01 квітня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 921/825/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
за участю секретаря судового засідання Хом'як Х.А.
розглянувши апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 25.12.2025 (вх. №01-05/3836/25 від 26.12.2025) та арбітражного керуючого Дейнеки Володимира Миколайовича б/н від 29.12.2025 (вх.ЗАГС №01-05/3882/25 від 30.12.2025)
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 10.12.2025 (повну ухвалу складено 17.12.2025, суддя Хома С.О.) про затвердження основної грошової винагороди за період з 16.06.2021 до 19.06.2025 та витрат у справі в період з 19.02.2025 до 19.09.2025, понесених арбітражним керуючим, ліквідатором Володимиром Дейнекою під час виконання повноважень ліквідатора
у справі №921/825/20
за заявою боржника: Комунального підприємства “Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця», вул. Тролейбусна, буд. 7-А, м. Тернопіль, 46027, ідентифікаційний код юридичної особи 31548696
про відкриття провадження у справі про банкрутство (в порядку Книги третьої Кодексу України з процедур банкрутства)
за участю представників сторін:
від скаржника Комарніцька А.С. (поза межами приміщення суду)
арбітражний керуючий Дейнека В.М.
інші учасники: не з'явилися.
Учасникам процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.12.2025 у справі №921/825/20 клопотання №01-21/105/10 від 14.10.2025 арбітражного керуючого Дейнеки Володимира Миколайовича про затвердження основної грошової винагороди за період з 16.06.2021 по 09.06.2025 та витрат по справі в період з 19.02.2025 по 09.06.2025 понесених арбітражним керуючим, ліквідатором Володимиром Дейнекою під час виконання повноважень ліквідатора у справі №921/825/20 - задоволено частково; затверджено основну грошову винагороду арбітражному керуючому Володимиру Дейнеці в сумі 259500,00 грн за час виконання повноважень ліквідатора у справі №921/825/20; в решті вимог клопотання №01-21/105/10 від 14.10.2025 арбітражного керуючого Дейнеки Володимира Миколайовича - в задоволенні відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.09.2025 у справі №921/825/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у затвердженні основної грошової винагороди арбітражному керуючому Дейнеці В.М. в сумі 259500,00 грн. за час виконання повноважень ліквідатора у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
31.12.2025 ухвалою Західного апеляційного господарського суду у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Тернопільської області від 10.12.2025 у справі №921/825/20 - відмовлено; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 25.12.2025 (вх. №01-05/3836/25 від 26.12.2025) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 10.12.2025 у справі №921/825/20; призначено розгляд справи в судовому засіданні на 11.02.2026; встановлено учасникам справи строк для подання суду відзивів на апеляційну скаргу до 06.02.2026; витребувано матеріали справи №921/825/20 в Господарського суду Тернопільської області в частині розгляду клопотання арбітражного керуючого Дейнеки Володимира Миколайовича про затвердження основної грошової винагороди.
Також не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, арбітражний керуючий Дейнека В.М. звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 10.12.2025 у справі та ухвалити нове рішення, яким задоволити клопотання АК №01-21/105/10 від 14.10.2025 в повному обсязі.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 30.12.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Галушко Н.А., Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Дейнеки Володимира Миколайовича у справі №921/825/20 залишено без руху та встановлено апелянту строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2422,40 грн.
09.01.2026 скаржник подав заяву про усунення недоліків, до якої додано квитанцію про сплату судового збору. Зарахування сплаченого судового збору до спеціального фонду державного бюджету підтверджується випискою, сформованою в Автоматизованій системі документообігу суду 09.01.2026.
13.01.2026 ухвалою Західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Дейнеки Володимира Миколайовича б/н від 29.12.2025 (вх.ЗАГС №01-05/3882/25 від 30.12.2025) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 10.12.2025 у справі №921/825/20; призначено розгляд справи на 11.02.2026; встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 06.02.2026.
08.01.2026 представник скаржника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - Новаківський І.І. подав до суду клопотання (вх. №01-04/153/26 від 08.01.2026) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, яке ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 задоволено.
01.02.2026 арбітражний керуючий Дейнека В.М. подав до суду через систему “Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу Головного управління ПФУ у Тернопільській області (вх. № 01-04/978/26 від 02.02.2026) в якому просив суд вимоги апеляційної скарги кредитора залишити без задоволення.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 об'єднано апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 25.12.2025 (вх. №01-05/3836/25 від 26.12.2025) та арбітражного керуючого Дейнеки Володимира Миколайовича б/н від 29.12.2025 (вх.ЗАГС №01-05/3882/25 від 30.12.2025) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 10.12.2025 у справі №921/825/20 в одне апеляційне провадження; відкладено розгляд справи на 01.04.2026.
13.02.2026 представник скаржника - Комарніцька А.С. подала до суду клопотання (вх. №01-04/1341/26 від 13.02.2026) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, яке ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 задоволено.
30.03.2026 представник Головного управління ДПС у Тернопільській області подав до суду додаткові пояснення (вх. № 01-04/2641/26 від 31.03.2026), які просив врахувати при винесені постанови. При цьому зазначивши, що вимоги апеляційної скарги арбітражного керуючого слід залишити без задоволення, натомість вважає слушними аргументи та обставини викладені у апеляційній скарзі кредитора.
В судове засідання 01.04.2026 скаржник та арбітражний керуючий участь уповноважених представників забезпечили, які надали пояснення щодо вимог та доводів апеляційних скарг та просили врахувати їх при прийнятті постанови, інші учасники провадження участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. Матеріали справи свідчать про їх поінформованість про розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Статтею 43 ГПК України встановлений обов'язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі “Пономарьов проти України»).
Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, учасники були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників інших учасників справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, враховуючи наведені представниками сторін доводи, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області підлягають до часткового задоволенню, оскаржена ухвала в частині п.2 резолютивної частини скасуванню, з прийняттям в скасованій частині нового рішення, а вимоги апеляційної скарги арбітражного керуючого Дейнеки В.М. не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст вимог та ухвала суду першої інстанції.
15.10.2025 арбітражним керуючим Дейнекою Володимиром Миколайовичем подано до Господарського суду Тернопільської області клопотання №01-21/105/10 від 14.10.2025 (вх. №7251 від 15.10.2025 з врахуванням уточнень поданих до суду 24.10.2025) про затвердження основної грошової винагороди за період з 16.06.2025 по 09.06.2025 та витрат по справі в період з 19.02.2025 по 19.09.2025 понесених арбітражним керуючим під час виконання повноважень ліквідатора у справі №921/825/20 про банкрутство Комунального підприємства “Тернопільська міська шляхово - експлуатаційна контора».
Місцевий господарський суд виснуючи про наявність підстав для часткового задоволення поданого клопотання зазначив наступне:
- надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно. Наведена правова позиція є усталеною в практиці Верховного Суду.
- водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.10.2021 у справі №4/42-Б(906/1210/20) щодо застосування норм Кодексу України з процедур банкрутства, при визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури, а й які фактичні дії вчинялись ліквідатором протягом процедури, та чи дійсно такі дії потребують на їх вчинення саме стільки часу, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура.
- арбітражним керуючим Дейнекою В.М. надано протоколи №10 від 16.12.2024 та №11 від 14.04.2025 засідання комітету кредиторів Комунального підприємства “Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця» по справі №921/825/20 на порядок денний яких було винесено, зокрема, Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, та запропоновано його затвердити. Відповідно до Протоколу №10 від 16.12.2024 засідання комітету кредиторів Комунального підприємства “Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця» по справі №921/825/20 кредитори проголосували проти затвердження Звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого. Відповідно до Протоколу №11 від 14.04.2025 засідання комітету кредиторів Комунального підприємства “Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця» по справі №921/825/20 постановили відмовити в затвердженні Звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого.
- разом з тим, арбітражним керуючим Дейнекою В.М. надано суду лише Звіт про грошову винагороду арбітражного керуючого (ліквідатора) та витрати по справі №921/825/20 за період з 16.06.2021 по 16.12.2024, який було винесено на збори 16.12.2024. Звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, який був винесений на розгляд зборів кредиторів 14.04.2025 арбітражним керуючим не надано, що не дає суду можливості встановити, який період діяльності арбітражного керуючого такий охоплював та яка сума основної грошової винагороди та витрат по справі були нараховані.
- дослідивши які фактичні дії вчинялись арбітражним керуючим протягом процедури ліквідації Комунального підприємства “Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця», встановив, що активні заходи були здійснені в період червень - липень 2021 року, вересень-листопад 2021 року, січень 2022 року, червень - липень 2022 року, вересень 2022 року, січень 2023 року, травень-липень 2023 року, за які з розрахунку трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора, загальна сума грошової винагороди арбітражного керуючого становить 259 500 грн 00 коп.
- в решті суми нарахованої арбітражним керуючим основної грошової винагороди у розмірі 729470,44грн (988 979,44 грн - 259500 грн 00 коп), суд відмовляє, оскільки арбітражним керуючим не надано доказів на підтвердження вчинення фактичних дій що стосуються наповнення ліквідаційної маси боржника у весь заявлений ним період та доказів винесення на розгляд та затвердження зборами кредиторів грошової винагороди за період з 01.12.2024 по 06.06.2025.
- щодо витрат по справі в сумі 8396,99 грн, які арбітражний керуючий просить затвердити, то суд відмовляє в задоволенні заяви про затвердження таких, оскільки арбітражним керуючим не надано доказів винесення на розгляд та затвердження зборами кредиторів витрат по справі за період з 19.02.2025 по 09.06.2025 у заявленому розмірі.
- суд вважав за необхідне зазначити, що витрати, які заявлені арбітражним керуючим, такі як оплата абонентської скриньки, оплата мобільного зв'язку, заправка картриджа, освітні послуги, то арбітражний керуючий не обґрунтував жодним чином у звіті та не довів належними та вірогідними доказами, що витрати було понесено саме для здійснення заходів в процедурі ліквідації боржника. Також арбітражним керуючим не надано доказів, що поштові витрати на суму 65,00грн та на сумі 73,99 грн понесені саме у справі №921/825/20 про банкрутство Комунального підприємства “Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця».
Узагальнені доводи апелянтів, заперечення інших учасників.
Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду Головне управління ПФУ у Тернопільській області подало апеляційну скаргу в якій зазначає про її ухвалення на підставі неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на наступне:
- судом першої інстанції не враховано те, що строк здійснення ліквідаційної процедури неодноразово продовжувався, що в кінцевому результаті призвело до того, що ліквідаційна процедура тривала понад встановлений законом строк, а тому, має місце необґрунтоване затягування строків, що призвело до настання негативних наслідків (зростання розміру грошової винагороди арбітражному керуючому).
- ліквідатором Дейнекою В.М. протягом строку виконання ним повноважень (в тому числі, і в періоди, протягом яких згідно з ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.12.2025 були здійснені активні заходи: червень - липень 2021 року, вересень-листопад 2021 року, січень 2022 року, червень - липень 2022 року, вересень 2022 року, січень 2023 року, травень-липень 2023 року) не було здійснено достатньо заходів, спрямованих на виявлення коштів, майна та інших активів, за рахунок яких можна було б погасити заборгованість банкрута, оскільки заборгованість банкрута перед кредиторами залишається непогашеною. Тобто, такі дії не призвели до жодного позитивного результату для подальшого руху справи про банкрутство.
- додатково звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора полягає в тому, що кредитор повинен обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (висновок про застосування норм права, який викладений у постановах Верхового Суду від 30.01.2019 у справі №921/879/15-г/11 та від 02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012).
- з врахуванням зазначених висновків вказує, що арбітражний керуючий Дейнека В.М. у проміжних звітах, в основному, зазначав перелік формальних дій, через що, в свою чергу, звіти виглядали наповненими, та створювали видимість реального виконання роботи. Однак, якщо проаналізувати усі поточні звіти ліквідатора Дейнеки В.М., і умовно виключити з них усі “формальні» дії, то, на думку апелянта, вчинення усіх дій, які були, справді, необхідними в процесі ліквідаційної процедури, не потребує такого великого проміжку часу.
- вищенаведене свідчить про свідоме затягування ліквідаційної процедури з метою збільшення розміру грошової винагороди арбітражного керуючого, що не може покладати на кредиторів надмірний тягар у вигляді оплати послуг арбітражного керуючого.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги арбітражний керуючий Дейнека В.М. подав відзив, в якому виклав наступні заперечення:
- кредитором щоразу на засіданнях комітету кредиторів приймався до уваги проміжний звіт арбітражного керуючого та саме він голосував за продовження строку ліквідаційної процедури.
- дана процедура триває з 16.06.2021 і по сьогодні. Незважаючи на те, що 09.06.2025 місцевим судом задоволено заяву арбітражного керуючого Дейнеки В.М. про відмову від участі у справі про банкрутство та станом по сьогодні останній готує в т.ч. сплачує судовий збір та подає в суд процесуальні документи відносно даного банкрута.
- принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора полягає в тому, що кредитор повинен обґрунтувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси, однак таких доводів апеляційна скарга не містить.
- натомість доводи апеляційної скарги зводяться до намагання кредитора уникнути від оплати основної грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого за наявності реальної фінансової спроможності їх виконання.
Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду апеляційну скаргу на оскаржене рішення подав арбітражний керуючий Дейнека Володимир Миколайович, який зазначає наступне:
- приписи ч. 6 ст. 30 КУзПБ, не містять у собі вказівки про те, що відсутність відповідного рішення комітету кредиторів банкрута про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат (в частині або повністю), унеможливлює затвердження такого звіту судом, у разі його подання арбітражним керуючим для розгляду.
- незважаючи на законну вимогу арбітражного керуючого нарахування основної грошової винагороди за період з 16.06.2025 по 09.06.2025 в розмірі визначеному ст. 43 Конституції України, ч. 6 ст. 30 КУзПБ суд першої інстанції, як наслідок порушив і ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 чим примушував арбітражного керуючого до рабської (безоплатної) праці за означений (не оплачуваний) період.
- такі дії суду є не припустимими та такими, які нехтують Конституцію України, міжнародні правові акти (Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950) та кодифікованим законом.
- окрім того, суд в оскаржуваній ухвалі відмовив у витратах арбітражного керуючого в повному об'ємі, - формально пославшись на ненадання доказів винесення на розгляд та затвердження комітетом кредиторів витрат по справі у заявленому розмірі. Проте, як свідчить протокол засідання комітету кредиторів №10 від 16.12.2024 такі витрати ставилися на порядок денний в питанні 3 зазначеного засідання комітету кредиторів та в подальшому по означеному питанні прийнято рішення. Цей протокол засідання комітету кредиторів було долучено до матеріалів справи.
- щодо періодів нарахування судом основної грошової винагороди арбітражного керуючого вказаної останнім в абзаці 15 сторінки 4 оскаржуваної ухвали, то беручи до уваги розрахунок арбітражного керуючого і описані судом періоди мала б вийти сума в розмірі 320228.58 грн.
Фактичні обставини справи вірно встановленні місцевим господарським судом.
Ухвалою від 25.01.2021 відкрито провадження у справі №921/825/20 про банкрутство Комунального підприємства “Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця», вул. Тролейбусна, буд. 7-А, м. Тернопіль, 46027, ідентифікаційний код юридичної особи 31548696; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; попереднє засідання суду призначено на 31.03.2021.
Постановою від 16.06.2021 припинено процедуру розпорядження майном Комунального підприємства “Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця», Комунальне підприємство “Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця» (ул. Тролейбусна, буд. 7-А, м. Тернопіль, 46027, ідентифікаційний код юридичної особи 31548696) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі № 921/825/20 строком на 12 місяців - до 16.06.2022 включно. Призначено ліквідатором банкрута Комунального підприємства “Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця», вул. Тролейбусна, буд. 7-А, м. Тернопіль, 46027, ідентифікаційний код юридичної особи 31548696, арбітражного керуючого Дейнеку Володимира Миколайовича, Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1770, видане 30.11.2016; адреса місцезнаходження офісу: 46003, м.Тернопіль, вул. Чехова, буд, 8.
Ухвалою від 09.06.2025 Заяву № без номера, документ сформований в системі “Електронний суд» 14.04.2025 (вх.№2695 від 15.04.2025) арбітражного керуючого Дейнеки В.М. про відмову від участі у справі №921/825/20 про банкрутство задоволено; відсторонено арбітражного керуючого Дейнека Володимира Миколайовича свідоцтво №1770 від виконання повноважень ліквідатора боржника у справі №921/825/20 про банкрутство Комунального підприємства “Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця»; постановлено визначити кандидатуру арбітражного керуючого для призначення ліквідатором у справі №921/825/20 про банкрутство Комунального підприємства “Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця» з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору в порядку, встановленому Кодексом України з питань банкрутства, із застосуванням автоматизованої системи.
15.10.2025 до матеріалів справи від арбітражного керуючого Дейнеки Володимира Миколайовича надійшло клопотання №01-21/105/10 від 14.10.2025 документ сформований в системі “Електронний суд» 14.10.2025 (вх. №7251 від 15.10.2025) про затвердження основної грошової винагороди за період з 16.06.2021 по 19.06.2025 та витрат по справі в період з 19.02.2025 по 19.09.2025 понесених арбітражним керуючим, ліквідатором Володимиром Дейнекою під час виконання повноважень ліквідатора у справі №921/825/20 про банкрутство Комунального підприємства “Тернопільська міська шляхово - експлуатаційна контора», у якому він просить суд:
- затвердити звіт арбітражного керуючого Володимира Дейнеки про нарахування грошової винагороди АК в сумі 1004225,5 грн. за період з 16.06.2021 по 19.06.2025 з них: 995828,58 грн. основної грошової винагороди та витрати в сумі 8396,99 грн.
За виконання повноважень ліквідатора майна боржника у справі №921/825/20 арбітражний керуючий поніс наступні витрати:
- згідно платіжної інструкції від 19.02.2025 ПРАТ “ВФ Україна» за мобільний зв'язок у сумі 504,00 грн;
- згідно рахунку-фактури №97/146 від 12.02.2025 ПВНЗ “МІБ» за надання освітніх послуг у сумі 7000,00 грн;
- згідно платіжної інструкції від 11.03.2025 ПРАТ “КИЇВСТАР» за мобільний зв'язок у сумі 504,00 грн;
- згідно квитанції від 19.03.2025 ТОВ “Нова пошта» за поштові відправлення у сумі 65,00 грн;
- згідно фіскального чеку №dplfxPI16Pa від 07.04.2025 ФОП Сачковський А.О. за заправку картриджа у сумі 250,00 грн;
- згідно чеків від 24.09.2025 АТ “Укрпошта» за поштові відправлення у сумі 73,99 грн.
24.10.2025 через електронний кабінет суду від арбітражного керуючого Дейнеки В.М. подано уточнення №01-21/106/10 від 24.10.2025 до клопотання №01-21/105/10 від 14.10.2025 № без номера, документ сформований в системі “Електронний суд» (вх. №7493 від 24.10.2025), де зазначає, що правильний період нарахування є період з 16.06.2025 по 09.06.2025, а тому просить затвердити звіт арбітражного керуючого Дейнеки В.М. про нарахування грошової винагороди в сумі 997 368,43 грн за період з 16.06.2021 по 09.06.2025 з них: 988 979,44 грн ОГВ та витрати в сумі 8396,99 грн.
05.12.2025 через електронний кабінет суду арбітражним керуючим Дейнекою В.М. на виконання ухвали суду від 10.11.2025 подано заяву №01-21/107/10 від 04.12.2025 (вх.8578), якою просить долучити до матеріалів справи проміжний звіт №5 від 04.12.2025 з інформацією про виконану роботу арбітражного керуючого, ліквідатора КП “Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця» за період 16.06.2021 по 09.06.2025 та докази, що підтверджують обсяг виконаних робіт (запити, відповіді на запити, тощо).
16.12.2024 відбулося засідання комітету кредиторів Комунального підприємства “Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця», яке оформлено протоколом №10 по справі №921/825/20, яким вирішено відмовити в затвердженні Звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого Дейнеки В.М. та здійснення відшкодування його витрат.
14.04.2025 відбулося засідання комітету кредиторів Комунального підприємства “Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця», яке оформлено протоколом №11 по справі №921/825/20, яким вирішено відмовити в затвердженні Звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого Дейнеки В.М. та здійснення відшкодування його витрат.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ч.1 статті 30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
Відповідно до ч.2 ст.30 КузПБ розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.
Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.
У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).
Вирішуючи питання про стягнення з кредиторів оплати грошової винагороди арбітражного керуючого, судом враховується належність виконання арбітражним керуючим обов'язків, покладених на нього законодавством про банкрутство.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 14.12.2021 у справі №902/626/20 та у постанові від 22.08.2023 у справі №903/160/22, кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв'язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.
При цьому, можливість покладення на кредиторів передбаченої законом грошової винагороди арбітражного керуючого у зв'язку із належним здійсненням ним повноважень керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, у разі якщо провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи триває після закінчення авансованих заявником коштів, повинна стимулювати кредиторів боржника здійснювати належний контроль за діяльністю арбітражного керуючого, приймати активну участь у такому провадженні та ухилятися від зловживання своїми правами і нехтування обов'язками, що, зокрема, може мати наслідком недопущення безпідставного затягування розгляду справи.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16, від 30.01.2019 №910/32824/15, якщо оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам. Законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.
Надання послуг арбітражного керуючого як суб'єкта незалежної професійної діяльності відбувається на платній основі, а отримання оплати за виконання повноважень є гарантією незалежності арбітражного керуючого під час провадження діяльності у справі про банкрутство.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 3 Конституції України), права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (стаття 22 Конституції України).
Право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищено статтею 43 Конституції України, якою визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Широке тлумачення Європейським судом з прав людини даної норми покладає на суд обов'язок захистити право особи (у цій справі конституційне право ліквідатора на оплату праці) в такий спосіб, щоб порушене, не визнане або оспорюване право отримало ефективний та справедливий спосіб захисту.
Слід зазначити, що підхід до інтересу кредитора при вирішенні питання про стягнення оплати послуг ліквідатора має відповідати положенням не лише Кодексу України з процедур банкрутства, але й міжнародним правовим актам, забезпечувати в такий спосіб єдиний підхід до застосування положень закону про банкрутство, втілювати принципи правової визначеності та верховенства права.
Положення статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства імперативно закріплюють щомісячний характер нарахування основної грошової винагороди за весь період виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень з оплатою цієї винагороди у межах розміру, встановленого законом.
Таким чином, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно. Наведена правова позиція є усталеною в практиці Верховного Суду.
Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011 зазначено, що у разі якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу шостого частини другої статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на оплату його грошової винагороди за період виконання повноважень та відшкодування його витрат у справі. Беручи до уваги принцип пропорційності задоволення вимог кредиторів, суд покладає витрати на оплату послуг ліквідатора та його витрати на кредиторів у справі про банкрутство пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог за наявності на те правових підстав.
Така практика покладення судом на кредиторів витрат за оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) у справах про банкрутство залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого відповідно до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ у випадках, якщо кредитори не утворюють за власною ініціативою фонду оплати послуг ліквідатора та відсутні кошти боржника від реалізації його активів, а провадження у справі про банкрутство має бути завершеним.
Як встановлено судом, у звіті про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за виконання повноважень ліквідатора поданого арбітражним керуючим до господарського суду заявлено до стягнення ( з врахуванням уточнень поданих до суду 24.10.2025) основну грошову винагороду за період з 16.06.2021 по 09.06.2025 у сумі 988 979,44 грн., а також витрати в сумі 8396,99 грн.
В оскарженій ухвалі, суд першої інстанції, перевіривши здійснені арбітражним керуючим розрахунки сум грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора за вказаний період зазначив, що активні заходи вчинялись арбітражним керуючим протягом процедури ліквідації Комунального підприємства “Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця» в період червень - липень 2021 року, вересень-листопад 2021 року, січень 2022 року, червень - липень 2022 року, вересень 2022 року, січень 2023 року, травень-липень 2023 року, за які з розрахунку трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора, загальна сума грошової винагороди арбітражного керуючого становить 259 500 грн 00 коп.
Суд апеляційної інстанції погоджується із визначенням періодів в яких арбітражним керуючим Дейнека В.М. вчинялися активні заходи в межах процедури ліквідації Комунального підприємства “Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця», однак здійснивши арифметичний розрахунок зазначених періодів з врахуванням встановленого ч.2 ст. 30 КУзПБ розміру мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень розміру винагороди арбітражного керуючого який підлягає визнанню та затвердженню становить 239 828,58 грн.
При цьому судова колегія вказує, що вказаний розмір зазначений без урахування вже виплаченої основної винагороди в межах справи про банкрутство, а саме як вбачається із виписки АТ “Сенс Банк» за 14.07.2023 арбітражному керуючому перераховано основну грошову винагороду за період з 16.06.2021 по 16.08.2021 у сумі 40 200,00 грн., що не заперечувалося ним у судовому засіданні.
Підсумовуючи зазначене, звіт арбітражного керуючого Дейнеки Володимира Миколайовича про нарахування і виплату грошової винагороди та відшкодування витрат у справі №921/825/20 про банкрутство Комунального підприємства “Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця» за період з 16.06.2021 по 09.06.2025 підлягає затвердженню в сумі 199 628 грн. 58 коп. основної грошової винагороди.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.10.2021 у справі №4/42-Б(906/1210/20) щодо застосування норм Кодексу України з процедур банкрутства, при визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури, а й які фактичні дії вчинялись ліквідатором протягом процедури, та чи дійсно такі дії потребують на їх вчинення саме стільки часу, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №29/5005/486/2012, яка стосується застосування норм Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однак не втратила актуальності після набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства.
Наведені правові позиції також підтримано у постанові Верховного Суду від 15.10.2025 у справі №11/Б-664, а відповідно є релевантними до правовідносин у цій справі.
Щодо заявлених арбітражним керуючим до відшкодування витрат в розмірі 8396,66 грн. понесених за період 19.02.2025 по 19.09.2025, судова колегія зазначає, що до поданого на затвердження звіту не зазначено періодів їх понесення, не доведено їх понесення саме із здійсненням ліквідаційної процедури в межах цієї справи (витрат на поповнення рахунку на загальну суму 1008,00 грн., оплати вартості надання освітніх послуг Приватним вищим навчальним закладом |»Міжнародний інститут бізнесу» на суму 7000,00 грн., заправки катриджа на суму 250 грн., поштові відправлення на суму 119,25 грн.). Судова колегія також звертає увагу на те, що оплата послуг поповнення рахунків здійснювалося згідно платіжних інструкцій різних номерів телефонів без зазначення їх приналежності (використання) арбітражному керуючому.
Підсумовуючи зазначене, відсутність наданих арбітражним керуючим достатніх та належних доказів до поданого на затвердження звіту не надає можливості суду здійснити висновок про наявність чи відсутність підстав для їх відшкодування в межах банкрутства саме цієї справи, відповідно судова колегія приходить до висновку про те, що такі не є документально підтвердженими, а відтак в затвердженні звіту в цій частині слід відмовити повністю.
Доводи скаржника про відмову у затвердженні звіту в частині витрат арбітражного керуючого виключно з підстав не винесення вказаного питання на засідання комітету кредиторів є довільним тлумаченням оскарженої ухвали.
Загальні висновки суду апеляційної інстанції.
В порядку положень ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у цьому рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області частково знайшли своє підтвердження, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги слід частково задоволити, скасувавши оскаржену ухвалу в ч.2 резолютивної частини, та прийняти в цій частині нове рішення. Натомість, вимоги апеляційної скарги арбітражного керуючого Дейнеки В.М. задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1 Вимоги апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 25.12.2025 (вх. №01-05/3836/25 від 26.12.2025) - задоволити частково.
2. В задоволенні вимог апеляційної скарги арбітражного керуючого Дейнеки Володимира Миколайовича б/н від 29.12.2025 (вх.ЗАГС №01-05/3882/25 від 30.12.2025) - відмовити.
3. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 10.12.2025 у справі №921/825/20, в частині п.2 резолютивної частини - скасувати.
4. Прийняти в цій частині нове рішення, яким, затвердити звіт арбітражного керуючого Дейнеки Володимира Миколайовича про нарахування і виплату грошової винагороди та відшкодування витрат у справі №921/825/20 про банкрутство Комунального підприємства “Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця» за період з 16.06.2021 по 09.06.2025 в сумі 199 628 грн. 58 коп. основної грошової винагороди.
5. В решті ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 10.12.2025 у справі №921/825/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повна постанова складена 13.04.2026
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
уддя Орищин Г.В.