вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" березня 2026 р. Справа№ 910/16916/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання: Лукінчук І.А.,
представників сторін:
від позивача: Грубник Д.Л.;
від відповідача: Алфімов О.В.;
від третьої особи: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу
Державного підприємства «Комбінат «Прогрес» Державного агентства з управління резервами України
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 (повний текст складено 12.11.2025)
у справі № 910/16916/23 (суддя Алєєва І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-Сервіс»
до Державного підприємства «Комбінат «Прогрес» Державного агентства з управління резервами України,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору на стороні відповідача:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Галактика логістікс»,
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" (далі - ТОВ «ХДМ-Сервіс», Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило витребувати від Державної організації Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України, яке в процесі розгляду справи змінило найменування на Державне підприємство "Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України (далі - Комбінат), на користь Товариства нежитлові будівлі за адресою: м. Київ, вул. Олексія Терьохіна (вул. Троїцько-Кирилівська), 5/7 (реєстраційний номер нерухомого майна 715471080000) (далі - спірне нерухоме майно).
На обґрунтування заявлених вимог Товариство посилається на незаконне володіння Комбінатом його (Товариства) спірним нерухомим майном, яке вибуло з володіння Товариства поза його волею, внаслідок вчинення щодо товариства та його майна серії кримінальних правопорушень, що на цей час є предметом досудового слідства та підтверджується судовими рішеннями у справах №910/22027/21, №910/5022/23.
Товариство зазначає, що на підставі підробленого паспорта ОСОБА_1 (учасника позивача з часткою 99%) було здійснено незаконне відчуження його частки та укладені договори щодо його частки, зокрема, спірне нерухоме майно внесено до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика логістикс" (далі - ТОВ «Галактика логістикс», Підприємство), а в подальшому продано Комбінату за договорами купівлі-продажу від 19.11.2020 та від 25.05.2021. З 25.05.2021 Комбінат набув право власності на весь спірний об'єкт, тому спірне нерухоме майно підлягає витребуванню у нього на користь позивача.
Позиції учасників справи.
У відзиві на позовну заяву Комбінат зазначив, що 19.11.2020 та 25.05.2021 уклав з Підприємством договори купівлі-продажу спірного нерухомого майна та сплатив на користь продавця (Підприємства) повну вартість майна. Комбінат зауважив, що за умовами п. 7.1 у разі виникнення прав третіх осіб на нерухоме майно продавець зобов'язується компенсувати вартість вказаного майна третім особам на частину майна, на яку вони мали би право, тому Товариство має право звернутися з вимогами про сплату вартості нерухомого майна згідно з договорами до Підприємства, яке зобов'язане її відшкодувати.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 позов задоволено. Витребувано від Комбінату на користь Товариства нежитлові будівлі за адресою: м. Київ, вул. Олексія Терьохіна (вул. Троїцько-Кирилівська), 5/7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 715471080000). Стягнуто з Комбінату на користь Товариства 6 750,00 грн судового збору.
За висновком суду, позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими.
Суд встановив, що відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, однак матеріалами справи не підтверджується набуття ним спірного майна у порядку, встановленому для виконання судових рішень або на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна, в той час як за змістом ст. 388 ЦК України (в редакції статті, чинній на момент подання позову у цій справі) безумовною підставою для відмови у задоволенні віндикаційного позову до добросовісного відповідача є продаж спірного майна у порядку, встановленому для виконання судових рішень, або майно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна. Крім того, суд не встановив, що у ланцюгу неправомірного відчуження спірного майна позивача на користь третіх осіб прослідковувалась воля позивача щодо його відчуження, на чому зосереджував увагу Верховний Суд у даній справі під час її направлення на новий розгляд до суду першої інстанції, що також є додатковою підставою для витребування майна від добросовісного набувача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2025, Комбінат звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в повному обсязі та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Скаржник вважає оскаржуване рішення неповним в частині встановлення обставин, що мають значення для справи, а тому необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм чинного законодавства.
На думку апелянта, майно у нього витребуване бути не може, оскільки він є добросовісним набувачем та не знав і не міг знати про недобросовісну поведінку продавця, що залишив поза увагою суд першої інстанції.
Позиції учасників справи.
Від Товариства відзив на апеляційну скаргу на надійшов.
У додаткових поясненнях у справі Товариство надало відповіді на поставлені судом у судовому засіданні питання.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16916/23 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Комбінату на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 до надходження матеріалів справи №910/16916/23.
25.12.2025 матеріали справи №910/16916/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комбінат на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 у справі №910/16916/23. Розгляд справи призначено на 11.02.2026.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2026 справа №910/16916/23 передана на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданової С.О., Корсак В.А. (у зв'язку з відпусткою судді Владимиренко С.В.).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 прийнято апеляційну скаргу Комбінат на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 у справі №910/16916/23 до провадження у визначеному складі суду.
У судовому засіданні 11.02.2026 суд протокольно оголосив перерву у розгляді справи до 18.03.2026, про що повідомив третю особу відповідною ухвалою.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі №910/22027/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Витребувано в ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 9281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу.
Вказаними судовими рішеннями встановлені наступні обставини:
- станом на 30.07.2020 учасниками Товариства були: ОСОБА_3 з часткою в статутному капіталі у розмірі 93,75 грн, що становить 1% статутного капіталу товариства; ОСОБА_1 з часткою в статутному капіталі у розмірі 9 281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу товариства, що підтверджується статутом товариства в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів учасників №21/06/19 від 21.06.2019, а також відомостями з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №572682558397;
- у серпні 2020 року позивачу стало відомо, що у відомості про Товариство були внесені зміни;
- відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 206640581035 станом на 03.08.2020 учасниками Товариства були ОСОБА_3 з часткою в статутному капіталі у розмірі 93,75 грн та ОСОБА_4 з часткою в статутному капіталі у розмірі 9 281,25 грн;
- у серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої було розпочато досудове розслідування кримінального провадження №1202010001000477, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
- під час здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження слідчим було встановлено, що 15.07.2020 о 21:43 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єдігаров Ельвір Михайлович посвідчив довіреність за №3638 від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_5 з повноваженнями відчужувати належні позивачу частки в статутних капіталах юридичних осіб та з підписанням всіх без виключення документів;
- в межах вказаного кримінального провадження була призначена почеркознавча експертиза, за результатом проведення якої експерт зробив висновок, що підпис від імені ОСОБА_1 в оригіналі довіреності від 15.07.2020 №3638 на представництво інтересів ОСОБА_1 виконаний іншою особою;
- також слідчий встановив, що довіреність №3638 від 15.07.2020 була посвідчена на підставі підробленого паспорта позивача та підробленої довідки про присвоєння позивачу ідентифікаційного номера;
- позивач вказує, що з ОСОБА_5 він не знайомий, жодних довіреностей йому не видавав, та, відповідно, не уповноважував на вчинення жодних дій від свого імені відносно Товариства;
- у подальшому, 30.07.2020, ОСОБА_5 , на підставі довіреності №3638 від 15.07.2020 разом з ОСОБА_4 , провели загальні збори Товариства, на яких прийняті рішення про звільнення ОСОБА_3 з посади директора та призначення на цю посаду ОСОБА_4 , а також про зміну місцезнаходження товариства;
- 31.07.2020 ОСОБА_5 , який діяв від імені позивача на підставі довіреності № 3638 від 15.07.2020, та ОСОБА_4 підписали акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. за реєстровими №316, №317, за яким ОСОБА_1 передав на користь ОСОБА_4 частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 9281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу;
- відповідні відомості про зміни у складі учасників були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом №206640581035;
- 20.08.2020 ОСОБА_4 провів загальні збори учасників Товариства, оформлені протоколом №20/08/2020 від 20.08.2020, на яких було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_4 з посади директора товариства та призначення на цю посаду ОСОБА_2 ;
- також 20.08.2020 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 підписали акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.С. за реєстровими №1611, №1612, за яким ОСОБА_4 передав на користь ОСОБА_2 частку в статутному капіталі товариства у розмірі 9281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу;
- відповідні відомості про зміни у складі учасників були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом №336531328857.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі №910/5022/23, яке не оскаржувалось та набрало законної сили 11.07.2023, було задоволено позов ОСОБА_1 та витребувано від ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 частку у статутному капіталі Товариства (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 13, секція 1, офіс 1, код ЄДРПОУ 25196694) в розмірі 9 281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу товариства.
Вказаним судовим рішенням встановлені наступні обставини:
- станом на 30.07.2020 позивач був власником частки в статутному капіталі Товариства у розмірі 9 281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу товариства, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства станом на 30.07.2020;
- при цьому позивач як власник частки в статутному капіталі внаслідок вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_2 дій щодо відчуження належної позивачу частки у статутному капіталі Товариства був незаконно позбавлений цієї частки;
- факт належності права власності на спірну частку позивачу та вибуття частки з володіння позивача поза його волею доведений належними та допустимими доказами.
У справі, що розглядається, позивач вказує, що ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення злочину. Було розпочате досудове розслідування (кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020100010004077 №12021100060000886 від 02.06.2021).
Вказані обставини підтверджуються копією витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань - провадження від 07.08.2020 №12020100010004077, від 02.06.2021 №12021100060000886; копією довіреності на ім'я ОСОБА_7 на реєстрацію ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Волкової С.Я. №757/33892/21-к від 25.06.2021, якою накладено арешт на корпоративні права та нерухоме майно Товариства у ЦНАП м. Києва та районних у м. Києві адміністрацій; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 18.11.2022.
В межах кримінального провадження №12020100010004077 від 07.08.2020 була призначена почеркознавча експертиза, за результатом проведення якої експерт зробив висновок, що підпис від імені ОСОБА_1 в оригіналі довіреності від 15.07.2020 №3638 виконаний не ним, а іншою особою.
30.07.2020 ОСОБА_5 використав підроблену довіреність №3638 від 15.07.2020 та разом з ОСОБА_4 провів загальні збори товариства, на яких було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_3 з посади директора товариства та призначення на цю посаду ОСОБА_4 , а також прийнято рішення про зміну місцезнаходження юридичної особи.
31.07.2020 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підписали акт приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. за реєстровими №№316, 317, внаслідок чого ОСОБА_4 набув частку в статутному капіталі товариства у розмірі 9 281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу.
03.08.2020 ОСОБА_4 провів загальні збори учасників ТОВ «ХДМ-Сервіс», оформлені протоколом №03/08/2020 від 03.08.2020 (голова зборів - ОСОБА_4 (єдиний присутній учасник Товариства, про що в протоколі зазначено: «Присутні учасники, які в сукупності волдіють 99% голосів), секретар зборів - ОСОБА_5 ), на яких прийняті рішення про:
- створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Галактика логістикс»;
- внесення до статутного капіталу ТОВ «Галактика логістикс» нежитлових будівель, розташованих за адресою: місто Київ, вулиця Олексія Терьохіна , п'ять дріб сім. Об'єкт має загальну площу 1941 кв. м; до його складу входять: прохідна, зазначена на плані літера «А», площею 12,50 кв. м; кузня зазначена га плані літ. «Б», площею 108,60 кв. м; склад кисню, зазначений в плані літ. «В», площею 14,90 кв. м; механічний цех і майстерня, зазначені на плані літ. «Д», площею 1790,10 кв. м; внутрішня асфальтова дорога; огорожа території, підкранові шляхи (все перелічене - предмет спору у справі № 910/16916/23); нерухоме майно частину цілісного майнового комплексу - об'єкт незавершеного будівництва - цех рулонних матеріалів, розташований в м. Києві по вул. Деревообробній, № 5 , площею 4017,8 кв. м. Також вирішено визначити та затвердити грошову (оцінку) внеску майна ТОВ «ХДМ-Сервіс», яке вноситься до статутного капіталу ТОВ «Галактика логістикс» (все перелічене вище), в сумі 954000 грн;
- доручення директору ТОВ «ХДМ-Сервіс» ОСОБА_4 підписати від імені ТОВ «ХДМ-Сервіс» протокол установчих зборів ТОВ «Галактика логістикс», акт приймання-передачі та грошової оцінки майна до статутного капіталі «Гаплактика логістикс».
В протоколі від 03.08.2020 зазначено, що всі рішення ухвалені одноголосно, голосували «за» 100%, що не відповідає частці ОСОБА_4 як єдиного учасника, який взяв участь у зборах.
04.08.2020 засновник ТОВ «Галактика логістикс» - ТОВ «ХДМ-Сервіс» в особі директора ТОВ «ХДМ-Сервіс» ОСОБА_4 та ТОВ «Галактика логістикс» в особі директора ОСОБА_2 підписали Акт приймання-передачі та грошової оцінки майна до статутного капіталу ТОВ «Галактика логістикс» - нежитлових будівель, розташованих за адресою: місто Київ, вулиця Олексія Терьохіна, п'ять дріб сім. Об'єкт має загальну площу 1941 кв. м; до його складу входять:прохідна, зазначена на плані літера «А», площею 12,50 кв. м;кузня зазначена га плані літ. «Б», площею 108,60 кв. м; склад кисню, зазначений в плані літ. «В», площею 14,90 кв. м; механічний цех і майстерня, зазначені на плані літ. «Д», площею 1790,10 кв. м; внутрішня асфальтова дорога; огорожа території, підкранові шляхи (все перелічене - предмет спору у справі № 910/16916/23) вартістю 450000 грн.
При цьому апеляційний суд відзначає, що дуже дивно і сумнівно виглядають обставини, за яких ТОВ «Галактика логістикс» створене за рішенням засновника - ТОВ «ХДМ-Сервіс» від 03.08.3030 і зареєстроване цією ж датою (т. 1, а. с. 75), а вже наступного дня - 04.08.2020, приймає до статутного капіталу майно, перелік і вартість якого не відповідають тому ж рішенню засновника від 03.08.2026 (перелік і вартість менші).
20.08.2020 ОСОБА_4 провів загальні збори учасників товариства, оформлені протоколом №20/08/2020 від 20.08.2020, на яких прийнято рішення про звільнення ОСОБА_4 з посади директора Товариства та призначення на цю посаду ОСОБА_2 (директора ТОВ «Галактика логістикс», який приймав спірне майно до статутного капіталу). Того ж дня ОСОБА_4 та ОСОБА_2 підписали акт приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.С. за реєстровими №№1611, 1612, за яким ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 частку в статутному капіталі товариства у розмірі 9 281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу.
В межах кримінального провадження рішенням Голосіївського районного суду від 18.08.2020 у справі №752/16023/20 було заборонено вчинення реєстраційних дій щодо товариства, 01.09.2020 заборона вчинення реєстраційних дій внесена до реєстру реєстратором Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Хаустовою М.Є.
Позивач зазначив, що метою рейдерської атаки на підприємство було заволодіння його нерухомим майном. Внаслідок протиправного заволодіння часткою у статутному капіталі Товариства зловмисники здійснили відчуження нерухомого майна Товариства, коли 02.08.2020 Товариство передало нежитлові будівлі за адресою: м. Київ, вул. Олексія Терьохіна (вул. Троїцько-Кирилівська), 5/7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 715471080000) до статутного капіталу ТОВ «Галактика логістикс», після чого 04.08.2020 право власності на вказаний об'єкт було зареєстровано за ТОВ «Галактика логістикс» приватним нотаріусом КМНО Івченко А.В.
Всі наведені обставини свідчать, що спірне майно вибуло з власності ТОВ «ХДМ-Сервіс» безоплатно.
19.11.2020 ТОВ «Галактика логістикс» уклало договір купівлі-продажу 1/2 частки спірного об'єкта нерухомого майна, за яким Комбінат придбав таку частку.
25.05.2021 ТОВ «Галактика логістикс» уклало другий договір купівлі-продажу 1/2 частки спірного об'єкта нерухомого майна, за яким Комбінати придбав другу таку частку.
25.05.2021 Комбінат набув право власності на весь спірний об'єкт, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
ТОВ «ХДМ-Сервіс» звернулося до суду з цим позовом та просило суд витребувати від Комбінату на користь Товариства нежитлові будівлі за адресою: м. Київ, вул. Олексія Терьохіна (вул. Троїцько-Кирилівська), 5/7 (реєстраційний номер нерухомого майна 715471080000), оскільки вказане нерухоме майно вибуло із володіння позивача поза його волею.
Господарський суд міста Києва рішенням від 20.09.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 910/16916/23, позов задовольнив - витребував від Комбінату на користь Товариства спірні нежитлові будівлі, стягнув з Комбінату на користь Товариства 6 750,00 грн судового збору.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки спірне нерухоме майно незаконно вибуло із володіння позивача. Факт вибуття спірного нерухомого майна із володіння позивача поза його волею встановлений судовими рішеннями у господарських справах №910/22027/21 та №910/5022/23, які набрали законної сили та мають преюдиційне значення для суду при вирішенні даної справи, встановлені цими рішеннями обставини повторного доведення не потребують.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.07.2025 у справі №910/16916/23 касаційну скаргу Комбінату задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 910/16916/23 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Верховний Суд у постанові від 03.07.2025 у справі №910/16916/23 визнав висновки судів попередніх інстанцій передчасними.
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що у цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що спірні нежитлові будівлі, що розташовані за адресою м. Київ, вул. Олексія Терьохіна (вул. Троїцько-Кирилівська), 5/7, вибули з володіння позивача поза його волею, що встановлено судовими рішеннями у господарських справах №910/22027/21 та №910/5022/23, які набрали законної сили, однак обставини переходу права власності спірного майна до відповідача (чи було таке набуття добросовісним чи недобросовісним), суди попередніх інстанцій не встановлювали.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Положеннями ст. 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Цивільний кодекс України одним зі способів захисту порушених прав передбачено віндикацію.
Так, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).
Віндикація - це витребування своєї речі не володіючим власником від володіючого не власника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного безпосередньо із власником договору.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У той же час ст. 388 ЦК України передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі зазначеної норми залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Для застосування п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України ключовими аспектами є відсутність волі власника на відчуження майна, добросовісність набувача, а також оплатність при відчуженні спірного майна.
Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК країни ) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Можливість задоволення позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов'язане зі встановленням двох основних обставин - наявності волі у власника (позивача, який витребовує майно) та обставин переходу права власності до останнього набувача (чи було таке набуття добросовісним чи не добросовісним).
Суд встановив, що спірні нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Олексія Терьохіна (вул. Троїцько-Кирилівська), 5/7, вибули з володіння позивача безоплатно і поза його волею, що встановлено судовими рішеннями у господарських справах №910/22027/21 та №910/5022/23.
У той же час зміст ст. 388 ЦК України (в редакції, чинній на момент подання позову у цій справі) дає підстави для висновку якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Водночас безумовною підставою для задоволення віндикаційного позову власника до добросовісного набувача спірного майна є отримання такого майна добросовісним набувачем безоплатно. При цьому в контексті вимог ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, позбавлення добросовісного власника власності (незалежно від оплатності / безоплатності) можливе лише у випадку здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Отже, для застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України у вирішенні спору визначальним є питання добросовісності / недобросовісності набувача, оплатність чи неоплатність набуття добросовісним набувачем такого майна, а також обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння первісного власника (за волею чи без волі власника, наприклад, в порядку продажу майна у виконавчому провадженні при виконанні судового рішення чи за інших умов), а тому такі обставини підлягають обов'язковому з'ясуванню та перевірці судом для правильного вирішення ним спору.
Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема, про наявність або відсутність підстав для застосування ст. 388 ЦК України, також слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінки на добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (зокрема, постанови від 26.06.2019 у справі №669/927/16-ц (п. 51), від 23.10.2019 у справі №922/3537/17 (п. 38-39, 57), від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 (п. 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (зокрема, постанови від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (п. 61), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п. 211), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (п. 55), від 21.09.2022 у справі №908/976/19 (п. 5.66)), на неврахування яких судами попередніх інстанцій вказує скаржник у касаційній скарзі.
З'ясування судами ознак добросовісності / недобросовісності у діях кінцевого набувача майна необхідне також для забезпечення дотримання критерію пропорційності при втручанні у його майнові права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 виснувала, що для розкриття критерію пропорційності велике значення має визначення судами добросовісності / недобросовісності набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 у справі №669/927/16-ц, від 01.04.2020 у справі №610/1030/18.
Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19).
Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Якщо спірне майно є об'єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів ст. 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17 (п. 38), від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 (п. 46.1), від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 (п. 7.22), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (п. 6.50), на які посилається скаржник у касаційній скарзі.
Добросовісний набувач не може відповідати у зв'язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству під час вчинення правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам ст. 388 ЦК України, а, отже втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.
Тому, з урахуванням наявного правового регулювання, у разі витребування спірного майна від добросовісного набувача на користь власника суди, при застосуванні ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, повинні також досліджувати обставини справи на предмет наявності легітимної мети при витребуванні спірного майна, а також досліджувати обставини справи на предмет того, чи відповідні дії є пропорційними легітимній меті втручання у право власності відповідача.
Дослідивши на виконання вказівок Верховного Суду питання добросовісності набуття відповідачем спірного майна, місцевий суд дійшов висновку, що Комбінат є добросовісним набувачем спірного майна, який набув таке право за відплатними договорами в особи, яка не мала права його (спірне майно) відчужувати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 зазначила, що можливість власника реалізувати його право витребувати майно з володіння добросовісного набувача (тобто того, який не знав і не міг знати про те, що набуває майно, яке особа не мала права йому відчужувати) згідно зі ст. 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі (оплатно, безвідплатно) добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Коло підстав, за яких власник може витребувати майно з володіння добросовісного набувача, який придбав його за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, є вичерпним (п. 1-3 ч. 1 ст. 388 ЦК України).
Так, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно зі ст. 388 ЦК України (в редакції, чинній на момент подання позову у цій справі) безумовною підставою для відмови у задоволенні віндикаційного позову до добросовісного відповідача є продаж спірного майна у порядку, встановленому для виконання судових рішень або було майно продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
У матеріалах справи відсутні докази, які свідчили би про те, що Комбінат набув спірне майно у порядку, встановленому для виконання судових рішень або на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Навпаки, встановлено придбання Комбінатом спірного майна за договорами купівлі-продажу, укладеними з ТОВ «Галактика логістикс». При чому, за послідовними доводами Товариства, проти яких Комбінат не наводив заперечень, Комбінат здійснював оплату за договорами купівлі-продажу, вже будучи обізнаним про те, що спірне майно вибуло з володіння Товариства поза його волею, про що обидва учасники Товариства, ОСОБА_3 та Олейнічук Р.В., повідомляли керівництво Комбінату особисто на зустрічах та письмово про неприпустимість сплати бюджетних коштів за майно, яке є вкраденим у Товариства.
Крім того, відсутні докази, які свідчили би про наявність у ланцюгу неправомірного відчуження спірного майна Товариства на користь третіх осіб волі позивача щодо його відчуження, на чому зосереджував увагу Верховний Суд у справі, що розглядається, під час її направлення на новий розгляд до суду першої інстанції, що також є додатковою підставою для витребування майна від добросовісного набувача.
Колегія суддів відзначає, що продаж спірного майна ТОВ «Галактика логістик» здійснювалося ідеальними (1/2) частками, з розстроченням оплати за другим договором від 25.05.2025. При цьому, зважаючи на те, що відповідач відноситься до державного сектору економіки, апеляційний суд просив Комбінат надати пояснення, чи узгоджувалось придбання нерухомого майна із засновником - Державним агентством з управління резервами України, чи обговорювалась потреба у придбанні такого майна з прийняттям відповідних розпорядчо-управлінських рішень. Однак зрозумілих відповідей суд не отримав.
Разом з тим, зазначені обставини хоча і породжують певні сумніви, проте не можуть однозначно і беззаперечно свідчити про недобросовісність Комбінату як покупця.
У постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що добросовісний (кінцевий) набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред'явивши вимогу до проміжного набувача, в якого придбав майно, про відшкодування збитків на підставі ст. 661 ЦК України.
Отже, з огляду на особливості принципів диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України, відповідач не позбавлений можливості звернутися із відповідним позовом про відшкодування витрат понесених у зв'язку із придбанням спірного майна, при цьому відсутні підстави вважати, що вчиняючи такі дії відповідач понесе індивідуальний і надмірний тягар.
Тому, втручання у право відповідача на володіння майном в цьому випадку переслідує легітимну мету, цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право та не призводить до понесення останнім індивідуального і надмірного тягаря.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про задоволення позову обґрунтованим та правомірним.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Комбінат «Прогрес» Державного агентства з управління резервами України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 у справі №910/16916/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 у справі №910/16916/23 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 15.04.2026.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак