14.04.2026
Справа № 497/1171/25
Провадження № 2/497/384/26
14 квітня 2026 року м. Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кодінцевої С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Мунтянової В.Р.,
представника відповідача - Полякова О.О. (ВКЗ Хаджибейський районий суду м.Одеса),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача заборгованість в сумі 163 429,81 гривень, судові витрати 2 422,40 грн. сплаченого судового збору та 13 429,24 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Свої вимоги мотивує тим, що 11.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» (12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року) (далі - Банк) з метою отримання банківських послуг.
11.06.2019 року підписанням оферти на укладання угоди про надання кредиту №592292598 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії відповідач запропонував Банку укласти Угоду про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (архівна версія Договору, яка була чинною на дату укладення сторонами Угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною). Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ним та Банком.
Банк прийняв пропозицію Відповідача та підписав акцепт який було отримано Відповідачем, про що свідчить його власноручний підпис.
Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.
Таким чином, 11.06.2019 року між Банком та Відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання кредиту№592292598 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії; паспортом споживчого кредиту; анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із наступними основними умовами: тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія; сума кредиту до 200 000,00 грн.; процентна ставка - 40 % річних; тип процентної ставки - фіксована; тип картки - MasterCard World; порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов'язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн.
Власним підписом Позичальник підтвердив, що він ознайомлений зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування; а також, що він отримав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов'язань за договором.
Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу у розпорядження кредитні кошти, якими Відповідач активно користувався, що підтверджується випискою по рахунку.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 163 429,81 (сто шістдесят три тисячі чотириста двадцять дев'ять гривень вісімдесят одна копійка) гривень, з яких:
109 030,50 грн. - прострочене тіло кредиту,
54 329,19 грн. - відсотки за користування кредитом.
70,12 грн. - овердрафт
Зазначене стало підставою звернення до суду.
Заочним рішенням Болградського районного суду Одеської області від 30.06.2025 року позовні вимоги суд задовольнив частково. Стягнув зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області від 12.09.2005 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (код ЄДРПОУ: 23494714, юридична адреса: вул. В.Васильківська, буд.100, м. Київ, 03150) заборгованість за кредитом №592292598 від 11.06.2019 року, станом на дату звернення до суду в розмірі 163 429,81 гривень (сто шістдесят три тисячі чотириста двадцять дев'ять гривень вісімдесят одна копійка), яка складається з наступного:
109 030,50 грн. - прострочене тіло кредиту,
54 329,19 грн. - відсотки за користування кредитом.
70,12 грн. - овердрафт;
судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422.40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок)
та витрати на професійну правничу допомогу 5000.00 (п'ять тисяч гривень) (а.с.54-58).
Ухвалою суду від 01.10.2025 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - задоволено. Заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 30.06.2025 року по цивільній справі № 497/1171/25 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 - скасовано.
Призначено судове засідання в спрощеному позовному провадженні на 13.11.2025 року об 11:00 годині в залі судового засідання №4 в приміщенні Болградського районного суду Одеської області за адресою: вул.25 Серпня, №192, м. Болград, Одеська область.
Визнано обов'язковою участь відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні.
Зобов'язано представника відповідача надати актуальну адресу місця проживання відповідача та електронну пошту для подальшого надіслання судом поштової кореспонденції (а.с.61-63), про що повідомлено сторін по справі (а.с.65).
03.11.2025 року представник відповідача - адвокат Поляков О.О. подав клопотання про проведення судового розгляду в режимі відеоконференції з Хаджибейським районним судом м.Одеса (а.с.67-70), яке задоволено ухвалою суду від 04.11.2025 року (а.с.71) та повідомлено сторін по справі (а.с.72-73).
В судове засідання 13.11.2025 року:
-представник позивача не прибув, надіслав заяву про розгляд справи у відсутність представника (а.с.74-78), в якій також надав пояснення щодо позовних вимог, наполягав на їх задоволенні;
- відповідач не прибув, незважаючи на те, що його участь в судовому засіданні визнана обов?язковою;
-представник відповідача на ВКЗ через Хаджибейський районний суд м.Одеса - не підключився, причини не прибуття до суду не повідомив.
Протокольною ухвалою суду відкладено судовий розгляд на 13:00 годину 22.12.2025 року (а.с.80), про що повідомлено сторін по справі (а.с.81-83).
19.12.2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Поляков О.О. вдруге подав до суду клопотання про проведення судового розгляду в режимі ВКЗ через Хаджибейський районний суд м.Одеса (а.с.89-90), яке було задоволено ухвалою суду від 22.12.2025 року (а.с.92) та повідомлено сторін по справі (а.с.93-94
В судове засідання 22.12.2025 року:
-представник позивача не прибув, надіслав заяву про розгляд справи у відсутність представника (а.с.86-88);
- відповідач не прибув, незважаючи на те, що його участь в судовому засіданні визнана обов?язковою. Поштовий лист повернувся до суду без вручення з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.83-85)
-представник відповідача ВДРУГЕ на ВКЗ через Хаджибейський районний суд м.Одеса - не підключився, причини не прибуття до суду не повідомив.
Протокольною ухвалою суду відкладено судовий розгляд на 10:30 годину 03.02.2026 року (а.с.95), про що повідомлено сторін по справі (а.с.96-97).
27.01.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Поляков О.О. втретє подав клопотання про проведення судового розгляду в режимі відеоконференції з Хаджибейського районного суду м.Одеса (а.с.105-108), яке задоволено ухвалою суду від 28.01.2026 року (а.с.110), про що повідомлено сторін по справі (а.с.111-112).
В судове засідання 03.02.2026 року:
-представник позивача не прибув, надіслав заяву про розгляд справи у відсутність представника (а.с.113-114);
- відповідач не прибув, незважаючи на те, що його участь в судовому засіданні визнана обов?язковою. Обидва поштові листи, що надсилалися на адресу постійного місця реєстрації та на адресу місця фактичного проживання, повернулися до суду без вручення з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.98-100, 101-103);
-представник відповідача Поляков О.О. прийняв участь у ВКЗ через Хаджибейський районний суд м.Одеса, просив відкласти судове засідання для забезпечення участі відповідача ОСОБА_1 ..
Протокольною ухвалою суду відкладено судовий розгляд на 10:00 годину 11.03.2026 року (а.с.118), надано можливість представнику відповідача ОСОБА_1 - адвокату Полякову О.О. приймати участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ через Хаджибейський районний суду м. Одеса, про що повідомлено сторін по справі (а.с.119-120).
12.02.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло З.Я. надіслала додаткові пояснення на позовну заяву (а.с.125-132).
В поясненнях представник стверджує, що в матеріалах справи відсутні докази виконання Банком обов'язку, насамперед про випуск карти, матеріали справи не містять, жодного платіжного документу про перерахування/зарахування Банком на картку відповідача 200000 грн. Між сторонами не було укладено кредитного договору, за умовами на яких позивач намагається стягнути кошти.
Позивачем вказано, про те, що шляхом укладання оферти, під яким мається на увазі договір, було надано кредит відповідачеві, що суперечить процедурі укладання такого договору, не відповідає нормам Цивільного кодексу України та не може породжувати обов'язки для однієї чи іншої сторони. З оферти, неможливо встановити згоду двох сторін, щодо істотних умов договору.
При цьому, всупереч викладеним в позовній заяві обставин, до її матеріалів, додано документи, з яких вбачається, що відповідач надав банку оферту на укладення угоди про надання кредиту на підставі Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який укладений між Відповідачем та Банком, після чого у цей же день, Банк прийняв пропозицію на укладення угоди про надання кредиту, шляхом надання акцепту.
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
В матеріалах позовної заяви міститься розрахунок заборгованості за кредитом, з якого вбачається, що відповідач сплачував грошові кошти банку проте, це не може бути свідченням конклюдентних дій та підтвердженням укладання угоди про надання кредиту.
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України "Про споживче кредитування" включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).
Відповідно до ч.І статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Однак вказана процедура укладання договору суперечить нормам, які викладені в Публічній пропозиції АТ «Альфа-Банку» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (далі Публічна пропозиція), оскільки відповідно до п.2.3 Публічної пропозиції Договір вважається укладенням після отримання Банком від клієнта письмової Анкети заяви про акцепт Публічної пропозиції Банку.
Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не с первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу.
Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем.
З аналізу розрахунку заборгованості та виписки по рахунку наданих банком, вбачається, що банк самостійно збільшував розмір основної заборгованості: списував з рахунка відсотки за використання кредитного ліміту та відносив їх на заборгованість за тілом кредиту.
Із наданої позивачем виписки з рахунку, як доказу на підтвердження наявності заборгованості відповідача, неможливо встановити наявну суму боргу, його складові, період за який він утворився, що унеможливлює проведення об'єктивного розгляду справи та задоволення вимог Банку.
За викладених обставин, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.125-132).
02.03.2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло З.Я. надіслала клопотання про проведення судового розгляду за участю відповідача ОСОБА_1 в режимі ВКЗ з використанням власних технічних можливостей (а.с.136-137), яке задоволено ухвалою суду від 03.03.2026 року (а.с.139), про що повідомлено сторін по справі (а.с.140-141).
В судове засідання 11.03.2026 року:
-представник позивача не прибув, надіслав заяву про розгляд справи у відсутність представника (а.с.113-114);
- відповідач - не прибув, участі у ВКЗ не прийняв;
-представник відповідача Поляков О.О. повідомив про те, що відповідач 25.02.2026 року був мобілізований до лав ЗСУ. Просив відкласти судовий розгляд ще раз та надати відповідачу прийняти участь в розгляді справи в режимі ВКЗ.
Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача, відкладено судовий розгляд на 14:00 годину 14.04.2026 року. Надано можливість відповідачу та його представнику приймати участь в судовому розгляді в режимі ВКЗ (а.с.144), про що повідомлено сторін по справі (а.с.145-146).
В судове засідання 14.04.2026 року:
-представник позивача не прибув, надіслав заяву про розгляд справи у відсутність представника (а.с.113-114);
- відповідач - не прибув, участі у ВКЗ не прийняв;
-представник відповідача Зачепіло З.Я. надіслала заяву про розгляд справи у відсутність відповідача ОСОБА_1 , який проходить службу в ЗСУ та додала копію військового квитка на ім?я ОСОБА_1 (а.с.147-148);
-представник відповідача Поляков О.О. підтримав додаткові пояснення адвоката Зачепіло З.Я., прочитавши їх в судовому засіданні, наполягав на відмові в задоволенні позовних вимог банку. Стверджував, що наявними у справі доказами не підтверджується факт укладення кредитного договору відповідачем та отримання ним коштів. Оферта є лише пропозицією, а не кредитним договором. Паспорт споживчого кредиту та анкета-заява на думку представника також не підтверджуються факт кредитним правоввідносин.
Розглянувши подані позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступних підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 11.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг та власноручно підписав анкету-заяву (а.с.6-зворотна сторона).
11.06.2019 року підписанням оферти на укладання угоди про надання кредиту №592292598 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії Відповідач запропонував Банку укласти Угоду про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, дату яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (архівна версія Договору, яка була чинною на укладення сторонами Угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною). Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ним та Банком (а.с.7)
Банк прийняв пропозицію Відповідача та підписав акцепт який було отримано Відповідачем, про що свідчить його власноручний підпис.
Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача (а.с.6).
Таким чином, 11.06.2019 року між Банком та Відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, що підтверджується:
офертою на укладання угоди про надання кредиту №592292598 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії;
паспортом споживчого кредиту;
анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із наступними основними умовами: тип кредиту -відновлювальна кредитна лінія; сума кредиту до 200 000,00 грн
процентна ставка - 40 % річних;
тип процентної ставки - фіксована;
тип картки - MasterCard World; порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов'язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн.
Власним підписом Позичальник підтвердив, що він ознайомлений зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування; а також, що він отримав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов'язань за договором.
Всі відносини, що не врегульовані угодою, відповідач запропонував врегулювати договором, який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, є невід'ємною частиною угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку www.alfabank.ua.
Крім того, сторони своїми підписами узгодили в письмовій формі Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (а.с.7 зворотна сторінка).
12.08.2022 року Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статусу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичне особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
Банк взяті на себе зобов'язання відповідно до Угоди виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу у розпорядження кредитні кошти, якими відповідач активно користувався, що підтверджується випискою по рахунку за період з 11.06.2019 по 27.02.2025 року (а.с.12-18).
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 163 429,81 гривень, з яких:
109 030,50 грн. - прострочене тіло кредиту,
54 329,19 грн. - відсотки за користування кредитом.
70,12 грн. - овердрафт,
що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.31) та випискою по рахунку з кредитною карткою MasterCard World (а.с.12-18).
Згідно досудової вимоги щодо виконання договірних зобов'язань від 28.04.2025 вбачається, що на адресу відповідача представником АТ «Сенс Банк» було надіслано дану вимогу, з тексту якої вбачається, що АТ «Сенс Банк» вимагав від відповідача повернення заборгованості за кредитним договором у розмірі 163 429,81 грн протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги. Дану вимогу залишено відповідачем без реагування (а.с.19-30).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п.3 ч.1 ст.3 ЦК України, а в ч.1 ст.626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до цивільного законодавства.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частинами першою та другою статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року № 1734-VIII).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 11.06.2029 року між ПАТ «Альфа-Банк» (нині АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 було укладено Оферту на відкриття відновлювальної кредитної лінії № 592292598, яка є невід?ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Згідно з умовами Оферти: ліміт кредитної лінії становив 200000 гривень, процентна ставка 40% річних (фіксована), мінімальний щомісячний платіж 5% від суми заборгованості, але не менше 50 грн.
Офертою також передбачалося відкриття поточного рахунку з міжнародною платіжною карткою MasterCard World строком дії 3 роки.
Підписавши Оферту, ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений з усією необхідною інформацією відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» та нормативно-правових актів НБУ, а також визнав умови Оферти справедливими, вигідними для себе, такими, що не порушують його прав і відповідають його внутрішній волі (а.с.7).
З виписки по рахунку з кредитною карткою за період з 11.06.2019 по 27.02.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 здійснював операції за кредитною карткою, зокрема, користувався кредитним лімітом, придбавав товари, пальне на АЗС, здійснював погашення заборгованості (а.с.12-18).
Таким чином, відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит на умовах строковості, зворотності та платності. Відповідно до умов кредитного договору, він зобов'язаний повернути отримані кредитні кошти, а також сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
А відтак, підписуючи Оферту на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №592292598, відповідач підтвердив, що умови є справедливими, вигідними для нього та не обмежують його прав, що вказано в пунктах 3.5, 8 цієї оферти.
Постанова Великої Палати Верховного Суду, на яку посилається відповідач, стосується випадків, коли кредитний договір укладається без чітких умов щодо процентів, пені та інших санкцій, що може призвести до визнання договору неукладеним або недійсним. Однак, в даному випадку, кредитний договір, укладений між ОСОБА_1 та банком, містить чітко визначені умови, зокрема щодо процентів, пені та інших санкцій.
Доводи відповідача щодо можливості врегулювання заборгованості після скасування або припинення воєнного стану є безпідставними. Воєнний стан не є підставою для відстрочки виконання зобов'язань за кредитним договором.
Суд зауважує, що відповідач не надав доказів виконання своїх договірних зобов'язань у повному обсязі за угодою № 501429518 від 10.02.2022 року.
Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку банку не повернуті, суд дійшов висновку, що кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тому заборгованість, згідно доданого розрахунку у розмірі 163 429.81 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Не погоджуючись з доводами позивача, відповідач не надав суду контррозрахунок суми заборгованості чи інший доказ, який би спростовував нараховану позивачем суму боргу за тілом кредиту та відсотками у розмірі 163 429.81 гривень.
Відповідно до ст.12 ч.3, 4 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно частини 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, враховуючи обставини справи, суд вважає за можливе позов задовольнити.
При вирішенні питання щодо судових витрат суд виходить із наступного.
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Відповідно до вимог частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення справи.
На підтвердження понесених витрат суду надано копію договору про надання правової допомоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сенс Банк та адвокатським об'єднанням «Смарт Лекс» від 28.01.2025 року №1006.
Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейський суд з прав людини застосовує такі критерії - заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим та мають розумний розмір.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зазначає, що предмет спору у цій справі не є складним, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних, процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не можуть займати значної витрати часу на їх виготовлення і відпрацювання правової позиції в спірних правовідносинах.
Також суд вважає, що складення позовної заяви не потребувало додаткових зусиль та знань, великої тривалості часу адвоката, як і відсутня необхідність у додатковому аналізі обставин справи та вивченні нормативно-правової бази.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відтак, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Також суд зауважує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄРСР - 91919350), за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд зазначає, що згідно пункту 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Так, за приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 163429.81, грн надано лише копію договору від 28.01.2025 № 1006 про надання правової допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю,
Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 по справі №820/479/18, аналізуючи відповідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в частині відшкодування витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги у зв'язку з розглядом справи, зробив висновок, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Згідно з висновками Верховного Суду викладених у постанові №753/23491/16 від 20.03.2019 витрати на правову допомогу стягуються й у разі вчинення інших дій, безпосередньо пов'язаних з наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови в задоволенні вимог про їх відшкодування.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).
Як наслідок, підсумовуючи викладене у сукупності при визначенні суми відшкодування, суд також виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Суд враховує, що адвокат участі у розгляді справи не брав, до суду не прибував, справа не представляє великої складності, тому неминучість витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі викликає сумнів. Тому, справедливим і співмірним буде розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді - 5 000 гривень.
На виконання ст.141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову стягнути з відповідача на користь позивача 2422.40 гривень судового збору, сплаченого при зверненні до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 550, 589, 1054 ЦК України, ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області від 12.09.2005 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,
на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (код ЄДРПОУ: 23494714, юридична адреса: вул. В.Васильківська, буд.100, м. Київ, 03150)
заборгованість за кредитом №592292598 від 11.06.2019 року, станом на 22.05.2025 року в розмірі 163 429,81 гривень (сто шістдесят три тисячі чотириста двадцять дев'ять гривень вісімдесят одна копійка), яка складається з наступного:
- 109 030,50 грн. - прострочене тіло кредиту,
- 54 329,19 грн. - відсотки за користування кредитом,
- 70,12 грн. - овердрафт,
та
- 2 422.40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судові витрати зі сплати судового збору;
- 5 000.00 гривень (п'ять тисяч гривень) витрати на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 15.04.2026 року.
Інформація про сторін:
Позивач Акціонерне товариство "Сенс Банк": 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ел. пошта: smartlex.sensbank@gmail.com, тел. 380939741949
Представник позивача Кізко Леся Сергіївна: 04112, м. Київ, вул. Жамбила Жабаєва, буд. 7, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_3
Відповідач ОСОБА_1 :
- АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_4
- АДРЕСА_3
Представники відповідача ОСОБА_3 , Поляков Олександр Олександрович : АДРЕСА_4 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , тел: НОМЕР_5 65012
Суддя С.В.Кодінцева