02.04.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3785/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
від позивача: Черненко Є.І. (власні засоби);
від відповідача: Лісовий Д.О. (власні засоби);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2025 (суддя Загинайко Т.В., повний текст якого підписаний 24.10.2025) у справі № 904/3785/25
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.
до ОСОБА_1 м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.
про стягнення 29 512 грн. 25 коп.
У липні 2025 року позивач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3611/25 від 14.07.2025) до ОСОБА_1 про стягнення 29 512 грн. 25 коп., що складає 29 289 грн. 45 коп. - основної суми боргу за спожиту теплову енергію за адресою - АДРЕСА_1 та 222 грн. 80 коп. - плати за абонентське обслуговування.
Також просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем, як споживачем, Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, який у позивача обліковується за реквізитами: від 09.08.2022 № 5247/жб за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Договір), в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії та плати за абонентське обслуговування.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2025 у справі № 904/3785/25 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" 29 289 грн. 45 коп. - основної суми боргу за спожиту теплову енергію, 222 грн. 80 коп. - плати за абонентське обслуговування та 3 028 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась ОСОБА_1 , в якій просить cкасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2025 у справі №904/3785/25; залишити позовну заяву Позивача без розгляду у зв'язку із порушенням правил об'єднання позовних вимог; закрити провадження у справі, оскільки дана справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства; залишити без розгляду позовну заяву Позивача у зв'язку із змішаним предметом та підставами спору, які мають розглядатись в окремих судових провадженнях; у разі відсутності підстав для залишення без розгляду позовної заяви Позивача, закриття провадження у справі, тощо - відмовити у позовних вимогах Позивача у повному обсязі по суті доводів; розгляд апеляційної скарги здійснити за участі (з викликом) сторін у судове засідання.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що:
- дана справа мала розглядатись у місцевому суді за правилами цивільного судочинства. Так, у період з 18.09.2006 по 15.10.2024 Відповідачка була зареєстрована, як суб'єкт підприємницької діяльності. Однак, це не означає, що у всіх правовідносинах Відповідач діє саме, як суб'єкт підприємницької діяльності, а усі правовідносини за її участю є господарськими. Згідно КВЕД видами діяльності Відповідача були: 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки (основний); 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами. Тобто, дані види економічної діяльності не пов'язані із предметом даного спору та не свідчать про наявність господарських правовідносин і господарського спору, тощо. Більш того, Позивач не довів та не надав доказів того, що саме за адресом надання послуги з постачання теплової енергії, - м. Кривий Ріг, мкрн. Сонячний, буд. 7, приміщення 39, Відповідачем у спірний період здійснювалась господарська (підприємницька) діяльність.
Згідно з ч.2 ст. 278 ГПК України, порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
З поміж того, слід враховувати, що згідно вимог Позивача спірний період становить з 01.08.2022 по 31.10.2024. Однак, зареєстрована Відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності була лише у період з 18.09.2006 по 15.10.2024. Тобто, у період з 16.10.2024 по 31.10.2024 Відповідач не мала статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а тому, навіть за логікою суду, яка викладена у судовому рішенні, щонайменше за цей проміжок часу спірне питання мало розглядатись за правилами цивільного судочинства.
- за змістом ч.1 ст. 21 ГПК України та ч 4 ст. 173 ГПК України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Зміст наведених норм свідчить про те, що порушення правил об'єднання позовних вимог, які мають розглядатись за правилами різного судочинства є підставою для повернення позовної заяви на підставі п.2 ч.5 ст.174 ГПК України. Дані приписи процесуального законодавства свідчать про те, що суд першої інстанції був позбавлений можливості вирішити одночасно у рамках даної справи спір, який за доводами суду має розглядатись за правилами господарського судочинства щодо тих вимог за період з 18.09.2006 по 15.10.2024 коли Відповідач був ФОП (підприємець) та за правилами цивільного - щодо тих вимог за період з 16.10.2024 по 31.10.2024 коли Відповідач не був ФОП (припинив підприємницьку діяльність). У відповідності до ст.278 ГПК України, порушення правил об'єднання позовних вимог чи підсудності є безумовною підставою для скасування судового рішення незалежно від доводів сторін. Аналогічні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2022 у справі №908/2037/20, від 12 червня 2023 у справі № 676/7428/19, та інших;
- зауважує, що Позивачем було неправомірно об'єднано два окремих предмети позову, які не є основними та похідними, що є також додатковою підставою для повернення (залишення) позову без розгляду. Так, із судового рішення вбачається, що в обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач не сплатив послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2022 по березень 2024 включно та не сплатив за окремі послуги з абонентського обслуговування за період з серпня 2022 по жовтень 2024. Тобто, у даному випадку ще й має місце змішаний предмет спору. До того ж, мають місце і змішані підстави позову, адже щодо послуги з постачання теплової енергії підставою звернення є заборгованість із постачання теплової енергії. Водночас, щодо окремої вимоги, яка не є похідною, підставою звернення є заборгованість з окремих послуг з абонентського обслуговування, яка до того ж нарахована за інший спірний період, ніж щодо послуги з постачання теплової енергії. Таким чином, позовну заяву Позивача слід було залишити без розгляду також із цих підстав;
- надані позивачем акти обстеження системи теплоспоживання об'єкта, акти підключення/відключення споживача до джерела теплової енергії, та акти надання послуг з абонентського обслуговування були складеними без участі Відповідача та їх Відповідач не підписував, від підпису не відмовлявся. Більш того, за належною адресою такі документи Відповідачу не направлялись та під розписку не вручались. Лист Позивача №5531/30 від 22.05.2025 із додатками, який наявний у матеріалах справи було направлено не за адресою проживання чи офіційної реєстрації Відповідача, а тому, вони і не були отримані Відповідачем, що й підтверджує відсутність зауважень Відповідача щодо послуг Позивача та складених ним документів, актів, тощо. При цьому, слід зауважити щодо даного листа Позивача №5531/30 від 22.05.2025 та його додатків, то у матеріалах справи немає опису вкладення, який би підтвердив, що дійсно саме ці документи накраплялись Відповідачу. Понад те, не було надано Позивачем із доказів вручення цього рекомендованого листа чи його повернення із відповідною відміткою пошти про причини невручення, тощо. Позивач надав лише докази направлення якогось невідомого листа на ім'я Відповідача та ще й за невірною адресою;
- у рішенні суду зазначено, що 09.08.2022 з фізичною особою-підприємцем Куліш Лілією Олександрівною фактично укладено Типовий договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який обліковується у позивача за №5247/жб. Проте, такий Договір (правочин), на який посилається Позивач та Суд, не підписувався із Відповідачем. Так само жодний Акт не підписувався із Відповідачем та його сума не визнавалась Відповідачем, як доказ бездоговірних правовідносин, тощо. Зауважує, що за даним приміщенням є наявний діючий договір №510 від 19.12.2013, який було укладено між Позивачем та іншою особою - Куліш О.П., який є діючим до цього часу, оскільки його дія не була припинена в установленому законодавством порядку та на підставі нього у спірний період нараховувалась заборгованість за даною квартирою.
З урахуванням такого договору та його умов вбачається, що саме між Позивачем та іншою особою - Куліш О.П. існують договірні правовідносини щодо послуг із постачання теплової енергії за даним адресом, адже, такий договір №510 від 19.12.2013 не припинив свою дію, не змінювався за згодою Сторін та щорічно подовжувався (пролонгувався). Всі платежі за даною адресою були здійснені Куліш О.П. саме за цим договором №510 від 19.12.2013, який підписано сторонами і не розірвано в установленому законодавством порядку. Позивач приймав такі платежі та відображав їх у своєму бухгалтерському обліку, що свідчить про визнання Позивачем договірних правовідносин саме за цим договором №510 від 19.12.2013. Тобто, вважає, що Позивач обрав неналежного Відповідача;
- як слідує із рішення суду та за доводами Позивача, 01.10.2021 на офіційному сайті Позивача розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, а тому, протягом 30 днів власники багатоквартирного будинку №7 за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. Сонячний, мали обрати модель договірних відносин. Проте, апелянт зауважує, що лише 09.08.2022 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Відповідачем зареєстровано право власності на 1/2 нежитлового приміщення №39, загальною площею 82,2 кв.м., що розташоване на першому поверсі дев'ятиповерхового будинку за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. Сонячний, 7. Тобто, станом на 01.10.2021 Відповідач не могла впливати на рішення власників багатоквартирного будинку №7 за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. Сонячний, щодо обрання моделі договірних відносин. Тому, поза волею Відповідача йому не може бути нав'язана модель певних господарських взаємовідносин, тим паче, в той час коли Відповідач не мав зареєстрованого права власності на 1/2 нежитлового приміщення №39;
- вважає, що розрахунки заборгованості не підтверджені належними і допустимими доказами. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обсягу спожитого тепла та методики, за якою було здійснено нарахування, що унеможливлює здійснити Відповідачем перевірку наданого розрахунку заборгованості та навести власний контррозрахунок. У рішенні суду зазначено, що послуга з теплопостачання фактично надавалася та споживалася відповідачем у спірний період, а тому, у Суду на виникає сумнівів щодо факту здійснення господарської операції із теплопостачання. Однак, матеріали справи не містять доказів в якому саме об'ємі такі послуги були надані, акти Відповідачу не направлялись за належним поштовим адресом, під розписку не вручались та не підписувались із Відповідачем;
- стверджує, що з боку Позивача має місце пропуск строків позовної давності, що є окремою підставою для відмови у позові.
Крім того, у скарзі викладено клопотання про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
А також заявлено вимогу про відшкодування за рахунок позивача витрат Відповідача на правничу допомогу, які наразі становлять 5000,00грн.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає рішення законним і обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм чинного законодавства, зауважує, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Куліш Лілія Олександрівна в період часу з 2006 року по 15.10.2024 була фізичною особою - підприємцем, період заборгованості за користування тепловою енергією підпадає під період здійснення господарської діяльності Відповідачем; Відповідач не повідомляв позивача про припинення ним господарської діяльності 15.10.2024. Таким чином, вважає, що спір між сторонами виник щодо господарської діяльності між суб'єктами господарювання Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та ФОП Куліш Лілією Олександрівною з виконання ними Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії №5247/жб від 09.08.2022, тому даний спір відноситься до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін.
Щодо об'єднання двох окремих предметів позову, які не є основними та похідними (послуги з постачання теплової енергії та послуги з абонентського обслуговування) зауважує, що пунктом 30 Договору встановлено, що споживач вносить однією сумою виконавцю, яка складається з: плату плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується, виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця https://tec.dp.ua/plata-za abonentske-obslugovuvannya/. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Таки чином, твердження представника відповідача про те, що неправомірно об'єднано два окремих предмети позову, які не є основними та похідними, а також про те, що має місце змішаний предмет позову не заслуговує на увагу суду апеляційної інстанції.
Щодо направлення розрахункових документів, зауважує, що позивач керувався п. 56 Договору між сторонами, надав докази направлення до суду, в той час як Відповідач не звертався на адресу Позивача та не просив надсилати документи на якусь іншу адресу, тому зауваження представника відповідача не заслуговують на увагу.
Щодо виникнення договірних відносин між Позивачем та Відповідачем, стверджує, що з травня 2021 року набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» (далі -Закон № 1060). Законом № 1060 внесені зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема, до статті 13, якими передбачено запровадження публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг. Договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Так як протягом 30 днів з дня опублікування Типового договору, на адресу Позивача не надходило документів про рішення власників багатоквартирного будинку № 7 по мкрн. Сонячний у м. Кривий Ріг про обрання моделі договірних відносин, вважає, що з 09.08.2022 з ФОП Куліш Лілією Олександрівною фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Типовий договір; копія додається). Таким чином, посилання Відповідача на те, що між сторонами не укладено жодного договору, або діє старий договір є нікчемним, адже між сторонами укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Крім того, вважає безпідставними доводи відповідачки, що до 09.08.2022 приміщення 39 за адресою: АДРЕСА_2 належало одному власнику, - Куліш Олександру Павловичу і це з ним укладався договір №510 від 19.12.2013, до якого відповідачка не мала жодного відношення, оскільки на підставі рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу по справі 214/6644/19 про поділ майна подружжя, власником 1/2 частки приміщення за адресою: АДРЕСА_1 стала Куліш Лілія Олександрівна, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Зауважує, що доводи відповідача про відсутність належних доказів у підтвердження розрахунків заборгованості не мають під собою підґрунтя, оскільки до позовної заяви надано детальний розрахунок обсягу споживання послуги з постачання теплової енергії з якого чітко вбачається як саме здійснювалось нарахування, детальний розрахунок суми грошових зобов'язань з зазначенням кількості спожитих Гкал та нарахованих сум.
Звертає увагу, що відповідач вказує, що Позивачем було пропущено строки позовної давності та просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності, однак не вказує, які саме строки були порушені Позивачем та за який саме період, не наводить власного контррозрахунку. Так, Відповідачу нарахована заборгованість за період з серпня 2022 по жовтень 2024 рік, до суду позивач звернувся 07.07.2025 (дата позовної заяви, позов направлено 09.07.2025), отже, позивачем не було пропущено загальний 3 річний строк позовної давності. Крім того, строки позовної давності продовжувалися в Україні у зв'язку із дією карантину та введенням військового стану. За таких обставин посилання Відповідача на пропуск строків позовної давності Позивачем не заслуговують на увагу та є безпідставними.
Щодо витрат на правничу допомогу, зауважує, що оцінивши перелік робіт, зазначених в акті, позивач дійшов висновку, що частина заявлених послуг є типовими процесуальними діями незначної складності та не потребувала витрат часу й професійних зусиль у такому обсязі, який би обґрунтовував заявлену суму в повному розмірі. З урахуванням наведеного просить, відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, а у разі задоволення апеляційної скарги зменшити витрати на правничу допомогу з урахуванням заперечень позивача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 14.11.2025 здійснено запит справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
21.11.2025 матеріали справи №904/3785/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2025 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу скаржника залишено без руху через незазначення у скарзі учасників справи згідно вимог ч.2 ст.258 ГПК України, неподання скаржником доказів оплати судового збору у встановленому розмірі (визначена сума доплати 3633,60 грн). Скаржнику наданий строк (10 днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
06.12.2025 (зареєстровано судом 08.12.2025) на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 27.11.2025 надійшла заява про усунення недоліків скарги з доказами сплати 3633,60 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.12.2025 відкрито апеляційне провадження у справі за вищевказаною апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 02.04.2026 на 10:00 годину; сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.
11.12.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, а також клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
04.03.2026 до суду від представника позивача Черненко Є.І. повторно надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
08.03.2026 до суду від представника апелянта адвоката Лісового Д.О. надійшло клопотання аналогічного змісту.
В судовому засіданні 02.04.2026 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача їх заперечив.
В судовому засіданні 02.04.2026 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Позивач стверджує, що між ним - Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль", як виконавцем, та Фізичною особою-підприємцем Куліш Лілією Олександрівною, як споживачем, було укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який у позивача обліковується за реквізитами: від 09.08.2022 № 5247/жб за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. Сонячний, буд. 7, приміщення 39 (надалі - Договір) (а.с. 6-8).
Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення, приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 Договору).
Згідно з пунктом 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.
Відповідно до пункту 5 Договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний обік теплової енергії та водопостачання" та складається з: - обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; - частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; - обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Пунктом 30 Договору визначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: - плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019 №71, ст.2507) - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; - плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року). У разі зміни розміру плати за абонентське обслуговування протягом строку дії цього договору, новий розмір плати за абонентське обслуговування застосовується з моменту його введення виконавцем без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.
Відповідно до пункту 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Згідно з пунктом 33 Договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 Договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (підпункт 3 пункту 41 договору).
Згідно з пунктом 47 Договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності (пункт 51 Договору).
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 Договору).
Як вбачається, факт поставки теплової енергії у спірний період - з листопада 2022 по березень 2024 підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок № 7 за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн Сонячний, відповідно до рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 22.09.2021 №490 "Про початок опалювального сезону 2021/2022 років", від 23.03.2022 №158 "Про закінчення опалювального сезону 2021/2022 років", від 28.09.2022 №760 "Про початок опалювального сезону 2022/2023 років", від 22.03.2023 №338 "Про закінчення опалювального сезону 2022/2023 років", від 20.09.2023 № 1162 "Про початок опалювального сезону 2023/2024 років" та від 18.03.2024 № 339 "Про закінчення опалювального сезону 2023/2024 років" (а.с. 114-119), а саме:
- від 29.10.2021 № 113, з якого вбачається, що 29.10.2021 було подано теплоносій в будівлю житлового будинку за адресою: мкрн. Сонячний, 7 (а.с. 11);
- від 01.04.2022 № 173, з якого вбачається, що 01.04.2022 була припинена подача теплоносія на житловий будинок за адресою: мкрн. Сонячний, 7 (а.с. 12);
- від 04.11.2022 № 60, з якого вбачається, що 04.11.2022 було подано теплоносій в будівлю житлового будинку за адресою: мкрн. Сонячний, 7 (а.с. 13);
- від 23.03.2022 №11, з якого вбачається, що 23.03.2022 була припинена подача теплоносія на житловий будинок за адресою: мкрн. Сонячний, 7 (а.с. 14);
- від 20.11.2023 №233, з якого вбачається, що 19.11.2021 було подано теплоносій в будівлю житлового будинку за адресою: мкрн. Сонячний, 7 (а.с. 15);
- від 28.03.2024 №80, з якого вбачається, що 28.03.2022 була припинена подача теплоносія на житловий будинок за адресою: мкрн. Сонячний, 7 (а.с. 16).
Також з матеріалів справи вбачається, що у будинку № 7 за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. Сонячний встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом від 11.08.2021, відповідно до якого проведено технічний огляд приладів обліку теплової енергії за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. Сонячний, 7 (а.с. 17).
Крім того, в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 286830, яке чинне до 31.05.2025 (а.с. 18).
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору позивачем у спірний період з листопада 2022 по березень 2024 включно було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 29 289 грн. 45 коп., а також у період з серпня 2022 по жовтень 2024 включно надано послугу з абонентського обслуговування на загальну суму 222 грн. 80 коп., що підтверджується актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), а також актами надання послуг з абонентського обслуговування, а саме:
- від 31.05.2025 № 45546 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 2 493 грн. 08 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за листопад 2022 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за листопад 2022 (а.с. 25);
- від 31.05.2025 № 45548 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 3 909 грн. 31 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за грудень 2022 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за грудень 2022 (а.с. 27);
- від 31.05.2025 № 45550 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 3 829 грн. 15 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за січень 2023 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за січень 2023 (а.с. 29);
- від 31.05.2025 № 45552 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 3 802 грн. 42 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за лютий 2023 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за лютий 2023 (а.с. 31);
- від 31.05.2025 № 45554 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 1 718 грн. 51 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за березень 2023 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за березень 2023 (а.с. 33);
- від 31.05.2025 № 45568 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 1 561 грн. 07 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за листопад 2023 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за листопад 2023 (а.с. 35);
- від 31.05.2025 № 45571 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 3 644 грн. 99 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за грудень 2023 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за грудень 2023 (а.с. 37);
- від 31.05.2025 № 45579 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 3 725 грн. 96 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за січень 2024 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за січень 2024 (а.с. 39);
- від 31.05.2025 № 45581 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 1 687 грн. 06 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за лютий 2024 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за лютий 2024 (а.с. 41);
- від 31.05.2025 № 45583 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 2 999 грн. 94 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за березень 2024 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за березень 2024 (а.с. 43);
- від 31.05.2025 №45543 надання послуг з абонентського обслуговування (за серпень 2022) на суму 8 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 57);
- від 31.05.2025 №45544 надання послуг з абонентського обслуговування (за вересень 2022) на суму 8 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 59);
- від 31.05.2025 №45545 надання послуг з абонентського обслуговування (за жовтень 2022) на суму 8 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 61);
- від 31.05.2025 №45556 надання послуг з абонентського обслуговування (за квітень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 73);
- від 31.05.2025 №45557 надання послуг з абонентського обслуговування (за травень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 75);
- від 31.05.2025 №45560 надання послуг з абонентського обслуговування (за червень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 77);
- від 31.05.2025 №45564 надання послуг з абонентського обслуговування (за липень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 79);
- від 31.05.2025 №45565 надання послуг з абонентського обслуговування (за серпень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 81);
- від 31.05.2025 №45566 надання послуг з абонентського обслуговування (за вересень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 83);
- від 31.05.2025 №45567 надання послуг з абонентського обслуговування (за жовтень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 85);
- від 31.05.2025 №45585 надання послуг з абонентського обслуговування (за квітень 2024) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 97);
- від 31.05.2025 №45586 надання послуг з абонентського обслуговування (за травень 2024) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 99);
- від 31.05.2025 №45587 надання послуг з абонентського обслуговування (за червень 2024) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 101);
- від 31.05.2025 №45588 надання послуг з абонентського обслуговування (за липень 2024) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 103);
- від 31.05.2025 №45589 надання послуг з абонентського обслуговування (за серпень 2024) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 105);
- від 31.05.2025 №45590 надання послуг з абонентського обслуговування (за вересень 2024) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 107);
- від 31.05.2025 №45591 надання послуг з абонентського обслуговування (за жовтень 2024) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 109);
Також в матеріалах справи наявні сформовані позивачем рахунки-фактури від 01.05.2025.
Крім того, в матеріалах справи міститься копія супровідного листа позивача, згідно з яким він направляє відповідачу рахунки-фактури та для підпису у двох примірниках акти передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) за Договором та просить підписати та повернути з печаткою другий примірник акту, реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції та список від 23.05.2025 згрупованих відправлень (а.с. 21-24).
Позивач стверджує, що виконав свої зобов'язання за Договором, проте сплата відповідачем за спожиту теплову енергію у період з листопада 2022 по березень 2024 включно та надані послуги з абонентського обслуговування у період з серпня 2022 по жовтень 2024 не проведена, внаслідок чого у відповідача існує заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію у період з листопада 2022 по березень 2024 включно у розмірі 29 289 грн. 45 коп. та надані послуги з абонентського обслуговування у період з серпня 2022 по жовтень 2024 у розмірі 222 грн. 80 коп., що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив із того, що 09.08.2022 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за Куліш Лілією Олександрівною зареєстровано право спільної часткової власності у розмірі 1/2 на нежитлове приміщення №39, загальною площею 82,2 кв.м., розташоване на першому поверсі дев'ятиповерхового будинку за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. Сонячний, 7. Для державної реєстрації подано рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 08.06.2021 у справі №214/6644/19 (а.с. 10). Отже, з 09.08.2022 з фізичною особою-підприємцем Куліш Лілією Олександрівною фактично укладено Типовий договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який обліковується у позивача за №5247/жб.
На відповідачку, як споживача, Законом України «Про теплопостачання» покладено обов'язок укласти договір з теплопостачальною організацією. При цьому, заперечень факту отримання теплової енергії в спірному періоді відповідачем не надано, матеріали справи не містять, натомість позивачем доведено надання послуги у визначеному розмірі і вартості, що є підставою для її оплати.
Суд виснував, що акти передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) за спірний період - з листопада 2022 по березень 2024, а також акти надання послуг з абонентського обслуговування у період з серпня 2022 по жовтень 2024 сформовані позивачем 31.05.2025, рахунки-фактури на оплату послуг сформовані позивачем 01.05.2025. При цьому, позивачем надано супровідний лист, з якого вбачається, що акти та рахунки відправлені відповідачу 22.05.2025. Суд констатував, що у переліку додатків до супровідного листа перелічено акти з номерами, що відповідають актам, що надані позивачем, проте з датою 01.05.2025, що не відповідає дійсним обставинам.
Враховуючи викладене, суд визнав, що позивачем порушено умови Типового договору (пункт 33), яким закріплено обов'язок виконавця формувати та надавати рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Проте, судом враховано, що умови Типового договору не містять прив'язки обов'язку споживача сплатити за надані послуги до часу отримання рахунку від виконавця, а також враховано те, що послуга фактично надавалася та споживалася відповідачем у спірний період.
Щодо статусу відповідачки, господарський суд зауважив, що даний спір відноситься до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін.
Наголосив, що запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Куліш Лілії Олександрівни внесено 15.10.2024 (а.с. 134). В той же час, за нормою статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов'язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо господарської юрисдикції спору, зважаючи на наступне.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №911/1834/18, від 11.01.2022 у справі №904/1448/20).
Тобто, юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, загальні суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (частина перша статті 2 Цивільного кодексу України).
У свою чергу відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських суді, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, частиною першою якої унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші у справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) вказано, що "критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов'язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів.".
Відповідно до Правил надання послуг з теплової енергії вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.
Плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.
Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна. Власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава.
Позивач зазначає, що згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12.10.2011 «Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від КП «Криворіжтепломережа» до ДП «Криворізька теплоцентраль» до ДП «Криворізька теплоцентраль» передано об'єкти теплопостачання в Довгинцівському, Жовтневому (після перейменування - Покровський), Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином, з 01.10.2013 виконавцем послуги з теплопостачання до будинку №7 по мкрн. Сонячний у Кривому Розі є АТ «Криворізька теплоцентраль».
На підставі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 08.06.2021 у справі №214/6644/19 (а.с. 10) про поділ майна подружжя, власником 1/2 частки приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , стала Куліш Лілія Олександрівна, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
При цьому, з 05.11.2021 договірні відносини між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором (який є публічним договором приєднання, текст якого розміщено на сайті КПТМ "Криворіжтепломережа", режим доступу http://kpts.dp.ua/dogovorte.php) про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021, що укладений в порядку частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII (далі - Індивідуальний договір).
Індивідуальний договір згідно п. 2 Загальних положень цього договору набуває чинності після 30 днів з моменту розміщення його на офіційному веб-сайті виконавця (КПТМ "Криворіжтепломережа"). Розміщення тексту договору на сайті виконавця було здійснено 05.10.2021.
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надане визначення: індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна.
Оскільки відповідачка з 2006 року по 15.10.2024 мала статус фізичної особи - підприємця вважає, що з моменту реєстрації права власності, тобто з 09.08.2022 між ним, як виконавцем, та Фізичною особою-підприємцем Куліш Лілією Олександрівною, як споживачем, було укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який у позивача обліковується за реквізитами: від 09.08.2022 № 5247/жб за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. Сонячний, буд. 7, приміщення 39 (надалі - Договір), шляхом приєднання споживача до публічного договору - "Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії" (далі - Індивідуального договору, текст якого було опубліковано на офіційному веб-сайті виконавця послуги КПТМ "Криворіжтепломережа" від 05.10.2021). Отже, спір є господарським.
Позивач стверджує, що виконав свої зобов'язання за Договором, проте сплата відповідачем за спожиту теплову енергію у період з листопада 2022 по березень 2024 включно та надані послуги з абонентського обслуговування у період з серпня 2022 по жовтень 2024 не проведена, внаслідок чого у відповідача існує заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію у період з листопада 2022 по березень 2024 включно у розмірі 29 289 грн. 45 коп. та надані послуги з абонентського обслуговування у період з серпня 2022 по жовтень 2024 у розмірі 222 грн. 80 коп.
Куліш Лілія Олександрівна не погоджується із такими нарахуваннями, посилаючись на те, що наявність статусу суб'єкта підприємницької діяльності не означає, що у всіх правовідносинах Відповідач діє саме, як суб'єкт підприємницької діяльності, а усі правовідносини за її участю є господарськими, вважає, що спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Матеріалами справи підтверджено, що 09.08.2022 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за громадянкою Куліш Лілією Олександрівною зареєстровано право спільної часткової власності у розмірі 1/2 на нежитлове приміщення №39, загальною площею 82,2 кв.м., розташоване на першому поверсі дев'ятиповерхового будинку за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. Сонячний, 7.
Для державної реєстрації надано рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 08.06.2021 у справі №214/6644/19 (а.с. 10) про поділ майна подружжя.
Звідси, відповідачкою, як фізичною особою, в порядку врегулювання цивільних відносин (поділ майна подружжя) набуте право власності на половину нежитлового приміщення, до якого позивачем здійснювалась поставка теплоносія, сплата заборгованості за яку є предметом спору.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у період з 18.09.2006 по 15.10.2024 Відповідачка дійсно була зареєстрована, як суб'єкт підприємницької діяльності.
Втім, як правильно зауважив апелянт, це не означає, що у всіх правовідносинах Відповідач діє саме, як суб'єкт підприємницької діяльності, а усі правовідносини за її участю є господарськими.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 922/2972/17.
Висновок щодо того, що наявність у відповідача статусу підприємця не може свідчити про те, що з моменту його державної реєстрації як фізичної особи - підприємця він виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо отримання житлово-комунальних послуг, наведений і у постанові ВП ВС від 27.06.2018 у справі №916/2791/16, від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10, від 05 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 216/181/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 331/5054/15-ц.
Згідно з частиною першою статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Відповідно до статті 42 ГК України (що діяв на час виникнення спірних відносин) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 ЦК України). Тобто, фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати її для здійснення підприємницької діяльності.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).
Відповідно до частин першої та третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється. Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. За приписами частини першою статті 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Набуття статусу підприємця не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи. Натомість, згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Таким чином, цивільні права й обов'язки фізичної особи набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.
Так, за приписами ч.4 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема такі відомості про фізичну особу - підприємця: 1) прізвище, ім'я, по батькові; 2) дата народження; 3) реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта); 5) місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем); 6) види діяльності (крім електронних резидентів (е-резидентів).
Відповідно до Реєстру адресою місцезнаходження Куліш Л.О. є: АДРЕСА_3 .
Тобто, спірне приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , не є приміщенням місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності Куліш Л.О.
За приписами ч.1 ст.52 ГПК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Витягом з ЄДР підтверджено, що згідно КВЕД видами діяльності Відповідачки були: 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки (основний); 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.
Тобто, дані види економічної діяльності не пов'язані із предметом даного спору.
Позивачем також жодним доказом не підтверджено, що відповідачка у наведеному в позові приміщенні у спірний період здійснювала підприємницьку діяльність.
При цьому, за нормами ЦК України, а саме ч.4 ст.319 - власність зобов'язує, а ст.360 регламентовано, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Такими витратами є зокрема, сплата житлово-комунальних послуг.
Як зазначалось вище, в розумінні понять, наведених у ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
З урахуванням наведеного, позивачем не доведено, що у нього з відповідачкою виникли саме господарські відносини, а його висновки спираються виключно на наявність у відповідачки статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Відтак, є неспроможними його посилання на укладення з Куліш Л.О. саме як суб'єктом підприємницької діяльності Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, який у позивача обліковується за реквізитами: від 09.08.2022 № 5247/жб за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. Сонячний, буд. 7, приміщення 39.
А відповідні висновки суду не ґрунтуються на аналізі реальних правовідносин сторін і дослідження питання щодо наявності господарського спору, який відноситься до юрисдикції господарського суду.
У постанові ВП ВС від 27.06.2018 у справі №916/2791/16 наведено правовий висновок, що спори про стягнення вартості комунальних послуг за обслуговування приміщень у багатоквартирних будинках підлягають розгляду у порядку господарського судочинства лише у випадках відповідності їх суб'єктного складу вимогам ГПК України. При цьому, за відсутності доказів використання спірного приміщення та споживання комунальної послуги в господарських цілях, спір про стягнення з ФОП заборгованості за використану електричну енергію (так як і за тепло, тощо) підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Згідно з ч.2 ст. 278 ГПК України, порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
З огляду на викладене, судом першої інстанції здійснений неправильний та необґрунтований висновок про відсутність підстав для закриття провадження у справі, і підвідомчість спору суду господарської юрисдикції.
З урахуванням наведеного знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про невірну юрисдикцію спору, що є підставою для її задоволення.
Звідси, відповідно до норми ч.2 ст.278 ГПК України суд апеляційної інстанції не надає оцінки решті доводів апеляційної скарги, позаяк такі не впливають на результат вирішення спору.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи.
За викладених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, судом першої інстанції не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема неправильно визначено юрисдикцію спору, внаслідок чого з порушенням підсудності ухвалено рішення у справі, наслідком чого є його скасування та ухвалення нового про закриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції роз'яснює позивачу, що останній не позбавлений права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією (Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу).
Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось на користь відповідача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 231, 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2025 у справі №904/3785/25 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2025 у справі №904/3785/25 - скасувати.
Прийняти у справі нове рішення, яким провадження по справі № 904/3785/25 закрити на підставі ч.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України в зв'язку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Роз'яснити позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції цивільного судочинства.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією (Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу). Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд.1, ідентифікаційний код 00130850) на користь Куліш Лілії Олександрівни ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3633,60 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 копійок) судового збору за подачу апеляційної скарги.
Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 14.04.2026.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков