Справа № 551/345/26
14 квітня 2026 року селище Шишаки Полтавської області
Суддя Шишацького районного суду Полтавської області Вергун Н.В., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів, -
14 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Шишацького районного суду Полтавської області з заявою щодо видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі ? частки заробітку ( доходу ) платника аліментів, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до суду та до виповнення дитиною повноліття.
Ознайомившись із заявою про видачу судового наказу та доданими до неї копіями документів на підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для відмови у видачі судового наказу про стягнення із боржника аліментів на утримання дитини, виходячи з наступного.
Так, згідно положень частин другої та третьої статті 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема, у порядку наказного провадження.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною п'ятою статті 183 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Суд зауважує, що право звернутися до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів має той з батьків дитини, з яким дитина проживає у визначеному Законом порядку.
Згідно матеріалів справи встановлено, що звертаючись до суду з заявою про стягнення аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 заявниця не надала до суду жодного доказу, що підтверджує проживання дитини разом з нею.
Реєстрація місця проживання дитини за адресою місця реєстрації матері дитини не може у повній мірі свідчити про їх спільне проживання та самостійне утримання дитини.
Водночас, відповідно до поданої заяви, батько дитини також зареєстрований і проживає за адресою місця реєстрації матері дитини.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що заявник не долучила до своєї заяви будь-яких доказів, що підтверджують її вимоги про стягнення аліментів.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються: інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Таким чином, встановлено, що заявником при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини порушені вимоги статті 163 ЦПК України.
Згідно пункту 1 частини першої статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Керуючись статтями 160, 163-167, 258, 260-261, 272 ЦПК України, суд, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала, згідно положень частини другої статті 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак може бути оскаржена заявником до Полтавського апеляційного суду у строк подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення та підписання суддею, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Повний текст ухвали суду складений та підписаний суддею 14 квітня 2026 року.
Суддя: