Справа № 641/8065/25 Головуючий суддя І інстанції Зелінська І. В.
Провадження № 33/818/671/26 Суддя доповідач Грошева О.Ю.
Категорія: Порушення вимог фінансового контролю
01 квітня 2026 року м.Харків
суддя Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю.,
секретаря - Шевченка Д.В.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
захисника - Колєснікової О.М.,
прокурора -Мельничук О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Колєснікової О.М. на постанову судді Слобідського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, працевлаштованої на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №2 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
- визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.
Постановою встановлено, що ОСОБА_1 , будучи дільничним офіцером поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, будучи відповідно до абз. 16 ч. 1 ст. 1 Закону суб?єктом декларування та згідно з п. п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону суб?єктом, на якого поширюється дія цього Закону, усупереч вимог п. п. 3, 7 ч. 1 ст. 46 вказаного Закону подала 21.03.2024 року о 12-32 год. завідомо недостовірні відомості у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічній за 2023 рік на суму 740798 грн, що відрізняються від достовірних на суму від 150 до 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання вказаної декларації, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене ч. 4 ст. 172-6 КУпАП
.
В своїй апеляційній скарзі захисник просить звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП та на підставі ст. 22 КУпАП, у зв'язку з його малозначністю та оголосити їй усне зауваження.
Вказує, що ОСОБА_1 декларувала відомості щодо чоловіка вперше, бо вийшла заміж у 2021 році, відповідно щорічні декларації за 2021-2023 року подавались останньою вже у 2024 році після відновлення обов'язку декларування.
При поданні декларації за вказані періоди, ОСОБА_1 нажаль помилково вважала, що оскільки її чоловік також є суб'єктом декларування та подає самостійно свою декларацію і відомості про його доходи відображаються у його деклараціях у відкритому доступі, то ОСОБА_1 достатньо лише зазначити інформацію про нього у відповідному розділі 2.2 «Інформація про членів сім'ї суб'єкта декларування», що нею і було зроблено.
Наявною декларацією ОСОБА_2 за 2023 рік підтверджується факт перебування на офіційному сайті НАЗК відомостей про доходи ОСОБА_2 та належний йому автомобіль, тобто всі вичерпні відомості за 2023 рік про наявне у нього майно та доходи, а також підтверджує логіку подружжя у помилковому не декларуванні активів один одного, але аж ніяк не про приховування активів один одного.
Крім того, після початку проведення перевірки стосовно Декларації ОСОБА_1 за 2023 рік, як нею так і її чоловіком у персональному кабінеті НАЗК було направлено листи щодо допущених ними помилок у щорічній декларації за 2022-2024роки та надано вичерпні відомості щодо тих недоліків, які були ними виявлені. Крім того, у відведений законодавством 10-ти денний строк після проведення повної перевірки, а саме 18.08.2025 ОСОБА_1 подала на сайті НАЗК виправлену Декларацію за 2023 рік.
ОСОБА_1 має бездоганну характеристику за місцем роботи, до жодного виду відповідальності раніше не притягувалась, відсутні будь-які негативні наслідки від вчиненого правопорушення, ба більше, будь-який сторонній спостерігач мав можливість повною мірою ознайомитись з доходами її чоловіка у його декларації за 2023 рік, відомості про якого були задекларовані ОСОБА_1 , тобто відсутня будь-яка шкода для інших осіб внаслідок вчиненого правопорушення.
Водночас, ступінь суспільної шкідливості конкретного діяння, що розглядає суд і впливає на висновок, чи підлягає така особа адміністративній відповідальності та визначення міри адміністративної відповідальності, не може обмежуватися лише формальною кваліфікацією правопорушення за КУпАП.
Не дивлячись на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.172-6 КУпАП, пов'язане з корупцією, законодавець не встановлює заборони щодо можливості звільнення особи від адміністративної відповідальності за його вчинення, оскільки не встановив такої заборони у примітці до ст.22 КУпАП.
Таким чином, вважає, що при накладенні стягнення за дане адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги, передбачені ст. ст. 22, 23 та 33 КУпАП, а саме: характер вчиненого правопорушення, особу винноіго, ступінь його вини, та обставини, що пом'якшують відповідальність.
Також вважає, що обставини вчинення правопорушення істотно впливають на прийняття рішення і дають можливість звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення.
Звертає увагу і на суворість накладеного стягнення та правові наслідки для ОСОБА_1 у разі притягнення її до адміністративної відповідальності. Ці наслідки значно ширші за сплату штрафу, оскільки головним і, по суті, основним негативним наслідком є внесення відомостей до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення (Реєстр порушників), що прямо впливає на кар'єру, фактично останню звільнять з місця її роботи, репутацію, навіть психологічний стан особи і є втручанням в приватне право особи в аспекті статті 8 Конвенції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку ОСОБА_1 та її захисника Колєснікової О.М., які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, яка заперечувала проти апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для належного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбачене ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
ОСОБА_1 визнала вину у вчиненому, не заперечувала фактичні обставини справи.
В судах першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 надала пояснення про те, що вперше декларувала відомості про свого чоловіка, при цьому декларувала одразу за декілька років, помилково вважала, що вона не має обов'язку декларувати доходи та майно, яке декларує чоловік та відповідно яке належить чоловікові.
Пояснювала, що жалкує про те, що так вчинила, до адміністративної відповідальності не притягувалась, після виявлення недоліків вчасно виправила декларації.
Наголошувала на неприпустимості такої поведінки у майбутньому.
Захисник Караченцевої А.Ю. просила суд апеляційної інстанції звернути увагу на можливість застосування до ОСОБА_1 положень ст. 22 КУпАП.
Прокурор пояснювала, що виходячи з об'єкту адміністративного правопорушення та відповідно з метою превентивної цілі покарання, застосування положень ст. 22 у такій категорії справ є недоречним.
Апеляційний суд не погоджується з позицією прокурора з огляду на наступне.
За змістом ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При цьому зазначена норма закону не містить будь-якого переліку умов або обставин, наявність яких дозволила би судити про малозначність правопорушення, а також застережень щодо неможливості її застосування до окремих складів адміністративних правопорушень, окрім як до тих, що визначенні в примітці до ст. 22 КУпАП (Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п'ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п'ятою статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу).
Тобто законодавець не ввів заборону на застосування ст. 22 КУпАП у справах, передбачених ст. 172-6 КУпАП.
Вказана обставина свідчить про те, що законодавцем не визначено адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-6 КУпАП, як таке щодо якого не можуть бути застосовані положення ст. 22 КУпАП., при цьому інші адміністративні правопорушення чітко зазначені з приміткою про заборону застосування інституту звільнення від адміністративної відповідальності.
Отже, висновок суду першої інстанції про неможливість застосування малозначності у даній категорії справ є хибним, як і хибною є позиція прокурора.
Також належить зазначити, що суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, застосовує закон, а нормотворчість відноситься до компетенції інших державних органів, а відповідно в разі відсутності у законі заборони на застосування ст. 22 КУпАП, висновок про неможливість в будь якому випадку застосовувати вказані норми, є таким, що прямо суперечить і букві і логіці законодавця.
На думку апеляційного суду, враховуючи саме можливість застосовувати вказану норму, суд має ретельно вивчити обставини справи та встановити ставлення до вчиненого з боку порушника, його поведінку після вчинення незаконних дій та відповідно встановити ту шкоду, яка завдана, тобто ступінь суспільної шкідливості вчиненого та відповідно зробити висновок чи можуть положення ст. 22 КУпАП застосовуватись у конкретній справі.
Проте суд першої інстанції проігнорував вказані положення закону та не проаналізував можливості застосування положень ст. 22 КУпАП до ОСОБА_1 .
Натомість, внаслідок проведеного судового розгляду судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має позитивну характеристику з місця роботи, до адміністративної відповідальності не притягувалась.
Після початку проведення перевірки нею були направлений лист з поясненням щодо допущених помилок, а потім у відповідний до закону строк до декларацій було внесено виправлення.
Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що дійсно, згідно наданих стороною захисту декларацій, чоловіком ОСОБА_1 було зазначено його доходи, а саме доходи у вигляді заробітної плати, як і зазначено відомості про автомобіль.
Таким чином, жодних негативних наслідків від дій ОСОБА_1 не настало, оскільки доходи чоловіка та відомості про майно були опубліковані на офіційному сайті та кожен сторонній спостерігач мав можливість побачити як доходи ОСОБА_1 так і її чоловіка.
Встановлені обставини є надзвичайно важливими, оскільки свідчать про відсутність шкоди для інших осіб внаслідок вчинення адміністративного правопорушення.
Більш того, такі обставини повністю спростовують доводи прокурора, який у судовому засіданні стверджував про завдання істотної шкоди суспільному інтересу.
З урахуванням наведеного, накладаючи на ОСОБА_1 стягнення за ч.4 ст. 172-6 КУпАП, суддя суду першої інстанції не в повній мірі урахував дані особи-порушниці, яка вперше притягується до адміністративної відповідальності, характер та обставини правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, відсутність реально заподіяної істотної шкоди суспільним чи державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, які охороняються законом, що суттєво знижує ступінь суспільної небезпеки вчиненого та, як наслідок, призводить до малозначності діяння.
Оцінюючи в сукупності дії, наслідки та ставлення ОСОБА_1 до вказаних дій, відсутності суспільної шкоди її діяння, з урахуванням даних про особу ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає можливим застосувати до неї положення ст. 22 КУпАП та звільнити останню від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, й можливістю обмежитися усним зауваженням.
На переконання апеляційного суду, застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Виходячи з вищенаведеного, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Згідно з вимогами ст. 284 КУпАП орган (посадова особа) у справі про адміністративне правопорушення виносить постанову про закриття справи при оголошенні усного зауваження.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника Колєснікової О.М. - задовольнити.
Постанову судді Слобідського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_1 -скасувати.
На підставі ст.22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за скоєння нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення.
Оголосити ОСОБА_1 усне зауваження, а провадження у справі закрити.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.Ю. Грошева