19.02.2026 року м.Дніпро Справа № 908/702/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.
представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином
розглянувши апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІП-2" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.07.2025 року у справі № 908/702/25 (суддя Юлдашев О.О.)
боржник - Фізична особа ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність, -
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.07.2025 року роз'яснено резолютивну частину ухвали господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 року у справі № 908/702/25, якою закрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:
- роз'яснено ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), що заборгованість ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) перед Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ІП-2" (КОД ЄДРПОУ 43839156), що виникла до відкриття провадження у справі № 908/702/25, тобто до 08.04.2025 р., вважається погашеною у зв'язку із закриттям провадження у справі про неплатоспроможність на підставі ч.1 п. 8 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за його заявою не висунуто вимог;
- роз'яснено ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), що виконавчі листи не підлягають виконанню, в тому числі виконавчий лист від 26.06.2025р. по справі № 757/26531/24-ц, який виданий Печерським районним судом міста Києва на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІП-2" (КОД ЄДРПОУ 43839156) не підлягає виконанню у зв'язку із закриттям провадження у справі про неплатоспроможність на підставі ч.1 п. 8 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за його заявою не висунуто вимог;
- роз'яснено ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), що Ухвала Господарського суду Запорізької області від 20.05.2025р. по справі № 908/702/25, якою закрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), набрала законної сили у день її винесення 20.05.2025 року та є обов'язковою до виконання, незважаючи на факт апеляційного оскарження вказаної ухвали Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ІП-2" (КОД ЄДРПОУ 43839156).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що незважаючи на наявність закритого провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 у справі № 908/702/25, відносно боржника існує виконавче провадження номер в АСВП 78503291, відкрите на підставі виконавчого листа від 26.06.2025 року № 757/26531/24-ц, який виданий Печерським районним судом міста Києва щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, у зв'язку з чим накладено арешти на його грошові кошти та майно.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСББ "ІП-2" оскаржило її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі зазначає, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, норму права застосовано без урахування висновків Верховного Суду, допущено факт вчинення відповідних процесуальних дій поза межами повноважень, визначених процесуальним законом.
При винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме:
- статтю 245 ГПК України щодо роз'яснення судового рішення, яке не підлягає виконанню згідно Закону України від 2 червня 2016 року №1404-УШ "Про виконавче провадження";
- статтю 236 ГПК України в частині ухвалення незаконного та необгрунтованого рішення, у тому числі без урахування висновків Верховного Суду;
- оскаржувана ухвала суду першої інстанції містить у собі нові відомості та дані (виконавчий лист у справі № 757/26531/24-ц), які не були предметом судового розгляду у справі № 908/702/25.
Також, на думку апелянта, оскаржувана ухвала суду суперечить сталій практиці Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.12.2000 року по справі № 914/2259/17, постановах Верховного Суду від 08.11.2018 року у справі №910/14672/17 та від 11.04.2019 року у справі №914/208/17, правовій позиції, наведеній Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 10.07.2018 року у справі № 461/1930/16-ц, від 03.09.2018 року у справі № 638/11634/17 (К/9901/4439/17), від 09.07.2018 року у справі № 911/2050/16, від 18.06.2019 року у справі №903/922/17 та від 06.10.2020 року у справі № 233/3676/19.
Апелянт просить:
- скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.07.2025 року у справі №908/702/25 та ухвалити нове рішення про відмову у роз'ясненні даного судового рішення;
- покласти на ОСОБА_1 у повному обсязі судові витрати ОСББ "ІП-2", пов'язані з апеляційним оскарженням ухвали суду першої інстанції, а саме -витрати на оплату правової допомоги у орієнтовному розмірі 19 000 грн. та судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Апелянт надав клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності.
ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надав, участь у судовому засіданні не забезпечив.
Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).
Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до матеріалів справи, апеляційна скарга прийнята до розгляду ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2025 року.
Передбачений ст.273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги вичерпано.
Відповідно до положень ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу на підставі тих доказів, які були предметом дослідження судом першої інстанції. Додаткові докази до суду апеляційної інстанції не надано.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України наділяє сторони процесуальними правами, серед яких право брати участь у судових засіданнях.
Суд враховує, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась.
Також суд зазначає, що сторонам надано можливість реалізовувати свої повноваження представництва шляхом участі в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в порядку ст. 197 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, сторони не були позбавлені можливості забезпечити у засідання суду участь повноважних представників, однак, таким правом не скористалися.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 року закрито провадження у справі № 908/702/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ); припинено повноваження керуючого реструктуризацією Литвиненка Сергія Сергійовича (свідоцтво № 2055 від 14.01.2022; адреса: 04053, м. Київ, а/с 74); скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.04.2025 року; скасовано заборону фізичній особі ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) відчужувати належне йому майно, накладену ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.04.2025 року; вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк вважаються погашеними, а виконавчі документи за цими вимогами такими, що не підлягають виконанню.
14.07.2025 року до господарського суду Запорізької області надійшла заява ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) про роз'яснення ухвали господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 року у справі про банкрутство №908/702/25.
Заявник просив суд першої інстанції роз'яснити резолютивну частину ухвали господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 року у справі № 908/702/25, а саме:
- чи вважається заборгованість ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) перед Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ІП-2" (код ЄДРПОУ 43839156), що виникла до відкриття провадження у справі № 908/702/25, тобто до 08.04.2025 року, погашеною у зв'язку із закриттям провадження у справі про неплатоспроможність на підставі ч. 1 п. 8 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за його заявою не висунуто вимог;
- чи вважаються виконавчі листи від 26.06.2025 року по справі № 757/26531/24-ц, який видані Печерським районним судом міста Києва за відповідними вимогами Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІП-2" (КОД ЄДРПОУ 43839156) такими, що не підлягають виконанню у зв'язку із закриттям провадження у справі про неплатоспроможність на підставі ч.1 п. 8 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за його заявою не висунуто вимог;
- роз'яснити, чи набрала законної сили ухвала господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 року по справі № 908/702/25 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та чи є обов'язковою до виконання, з урахуванням наявності факту апеляційного оскарження вказаної ухвали Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ІП-2" (КОД ЄДРПОУ 43839156).
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.07.2025 року роз'яснено резолютивну частину ухвали господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 року у справі № 908/702/25, якою закрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:
- роз'яснено ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), що заборгованість ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) перед Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ІП-2" (КОД ЄДРПОУ 43839156), що виникла до відкриття провадження у справі № 908/702/25, тобто до 08.04.2025р., вважається погашеною у зв'язку із закриттям провадження у справі про неплатоспроможність на підставі ч.1 п. 8 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за його заявою не висунуто вимог;
- роз'яснено ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), що виконавчі листи не підлягають виконанню, в тому числі виконавчий лист від 26.06.2025р. по справі № 757/26531/24-ц, який виданий Печерським районним судом міста Києва на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІП-2" (КОД ЄДРПОУ 43839156) не підлягає виконанню у зв'язку із закриттям провадження у справі про неплатоспроможність на підставі ч.1 п. 8 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за його заявою не висунуто вимог;
- роз'яснено ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), що Ухвала Господарського суду Запорізької області від 20.05.2025р. по справі № 908/702/25, якою закрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) набрала законної сили у день її винесення 20.05.2025р. та є обов'язковою до виконання, незважаючи на факт апеляційного оскарження вказаної ухвали Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ІП-2" (КОД ЄДРПОУ 43839156).
Задовольняючи заяву про роз'яснення, суд першої інстанції послався на ч. 4 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства, з якої вбачається, що пунктами 5-8 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Між тим, апелянт вірно зауважує, що підстави та порядок роз'яснення судового рішення унормовано ч.1 ст. 245 ГПК України, якою встановлено, що за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Виходячи із змісту ст.245 ГПК України роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта. Тобто, йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.
Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Отже, роз'яснення судового рішення спрямоване на його викладення у більш зрозумілій формі та здійснюється господарським судом без зміни його змісту та в межах тих питань, які були предметом судового розгляду.
Суд першої інстанції вийшов за межі, встановлені ст.145 ГПК України.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції містить у собі нові відомості та дані (виконавчий лист у справі № 757/26531/24-ц), які не були предметом судового розгляду у справі № 908/702/25.
Також, оскаржувана ухвала суду суперечить сталій практиці Верховного Суду з даного питання.
Так, відповідно до постанови Верховного Суду від 23.12.2000 року у справі № 914/2259/17:
"... роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш чіткій і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення виникає через неоднозначне розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, то господарський суд відмовляє в роз 'ясненні рішення...
Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Із зазначеної норми вбачається, що роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України від 2 червня 2016 року №1404-УІН "Про виконавче провадження"...".
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 20.09.2024 року у справі №910/10009/22: " ... Здійснюючи роз 'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення або внесення до нього нових даних, або роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення... ".
Аналогічна правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 10.07.2018 року у справі № 461/1930/16-ц, від 03.09.2018 року у справі № 638/11634/17 (К/9901/4439/17), від 09.07.2018 року у справі № 911/2050/16, від 18.06.2019 року у справі №903/922/17 та від 06.10.2020 року у справі № 233/3676/19, а також в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 року у справі №910/14672/17 та від 11.04.2019 року у справі №914/208/17.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що питання, порушені ОСОБА_1 у заяві про роз'яснення судового рішення, не стосуються зміни способу і порядку виконання рішення, а задоволення вказаної заяви не призведе до зміни змісту судового рішення і лише усуватиме неоднозначне його розуміння з метою належного виконання, що питання зміни порядку чи способу виконання рішення суду перед судом першої інстанції не ставилось та не входило у межі предмета поданої у порядку статті 245 ГПК України заяви про роз'яснення судового рішення є таким, що суперечить дійсним обставинам справи.
Суд безпідставно зазначив, що його роз'яснення не вносить змін до рішення по суті і не торкається тих питань, які не були предметом судового розгляд, а лише роз'яснює результат ухвали про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства.
Доводи апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права є обґрунтованими, спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Щодо права Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІП-2" на апеляційне оскарження ухвали про роз"яснення суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне:
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс проти Греції), §59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), §28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §229).
Стаття 129 Конституції України до основних засад судочинства відносить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Тобто, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 року № 11-рп/2007).
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.
Частина перша статті 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
Відповідно до ч.2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
Такий правовий висновок не має законодавчого утілення у ГПК України чи в Кодексі України з процедур банкрутства (далі -КУзПБ), однак є усталеним під час перегляду справ про банкрутство та викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 року у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 року у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 року у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 року у справі № 904/7965/16, від 23.02.2023 року у справі № 911/2794/21, від 17.05.2021 року у справі № 911/2742/20, від 09.01.2023 року у справі № 924/232/22, від 28.03.2024 року у справі № 903/116/21.
Відповідно до абз.24 ст.1 КУзПБ учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.
Сторони у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут) (абз.22 ст.1 КУзПБ).
Апелянт не є учасником справи про банкрутство. Між тим, Господарський процесуальний кодекс України містить окремі підстави, які надають третім особам можливість захистити їх порушене право. Відсутність відповідного судового рішення (ухвали про визнання або залучення особи учасником у справі про банкрутство (неплатоспроможність)) не може позбавляти особу процесуальних гарантій права на апеляційне оскарження за ст. 254 ГПК України або невиправдано ускладнювати реалізацію цього права нижче мінімально допустимих стандартів на апеляційне оскарження, визначених Конституцією, Конвенцією, Законом України "Про судоустрій і статус суддів України", ГПК України, КУзПБ.
За змістом ч.1 ст.254 ГПК України судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов'язків цієї особи (в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб'єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов'язку стосовно однієї із сторін спору).
Однак, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Доведення такого правового зв'язку є обов'язковим при розгляді справ про банкрутство.
Тому, за наявності відповідних обставин, суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому тощо. Тобто, суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.03.2024 року у справі № 903/116/21.
Колегія суддів зауважує, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІП-2" оскаржувало в апеляційному порядку ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 року у справі № 908/702/25, якою закрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
В постанові Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2025 року у справі №908/702/25, якою скасовано вищезгадану ухвалу, колегія суддів дійшла висновку про те, що боржник ОСОБА_1 діяв недобросовісно по відношенню до ОСББ "ІП-2", що він має заборгованість перед ОСББ "ІП-2", яка підтверджена рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10.12.2024 року у справі №757/26531/24.
Переглядаючи ухвалу про роз'яснення судового рішення, колегія суддів встановила, що саме вказаного стягнення на користь апелянта стосується оскаржувана ухвала.
Отже, підстави для апеляційного оскарження ухвали не учасником справи про банкрутство доведено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, відмову заявнику у роз'ясненні ухвали суду та стягнення з ОСОБА_1 на користь апелянта судових витрат по справі відповідно до ст.129 ГПК України.
Щодо судових витрат колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до ч.1 ст.2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 КУзПБ ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Cкаржником сплачено судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 2 422, 40 грн. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на боржника ОСОБА_1 .
Також апелянт у апеляційній скарзі заявив про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19 000,00 грн. Зазначив, що вказана сума орієнтовна.
На підтвердження понесених витрат скаржник надав докази, з яких вбачається, що 19.05.2025 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ІП-2" (далі - клієнт) та адвокатом Стригуновим Олександром Миколайовичем (надалі- адвокат) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги (далі - договір).
Відповідно до умов договору клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання-доручення (як в усній так і в письмовій формі), а адвокат зобов'язується відповідно до завдання-доручення клієнта надати йому за плату професійну правничу (правову) допомогу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, в усіх судах України, правоохоронних та контролюючих органах України згідно з діючим законодавством України (розділ 1 договору).
Згідно розділу 3 договору клієнт зобов'язується сплатити адвокату плату за надану правничу (правову) допомогу в розрахунку за фактично витрачений час роботи згідно актів наданих послуг на підставі, в порядку та строки, визначені у завданнях-дорученнях (додаткових угодах), які є невід'ємною частиною договору. У разі відсутності завдань-доручень (додаткових угод), актів наданих послуг або не зазначення у них сум оплати розрахунків вартості правничої (правової-) допомоги - договір вважається безоплатним.
19.05.2025 року між клієнтом та адвокатом укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання правничої допомоги № від 19.05.2025 року, за умовами якої сторони погодили, що вартість послуг адвоката складає 4000 грн. за одну годину витраченого часу. Перелік виконаних робіт, наданих послуг та понесених витрат адвокатом зазначається у актах приймання- передачі наданих послуг та рахунках на їх оплату на виконання договору про надання правової допомоги від 19.05.2025 року та додаткової угоди до нього, що приймаються та оплачуються клієнтом не пізніше 10-ти денного терміну після підписання акту приймання-передачі наданих послуг.
16.02.2026 року апелянт надав суду додаткові докази, з яких вбачається, що 16.02.2026 року між адвокатом та клієнтом складено акт про приймання - передачі наданих послуг за договором правової допомоги від 19.05.2025 року і додаткової угоди до нього.
Відповідно до акту адвокатом було надано клієнту наступні послуги:
- консультація клієнта з правових питань щодо порядку та підстав апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції від 29.07.2025 про роз'яснення судового рішення у справі № 908/702/25; кількість витраченого часу - 15 хв.; вартість - 1 000,00 грн.;
- пошук та вивчення практики Верховного Суду з подібних правовідносин: ухвали ВП ВС від 20.09.2024 у справі №910/10009/22, від 10.07.2018 у справі № 461/1930/16-ц, від 03.09.2018 у справі № 638/1 1634/17 (К/9901/4439/17), від 09.07.2018 у справі № 911/2050/16, від 18.06.2019 у справі №903/922/17 та від 06.10.2020 у справі № 233/3676/19, постанови ВС від 08.11.2018 у справі №910/14672/17, від 11.04.2019 у справі №914/208/17, від 23.12.2000 у справі № 914/2259/17; кількість витраченого часу - 45 хв., вартість послуги - 3 000,00 грн.;
- підготовка апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.07.2025 про роз'яснення судового рішення у справі № 908/702/25, завантаження 08.08.2025 скарги до системи електронного суду (ЄСІТС) і відправка її ОСОБА_1 та до суду апеляційної інстанції; кількість витраченого часу - 3 год., вартість послуги - 10 000,00 грн.;
- підготовка та відправка 16.02.2026 до суду та Адамадзе Я.Г. через систему електронного судочинства ЄСІТС заяви про розгляд апеляційної скарги 19.02.2026 без участі апелянта та його представника з долученням доказів витрат на правову допомогу; - 15 хв., вартість -1 000,00 грн.
Усього: 4 год 15 хв - 15 000,00 грн.
У клопотанні про долучення вказаного доказу скаржник просив стягнути на його користь витрати на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.
Також суду надано квитанцію про сплату Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ІП-2" адвокату вказаної суми.
Колегія суддів звертає увагу, що Адамадзе Я.Г. не надав заперечень щодо клопотання апелянта про стягнення судових витрат, хоча мав для цього достатній строк.
Відповідно до ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п.2 ч.4, ч.8 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в задоволенні позову - на позивача.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У даній справі заявником дотримано процесуальний порядок та строк звернення з даним клопотанням та надання доказів понесення витрат на правничу допомогу.
Загальне правило розподілу судових витрат визначено в ч.4 ст.129 Кодексу. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначені критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Згідно з ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст. ст. 123 - 130 ГПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З урахуванням вищезазначених вимог Закону, при визначені розміру правничої допомоги суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З матеріалів даної справи вбачається, що судом апеляційної інстанції здійснено апеляційний перегляд ухвали суду першої інстанції.
За підсумками апеляційного перегляду ухвала господарського суду Запорізької області від 29.07.2025 року у справі № 908/702/25 скасована.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що представництво ОСББ "ІП-2" у даній справі в суді апеляційної інстанції здійснювалось адвокатом Стригуновим Олександром Миколайовичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю КС № 9763/10 від 18.02.2021 року, ордер на надання правової допомоги серії № 1918706 від 09.06.2025 року).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат відповідачем надано договір про надання правничої допомоги від 19.05.2025 року, додаткову угоду № 2 від 19.05.2025 року, акт про приймання - передачі наданих послуг за договором правової допомоги від 19.05.2025 року і додаткової угоди до нього від 16.02.2026 року.
Отже, наведені докази підтверджують, що під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції заявник отримав правничу допомогу на загальну суму 15 000,00 грн.
Однак, вказана сума, на думку колегії суддів, є неспівмірною зі складністю даного спору.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
На думку колегії суддів заявлена ОСББ "ІП-2" сума витрат за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000,00 грн. не є обґрунтованою вартості та співмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, складності справи, принципу співмірності та розумності судових витрат. Суд вважає необхідним зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 244, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.07.2025 року у справі № 908/702/25 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення резолютивної частини ухвали господарського суду Запорізької області від 29.07.2025 року у справі № 908/702/25 відмовити.
Клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІП-2" про розподіл витрат у справі №908/702/25 задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІП-2" (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла II, буд.11, код ЄДРПОУ 43839156) витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч) грн. Видати наказ.
В решті клопотання - відмовити.
Видачу наказу доручити господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 15.04.2026 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя А.Є. Чередко