ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
14 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/48/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Філінюка І.Г.
суддів Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання Чеголя Є.О.
за участю:
ДП «Адміністрація морських портів України» - Остапов В.В.
ОВ СП «НІБУЛОН» - адвокат Дмитрієва Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» про залучення до участі у справі третьої особи
в межах розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.11.2025
по справі №915/48/20
за первісним позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ)
до відповідача за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН»
про: стягнення 1 277 220,02 грн.
за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН»
до відповідача за зустрічним позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ)
про: стягнення збитків у розмірі 6 336 013,13 грн.
суддя суду першої інстанції - Семенчук Н.О.
місце винесення рішення м. Миколаїв, Господарський суд Миколаївської області, вул.Фалєєвська, 14
повний текст рішення складено та підписано: 24.11.2025 року
Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №01/15-01-01-24-59 від 14.01.2020 (вх. № 578/20 від 20.01.2020), в якій просить суд:
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрації морського порту Чорноморськ) 1 142 074,11 грн. заборгованості, 115 302,55 грн. пені, 10 698,77 грн. 3% річних, 9 144,59 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем умов Договору про надання послуг №32/1-Пп-ІЛФ-19 від 25.07.2019 щодо несвоєчасної сплати послуг за договором.
Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» звернулось до Господарського суду Миколаївської області із зустрічною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» 6336013,13грн. збитків та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що при наданні послуг з користування плавкраном «БОГАТИР» по Договору №32/1-Пп-ІЛФ-19 (№NB-1931-19) від 25.07.2019 виконавець спричинив збитки ТОВ СП «Нібулон», оскільки пошкодив майно, що підлягало монтажу та внаслідок чого виникла необхідність заміни пошкодженого підшипнику та інших деталей, доставки їх з заводу-виробника, розташованого в Німеччині (Т.2 а.с.1-8).
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.11.2025 первісний позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) заборгованість в розмірі 1 142 074,11 грн, пеню в розмірі 115 265,63 грн, інфляційні втрати в розмірі 6 842,15 грн, 3 % річних в розмірі 10 698,77 грн та судовий збір у розмірі 19 123,21 грн.
В решті первісного позову відмовлено.
В задоволені зустрічного позову відмовлено.
Обґрунтування судового рішення.
Судом дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач за первісним позовом дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків за надані за Договором послуги, у зв'язку з чим Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) правомірно звернулося до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд прийняв до уваги висновок експерта № 492 від 29.05.2020.
Та за результатами розгляду зустрічного позову дійшов висновку, що в даному випадку позивачем доводи про технічну несправність СПК «Богатир», яка внаслідок інциденту 15.08.2019 спричинила збитки, не доведені належними та допустимими доказами. Не доведений також фактичний розмір збитків у сумі 6 336 013,13 грн, а також причинно-наслідковий зв'язок між понесенням збитків у відповідному розмірі при виконанні умов договору №32/1-Пп-1ЛФ-19 від 25.07.2019 та тим, що їх виникнення беззаперечно викликано технічною несправністю механізмів плавкрану, як стверджує ТОВ СП «Нібулон».
Наведені вище обставини у сукупності є тією підставою, що виключає можливість покладення на відповідача обов'язку відшкодувати позивачу збитків, тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом 6 336 013,13 грн збитків та відмову в його задоволенні.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 17.11.2025 по справі № 915/48/20 повністю. Ухвалити нове рішення, відповідно до якого:
- в задоволенні первісного позову Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до ТОВ СП «НІБУЛОН» про стягнення 1 277 220,02 грн., відмовити повністю;
- зустрічний позов ТОВ СП «НІБУЛОН» до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про стягнення збитків у розмірі 6 336 013,13 грн., задовольнити в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що приймаючи оскаржуване судове рішення про часткове задоволення первісного позову, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача за первісним позовом в частині стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості в розмірі 1 142 074,11 грн., пені в розмірі 115 265,63 грн., інфляційних втрат в розмірі 6 842,15 грн., 3 % річних в розмірі 10 698,77 грн.
Проте, ТОВ СП «НІБУЛОН» вважає, що такий висновок зроблений судом першої інстанції з нез'ясуванням обставин, які мають значення для справи, є помилковим та необгрунтованим.
Також скаржник вважає, що відповідач за первісним позовом виконав свої зобов'язання за Договором у повному обсязі, належним чином та у передбачений Договором строк (авансом, до початку надання послуг).
Однак, при прийнятті оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув.
Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що ТОВ СП «НІБУЛОН» неодноразово вказував, що позивач за первісним позовом не позбавлений права оформлювати Акти приймання-передачі подобово (24 судно-години), отже позовні вимоги, що заявлені в обсязі більшому ніж 24 судно-години - є передчасними і не підтверджені первинними документами, і отже момент зобов'язань по їх оплаті ще не настав.
Проте, на думку скаржника, суд першої інстанції на вказані доводи товариства уваги не звернув, належну правову оцінку їм не надав, та не врахував пояснення товариства, що позивач за первісним позовом звернувся до суду за захистом своїх прав у зв'язку з нібито невиконанням зобов'язань, строк виконання по яких ще не виник, а отже права позивача не були порушені.
Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем за первісним позовом доведений факт продовження надання послуг за договором з використання СПК «Богатир» після 15.08.2019.
Проте, відповідач за первісним позовом та скаржник не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх необґрунтованими, оскільки правові підстави виникнення вимог про надання послуг на 6 діб, заявка на які в рамках Договору не подавалась, є наданням послуг поза межами Договору, тобто самостійним наданням послуг за опублікованими тарифами і в такому випадку умови Договору на цю частину не застосовуються.
Отже, ТОВ СП «НІБУЛОН» вважає, що суд першої інстанції, не з'ясувавши в повному обсязі обставини справи, дійшов до неправомірного та необґрунтованого висновку, що в спірних правовідносинах відповідач за первісним позовом дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків за надані за Договором послуги, у зв'язку з чим, на думку суду першої інстанції, позивач за первісним позовом правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.
Крім того, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції констатував про відсутність підстав для задоволення заяви позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним пов'язаного з предметом спору правочину.
Враховуючи вищевикладене, скаржник вважає, що позивачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували його вимоги відповідно до норм ЦК України та Договору, а подані ним документи не відповідають критерію достовірності та є складеними з порушенням умов, передбачених Договором.
Проте, на думку скаржника, суд першої інстанції на вказані доводи відповідача за первісним позовом уваги не звернув, належну правову оцінку цим доводам не надав та прийшов до неправильного та необґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом, внаслідок чого оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції в частині заявленого зустрічного позову дійшов до висновку про необґрунтованість та недоведеність позивачем за зустрічним позовом вказаних зустрічних позовних вимог, проте ТОВ СП «НІБУЛОН» не може погодитися з таким висновком суду, оскільки вважає його таким, що зроблений судом першої інстанції з нез'ясуванням обставин, які мають значення для справи, помилковим та необґрунтованим.
Зокрема, скаржник зазначає, що в обґрунтування зустрічного позову позивачем було покладено причинно-наслідковий зв'язок між технічною несправністю механізмів плавкрану «Богатир», завданням ТОВ СП «НІБУЛОН» у зв'язку з цим збитків та, як наслідок, обов'язком ДП «АМПУ» відшкодувати кошти (витрати понесені ТОВ СП «НІБУЛОН»).
Проте, на думку скаржника, суд першої інстанції не дослідив належним чином та не надав належної оцінки вказаним доводам позивача за зустрічним позовом, чим порушив норми процесуального права та дійшов до неправильного висновку про безпідставність заявлених зустрічних позовних вимог.
Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що зазначені вище обставини у сукупності вказують на недоведеність заявленого позивачем у зустрічному позові розміру збитків, які виражені у витратах щодо заміни пошкоджених елементів електрогідравлічного крану LIEBHERR на суму 6 104 415,00 грн.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції позивач за зустрічним позовом та скаржник не може погодитися з огляду на вищевказане, як і не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доводи про технічну несправність СПК «Богатир», яка внаслідок інциденту 15.08.2019 спричинила збитки, не доведені належними та допустимими доказами. Не доведений також фактичний розмір збитків у сумі 6 336 013,13 грн, а також причинно-наслідковий зв'язок між понесенням збитків у відповідному розмірі при виконанні умов договору №32/1 Пп-1ЛФ-19 від 25.07.2019 та тим, що їх виникнення беззаперечно викликано технічною несправністю механізмів плавкрану, як стверджує ТОВ СП «НІБУЛОН».
Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що ТОВ СП «НІБУЛОН» заявляв під час розгляду справи судом першої інстанції вимоги щодо визнання Договору №32/1-Пп-ІЛФ-19 (№NB-1931-19) від 25.07.2019 таким, що вчинено під впливом обману, оскільки позивач за первісним позовом скрив відсутність чинних Регістрових документів, без яких неможливо експлуатувати кранові механізми.
Однак, на думку скаржника, суд першої інстанції на вказані доводи позивача за зустрічним позовом уваги не звернув та констатував про відсутність підстав для задоволення заяви позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним пов'язаного з предметом спору правочину.
Враховуючи вищевикладене, скаржник вважає, що суд першої інстанції на вказані вище доводи відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом уваги не звернув та належним чином не дослідив, обставини справи в повному обсязі та належним чином не з'ясував, що призвело до необґрунтованого висновку про часткове задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову, а також до прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції в цілому з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У зв'язку з чим скаржник вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.11.2025 по справі №915/48/20.
Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.11.2025 по справі №915/48/20 на 17.03.2026 о 15:30 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 повідомлено учасників справи, про те, що розгляд справи №915/48/20 відбудеться 14.04.2026 о 15:00 год., у зв'язку з участю у підготовці НШСУ для підтримання кваліфікації суддів апеляційних господарських судів судді-члена колегії Принцевської Н.М. з 16.03.2026 по 20.03.2026.
10.04.2026 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» про залучення до участі у справі №915/48/20 у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІФТ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 37476455).
В обґрунтування заяви Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН», зазначає наступне:
За первісним позовом позовні вимоги мотивовані несвоєчасною сплатою послуг, що надавались позивачем СПК «Богатир» відповідно до умов договору про надання послуг від 25.07.2019 № 32/1-Пп-ІЛФ-19 по монтажу на перевантажувач проекту П140 «НІБУЛОН МАКС» двох вантажних електрогідравлічних кранів «Liebherr» типу CBG360.
Відповідно до умов даного договору: позивач за первісним позовом як виконавець відповідно до заявки відповідача за первісним позовом як замовника за підписом директора підприємства або іншої уповноваженої особи за наявності на акваторії порту відповідного плавзасобу, знаходженням його у стані експлуатації, у рамках його технічних характеристик, необхідних погодних умов, незайнятості на інших виробничих завданнях та наявності технічної можливості повинен був надати замовнику послуги, що визначені п. 1.2 даного договору, а замовник зобов'язується сплачувати вартість наданих послуг, відповідно до чинних вільних тарифів виконавця і умов даного договору (п. 1.1);
- перелік послуг, що надаються за даним договором - використання плав крану (СПК «Богатир»)вантажопідйомністю до 300 т. (п. 1.2).
Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву та заперечення проти первісного позову, ТОВ СП «НІБУЛОН» зазначало, що 22.05.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю «СВІФТ СЕРВІС» як виконавцем та ТОВ СП «НІБУЛОН» як замовником, було укладено договір про виконання робіт № NB-1402-19, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався своїми силами та засобами з додержанням усіх технічних вимог для відповідного виду робіт, виконати роботи з монтажу двох суднових кранів «Liebherr» типу CBG360 (зав. № 165390; 165391) на судні замовника «НІБУЛОН МАКС», а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.
15.08.2019 близько 17:00 при виконанні монтажу поворотної колони кормового електрогідравлічного грейферного крану Liebherr типу CBG360 с/н: 165390 підрядною організацією ТОВ «СВІФТ СЕРВІС» (договір про виконання робіт від 22.05.2019 № NB-1402-19) в присутності представника заводу-виробника кранів Liebherr CBG360 (контракт поставки LIEBHERR-NBL-300-02 від 28.08.2018) самохідним плавучим краном СПК «Богатир» позивача за первісним позовом на перевантажувач проекту П140 «НІБУЛОН МАКС» сталося коротке некероване змайнування колони крану на фундамент через несправність СПК «Богатир», внаслідок чого усі роботи були припинені.
Крім цього, наслідком цього інциденту сталося пошкодження опорної поверхні фундаменту крану та опорного підшипника поворотної колони крана, шпільок, отворів під шпільки, про що був складений Технічний акт № 2 від 16.08.2019, підписаний представниками ТОВ СП «НІБУЛОН», компанії «Liebherr-МССТЕС RostockGmbH», ТОВ «СВІФТ СЕРВІС», а також Експертом РТПП Миколаївської області.
Листом від 23.08.2019 № 12648/3-19/300 відповідач за первісним позовом повідомив позивача за первісним позовом про технічно несправний стан СПК «Богатир», чисельні скарги ТОВ «СВІФТ СЕРВІС», які виконували роботи з монтажу двох суднових кранів LIEBHERRCBG36, в яких був задіяний СПК «Богатир».
Заявник зазначає, що оскільки предметом договору про надання послуг від 25.07.2019 № 32/1-Пп-ІЛФ-19, укладеного між позивачем та відповідачем за первісним позовом, є надання послуг з використання плавкрану СПК «Богатир», а предметом договору про виконання робіт від 22.05.2019 № NB-1402-19, укладеного між відповідачем за первісним позовом та ТОВ «СВІФТ СЕРВІС» є проведення робіт з монтажу двох суднових кранів «LIEBHERR типу CBG360» (зав. №165390, №165391) на судні «НІБУЛОН МАКС» проєкту ПІ40, яке належить ТОВ СП «НІБУЛОН», суд першої інстанції вважав доведеним обставину виконання робіт з монтажу саме ТОВ «СВІФТ СЕРВІС».
Також, за зустрічним позовом предметом є вимога про стягнення збитків з власника СПК «Богатир», які виникли внаслідок технічної несправності СПК «Богатир» при монтажі 15.08.2019 поворотної колони крану, який проводило ТОВ «СВІФТ СЕРВІС», в заявленому розмірі, до якого входить, зокрема, 6 104 415,00 грн. з ПДВ - сума пошкоджених елементів електрогідравличного крану Liebherr CBG360, які було поставлено позивачу за зустрічним позовом ТОВ «СВІФТ СЕРВІС».
Враховуючи вищевикладене, позивач за зустрічним позовом вважає, що ТОВ «СВІФТ СЕРВІС» як виконавець монтажних робіт, в процесі яких споживались послуги СПК «Богатир» та які були зупинені внаслідок некерованого змайнування вантажу - колони крану Liebherr CBG360, викликаного несправним технічним станом СПК «Богатир», а також як постачальник пошкоджених елементів крану Liebherr CBG360, є особою, на права та обов'язки якої може вплинути рішення суду першої інстанції у даній справі.
14.04.2026 до суду надійшли заперечення Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН», у яких заперечував щодо залучення в якості третьої особи.
Частинами 1-3 ст. 50 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Відповідно до ч.2 ст.281 ГПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Колегія суддів зауважує, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на відміну від сторін та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, не є учасниками спірних матеріальних правовідносин, що є предметом судового розгляду, а отже рішення суду не може безпосередньо впливати на їх права чи обов'язки. Водночас, рішення може на них вплинути побічно у зв'язку з наявністю преюдиціального зв'язку між матеріальними правовідносинами, що є предметом судового розгляду, та іншими матеріальними правовідносинами, учасниками яких є одна зі сторін спору і дана третя особа. Наявність такого преюдиціального зв'язку між двома матеріальними правовідносинами є обов'язковою ознакою третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Функція інституту третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, зводиться до забезпечення захисту інтересів третьої особи до запобігання можливому порушенню її прав. Переважно, інтерес такої третьої особи полягає в тому, щоб убезпечитись від можливого у майбутньому регресного позову до неї.
Отже, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, може вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо вона перебуває з одним з них у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.
Враховуючи, що ТОВ «СВІФТ СЕРВІС» перебуває з Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН», який є відповідачем та позивачем за зустрічним позовом у даній справі у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін, оскільки існує ймовірність виникнення в майбутньому права на пред'явлення до цієї особи позовних вимог позивачем за зустрічним позовом, судова колегія вважає за необхідне залучити до участі у справі №915/48/20 у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІФТ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 37476455), оскільки рішення у справі може вплинути на права та обов'язки останнього та відповідно задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН».
Керуючись ст.ст.50, 120, 121, 232-236, 267, 268, 281 ГПК України, колегія суддів -
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» про залучення до участі у справі третьої особи - задовольнити.
2. Залучити до участі у справі №915/48/20 у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІФТ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 37476455, адреса місцезнаходження: 65006, м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 67-Б, приміщення 4Н).
3. Зобов'язати Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю «СВІФТ СЕРВІС» копію позовної заяви.
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю «СВІФТ СЕРВІС» копію зустрічної позовної заяви та копію апеляційної скарги з додатками.
5. Відкласти розгляд справи на 05.05.2026 о 15:30 год.
6. Судове засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду (м.Одеса, пр-т Шевченка, 29), зала судових засідань №7, 3 поверх
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання згідно ст.235 ГПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 15.04.2026.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.