вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
06.04.2026м. ДніпроСправа № 904/744/26
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Київ в особі Криворізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості
Представники:
від позивача: Байда В.В., довіреність №8997 від 23.12.2025, адвокат
від відповідача: Демченко А.Г., довіреність №2 від 31.12.2025, адвокат
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", в особі Криворізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" (далі - відповідач) заборгованість у загальному розмірі 11 493 910,61 грн.
Ціна позову складається з наступних сум:
- основний борг у розмірі 9 830 824,21 грн.,
- 3% річних у розмірі 128 696,37 грн.,
- пеня в розмірі 1 318 617,42 грн.,
- інфляційні втрати в розмірі 215 772,61 грн.
Ухвалою від 26.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 16.03.2026.
10.03.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
11.03.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 12.03.2026 клопотання позивача та заява відповідача задоволені судом.
В судовому засіданні від 23.03.2026 позивач надав відзив на позовну заяву, в якому погодився з частковим погашенням відповідачем боргу в сумі 5 000 000,00 грн. та просить суд закрити провадження у справі в частині основного боргу. Позивач та відповідач проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті не заперечували.
Ухвалою від 23.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 06.04.2026.
06.04.2026 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.
Сторони підтримали свої правові позиції.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
06.04.2026 судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГПК України, оголошено скорочене (вступну та резолютивну) частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.08.2023 року між ТОВ «Газорозподільні мережі України», в особі Криворізької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» та Комунальним підприємством теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" було укладено Заяву-приєднання № 42АТ501-281-2023 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2498.
За період з вересня по грудень 2025 року позивачем було надано відповідачу послуг з розподілу природного газу на загальну суму 19 581 576,55 грн, відповідачем було сплачено за вищевказаний період 9 750 752,234 грн, внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на 19.02.2026 рахується заборгованість за договором розподілу природного газу, укладеного між сторонами шляхом подання відповідачем Заяви-приєднання № 42АТ501-281-2023, в загальному розмірі 9 830 824, 21 грн.
Позивач вказує, що відповідач, в порушення умов договору не здійснив оплату послуг з розподілу газу за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 9 830 824,21 грн за листопад 2025 року - грудень 2025 року, що підтверджується актами про надання послуг з розподілу природного газу.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач вказує, що до викриття провадження частково погасив суму основної заборгованості на згідно платіжних інструкцій (копії яких додаються), на суми: 19.02.2026р. - 2 000 000, 00 грн., 20.02.2026р. - 1 000 000, 00 грн., 23.02.2026р. - 1 000 000, 00 грн., 24.02.2026р. - 84 587, 85 грн., 24.02.2026р. - 915 412, 15 грн. Вказані суми не були зараховані як сплати у розрахунок позивача. Тому в частині сплаченої заборгованості 5 000 000, 00 грн. відповідач просить суд закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору (на підставі ст. 231 ГПК України), та повернути позивачеві зайву суму сплаченого судового збору пропорційно сумі щодо якої було закрито провадження.
З позивними вимогами в частині нарахування пені, відповідач частково не погоджується, та зазначає, що ч.1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 15.11.2016 № 1997 «Про переоформлення ліцензій на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, виданих КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» - переоформити ліцензії АД № 041744 на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), АД № 041745 на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, АД № 041746 на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, видані КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» (код ЄДРПОУ 03342184, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, буд. 9), на безстрокові.
Відповідач вказує, що згідно п. 2.2.1 статуту (копію додавав позивач до позовної заяви) КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» одним із основних видів діяльності КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» є виробництво теплової енергії, а отримана ліцензія на даний вид діяльності, вказує на фізичне (а не лише задеклароване у статуті) ведення КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» такої господарської діяльності, як вироблення теплової енергії. Тобто КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» є комунальним підприємством, створеним територіальною громадою міста, для задоволення потреб громади (мешканців міста) в зимовий період централізованим опаленням та гарячою водою. Для чого підприємство, завчасно закуповує товари, роботи та послуги (у т.ч. природній газ), та в подальшому на підставі них виробляє житлово-комунальну послугу, яку реалізує за встановленими тарифами, як мешканцям міста так і юридичним особам.
На даний час, в період воєнного стану, КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» змушена підкорюватися приписам законодавства щодо не підвищення тарифу на послугу з постачання теплової для споживачів категорії «населення». За таких умов, підприємство виробник несе збитки, так як не в змозі застосовувати до категорії споживачів «населення» обґрунтований тариф, який залишився із початком агресії росії (з 22.02.2022р) на даний час не змінний та складає згідно рішення Криворізької міської ради від 22.10.21 р. №530 п.1.1.2 для потреб категорії «інші споживачі» КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА») за період з 25.10.2021р. тариф за 1 Гкал 1 701, 19 грн. (з ПДВ).
