вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" квітня 2026 р. Справа№ 911/2745/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
без повідомлення учасників справи
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс"
на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2025
у справі № 911/2745/25 (суддя Черногуз А.Ф.)
за позовом Державного підприємства "Міжнародний Аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс"
про стягнення 38672,32 грн
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Міжнародний Аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" про стягнення заборгованості за Договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю від 02.04.2021 №02.5-14/1-728 в розмірі 38672,32 грн, з яких: 32083,73 основного боргу, 4789,25 грн пені, 1326,85 грн інфляційних втрат, 472,49 грн 3% річних.
Заявою від 04.09.2025 позивач збільшив позовні вимоги до 40 728,45 грн у зв'язку з чим на розгляді суду перебувають саме вимоги про стягнення 40 728,45 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати за надані йому послуги згідно з договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 02.04.2021 №02.5-14/1-728.
Рішенням Господарського суду Київської області від 02.12.2025 по справі № 911/2745/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" на користь Державного підприємства "Міжнародний Аеропорт "Бориспіль" 33 670, 85 грн основного бору, 5 216, 87 грн пені, 513, 88 грн 3% річних,1 269, 55 грн інфляційних втрат. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (через систему «Електронний суд») звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2025 по справі № 911/2745/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження доказів.
На переконання скаржника, орендар зобов'язаний оплатити лише надану йому послугу, що відповідає ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України. ДП "Міжнародний Аеропорт "Бориспіль" у позовній заяві (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) вказує, що заборгованість у розмірі 40 728,45 грн. (в тому числі й штрафні санкції) нараховано саме за наче надані послуги, зазначені у п. 1.1 Договору, у період з серпня 2024 по липень 2025. Проте, ДП "Міжнародний Аеропорт "Бориспіль" безпідставно не враховує, що відповідно до п. 7.1. Договору договір діє до 29.07.2024. Згідно з п. 7.3. Договору дію договору може бути продовжено на строк, що не перевищує строку, на який буде продовжено договір оренди. Продовження дії Договору відбувається шляхом укладення додаткової угоди до Договору.
При цьому, за твердженням скаржника, в даному випадку продовження дії Договору не відбулося, оскільки ДП «"Міжнародний Аеропорт "Бориспіль" листом № 25-22-306 від 28.06.2024 повідомило ТОВ «Аеро Ресторантс» про непродовження Договору оренди, у зв'язку із необхідністю використання орендованого за Договором оренди Майна для власних потреб ДП "Міжнародний Аеропорт "Бориспіль". ТОВ «Аеро Ресторантс» надало ДП "Міжнародний Аеропорт "Бориспіль" мотивовані відмови з викладенням вказаної позиції.
Разом з цим, скаржник наголосив, що Господарським судом Київської області не було надано належної оцінки зазначеному, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» по справі № 911/2745/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 апеляційну скаргу у справі № 911/2745/25 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків апеляційної скарги десять днів з дня отримання копії ухвали.
До суду 02.01.2026 у встановлений процесуальний строк від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2025 по справі № 911/2745/25, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено позивачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.
26.01.2026 позивач надав відзив на апеляційну скаргу у якому зазначив, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.
Заперечення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, зводяться до того, що:
- відповідно до п. 5.9 Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1607 від 30.07.20214, у разі припинення або розірвання Договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду. Станом на день звернення ДП МА «Бориспіль» до Господарського суду Київської області з позовною заявою від 27.08.2025 року № 35-28/7-63, так само, як і на даний час, майно, орендоване відповідачем за Договором оренди не повернуто ДП МА «Бориспіль», торговельне обладнання, конструкції, меблі та товари Орендаря - з орендованого приміщення не вивезені.
- посилання Відповідача на доктрину venire contra factum proprium є безпідставним, оскільки ДП МА «Бориспіль» не вчиняє суперечливих дій, а є абсолютно послідовним в своїх діях. Позивачем заявлена вимога про стягнення плати за надані комунальні послуги, обов'язок сплати якої Відповідачем прямо передбачений п. 1.4 Договору про відшкодування витрат, з огляду на неповернення Відповідачем орендованого майна станом на сьогоднішній день.
05.02.2025 відповідачем подано клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, які не могли бути подані раніше, а саме: текст електронного листа Фонду від 13.01.2026 року на електронну адресу ТОВ «Аеро Ресторантс», лист Фонду № 932-02-1-234 від 13.01.2026, стан надходження орендної плати по договору оренди від 30.07.2014 року № 1607 (додаткова угода від 26.01.2021 № 2) укладеним РВ ФДМУ по Київській області станом на 13.01.2026 з якого вбачається, що Фонд не здійснював нарахування орендної плати у спірний період.
18.02.2026 позивачем надані заперечення на клопотання відповідача про приєднання до матеріалів справи доказів, посилаючись на те, що лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 13.01.2026 № 932-02-1-234 не входить до предмету доказування у справі № 911/2745/25.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 30.07.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди № 1607 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, згідно з умов п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне індивідуально визначене нерухоме майно, а саме - частина приміщення № 3.1.4 на третьому поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 345, 0 кв. м. (далі - Майно), розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7 на 3-му поверсі термінального комплексу "D" (інв. № 47578), загальною площею 107 850,5 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170023532208, реєстраційний номер в єдиному реєстрі об'єктів державної власності - 20572069.1435.НЛТНПД1884), що перебуває на балансі державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (надалі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30 квітня 2014 року і становить 14 749 941,00 грн, без ПДВ (далі - договір № 1607).
Майно передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації ресторану без нічного режиму роботи (1.2).
Стан Майна на момент укладення Договору зазначається в акті приймання-передавання Майна за узгодженням Орендодавця, Орендаря та Балансоутримувача (1.3).
Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання Майна покладається на Орендаря. З моменту підписання Сторонами акту приймання-передавання Майна починається обчислення строку Договору та перебіг строку оренди (2.4.).
У разі припинення (або розірвання) Договору, Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла з його вини, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до Державного бюджету та Балансоутримувача (3.11).
Орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцю орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря - відшкодувати Балансоутримувачу збитки, що залишились не покриті за рахунок страхового відшкодування згідно пункту 5.7 Договору (5.9).
Цей договір укладений строком (терміном) на 10 (десять) років, що діє з 30.07.2014 до 29.07.2024 включно (10.1).
У разі припинення або розірвання Договору, Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу, а торговельне обладнання, конструкції, меблі та товари Орендаря - підлягають вивезенню. Майно вважається повернутим з моменту підписання Сторонами акта приймання-передавання Майна. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря (10.8, 10.9).
Додатковою угодо №1 від 21.07.2014 до Договору оренди №1607, у зв'язку з поверненням частини приміщень, Сторони Договору оренди дійшли згоди змінити загальну площу з 345 кв.м. на 170 кв.м.
01.10.2014 та 21.07.2015 між Сторонами Договору оренди підписано Акт приймання-передавання орендованого майна, за якими Орендодавець передав Орендарю Майно, визначене у п. 1.1. Договору оренди.
В подальшому, 02.04.2021 між ДП «Міжнародний аеропорт Бориспіль» (Балансоутримувач) та ТОВ «Аеро ресторантс» (Орендар) був укладений договір про відшкодування витрат Балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю №02.5-14/1-728 (далі - Договір про відшкодування витрат).
У зв'язку з укладанням між РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Орендарем договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, № 1607 від 30.07.2014 (далі - договір оренди), за яким Орендарем отримано в строкове платне користування частину приміщення Nє 3.1.4, загальною площею 170,0 кв М, на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. №47578) (далі - Майно або приміщення), для розміщення та експлуатації кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (далі - Заклад): Балансоутримувач надає, а Орендар отримує та оплачує послуги, перелік, вартість (ціну), далі - вартість, яких визначено додатком №1 до Договору, далі - Послуги. Балансоутримувач забезпечує технічну можливість для під'єднання обладнання Орендаря до електричних мереж Балансоутримувача з метою передачі Орендарю електричної енергії. Відшкодування вартості спожитої електричної енергії здійснюється Орендарем за окремо укладеним договором. Орендар щорічно сплачує Балансоутримувачу компенсацію земельного податку за звітний рік за користування Майном. Сума компенсації розраховується пропорційно площі Майна, що знаходиться в оренді. Сплата відбувається в термін, визначений п. 3.2.4 Договору (1.1. -1.1.3).
Розмір оплати за Послуги залежить від фактичного їх об'єму, тарифів та витрат Балансоутримувача, пов'язаних з обсягом Послуг в період їх надання, якості Послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України (1.3.).
В разі припинення надання в строкове платне користування Майна, нарахування оплати за Послуги відбувається до дати фактичного повернення Майна (включно), що фіксується Сторонами у відповідному Акті повернення з оренди орендованого Майна до договору оренди (1.4).
Балансоутримувач зобов'язується щомісяця, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, виставляти Орендарю рахунок-фактуру (далі - Рахунок) за надані Послуги за звітний місяць та складати Акт приймання - здачі виконаних Послуг (далі - Акт), який є контрольним та звітним документом Сторін щодо надання-отримання Послуг та їх якості (3.1.4).
Орендар зобов'язується, зокрема: своєчасно здійснювати розрахунки за Договором. Щомісяця, з 10 (десятого) числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача Рахунок, Акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату компенсації земельного податку згідно з пунктом 1.1.3 Договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання Рахунку та Акту. Датою отримання Рахунку та Акту вважається 15 (п'ятнадцяте) число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата Рахунку здійснюється Орендарем до 20 (двадцятого) числа того ж місяця. Підписаний Акт Орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5 (п?яти) робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5 (п??яти) робочих днів Акт не буде повернутий Балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним Сторонами (3.2.1, 3.2.4.).
Договір набирає чинності з моменту його укладення Сторонами та діє до 29.07.2024. Договір припиняє свою дію з дати припинення відносин по договору оренди, що підтверджується підписанням відповідного Акту повернення з оренди орендованого Майна (7.1, 7.4).
Вартість (ціну) яких визначено додатком №1 до Договору, у тому числі наступні послуги: - постачання теплової енергії/виробництво, транспортування та постачання теплової енергії - розрахунковим шляхом за 170 кв.м; - вода, використана для прибирання 1кв.м. приміщення самостійно - за місяць, із розрахунку 170,0 кв.м.; - водопостачання води гарячої - згідно з показниками приладів обліку (куб.м), 210,00грн. (без ПДВ) за 1куб.м; - водопостачання води холодної - згідно з показниками приладів обліку (куб.м), 27,00грн. (без ПДВ) за 1куб.м; - водовідведення води стічної - сумарний обсяг холодної та гарячої води (куб.м), 30,00грн. (без ПДВ) за 1куб.м (далі разом - Послуги).
Позивач зазначає, що на виконання взятих на себе на умовах Договору № 02.5-14/1-728 зобов'язань, у період з серпня 2024 року по червень 2025 року Балансоутримувач надав Орендарю послуги, визначені умовами Договору.
Для оплати вартості наданих послуг Балансоутримувачем були виставлені рахунки на загальну суму 32 083,73 грн, а також складено акти приймання-передачі виконаних робіт/послуг за наступними датами: 30.09.2024, 31.10.2024, 30.11.2024, 31.12.2024, 31.01.2025, 28.02.2025, 31.03.2025, 30.04.2025, 31.05.2025 та 30.06.2025.
Позивач зазначає, що Орендар, всупереч п. 3.2.4 Договору, не отримав зазначені рахунки та акти у бухгалтерії Балансоутримувача для своєчасної сплати вартості наданих послуг. У зв'язку з цим, рахунки та акти були направлені Орендарю засобами електронного зв'язку з використанням програмного забезпечення «M.E.Doc» із гарантованою доставкою та отримані Орендарем, що підтверджується відповідними електронними універсальними документами. Додатково, рахунки та акти направлялися на електронну пошту Орендаря та у вигляді поштового відправлення за місцезнаходженням Орендаря.
При цьому, з посиланням на умови Договору, Орендар направив Балансоутримувачу мотивовані відмови від підписання актів приймання-передачі послуг, обґрунтовуючи їх запровадженням воєнного стану на території України з 24.02.2022 та невикористанням наданого майна.
Позивач стверджує, що Орендар не сплатив у повному обсязі вартість наданих послуг у період серпень 2024 - червень 2025 року, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 32 083,73 грн, розрахунок якої наведено у Додатку № 1 до позовної заяви.
Для врегулювання спору у досудовому порядку, Позивач направив Орендарю письмову претензію від 02.06.2025 № 35-28/5-31 на суму 27322,37 грн основного боргу. Вказана претензія була надіслана поштовим відправленням № 0601153879587, проте Орендарем не отримана, що підтверджується довідкою Укрпошти від 17.06.2025 про повернення відправлення по закінченню терміну зберігання.
У зв'язку з невиконанням основного зобов'язання зі сплати вартості наданих послуг, Позивач: - на підставі п. 5.5 Договору нарахував і заявив до стягнення пеню у сумі 4 789,25 грн; - на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував і заявив до стягнення відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 472,49 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 1326,85 грн.
Позивач зазначає, що Відповідач не виконав зобов'язання зі сплати вартості послуг, наданих у липні 2025 року, чим порушив вимоги ст. 526 ЦК України, п. 1 ст. 193 ГК України, а також п.п. 3.2.1, 3.2.4 п. 3.2 Договору.
Станом на 03.09.2025 у Відповідача збільшився період заборгованості, зокрема додався період за липень 2025 року, що призвело до збільшення суми основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Для оплати наданих послуг за липень 2025 року Позивачем було виставлено рахунок-фактуру № 61/460 від 31.07.2025 та складено акт приймання-здачі виконаних послуг на суму 1587,12 грн.
Оскільки Відповідач самостійно не отримав в бухгалтерії Позивача оригінали зазначених документів, рахунок-фактура та акт були направлені засобами електронного зв'язку з використанням програмного забезпечення «M.E.Doc» з гарантованою доставкою та доставлені Відповідачу 07.08.2025 о 08:35 та 11.08.2025 о 14:39 відповідно, що підтверджується повідомленнями про доставку у програмному забезпеченні «M.E.Doc».
Додатково, рахунок та акт були надіслані на електронну пошту ТОВ «Аеро Ресторантс» та оригінали документів - поштовим відправленням за місцезнаходженням Відповідача.
Позивач зазначає, що Відповідачем у встановлений п. 3.2.4 Договору строк не повернуто підписані акти та не надано мотивованої відмови від їх підписання, внаслідок чого акти вважаються підписаними, а надані послуги - прийнятими без зауважень у повному обсязі.
За результатами розрахунку станом на 03.09.2025: - основна сума заборгованості за Договором становить 33670,85 грн; - пеня за несвоєчасну оплату - 5216,87 грн; - 3% річних - 513,88 грн; - інфляційні втрати - 1326,85 грн. Таким чином, загальна сума позовних вимог становить 40 728,45 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині оплати комунальних послуг, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 40728,45 грн, що включає: 33670,85 грн основного боргу, 5216,87 грн пені, 513,88 грн 3% річних та 1326,85 грн інфляційних втрат.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором про надання послуг.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виконавець повинен надати послугу особисто (ч. І ст. 902 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, Договір оренди №1607 від 30.07.2014 та Договір №02.5-14/1-728 від 02.04.2021 про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг є взаємопов'язаними та укладені на виконання єдиних договірних відносин щодо користування відповідачем державним майном.
Відповідно до пункту 5.9 Договору оренди, у разі припинення або розірвання договору на Орендаря покладено обов'язок повернути орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент його передання, з урахуванням нормального фізичного зносу, а в разі погіршення або втрати майна - відшкодувати Балансоутримувачу понесені збитки. Вказана умова договору прямо визначає, що саме Орендар несе відповідальність за стан орендованого майна до моменту його фактичного повернення та оформлення відповідним актом. Таким чином, юридичний факт припинення користування майном пов'язується сторонами не з датою направлення листів чи декларативних заяв, а виключно з моментом підписання сторонами акта приймання-передавання.
Пунктами 10.8 та 10.9 Договору оренди встановлено, що у разі припинення або розірвання договору Орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів повернути майно Балансоутримувачу та звільнити орендовані приміщення від торговельного обладнання, конструкцій, меблів та товарів, що належать Орендарю. Водночас договором визначено, що майно вважається повернутим лише з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання, а обов'язок щодо складання такого акта прямо покладається на Орендаря. Вказані положення свідчать про те, що саме Орендар має забезпечити фактичне звільнення приміщення та його передачу в тому стані, який дозволяє Балансоутримувачу використовувати його для власних потреб.
У матеріалах міститься переписка сторін щодо повернення майна. Так, 28.06.2024 позивач направив відповідачу повідомлення №25-22-306 про намір використовувати орендоване приміщення для власних потреб та необхідність його звільнення. У подальшому відповідач дійсно направляв на адресу ДП МА «Бориспіль» акти повернення майна (зокрема, 27.08.2024 та 29.10.2024), що підтверджується листом позивача від 02.12.2024 №25-22-454.
Водночас, матеріали справи підтверджують, що Орендар не виконав зазначених договірних зобов'язань. Зокрема, попри направлення Орендарем на адресу позивача актів повернення майна, приміщення не було звільнене від торговельного обладнання, меблів та інших речей. Як убачається з листа позивача від 02.12.2024 №25-22-454, Орендар неодноразово надсилав акти повернення (27.08.2024 та 29.10.2024), однак у приміщеннях продовжувало знаходитися його майно відповідача, що унеможливлювало підписання актів приймання-передавання. Невивезення обладнання суперечить пункту 10.8 Договору та є підставою для висновку про неповернення приміщення.
Крім того, 31.07.2025 комісією Балансоутримувача був складений акт №04-26-4 огляду орендованого майна, на який Орендар був належним чином повідомлений, однак представник Орендаря не з'явився. За результатами огляду встановлено, що в приміщенні знаходиться щонайменше 17 одиниць майна Орендаря, зокрема холодильники, посудомийні машини, вітрина, столи, мікрохвильова піч, принтери та інше обладнання. Наявність такого майна фактично свідчить про продовження користування приміщенням та підтверджує, що приміщення не було повернуте у розумінні умов договору.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що обов'язки Орендаря, передбачені пунктами 5.9, 10.8 та 10.9 Договору оренди, не виконані. Повернення майна не відбулося, акт приймання-передавання не підписаний з об'єктивних причин, пов'язаних саме з діями (бездіяльністю) Орендаря, а не Балансоутримувача. За наведених обставин суд має підстави дійти висновку, що Орендар продовжує фактично користуватися орендованим майном, а тому не звільняється від обов'язків, пов'язаних з таким користуванням, у тому числі щодо оплати комунальних послуг та витрат на утримання майна.
Відповідно до пункту 1.4 Договору про відшкодування витрат, сторони прямо погодили, що у разі припинення надання Майна в строкове платне користування, нарахування оплати за надані Послуги триває до дати фактичного повернення орендованого Майна включно. При цьому датою фактичного повернення сторони визначили момент підписання відповідного Акта повернення з оренди, який складається в межах Договору оренди. Таким чином, сам факт закінчення строку дії договору або направлення будь-яких листів про повернення майна не припиняє обов'язок Орендаря оплачувати надані комунальні послуги та витрати на утримання майна, доки орендоване приміщення фактично не повернуто та це не оформлено відповідним актом.
Положення пунктів 7.1 та 7.4 Договору про відшкодування встановлюють, що договір діє до 29.07.2024 та припиняє свою дію з дати припинення відносин за договором оренди, що підтверджується підписанням Акта повернення орендованого майна. Зазначені умови договору демонструють, що сторони пов'язали момент припинення дії договору не з формальним закінченням строку, а з юридичним фактом повернення майна, який має бути підтверджений належним чином - актом приймання-передавання, підписаним обома сторонами.
Таким чином, тлумачення умов пунктів 1.4, 7.1 та 7.4 договору свідчить, що нарахування та обов'язок сплати за надані Послуги продовжують існувати до моменту фактичного повернення Майна, оформленого відповідним актом. Лише з цієї дати припиняються відносини за договором про відшкодування витрат. Наявні у матеріалах справи докази, зокрема листування сторін та результати огляду приміщення, підтверджують, що орендоване майно не було звільнене Орендарем та акт приймання-передавання не підписаний, у зв'язку з чим відносини сторін не припинилися в розумінні зазначених пунктів договору.
За таких обставин суд дійшов висновку, що положення Договору про відшкодування витрат не дають підстав вважати обов'язок Орендаря зі сплати за послуги припиненим, а, навпаки, передбачають його збереження до моменту фактичного й належного повернення орендованого приміщення.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що приміщення не повернуте, а відповідач продовжує фактично користуватися майном зпідстав знаходження там його майна, що виключає можливість припинення зобов'язань за Договором про відшкодування витрат.
Посилання відповідача на припинення дії договору комунальних послуг є безпідставними, оскільки припинення договору можливе лише після фактичного повернення майна
Отже, у відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України та умов Договору, відповідач повинен оплатити надані йому, відповідно до вказаних актів та рахунків-фактур за період з серпня 2024 року по липень 2025 року, послуги у розмірі 33670,85 грн.
Відтак, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих позивачем послуг на момент розгляду справи настав.
Таким чином, оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги у сумі 33670,85 грн станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт надання послуг позивачем відповідачу документально підтверджено, тому, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 33670,85 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5216,87 грн пені, 1326,85 грн інфляційних втрат та 513,88 грн 3 % річних, колегія суддів відзначає наступне.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 5.5 договору орендар зобов'язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати Балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.
Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов'язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов'язань.
Нарахування неустойки (пеня, штраф) здійснюється замовником, починаючи з наступного дня від кінцевої дати постачання товару, визначеної договором, до моменту надходження (постачання) товару, визначеного актом приймання-передачі.
Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов'язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов'язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов'язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків (в тому числі у вигляді збитків).
Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов'язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов'язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми.
При цьому, для деяких видів зобов'язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідного зобов'язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми Закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Колегія суддів, здійснивши перерахунок, погоджується з судом першої інстанції, що до стягнення з відповідача підлягають 5 216,87 грн пені, 1 269,55 грн інфляційних втрат та 513,88 грн 3% річних.
Доводи апелянта по суті його скарги свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для його скасування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2025 по справі № 911/2745/25 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2025 по справі № 911/2745/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2025 по справі № 911/2745/25 залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» .
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов