Дата документу 14.04.2026 Справа № 337/2095/24
ЄУН 337/2095/24 Головуючий у І інстанції: Котляр А.М.
Провадження № 22-ц/807/111/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
14 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Гончар М.С.,
Кухаря С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2025 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,-
У квітні 2024 року Концерн «МТМ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій, її збут та інше.
ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення № НОМЕР_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до вимог чинного законодавства станом на 01 листопада 2021 року Типовий індивідуальний договір № 74203271 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення 108, між Позивачем та ФО ОСОБА_1 з 01 листопада 2021 року є укладеним, оскільки вказаний договір приєднання розміщений на офіційному сайті Концерну «МТМ» .
Житловий будинок АДРЕСА_1 оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії типу «SONOMETR 2000» заводський № 418504Y387, про що зазначено в рахунках за надані послуги. Відповідно, обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку.
Нежитлове приміщення відповідача не оснащене розподільчим (індивідуальним) приладом обліку теплової енергії.
Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 (далі - Методика) встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/ будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Відповідно до визначення передбаченого Методикою, опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Частиною 1 статті 7 Закону визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26.07.2019.
Враховуючи розташування приміщення в багатоквартирному будинку, відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення, вказане приміщення є опалювальним.
Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду. Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу ІІІ Методики. Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку. Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.
Згідно з п. 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Пунктом 34 Договору передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Також, згідно з п. 36 Договору під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).
Відповідно до пункту 38 Договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.
Пунктом 41 Договору зазначені обов'язки споживача, зокрема, оплачувати за надану послугу необхідно за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
На виконання пункту 5 Договору, позивач надавав послугу з постачання теплової енергії відповідачу в нежитлове приміщення № 108, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за період з червня 2023 року до січня 2024 року на загальну суму 14335,62 грн, сплачено відповідачем - 0,00 грн.
Позивач сформував та надав відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги.
У рахунках на оплату спожитої послуги та на сайті Концерну «МТМ», відповідно до вимог законодавства, міститься інформація щодо встановленого приладу комерційного обліку (за яким відбуваються нарахування на будинок/будівлю), опалювальної площі будинку/будівлі. Крім того у рахунках міститься інформація щодо спожитої будинком теплової енергії. У своїй сукупності наведені дані дозволяють встановити кількість спожитої теплової енергії приміщенням.
Таким чином, відповідач має вичерпну інформацію з приводу кількості наданих послуг, їх структури, вартості та наявної заборгованості, а також діючих на момент проведення розрахунків тарифів на відповідні послуги.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться приміщення відповідача підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі, розміщенням нежитлового приміщення відповідача у багатоквартирному житловому будинку.
Посилаючись на означені обставини, Концерн «МТМ» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь концерну суму грошової заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за індивідуальним договором про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії № 74203271 від 01.11.2021 у період з 01.06.2023 до 31.01.2024 в розмірі 14335,62 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40.
Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» заборгованість за житлово-комунальні послуги за індивідуальним договором № 74203271 від 01.11.2021 за період з 01.06.2023 до 31.01.2024 у розмірі 14335,62 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Рошияна І.В. про перегляд заочного рішення. Заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2024 року скасовано.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2025 року стягнуто з Концерну «МТМ» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Концерн «МТМ» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність їм висновків суду, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2025 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову, стягнути з відповідача судовий збір.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що житловий будинок АДРЕСА_1 обладнаний комерційним приладом обліку теплової енергії. Нежитлове приміщення № 108 відповідача знаходиться на першому поверсі цього житлового будинку та не оснащене розподільним приладом обліку теплової енергії.
Відповідно до змін і доповнень, внесених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358 до Методики розподілу обсягу спожитих у будівлі послуг визначено такий тип приміщення, як окреме приміщення з транзитними мережами опалення. У діючій редакції Методики визначено чотири категорії приміщень:- окремі приміщення з транзитними мережами опалення;- опалюване приміщення;- приміщення з індивідуальним опаленням;- приміщення з комбінованою системою опалення.
Окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії. Тобто, нежитлове приміщення визнається таким (окремим приміщенням з транзитними мережами опалення) лише у випадку, якщо опалювальні прилади в ньому відсутні відповідно до проекту будівлі/будинку, проходять лише ділянки транзитних трубопроводів опалення. а по приміщенню. Такими приміщеннями у будівлі/будинку відповідно до типових проектів на всі об'єкти будівництва житлового фонду можуть бути тільки підвальні приміщення.
Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради затверджено «Порядок визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку до приміщень з транзитними мережами опалення на території міста Запоріжжя» № 513 від 14.09.2023. Цей Порядок визначає процедуру визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку, що перебувають у приватній власності/спів власності фізичних осіб-підприємців, до приміщень з транзитними мережами опалення на території міста Запоріжжя.
Відповідно до визначення, наведеного у «Правилах надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених Постановою КМУ № 830 від 21.08.2019, опалювана площа (об'єм) приміщення - загальна площа (об'єм) приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас.
Нежитлове приміщення відповідача, розміщене в буд. АДРЕСА_1 , не є ні підвальним приміщенням, ні лоджією, ні балконом чи терасою, тобто, для виконання розподілу послуги з постачання теплової енергії враховується загальна площа приміщення та покази комерційного (будинкового) приладу обліку теплової енергії.
Для можливості визначення чи відноситься певне приміщення до приміщення з транзитними мережами опалення, споживачі надають до Концерну «МТМ» копію проекту, який був виконаний для будівництва відповідного будинку.
Тобто, для визначення нежитлового приміщення, як приміщення з транзитними мережами опалення, необхідно надати проект, який був виконаний для будівництва будинку/будівлі, та який містить робочі креслення системи опалення на планах типового поверху, підвалу, технічного поверху. Наданий проект (копія проекту) повинен ідентифікувати будинок за його поштовою адресою.
За адресою: АДРЕСА_1 , проект будинку відповідачем не надавався, її нежитлове приміщення розташоване на першому поверсі житлового багатоквартирного будинку, тому розраховувати обсяг спожитої теплової енергії для нежитлового приміщення, як для окремого приміщення з транзитними мережами опалення, як зазначено у рішенні суду, позивач не має підстав, а відповідно - позивач здійснює розподіл обсягів теплової енергії на нежитлове приміщення відповідача на підставі показань комерційного приладу обліку теплової енергії пропорційно площі приміщення за формулою 16, як опалювального приміщення не оснащеного розподільним приладом обліку теплової енергії.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Рошияна І.В. заперечує проти доводів концерну, вказуючи на їх необґрунтованість та безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, цей спір за визначеними статтею 274 ЦПК України критеріями відноситься до категорії малозначних, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідач своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що в силу ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обсяг спожитої теплової енергії має розраховуватись за формулою, призначеною для окремого приміщення з транзитними мережами опалення, тапомилковості розрахунку Концерну «МТМ», відповідно до якого плату за надані послуги за період з червня 2023 до січня 2024 року нараховані відповідачу із застосуванням формули № 16 Методики для приміщення, яке є опалювальним. Сума заборгованості в розмірі 14 335,62 грн є безпідставно завищеною, а вимоги позивача є необґрунтованими.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до статуту Концерну «МТМ», основною метою його діяльності є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення № 108, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
01.11.2021 між Концерном «МТМ» та ОСОБА_1 укладений типовий індивідуальний договір №74203271 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення №108.
Згідно з розрахунком основного боргу за договором № 74203271 на вказане нежитлове приміщення, заборгованість за послуги постачання теплової енергії за період з червня 2023 року до січня 2024 року складає 14335,62 грн.
Актом обстеження системи теплопостачання від 18.11.2015, складеним комісією у складі техніка теплової інспекції Концерну «МТМ» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_1 , за результатом проведення технічного огляду системи теплопостачання споживача - стоматології «Фаворит» за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що приміщення розташоване на 1-му поверсі 9-поверхового житлового будинку. Джерело теплопостачання - котельна на АДРЕСА_3 з температурним графіком роботи 150-700 С. Система опалення житлового будинку - однотрубна з нижньою розводкою, розрахункова температура води у мережі внутрішньої системи - 105-700С. Система опалення вказаного приміщення сумісна з будинковою, від стояків житлового будинку. Приміщення опалюється трьома стояками: - стояк Dн 25 мм H= 2,7 м, сталь ізольована фольгоізовером = 6 мм, не зашитий;- стояк Dн 25 мм H= 2,7 м, сталь ізольована фольгоізовером = 6 мм, зашитий гіпсокартоном; - стояк Dн 25 мм H= 2,7 м х 4 од., сталь ізольована фольгоізовером = 6 мм, зашитий гіпсокартоном.
Відповідно до Розрахунку теплового потоку на потреби опалення від будинкових стояків № 6511/09 від 16.12.2015, за об'єктом, що розташований на АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 (стоматологія), тепловіддача від установлених нагрівальних приладів та трубопроводів складає 405,7 ккал/год, з приміткою, що розрахунок виконаний для розрахункової температури зовнішнього повітря і підлягає уточненню для кожного місяця згідно з фактичною температурою зовнішнього повітря.
Крім того, апеляційним судом встановлено і не заперечували сторони, що житловий будинок АДРЕСА_1 обладнаний комерційним приладом обліку теплової енергії.
Нежитлове приміщення № 108 відповідача розташоване на першому поверсі цього житлового будинку та не оснащене розподільним приладом обліку теплової енергії.
Правовідносини між Позивачем та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. За положенням ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
Пунктом 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»)
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово- комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Частина 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає обов'язки індивідуального споживача, серед яких у т.ч.: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (п. 1); оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5); дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об'єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг (п. 8).
Суд першої станції встановив та не заперечували сторони, що 01.11.2021 між Концерном «МТМ» та ОСОБА_1 укладений типовий індивідуальний договір №74203271 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення №108.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначено відповідним договором.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За правилами ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 (далі Методика) встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/ будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг
Житловий будинок АДРЕСА_1 обладнаний комерційним приладом обліку теплової енергії.
Нежитлове приміщення № 108 відповідача розташоване на першому поверсі цього житлового будинку та не оснащене розподільним приладом обліку теплової енергії.
Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу ІІІ Методики. Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.
Відповідно до визначень, передбачених Методикою:
- окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії;
- опалюване приміщення - приміщення у будівлі/ будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря;
- приміщення з індивідуальним опаленням - приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від'єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря;
- приміщення з комбінованою системою опалення - опалюване приміщення, в якому забезпечення тепловою енергією здійснюється внутрішньобудинковою системою опалення для часткового обігрівання та періодично працюючою догріваючою системою, встановленою на законних підставах.
Так, судом встановлено, що нежитлове приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового будинку, воно розташоване на першому поверсі житлового багатоквартирного будинку та приєднане до внутрішньобудинкової системи цього житлового будинку. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалювальне приміщення.
Відповідно до визначення, передбаченого Методикою, опалюване приміщення - це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено Порядком відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019.
Зокрема, вказаним Порядком установлено, що рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від ЦО та/або ГВП приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії.
Власник (співвласники) будівлі, в тому числі житлового будинку, подає (подають) до органу місцевого самоврядування заяву про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП, яка складається в довільній формі, із зазначенням причини відключення, а також інформацію про намір влаштування в будівлі систем індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання). Для багатоквартирного будинку до заяви додатково додається протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку (витяг із протоколу) про ухвалене співвласниками рішення про відключення будинку від ЦО та/або ГВП та зазначаються особи, уповноважені представляти інтереси співвласників у вирішенні питань щодо відключення багатоквартирного будинку.
Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення в законному порядку мало відбуватись на підставі рішення органу місцевого самоврядування і з дотримання споживачем процедури, визначеної Порядком.
Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач зверталася в установленому порядку із заявою про відключення належного їй приміщення від мереж центрального опалення.
Відповідно до змін і доповнень, внесених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358 до Методики розподілу обсягу спожитих у будівлі послуг визначено такий тип приміщення, як окреме приміщення з транзитними мережами опалення.
Окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії.
Тобто, нежитлове приміщення визнається окремим приміщенням з транзитними мережами опалення лише у випадку, якщо опалювальні прилади в ньому відсутні відповідно до проекту будівлі/будинку, проходять лише ділянки транзитних трубопроводів опалення. Такими приміщеннями у будівлі/будинку відповідно до типових проектів на всі об'єкти будівництва житлового фонду можуть бути тільки підвальні приміщення.
Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради затверджено «Порядок визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку до приміщень з транзитними мережами опалення на території міста Запоріжжя» № 513 від 14.09.2023 (надалі - Порядок). Цей Порядок визначає процедуру визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку, які перебувають у приватній власності/спів власності фізичних осіб-підприємців, до приміщень з транзитними мережами опалення на території міста Запоріжжя.
Відповідно до визначення, наведеного у «Правилах надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених Постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 (далі - Правила № 830) опалювана площа (об'єм) приміщення - загальна площа (об'єм) приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас.
Нежитлове приміщення, належне відповідачу, що розташоване на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 , не є ні лоджією, ні балконом, ні терасою, і не є підвальним тобто, для виконання розподілу послуги з постачання теплової енергії враховується загальна площа приміщення та покази комерційного (будинкового) приладу обліку теплової енергії.
Відповідно до ЗУ «Про архітектурну діяльність» будинки/будівлі є об'єктами архітектури. Проект - це документація для будівництва об'єктів архітектури. Згідно ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ДБН А.2.2-3-2014 проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва.
Проект інженерних рішень призначений для розрахунку оптимального функціонування будівлі і комфортного проживання в ній. У приміщеннях першого та цокольного поверхів житлових будинків, згідно з типовими проектами на всі об'єкти будівництва житлового фонду, передбачена установка опалювальних приладів. Тому ці приміщення не можуть вважатися приміщеннями з транзитними мережами опалення.
Приміщення, в яких в порушення проектної документації на багатоквартирний житловий будинок були демонтовані опалювальні прилади та залишилися лише трубопроводи/стояки системи опалення не вважаються приміщеннями з транзитними мережами опалення.
Проект на реконструкцію окремого приміщення в багатоквартирному будинку не вважається проектом будівлі/будинку. Для можливості визначення чи відноситься певне приміщення до приміщення з транзитними мережами опалення, споживачі надають до Концерну «МТМ» копію проекту, який був виконаний для будівництва відповідного будинку. Тобто, для визначення нежитлового приміщення, як приміщення з транзитними мережами опалення, необхідно надати проект, який був виконаний для будівництва будинку/будівлі, та який містить робочі креслення системи опалення на планах типового поверху, підвалу, технічного поверху. Наданий проект (копія проекту) повинен ідентифікувати будинок за його поштовою адресою.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що нежитлове приміщення, належне відповідачу визначено окремим приміщенням з транзитними мережами опалення.
Вказане приміщення розташоване на першому поверсі житлового багатоквартирного будинку, тому розподіл обсягів теплової енергії на таке приміщення здійснюється на підставі показань комерційного приладу обліку теплової енергії пропорційно площі приміщення за формулою 16, як опалювального приміщення, не оснащеного розподільним приладом обліку теплової енергії.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до приміщення, розташованого у житловому будинку АДРЕСА_1 підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2023-2024 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.
Згідно з пунктом 32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (далі - Правила), розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пунктом 34 цих Правил визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п., п 5, 11, 32, 34, 38 Типового індивідуального договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
У п. 32 Типового договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
За умовами п. 34 Типового договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно з пп. 3 п. 41 Типового договору споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
Для звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги споживач повинен відмовитися в установленому порядку від їх отримання.
За таких обставин, оскільки Концерн «МТМ» надав послуги з централізованого опалення у приміщення, належне ОСОБА_1 на загальну суму 14335,62 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, якого відповідач не спростувала, відповідач зобов'язана сплачувати вартість таких послуг.
Наявність акту обстеження системи теплопостачання приміщення № 108 житлового будинку АДРЕСА_1 від 18.11.2015 та розрахунку теплового навантаження на приміщення від 16.12.2015 не спростовує висновків апеляційного суду, оскільки Методика № 315 змінила підхід до розподілу обсягів теплової енергії між споживачами будинку, який здійснюється для всіх приміщень будинку (не обладнаних вузлами обліку теплової енергії) за однаковими умовами - пропорційно їх площі.
ОСОБА_1 не надала суду належних доказів на спростування позовних вимог у цій справі.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги Концерну «МТМ» ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу Концерну «МТМ» у цій справі слід задовольнити, рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2025 рокув цій справі слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов Концерну «МТМ» задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну заборгованість за послуги з постачання теплової енергії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 904/8884/21 зазначено, що додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
За наведених обставин, додаткове рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2025 року скасовується як частина рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2025 року, що скасоване за наслідками апеляційного розгляду справи.
В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки новою постановою апеляційний суд задовольняє позов, Концерн «МТМ» має право на відшкодування йому витрат зі сплати судового збору, сплаченого за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн та апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн.
Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369, ч. 2 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» - задовольнити.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2025 року та додаткове рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2025 року в цій справі - скасувати, ухвалити нову постанову, якою:
«Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму грошової заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за індивідуальним договором про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії № 74203271 від 01 листопада 2021 року в період з 01 червня 2023 року до 31 січня 2024 року в розмірі 14335 (чотирнадцять тисяч триста тридцять п'ять) гривень 62 копійки.»
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» витрати зі сплати судового збору в розмірі 6056(шість тисяч п'ятдесят шість) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 14 квітня 2026 року.
Головуючий:
Судді: