вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" березня 2026 р. Справа № 911/1667/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Центренерго"
на рішення Господарського суду Київської області від 22.09.2025
у справі № 911/1667/25 (суддя Колесник Р.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Акціонерного товариства "Центренерго"
про стягнення коштів,
Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач; НЕК "Укренерго"; Компанія) за допомогою підсистеми "Електронний суд" подано на розгляд до Господарського суду Київської області позовну заяву до Акціонерного товариства "Центренерго" (надалі - відповідач; Товариство; апелянт; скаржник) про стягнення 1 262 422,21 грн, з яких: 682 974,28 грн 3% річних та 579 447,93 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідач покладені на нього умовами договору від 26.06.2019 № 0423-03015 про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління зобов'язання виконав з порушенням строків, тому позивач, за порушення відповідачем зобов'язань, у відповідності до умов договору та приписів чинного законодавства нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Київської області від 22.09.2025 позов ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволено повністю. Стягнуто з АТ "Центренерго" на користь ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" 682 974,28 грн - 3% річних, 579 447,93 грн - інфляційних втрат. Стягнуто з АТ "Центренерго" в дохід Державного бюджету України 15149,07 грн - судового збору.
За висновками місцевого господарського суду, зважаючи на прострочення з боку відповідача в оплаті наданих позивачем послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за договором, вимоги останнього про стягнення з відповідача 3% річних - 682 974,28 грн та інфляційних втрат - 579 447,93 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, АТ "Центренерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.09.2025 та ухвалите нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято у зв'язку з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що позивачем не надано жодних доказів та пояснень, яким саме чином ним здійснено розрахунок планової вартості наданих обсягів послуг.
Скаржник вказує, що позивач невірно визначає строк виконання обов'язку з оплати за послуги в три етапи, та в розрахунках вказує 18-е число місяця надання послуг, 28-е число місяця надання послуг та 08-е число наступного місяця надання послуг, як дати з яких у ПАТ «Центренерго» виник обов'язок по оплаті, що суперечить п. 3.7 договору, відповідно до якого за фактичний обсяг послуги, розрахунки здійснюються до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Тобто, позивачем неправильно визначена дата з якої настало прострочення грошового зобов'язання.
В наведеному відповідач звертає увагу, що наданий ПрАТ «НЕК «Укренерго» розрахунок інфляційних втрат, 3% річних є необґрунтованим в цілому, позивач не зазначив конкретно-визначених доказів на підтвердження суми боргу, з чого складається борг на який здійснено нарахування. Окрім цього, відповідно до розрахунків наведених ПрАТ «НЕК «Укренерго» слідує, що інфляційні втрати нараховані за періоди, що не перевищують 15-ти днів, та за такі періоди інфляційні втрати не підлягають стягненню. Так у відповіді на відзив, ПрАТ «НЕК «Укренерго» зазначено наступні періоди прострочення зобов'язання щодо оплат послуг, які тривають менше 15-ти днів та які не підлягають задоволенню: за листопад 2024 року становить: 1) за 3 плановим платежем на суму 18 202 041,08 грн - 7 днів (09.12.2024 - 15.12.2024); 2) за грудень 2024 року становить: за 3 плановим платежем на суму 16 322 830,98 грн - 7 днів (16.01.2025 - 28.01.2025); за актом надання послуги № ДУА-0012510 на суму 57 395 893,21 грн, з яких 57 395 893,21 грн - 13 днів (16.01.2025 - 28.01.2025) та 27 395 893,21 грн - 5 днів (29.01.2025 - 02.02.2025); 3) за січень 2025 року становить: за 3 плановим платежем на суму 22 044 495,06 грн - 7 днів (09.02.2025 - 15.02.2025); за актом надання послуги № ДУА-0013292 на суму 53 671 181,99 грн, з яких 53 671 181,99 грн - 1 день (16.02.2025 - 16.02.2025), 38 671 181,99 грн - 2 дні (17.02.2025 - 18.02.2025), 38 001 181,99 грн - 1 день (19.02.2025 - 19.02.2025), 37 486 181,99 грн - 1 день (20.02.2025 - 20.02.2025), 30 176 181,99 грн - 3 дні (21.02.2025 - 23.02.2025), 28 906 181,99 грн - 1 день (24.02.2025 - 24.02.2025), 25 696 181,99 грн - 8 днів (25.02.2025 - 04.03.2025); 3) за лютий 2025 року становить: за 3 плановим платежем на суму 14 382 480,02 грн - 7 днів (09.03.2025 - 15.03.2025); за актом надання послуги № ДУА-0014070 на суму 56 715 588,82 грн, з яких 56 715 588,82 грн - 2 дні (16.03.2025 - 17.03.2025) та 48 815 588,82 грн - 13 днів (18.03.2025 - 30.03.2025); 4) за березень 2025 року становить: за 3 плановим платежем на суму 16 700 429,42 грн - 7 днів (09.04.2025 - 15.04.2025); за актом надання послуги № ДУА-0014865 на суму 45 596 769,06 грн, з яких 45 596 769,06 грн - 1 день (16.04.2025 - 16.04.2025), 35 441 369,06 грн - 3 дні (02.05.2025 - 04.05.2025), 34 963 529,06 грн - 1 день (05.05.2025 - 05.05.2025).
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2025, апеляційна скарга в справі № 911/1667/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 22.09.2025 у справі № 911/1667/25. Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 22.09.2025 у справі № 911/1667/25 призначено на 24.11.2025.
На адресу апеляційного господарського суду від Компанії надійшли додаткові письмові пояснення, в яких остання просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. За твердженнями позивача, умовами договору передбачений порядок оплати користувачем планової вартості послуги, а саме: поетапна оплата 3-ма обов'язковими платежами на підставі рахунків і фактична оплата наданої послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно) на підставі актів надання послуги. Позивачем, за період з листопада 2024 року по березень 2025 року, надавались послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що підтверджується наступними документами: акт надання послуги № ДУА-0011714 за листопад 2024 року від 30 листопада 2024 року; акт надання послуги № ДУА-0012510 за грудень 2024 року від 31 грудня 2024 року; акт надання послуги № ДУА-0013292 за січень 2025 року від 31 січня 2025 року; акт надання послуги № ДУА-0014070 за лютий 2025 року від 28 лютого 2025 року; акт надання послуги № ДУА-0014865 за березень 2025 року від 31 березня 2025 року. Відповідно до платіжних інструкцій (наданих разом із позовною заявою) послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період з листопада 2024 по березень 2025 року були оплачені відповідачем, але з порушенням строку визначеного умовами договору.
На думку позивача, як вірно зазначив суд першої інстанції, п. 3.5 та п. 3.7 договору визначають обов'язок відповідача при розрахунку за послугу дотримуватись як поетапної оплати планової вартості послуги, так і фактичного обсягу послуг одночасно, які є взаємопов'язаними та не замінюють одна одну, тобто у відповідача відсутнє право вибору здійснювати поетапну оплату планової вартості послуги або за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити поетапну оплату планової вартості послуги на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць.
Колегія суддів зазначає, що розгляд справи відкладався, а в судовому засіданні оголошувалась перерва.
Представник апелянта в судовому засіданні 02.03.2026 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, між Компанією (в тексті - ОСП) та Товариством (за текстом - користувач) укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0423-03015-ПД (скорочено - договір), затверджений наказом НЕК "Укренерго" від 03.10.2024 № 550, відповідно до умов якого цей договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. За цим договором ОСП (оператор системи передач) безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга). Послуга, яка надається за цим договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12 (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 2.2 договору користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору.
Згідно п. 3.1 договору ціна цього договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік. Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.
За п. 3.5 договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну декаду розрахункового періоду (пункт 3.6 договору).
Згідно п. 3.7 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі. Вартість фактично наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості фактично наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в "Системі управління ринком", що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно), або акт надання послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно). Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді виконавець ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням сервісу) або надає користувачу два примірники акта надання послуги та/або акта коригування до актів надання послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
Відповідно до пункту 3.8. договору користувач здійснює підписання актів надання послуги та актів коригування до актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем.
У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом надання Послуги Користувач має право оскаржити зазначені в акті надання Послуги вартість та/або фактичний обсяг Послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений цим Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
У разі підтвердження розбіжностей ППКО Користувач надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог додатка 10 до Правил ринку та відображаються в акті коригування.
За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення (за цим договором). При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату пені та штрафних санкцій, за наявності письмової згоди користувача (п. 3.9 договору).
Згідно з пп. 4.2.1 п. 4.2 договору до обов'язків користувача належить своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за цим договором.
Відповідач підписав заяву-приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, яка міститься в матеріалах справи.
На виконання умов договору позивач у період з листопада 2024 року по березень 2025 року надав відповідачу обумовлені договором послуги на загальну суму 261 666 760,34 грн, а відповідач їх отримав, що підтверджується підписаними обома сторонами актами надання послуги:
- від 30.11.2024 № ДУА-0011714 за листопад 2024 року на суму 48287327,26 грн;
- від 31.12.2024 № ДУА-0012510 за грудень 2024 року на суму 57395893,21 грн;
- від 31.01.2025 № ДУА-0013292 за січень 2025 року на суму 53671181,99 грн;
- від 28.02.2025 № ДУА-0014070 за лютий 2025 року на суму 56715588,82 грн;
- від 31.03.2025 № ДУА-0014865 за березень 2025 року на суму 45596769,06 грн.
Для оплати планової вартості послуги та розрахунку за фактичний обсяг послуги позивач виставив відповідачу наступні рахунки-фактури:
- від 15.11.2024 № ДУ-0043695/0423-03015-ПД на суму 12676533,22 грн;
- від 25.11.2024 №ДУ-0044439/0423-03015-ПД на суму 17408719,57 грн;
- від 05.12.2024 № ДУ-0045189/0423-03015-ПД на суму 18202041,08 грн;
- від 15.12.2025 № ДУ-0046693/0423-03015-ПД на суму 19998800,44 грн;
- від 24.12.2024 № ДУ-0047429/0423-03015-ПД на суму 21070986,67 грн;
- від 05.01.2025 № ДУ-0048171/0423-03015-ПД на суму 16322830,98 грн;
- від 15.01.2025 № ДУ-0049664/0423-03015-ПД на суму 14689144,34 грн;
- від 25.01.2025 № ДУ-0050395/0423-03015-ПД на суму 16937995,32 грн;
- від 05.02.2025 № ДУ-0051126/0423-03015-ПД на суму 22044495,06 грн;
- від 14.02.2025 № ДУ-0052602/0423-03015-ПД на суму 19861971,77 грн;
- від 25.02.2025 №ДУ-0053337/0423-03015-ПД на суму 22469483,96 грн;
- від 05.03.2025 № ДУ-0054068/0423-03015-ПД на суму 14382480,02 грн;
- від 14.03.2025 № ДУ-0055550/0423-03015-ПД на суму 15885227,28 грн;
- від 25.03.2025 № ДУ-0056286/0423-03015-ПД на суму 13015541,53 грн;
- від 04.04.2025 № ДУ-0057023/0423-03015-ПД на суму 16700429,42 грн.
