вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
10.04.2026м. ДніпроСправа № 904/349/26
За позовом Фізичної особи - підприємця Іщенко Елли Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Державного підприємства «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 17, код ЄДРПОУ 00188311)
про стягнення 376 490,30 гривень
Суддя Дичко В.О.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Фізична особа - підприємець Іщенко Елла Олександрівна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного підприємства «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» про стягнення 376 490,30 грн, у тому числі основної заборгованості в сумі 275 000 грн, пені в сумі 66 097,95 грн, штрафу в сумі 9 250 грн, інфляційних втрат у сумі 9 745,77 грн та 3% річних у сумі 6 396,58 гривень.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позову зазначає, що Державне підприємство «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» не виконало зобов'язання за договором № 01/02-1 від 01.02.2022 щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт, що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт № 1 від 30.04.2025 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 позовну заяву залишено без руху. Позивачці запропоновано протягом 5 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: уточнити суму, заявлену до стягнення; надати документи на підтвердження повноважень адвоката Кощеєва Віталія Михайловича представляти інтереси Фізичної особи - підприємця Іщенко Елли Олександрівни в Господарському суді Дніпропетровської області.
04 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від позивачки надійшла позовна заява (уточнена). Фізична особа - підприємець Іщенко Елла Олександрівна вказує, що ціна позову становить 376 490,30 грн і складається з основного боргу в сумі 275 000 грн, пені в сумі 66 097,95 грн, штрафу в сумі 19250грн, інфляційних втрат у сумі 9 745,77 грн та 3% річних у сумі 6 396,58 гривень.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/349/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Згідно з ч.ч. 1, 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до п. 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Положення), особам, які зареєстрували Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС), суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з абз. 1 п. 24 Положення підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Відповідно до п. 42 Положення засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.
В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
Суд з'ясував, що відповідач має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, у зв'язку з чим ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2026 у справі № 904/349/26 надіслана до електронного кабінету Державного підприємства «Український інститут по проектуванню металургійних заводів», що підтверджується довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа (а.с. 31), згідно з якою вказана ухвала суду доставлена до електронного кабінету відповідача 09.02.2026 о 20:08 год.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, Державне підприємство «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» повідомлене про розгляд справи належним чином.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2026 про відкриття провадження у справі № 904/349/26, з урахуванням вимог ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від Державного підприємства «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» не надходило, поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з абз. 1 ч. 2 ст. 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Державне підприємство «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» не скористалось правом подання відзиву на позовну заяву, тому господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Ураховуючи предмет та підстави позову в даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позовну заяву, так і доказів, у разі їх наявності, що Державне підприємство «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» не зробило, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідач суду також не повідомив.
З огляду на достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, беручи до уваги принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, у межах наданих йому повноважень, створив належні умови учасникам судового процесу для реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 «Розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження» цього Кодексу.
Ураховуючи, що Державне підприємство «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» не скористалось наданим законом правом подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
З огляду на приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, господарський суд
Предметом доказування в даній справі є обставини укладення договору підряду, порядок здійснення оплати, строк виконання робіт, строк договору, наявність/відсутність прострочення замовника, правомірність/неправомірність нарахування пені, штрафу, інфляційних втрат та 3%річних.
01 лютого 2022 року Державне підприємство «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» (далі - ДП «Укрдіпромез», замовник) та Фізична особа - підприємець Іщенко Елла Олександрівна (далі - виконавець) уклали договір № 01/02-1 (а.с. 7-9, далі - Договір).
Згідно з пунктом 1.1 Договору виконавець зобов'язується виконати замовникові роботи із спорудження септиків на базі відпочинку «Оріль» ДП «Укрдіпромез», розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Петриківська ТГ, с. Плавещина, вул.Приорільська, 41.
Відповідно до пункту 1.2 Договору виконавець виконує роботи своїми силами, застосовуючи власні будівельні та витратні матеріали, обладнання, техніку та інструменти, або із залученням співвиконавців (субпідрядників) та їх будівельних та витратних матеріалів, обладнання, техніки та інструментів.
Згідно з пунктом 2.1 Договору ціна цього Договору становить 275 000 грн (двісті сімдесят п'ять тисяч грн 00 коп.) без ПДВ.
Відповідно до пункту 3.1 Договору розрахунок за виконані роботи здійснюється на підставі підписаного замовником акта здачі-прийняття виконаних робіт виконавця, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх підписання.
