Дата документу 14.04.2026 Справа № 334/4661/25
Єдиний унікальний № 334/4661/25 Головуючий в 1-й інстанції - Гнатюк О.М.
Провадження № 22-ц/807/933/26 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
14 квітня 2026 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Кухаря С.В.
Подліянової Г.С.,
секретар: Остащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Якиб'юк Юлія Арсенівна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2026 року,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін ОСОБА_3 , після смерті якого залишилась спадщина, до складу якої входить квартири АДРЕСА_1 та легкового автомобіля MAZDA 6, 2005 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , тип транспортного засобу: легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . Разом із ним у м. Енергодарі зареєстрованих осіб не було. Фактично спадкодавець на момент смерті проживав у м. Запоріжжі разом із позивачкою.
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є дві доньки спадкодавця позивачка - ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 , які прийняли спадщину, подавши у шестимісячний строк відповідні заяви приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Якиб'юк Ю.А.
Постановою приватного нотаріуса Якиб'юк Ю.А. позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Посилаючись на вказані обставини, просила визнати за собою право власності на часту спадкового.
28 серпня 2025 р. ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, у якій також просила визнати за нею право власності на частку спадкового майна.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2026 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частку легкового автомобіля MAZDA 6, 2005 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , тип транспортного засобу: легковий седан, р/н НОМЕР_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 2525,26 грн.
Задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Якиб'юк Ю.А. про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на частку легкового автомобіля MAZDA 6, 2005 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , тип транспортного засобу: легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнано за ОСОБА_2 , право власності на частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3156,60 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, 25.02.2026 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволення зустрічного позову скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні зустрічного позову. Вказує, що зустрічний позов пред'явлено з порушенням процесуального строку, відповідачкою не надано доказів неможливості отримати свідоцтво про право на спадщину через нотаріальну контору. Зустрічний позов подано через адвоката, повноваження якого не підтверджені належним чином. Не заперечує право відповідачки на частку спадкового майна, але вважає, що остання не дотрималась процедури оформлення спадщини.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
ОСОБА_2 просила розглядати справу без її участі, зазначивши у заяві, що перебуває за межами України.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з'явились.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , яка підтримала апеляційну скаргу і просила про її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За вимогами п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарг без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає повною мірою.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей.
Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Задовольняючи позови, суд першої інстанції виходив з того, що сторони є спадкоємцями першої черги на спадкове майно, що залишилось після смерті їх батька, у шестимісячний строк прийняли спадщину, подавши відповідні заяви до нотаріальної контори, приватний нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину, що є безумовною підставою для поділу спадкового майна в судовому порядку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , батько сторін (а.с.12,13,14,56,57), який до дня смерті був зареєстрований в АДРЕСА_2 (а.с.53).
Сторони у справі є спадкоємцями першої черги, які у шестимісячний строк подали заяви про прийняття спадщини приватному нотаріусу Якіб'юк Ю.А. (а.с.36,54).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 8.12.2005.
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_3 є власником автомобілю MAZDA 6, 2005 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , тип транспортного засобу легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.16).
Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу від 5.05.2025 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв'язку із відсутністю оригіналів документів (а.с.18).
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
З урахуванням цих норм, суд повинен установити чи було порушено, не визнано або оспорено права, свободи чи інтереси заявника, i залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні, в залежності від наявності для цього відповідних підстав, встановлених законом або договором.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1.Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають, зокрема, той з подружжя, який його пережив, батьки та діти спадкодавця.
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.
За правилами статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Частиною 1 ст. 1298 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцем після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Відповідно до глави 10 п. 4.15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за N 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» також роз'яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. З ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Установивши, що сторони є спадкоємцями першої черги на спадкове майно, яке залишилось після смерті їх батька, у передбачений законом строк прийняли спадщину, подавши відповідні заяви приватному нотаріусу, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачці ОСОБА_1 відмовлено за відсутності правовстановчих документів, а відповідачка знаходиться за межами України і не з'явитися до нотаріуса за оформленням спадщини, суд першої інстанції обґрунтовано визнав за кожною із доньок померлого право на спадщину в рівних частках.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків районного суду не спростовують.
Не отримання відповідачкою постанови приватного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину не є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову. Судом установлено і це не заперечувалось позивачкою, що ОСОБА_2 виїхала за межі України, що фактично унеможливило її звернення до нотаріальної контори за оформленням спадкових прав.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що зустрічний позов пред'явлено від імені ОСОБА_2 адвокатом, який не підтвердив свої повноваження належним чином, не ґрунтуються на матеріалах справи. Зустрічна позовна заява підписана особисто ОСОБА_2 , надійшла до суду поштою, додані до зустрічного позову письмові докази засвідчені підписом останньої. Отже, зустрічний позов подано з дотриманням норм процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апелянт не оспорює право відповідачки на належну їй частку спадщини, підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права немає.
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд першої інстанції ухвалив рішення суду з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Ярошенко Олександр Олегович, залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2026 року у цій справі залишити без змін.
Дата складання повної постанови 15 квітня 2026 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуюча І.В. Кочеткова
Судді: С.В. Кухар
Г.С.Подліянова