Відповідач, у свою чергу, оплатив надані позивачем послуги у повному обсязі у розмірі 261 666 760,34 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями, а саме:
- від 17.01.2025 № 96 на суму 48287327,26 грн, призначення платежу: "Оплата за посл. з дисп. упр. (листопад 2024) дог № 0423-03015-ПД 01.01.2024";
- від 29.01.2025 № 214 на суму 30000000 грн, призначення платежу: "Оплата за посл. з дисп. упр. (грудень 2024) дог № 0423-03015-ПД 01.01.2024";
- від 03.02.2025 № 471 на суму 27395893,21 грн, призначення платежу: "Оплата за посл. з дисп. упр. (грудень 2024) дог № 0423-03015-ПД 01.01.2024";
- від 17.02.2025 № 648 на суму 15000000 грн, призначення платежу: "Оплата за посл. з дисп. упр. (січень 2025) дог № 0423-03015-ПД 01.01.2024";
- від 19.02.2025 № 648 на суму 670000 грн, призначення платежу: "Оплата за посл. з дисп. упр. (січень 2025) дог № 0423-03015-ПД 01.01.2024";
- від 20.02.2025 № 648 на суму 515000 грн, призначення платежу: "Оплата за посл. з дисп. упр. (січень 2025) дог № 0423-03015-ПД 01.01.2024";
- від 21.02.2025 № 648 на суму 7310000 грн, призначення платежу: "Оплата за посл. з дисп. упр. (січень 2025) дог № 0423-03015-ПД 01.01.2024";
- від 24.02.2025 № 648 на суму 1270000 грн, призначення платежу: "Оплата за посл. з дисп. упр. (січень 2025) дог № 0423-03015-ПД 01.01.2024";
- від 25.02.2025 № 648 на суму 3210000 грн, призначення платежу: "Оплата за посл. з дисп. упр. (січень 2025) дог № 0423-03015-ПД 01.01.2024";
- від 05.03.2025 № 993 на суму 25696181,99 грн, призначення платежу: "Оплата за посл. з дисп. упр. (січень 2025) дог № 0423-03015-ПД 01.01.2024";
- від 18.03.2025 № 1144 на суму 7900000 грн, призначення платежу: "Оплата за посл. з дисп. упр. (лютий 2025) дог № 0423-03015-ПД 01.01.2024";
- від 31.03.2025 № 1144 на суму 48815588,82 грн, призначення платежу: "Оплата за посл. з дисп. упр. (лютий 2025) дог № 0423-03015-ПД 01.01.2024";
- від 02.05.2025 № 1764 на суму 10155400 грн, призначення платежу: "Оплата за посл. з дисп. упр. (березень 2025) дог № 0423-03015-ПД 01.01.2024";
- від 05.05.2025 № 1764 на суму 477840 грн, призначення платежу: "Оплата за посл. з дисп. упр. (березень 2025) дог № 0423-03015-ПД 01.01.2024";
- від 06.05.2025 № 1764 на суму 34963529,06 грн, призначення платежу: "Оплата за посл. з дисп. упр. (березень 2025) дог № 0423-03015-ПД 01.01.2024".
Звертаючись до суду позивач стверджував, що ним виконано свої зобов'язання за договором належним чином та надано послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, проте відповідач покладені на нього умовами договору зобов'язання виконав з порушенням строків встановлених договором.
Відтак, неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг, стало підставою для звернення позивача з позовом до суду та, відповідно, застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору, за порушення зобов'язань за договором.
З огляду на що позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 682 974,28 грн 3% річних та 579 447,93 грн інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з 19.11.2024 по 05.05.2025.
Заперечуючи проти пред'явлених вимог відповідач у відзиві вказував, що відсутні підстави для стягнення 3% та інфляційних втрат, а позов не підлягає задоволенню, оскільки:
- позивачем не надано жодних доказів та пояснень, яким саме чином ним здійснено розрахунок планової вартості наданих обсягів послуг, належного розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, не доведено розміру наданих послуг заявлених у позові та факту прострочення грошового зобов'язання в розмірі визначеному позивачем;
- зважаючи на умови п. 3.7 договору, кінцевою датою виконання обов'язку є 15 число місяця, наступного за розрахунковим, а тому прострочення наступає з 16 числа місяця, наступного за розрахунковим, проте позивач невірно визначає строк виконання обов'язку з оплати за послуги в три етапи, та в розрахунках вказує 18-е число місяця надання послуг, 28-е число місяця надання послуг та 08-е число наступного місяця надання послуг, як дати з яких у ПАТ "Центренерго" виник обов'язок по оплаті;
- позивачем не доведено надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0423-03015-ПД від 01.01.2024 у визначеному позивачем розмірі, належними та допустимими доказами, не доведено виникнення відповідного обов'язку відповідача, а отже в позові має бути відмовлено в повному обсязі.
З огляду на вказані обставини цієї справи, колегією суддів зазначається, що правовідносини, що виникли між учасниками даного спору регулюються нормами ЦК України та ГК України, Законом України «Про ринок електричної енергії» та відповідними підзаконними нормативними актами.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закон України "Про ринок електричної енергії".
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Диспетчерське управління - оперативно-технологічне управління об'єднаною енергетичною системою України із забезпеченням надійного і безперебійного постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог енергетичної безпеки (пункт 18 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії"). Оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії"); користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії (пункт 40 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 173 ГК України (норми якого були чинними на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність на підставі Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025, який 28.08.2025 введено в дію) визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вже зазначалось, матеріалами справи підтверджується, зокрема, актами надання послуги, що позивач на виконання умов укладеного договору протягом листопада 2024 року - березня 2025 року надав відповідачу послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Для оплати планової вартості послуги та розрахунку за фактичний обсяг послуги позивач на виконання умов договору виставив відповідачу відповідні рахунки-фактури.
Однак, відповідач надані позивачем послуги сплачував несвоєчасно та не у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами за період з 17.01.2025 по 06.05.2025.
Вказані обставини сторонами не заперечуються.
Таким чином відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманих послуг у спірному періоді за договором не виконав, чим порушив визначені договором умови договору.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання встановлено статтею 625 ЦК України, згідно з положеннями частини другої якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Аналогічні правові висновки вкладені Верховним Судом у постановах від 22.07.2025 у справі № 910/4747/24, від 20.05.2025 у справі № 916/2098/24.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція) (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20, від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21).
Питання розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання також було предметом розгляду об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19, за результатами розгляду якого об'єднана палата в постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
Таким чином, вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних нарахованих за період з 19.11.2024 по 05.05.2025, що становить: 682 974,28 грн (а.с. 16, 20 т. 1), а також втрат від інфляції, визначених за період з 16.12.2024 по 16.01.2025 (а.с. 16, 20, 78 т. 1), що складає: 579 447,93 грн, з розрахунку:
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ),
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення,
IIc (101,20 : 100) = 1.01200000,
інфляційне збільшення за період з 16/12/2024 до 16/01/2025:
48 287 327,26 x 1.01200000 - 48 287 327,26 = 579 447,93 грн,
колегія суддів вважає їх арифметично вірними та здійсненими з врахуванням відповідних норм матеріального права.
Тому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідні позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню (а.с. 33 - 34 т. 1), оскільки мало місце неналежне виконання умов договору з боку відповідача щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Щодо доводів апелянта про невірне визначення позивачем строку виконання обов'язку з оплати за послуг, а тим самим й дат з яких початок прострочення грошового зобов'язання, оскільки позивач не зазначив конкретно-визначених доказів на підтвердження суми боргу, з чого складається борг на який здійснено нарахування, то колегією суддів зазначається, по-перше, умовами договору при розрахунках між сторонами враховуються як планові (поетапні) так і фактичні обсяги, при цьому положеннями такого правочину чітко передбачена передоплата вартості послуги, яка має бути вчинена до відповідної дати розрахункового місяця. Плановий і фактичний обсяг послуги не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснювати оплату послуг у строки та на умовах, визначених Договором.
По-друге, як вже акцентувалось, невиконане зобов'язання із сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місця, а підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданих послуг.
По-третє, користувач (відповідач) зобов'язаний вчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за договором (пп. 4.2.1. п. 4.1 договору).
По-четверте, відповідачем здійснено хоча з простроченням, але в повному обсязі оплату всього об'єму наданих позивачем послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за договором.
Відтак, на переконання суду апеляційної інстнції, висновки місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції є вмотивованими, в т.ч. з урахуванням висновків про те, що користувач зобов'язаний здійснити поетапну оплату планової вартості послуги на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць.
Враховуючи наведені висновки у цій постанові по суті спору щодо правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за відповідні періоди, зважаючи на прострочення виконання останнім грошового зобов'язання за Договором, колегією суддів критично оцінюються зазначені вище заперечення скаржника.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За висновками судової колегії, доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення прийнято у зв'язку з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду Київської області від 22.09.2025 у справі № 911/1667/25 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
У свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача в справі).
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 22.09.2025 у справі № 911/1667/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.09.2025 у справі № 911/1667/25 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Акціонерне товариство "Центренерго".
4. Справу № 911/1667/25 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 13.04.2026.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак