вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
14.04.2026м. ДніпроСправа № 904/367/26
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., розглянув спір
за позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Кваритирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро, м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 1 169 316 грн 79 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Кваритирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення за грудень 2024 року в сумі 1 169 316 грн 79 коп., з яких: 1 052 808 грн 56 коп. - основна заборгованість, 83 799 грн 05 коп. - інфляційні втрати, 32 709 грн 18 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання № 6001В від 08.03.2024.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов спірного договору в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.
Ухвалою господарського суду від 03.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
Сторони повідомлені про відкриття провадження у справі № 904/367/26, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставлення ухвали суду від 03.02.2026 до електронного кабінету позивача та відповідача 03.02.2026.
18.02.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, якому останній вказує таке:
- позивач не надав належних допустимих та достатніх доказів виконання умов договору щодо своєчасного направлення рахунків відповідачу (споживачу).
- Позовні вимоги щодо стягнення 32 709,18 грн. - 3% річних та 83 799,05 грн. - інфляційних втрат, відповідач вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від основних позовних вимог.
- Позивачем не надано до суду належних, допустимих та достатніх доказів виконання умов договору від 05.01.2025 в обґрунтування витрат на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.
03.03.2026 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, не погоджується та зазначає про те, що:
- умовами Договору №6001в не закріплено обов'язку відслідковувати отримання споживачем рахунку за надані послуги та не пов'язаний строк сплати за надані послуги до дати отримання рахунку.
- Позивач звертає увагу суду на те, що від відповідача не надходило повідомлень про необхідність фіксування факту власного припинення водокористування в 2024 році через перевищенню видатків (вартості фактично спожитих послуг) за асигнування, встановлені кошторисами.
В свою чергу, на позивача жодним чином не покладено обов'язку контролювати факти перевищення таких видатків відповідачем по спожитих комунальним послугам, оплата за які має відбуватись за рахунок бюджетних коштів.
Окрім того, 08.05.2025 сторонами було складено та підписано Акт звірки за послуги водопостачання та водовідведення по Договору №6001в, відповідно до якого станом на 01.01.2025 сальдо на користь позивача складало 2 025 433,39 грн.
Акт звірки від 08.05.2025 підписано сторонами та скріплено печатками, без заперечень з боку відповідача.
Станом на дату звернення до Суду від відповідача 13.05.2025 надійшли кошти за надані послуги централізованого водопостачання, в тому числі, які було зараховано частково на погашення боргів за вересень 2024 року в сумі 402213,14грн. та жовтень 2024 року в сумі 567081,58 грн., а також частково за грудень 2024 в сумі 3330,11 грн. (перелік проведених оплат за 2025 рік додається).
Таким чином, сума заборгованості на 01.01.2025, яка в акті звірки від 08.05.2025 складала 2 025 433,39 грн., зменшилась та наразі становить 1 052 808,56грн. (2 025 433,39 - 402213,14 - 567081,58 - 3330,11), що складається з несплаченого рахунку за грудень 2024 року.
- зауваження Відповідача щодо недоведеності суми заявлених попередніх витрат на правничу допомогу є безпідставними, оскільки згідно ст. 126 ГПК України лише за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання № 6001В від 08.03.2024, порядок та строк надання послуг, порядок та строк оплати цих послуг, наявність прострочення з оплати послуг.
08.03.2024 між Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (далі - Виконавець) та Кваритирно-експлуатаційним відділом міста Дніпро (далі - Споживач) укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання № 6001В.
Відповідно до п. 1 договору Виконавець зобов'язується надавати Споживачу послуги з централізованого водопостачання (найменування послуги згідно ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» 65110000-7 - «Розподіл води») (далі - послуги) відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, в строки і на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 19 Споживач вносить однією сумою плату виконавцю за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та обсягу спожитих послуг, визначеного відповідно до Правил надання послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690 (Офіційний вісник України, 2019 р.,№ 63, ст. 2194), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 р. № 85, та Методики розподілу.
Вартість послуг з централізованого водопостачання визначається за обсягом спожитих послуг та встановленими відповідно до законодавства тарифами.
Загальна сума кошторисних асигнувань по цьому Договору на 2024 рік складає 2 956 668,29 грн.
За рахунок бюджетних коштів - 760 300,10 грн з ПДВ.
За рахунок відшкодування платних споживачів - 2 196 368,19 грн з ПДВ.
Станом на дату укладання цього договору тариф на послугу з централізованого водопостачання становить 18,16 грн за куб. м., в т.ч. ПДВ.
У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на послугу з централізованого водопостачання виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення її у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.
У разі зміни зазначених тарифів протягом строку дії цього договору новий розмір тарифів застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на офіційному веб-сайті (п. 20 Договору).
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є період з 15 числа попереднього місяця до 15 числа поточного місяця (п. 21 Договору).
Згідно з п. 22 Договору Виконавець формує та надає споживачу рахунок на оплату спожитих послуг не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Відповідно до п. 23 та п. 24 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що є розрахунковим періодом.
Під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).
У разі коли споживачем не визначено розрахункового періоду або за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди або в рахунок майбутніх платежів споживача починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу.
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2024 , але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по Договору. Сторони відповідно до ст. 631 ЦК України, встановлюють, що умови даного Договору застосовуються між ними, які виникли до його укладання, а саме: з 01.01.2024 по 31.12.2024 (п. 36 Договору).
Позивачем, на виконання умов Договору, в період з 15.11.2024 по 15.12.2024 було надано Відповідачу послуги з водопостачання на суму 1 056 138 грн 67 коп., відповідно до акту-рахунку № 117832 приймання надання послуг.
Наданий позивачем акт-рахунок підписані зі сторони водоканалу, проте підпис зі сторони абонента не містить.
Водночас, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема не підписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Таких висновків також дотрималася і об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 та Верховний Суд у справі №911/1981/20 від 05.10.2023.
У постанові від 22.08.2023 у справі №910/14570/21 Верховний Суд також зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.
Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №914/131/22, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема не підписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
В свою чергу, відповідачем за спірним актом було здійснено часткову оплату, у зв'язку з чим заборгованість за період з 15.11.2024 по 15.12.2024 становить 1 052 808 грн 56 коп.
Відповідач заборгованість не сплатив, що й стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України (який був чинним станом на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з нормами статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване водовідведення господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи умови договору, строк оплати вартості послуги водопостачання є таким, що настав.
Згідно зі статтями 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Відповідач доказів оплати вартості наданих послуг у розмірі 1 052 808 грн 56 коп. до суду не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову не спростував.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у сумі 32 709 грн 18 коп. розраховані за період з 01.01.2025 по 13.01.2026.
Перевіркою наданого позивачем розрахунку 3% річних судом помилок не виявлено.
Розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат у загальній сумі 83 799 грн 05 коп. коп. здійснений за січень-грудень 2025 року з урахуванням сукупного індексу інфляції за визначений період.
Перевіркою розрахунку інфляційних втрат порушень не виявлено.
Щодо заперечень відповідача в частині того, що останній є державною установою, створеною Міністерством оборони України та є неприбутковою установою, яка утримується за рахунок бюджетних коштів, є розпорядником бюджетних коштів у визначенні п. 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, а тому укладання договору про відшкодування , за яким відповідач, є розпорядником бюджетних коштів взяв зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань, установлених у кошторисі, є неправомірним та вважається грубим порушенням бюджетного законодавства, суд зазначає, що відповідач за власним волевиявленням уклав вказаний договір.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, останній зобов'язаний належним чином виконати взяті на себе зобов'язання. До того ж частину боргу за спірним договором відповідач сплатив, що свідчить про визнання правомірним відповідачем договору.
Інші заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, тому відхиляються господарським судом.
Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).
У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
З урахуванням викладеного, надані позивачем докази на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем відповідно до умов договору з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання № 6001В від 08.03.2024, є більш вірогідними, тому вимоги про стягнення з відповідача 1 052 808 грн 56 коп. - основної заборгованості, 83 799 грн 05 коп. - інфляційних втрат та 32 709 грн 18 коп. - 3% річних підлягають задоволенню.
Судові витрати за надання професійної правничої допомоги судом не розподіляються, з огляду на те, що позивачем у позову зазначено лише попередній орієнтований розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн 00 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 17 539 грн 75 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 13, ідентифікаційний код 08004581) на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (49001, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21А, ідентифікаційний код 03341305) 1 052 808 грн 56 коп. - основного боргу, 83 799 грн 05 коп. - інфляційних втрат, 32 709 грн 18 коп. - 3% річних та витрати по сплаті судового збору у сумі 17 539 грн 75 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 14.04.2026.
Суддя І.А. Рудь