності на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю, розташовану на АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної форми власності площею 0,4449 га з кадастровим номером 1211000000:03:160:0120.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0000276192026 від 23.02.2026 (а.с. 11-16) земельна ділянка площею 0,4449 га, кадастровий номер 1211000000:03:160:0120, є сформованою з 29.04.2013.
Таким чином, на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:03:160:0120 за адресою: вул. Бородича Леоніда, буд. 7с, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область розміщується належне відповідачу на праві власності нерухоме майно.
Позивач зазначає, що 02.09.2024 на підставі рішення Криворізької міської ради від 31.07.2024 №2966 між Криворізькою міською радою та Фізичною особою-підприємцем Петрина Володимиром Максимовичем був укладений договір оренди земельної ділянки, за яким міська рада передала, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:03:160:0120.
03.09.2025 право оренди спірної земельної ділянки було зареєстровано за відповідачем у Державному реєстрі речових прав за №56583469.
Проте, як зазначає позивач, у період з 01.01.2023 по 02.09.2024 між Криворізькою міською радою та відповідачем не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:160:0120. А отже, відповідач у період з 01.01.2023 по 02.09.2024 користувався спірною земельною ділянкою без укладання договору оренди земельної ділянки, не сплачуючи при цьому плату у відповідному розмірі, що у свою чергу позбавило Криворізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати, чим порушено майнові права позивача. За розрахунком позивача за період з 01.01.2023 по 02.09.2024 відповідачем збережено у себе без достатньої правової підстави кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,4449 га з кадастровим номером 1211000000:03:160:0120, яка знаходиться на вул. Бородича Леоніда, буд. 7с, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, в розмірі 515 016,07 грн. Як зазначає позивач, відповідач безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої до бюджету орендної плати за користування спірною земельною ділянкою не сплатив, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися в суд за захистом та відновленням порушених майнових прав.
Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. е ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України).
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України).
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України).
Згідно із ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).
Державній реєстрації прав підлягають: право власності; речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону (п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Судом установлено, що відповідач з 24.11.2021 є власником нерухомого майна, розташованого на вул. Бородича Леоніда, буд. 7с, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, кадастровий номер земельної ділянки місця розташування 1211000000:03:160:0120.
Господарський суд зазначає, що докази належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою за Фізичною особою-підприємцем Петриною Володимиром Максимовичем, зокрема докази укладення відповідного договору оренди з Криворізькою міською радою та державної реєстрації такого права у період з 01.01.2023 по 02.09.2024, в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, відповідач у період з 01.01.2023 по 02.09.2024 користувався спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Як встановлено судом, відповідач у спірний період користувався земельною ділянкою без укладання договору оренди.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18) зробила правовий висновок (п.94), що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачами за рахунок позивача.
Тобто, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
За змістом ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (ст.14.1.72. Податкового кодексу України).
Відповідач у спірний період не був власником та постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст.14.1.125. Податкового кодексу України).
Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (ст.14.1.136. Податкового кодексу України).
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. (ст.288.4.Податкового кодексу України).
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. (ст.288.5.1., 288.5.2. Податкового кодексу України).
Таким чином, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти).
Отже, Фізична особа-підприємець Петрина Володимир Максимович, як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:160:0120, що без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею у розмірі орендної плати за період з 01.01.2023 по 02.09.2024, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
За розрахунком позивача за період з 01.01.2023 по 02.09.2024 Фізичною особою-підприємцем Петриною Володимиром Максимовичем збережено у себе без достатньої правової підстави кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:160:0120, яка знаходиться на вул. Бородича Леоніда, буд. 7с, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, в розмірі 515 016,07 грн.
З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення з відповідача 515 016,07 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:160:0120 за період з 01.01.2023 по 02.09.2024 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 6180,19 грн.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Петрини Володимира Максимовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, ідентифікаційний код 33874388) 521 196,26 грн, а саме: 515 016,07 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:160:0120, за період з 01.01.2023 до 02.09.2024, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 6180,19 грн, про що видати наказ.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 15.04.2026.
Суддя І.В. Мілєва