Проте, як вказує відповідач, обґрунтований тариф (який КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» може застосовувати лише після припинення воєнного стану) згідно Рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 18.10.2023 №1272 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА», для потреб інших споживачів) за період з 18.10.2023р. по 25.09.2024р. складє тариф за 1 Гкал 2 821, 97 грн. (з ПДВ) за період з 26.09.2024р. по 26.02.2025 тариф за 1 Гкал 3 216, 10 грн. (з ПДВ) (згідно Рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 26.09.2024 № 1194 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА», для потреб інших споживачів). Тобто, різниця не можливості застосувати обґрунтований тариф в період воєнного стану до споживачів, дуже суттєва, що негативно впливає на фінансовий стан підприємства. Та згідно Звіту про фінансові результати, за перший квартал чистий збиток підприємства склав 320 275 тис. грн. (інформація про фінансовий стан підприємства відображається постійно на офіційному сайті підприємства (режим доступу http://www.kpts.dp.ua/finzvit.php), та є загальнодоступною). Різниця в тарифах, яка виникла з 01.06.2021 року, у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що встановлювалися органами місцевого самоврядування не відшкодована підприємству. Тому як наслідок за 2024 рік склалася ситуація, коли рівень відшкодування собівартості фактично нарахованими доходами становить 55,9% (по групі споживачів «Населення» - 47,45%, по групі споживачів «Бюджетні організації» - 78,41 %, по групі споживачів «Інші» - 66,12%, по групі споживачів «Релігійні установи» - 76,65%).
Відповідач стверджує, що на даний час відсутнє відшкодовування витрат по всім категоріям споживачів у розмірі різниці між фактичними витратами та нарахуваннями за надані послуги відповідно до діючих тарифів; зменшення обсягів реалізації в наслідок скорочення опалювального періоду та підвищення температури зовнішнього повітря та як наслідок недоотримання доходів; відсутність обігових коштів у підприємства на проведення ремонтів, реконструкції та модернізації виробничих потужностей; недостатність обігових коштів у підприємства на своєчасну оплату за спожиті енергоносії та, як наслідок, нарахування неустойок та штрафних санкцій; існує значна зношеність основних засобів, задіяних у виробничому процесі, та як наслідок наявність витоків енергоносія та понаднормативних втрат, що в свою чергу спричиняє збільшення збитковості підприємства.
Підприємство відповідача, відповідно до законодавства повинні надавати житлово-комунальні послуги безперервно, що воно і робить. Але споживачі послуг боргують, та не вчасно здійснюють свої розрахунки за послуги, та як наслідок підприємство відповідача не в змозі здійснити вчасні розрахунки зі своїми контагентами.
Також відповідач вказує, що одночасно із неможливістю надавачем послуг застосувати обґрунтований тариф, споживачі здійснюють не вчасно сплату за послуги. Деякі споживачі систематично та злісно не сплачують за отримані послуги.
У зв'язку з тим, що споживачі (населення, бюджетні організації та інші суб'єкти господарювання) боргують по сплаті за спожиті послуги теплопостачання перед КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА», підприємство не змогло розрахуватися з позивачем вчасно в повному обсязі.
Відповідач також зазначає, що з метою примусового стягнення із споживачів заборгованості за отримані послуги, КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» (за 2025 р.) подано до районних судів м. Кривого Рогу заяв про видачу судових наказів 1 030 шт. на суму 31 309 777, 31 грн., 117 позови на суму 4 392 232, 73 грн., та до господарських судів за аналогічний період 105 позови на суму 24 652 717, 18 грн.
Відповідач звертає увагу, що в період нарахування санкції дебіторська заборгованість відповідача мала тенденцію до зростання. Вищевказана інформація підтверджує той факт, що КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» боргують по сплаті за послуги з теплопостачання всі категорії споживачів (населення, бюджетні установи, релігійні організації, інші суб'єкти господарювання).
Також відповідач вважає, що неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов'язання не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Також існує інша категорія споживачів (юридичні особи), фінансовий стан яких не витримав воєнний час, та які змушені банкрутувати. КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» заявляє свої кредиторські вимоги до банкрутів, та згідно інформації по претензійно-позовній роботі по юридичним особам, що додається у 2025р. було подано заяв на кредиторські вимоги 4 шт на суму 16 702 321, 70 грн., додатково ще підприємство за подання заяв сплачує судовий збір, але по факту недостатність кількості майна боржників не дає можливості задовольнити грошові вимоги кредитора. Таким чином, підприємство знову несе чималі збитки, у зв'язку із не поверненням грошових коштів від боржників-банкрутів за надані послуги.
У зв'язку з вищевикладеним відповідач просить суд зменшити суму заявлених позивачем вимог господарсько-правової відповідальності до 70% визнавши даний випадок винятковим, надати належну оцінку наданим доказам, прийняти до уваги майновий стан КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» та інші фактичні обставини, що заслуговують на увагу а саме:
1. Заборгованість за спожиту теплову енергію виникла в зв'язку з несплатою саме споживачами, у тому числі підприємствами та організаціями;
2. Відповідачем проводилися, та постійно проводяться дії спрямовані на погашення дебіторської та кредиторської заборгованості.
3. Позивачем було застосовано всі можливі засоби стимулювання фінансової дисципліни пеня, штраф, інфляційні нарахування, а також 3% річних, які є сплатою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником.
4. Справа не містить доказів настання для позивача негативних наслідків, в тому числі збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором.
5. Підприємство відповідача має стратегічне значення для регіону, метою діяльності підприємства є безперебійне постачання споживачам теплової енергії. Відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії та вживає постійно заходи для стягнення заборгованості з споживачів теплової енергії.
6. Нарахування додаткової відповідальності за порушення зобов'язання є лише правом позивача а не його обов'язком.
При винесенні рішення просимо суд також врахувати, що: підприємство працює зі збитком, неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов'язання не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, позивач не може будувати свої доходи та видатки на санкціях за не виконання грошового зобов'язання, перекладання функції спрямованої на відновлення первісного становища кредитора, що мало місце до порушення виключно на щтраф та пеню (встановлення надмірно високого розміру) є протиправним, оскільки призводить до збагачення кредитора за рахунок боржника, а також може спричинити зацікавленість кредитора у порушенні зобов'язання.
З вище вказаного можна зробити висновок, що стягнуті суми будуть прибутком для позивача, а для відповідача - будуть прямим збитком підприємства, і після їх сплати у повному обсязі у КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» не буде можливості в подальшому своєчасно та в повному обсязі розраховуватись з іншими постійними контрагентами, які задіяні в процесі створення послуги відповідачем.
Відповідач також надав контррозрахунок 3% річних, пені та інфляційних втрат.
ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.
Позивач підтвердив, що частину основної заборгованість в розмірі 5 000 000,00 грн відповідачем було сплачено після до відкриття провадження у справі № 904/744/26, що підтверджується платіжними дорученнями: № 15785 від 19.02.2026 на суму 2 000 000,00 грн; № 16017 від 20.02.2026 на суму 1 000 000,00 грн; № 16056 від 23.02.2026 на суму 1 000 000,00 грн; № 16139 від 24.02.2026 на суму 84 587,85 грн; 16148 від 24.02.2026 на суму 915 412,15 грн, однак після звернення позивача з відповідним позовом до суду, в якому було зазначено про існування основної заборгованості в розмірі 9 830 824,21 грн. станом на 19 лютого 2026 року.
Позивач зазначає, що погашення вказаної вище частини основної заборгованості відповідачем до відкриття провадження у справі № 904/744/26 позивачем не заперечується, однак і не спростовує існування заборгованості в розмірі 9 830 824,21 гривень на момент звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою, і також не може свідчити про відсутність спору між сторонами у даній справі, принаймні в тій частині, що стосується нарахованих позивачем 3% річних, інфляційних втрат та нарахованої пені за несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), укладеним шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання № 42АТ501-281-2023 від 01.08.2023.
Також позивач вказує, що відповідачем у відзиві наведений свій контррозрахунок 3% річних, інфляційних втрат та нарахованої пені, відповідно до якого такі нарахування є меншими в порівнянні з тими, які були розраховані позивачем при подачі позовної заяви до КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА», на задоволенні яких позивач наполягає вважаючи їх правильними та обрахованими вірно за допомогою сервісу підрахунку штрафних санкцій системи «Ліга».
Позивач стверджує, що відповідачем не наведено жодної норми ані матеріальної, ані процесуальної, на підставі якої позивачу мало б бути відмовлено у задоволенні його позовних вимог в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та нарахованої пені, особливо враховуючи ті обставини, що: 1) заборгованість по сплаті послуг з розподілу природного газу існувала у відповідача перед позивачем на момент звернення позивача з позовом до суду та на момент відкриття провадження у справі № 904/744/26 в розмірі 9 830 824,21 грн; 2) відповідачем протягом всього 2025 року і до моменту звернення позивача до суду із відповідною позовною заявою систематично порушувались свої зобов'язання по оплаті послуг з розподілу природного газу у строки, передбачені умовами договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), укладеним шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання № 42АТ501-281-2023 від 01.08.2023.
Також позивач вказує, що під відмовою в задоволенні вимог позивача про стягнення пені, в розмірі, заявленому до стягнення позивачем, також розуміється і можливість задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 70%, оскільки обставини, зазначені відповідачем в якості таких, що зумовлюють можливість зменшення судом пені, не заслуговують на увагу, оскільки фактично зводяться до необхідності врахування можливості виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем виключно за умови повного та своєчасного виконання зобов'язань третіх осіб перед самим відповідачем.
Окрім того, позивач вказує, що питання збитковості тарифу, встановленого відповідачу для здійснення ним основного виду діяльності не є тією обставиною, яка підлягає з'ясуванню в межах господарської справи № 904/744/26, а по друге позивач так само здійснює свою діяльність за встановленим НКРЕКП тарифом, і така обставина не має та не може мати жодного впливу на умови та строки виконання самим позивачем взятих на себе зобов'язань, як тих, що випливають із укладених позивачем договорів так і соціальних.
Що стосується твердження відповідача про можливість стягнення з відповідача на користь позивача судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, то сам позивач має зазначити про те, що вказана позиція відповідача суперечить положенням частини 3 статті 130 ГПК України, відповідно до положень якої у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Позивач зазначає, що у зв'язку з погашенням відповідачем суми основної заборгованості за договором розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), укладеним шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання № 42АТ501-281-2023 від 01.08.2023 в розмірі 5 000 000,00 гривень до відкриття провадження у справі № 904/744/26, підстави для закриття провадження у справі в цій частині хоча і існують, однак з урахуванням повноважень, наданих представнику, яким подається дана відповідь на відзив, позивач позбавлений можливості подати суду заяву про відмову від позовних вимог в цій (стягненні основного боргу) частині.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування в даній справі є встановлення обставин укладення договору розподілу природного газу, строк його дії, порядок розрахунків, наявність/відсутність заборгованості споживача, правомірність нарахування 3% річних, пені та інфляційних втрат, наявність підстав для зменшення пені.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Відповідно до постанови НКРЕКП №1389 від 28.07.2023 року «Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року № 1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ "Газорозподільні мережі України", діяльності з розподілу природного газу», позивачу змінено місце провадження (розширення території) господарської діяльності з розподілу природного газу ТОВ "Газорозподільні мережі України" на територію провадження господарської діяльності з розподілу природного газу АТ «КРИВОРІЖГАЗ», а також про необхідність здійснення споживачами природного газу оплати за надані послуги розподілу природного газу з 01 серпня 2023 року на рахунок ТОВ "Газорозподільні мережі України".
Таким чином, з 01.08.2023 року ТОВ «Газорозподільні мережі України», в особі Криворізької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» має право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України".
01.08.2023 року між ТОВ «Газорозподільні мережі України», в особі Криворізької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» (далі- Позивач, Криворізька філія) та Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі - Відповідач) було укладено Заяву-приєднання № 42АТ501-281-2023 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2498 (надалі - Договір).
Згідно п. 1.3 Договору, цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
У відповідності до п. 2.1. Договору, за цим Договором Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Згідно п. 6.1 Договору, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до п. 6.3 Договору, величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРС. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Згідно п. 6.4 Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. (п. 6.6. договору).
Пунктом 6.8. Договору передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно п. 1 гл. 6 розділу VI Кодексу ГРС, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Згідно до п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Отже, нарахування за послугу з розподілу природного газу споживачам - виробникам теплової енергії будуть здійснюватися у продовж неопалювального періоду, незалежно від обсягів споживання в поточному розрахунковому періоді, в тому числі споживання на рівні 0 куб.м.
Вартість послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності на кожний місяць 2025 року для КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» становить 4 062 813,51 грн.
Тариф на послуги розподілу природного газу складає 0,53 грн. за 1 м.куб на місяць (без ПДВ) - Постанова НКРЕКП від 30.12.2022 року № 1944.
Позивачем здійснено на об'єкти Відповідача розподіл природного газу:
- вересень 2025 нараховано 4 875 376,15грн. згідно Акту № 4690 про надання послуг з розподілу від 30.09.2025
- жовтень 2025 нараховано 4 875 376,19 грн. згідно Акту № 5222 про надання послуг з розподілу від 31.10.2025
- листопад 2025 нараховано 4 915 412,15 грн. згідно Акту № 5739 про надання послуг з розподілу від 30.11.2025
- грудень 2025 нараховано 4 915 412,06 згідно Акту № 6276 про надання послуг з розподілу від 31.12.2025
Загальна вартість послуг становить 19 581 576,55 грн.
Відповідачем було сплачено за вищевказаний період 9 750 752,234 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 15330 від 29.01.2026 на суму 909 810,10 грн., № 15365 від 915 412,15 грн., №15466 від 10.02.2026 на суму 3 050 153,90 грн., № 15467 від 10.02.2026 на суму 449 846,10 грн., №15712 від 17.02.2026 на суму 2 925 000,00 грн., № 15771 від 18.02.2026 на суму 1 500 530,09 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем рахується заборгованість за договором розподілу природного газу, укладеного між сторонами шляхом подання відповідачем Заяви-приєднання № 42АТ501-281-2023, в загальному розмірі 9 830 824,21 грн.
Позивач зазначає, що існування заборгованості КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» перед ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Криворізької філії Товариства в розмірі 18 063 469,90 грн станом на 31.10.2025 року підтверджується підписаним сторонами Актом № 918 взаємних розрахунків по стану за період: січень 2025 - жовтень 2025 між Криворізькою філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» і КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» за договором 42АТ501-281-2023 від 01.08.2023.
Вказане стало причино звернення позивача до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом установлено, що укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 “Послуги. Загальні положення» Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України “Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень Комунального підприємства теплових мереж «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» щодо обсягів, строків, вартості та якості наданих послуг.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано умов Договору в частині виконання його зобов'язань.
Ураховуючи вказаний вид договору, вбачається, що він є оплатним, тобто обов'язку виконавця за договором надати послуги відповідає обов'язок замовника оплатити вартість цих послуг.
Як убачається з умов Договору, строки оплати за надані послуги з розподілу природного газу, є такими, що настали.
Разом із відзивом на позов відповідач надав докази сплати заборгованості в розмірі 9 830 824,21 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 15785 від 19.02.2026 на суму 1 000 000,00 грн., № 16017 від 20.02.2026 на суму 1 000 000,00 грн., № 16056 від 23.02.2026 на суму 1 000 000,00 грн., № 16139 від 24.02.2026 на суму 84 587,85 грн., № 16148 від 24.02.2026 на суму 915 412,15 грн., № 16171 від 25.02.2026 на суму 1 000 000,00 грн., № 16207 від 26.02.2026 на суму 1 000 000,00 грн., № 16221 від 27.02.2026 на суму 2 830 824,21 грн.(т. 1, а.с. 26-29).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмету спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №905/1584/15, від 06.03.2019 у справі №914/130/16.
Таким чином, суд вбачає підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 9 830 824,21 грн.
Правомірність нарахування пені.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з абзацами 1, 3 пункту 8.2 Договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Нарахування пені здійснюється, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 1 318 617,42 грн. за загальний період прострочення з 11.10.2025 по 11.02.2026.
Відповідач надав контр розрахунок пені, згідно якого загальний розмір пені становить 1 273 206,38 грн. за загальний період прострочення з 11.10.2025 по 11.02.2026.
Суд перевірив розрахунки та зазначає, що позивачем не враховано положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якою визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день при здійсненні розрахунку за грудень 2025.
Таким чином, оскільки 10.01.2026 - субота, прострочення зі сплати починається з 13.01.2026, а не 11.01.2026, як визначено позивачем.
Крім того, суд звертає увагу, що при здійсненні нарахувань дата часткової оплати не враховується, тому суд вважає вірними періоди нарахувань, визначені відповідачем.
Отже, зважаючи на викладене, суд частково задовольняє позов в цій частині зі стягненням з відповідача на користь позивача пені в розмір 1 273 206,37 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення суми пені на 70% суд зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.
Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Отже, суд, об'єктивно оцінивши правовідносини у даній справі, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, зважаючи на сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 9 750 752,34 грн., доходить висновку про можливість зменшення розміру пені на 50% до 636 603,19 грн.
Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо розрахунку трьох процентів річних.
Позивач нарахував за загальний період з 11.10.2025 по 11.02.2026 3% річних в розмірі 128 696,37 грн.
Відповідач в контррозрахунку зазначив загальний період з11.10.2025 по 11.02.2026 та суму 3% річних у розмірі 123 869,62 грн.
При перевірці розрахунків, суд виявив в розрахунках позивача аналогічні помилки, що і при здійсненні розрахунку пені, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 123 869,62 грн.
В частині стягнення 3% річних у розмірі 4 826,75 грн. слід відмовити.
Щодо розрахунку інфляційних втрат.
Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати за загальний період нарахування з 11.10.2025 по 11.02.2026 в розмірі 215 772,61 грн.
Відповідач в контррозрахунку зазначив загальний період нарахування з жовтня 2025 по січень 2026 та суму інфляційних втрат у розмірі 215 772,61 грн.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, суд вважає вимогу такою, що підлягає задоволенню в розмірі 215 772,61 грн.
Таким чином позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача пені в розмірі 636 603,19 грн., 3 % річних у розмірі 123 869,62 грн., інфляційні втрати в розмірі 215 772,61 грн.
В частині стягнення основного боргу в розмірі 9 830 824,21 грн. провадження у справі слід закрити.
В частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 682 014,23 грн., 3% річних у розмірі 4 826,75 грн. слід відмовити.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").
Згідно п.1 ч.1. ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
При зверненні через систему Електронний суд до Господарського суду Дніпропетровської області позивачем заявлено вимогу майнового характеру (11 493 910,61 грн), за яку підлягає сплаті судовий збір у розмірі, враховуючи подання позову в електронній формі, в розмірі 137 926,93 грн., при цьому позивачем сплачено судовий збір у розмірі 190 172,65 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №643764492 від 12.02.2026.
Крім того, п.5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, враховуючи закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 9 830 824,21 грн., позивачу підлягає поверненню судовий збір у розмірі 117 969,89 грн.
Таким чином, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у загальному розмірі 170 215,61 грн.
Суд не вирішує питання повернення судового збору у розмірі 170 215,61 грн., оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.
Суд звертає увагу, що 07.01.2025 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 "Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок), яким змінений механізм повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону України "Про судовий збір".
Згідно з новим порядком органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого або Державною судовою адміністрацією України, або її територіальним управлінням, або відповідним судом.
Для повернення судового збору платнику необхідно звернутись із заявою до відповідного суду за місцем розгляду справи.
На підставі абзацу 7 пункту 5 розділу I Порядку заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню, із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), дата та номер судового рішення, яке набрало законної сили (у разі повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), сума коштів, що підлягає поверненню (перерахуванню), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
За умови інформаційно-технологічних можливостей органу, що контролює справляння надходжень бюджету, платник може подати заяву до такого органу в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу. В електронній заяві також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку платнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним (абзац 8 пункту 5 розділу I Порядку).
Відповідно до абзацу 9 пункту 5 розділу I Порядку разом із заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету в електронній формі подається з обов'язковим накладанням електронного підпису платника або уповноваженої особи, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги. До заяви одночасно подається копія: платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету, судового рішення, засвідчена належним чином (у разі повернення грошового стягнення за адміністративні правопорушення), документа, що підтверджує відповідні повноваження уповноваженої особи, засвідчена належним чином (абзац 14 пункту 5 розділу I Порядку).
Форма заяви про повернення судового збору розміщена на вебсайті судової влади України та доступна за посиланням: https://court.gov.ua/storage/portal/sud5005/%D0%97%D0%90% D0%AF% D0%92%D0%90.doc.
З огляду на викладене, для здійснення повернення судового збору з Державного бюджету України заявнику необхідно подати до суду заяву встановленої форми з відповідними реквізитами.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам зі стягненням з відповідача у розмірі 19 570,34 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", в особі Криворізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» (50000, м. Кривий Ріг, пров. Квітки Цісик, буд. 9; код ЄДРПОУ 03342184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (04116 м. Київ, вулиця Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 44907200 в особі Криворізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (50051, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 1, ЄДРПОУ 44952395) пеню в розмірі 636 603,19 грн., 3 % річних у розмірі 123 869,62 грн., інфляційні втрати в розмірі 215 772,61 грн. та судовий збір у розмірі 19 570,34 грн.
Закрити провадження у справі №904/744/26 в частині стягнення основного боргу в розмірі 9 830 824,21 грн.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 15.04.2026.
Суддя Н.Г. Назаренко