справа № 513/502/19
провадження 1-і/492/28/26
Іменем України
про обрання запобіжного заходу
15 квітня 2026 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12019160000000048, внесеному 24 січня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кулевча Саратського району Одеської області, громадянина України, працюючого водієм, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, -
встановив:
В провадженні Арцизького районного суду Одеської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
До суду надійшло клопотання прокурора, підтримане ним у судовому засіданні, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , яке обґрунтоване тим, що підчас судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 у встановленому КПК України викликався до суду, проте без поважних причин в судові засідання не з'являвся, постановлені ухвали суд про привід обвинуваченого не виконані, через те, що обвинувачений відсутній за місцем мешкання. Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 23.03.2026 р. обвинуваченого оголошено у розшук та надано дозвіл на затримання з метою приводу для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За переконанням прокурора, в наявний час виявлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, та запобігання спробам переховуватися від суду, є доцільним застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, пояснивши, що він не був повідомлений про розгляд справи в суді, ніколи не ухилявся від явки до суду, надав до канцелярії суду клопотання про закриття кримінального провадження на підставі статті 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Суд, розглянувши клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , заслухавши обґрунтування прокурора, думку обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
Згідно з вимогами ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003, тяжкість злочину не є єдиною підставою для обрання виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою, а враховується разом з іншими обставинами по справі.
Згідно п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України обвинувачений зобов'язаний прибути за викликом суду, а у разі неможливості прибути за викликом у призначений строк заздалегідь повідомити про це.
Як вбачається з клопотання про обрання запобіжного заходу, відповідно до інформації наданої працівниками поліції на виконання постановлених ухвал про примусовий привід, винесених Арцизьким районним судом Одеської області від 20.06.2024, 17.09.2024, 22.10.2024 обвинувачений за місцем свого мешкання відсутній, в судові засідання призначені на 12.06.2025, 21.08.2025 обвинувачений не прибув про поважність неявки суд не повідомив.
Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 23.03.2026 року обвинуваченого ОСОБА_4 оголошено у розшук та надано дозвіл затримання з метою приводу для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.
14 квітня 2026 року обвинуваченого ОСОБА_4 було затримано на підставі ухвали Арцизького районного суду Одеської області від 23.03.2026 року про надання дозволу на затримання.
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторона ми кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
При розгляді даного клопотання суд враховує також загальні положення ч. 3 ст. 176 КПК України, виходячи з встановленого КПК України принципу змагальності сторін, про те, що прокурор, якщо не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам, то суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. п. 1, 3 ст. 5 (1) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на особисту недоторканість. Кожен, кого заарештовано, має право на судовий розгляд у продовж розумного строку або на звільнення, обумовлене гарантіями явки в судове засідання.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року у справі «Смирнов проти Росії» (п. п. 61,62), питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання під вартою, не може вирішуватись абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватись в кожній конкретній справі з урахуванням конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Суд вирішуючи питання доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, виходячи з положень ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, враховуючи фактичні обставини справи, приходить до висновку, що обрання обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою недоцільно та вважає за можливе обрати інший, альтернативний запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, який забезпечить виконання обов'язків обвинуваченим належну процесуальну поведінку. Підстави та ризики, на підставі яких обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, на даний час зменшилися, при цьому, суд також оцінює суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, особу обвинуваченого.
Обвинувачений в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, пояснивши, що він не був повідомлений про розгляд справи в суді, ніколи не ухилявся від явки до суду, надав до канцелярії суду клопотання про закриття кримінального провадження на підставі статті 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Також під час судового засідання прокурор підтвердив, що строк притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 49 КК України закінчився, оскільки події, викладені в обвинувальному акті відбувались ще в 2017 році.
В судовому засіданні встановлено, що не має необхідності тримати обвинуваченого під вартою у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Відповідно до приписів ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вирішуючи питання, про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Враховуючи, дані про особу обвинуваченого, а саме, що останній може переховуватися від суду, зважаючи на необхідність виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а також враховуючи позицію обвинуваченого, вважаю за необхідне застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 найбільш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, поклавши на нього обов'язки, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд, застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади.
Керуючись ст. ст. 176, 178, 179, 183, 193, 194, 196, 331, 369-372, 395 КПК України, суд, -
постановив:
В задоволенні клопотання прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - відмовити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання строком на два місяці, та покласти на нього наступні обов'язки, передбачені п. 1, п. 2, п. 3, п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати до прокурора, суду за першою вимогою;
2) не відлучатися за межі Одеської області, без дозволу прокурора чи суду;
3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи, контактних номерів мобільного телефону;
4) утримуватися від спілкування зі свідками у наявному кримінальному провадженні;
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначити на два місяці до 15 червня 2026 року, але в межах судового провадження.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора.
Копію ухвали про обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання вручити обвинуваченому ОСОБА_4 негайно після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області ОСОБА_1