Постанова від 07.10.2025 по справі 904/2949/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2949/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Чередка А.Є., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники учасників провадження:

від позивача: Тетарчук І.В. (власні засоби);

від третьої особи: Зубар О.В. (власні засоби);

інші учасники не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 (суддя Т.В. Загинайко, повний текст якого підписаний 09.01.2023) у справі № 904/2949/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Композит Технолоджи" (39008, м. Полтава, вул. Європейська, буд. 225; ідентифікаційний код 40668306)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбудтехнологія" (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, пр-т Металургів, буд. 36А, офіс 3; ідентифікаційний код 43577589)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Укргазвидобування", м. Київ

про зобов'язання повернути переданий на зберігання товар по акту прийому-передачі на підставі договору від 19.09.2020 № 190920 відповідального зберігання

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Композит Технолоджи" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2857/22 від 12.09.2022) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбудтехнологія" про зобов'язання повернути переданий на зберігання товар по акту прийому-передачі на підставі договору від 19.09.2020 № 190920 відповідального зберігання.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 у справі №904/2949/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Композит Технолоджи" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбудтехнологія" про зобов'язання повернути переданий на зберігання товар по акту прийому-передачі на підставі договору від 19.09.2020 № 190920 відповідального зберігання - задоволено в повному обсязі.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхбудтехнологія" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Композит Технолоджи" переданий на зберігання товар по акту прийому-передачі від 19.09.2020 на підставі договору від 19.09.2020 № 190920 відповідального зберігання, а саме плити мобільного дорожнього покриття у кількості 1 166 штук.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбудтехнологія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Композит Технолоджи" 2 481 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася китайська компанія SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD, в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження; залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, китайську компанію SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD; зупинити дію рішення до закінчення апеляційного перегляду; рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

При цьому в апеляційній скарзі скаржник зауважує на тому, що оскаржуване судове рішення прийнято на підставі підроблених документів. Задовольняючи позов лише на підставі договору зберігання, суд не перевірив права позивача («поклажодавця») на товар та не залучив до участі у справі власника цього майна. В даному випадку позивач використав спрощену процедуру судового розгляду (розгляд справи без участі та повідомлення сторін, без відзиву відповідача, без урахування проблемної роботи поштових відділень під час воєнного стану) для розробки схеми незаконного заволодіння чужим майном.

Так, по-перше, плити мобільного дорожнього покриття в кількості 1166 штук, які знаходяться на зберіганні на складі за адресою в місті Полтава, вулиця Половка, 78, належать постачальнику - китайській компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD.

Вищезазначені плити є предметом договору поставки №UGV10467/30-18 від 16.08.2018, укладеним між SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD (постачальником) та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» (покупцем), що підтверджується відповідним договором, додатками до нього та митними документами (копії додаються). Загальна кількість ввезеного товару становить 1166 плит мобільного дорожнього покриття загальною вартістю 4 236 879,16 (чотири млн. двісті тридцять шість тис. вісімсот сімдесят дев'ять дол. 16 цент.) доларів США, що на даний час еквівалентно 161 886 978 (сто шістдесят один млн. вісімсот вісімдесят шість тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) гривень.

Під час передачі товару між сторонами договору поставки виник спір щодо його якості та комплектності, тому товар був повернутий Постачальнику та залишений на митній території України до вирішення спірних питань в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України (розгляд спорів на даний час не закінчився).

Для забезпечення належного збереження товару на весь час арбітражних розглядів SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD уклало з ТОВ «ШЛЯХБУДТЕХНОЛОГІЯ» прямий договір зберігання товару від 17.09.2020, а також акт приймання-передачі товару на зберігання. Одночасно з передачею товару на зберігання ТОВ «ШЛЯХБУДТЕХНОЛОГІЯ» уклало договір оренди з ТОВ «ЕНЕРКОМ» на оренду території складського майданчика №16/2020-ор від 17.09.2020 (копії документів додаються).

Ніяких інших плит мобільного дорожнього покриття (окрім тих, що належать SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD) на території складського майданчика в місті Полтава, вул. Половка, 78 немає і не може бути, оскільки такі плити не виробляються в Україні і більше не ввозилися на її митну територію (це спеціалізовані плити вартістю 3 536 доларів США за 1 шт., які використовуються у виключно складних геологічних умовах під час видобування природних копалин, виконані на індивідуальне замовлення АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ», мають нестандартний розмір 12 кв.м, кожна плита має на поверхні клеймо-логотип «UGV» та індивідуальний номер).

На початку 2022 року якісь невстановлені особи вже намагалися незаконно заволодіти даними плитами, в зв'язку з чим на адресу ТОВ «ЕНЕРКОМ» (орендодавець складського майданчику) був направлений лист про обмеження кола осіб, які мають право доступу до плит (копія листа додається).

По-друге, представники ТОВ «КОМПОЗИТ ТЕХНОЛОДЖІ» надали до матеріалів позовної заяви підроблені документи та заявили вимоги, направлені на незаконне заволодіння чужим майном. Зокрема, позивач називає себе «покладжодавцем», але жодних документів, які б підтверджували його повноваження щодо спірного майна - не надав: позивач у даній справі не тільки не є власником зазначених плит мобільного дорожнього покриття, але й не має жодних повноважень щодо володіння чи розпорядженням цим майном.

Зауважує, що в оскарженому рішенні суд не дослідив належним чином навіть елементарні обставини:

- суд посилається на договір від 19.09.2020 №190920 відповідального зберігання, в якому в пунктах 1.1., 2.2. «поклажодавець» зобов'язаний своєчасно сплачувати, а «зберігач» має право отримувати плату за надання послуг зберігання. Однак, в судовому рішенні немає жодного посилання на те, що такі послуги надавалися чи оплачувалися сторонами на підтвердження фактичного виконання договору. В той же час, суд мав пересвідчитись у добросовісності сторін, в т.ч. шляхом витребування бухгалтерських та податкових документів - актів виконаних робіт, податкових накладних (зареєстрованих у встановленому порядку), платіжних документів, актів звірки, тощо;

- позивач взагалі не проводить господарську діяльність і у відкритих базах даних міститься інформація про те, що з 22.10.2021 свідоцтво ПДВ у ТОВ «КОМПОЗИТ ТЕХНОЛОДЖІ» було скасоване з причини відсутності поставок та ненадання декларацій;

- суд зазначає, що строк зберігання становить один календарний рік (тобто, до 19.09.2021), але позов заявлено лише через рік після закінчення строку дії договору. Суд залишає поза увагою будь-які правомірні питання з факту спливу строку зберігання: наприклад, за ч. 3 ст. 946 ЦК України якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання; ст. 947 ЦК України - відшкодування витрат на зберігання; ст. 952 ЦК України - відшкодування збитків зберігачеві;

- строк договору зберігання закінчився, майно вчасно не витребувано, а між сторонами немає жодного доказу на підтвердження здійснення хоча б яких розумних юридичних та/або фактичних дій;

- судом не було досліджено питання про порядок повернення плит: яким саме чином (способом) мало відбутися таке повернення? Що це мало бути, які дії треба було зробити: в договорі такі дії не визначені, в претензії нічого не зазначено;

- суд першої інстанції також не встановив того факту, що загальний обсяг плит 1166 шт. становить 27 (двадцять сім) морських контейнерів і повернення такого великого обсягу товару не є легким. Зокрема, кожна плита має площу 12 квадратних метрів та вагу понад 600 кг. Для переміщення такої плити необхідна спеціалізована великогабаритна техніка, спеціалізовані бригади вантажників та стропальщиків, які мають відповідні допуски до такого роду вантажно-розвантажувальних робіт. ТОВ «Шляхбудтехнологія» не має таких ресурсів і за умовами так званого «договору відповідального зберігання від 19.09.2020 №1909209» до його зобов'язань не входить виконання таких робіт або оплата послуг спеціалізованих організацій. Отже, в чому полягає «повернення» майна і в чому конкретно полягають зобов'язання зберігача, і в чому полягає порушення цих «зобов'язань» - оскарженим судовим рішенням не встановлено.

По-суті, в даній справі позивач скористався некомпетентним вирішенням справи з метою привласнення чужого майна, а судове рішення про витребування цих плит стало інструментом доступу до них.

На запит SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD був отриманий лист від ТОВ «ШЛЯХБУДТЕХНОЛОГІЯ» про те, що воно протягом всього часу (з моменту реєстрації) знаходиться за вказаною офіційною адресою: м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 36-А, офіс 3; постійно отримує всю кореспонденцію за даною адресою (наприклад, документи про відкриття виконавчого провадження від 20.12.2023 за наказом по даній справі - фактично вручено 29.12.2023), однак, ніколи не отримувало від Господарського суду Дніпропетровської області жодного документа (ані ухвали про відкриття провадження, ані рішення).

Крім того, директор ТОВ «ШЛЯХБУДТЕХНОЛОГІЯ» Сьомка Ганна Геннадіївна наполягає на тому, що вона договір зберігання з ТОВ «КОМПОЗИТ ТЕХНОЛОДЖИ» від 19.09.2020 №190920 ніколи не підписувала і не знає про його існування.

По-третє, судом першої інстанції був неправильно визначений характер заявленого позову та розмір судового збору.

Так, з тексту оскарженого рішення вбачається, що позивач просить зобов'язати відповідача повернути майно, що за змістом норм чинного законодавства відноситься до вимог майнового характеру.

Враховуючи той факт, що вартість майна фактично становить 4 236 879,16 (чотири млн. двісті тридцять шість тис. вісімсот сімдесят дев'ять дол. 16 цент.) доларів США, що на даний час еквівалентно 161 886 978 (сто шістдесят один млн. вісімсот вісімдесят шість тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) гривень, то судовий збір мав бути сплачений в розмірі для майнових вимог, а справа підлягала розгляду за нормами загального позовного провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Композит Технолоджи", проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим, винесеним з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У відзиві викладене клопотання про закриття провадження у справі, зокрема з підстави відсутності у пані Смирнової Юлії Вячеславівни повноважень на підписання апеляційної скарги.

На підтвердження повноважень представника китайської компанії адвокатом Смірновою Юлією Вячеславівною надано апеляційному суду Довіреність на представника від 08 січня 2024 року строком дії до 31 грудня 2024 року. При цьому, довіреність від імені китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. (без зазначення правильної організаційної форми за текстом довіреності. LTD) з місцезнаходженням згідно довіреності юридична адреса: Suifenhe Free Trade Zone Main Branch Lubei, Zhisanlu West, Xin Nai Fireresistant and durable bulk materials №1, № 2 main workshop, 16 buildings 101, China надалі довіритель - в особі директора ОСОБА_1, який діяв нібито на підставі Статуту цією довіреністю уповноважив Смирнову Юлію Вячеславівну представляти інтереси довірителя в усіх державних органах, в усіх третейських судах та комерційних арбітражах, в усіх судах загальної юрисдикції України всіх інстанції, без зазначення повноваження на представництво в господарських судах України. При цьому в довіреності не зазначено окрім прізвища ім'я по батькові представника, будь-яких інших даних, які б дозволяли ідентифікувати особу представника, як-то паспортні дані, РНОКПП, посилання на свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльність пані Юлія Смирнова не додає і до апеляційної скарги також.

В довіреності від 08 січня 2024 року окрім того, що відсутні повноваження на представництво в спеціалізованих господарських судах України та невірно зазначено організаційно-правова форма китайської компанії, без зазначення правильної організаційної форми за текстом довіреності . LTD, також не вказано місце її видачі. Чи була вона видана на території України, чи на території КНР, що унеможливлює проведення перевірки та необхідності її легалізації.

І хоча на сторінці 11 апеляційної скарги заявником і зазначається, що повноваження адвоката підтверджуються договором про надання правових послуг та довіреністю, однак таких документів до апеляційної скарги не додано. І Смирновою Юлією підписано апеляційну скаргу саме як фізичною особою представником заявника, вказівка на статус адвоката відсутня в апеляційній скарзі.

При перевірці компанії заявника на ресурсах КНР позивач звернувся до офіційних рекомендованих Посольством України в Китайській народній республіці розміщених на інтернет-ресурсі https://china.mfa.gov.ua/spivrobitnictvo/186-torgovelynojekonomichne-spivrobitnictvo-mizh-ukrajinoju-ta-kitajem/korisni-posilannya, скориставшись першим запропонованим посиланням, позивач звернувся до ресурсу https://www.gsxt.gov.cn/index.html, при введенні реєстраційного номеру 91231081692614408Т вбачається, що компанія SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD була засновано 29 серпня 2009 року, представником компанії є Sun Zhiwu TA (Сунь Чжиу), а не особа зазначена в довіреності ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ). Як вбачається з реєстру китайських компаній 30.10.2020 змінився і власник і представник компанії, до цього часу був представник ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), а став ОСОБА_2 , утримувачем акцій був Сунь Чжиу, а став також ОСОБА_2 .

З доданих до апеляційної скарги реєстраційних документів китайської компанії (додаток 5 до позовної заяви) вбачається що вони актуальні станом на 20.04.2018, і відповідно 07.05.2018 було засвідчено нотаріально їх переклад, в той же час як вбачається з копій документів вони засвідчені 26.02.2021 Директором з МТП та складської логістики АТ «Укргазвидобування» Єрьоміним С. і потім з цих копій зроблені копії, які засвідчені представником китайської компанії Смирновою Юлією за допомогою ЄЦП при поданні апеляційної скарги.

Вважає, що апеляційним судом за таких обставин не можуть бути прийняті до уваги докази наявності повноважень у представника та інші, тобто всі додатки до позовної заяви.

Стверджує, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD не вирішувалось.

Зокрема, 19.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПОЗИТ ТЕХНОЛОДЖИ», далі - позивач, як поклажодавець, та Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХБУДТЕХНОЛОГІЯ», далі - відповідач, як зберігач, уклали договір зберігання № 190920.

19.09.2020 за актом прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв майно товарно-матеріальні цінності плити мобільного дорожнього покриття у кількості 1166 штук заставною вартістю 65 000,00 грн на загальну суму 75 790 000,00 грн.

Укладенню договору зберігання передувало проведення загальних зборів учасників ТОВ «КОМПОЗИТ ТЕХНОЛОДЖІ» 26.03.2023, згідно рішення яких, що підтверджується відповідним протоколом, статутний фонд товариства було сформовано саме за рахунок цього майна.

Відповідні відомості було внесено до статуту товариства та проведено реєстраційні дії.

Позивач звертався до відповідача з вимогами повернути товар, переданий на зберігання, за рахунок якого був сформований статутний фонд, проте такі вимоги залишились без відповіді. І саме завдяки незаконному утриманню товару підприємство позивача позбавлене законної можливості належним чином здійснювати підприємницьку діяльність, а відповідач своїми діями перешкоджає такій діяльності.

І навіть за обставин, вказаних в апеляційній скарзі, відповідач не виявив волю звернутися з апеляційною скаргою, процесуальним правом на оскарження судового рішення не скористався.

Звертає увагу апеляційного суду, що заявником додано до апеляційної скарги Акт про нібито передачу плит заявником відповідачу на зберігання від 17.09.2020, який не підписаний зі сторони китайської компанії, а лист № 02 від 29.12.2023 підписаний нібито директором відповідача Ганною Сьомка, адресований комерційному представнику SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD, без зазначення ідентифікаційних даних такого представника, тобто не юридичному представнику, а саме комерційному. Водночас, з доданого Статуту китайської компанії вбачається (аркуш 3 статуту), що чинний виконавчий директор є юридичним представником кампанії, стаття 9 Статуту. Повноваження комерційного представника в статуті не вказані. Взагалі не зрозуміло, хто є цим комерційним представником.

Складається враження, що підписантом заявника використано документи, надані для представництва в арбітражному суді в 2018 році, які використовуються ним на власний розсуд, користуючись статусом нерезидента китайської компанії, адже мінімальна перевірка по реєстру підтвердила зміну власника та виконавчого директора-юридичного представника ще в 2020 році, або відповідно колишнім директором використовуються повноваження, надані в 2018 році, які фактично припинились після його звільнення, і довіреність від 08 січня 2024 року не є дійсною.

Отже, за вказаних обставин та доказів у позивача наявні договірні відносини з відповідачем щодо зберігання, має місце передача товару відповідно до переліку, а також факт неповернення, переданого на зберігання майна.

Питання про право власності на переданий на зберігання товар при розгляді справи судом першої інстанції не вирішувалось і не повинно було вирішуватись, фактично заявником стверджується, що передане на зберігання майно є тотожним, яке можливо (без огляду оригіналів документів, зважаючи на численні допущенні порушення щодо їх оформлення, засвідчення копій з копій, що недопустимо, такого достовірно стверджувати неможна) є тотожним майну, яке належить позивачу.

Але додані докази стосуються договірних відносин і спору про право власності між юридичними особами, які не є учасниками договору зберігання, укладеного між позивачем і відповідачем. І за умови якщо заявник передав на зберігання відповідачу товар, він не позбавлений процесуального права звернутися з позовом до відповідача про повернення переданого на зберігання, що жодним чином не впливає на відносини зберігання, які виникли між позивачем і відповідачем.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 22.01.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/2949/22 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

26.01.2024 матеріали справи №904/2949/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2024 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.) скаржнику відновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 у справі №904/2949/22; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 02.04.2024.

10.02.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання (зареєстровано судом 12.02.2024) про закриття провадження у справі, яке мотивовано наявністю сумнівів у позивача щодо повноважень підписанта скарги - адвоката Смирнової Ю.В., наданих їй нерезидентом - китайською компанією. Просить оглянути у судовому засіданні оригінали всіх письмових доказів, долучених до скарги; зобов'язати заявника надати суду актуальні станом на дату підписання скарги реєстраційні документи китайської компанії; визнати явку директора відповідача ТОВ "Шляхбудтехнологія" Ганни Сьомки в судове засідання обов'язковою.

Клопотання аналогічного змісту надійшло до суду від позивача також 12.02.2024.

01.03.2024 від представника скаржника надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.

До заперечень надані переведені з китайської мови документи стосовно компанії апелянта, а саме: про призначення директора компанії від 01.09.2021, про зміну виконавчого директора компанії від 01.09.2021, бізнес-ліцензія від 01.09.2021, довіреність на Смирнову Ю.В. від 08.01.2024, акт приймання-передачі плит на зберігання від 17.09.2020, підписаний між апелянтом та відповідачем.

25.03.2024 від представника апелянта адвоката Смирнової Ю.В. через Електронний суд до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

01.04.2024 клопотання аналогічного змісту надійшло від представника позивача - адвоката Тетарчук І.В.

У судовому засіданні 02.04.2024 заслухані пояснення учасників процесу щодо поданого клопотання і заперечень.

Протокольною ухвалою клопотання позивача задоволено частково. Вирішено: оглянути у наступному судовому засіданні оригінали доданих до скарги документів, наявних у апелянта, з урахуванням його пояснень стосовно часткового знаходження оригіналів документів у АТ "Укргазвидобування" та реєстраційних документів китайської компанії за місцем її знаходження; необхідності надати реєстраційні документи компанії-апелянта актуальні станом на день підписання скарги; визнати обов'язковою явку директора підприємства відповідача - ТОВ "Шляхбудтехнологія", Сьомки Ганни Геннадіївни.

Ухвалою від 02.04.2024 оголошено перерву до 19.06.2024; зобов'язано апелянта: надати для огляду в судовому засіданні усі наявні у нього і подані до скарги оригінали доказів, або, в разі відсутності оригіналів доказів, надати відповідні пояснення. Надати актуальні станом на момент підписання скарги реєстраційні документи компанії нерезидента (апелянта) або відповідні письмові пояснення стосовно дійсності поданих до заперечень документів (реєстраційних документів від 01.09.2021) станом на момент підписання скарги. Зобов'язано позивача, відповідача, апелянта надати до наступного судового засідання оригінали договорів зберігання з усіма додатками від 19.09.2020 №190920, укладеного між позивачем та відповідачем та від 17.09.2020 №17/93, укладеного між відповідачем та SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD. Викликано в судове засідання директора ТОВ "Шляхбудтехнологія" Сьомку Ганну Геннадіївну. Явку директора підприємства відповідача в судове засідання визнано обов'язковою.

03.06.2024 до суду від апелянта надійшли пояснення в яких останній зазначив.

Щодо питання надання для огляду оригіналів документів, в т.ч. договору поставки №UGV10467/30-18 від 16.08.2018.

Як зазначалось в тексті апеляційної скарги апелянтом по справі є китайська компанія -SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD, яка є іноземною юридичною особою, на території України має статус нерезидента та немає представницьких органів в Україні. Весь документообіг компанії здійснюється у відповідності до вимог законодавства Китайської Народної Республіки (як місця реєстрації юридичної особи) з урахуванням вимог міжнародного права. Всі оригінали документів, що підтверджують факт участі особи в господарсько-правових операціях, знаходяться в КНР за місцем реєстрації та основного офісу, оскільки вони є джерелом підтвердження здійснення таких операцій, наступного їх контролю та збереження доказів. Оскільки договір поставки плит №UGV10467/30-18 від 16.08.2018 не був виконаний сторонами у встановленому порядку, плити не були повернуті на митну територію КНР та не була здійснена відповідна оплата їх вартості, операції за даним контрактом відносяться до категорії ризикових та підлягають держаному контролю в КНР на підставі оригіналів документів. Жодна транспортна та поштова компанія не можуть надати 100% гарантії збереження документів (лише грошову компенсацію їх реальної вартості), ведення військових дій та можливі ускладнення на території України роблять пересилання оригіналів документів ризиковою операцією, тому апелянт не може надати витребувані документи в судове засідання в оригінальному вигляді, а лише електронні скановані копії з таких оригіналів (додаються до даних додаткових пояснень).

Щодо питання «сумніву» представників позивача в наявності у апелянта оригіналів договору поставки №UGV10467/30-18 від 16.08.2018:

Директором ТОВ «КОМПОЗИТ ТЕХНОЛОДЖІ» є ОСОБА_3 , який у 2018-2019 був комерційним представником SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD з питань виконання договору поставки №UGV10467/30-18 від 16.08.2018, а також був допитаний в якості свідка в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України (далі за текстом - МКАС при ТПП України) з питань умов виконання цього договору (рішення МКАС при ТПП України від 20.11.2020 справа 116/2019). ОСОБА_3 абсолютно точно відомий факт та зміст укладеного договору поставки №UGV10467/30-18 від 16.08.2018, суть умов контракту, обставини ввезення плит на митну територію України, процедура їх прийняття та наступні суперечки сторін контракту щодо якості поставленого товару. Таким чином, апелянт вважає, що «сумніви» представників позивача стосовно наявності договору поставки №UGV10467/30-18 від 16.08.2018 можуть заявлятися лише з підстав недостатньої поінформованості з боку власного клієнта та/або з метою затягування процесу, є заздалегідь необґрунтованими та надуманими.

Факт укладення договору поставки плит №UGV10467/30-18 від 16.08.2018 та права апелянта на товар підтверджуються первинними документами, а також рішеннями МКАС при ТПП України від 20.11.2020 у справі №116/2019, від 10.02.2022 у справі №57/2021, від 30.10.2023 у справі №273/2021, а також ухвалами Київського апеляційного суду від 18.12.2023 та від 25.03.2024 у справі 824/153/23.

Щодо питання оригіналів митних декларацій про поставку плит мобільного дорожнього покриття на митну територію України: до матеріалів апеляційної скарги апелянтом були додані митні декларації з документів, посвідчених посадовими особами АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ», оскільки саме державне товариство мало здійснити митне очищення та сплатити всі митні платежі та ПДВ. Враховуючи той факт, що вищезазначені операції здійснювались АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ», апелянт не має та не може мати оригінали митних декларацій, тому суду були надані сканкопії з посвідчених копій.

Звертає увагу, що на даний час не існує жодної справи в будь-якому суді про оспорювання права власності китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD (в т.ч. і з боку АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ», оскільки вони відмовились від товару). Але так само SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD ніколи не передавала права на цей товар ані ТОВ «КОМПОЗИТ ТЕХНОЛОДЖИ», ані ТОВ «ШЛЯХБУДТЕХНЛОГІЯ», ані гр. ОСОБА_3 , ані гр. ОСОБА_4 .

Щодо питання оригіналів установчих документів апелянта: як зазначалось вище про юридичний статус китайської компанії, оригінали установчих документів зберігаються на території офісу за місцем реєстрації в КНР, факт державної реєстрації підтверджується даними державного реєстру КНР, всі скановані оригінали правовстановлюючих документів та підтверджених повноважень надавались до заперечень апелянта від 29.02.2024.

Щодо питання оригіналів договорів зберігання: до матеріалів апеляційної скарги та заперечень надавались скановані копії з оригіналів договору зберігання №17/93 від 17.09.2020, акту приймання-передачі та додаткової угоди.

10.11.2022 офіційна перевірка проводилась представниками державної компанії АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» за місцем зберігання плит в м. Полтава, вул. Половка, 78. За результатом перевірки були документально підтверджені та фактично перевірені договір зберігання плит мобільного дорожнього покриття №17/93 від 17.09.2020 (укладений між SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD та ТОВ «ШЛЯХБУДТЕХНОЛОГІЯ»), умови зберігання, фактична кількість та стан придатності товару. Дані обставини докладно описані в процесуальних документах МКАС при ТПП України, в т.ч. в спірний період 2022 року (ухвали МКАС при ТПП України від 05.09.2022, 19.10.2022 у справі №273/2021). З наведеного вбачається, що за весь час наявності спорів в міжнародному арбітражі та державних судах України, а це період з 2019 по 2024 роки, тільки SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD мало вільний доступ до свого товару, здійснювало контроль за його зберіганням, забезпечувало доступ до плит третім особам, в т.ч. АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ». І навпаки, з боку ТОВ «КОМПОЗИТ ТЕХНОЛОДЖІ» відсутня будь-яка інформація про походження плит та прав власності на товар.

Щодо питання порушення оскарженим рішенням прав апелянта на товар, а також того факту, що даний спір фактично стосується права власності, а не виконання договору зберігання: апелянту достовірно не відомо про те, чи дійсно був підписаний спірний договір зберігання між позивачем ТОВ «КОМПОЗИТ ТЕХНОЛОДЖИ» та ТОВ «ШЛЯХБУДТЕХНОЛОГІЯ» від 19.09.2020 №190920, але всі обставини у справі свідчать про фіктивність цього договору: у позивача відсутні належні та допустимі докази речових прав на плити МДП, відсутні будь-які докази виконання договору зберігання (відсутні акти огляду, оплата послуг, податкова звітність, будь-які документи про вчинення фактичних дій щодо виконання договору, тощо).

19.06.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до справи, а саме актів візуального обстеження майданчика, на якому зберігались плити дорожнього покриття, та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо відкриття кримінального провадження №12024046230000200 за ч.1 ст.358 КК України відносно внесення неправдивих відомостей до договору зберігання.

19.06.2024 від АТ «Укргазвидобування» надійшло клопотання про залучення цього підприємства до участі у справі в якості третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

У судовому засіданні 19.06.2024 сторонам наданий час на ознайомлення з відповідним клопотанням та висловлення щодо нього своєї правової позиції; оголошено перерву до 24.09.2024.

Ухвалою суду від 19.06.2024 зобов'язано апелянта: надати для огляду в судовому засіданні усі наявні у нього і подані до скарги оригінали доказів, або, в разі відсутності оригіналів доказів, надати відповідні пояснення; надати актуальні станом на момент підписання скарги реєстраційні документи компанії нерезидента (апелянта) або відповідні письмові пояснення стосовно дійсності поданих до заперечень документів (реєстраційних документів від 01.09.2021) станом на момент підписання скарги.

Зобов'язано позивача, відповідача, апелянта надати до наступного судового засідання оригінали договорів зберігання з усіма додатками від 19.09.2020 №190920, укладеного між позивачем та відповідачем та від 17.09.2020 №17/93, укладеного між відповідачем та SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD; висловити свою правову позицію стосовно залучення третьої особи - АТ «Укргазвидобування».

Викликано в судове засідання директора ТОВ «Шляхбудтехнологія» Сьомку Ганну Геннадіївну. Явку директора підприємства відповідача в судове засідання визнано обов'язковою.

23.09.2024 до суду від позивача надійшли заперечення стосовно клопотання АТ "Укргазвидобування" про залучення цього підприємства до участі у справі в якості третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Також позивач наголосив, що у даному випадку наявні дві самостійні підстави для закриття апеляційного провадження - відсутність у пані Смирнової Юлії Вячеславівни повноважень на підписання апеляційної скарги та того факту, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD не вирішувалось.

23.09.2024 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з відрядженням судді Верхогляд Т.А.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024, справу № 904/2949/22 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.

В судовому засіданні 24.09.2024 оглянуто оригінали документів, зокрема договору №190920 від 19.09.2020 та акту приймання на відповідальне зберігання майна. Заслухано пояснення директора відповідача Сьомки Г.Г.

У судовому засіданні 24.09.2024 оголошено перерву до 27.11.2024.

Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 27.11.2024 не відбувся у зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Паруснікова Ю.Б. на навчанні (підвищення кваліфікації).

Ухвалою суду від 03.12.2024 розгляд справи призначено на 24.03.2025. Повторно викликано в судове засідання директора ТОВ «Шляхбудтехнологія» Сьомку Ганну Геннадіївну. Явку директора підприємства відповідача в судове засідання визнано обов'язковою.

20.03.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач просить: витребувати у ТОВ «Шляхбудтехнологія» та китайської компанії Suifenhe XinResistant Technology Development CO., LTD оригінали договору зберігання товару б/н від 17.09.2020 (копію якого долучено до матеріалів даної справи) та договору зберігання товару №17/93 від 17.09.2020 (копію якого долучено до матеріалів справи №917/2273/24), а також акт приймання - передачі плит на зберігання від 17.09.2020 до договору №17/93 від 17.09.2020, укладеного між Suifenhe Xin-Resistant Technology Development CO., LTD та ТОВ «Шляхбудтехнологія» та зобов'язати надати їх для огляду у судове засідання.

Ухвалою суду від 24.03.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Укргазвидобування»; оголошено перерву до 07.04.2025. Викликано в судове засідання директора ТОВ "Шляхбудтехнологія" Сьомку Ганну Геннадіївну. Явку директора підприємства відповідача в судове засідання визнати обов'язковою.

В судовому засіданні 07.04.2025 оголошено перерву до 05.06.2025.

В судове засідання 05.06.2025 відповідачем і скаржником надані оригінали витребуваних документів, з яких судом зроблені копії, засвідчені головуючим суддею. В судовому засіданні оголошено перерву до 01.09.2025.

В судовому засіданні 01.09.2025 секретар судового засідання намагався вийти на зв'язок з представниками скаржника Смирновою Ю.В., позивача Гордєвською С.В., відповідача Сьомкою Г.Г., але представники сторін на зв'язок не вийшли, про що складено акт. В судовому засіданні оголошено перерву до 10.09.2025.

Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 10.09.2025 не відбувся у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Паруснікова Ю.Б.

Ухвалою суду від 15.09.2025 розгляд справи призначено на 23.09.2025.

Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 23.09.2025 не відбувся у зв'язку з відпусткою судді-члена колегії Чередка А.Є.

Ухвалою суду від 30.09.2025 розгляд справи призначено на 07.10.2025.

Щодо клопотань Позивача про закриття провадження у справі, які мотивовані наявністю сумнівів у Позивача щодо повноважень підписанта апеляційної скарги - адвоката Смирнової Ю.В., наданих їй нерезидентом - китайською компанією.

Відповідно до матеріалів справи апеляційна скарга підписана представником третьої особи - китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD - адвокатом Смирновою Юліє Вячеславівною.

За нормами ч.ч. 4, 8, 9, 10 ст. 60 ГПК України встановлено, що повноваження адвоката, як представника підтверджуються одним з таких документів:

1) довіреністю;

2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі, він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Довіреності або інші документи, що підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

На підтвердження повноважень представника на підписання апеляційної скарги в якості адвоката була додана довіреність на ім'я Смирнової Юлії Вячеславівни.

У тексті наданої суду довіреності чітко зазначено, що представник уповноважений діяти від імені юридичної особи, представляти її інтереси в будь-якому процесуальному статусі в усіх судах всіх юрисдикцій, в т.ч. під час здійснення господарського судочинства; зазначені повноваження на здійснення всіх процесуальних дій, а також окремо прописані права на оскарження судових рішень, підписання та подання апеляційних та касаційних скарг, подавати докази та право завіряти своїм підписом копії документів, тощо:

«з наданням всіх прав, що належать Довірителю, відповідно до його процесуального статусу (сторона, третя особа, заявник) у справі та норм чинного цивільного, адміністративного, господарського та кримінального процесуального законодавства України та регламентів третейських судів, в тому числі відмови від позову повністю або частково, визнання позову повністю або частково, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання зустрічного позову, змінити предмету або підстави позову, укладання мирової угоди, тощо метою виконання доручення Смирнова Юлія Вячеславівна має право вчиняти будь-які дії, необхідні для представництва та захисту інтересів Довірителя, в тому числі (але не виключно):

- підписувати та подавати позовні заяви, відзиви, заяви, клопотання, пояснення, апеляційні або касаційні скарги, акти, листи та будь-які інші документи, необхідні для здійснення представницький функцій;

- засвідчувати власним підписом копії документів або витягів з них;

- знайомитись з матеріалами справ, робити з них витяги, отримувати копії та оригінали ухвал, рішень, постанов, наказів та інших документів, брати участь у судових та інших засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання і відводи, доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

- надавати усні та письмові пояснення, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході переговорів та судових розглядів, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників;

- проводити переговори та залучати до участі у справі експертів, спеціалістів, фахівців різних галузей науки та техніки, замовляти надання ними висновків та досліджень;

-оскаржувати судові рішення, ухвали, постанови, акти інших юридичних і фізичних осіб в установленому чинним законодавством порядку;

- подавати до примусового виконання виконавчі документи та/або оскаржувати такі документи у встановленому порядку; оскаржувати дії посадових осіб під час проведення виконавчих, а також їхні рішення, постанови, експертні висновки, тощо;

- отримувати та направляти будь-яку кореспонденцію та листування на електронну адресу Довірителя - j.smyrnova21@gmail.com».

Той факт, що в довіреності (яка має ширші повноваження, а ніж тільки судове представництво) не зазначено, що вона видається особі в якості адвоката - не є порушенням норм чинного законодавства, про що є відповідне рішення Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в своїй постанові від 12.10.2018 у справі №908/1101/17 виклав наступну правову позицію:

« 4.2.1. Питання, яке розглядається Судом в межах цього касаційного провадження, стосується застосування п.2 ч.1 ст.264 ГПК України та ч.4 ст.60 ГПК України в аспекті належності документів, якими підтверджуються повноваження адвокатів як представників учасників судового процесу під час розгляду справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

4.2.2. За змістом ч.4 ст.60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

4.2.3. Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Конституцією України проголошено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ч.2 ст.3 Конституції України).

Виходячи зі змісту ст.131-2 Конституції України, обов'язковою вимогою для здійснення представництва іншої особи у суді є те, що таке представництво може здійснювати виключно адвокат (за винятком випадків, встановлених законом).

4.2.4. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги: - договір про надання правової допомоги; - довіреність; - ордер; - доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною 3 ст.26 Закону встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Жодна норма Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не встановлює, що в довіреності, виданій на ім'я фізичної особи - адвоката, обов'язково зазначається про те, що такий представник є саме адвокатом. Не містить таких вимог ні Господарський процесуальний кодекс України, ні Цивільний кодекс України, яким врегульовано питання представництва за довіреністю.

В зазначеному аспекті важливим є, щоб особа, яка здійснює представництво за довіреністю, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Тоді як довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти для виконання доручення».

Що стосується форми довіреності.

За нормами чинного законодавства Китайської Народної Республіки (як і за аналогічними нормами України та великої кількості інших іноземних держав) юридична особа має право видавати довіреності у простій письмовій формі за підписом своїх повноважних осіб. Нотаріальне посвідчення підписів та печаток на довіреності юридичних осіб не вимагається.

10 січня 2002 року Верховна Рада України дала згоду на приєднання України до Конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів.

Конвенція набрала чинності для України 22 грудня 2003 року і застосовується у відносинах з державами, що не висловили заперечень проти приєднання України до Конвенції.

На виконання вимог статті 6 Конвенції постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 61 повноваження на проставлення апостиля на документах, виданих на території України, надано таким компетентним органам:

Міністерству освіти і науки України - на офіційних документах, виданих навчальними закладами, державними органами, підприємствами, установами і організаціями, що стосуються сфери освіти і науки;

Міністерству юстиції України - на документах, що видаються органами юстиції та судами, а також на документах, що оформляються нотаріусами України;

Міністерству закордонних справ України - на всіх інших видах документів.

Правила проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджені спільним наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України та Міністерства юстиції України від 5 грудня 2003 року № 237/803/151/5 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 12 грудня 2003 року № 1151/8472.

Відповідно до цих Правил апостиль проставляється:

на документах, які виходять від органів судової влади України;

на документах, які виходять від органів прокуратури України, органів юстиції;

на адміністративних документах; на документах про освіту та вчені звання;

на документах, оформлених державними і приватними нотаріусами;

на офіційних свідоцтвах, виконаних на документах, підписаних особами у їх приватній якості, таких як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційних і нотаріальних засвідченнях підписів.

Україна є учасницею окремих міжнародних договорів, якими скасоване будь-яке додаткове засвідчення офіційних документів, що подаються до установ держав-учасниць такого Договору.

На сьогодні діють Договори про правову допомогу між Україною та Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Республікою Грузія та Туркменістаном, Литовською Республікою, Естонською Республікою, Латвійською Республікою, Чеською Республікою, Угорською Республікою, Республікою Польща, Монголією, Соціалістичною Республікою В'єтнам, Республікою Македонія, Ісламською Республікою Іран, Республікою Болгарія, Республікою Куба та Китайською Народною Республікою.

Відповідними статтями зазначених договорів передбачено, що документи, що були складені або засвідчені відповідною установою однієї з Договірних Сторін, скріплені печаткою та засвідчені підписом компетентної особи, мають силу документа на території другої Договірної Сторони без будь-якого іншого засвідчення.Документи, що на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж і на території другої Договірної Сторони.

Відповідно до приписів Закону Китайської Народної Республіки «Про компанії» юридична особа має право самостійно визначати органи управління та розподіляти повноваження між членами таких органів.

Треба брати до уваги, що чинне китайське законодавство та правові традиції не є тотожними до українських, не мають точної відповідності до термінології та норм регулювання.

Зазвичай ані китайське чинне законодавство, ані статути юридичних осіб не мають жорстких вимог щодо розподілу таких повноважень чи закріплення їх відповідними рішеннями.

Інформація та копії статутних документів, додані до апеляційної скарги, подані у вигляді сканкопій, переведених документів, але це не робить їх недійсними чи такими, що не відповідають дійсності. Більше того, вони також посвідчені кваліфікованим електронним підписом представника заявника апеляційної скарги, в якості письмових доказів по справі.

Будь-які домисли Позивача про самоуправство представника не підтверджуються жодним доказом або будь-якими обґрунтованими сумнівами.

Копії документів, надані на підтвердження факту реєстрації юридичної особи та їх переклад на українську мову, фактично були виготовлені для АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» безпосередньо для участі та укладення угоди на відкритих торгах про поставку композитних плит мобільного дорожнього покриття, є актуальними на даний час, а їх оригінали зберігаються в тендерному комітеті АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» (саме тому до матеріалів апеляційної скарги долучені скани ксерокопій).

Така саме ситуація і з копіями митних декларацій про митне очищення плит мобільного дорожнього покриття, оскільки за умовами договору №UGV10467/30-18 від 16.08.2018 поставка товару здійснювалась за базисом DAP Інкотермс 2010.

З огляду на що, в задоволенні клопотань Позивача про закриття провадження у справі, які мотивовані наявністю сумнівів у Позивача щодо повноважень підписанта апеляційної скарги, слід відмовити.

В судовому засіданні 07.10.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Відповідно до наданого Позивачем Договору №190920 від 19.09.2020 між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Композит Технолоджи", як поклажодавцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхбудтехнологія", як зберігачем, було укладено Договір від 19.09.2020 №190920 відповідального зберігання (надалі - Договір) (а.с.6-8).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що зберігач зобов'язується на умовах, встановлених цим Договором, за винагороду взяти на відповідальне зберігання майно поклажодавця в асортименті і кількості згідно Акту прийому-передачі (додаток № 1 до даного Договору), який є його невід'ємною частиною, а поклажодавець зобов'язується вчасно сплачувати послуги зберігання на умовах, передбачених цим Договором.

Майно буде зберігатися за адресою: м. Полтава, вул. Половка, 78 на відкритому майданчику (пункт 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору поклажодавець має право передати на зберігання зберігачу на умовах визначених даним Договором майно в асортименті і кількості згідно Акту прийому - передачі (Додаток №1 до даного Договору), який є невід'ємною його частиною.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що поклажодавець зобов'язаний своєчасно сплачувати послуги зберігання на умовах, передбачених Договором.

Зберігач має право своєчасно отримувати плати за послуги зберігання на умовах, передбачених Договором (пункт 2.3. Договору).

Зберігач зобов'язаний зберігати передане йому майно поклажодавцем на умовах, встановлених цим Договором; зберігач вживає всіх заходів, обов'язковість яких передбачена законом, іншими правовими актами чи встановленому ними порядку для забезпечення схоронності переданого на зберігання майна (пункт 2.4. Договору).

Згідно з пунктом 3.1. Договору строк зберігання: з моменту підписання Договору строком на один календарний рік.

Пунктом 3.2. визначено, що вартість послуг відповідального зберігання на місяць становить 5 000 грн. 00 коп., без ПДВ; зазначена сума включає в себе всі витрати зберігача, пов'язані з виконанням даного Договору.

Поклажодавець здійснює передачу майна для зберігання протягом трьох робочих днів з дати підписання сторонами цього Договору; прийом-передача майна здійснюється сторонами шляхом підписання Акту прийому - передачі; при прийомі майна на зберігання та його поверненню сторони проводять огляд, визначають кількість ти його зовнішній стан (пункт 3.4. Договору).

До позовної заяви Позивачем долучено Акт прийому - передачі від 19.09.2020 товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання (надалі - Акт) (а.с.8).

Відповідно до вказаного Акту:

- поклажодавець передав, а зберігач прийняв на тимчасове відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності: плити мобільного дорожнього покриття в кількості 1 166 штук, заставна вартість товару за 1 шт. - 65 000 грн. 00 коп., сума 75 790 000 грн. 00 коп.;

- зберігач і поклажодавець спільно оглянули передані на зберігання ТМЦ, визначили їх кількість та зовнішній стан; оглядом ТМЦ сторони задоволені, претензій по кількості та якості, зовнішньому стану ТМЦ у сторін один до одного не має;

- місце зберігання ТМЦ: м. Полтава, вул. Половка, 78;

- умови зберігання ТМЦ - згідно договору від 19.09.2020 №190920 відповідального зберігання.

Позивач у претензії (вих.№250822/1 від 25.08.2022) про повернення переданого на зберігання майна просить відповідача протягом 7 днів з моменту (дня) отримання даної претензії повернути позивачеві переданий не зберігання товар по Акту прийому-передачі від 19.09.2020 до Договору від 19.09.2020 №190920 відповідального зберігання плити мобільного дорожнього покриття у кількості 1 166 штук та попереджає про звернення до суду (а.с.9-12).

Позивач стверджує, що строк зберігання закінчився, проте товар, переданий на зберігання відповідачем не повернуто, що і стало причиною звернення до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивачем належним чином доведено факт передачі майна Відповідачеві. Строк зберігання майна є таким, що закінчився. Проте, на момент розгляду справи доказів повернення Позивачу переданого на зберігання товару, Відповідачем не надано.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 статті 937 визначено, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Відповідно до статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання; якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення; якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Згідно з частинами 1-2 статті 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості; річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Статтею 953 Цивільного кодексу України визначено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору зберігання товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як вже зазначалося вище, на підтвердження позовних вимог Позивачем надано Договір від 19.09.2020 №190920 відповідального зберігання та Акт прийому - передачі від 19.09.2020 товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання.

Разом з тим, заявником апеляційної скарги на спростування доводів Позивача та висновків господарського суду надано:

- документи відкритої процедури торгів АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» та повний електронний архів з оригіналом укладеного договору поставки №UGV10467/30-18 від 16.08.2018 (витяг з повного опису процедури закупівлі, повідомлення про електронні закупівлі PRPZORRO, витяг з електронного архів оригіналів документів УГВ та PROZORRO);

- Договір поставки №UGV10467/30-18 від 16.08.2018, укладений між SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD (постачальником) та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»;

- митні декларації та додатки до них на виконання Договору поставки №UGV10467/30-18 від 16.08.2018, відповідно до яких загальна кількість ввезеного відправником (SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD) на адресу отримувача (АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ») товару становить 1166 плит мобільного дорожнього покриття загальною вартістю 4 236 879,16 грн;

- пакувальні листи, технічні паспорти та сертифікати якості до договору поставки №UGV10467/30-18 від 16.08.2018;

- прямий договір зберігання товару від 17.09.2020 укладений між SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD та ТОВ «ШЛЯХБУДТЕХНОЛОГІЯ»;

- акт приймання-передачі товару на зберігання, відповідно до якого саме SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD передало на зберігання ТОВ «ШЛЯХБУДТЕХНОЛОГІЯ» спірні плити;

- Договір на оренду території складського майданчика №16/2020-ор від 17.09.2020, відповідно до якого одночасно з передачею товару на зберігання ТОВ «ШЛЯХБУДТЕХНОЛОГІЯ» уклало договір оренди з ТОВ «ЕНЕРКОМ»;

- рішення МКАС при ТПП Україна від 20.11.2020 року у справі №116/2019;

- рішення МКАС при ТПП Україна від 10.02.2022 року у справі №57/2021;

- рішення МКАС при ТПП Україна від 30.10.2023 року у справі №273/2021;

- ухвалу Київського апеляційного суду від 18.12.2023 у справі 824/153/23;

- ухвалу Київського апеляційного суду від 25.03.2024 у справі 824/153/23;

- ухвалу МКАС при ТПП України від 05.09.2022 у справі №273/2021;

- ухвалу МКАС при ТПП України від 19.10.2022 у справі №273/2021.

Так, ухвалою Київського апеляційного суду від 25.03.2024 у справі №824/153/23 встановлені наступні фактичні обставини, що мають значення для даної господарської справи:

«Судом встановлено, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 10 лютого 2022 року стягнуто з SUIFENHE XIN - RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD (Китайська Народна Республіка) на користь акціонерного товариства «Укргазвидобування» (Україна) 275 592,15 доларів США - митних витрат, що становлять різницю у ставці мита, 10 711,84 доларів США - на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, 200 доларів США - на відшкодування додаткових витрат з перекладу рішення на англійську мову, а разом 286 503,99 доларів США.

Згідно з п. 28 рішенням МКАС при Торгово-промисловій палаті України від 10 лютого 2022 року, позовні вимоги ґрунтуються на Договорі поставки №UGV10467/30-18 від 16 серпня 2018 року (з додатками), відповідно до якого постачальник - компанія SUIFENHE XIN - RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD (нерезидент, КНР) зобов'язується поставити покупцеві - АТ «Укргазвидобування» (резидент, Україна) товар - мобільне дорожнє покриття з полімерних композитних матеріалів, зазначений у специфікації, що додається.

Як вбачається з матеріалів заяви, майно боржника (ред. SUIFENHE XIN - RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD) (1166 плит мобільного дорожнього покриття з полімерних композитних матеріалів з монтажними інструментами та ремкомплектами), знаходиться на території України з адресою: м. Полтава, вул. Половка, 78, у зберігача ТОВ «Шляхбудтехнологія», на підставі договору зберігання № 17/93 від 17.09.2020, що підтверджується рішенням МКАС при ТПП України від 30.10.2023 у справі № 273/2021 (п.41 ар. 19 рішення, п. 43 арк. 23,24 рішення)».

Колегія суддів зауважує, що за умовами договору №UGV10467/30-18 від 16.08.2018 поставка товару здійснювалась за базисом DAP Інкотермс 2010, яким встановлені наступні зобов'язання Покупця:

Б2. Ліцензії, дозволи, контроль безпеки та інші формальності.

За необхідністю, покупець зобов'язаний отримати на свій ризик та за свій рахунок імпортну ліцензію або інші офіційні дозволи та виконати всі митні формальності, необхідні для ввезення товару.

Митне оформлення вказаного товару підтверджується митними деклараціями № UA806020/2019/203780, № UA806020/2019/206710, №UA806020/2019/206816, № UA806020/2019/207113.

Під час митного оформлення даного товару із картки-особового рахунку Акціонерного Товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» було списано ввізне мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання в розмірі 6,5% на загальну суму 275 592,15 доларів США, відшкодування якої було предметом спору у справі №57/2021, за наслідком розгляду якої Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України прийнято рішення від 10.02.2022 №57/2021 про задоволення позову Стягувача.

Таким чином, оплата митних платежів та податку на додану вартість були здійснені саме АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» з отриманням ними електронних та письмових митних документів, що було підтверджено обома сторонами поставки в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, а також в трьох рішеннях Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

Відповідно до письмових пояснень директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудтехнологія» Сьомка Ганна Геннадіївна на початку вересня 2020 року їй подзвонив власник китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD Сунь Чжиу та попросив укласти з його компанією договір зберігання плит, які вони поставили в Україну. Він пояснив це так, що плити не були прийняті АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» і йому треба їх зберігати, поки розглядається справа в міжнародному арбітражі.

Їй було повідомлено, що плити вже завезені на склад в Полтаву, і її просять укласти зі складом договір оренди.

В результаті, 17 вересня 2020 року вони підписали договір зберігання та акт приймання-передачі. У себе вона зареєструвала цей договір за номером 17/93.

На підтвердження наявності плит на складі вона отримала фотографії, а також підтвердження з боку директора ТОВ «Енерком» Артемової Олени Володимирівни. Вона підписала з нею договір оренди майна (складського майданчика 900 кв.м) №16/2020-ор від 17.09.2020 та акт приймання-передачі майна в оренду від 17.09.2020.

Директор ТОВ «Енерком» запевнила її, що майданчик охороняється і плити не можна забрати без її відома. Вона це розуміла і не хвилювалась, бо плити дуже великі та важкі, вивезти їх можна тільки спеціальною технікою.

Пізніше з ТОВ «Енерком» вони продовжували строк дії договору додатковою угодою №1 від 29.12.2022, а також укладали новий договір оренди на новий строк №34/2023-ор від 22.12.2023, акт приймання-передачі від 31.12.2023, акт приймання-передачі від 01.01.2024, додаткову угоду №1 від 31.01.2024 про припинення договору оренди, акт приймання-передачі (повернення майна) від 31.01.2024.

Вищезазначені документи вони підписували наступним чином: з початку по електронній пошті направляли скани, а потім обмінялися оригіналами по пошті. Оплату оренди майданчика здійснювало ТОВ «Шляхбудтехнологія» (у неї є всі рахунки та акти приймання-передачі), а компенсувала всі витрати китайська компанія. ТОВ «Композит технолоджі» ніколи нічого не платила.

Потім приблизно в середині жовтня 2020 до неї звернувся її менеджер та сказав, що новий учасник ТОВ «Шляхбудтехнологія» ОСОБА_3 хоче, щоб вона перепідписала цей договір зберігання з іншою компанією - ТОВ «Композит технолоджі».

Вона сказала, що це якось дивно, що вже є договір, на що останній відповів, що так буде зручніше. Вона з початку відмовилась і намагалась додзвонитися до Сунь Чжиу (власника китайської компанії), але не змогла з ним поговорити (в той час в Китаї були дуже жорсткі заходи через епідемію ковіду і взагалі він дуже зайнята особа, а інших представників вона тоді не знала).

З іншого боку ОСОБА_3 продовжував вимагати і тиснути на неї. Тиснув через те, що він є учасником товариства, а вона не хоче виконувати його розпорядження. Вона вагалась, все це виглядало підозріло. Запитала юриста, який сказав, що цей новий договір не буде мати силу. Не можна виконувати одночасно два однакових договори. Вона фактично нічого не приймала від ТОВ «Композит технолоджі», тому можна буде нічого їм не віддавати. І взагалі, це лише договір зберігання.

ОСОБА_3 продовжував вимагати, тому вона підписала договір зберігання та акт з ТОВ «Композит технолоджі» заднім числом. Ніяких плит від ТОВ «Композит технолоджі» не отримувала, договір ніколи не виконувався, ніяких оплат чи інших компенсацій за зберігання вони також не проводили.

Жодних проблем не було аж до грудня 2023 року, коли виконавча служба та ОСОБА_3 не прийшли забирати плити. Про це їй повідомила директор ТОВ «Енерком», з якою вона завжди підтримувала зв'язок, проводила оплати та підписувала щомісячні акти про надані послуги.

Вона одразу передала інформацію представникам китайської компанії і вони далі писали документи самостійно, вона більше ні в чому не приймала участь. Зараз їй відомо, що всі плити вивезені зі складу. Вона розірвала договір оренди складського майданчика. Частина плит - 116 штук залишалися в якості оплати по виконавчому провадженню УГВ. На даний час їх також вивезла виконавча служба.

Аналогічні пояснення директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбудтехнологія» Сьомка Ганна Геннадіївна надала у судовому засіданні.

В судовому засіданні представник Позивача на спростування доводів заявника апеляційної скарги та пояснень директора ТОВ «Шляхбудтехнологія» наполягав на тому, що саме ТОВ «КОМПОЗИТ ТЕХНОЛОДЖІ» є власником плит і має право вільно розпоряджатися ними. Позивачем викладена думка, що на складі в м. Полтава зберігаються «тотожні» 1166 плит мобільного дорожнього покриття (загальним об'ємом 27 морських контейнерів).

На підтвердження своєї позиції ТОВ «КОМПОЗИТ ТЕХНОЛОДЖІ» надало протокол №2603 20-1 Загальних зборів учасників ТОВ «КОМПОЗИТ ТЕХНЛОДЖІ» від 26.03.2020, акт прийому-передачі майна від 23.04.2020 та витяг з бухгалтерського обліку.

Колегія суддів виснує, що жоден з цих документів не є правовстановлюючим документом, яким можна було б підтвердити юридичний факт наявності у Позивача права власності чи розпорядження спірним майном:

Протокол загальних зборів ТОВ «КОМПОЗИТ ТЕХНЛОДЖІ» №2603 20-1 від 26.03.2020 лише декларує бажання учасників встановити розмір статутного капіталу та сформувати його за рахунок майна, що по суті не є правочином та немає стосунку до господарських операцій.

Акт приймання-передачі майна до статутного фонду ТОВ «КОМПОЗИТ ТЕХНОЛОДЖІ» так само не свідчить про право осіб на майно (що нібито передається), текст самого акту не підтверджує фактичної наявності цього майна у осіб, від імені яких цей акт складено та підписано; не містить інформації про фактичне місце знаходження цього майна під час передачі, а також посилань на правовстановлюючі документи підписантів на це майно.

Крім того, даний акт приймання-передачі містить ознаки нікчемності, оскільки складений та підписаний однією особою - ОСОБА_8 , який вчинив його відносно себе двічі: самому собі від свого імені та за дорученням від імені ОСОБА_3 передав, а потім сам у себе від свого імені та за дорученням від імені ОСОБА_3 прийняв неіснуючі у них обох плити мобільного дорожнього покриття на загальну суму 75 790 000 грн.

Із значених документів вбачається, що вартість внеску кожного учасника становить по 37 895 000,00 грн., але до матеріалів клопотання не додані жодні інші докази наявності у них таких плит: договори купівлі-продажу, податкові декларації на заявлену суму майна, будь-що на підтвердження того, де, коли та яким чином вони отримали це майно в особистій якості, як громадяни (фізичні особи).

Витяг з бухгалтерського обліку ТОВ «КОМПОЗИТ ТЕХНЛОДЖІ» взагалі не може бути доказам у цьому спірному питанні, оскільки взагалі не є первинним документом, а лише відображає результати ведення аналітичного бухгалтерського обліку, який може бути помилковим або не підтвердженим документально.

Колегія суддів зазначає, що обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів";

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.10.2023 у справі № 902/567/21).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, оцінюючи вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи стандарт "вірогідності доказів" та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає надані заявником апеляційної скарги SUIFENHE XIN - RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD докази на підтвердження того, що:

- намагаючись виконати умови договору поставки №UGV10467/30-18 від 16.08.2018, SUIFENHE XIN - RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD було завезено на митну територію плити мобільного дорожнього покриття з полімерних композитних матеріалів з монтажними інструментами та ремкомплектами у кількості 1166 шт.;

- під час митного оформлення даного товару із картки-особового рахунку Акціонерного Товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» було списано ввізне мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання в розмірі 6,5% на загальну суму 275 592,15 доларів США, відшкодування якої було предметом спору у справі №57/2021, за наслідком розгляду якої Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України прийнято рішення від 10.02.2022 №57/2021 про задоволення позову Стягувача;

- у зв'язку із відмовою АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» від прийняття товару неналежної якості та відмовою від договору UGV10467/30-18 від 16.08.2018 даний товар був повернутий SUIFENHE XIN - RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD та розміщений останнім на зберігання у зберігача ТОВ «ШЛЯХБУДТЕХНОЛОГІЯ» за адресою: м. Полтава, вул. Половка, 78;

- внаслідок виникнення спору щодо підстав відмови від договору, який розглядався Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України у справі №273/2021 за позовом SUIFENHE XIN - RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD, сторонами у даній справі був проведений огляд товару у місці його зберігання, про що складено акт від 10.11.2022 за участю сторін даної справи, що є додатковим доказом знаходження майна за адресою: м. Полтава, вул. Половка, 78;

є більш вірогідними, ніж докази, надані Позивачем на спростування таких обставин.

Насправді, судова практика в Україні має певний досвід дослідження спірних питань щодо прав на майно і за загальними правилами це передбачає встановлення безперервного ланцюга (в достатньому обсязі) зміни власників на підставі правовстановлюючих документів (цивільно-правових правочинів або господарських договорів) від моменту виробництва майна, його поставок, зберігання, транспортування і до моменту виникнення спору.

За висновком колегії суддів заявник апеляційної скарги SUIFENHE XIN - RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD свою позицію щодо наявності права власності на спірні плити, а також що саме він передав ці плити на зберігання до ТОВ «ШЛЯХБУДТЕХНОЛОГІЯ» підтвердив належними, допустимими та більш вірогідними ніж Позивач доказами.

Колегія суддів приймає до уваги, що плити мають індивідуальні ознаки, а саме: клеймо «UGV» та індивідуальні номери, які відповідають відвантажувальним документам виробника та актам АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» про повернення неприйнятого майна. Інших плит, ніж ті, що належать китайській компанії, в м. Полтава, вул. Половка, 78 немає.

З огляду на що, колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що плити мобільного дорожнього покриття з полімерних композитних матеріалів з монтажними інструментами та ремкомплектами у кількості 1166 шт., які перебували на зберіганні у ТОВ «ШЛЯХБУДТЕХНОЛОГІЇ», і які є предметом позову у даній справі, належать на праві власності саме Suifenhe xin-resistant technology development co., LTD.

Колегія суддів виснує, що господарська справа була розпочата за позовом ТОВ «КОМПОЗИТ ТЕХНОЛОДЖІ» до ТОВ «ШЛЯХБУДТЕХНОЛОГІЯ» про повернення майна. Тобто, результатом справи є рішення, яке у примусовому порядку зобов'язує передати майно особі (ТОВ «КОМПОЗИТ ТЕХНОЛОДЖІ»), яка не має на нього жодних прав.

Відсутність прав Позивача може доводитися різними способами і заявник апеляційної скарги, права якого були порушені судовим рішенням, має право користуватися своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Оскаржуване рішення є інструментом для зловживання Позивачем, і фактично порушує права та охоронювані законом інтереси китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD.

Таким чином, у Позивача відсутні належні та допустимі докази речових прав на плити МДП, відсутні будь-які докази виконання договору зберігання (відсутні акти огляду, оплата послуг, податкова звітність, будь-які документи про вчинення фактичних дій щодо виконання договору, тощо).

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Дані обставини абсолютно чітко вказують на те, що даний господарський спір не є спором між ТОВ «КОМПОЗИТ ТЕХНОЛОДЖІ» та ТОВ «ШЛЯХБУДТЕХНОЛОГІЯ», адже їх відносини є фіктивними і не мають підтвердження реальних фактичних дій.

За висновком колегії суддів ТОВ «КОМПОЗИТ ТЕХНОЛОДЖІ» намагається шляхом судового рішення отримати плити, право на які не може підтвердити первинними правовстановлюючими документами, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст.50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Розглянувши матеріали справи, з урахуванням наведених доводів заявника апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про необхідність залучення китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовної заяви, судові витрати, понесені у зв'язку із подачею позову та апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - китайську компанію SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD (адреса: Suifenhe Free Trade Zone Main Branch Lubei, Zhisanlu West, Xin Nai Fire-resistant and durable bulk materials № 1, № 2 main workshop, 16 buildings 101, China (Китай), Account Nr. 166460047478).

Апеляційну скаргу китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 у справі №904/2949/22 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 у справі №904/2949/22 - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Композит Технолоджи" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбудтехнологія" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Акціонерне товариство "Укргазвидобування", м. Київ, 2. Китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD про зобов'язання повернути переданий на зберігання товар по акту прийому-передачі на підставі договору від 19.09.2020 № 190920 відповідального зберігання - відмовити у повному обсязі.

Витрати про справі за подання позову покласти на позивача.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Композит Технолоджи", м.Полтава на користь китайської компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD 3721,50 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена та підписана 15.04.2026.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко

Суддя Ю.Б. Парусніков