Номер провадження 2-з/754/44/26
Справа № 754/6445/26
Іменем України
про забезпечення позову
15 квітня 2026 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув без повідомлення учасників справи заяву представниці позивача Лейтар А.Г., яка діє в інтересах Київської міської ради, про забезпечення позову у справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою.
13.04.2026 року представник Київської міської ради (надалі - Позивач), ОСОБА_2 , подала до Деснянського районного суду міста Києва через підсистему "Електронний суд" позовну заяву до ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва.
Позивач просить суд усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,6646 га (кадастровий номер 8000000000:62:036:0007), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання Відповідача знести об'єкт самочинного будівництва (гараж 1 у гаражно-будівельному кооперативі "Піонерський"), право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора П'ятої Київської державної нотаріальної контори Київського міського нотаріального округу Наумова В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.03.2020, індексний номер: 51710544, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2058620880000.
Позов обґрунтовано тим, що Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі вказаної земельної ділянки у власність чи користування Відповідачу або іншим особам для містобудівної діяльності. Позивач вважає державну реєстрацію права власності за Відповідачем незаконною, оскільки вона здійснена на підставі довідки кооперативу за відсутності правовстановлюючих документів на землю та сам об'єкт, а відповідний гараж є об'єктом самочинного будівництва, який згідно із законом підлягає знесенню.
14.04.2026 Деснянський районний суд м. Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у справі.
Позивач разом з позовною заявою подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на гараж 1, загальною площею 40,5 кв.м, що знаходиться у гаражно-будівельному кооперативі "Піонерський" за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2058620880000).
Заява обґрунтована тим, що між Позивачем та Відповідачем виник спір щодо усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою. Реальна загроза відчуження об'єкта самочинного будівництва Відповідачем існує. Відчуження майна призведе до неможливості виконання майбутнього рішення суду у зв'язку з неналежністю Відповідача.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, виснував, що наявні підстави для її задоволення з огляду на таке.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17). Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
До видів забезпечення позову законом віднесено, зокрема, накладення арешту на майно, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).
Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках і користуватися ним.
Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов'язана з необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
Арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2024 у справі № 504/3408/22).
Арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним (див. постанову Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.07.2024 в справі № 567/459/23).
За висновком Великої Палати Верховного Суду ключовим є встановлення судом:
1)наявності спору між сторонами;
2)ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;
3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами;
4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (пункт 47 постанови від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23)).
Суд обов'язково досліджує питання співмірності запропонованого заходу із заявленими позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18). При цьому, відсутність прямих доказів підготовки Відповідачем дій щодо відчуження спірного нерухомого майна не є підставою для відмови у забезпеченні позову, оскільки "вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін" (постанова Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову з урахуванням вищенаведених висновків Великої Палати Верховного Суду та доказів, наданих Позивачем на підтвердження своїх вимог у цій справі з'ясував, що:
1)між сторонами існує реальний спір. Предмет спору становить гараж, який за твердженням Позивача є об'єктом самочинного будівництва на земельній ділянці комунальної власності;
2)існує реальна загроза того, що без забезпечення позову Позивач не зможе ефективно відновити свої порушені права. Відповідач має можливість розпорядитися об'єктом шляхом його відчуження третім особам. Вибуття предмета спору з володіння Відповідача призведе до неможливості виконання можливого рішення суду про знесення у разі встановлення обставин самочнного будівництва;
3) арешт майна є співмірним заходом, оскільки позовні вимоги стосуються усунення перешкод у володінні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкта нерухомості. Вони спрямовані виключно на унеможливлення зміни власника належного Відповідачу майна до вирішення спору судом. Накладення арешту прямо відповідає предмету спору і не створює надмірного обтяження для Відповідача, оскільки обмеження стосується лише розпорядження саме тим майном, щодо якого йдеться спір, і не перешкоджає користуванню гаражем. Ці обмеження носять виключно тимчасовий характер;
4) звернення з заявою про забезпечення позову відповідає його меті.
Підсумовуючи викладене, Суд вирішив, що існує реальний ризик утруднення або невиконання можливого рішення суду, тому дійшов висновку про необхідність задовольнити заяву.
Керуючись статтями 149, 150, 152, 153, 261 ЦПК України, Суд
Заяву представниці позивача Лейтар А.Г., яка діє в інтересах Київської міської ради, про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно: гараж 1, гаражно-будівельний кооператив "Піонерський", загальною площею 40,5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2058620880000, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .
Позивач: Київська міська рада (адреса: місто Київ, вул. Хрещатик, будинок 36; ЄДРПОУ 22883141).
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Ухвала набирає законної сили 15.04.2026 (з моменту її підписання суддею).
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту підписання суддею ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред'явлення ухвали до виконання 3 (три) роки.
Примірник ухвали про забезпечення позову одночасно з направленням заявнику направити також до відома іншим учасникам справи, а також в Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) (код 34972294).
Суддя Інна КОВАЛЕНКО