Згідно з пунктом 3.2 Договору прийом та оцінка виконаних робіт здійснюється уповноваженими особами замовника і оформляється підписанням акта виконаних робіт, який є підставою для виплати коштів на користь виконавця.
Відповідно до пункту 4.1 Договору строк (термін) виконання робіт: з моменту підписання Договору до 30.04.2022 року.
Згідно з пунктом 4.2 Договору місце виконання робіт: 51804, Україна, Дніпропетровська область, Дніпровський район, Петриківська ТГ, с. Плавещина, вул. Приорільська, 41.
Відповідно до пункту 5.1 Договору замовник зобов'язаний:
5.1.1 своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи;
5.1.2 приймати виконані роботи згідно з актами виконаних робіт.
Відповідно до пункту 5.3 Договору виконавець зобов'язаний:
5.3.1 забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим Договором.
Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 Договору виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи.
Відповідно до пункту 6.3 Договору при цьому нарахування пені здійснюється протягом усього строку невиконання суб'єктами господарювання договірних зобов'язань по день їх виконання та не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Строк позовної давності на стягнення пені та штрафу становить три роки.
Згідно з пунктом 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.
Згідно з пунктом 9.2 Договору у разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.
Відповідно до пункту 10.1 Договору Договір діє з моменту підписання Договору до 31.12.2022 року.
Згідно з пунктом 10.2 Договору закінчення строку дії Договору не призводить до припинення виконання сторонами свої зобов'язань, які виникають за умовами Договору, розрахунками, оформленням та наданням документів, стягненням неустойки, передбачених цим Договором.
Відповідно до пункту 11.1 Договору усі зміни і доповнення до цього Договору діють лише у тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі і підписані обома сторонами.
Згідно з пунктом 11.2 Договору усі додатки цього Договору є його невід'ємною складовою частиною.
Відповідно до пункту 12.1 Договору невід'ємною частиною цього Договору є:
- додаток 1 - перелік робіт;
- додаток 2 - протокол погодження договірної ціни.
01 лютого 2022 року ДП «Укрдіпромез» (далі - замовник) та Фізична особа - підприємець Іщенко Елла Олександрівна (далі - виконавець) підписали та скріпили печатками перелік робіт, який є додатком № 1 до Договору (а.с. 9, далі - Перелік робіт).
Згідно з Переліком робіт в рамках договору № 01/02-1 від 01.02.2022 р. виконавець зобов'язується виконати визначені види робіт своїми силами, застосовуючи власні будівельні та витратні матеріали, обладнання, техніку та інструменти, або із залученням співвиконавців (субпідрядників) та їх будівельних та витратних матеріалів, обладнання, техніки та інструментів за таку вартість:
Будівництво середніх (6 шт.) та великого (1 шт.) септиків, вартістю робіт з матеріалами на суму 275 000 грн:
- кільце стінове бетонне 1,7 м, у кількості 12 шт.;
- кільце стінове бетонне 2,2 м, у кількості 2 шт.;
- цемент ПЦ М 400 (25 кг), у кількості 42 шт.;
- пісок річковий, 40 кг, у кількості 75 шт.;
- арматурна сітка 6 мм, у кількості 28 м2;
- щебінь, у кількості 5,2 т;
- пластифікатор, у кількості 11 л;
- цегла силікатна, в кількості 800 шт.
Відповідно до Переліку робіт загальна вартість наданих виконавцем робіт визначається в акті здачі-прийняття виконаних робіт.
Також сторони підписали та скріпили печатками протокол погодження договірної ціни, що є додатком 2 до Договору (а.с. 9, далі - Протокол).
На підставі пункту 1 Протоколу згідно умов Договору сторонами досягнута згода щодо вартості послуг за весь час дії Договору та становить 275 000 грн (двісті сімдесят п'ять тисяч грн 00 коп.) без ПДВ.
Відповідно до пункту 2 Протоколу цей Протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків між замовником і виконавцем.
Згідно з пунктом 3 Протоколу цей Протокол є чинним з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до пункту 4 Протоколу цей Протокол є невід'ємною частиною Договору та діє разом з Договором.
15 квітня 2022 року ДП «Укрдіпромез» (далі - замовник) та Фізична особа - підприємець Іщенко Елла Олександрівна (далі - виконавець) уклали додаткову угоду № 1 до Договору (а.с. 10, далі - Додаткова угода № 1).
Згідно з пунктом 1 Додаткової угоди № 1 п. 4.1 вищезазначеного Договору викласти у наступній редакції:
« 4.1. Строк (термін) виконання робіт: протягом 60 календарних днів з дня скасування воєнного стану, але у будь-якому випадку не пізніше 30 квітня 2025 року.».
Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди № 1 п. 10.1 вищезазначеного договору викласти у наступній редакції:
« 10.1. Договір діє з моменту підписання Договору до 31.12.2025 року.».
Згідно з пунктом 3 Додаткової угоди № 1 з усіх інших питань, що стосуються взаємовідносин сторін, слід керуватися умовами Договору.
Відповідно до пункту 4 Додаткової угоди № 1 ця додаткова угода є невід'ємною частиною Договору, складена у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін, набуває чинності з дати її підписання сторонами та діє в межах Договору.
30 квітня 2025 року ДП «Укрдіпромез» (далі - замовник) та Фізична особа - підприємець Іщенко Елла Олександрівна (далі - виконавець) підписали та скріпили печатками акт здачі-прийняття виконаних робіт № 1 (а.с. 10, далі - Акт) про те, що виконавцем на підставі договору №01/02-1 від 01.02.2022 року та переліку робіт від 01.02.2022 р. замовнику були виконані роботи із спорудження септиків на базі відпочинку «Оріль» ДП «Укрдіпромез», розташованої за адресою: Дніпропетровська область Дніпровський район, Петриківська ТГ, с. Плавещина, вул.Приорільська, 41, а саме:
Будівництво середніх (6 шт.) та великого (1 шт.) септиків з загальним обсягом земельних робіт 10 м3 та бетонних робіт 5 м3 (б/в «Оріль», Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, Петриківська ТГ, с. Плавещина, вул. Приорільська, 41), вартістю робіт з матеріалами на суму 275 000 грн:
- кільце стінове бетонне 1,7 м, у кількості 12 шт.;
- кільце стінове бетонне 2,2 м, у кількості 2 шт.;
- цемент ПЦ М 400 (25 кг), у кількості 42 шт.;
- пісок річковий, 40 кг, у кількості 75 шт.;
- арматурна сітка 6 мм, у кількості 28 м2;
- щебінь, у кількості 5,2 т;
- пластифікатор, у кількості 11 л;
- цегла силікатна, в кількості 800 шт.
На підставі Акта вартість виконаних робіт згідно договору № 01/02-1 від 01.02.2022 р. та протоколу погодження договірної ціни від 01.02.2022 р. складає 275 000 грн (двісті сімдесят п'ять тисяч грн 00 коп.) без ПДВ.
Відповідно до Акта роботи виконавцем виконані якісно і своєчасно.
Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт не має.
Цей Акт є підставою для проведення оплати за виконані роботи.
Позивачка зазначає, що відповідач виконані згідно з Актом роботи не оплатив, що стало причиною виникнення спору та звернення з позовною заявою до господарського суду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд установив, що укладений між сторонами Договір за змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм параграфа 1 глави 61 «Підряд» Цивільного кодексу України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Суд установив, що Фізична особа - підприємець Іщенко Елла Олександрівна виконала роботи за Договором, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Актом (а.с.10). Замовник не має претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачка дотрималась умов Договору в частині виконання своїх зобов'язань.
Указаний вид договору є оплатним, тобто обов'язку виконавця за договором виконати роботи відповідає обов'язок замовника оплатити вартість цих послуг.
Ураховуючи вищевикладене, згідно з пунктом 3.1 Договору строк оплати виконаних робіт є таким, що настав.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену у процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, що мають значення для справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
ДП «Укрдіпромез» не надало до суду докази оплати за Договором основної заборгованості в сумі 275 000 грн, позов не спростувало.
З огляду на відсутність доказів оплати виконаних робіт із матеріалами, надані позивачкою докази на підтвердження наявності основної заборгованості відповідача перед Фізичною особою - підприємцем Іщенко Еллою Олександрівною є більш вірогідними, тому позовна вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 275 000 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивачка нарахувала та заявила до стягнення за загальний період з 21.04.2025 до 28.01.2026 пеню в сумі 66 097,95 грн, штраф у розмірі 7% у сумі 19 250 грн, інфляційні втрати в сумі 9 745,77 грн та 3% річних у сумі 6 396,58 грн (а.с. 11).
З приводу неустойки (пені та штрафу) суд зазначає таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно з ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 6.1 Договору у разі невиконання суб'єктами господарювання договірних зобов'язань протягом вказаного терміну стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно несплаченої суми, що діє на дату розрахунку пені, за кожен день такого прострочення, але не більше суми простроченого зобов'язання.
У зв'язку з порушенням ДП «Укрдіпромез» строку оплати за виконані за Договором роботи Фізична особа - підприємець Іщенко Елла Олександрівна розрахувала та просить стягнути пеню за загальний період з 21.04.2025 до 28.01.2026 у сумі 66 097,95 грн (а.с. 11).
Згідно з пунктом 3.1 Договору розрахунок за виконані роботи здійснюється на підставі підписаного замовником акта здачі-прийняття виконаних робіт виконавця, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх підписання.
Акт здачі-прийняття виконаних робіт № 1 сторони підписали та скріпили печатками 30квітня 2025 року, тобто строк оплати виконаних робіт настав 10 травня 2025 року.
Ураховуючи це, за перерахунком суду, за період з 11.05.2025 до 28.01.2026 пеня становить 61 426,71 грн (275 000 грн * 2 * 15,5% : 365 днів * 263 дні : 100%).
Таким чином, позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 61 426,71 гривень.
На підставі пункту 6.2 Договору за порушення виконання договірних зобов'язань за цим Договором строком понад 30 (тридцять) календарних днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого зобов'язання.
Позивачка нарахувала та заявила до стягнення штраф у розмірі 7% від суми простроченого зобов'язання (275 000 грн) у сумі 19 250 грн (а.с. 11).
Суд перевірив здійснений Фізичною особою - підприємцем Іщенко Еллою Олександрівною розрахунок штрафу, арифметичних помилок не виявив, тому позовна вимога про стягнення штрафу в сумі 19 250 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
За правовим висновком, викладеним у п.п. 7.38-7.39, 8.1-8.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 Господарського кодексу України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, а також приписами статті 546 Цивільного кодексу України та статті 231 Господарського кодексу України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Аналогічний правовий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 646/14523/15-ц та № 703/2718/16-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
За змістом статей 509, 524, 533 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Подібний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
Щодо інфляційних втрат суд указує таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в п. 28 постанови від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
За наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Указана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
При перевірці судом правильності здійсненого позивачкою розрахунку інфляційних втрат (а.с. 11) арифметичних помилок не виявлено, тому позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у сумі 9 745,77 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Суд перевірив наданий Фізичною особою - підприємцем Іщенко Еллою Олександрівною розрахунок 3% річних та встановив, що позивачка неправильно визначила період прострочення. Оскільки останній день строку на оплату, передбачений пунктом 3.1 Договору, припадає на 10.05.2025, прострочення оплати з 11.05.2025 року.
З огляду на це, за перерахунком суду, за період з 11.05.2025 до 28.01.2026 року 3% річних становлять 5 944,52 грн (275 000 грн * 3% * 263 дні : 365 днів : 100%).
Отже, позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 5 944,52 гривень.
Ураховуючи встановлені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, тому з Державного підприємства «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» на користь Фізичної особи - підприємця Іщенко Елли Олександрівни підлягають стягненню 371 367 грн, у тому числі основна заборгованість у сумі 275 000 грн, пеня в сумі 61 426,71 грн, штраф у сумі 19 250 грн, інфляційні втрати в сумі 9 745,77 грн та 3% річних у сумі 5 944,52 гривень.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 4 456,40 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовну заяву Фізичної особи - підприємця Іщенко Елли Олександрівни до Державного підприємства «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» про стягнення 376 490,30 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 17, код ЄДРПОУ 00188311) на користь Фізичної особи - підприємця Іщенко Елли Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 371 367 грн (триста сімдесят одна тисяча триста шістдесят сім гривень 00копійок), у тому числі основну заборгованість у сумі 275 000 грн (двісті сімдесят п'ять тисяч гривень 00 копійок), пеню в сумі 61 426,71 грн (шістдесят одна тисяча чотириста двадцять шість грн 71 копійка), штраф у сумі 19 250 грн (дев'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят гривень 00копійок), інфляційні втрати в сумі 9 745,77 грн (дев'ять тисяч сімсот сорок п'ять гривень 77копійок), 3% річних у сумі 5 944,52 грн (п'ять тисяч дев'ятсот сорок чотири гривні 52 копійки), судовий збір у сумі 4 456,40 грн (чотири тисячі чотириста п'ятдесят шість гривень 40 копійок).
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 15.04.2026.
Суддя В.О. Дичко