Справа № 548/341/26
Провадження №1-кс/548/176/26
/повний текст/
14.04.2026 року м. Хорол
Слідчий суддя Хорольського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши клопотання слідчого СВ ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального округу ОСОБА_3 , на підставі матеріалів досудового розслідування за № 12026170590000057, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.02.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, про продовження строку тримання під вартою
стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ялосовецьке, Хорольського району, Полтавської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, солдат, водій-номера обслуги 5 зенітного кулеметного відділення 1 зенітного кулеметного взводу 7 зенітної кулеметної роти, військової часини НОМЕР_1 , у силу статті 89 КК України раніше не судимого
13.04.2026 року слідчий СВ ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області лейтенант поліції ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального округу ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що у провадженні СВ ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного 18.02.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026170590000057 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за таких обставин.
Наказом командира військової часини НОМЕР_1 №33 від 01.02.2026 солдат ОСОБА_4 призначений на посаду водія-номера обслуги 5 зенітного кулеметного відділення 1 зенітного кулеметного взводу 7 зенітної кулеметної роти та поставлено на всі види забезпечення.
Так, перебуваючи у відпустці, в період часу з 22:00 год. 17.02.2026 до 02:00 год. 18.02.2026 ОСОБА_4 , в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у будинку за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , під час конфлікту на ґрунті ревнощів, який виник між ним та його дружиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи прямий умисел, спрямований на заподіяння їй тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх негативні наслідки, ігноруючи загальноприйняті норми сімейного побуту, вчиняючи домашнє насильство, з достатньою силою наніс ОСОБА_7 численні удари в ділянку голови, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок,від яких остання померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у неврологічному відділенні КП «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради.
Згідно лікарського свідоцтва про смерть №94 від 07.04.2026 виданого слово-медичним експертом Лубенської філії ДСУ ПОБСМЕ смерть потерпілої ОСОБА_7 настала внаслідок крововиливу під оболонки та в речовину головного мозку та закрито черепно-мозкова травми.
07.04.2026 старшим слідчим СВ ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області за погодженням з прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону згідно вимог ст. 278-279 КПК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Ялосовецьке Хорольського району Полтавської області, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, раніше не судимому, повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Разом із цим, 19.02.2026 слідчим суддею Хорольського районного суду Полтавської області відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 10.33 год. 18.04.2026.
Обґрунтованість повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у ході досудового розслідування доказів, а саме:рапортом ІКС ІПНП №1046 від 18.02.2026;довідкою КП «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» ЛМР №1925 від 18.02.2026 щодо діагнозу госпіталізованої ОСОБА_7 ;протоколом допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від 18.02.2026;протоколом обшуку;протоколом затримання ОСОБА_4 у порядку ст.208 КПК України 18.02.2026;протоколом допиту потерпілого ОСОБА_13 від 04.04.2026;лікарським свідоцтвом про смерть №94 від 07.04.2026;повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_4 від 08.04.2026; іншими доказами в своїй сукупності.
Завершити досудове розслідування до даного терміну не представляється можливим, оскільки у кримінальному провадженні необхідно виконати ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, проведення яких потребує додаткового часу, а саме:
- долучити до матеріалів кримінального провадження висновок судово-медичної експертизи, згідно постанови про призначення експертизи від 04.04.2026;
- за результатами висновку судово-медичної експертизи повідомити про зміну раніше повідомленої підозри;
- виконати вимоги ст. 290 КПК України щодо відкриття та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження потерпілого, підозрюваного та його захисника.
- скласти обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування.
- виконати інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, у проведенні яких виникне необхідність у ході досудового розслідування.
Дані слідчі та процесуальні дії не були здійснені чи завершені раніше з об'єктивних причин та потребують додаткового часу строком до 3 місяців, зокрема через:
- тривалий строк проведення судово-медичної експертизи, призначення якої стало необхідним під час досудового розслідування у зв'язку зі смертю потерпілої 03.04.2026;
- зміни кінцевої підозри, відкриття матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України тощо.
Результати вищевказаних слідчих (розшукових) та процесуальних дій мають важливе значення для досудового розслідування та можуть бути використані як докази під час судового розгляду у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, слідчий звернувся до керівника Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону із клопотанням про продовження строку досудового розслідування у даному кримінальному проваджені до 3-х місяців, тобто до 18.05.2026.
Водночас, у зв'язку із вирішенням питання про продовженням строку досудового розслідування виникла необхідність і в продовженні строку застосованих до підозрюваного у даному кримінальному провадженні запобіжного заходу.
Так, строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 закінчується о 10 год. 33 хв. 18 квітня 2026 року.
Позиція учасників розгляду клопотання.
Прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити.
Підозрюваний просив обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, зокрема цілодобовий домашній арешт за адресою його проживання вулиця АДРЕСА_1 .
Захисник просила обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, зокрема цілодобовий домашній арешт.
Висновки слідчого судді за результатами розгляду клопотання.
Слідчим відділом ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області проводиться досудове розслідування по матеріалам кримінального провадження №12026170590000057, від 18.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному є запобігання ризикам та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Суд задовольняючи дане клопотання враховує у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - ризик переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, що посягає на охоронювані Конституцією України та міжнародними законодавчими актами, визнаними Україною, зокрема Конвенцією ООН про права людини 1950 року, найвищими соціальними цінностями - життя, здоров'я, недоторканість і безпека людини та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 10 років. Даний злочин вчинений у період дії воєнного стану, а тому без обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, через усвідомлення можливої втрати свободи на тривалий строк є достатні підстави вважати, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, змінити місце свого проживання, не повідомивши про це слідчого та прокурора, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень, а також забезпечення завдання кримінального провадження, з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, а тому більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та належної процесуальної поведінки.
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, є обґрунтованим, так як в ході досудового розслідування встановлено та допитано свідків, які дали викривальні покази проти ОСОБА_4 та які проживають в одному населеному пункті, а тому враховуючи насильницький характер дій підозрюваного по відношенню до потерпілої та їх наслідки, тяжкість покарання, яке йому загрожує, є достатні підстави вважати, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків шляхом шантажу, погроз або умовлянь з метою схилити їх до зміни ними показів або відмови від них, що негативно вплине на повноту досудового розслідування та встановлення обставин вчинення злочину, у якому він підозрюється.
- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є обгрунтованими оскільки на даний час не встановлено та не допитано всіх свідків у кримінальному провадженні, не вилучено всю необхідні речові докази, а тому не застосування запобіжного заходу не забезпечить виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, є обґрунтованим, так як підозрюваний ОСОБА_4 відповідно до довідки про наявність судимостей притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного кримінального правопорушення, а тому не застосування запобіжного заходу не забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
За ступенем суспільної небезпечності злочин, у якому підозрюється ОСОБА_4 становить особливу суспільну небезпеку. Конкретним суспільним інтересом в даному випадку, який превалює над принципом поваги до свободи особистості, є забезпечення конституційних засад, спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні.
Вказані обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 буде перешкоджати виконанню покладених на нього процесуальних обов'язків, що є підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання не є доцільним в зв'язку з тим, що є більш м'яким запобіжним заходом та в рамках якого неможливо застосувати для підозрюваного ОСОБА_4 всіх необхідних обмежень.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування чи суду не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, пов'язана з тим, що він підозрюється у вчиненні злочину вчиненого із застосуванням насильства і за таких обставин слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що під час перебування підозрюваного ОСОБА_4 навіть під цілодобовим домашнім арештом, не виключає можливості здійснення впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, як безпосередньо, так і через інших осіб і дає, можливість обвинуваченому переховуватися від органу досудового розслідування і суду.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; зокрема, при обранні та продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів, вік обвинуваченого та стан його здоров'я, з урахуванням ризиків, визначених ст. 177 КПК, зокрема, що підозрюваний може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, які ще не допитані судом, суд не вбачає достатніх підстав для обрання іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
З урахуванням наведеного, клопотання підозрюваного та його захисника не підлягає задоволенню, оскільки ними не спростовано належними та допустимими доказами, що наведені прокурором ризики відсутні, та підозрюваному можливо обрати інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Даних про те, що підозрюваний не може утримуватись в умовах установи виконання покарань, матеріали кримінального провадження не містять.
Крім цього, суд враховує і позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Москаленко проти України", в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Тяжкість обвинувачення хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Частина перша статті 177 КПК України регламентує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Положенння частини другої статті 177 КПК України визначають, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Диспозиція частини першої статті 194 КПК України регламентує, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кембел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
За статтею 5 ЄКПЛ обгрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Наразі стороною обвинувачення доведена наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з вчиненням вказаного злочину та їх кількість достатня для подальшого розслідування, а також наявність ризиків, передбачених диспозицією статті 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення,знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчий суддя зазначає, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених диспозицією статті 177 КПК України.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
При розгляді можливості застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, врахувавши особу підозрюваного, встановлені ризики, обставини вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя прийшов до висновку, що наразі з метою запобігання встановленим ризикам буде недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою.
Матеріали кримінального провадження, надані суду, свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 121 КК України.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві України, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).
Санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років , що свідчить про високий ступінь суспільної небезпечності дій підозрюваного.
Такий строк покарання не лише вказує на серйозність злочину, а й створює значний стимул для уникнення кримінальної відповідальності. Враховуючи невідворотність і суворість покарання, підозрюваний може мати сильне бажання уникнути покарання, що підвищує ймовірність спроби втечі або переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Тримання під вартою дозволяє максимально знизити ймовірність втечі, оскільки це обмежує свободу пересування підозрюваного та забезпечує його безпосередню присутність на всіх етапах слідства та судового процесу.
Оскільки йдеться про особливо тяжкий злочин, підозрюваний, можливо, має доступ до ресурсів або осіб, які можуть бути задіяні в спробах вплинути на свідків, або здійснити інші дії, що перешкоджають нормальному ходу розслідування та судового процесу. Це може включати спроби залякування свідків, фальсифікацію доказів чи організацію схованок для інших учасників злочину.
Тримання під вартою є адекватним заходом для запобігання таким діям, оскільки на етапі тримання під вартою підозрюваний перебуває під безпосереднім контролем правоохоронних органів, що значно знижує можливість здійснення впливу на хід слідства або спроби перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Одним із основних завдань запобіжного заходу є недопущення вчинення нових злочинів. Зважаючи нате, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, існує ймовірність, що він може вчинити повторне правопорушення, так, як судимий, зокрема, у разі звільнення, якщо отримає можливість діяти поза контролем органів правопорядку. Тримання під вартою забезпечує надійний контроль над поведінкою підозрюваного та знижує ймовірність вчинення ним нових злочинів, а також негативно впливає на можливі спроби знищити або сфальсифікувати докази.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути виправданий, якщо існують обґрунтовані ризики, пов'язані з втечею, впливом на свідків чи перешкоджанням кримінальному провадженню. Водночас, ЄСПЛ також наголошує на необхідності забезпечення пропорційності між обмеженням свободи та наявними ризиками.
У цьому випадку, враховуючи особливу тяжкість злочину, ймовірність втечі та впливу на хід розслідування, є реальний суспільний інтерес у забезпеченні належного розгляду справи. Це перевищує інтереси обвинуваченого, і застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим та відповідним вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини.
Тримання під вартою є необхідним для забезпечення виконання процесуальних обов'язків обвинуваченого, запобігання втечі, впливу на свідків та перешкоджання кримінальному провадженню, а також для виконання вимог міжнародного законодавства щодо прав людини. Тому цей запобіжний захід є обґрунтованим і доцільним в умовах цієї кримінальної справи.
Наявність постійного місця проживання, міцних зв'язків з родиною, та позитивних характеристик, на які посилались підозрюваний та захисник, дані про його особу (раніше судимий), не спростовують і не зменшують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Ці обставини існували і на момент інкримінованого йому кримінального правопорушення, та жодним чином не виступили стримуючим фактором в його поведінці.
Суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, враховує тяжкість обвинувачення, яке у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" N 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Зокрема, у рішеннях ЄСПЛ у справах «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти росії», вказано, що тримання під вартою є виправданим, якщо цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, оцінивши у сукупності всі обставини, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, враховуючи також положення статті 178 КПК України, слідчий суддя вважає що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, тому клопотання слідчого, слід задольнити, а у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 - відмовити.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин суд вважає, що існують всі передбачені Законом підстави для продовження підозрюваному ОСОБА_4 строку тримання під вартою,в межах строку досудового розслідування до 18.05.2026 року.
Зважаючи на положення ч.4 ст.183 КПК України, вважаю за необхідне не визначати розмір застави, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального округу ОСОБА_3 , на підставі матеріалів досудового розслідування за №12026170590000057, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.02.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Ялосовецьке, Хорольського району, Полтавської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, солдату, водій-номера обслуги 5 зенітного кулеметного відділення 1 зенітного кулеметного взводу 7 зенітної кулеметної роти, військової часини НОМЕР_1 , у силу статті 89 КК України раніше не судимого , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 18 травня 2026 року включно.
Розмір застави - не визначати.
У задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 та підозрюваного ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Копію ухвали вручити /надіслати/ підозрюваному, захиснику підозрюваного, прокурору, слідчому та направити до Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)», для виконання.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити підозрюваному.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя : ОСОБА_1